Доповідь. Як запобігти агресії серед підлітків

Доповідь

Як запобігти агресії серед підлітків

1.Поняття агресивності і агресії. 
   У психології термін «агресія» трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності воліють їй давати негативну оцінку. Але так само існує і точка зору на агресію з позитивної сторони. 
Виділимо основні визначення агресії у відповідності з основними психологічними теоріями і концепціями агресії та агресивної поведінки: 

•  Під агресією розуміють сильну активність, прагнення до самоствердження. (Bender L.) 
•  Під агресією розуміють акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій особі або об'єкту. Людська агресивність є реакцією, що характеризується проявом сили у спробі завдати шкоди  особі чи суспільству. (Delgado H.) 
• Агресія - реакція, в результаті якої інший організм отримує больові стимули. (Buss A.) 
• Агресія - фізична дія або загроза такої дії з боку однієї особи, яка зменшує свободу або генетичну пристосованість іншої особини. (Uilson)  
   

2. Тема агресії є актуальною для підлітків віком 12-16 років, саме цей період характеризується нестабільністю емоцій, підвищеною тривожністю, схильністю до проявів фізичного насильства, а також прикладом стосунків у сім’ї. Саме тому виникає необхідність обговорювати з дітьми альтернативні способи подолання агресії та вміння вирішувати конфлікт словами.

3.  Вправи та ігри на подолання агресії.

Із семикласниками я провела бесіду на тему: «Спускові механізми агресивної поведінки: які вони, як їх розпізнати та попередити». Перша вправа мала назву   «Замкнене коло», де учасники ставали в коло, а один з учнів, перебуваючи в центрі кола, мав розірвати це коло, самостійно обираючи способи. Мета цієї вправи – показати дітям, що кожен  може перебувати у такому «замкненому колі», але за допомогою добрих слів, а не агресії може вийти з цього кола. Друга вправа – «Яблуко». У цій вправі на прикладі побитого яблука учні мали змогу переконатися у тому, які негативні наслідки може мати їхня агресивна поведінка. Схожою вправою є «Зім’ятий папір». Учні мали завдання зім’яти аркуш паперу, а потім розпрямити його. Зім’ятий папір не стане ідеально рівним. Так само і людина, яка стала жертвою агресії, не зможе повністю фізично й психологічно реабілітуватися.

4.  Методи профілактики та корекції агресивної поведінки у підлітків. 
Найважливішою умовою ефективної соціалізації та попередження становлення агресивних форм поведінки є розвиток мотивації прихильності, за допомогою якої дитина навчається бажати інтересу, уваги і схвалення оточуючих, і в першу чергу - власних батьків. В якості вторинного підкріплення прихильність потім може обумовлювати пристосування дитини до соціальних вимог і заборон. У зв'язку з цим слід наголосити, що важливою умовою запобіганню агресії є не тільки соціальне навчання, але і психологічний стан, що виникає при достатній кількості  батьківської любові і при зменшенні покарань з боку батьків. Тоді дитина буде менше шукати підтримки на вулиці, не буде намагатися догодити одноліткам, які спонукатимуть її до агресії, не намагатиметься «пробувати» соціальні норми та правила "на міцність" і через це визначати межі допустимого в своїй поведінці.

  Відсутність реакції дорослих на акти агресивної поведінки  може стати позитивним підкріпленням агресії. 
  Ігнорування актів агресивної поведінки як спосіб попередження і "зняття" агресії викликає сумнів і навіть насторожує.

   Психолого-педагогічний досвід, практика психологічного консультування і деякі спеціальні дослідження показують, що ігнорування актів підліткової агресії загрожує небезпечними наслідками і може вести до подальшої ескалації агресивної поведінки, перетворення його на звичну форму поведінки особистості.

  5.  Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися лише заходами індивідуального впливу і корекції, вживаними безпосередньо до неповнолітнього. Соціального оздоровлення і соціально-педагогічної корекції вимагає несприятливе середовище, що викликає соціальну дезадаптацію неповнолітнього.
 

Поради педагогам у роботі з дітьми агресивної поведінки

• 3 агресивною дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах —

таким чином ви провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне

використання спокійної, плавної мови дасть дитині змогу переключитися і

почати слухати вас. При цьому особливо важливо визнати право дитини

позбуватися своєї енергії різними способами, після чого вона почне

прислухатися, і у вас з'явиться шанс допомогти їй опанувати конструктивні

методи виходу агресивних імпульсів.

• Деякі діти під впливом дорослих довгий час здатні стримувати свої

агресивні імпульси навіть тоді, коли інші зачіпають їхню особистість

(«Битися недобре!», «Не зважай!»).

• Агресивні вияви можна знімати за допомогою спеціальних вправ.

Наприклад, навчити дитину зосереджувати увагу в момент імпульсу в своїх

руках і навмисне стискати кулаки з максимальним напруженням.

Гіпернапруження обов'язково зміниться релаксацією м'язів. І якщо агресія не

минає, то принаймні стає керованою.

Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3.Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

7. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини,

то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому

доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть

серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог та

соціальний педагог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних

стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання

негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують,

якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати

пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися

внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри,

вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження

через фізичну релаксацію.

Досвід використання різних прийомів релаксації на уроках і в

позакласній діяльності говорить про значне зменшення гіперактивності,

внутрішньої напруженості як передумов агресивних актів. Очевидно, що

навчати треба не лише грамотно писати, читати, рахувати, але і правильно поводитись, контролювати прояви агресії.

Систематичність такого навчання забезпечить педагогічний успіх.