Доповідь "З досвіду роботи"

 

 

 

 

З досвіду роботи

 вчителя початкових класів

Березинського ліцею

Тарутинської селищної ради

Одеської області

Іванової Алли Семенівни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

1.Алгоритм створення ситуації успіху.

2.Прийоми досягнення успіху.

3.Способи створення ситуації.

4.Як створити на уроці ситуацію успіху.

5.Банк ситуацій успіху.

6.Використання на уроці ситуації успіху.

ІІІ. Висновки.

ІV.Список використаної літератури                                                                                                    VІ. Додатки.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                            

                   «Створення ситуації успіху  в навчальному процесі»

  «Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності –це перша заповідь виховання.У наших школах не повинно буди нещасливих дітей,душу яких гнітить думка, що вони нінащо не здібні.Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини,які породжують енергію для переборення труднощів,бажання вчитися»             В.О. Сухомлинський

Я вдячна долі за те, що маю можливість працювати вчителем початкових класів. Свою роботу з дітьми намагаюся будувати таким чином, щоб кожен учень відчував, що він може вчитися.                                                                                                                                                           Моє педагогічне  кредо: «Віра в дитину, повага її особистості, бажання допомогти їй в досягненні успіху».                                                                                                                                                              Проблема, над якою працюю: «Створення ситуації успіху  в навчальному процесі».     Головна мета моєї роботи – зберегти і посилити це бажання, щодня, на кожному уроці, допомагати учням шукати свою стежину до країни Знань, створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, скрізь треба докласти зусиль. І тоді успіх буде еквівалентним затраченим зусиллям. Практика моєї роботи показала, кожна дитина приходить до школи з великим бажанням вчитися, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після здолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів. Методи і форми моєї роботи направлені на сприяння розв’язанню поставлених завдань. А саме, я застосовую дослідницький, частково-пошуковий, проблемний, проектний методи роботи, такі форми роботи: робота в парах, в малих групах, різнорівневі завдання, творчі завдання, рольові ігри, конкурси і вікторини, індивідуальні творчі завдання, тощо.                                                                                                                                                            Серед сучасних педагогічних технологій специфічне місце займає технологія  створення   успіху. Вона є однією з тих технологій, що дають змогу гуманізувати процес навчання і виховання. Ніхто не заперечує, що саме позитивні емоції можуть стати для дитини одним з найважливіших стимулів у навчанні. В педагогиці не існує єдиного рецепта чи правила, як саме створювати ситуації успіху, оскільки робити це слід на основі індивідуального підходу, зважено, з урахуванням багатьох факторів.                                                                                                                                      Усім відома істина – діти початкових класів люблять вчитися. Але часто забувають: діти люблять учитися добре! І тому головне моє завдання створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію».  Я огранізовую навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов'язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої можливості. Тому потрібно вчасно підтримати учня, похвалити навіть за незначний крок до пізнання. 

    Створення ситуації успіху породжує радість. І якщо дитина усміхнена протягом дня, це є свідченням того, що вона відчуває свою значимість як особистість, як потребу в ній всього колективу і все це спрацьовує на позитивний результат у досягненні поставленої мети. Адже, якщо до радості учня додати радість батьків, утвориться сімейна радість. А вона є підґрунтям для творчої співпраці вчителя з учнем, з батьками. Ця радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатів, суспільне визнання особистості, яке направлене на подальше життя дитини.                                  Слід відзначити, що навіть інколи пережита дитиною ситуація успіху може залишити незгладиме емоційне враження в її душі, різко змінити на позитивне стиль її життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору сходинками розвитку особистості. Успіх, який переживає дитина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил. Часом складається враження, що створити ситуацію успіху на уроці дуже просто – потрібно, щоб учитель кожного хвалив «Молодець», «Розумник», «Правильно» і гладив по голівці. Насправді похвала на уроці швидше належить до прийомів створення психологічного комфорту та доброзичливості. А якщо дитину зовсім немає за що хвалити? Ось тут і починається поле педагогічних зусиль щодо створення ситуації успіху для дитини.                                                      Створення ситуації успіху має певний алгоритм:                                                                                                 1.Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах. (Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи  вирішення проблем).                                                                                                                                                    2.Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.(У тебе обов’язково вийде, я навіть не сумніваюсь у позитивному  результаті).                                      3.Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. (Можливо краще почати з…; виконуючи  роботу не забудьте про…)                                                                                                 4.Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. (Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись…)            5.Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється. (Тільки ти міг би…; тільки тобі й можу доручити…)                                   6.Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. (Ми дуже хочемо розпочати роботу…)                                                                                        7.Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат  в цілому, а якоїсь окремої деталі. (Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…; найбільше тобі вдалося…)            Створення позитивного настрою. Очікування від уроку.                                    1.Продовжити речення:

  -Хочу поглибити знання…

  -Мені цікаво було б з`ясувати…

  -Сподіваюсь відкрити для себе щось нове про…

  -Маю наміри досягнути успіху у…

2.Більше заохочень.

Прийом перший.

Повідомляючи учням тему уроку, пропоную визначити над чим ми працюватимемо на уроці й для чого це кожному потрібно (мотивація)

Прийом другий.

На початку уроку формулюю його мету і визначаю обсяг роботи, пропонуючи учням самим вирішити, що їм під силу і яка важливість кожного фрагмента роботи.

Прийом третій.

Учням пропоную поставити собі оцінку за самостійну роботу.

Прийом четвертий. Даючи завдання додому, пропоную визначити, яку мету переслідує його виконання.

Прийом п’ятий. Організація навчальних ігор. Ставлю мету, результати гри обговорюємо.

3.Коментар, що дає надію.

Оцінка - надзвичайно важливий елемент уроку. Усний коментар педагога здатний підбадьорити, дати надію, викликати почуття співпереживання.

Яка я рада!

Я така  засмучена…

Як же ти мене здивував!

Я знаю, що ти можеш більше.

Я в тобі не сумніваюся.

Ти просто золото.

Ти сам себе не знав.( Інтонація, жести, погляди)

4.Використання рефлексії на уроках.

Прийом«Бесіда»

-Що нового ви дізналися на уроці?

-Що було для вас складним? Подумайте, чому?

-Що далося легко?

-Які знання ви можете використовувати на практиці?

 -Чи вдалося досягнути мети? Яким чином?

-Що для вас виявилося найважливішим?

 -Над чим варто ще попрацювати?

 -Виконання яких завдань викликало труднощі? Способи створення ситуації успіху різні, як неоднакові й ті школярі, яким вона трапляється. Умовно, їх можна розділити на кілька груп:                                                                                                                                                        -«надійні»: хороші здібності, сумлінне ставлення до своїх обов’язків; д/з виконують регулярно, активні в громадській роботі, упевнені в собі; рівень їх прагнень відповідає їх можливостям; секрет їхньої надійності – постійне відчуття здійсненої радості; у них немає особливих, яскравих злетів; радість у чомусь буденна, зате постійна, глибока;                   -«упевнені»: здібності бувають вищими, ніж у «надійних», але система роботи слабша; періоди підйому, злету  можуть змінюватися розслабленням; оцінки переживають бурхливо; реагують на успіхи і невдачі; користуються симпатіями однокласників, вчителів; зміна впевненості на самовпевненість;

 

 -«невпевнені»: пізнавальні інтереси пов’язані з навчанням; здібності хороші, до справи ставляться сумлінно; навчаються непогано; найголовніша риса – невпевненість у своїх силах, а саме, у перепадах настрою, результатів роботи; у період підйому вони активні, сумлінно роблять все, чого від них вимагають, та щойно «температура»  емоційного  стану падає, виникає щось схоже на депресію, їх неможливо впізнати;                                                                                                                             ---«зневірені»: ситуацію успіху можна розглядати тільки в парі : успіх – неуспіх; неуспіх школяра – результат нездійсненої радості; здолати успіх – означає створити умови для того, щоб радість усе-таки відбулася. Талант може бути, але талант – це ще не все. Потрібні умови, щоб він розквітнув, необхідно, щоб хтось повірив у нього, допомогти розвинутися. Талант плюс праця, плюс удача дорівнюють успіху.                                                           Ситуація успіху... Як її створити? Кожен учитель, мабуть, має на це власне бачення. Але, без сумніву, початок створення ситуації успіху — це доброзичливі стосунки між мною та учнями. Тому з перших днів перебування дитини в школі, я намагаюсь створити добру, привітну, спокійну атмосферу в класі. Це дає змогу учням відчути психологічний комфорт на уроці, почуватися впевнено. Мої стосунки з учнями ґрунтуюся на почутті взаємоповаги і взаєморозумінні. І тому наступними складовими в створенні ситуації успіху є любов до учнів, а також їхня віра у свої можливості, і незгасна надія. Адже надія на успіх живе у кожній дитині. Усунути надію — зусилля дитини втрачають сенс.

 Створюючи ситуацію успіху на уроках, я допомагаю дітям подолати невпевненість у власних силах, вчу їх не боятися власних помилок, переконую, що не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Створення ситуації успіху неможливе без урахування індивідуальних особливостей учнів. Адже вона повністю базується на особистісно орієнтованому підході до процесу навчання і виховання.

• Прийом «Повір у себе».

Я створюю умови, за яких дитина, виконуючи навчальне завдання, зненацька починає вірити у свої можливості. Використовую ланцюжок заздалегідь продуманих посильних завдань для кожного учня, практикую в роботі на уроках різнорівневі картки-завдання, частина з яких містить прихований інструктаж для дитини про способи виконання. Наприклад: «Можливо, краще почати з...», «Виконуючи роботу, не забудь про...». Ці речення-побажання допомагають дитині уникнути поразки в роботі та відчути радість успіху.

• Прийом «Особисте відкриття».

Заготовляю заздалегідь ситуацію, спрямовану на вивільнення в дитині внутрішньої енергії, що проявляється усвідомленням нею власних здібностей, у такий спосіб формуючи її творчий потенціал.Наприклад, на уроках літературного читання пропоную самостійно скласти вірші за поданими римами:

край	прокинулось
родина	посміхнулись
гай	весело
Батьківщина	тепло

 Таким чином, дитина відкриває у собі прихований творчий потенціал.

 

• Прийом «Навіювання» або «Ефект Розенталя».

«Ти можеш!» — нагадую учневі.

«Він може!» — нагадує колектив.

«Я можу!» — говорить собі учень. 

Надаю  учням позитивного психоемоційного заряду. Заохочую дітей до праці словами: «Така робота тобі до снаги», «У тебе до цього хист». Переконую в реальності успіху і успіх прийде.

Починаючи з першого класу, перед початком виконання складного проводжу діалог-навіювання.

У ч и т е л ь. Ви зможете!

У ч н і (разом). Ми зможемо!

К о ж е н  у ч е н ь. Я зможу!

У ч н і (одне одному на вушко). Ти зможеш!

• Прийом «Вибух емоцій».

Використовую похвалу (або критику), це впливає на емоційний стан дитини, таким чином спонукаючи її краще працювати на уроці: оплески за успіх. Клас дружно аплодує учням-авторам за влучно подібране слово, удало складене речення, уміло сформульовану і доведену власну думку.

Дитина, якій аплодують, дуже радісна і щаслива в цей момент. Але це не тільки її радість, це спільна радість. У такі моменти я радію разом із класом.

• Прийом «Почую кожного».

Організовую роботу таким чином, щоб кожен учень мав можливість і відчував необхідність відповідати.

 При плануванні групової роботи на уроці  заздалегідь готую посильні завдання для кожної створеної групи. Частині дітей перед початком роботи пояснюю заради чого або кого здійснюється це завдання: «Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратися». А для деяких учнів навіть можливість участі в групі є вже ситуацією успіху. Якщо їм було відведено роль доповідача, то це ставало для них дуже потужним стимулом до подальшого активного навчання.

• Прийом «Констатація успіху».

Констатую кожний успіх дитини, можливо, і незначний на перший погляд, але таким чином успіх надихає її на нові досягнення. 

   Проживаючи ситуацію успіху, дитина знаходить гідність, задоволеність життям на даний момент, а це є ні що інше, як щастя в його різновиди. Часто в роботі використовую прийом  «Виділення персональної винятковості». Для її проведення  розробляю різнорівневі завдання, кросворди, розраховані на одну дитину. Для різних класів передбачаю різний темп уроку і різні системи запитань для узагальнення навчального матеріалу. Найважливішим показником успішності є уміння вчителя створити атмосферу доброзичливості. При цьому  використовую  методичні прийоми, що забезпечують:
-зняття тривожності,
-високу мотивацію,
-авансування переваг учня,
-переважання прихованої інструкції,
-підтримку індивідуальності (винятковості) школяра,
-об'єктивність і доброзичливість педагогічного навіювання,
-високу оцінку успішно виконаної кожної деталі діяльності школяра.
    В роботі головне обережно користуватися оцінкою. Оцінка є одним із структурних компонентів педагогічної діяльності. Для себе виділяю головні функції оцінки: інформаційну, орієнтовну, стимулюючу, результативну. Всі види оціночного впливу будуть найбільш ефективними тільки при дотриманні ряду умов:
• емоційна врівноваженість - в гніві вчитель часто буває несправедливий;
• доброзичливий тон у момент оголошення оцінки будь-якого рівня (позитивної або негативної);
• перевага позитивної оцінки над негативною;
• розуміння душевного стану дитини;
• не покарання оцінкою, а спонукання до дії;
• хороші знання свого предмета і вимоги до оцінки знань по даному предмету.
    Для будь-якого творчого завдання даю чітку інструкцію, а іноді й зразок виконання, що допомагає учням у розумінні і виконанні завдання.
   Проводжу  щоденний аналіз того, як учень просувається від незнання до знання, на основі чого формуються наступні уроки. На уроках чітко простежую принцип покрокового виконання завдання. Діти бачать, який шлях їм треба пройти. Завдання диференційовані за рівнем складності, формується вміння міркувати за алгоритмом: для сильних -всього зразок, у середніх і слабких формується вміння висловлюватися, найслабші працюють за  алгоритмом.
    На моїх уроках  працює служба «допомоги». Хто не може самостійно виконати завдання, піднімається. Тоді учні, що впоралися із завданням, допомагають  йому. Такий вид роботи допомагає виховувати доброзичливі стосунки один до одного, розвиває почуття взаємодопомоги, уміння оцінювати свої сили і можливості. На уроках використовую наочні засоби, що дозволяють активізувати як зорову, так і слухову пам'ять.
    При використанні прийому «Анонсування» заздалегідь попереджаю школяра щодо майбутньої самостійної контрольної роботи, про перевірку знань і попередньо обговорюємо те, що повинен зробити учень, наприклад, розглянути план твору, прослухати варіанти відповідей, разом підібрати літературу до виступу. Цей прийом нагадує репетицію майбутньої дії. Для тих, хто сумнівається, така підготовка створює психологічну підготовку на успіх, дає впевненість у силах.

 

      Сучасні вчені, зокрема О. М. Пєхота, пропонують створювати банк ситуацій успіху:                       1. Хвилинки психологічного розвантаження або емоційної зарядки (жарти, загадки, скоромовки).
2. Питання, які задають самі діти або питання вчителю.
3. Прийом-підказка (план-відповідь, малюнок-підказка, таблиці, опорні сигнальні картки, тощо).
4. Частково-пошукові та евристичні ситуації (проблемні завдання).
5. Рольові ситуації («спостерігач», «мудрець», «хранитель знань»).
6. Ігри-системи на уроках.
7. Яку оцінку хочеш отримати в кінці семестру?
8. Конкурс ерудитів (на предметних тижнях).
9. Підсумкові міжпредметні конференції.
10. Пропозиція всього переліку робіт.
11. Проведи урок (обмін ролями з вчителем).
12. Поясни свої дії (рефлексія).
13. Служба допомоги.
14. Емоційне «погладжування».
15. Репетиція до самостійної роботи (анонсування).
16. Заповніть пропуск інформації.
17. Знайди помилку.
18. Емоційний сплеск.
19. Очікування радощі.
20. Підбір завдань наростаючої складності.
21. Диференційована допомога учням у виконанні завдань однієї і тієї  ж складності.
22. Виділення персональної винятковості (персональні завдання).
23. Публічний виступ.
24. «Даю шанс» (виправити оцінку або поставити завищену).                                                            Пропоную провести анкетування у вигляді методики «Незакінчені речення». Наприклад:                                                                                                                                                                 1. Якщо я отримую хорошу оцінку, це означає, що мене похвалять батьки, я добре знаю матеріал, вчителька буде рада, у мене піднімається настрій і з'являється бажання робити уроки і ходити в школу.                                                                                                                             2. Якщо я отримую погану оцінку, це означає, що у мене зіпсується настрій, мене покарають, учителька буде незадоволена, я  хвилюватимуся, буду вважатися поганим учнем, у мене пропаде інтерес до навчання.                                                                                                   3. Мені завжди приємно, коли дорослі в школі мене поважають, звертають на мене увагу, мене хвалять, розмовляють зі мною ввічливо, довіряють мені, відчувають, коли мені погано, називають мене на ім’я, справедливо оцінюють кожного.   

4. Я відчуваю себе впевнено, коли у школі мене хвалять, ставлять хороші оцінки, викликають мене до дошки, мені допомагають, доброзичливі до мене, мене розуміють і підтримують.                                                                                                                                                         Ситуація успіху стає фактором розвитку особистості школяра. Ситуація успіху— суб’єктивна та індивідуальна. Її переживає як учень слабкої успішності, так і учень високої продуктивної діяльності, як мудрий, досвідчений педагог, так і молодий фахівець. З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому.  Ситуація успіху— це суб’єктивне переживання людиною особистісних досягнень у житті. Створення ситуації успіху на уроці.                                                                                            1.Перша обов’язкова умова— атмосфера доброзичливості в класі впродовж усього уроку (усмішка, добрий погляд, увага одне до одного, інтерес до кожного, привітність, м’які жести.)                                                                                                                                                          2.Друга умова— «авансування» дітей перед тим, як вони розпочнуть виконувати завдання. Авансувати успіх - означає повідомити про позитивні результати до того, як їх буде отримано. Ця операція збільшує міру впевненості в собі дитини, підвищує її активність і свободу (фізична сила, чіткість мислення, оригінальність сприйняття, гарна пам’ять, кмітливість тощо.)                                                                                                                            3.Ключовий момент— висока мотивація пропонованих дій: «В ім’я чого? Заради чого? Навіщо?»                                                                                                                                                            4.Реальна допомога в просуванні до успіху— прихована інструкція діяльності, що надається суб’єкту для ініціювання розумового образу майбутньої діяльності та шляху її здійснення.                                                                                                                                            5.Нетривалий експресивний вплив— педагогічне навіювання, зібране в яскравий фокус («До справи! Розпочинаймо!»).                                                                                                                        6.Педагогічна підтримка в процесі виконання роботи (короткі репліки або мімічні жести).                                                                                                                                           7.Оцінювання: оцінка розставляє акценти на деталях виконаної роботи.                                Існує чимало способів підтримати учня під час виконання завдань на уроці. Ця підтримка потрібна постійно. І це має бути чимось більшим, ніж кілька фраз, які весь час повторюються: «добре», «дуже добре» і«відмінно». Щирість, творчість і розмаїтість— сильне знаряддя в побудові самоповаги дитини. Я піклуюсь про те, щоб навчально-виховний процесс містив у собі ситуацію успіху. І це стосується діяльності як індивідуальної, так і групової. Для мене важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його переживання. Впливаючи на вихованця, я можу говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. І тоді на плечі вчителя ляже ще більша відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій.                                                                                                                                 Варіанти моделювання ситуації успіху на уроках.                                                                                                1. Похвала.
Найпотужніший інструмент вчителя. Важливо уміти вербально створити правильний настрій, допомогти подолати невпевненість, закріпити емоцію позитиву, дозволити порадіти навіть незначному успіху. За що і як хвалити?
Хвалити за старання; хвалити дію, а не особистість; чітко визначати, за що хвалите; не перехвалити; хвалити не лише "улюбленців"; не протиставляти одного учня іншим, не порівнювати з іншими; підкріплювати вербальну похвалу невербальними проявами (усмішка, жест, дотик); використовувати "я-послання" ("ти мене порадував", "я задоволена", "мені сподобалось"). 
Як часто хвалити? Тут має спрацювати педагогічне чуття: одних хвалити частіше, іншим давати "перепочинок" від похвал, деякі діти потребують похвали лише за значні успіхи, а дехто повинен відчути задоволення навіть від спроби здолати певні труднощі.
2. Колективна похвала.
Кожна дитина бажає самоствердитись не лише в очах вчителя, але й серед однокласників. Можна за певні досягнення хвалити усім класом: аплодувати, промовити хором "Молодець!"
3. Прийом "Еврика!"
Створюю ситуацію, у якій кожен може виявити власні досягнення доступним способом. Наприклад, один краще малює, інший гарно співає або танцює, хтось уміє складати вірші, декому вдається акторське читання тощо. Головне - розкрити потенціал кожного учня. 
4. Завдання різної складності.
Цей прийом взято з диференційованого навчання. Мета - дозволити кожному учню виконати посильне завдання. При цьому "сильні" учні мають змогу виявити свою ерудицію, "середнячки" можуть відзначитись творчим підходом, "слабші" - показати, що встигають виконати своє завдання разом з рештою і не відстати. 
5. Самостійний вибір завдань.
Учням пропонується обрати собі завдання самостійно. Зміст завдання має бути однаковим, а учні обирають об'єм, складність, обрати індивідуально, в парі чи групою виконати роботу, самостійно або за допомогою вчителя. Це також привчає адекватно визначати свої можливості, не пасувати перед вибором і здійснювати його свідомо.
6. Портфоліо учня.
Один із методів, який дає змогу учневі наочно бачити свої досягнення. В портфоліо моїх учнів є розділи: "Мої нагороди", "Мої досягнення", "Моя творчість", "Відгуки".  До заповнення портфоліо долучаю не тільки себе, а й батьків, однокласників.
7. Самонавіювання.
Самонавіювання прийшло в педагогіку з психології. Воно дійсно допомагає зміцнити віру в свої сили, відчути себе більш впевненим, сильним, здібним. Елементи самонавіювання можна включати на етапі емоційного настрою на урок, мотивації навчальної діяльності, у фізхвилинки, релаксаційні паузи.
У створенні ситуації успіху особливе значення приділяється вербальній інструментовці. Вона може мати такий вигляд: «Я гадаю, що зручніше за все було б зробити…», «Мені здається, у центрі уваги перебуває…», «Я знаю, що люди звичайно починають з…», «Досить виконати цю частину – і…». Головне для мене - створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її «недоліки», побачити тільки перспективні лінії її розвитку. На своїх уроках дотримуюсь певних правил ( додаток 1). Користуюсь пам’яткою для вчителів  «Дії вчителя, що забезпечують ситуацію успіху» ( додаток 2). Підводячи підсумок своєї роботи, хочу зазначити, що надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія справджується, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає для його здійснення власні зусилля. Я з впевненістю можу сказати, що я, учні й батьки докладаємо великих зусиль, щоб успіх кожного й успіх всіх був гарантованим. Пам'ятаю, що успіх дитини у навчанні сьогодні, це успіх у житті людини в майбутньому!

Рекомендації:

-застосовувати проблемно-пошукові технології навчання;

- розуміти потреби, важливість, доцільність вивчення предмета в цілому й окремих його блоків;

- навчання повинне бути важким, але посильним;

-частіше перевіряти та оцінювати роботу школяра;

- частіше перевіряти знання: робота в парах, розповідь домашнього завдання одне одному, хорові відповіді на нескладні питання;

-оцінювати конкретну відповідь без переходу на особистість дитини,  спочатку відзначити переваги відповіді й лише потім — недоліки, м’якою формою оцінки невдачі фразою: «Було б краще, якби…»;

-позитивна психологічна атмосфера уроку, обрання демократичного стилю педагогічної взаємодії: прийняття своїх учнів незалежно від їх навчальних успіхів, перевага спонукання, заохочення, розуміння й підтримки

-у навчанні створити можливості для творчості, диференціювання;

-визначеність домашнього завдання.

-стимулювати пізнавальну активність учнів.

 

Список використаної літератури

• Професійна педагогічна освіта: інноваційні технології та методики: Монографія / За ред. О. А. Дубасенюк. – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. – 564 с.
• Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
• http://webuniver.at.ua/dichkivska_innovacijni_ped.tekhnologiji.pdf
• http://journal.osnova.com.ua/download/5-177-28073.pdf
• Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За ред. О.М. Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 255 с.
•  Воронова С. Мотивація як фактор успіху навчальної діяльності молодших школярів // Початкова школа. – 2007. 4. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти. – К. : А.С.К., 2001. – 256 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                  Додаток 1

  1. Ніколи і нічого не роби за учнів.

  2. Став перед учнями такі завдання, з якими вони впораються і не тому, що їм так легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знаннями і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання.

  3. Уважно слідкуй за рухом кожного учня, в той час не стаючи стороннім контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.

  4. Постійно знайом дітей з тими засобами, які винайшло людство для 6-10-тирічних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формуй в них потребу користуватися цими засобами систематично.

                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                                             

                                                                                                                                             Додаток 2

Пам’ятка для вчителя
Дії вчителя, що забезпечують ситуацію успіху

 

1. Не загострюйте  увагу на негативному: частіше посміхайтеся, використовуйте елементи гумору при спілкуванні.

2. Проявляйте інтерес і великодушність до своїх учнів.

3. Не давайте дітям прізвиська, не вішайте на них ярлики.

4. Не порівнюйте дитину з іншими, відзначайте «персональну винятковість».

5. Аргументуйте необхідність Ваших дій.

6. Оцінюйте дії учня з акцентом на деталі.
7. Не говоріть багато за дітей, викликайте їх на діалог, дозволяйте виражати їм свою думку.
8. Не висловлюйте невдоволення учнем при всьому класі, не застосовуйте загрози.
9. Пам'ятайте, що Ви, як педагог, формуєте особистість учня, його самооцінку й частково несете відповідальність за його подальшу долю.