Закарпатський інститут  післядипломної  педагогічної освіти

 

 

 

 Ващинець Михайло Михайлович

 

Дослідницька діяльність учнів з історії

 

 

 

Методична розробка

 

 

 

 

 

 

Ужгород – 2022

Ващинець М.М. Організація дослідницької діяльності школярів на уроках історії та в позаурочний час. – Ужгород, 2022 – 66 с.

 

Дана робота є описом досвіду автора в організації дослідницької діяльності учнів при вивченні історії. Наголос зроблено на вивченні історії рідного краю, особливо через дослідження минулого власної родини, населеного пункту, де проживають школярі. Особливість розробки в тому, що автор пропонує не просто досліджувати власну історію, а використовувати всі доступні на теперішній час засоби для популяризації результатів дослідження, а значить – популяризації краєзнавчої історії взагалі. 

Робота може бути корисною для вчителів історії  закладів загальної середньої освіти, а також працівникам позашкільної освіти, що працюють у галузі краєзнавства.

 

 

Рецензенти:

Офіцинський Р.А., доктор історичних наук, професор, професор кафедри суспільно-гуманітарної та етико-естетичної освіти Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти

Шимон Ю.Ю., методист кабінету методики викладання суспільно-гуманітарних та художньо-естетичних дисциплін. 

 

 

Схвалено до друку науково-методичною радою Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти

(протокол №      від             2022 р.)

 

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………...4

Частина І. Важливість проведення учнями дослідницької діяльності з вивчення історії………………………........................6 Частина ІІ. Дослідницька діяльність учнів з вивчення історії.

Проєкт «Радянське минуле: (пере)осмислення історії»….……...9

Висновки…………………………………………………………...40

Додатки…………………………………………………………….42

Література……………………………………………………….....64

Вступ

 Чому саме дослідницька діяльність учнів з історії? Тому, що, на моє переконання, саме дослідницька діяльність дає можливість учневі переконатися у простій істині: історія – це наука, не казка! Саме з таким упередження мені довелося зіткнутися, будучи ще учнем загальноосвітньої школи, саме це, власне, вплинуло і на мій вибір професії. Виняткову роль учителя відзначав отець-доктор Августин Волошин ще у далекому 1922 році, виступаючи на з'їзді товариства «Просвіта», він виголосив, що ми маємо «двигнути  культуру, вирвати народ із господарського занепаду і тим самим піднести і національну гордість і свідомість». (1) Ясна річ, йшлося не тільки про вчителів, але кому, як не вчителю, трудитися коло цього поля. Так, ситуація змінилася: наш народ став жити значно заможніше. Та, тим не менше, бачимо, як легко люди вірять теоріям, які не мають нічого спільного з історичною наукою. Інколи складається враження, що вони ніколи не чули власної історії. І вчитель повинен стати до праці, а надто вчитель історії. Це добре розуміли наші колеги ще в 30-х роках минулого століття: «Учитель у так організованій школі, це не той ремісник, що вміє навчити дитину читати й писати та може ще дечого, а цей високо ідейний вивінуваний великими моральними й інтелектуальними цінностями й життєвим досвідом мистець, що заслуговує на справжню назву народного вчителя. Він виховує повіреному собі молодь на добрих, свідомих громадян, але й веде цих громадян дальше, вже на розпуття велелюдного життя, назустріч того ясного, сонячного, хоч і невідомого завтра свого народу й цілого людства». Вважаю, що ця теза не втратила актуальності і на сьогоднішній день.

Та як переконати школяра, що історія яку він вчить є правдивою? Власне, дослідження сприяє цьому якнайкраще.

Учитель спонукає працювати з джерелами. Школярі перечитують листи, спогади, розглядають фотографії, переглядають кінохроніку.  Вони мають можливість порівняти одне джерело з іншим, обидва з третім, протиставити їх четвертому і т. д. Після аналізу та порівняння джерел нарешті народжується істина про минуле. Тільки так учні розуміють, якою була реальність минулих часів і, що важливіше, можуть винести з цього певні уроки, важливі для їхнього майбутнього. Тільки так набуває справжнього сенсу затерта фраза Марка Тулія Цицерона «Історія – вчитель життя». 

В даній роботі буде розглянуто форми та методи історичних досліджень, а також особливості їх застосування при вивченні історії,  особливо локальної історії – історії рідного краю. Тому дуже важливо зберегти для нащадків особливості історії її власної родини,  власного населеного пункту,  власного регіону.  Учні мають можливість долучитися до цього процесу, коли записують свідчення очевидців тих подій на папір, у вигляді аудіо чи відео на свій мобільний телефон,  а також тоді,  коли у них є змога опублікувати власні дослідження та ознайомити з ними інших людей.

Мета методичної розробки – поділитися власним досвідом у цій царині, звернути увагу колег на «підводні рифи» та способи їх оминути, а також запропонувати дещо нове, на що наштовхнула участь у конкурсі «Радянське минуле: (пере) осмислення історії». 

 

 

 

 

 

 

Частина І. Важливість проведення учнями дослідницької діяльності з вивчення історії.

 

 Загалом тема організації дослідницької діяльності при вивченні історії у методичній літературі далеко не нова. Ще в радянський час були спроби проведення такої діяльності. Але реально це запрацювало тільки з 2004 року, коли в Україні була створена Мала Академія Наук. Втім на уроках історії і в радянській час було прийнято працювати з документами – інша справа, що аналізувалися ці всі документи виключно з точки зору комуністичної партії, класової боротьби і їм подібне. Тому розглянемо тільки ті напрацювання, які з'явилися в період незалежної України. 

Найбільш ґрунтовною роботою нам видається праця, написана авторським колективом під керівництвом Ірини Нікітіної, що вийшла друком 2006 року  «Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 класи». В розділі «Етапи виховання юного дослідника» ретельно описано методи дослідницької роботи в класі: складання плану, формулювання тез, складання конспекту, повідомлення, доповіді, написання есе, особливості роботи з історичними джерелами, складання учнівських проєктів, написання реферату з історії. В кожному з цих розділів подається етимологія терміну, пояснення терміну, типологія, доцільність застосування, етапи роботи, пам'ятка до застосування. В розділі «Підготовка роботи до захисту в Малій академії наук детально розглянуто структуру роботи,  етапи науково-дослідницької діяльності вимоги до написання роботи відгук та рецензію на роботу, публічний захист роботи, а також типові помилки, які допускають учні. Робота справді дуже цікава і корисна. Автор цієї публікації використовував її на початку своєї діяльності, як історика. [13]

Цікавою була розробка Валерія Островського за 2005 рік «Технологія розвитку критичного мислення в процесі вивчення шкільного курсу історії». Хоч тема розробки була дещо інша, значна частина форм і методів роботи, описаних у творі, по суті була прикладами застосування дослідницької діяльності учнів при вивченні історії. Це і складання розповіді, і метод рольової діяльності, метод гамбургера, «рамка цілі», побудова повідомлень за алгоритмом, гнорування (асоціативний кущ),  розумова картографія, кола (діаграми) Вена, кубування. [6]

Велику роль у розробці  методики досліджень учнів відіграв К. Баханов. У 2008 році вийшов його посібник «Організація особистісно-орієнтованого навчання. Порадник молодого вчителя історії». Його робота містила загальні поради молодому вчителю, в тому числі і по організації її дослідницької діяльності, більш детально автор розробки зупинився на технології створення учнівського проєкту. [2] Більш широко тема була ним опрацьована у 2012 році, але вже під кутом зору компетентнісного підходу до навчання історії в школі. [3]

Під керівництвом Константина Баханова у 2009 році більш детально опрацював методику проведення проєктної діяльності в школі під час вивчення історії Мирошниченко Володимир Олександрович. У  своїй   розробці  він детально зупинився на історії методу проектів, сучасному значенні терміну, типології учнівських проєктів, етапами роботи над проєктом,  моделі взаємодії учитель-учень під час роботи над проєктом, а також на технології роботи з портфоліо. В книзі наведено приклади організації учнівських проєктів з історії України та всесвітньої

історії. [9]

У 2012 році вийшла робота Сергія Олександровича Терно 

«Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі навчання історії»,  зокрема його точка зору на методику роботи з історичними джерелами. [16]

Звернула свою увагу на особливості проведення дослідницької діяльності на уроках історії Бачинська Олена Казимирівна, що описала особливості роботи з обдарованими

дітьми. [4]

Олена Юріївна Крупіна також використовує дослідницьку діяльність при вивченні історії для роботи з обдарованими  дітьми. [8]

Олена Гринь у застосуванні дослідницької діяльності використовує такі форми роботи, як розв’язання проблемних завдань – передбачає розв’язання завдань, що не мають однозначної відповіді, урок-вікторина, що є доцільним на підсумковому уроці, урок-морський бій проводиться на уроці узагальнення, урок-суд, рольову гру, урок-семінар, що передбачає попереднє опрацювання учнями історичних джерел та наукової літератури. Проведення такого типу уроків сприяє розвитку вмінь і навичок критичного аналізу інформації, ведення дискусії, формуванню в учнів компетенцій, необхідних для здобуття подальшої освіти у вищих навчальних закладах. [7]

Отже, з плином часу значення дослідницької діяльності не стає менш важливим. ЇЇ суть і завдання залишаються незмінними. Натомість, постійно вдосконалюється методика існуючих, а також з’являються нові форми дослідницької діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

Частина ІІ. Дослідницька діяльність учнів з вивчення історії на уроках, а також у позаурочний час.

 

Організація дослідницької діяльності.

 

Розглянемо основні форми самостійної роботи учнів на уроках історії, що передують дослідницькій діяльності учнів, а також найпростіші форми самостійної наукової діяльності  школярів. Зауважимо, що йдеться саме про загальні заклади середньої освіти, а не про студентів вищих навчальних закладів.

Планування

Один з найпростіших методів проведення самостійної діяльність учнів на уроці. Планування слід виконувати у п'ятому, шостому  класах. Діти вже знайомі з цим методом з початкової школи, але є відмінність між планом, який складали на літературі і планом, який необхідно скласти на уроці історії. Пункти плану повинні мати чітку логічну послідовність і сприяти засвоєнню матеріалу, який необхідно вивчити. План обов'язково мусить бути складним, бо простим планом буде просто переписування пунктів параграфа. Для цього необхідно скласти пам'ятку (Додаток 1.). В старших класах теж варто складати план параграфа, але мета тут інша: якщо в  5-6 класі учні вчаться аналізувати і синтезувати матеріал, то в 9-11 класах план буде корисний при вивченні матеріалу, що має великий обсяг.

Тезування

Навчити учнів сформулювати тези означає навчити їх коротко сформулювати основні положення тексту, спираючись на які можна відтворити увесь текст. Для цього теж можна використати пам’ятку (Додаток 2).

 

 

Конспектування

Конспект приходить на допомогу в тому випадку, коли за короткий час треба відновити в пам’яті те, що вже було вивчене.. Якщо ваші учні вміють складати план і формулювати тези, навчитися складати конспект їм буде неважко. Для цього складаємо простий план, а, сформувавши пункт плану додаємо до нього зміст, який записуємо тезами. Між тим додаємо той матеріал, який важко піддається запам'ятовуванню: поняття, хронологію, персоналії, причини та наслідки подій та явищ. Крім того, кожен конспект варто обов’язково завершувати написанням висновку, в якому варто вказати найголовніше, що варто

запам’ятати з опрацьованої теми.  (Додаток 3.)

Написання повідомлення

Повідомлення є першим прикладом самостійної наукової роботи школяра з історії.  Як і будь-яка наукова робота, воно повинно мати чітко визначену структуру, обсяг, належне оформлення: відступ, шрифт, інтервал, тощо. У п'ятому класі не варто спонукати учнів робити великі за обсягом повідомлення.  Тут важливо дати  школярам пережити ситуацію успіху. Якщо зразу акцентувати увагу на помилках, дитина може назавжди втратити інтерес до подібної діяльності. Оцінюючи першу спробу дитини, варто наголосити на позитивному в її роботі, навіть тоді, коли його зовсім мало, а вже потім, дуже обережно, акуратно вказати на помилки, при цьому наголосивши, що їх дуже легко можна виправити. У повідомленні необхідно обов'язково використовувати додаткову літературу: енциклопедії, наукову, науково-популярну літературу, публікації в пресі, публікації в Інтернеті тощо. Важливо навчити критично оцінювати інформацію, яку вони використовують: перевіряти, хто автор, віддавати перевагу інформації, авторами якої є фахівці своєї справи, авторитетним виданням тощо. Наведу приклад: один військовий пенсіонер цілком серйозно намагався переконати мене в тому, що наприкінці Другої світової війни на службі у Вермахту були літаючі тарілки, бо це надрукували в газеті. У п'ятому класі достатньо підготувати коротеньке повідомлення на основі того, що дитина засвоїла з підручника і одного опрацьованого додаткового джерела.  Це, як у початковій школі: не варто давати дітям писати декілька сторінок, поки вони не навчилися писати правильно літери, інакше в них обов'язково буде поганий почерк. Але, знову ж таки, важливо, щоб дитина зробила з проробленої нею роботи аргументовані висновки. Звичайно, з кожним наступним класом обсяг, наукова глибина, кількість джерел, що використовуються, повинні зростати. Та, все одно не варто використовувати більше двох-трьох джерел, бо це вже буде не наукове повідомлення, а реферат. (Додаток 4)

Написання доповіді

Доповідь – самостійний вид науково-дослідницької діяльності, де автор наводить суть досліджуваної проблеми, наводить різні точки зору, а також власні погляди щодо неї. [13] Як на мене, це найбільш незручний вид науково-дослідницької діяльності щодо використання в загальному закладі середньої освіти, проте може бути корисний, як проміжний етап підготовки наукової роботи до конкурсу захисту Малої академії наук. 

Написання есе

Есе, як дослідницька робота учня, є коротким твором, у якому школяр доводить власну точку зору на ту чи іншу проблему. Ця форма роботи покликана активізувати мисленнєву діяльність учня, дати йому можливість проявити ініціативу, знайти необхідні аргументи, співставити, порівняти, зважити їх, зробити логічні висновки. Як зробити, щоб це працювало? Навчіть учнів формулювати тему у вигляді дилеми. Наприклад: «чи мало людство можливість уникнути Першої світової війни?», «чи можна було перемогти в українській революції початку ХХ століття?», «чи було виправданим продовження бойових дій Української Повстанської Армії після відступу німецьких військ?» Школярі шукають аргументи на користь точки зору, викладеної в темі есе, потім – аргументи проти цієї точки зору, порівнюють їх  важливість і роблять аргументований висновок. Важливо обмежити обсяг написання есе - це дасть можливість учням навчитися лаконічно формулювати власні погляди. Також важливо навчити учнів використовувати альтернативні джерела інформації, а також (і в першу чергу) альтернативні першоджерела. На мій погляд, цей вид діяльності якнайкраще

розвиває дослідницькі здібності учнів. (Додаток 5)

Робота з візуальними історичними джерелами

Критичне ставлення до візуальних джерел

Візуальні джерела найбільш повно відображають історичну дійсність. Проте саме через це слід навчити учнів ставитися до них критично. Так кіно і відео можуть бути постановочними. Фотограф широким планом знімає десяток людей і подає це фото, як ілюстрацію масової акції протесту. Саме тому фото перших більшовицьких виступів проти царського режиму виконані саме так. «Кінодоказ» знищення нацистами «Дніпрогесу» вражає, та якщо придивитися неозброєним оком видно монтаж: кадри пікіруючого бомбардувальника, а потім вибухів у Дніпрі в сотні метрах перед греблею ГЕС. Якщо навчити школярів звертати увагу на такі речі, їм буде легше не тільки аналізувати історичні візуальні джерела, а й будь-які візуальні джерела інформації. 

Аналіз джерела завжди починають з його вивчення: 

o   Що ви бачите, чуєте?  

o   Хто ці люди?  oЩо вони роблять?  oПро що свідчать ці чи інші деталі?  

Потім варто пов’язати побачене, почуте з тим, що вже вивчили раніше:  o Який, на вашу думку, це історичний період?  oЯка країна?  oЯка подія?  

o   Про що йдеться в цьому аудіо? відео?   

Після цього попросіть своїх вихованців навести аргументи на підтвердження своїх слів:  o Що саме про це свідчить?  o Чому ви так вирішили?  o Як ви до цього прийшли?  

І, нарешті, нехай саме учні зроблять висновки. Не можна їм давати питання, які потребують одночасної відповіді, що зводиться до вибору між «так» чи «ні». Наприклад: можна вважати Сталіна тираном, так чи ні? Можна вважати, що більшовицький режим був наскрізь брехливим, так чи ні?  Натомість варто формулювати питання так, щоб задіяти творчість дітей. 

Розглянувши ці джерела, як би ви схарактеризували особу Сталіна? 

Чому? 

З чого це випливає? 

Як можна схарактеризувати більшовицький режим? 

Чому так? 

Як ви дійшли до такого висновку? 

І якщо вчитель змусить мислити і аналізувати хоча б частину учнів класу, це значно підвищить дидактичну цінність уроку.

Пошук та добирання візуальних історичних джерел.

Робота з історичними джерелами може бути окремим етапом уроку, може бути задано на домашнє завдання, але найбільш ефективною є під час проведення практичних занять. Власне, практичні заняття варто проводити на основі роботи з історичними джерелами. Всі знають як працювати з історичним джерелом,  але мало хто акцентує увагу на тому, де його знайти. Звичайно, якщо приклади таких джерел є у місцевій бібліотеці, чи їх можна знайти в музеї, що знаходиться неподалік,  тоді ситуація не є складною. Ясна річ, в першу чергу використовуються джерела, опубліковані безпосередньо в підручнику чи хрестоматії до курсу. Та, як правило, в них обмежуються текстами документів. Набагато більш дієвими є візуальні джерела. Це відеозаписи, кінохроніка, фотографії, карикатури, плакати, репродукції картин, факсимільні копії книг, листів, грамот та інших документів. Широкі можливості в цьому плані дає мережа Інтернет (Додаток 6). Наприклад, при підготовці до практичного заняття «Друга Світова війна в об'єктиві фотокамери» просто необхідно знайти фото- і кінохроніку часів Другої світової війни. 

Порекомендуйте учням Центральний кінофотоархів, який виставляє тематичні добірки кіно і фотодокументів на своїй сторінці, Тут можемо знайти такі сторінки, як «Місто зустріло війну. Одеса», «Місто зустріло війну. Київ», онлайн-виставку «Пам'ятаємо-перемагаємо! 1939- 1945», порівняти ці фото з тими, що розмістив Національний архів США, порівняти їх з німецьким джерелом, а також з джерелом японським. Навчіть учнів знаходити ці сайти, для цього навіть немає необхідності знати мови – достатньо вміти користуватися Google-перекладачем. Поділіть учнів на групи, розділіть між ними тематику: одні хай аналізують добірку фото боїв, інші фото бійців у перерві між боями, фото тилового життя, фото жінок, дітей, життя полонених тощо. Порадьте їм оформити результати своєї роботи у вигляді презентації PowerPoint, на якій нехай буде не більше п'яти слайдів з фотографіями і шостий з висновками, але кожне фото нехай буде опрацьоване. Після цього слайди окремих презентацій можна об'єднати в одну і таким чином презентувати результати роботи над темою усього класу. Подібним чином також можна працювати з кінохронікою часів Другої Світової війни, але це займе більше часу і зусиль. 

Малюнок

Як історичне джерело можна кваліфікувати тільки ті малюнки, що є ровесниками того часу, інформацію про який несуть у собі. Це можуть бути наскельні малюнки первісного суспільства, заставки та мініатюри рукописних текстів, рисунки на рукописних сторінках мемуарів тощо. Малюнок, виконаний у пізнішому періоді ніяк не може бути історичним джерелом, оскільки відображає не історично достовірну дійсність, а тільки уявлення про неї автора того, чи іншого малюнка. Вони можуть свідчити про зовнішній вигляд, одяг, зачіски, інтер’єр, будівлі, зброя, побут тощо. Так картина Рембрандта «Повернення блудного сина» ніяк не може слугувати історичним джерелом дохристиянських часів, які вона ілюструє, але є свідченням одягу, який носили сучасники митця.

Карикатури

Слід розуміти, що цей прийом не спрацьовує, якщо школярі не досить добре засвоїли матеріал теми. Та, навіть, якщо так, діти не завжди можуть зрозуміти карикатури, бо те, що вважалося смішним в той чи інший період, не вважається смішним сьогодні. Тому, опрацьовуючи карикатури, важливо наголосити на тих аспектах, що власне мають історичну цінність, хоча і посміятися разом з учнями не завадить – такі моменти роблять процес навчання більш приємним. Якщо вести мову про саме цю карикатуру (Малюнок 1.), то варто звернути увагу школярів, що особисто Гітлер і Сталін не бачилися, принаймні, про подібні зустрічі автору цієї роботи невідомо, хоча неодноразово спілкувалися по телефону чи телеграфу. Все стає набагато більш зрозумілим, якщо учні дізнаються, що ця

Малюнок 1.

карикатура з’явилася у Великобританії після підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Перед демонстрацією карикатури варто ретельно опрацювати цей документ.

Коли укладений? 

Між ким? 

Який основний зміст? 

Зі скількох частин складається! 

Про що йшлося в основній частині? 

Про що йшлося в таємному протоколі? 

З якою метою укладено цей договір? 

Яке його значення? 

А, демонструючи карикатуру варто підкреслити, що це власне, карикатура. Хай учні застосують свої знання з іноземної мови і перекладуть напис з англійської:Wonder how long the honeymoon will last? – «Цікаво, скільки триватиме медовий місяць?» Тільки після цього варто запитати, що ця карикатура, на думку школярів, демонструє? Прогнозована відповідь: вона показує ставлення Заходу до цього договору.  І яким було це ставлення? Чому ви так вважаєте? На чому ґрунтується ваша позиція? Наведіть аргументи на її підтвердження. Логічним продовженням попередньої карикатури може бути наступна (Малюнок 2.) На ній Сталін і Гітлер схилилися над трупом Польщі. Чудовий привід задіяти міжпредметні зв’язки і формувати мовну компетенцію: запропонуйте школярам самим перекласти українською мовою написи на карикатурі.                                                                

Малюнок 2. Гітлер: «Сміття Землі, я гадаю?», Сталін: «Кривавий вбивця робочих, я думаю?». Проаналізувавши це зображення, учні скоріше за все прийдуть до висновку, що попередній «шлюб з розрахунку» мав на меті зовсім не збереження миру, а навпаки «шлюб» заради спільного розпалювання війни. Плакати

Були (власне й залишаються) дієвими інструментами пропаганди та агітації. Якщо донести до школярів цю думку, то процес опрацювання подібних джерел стане простим і дієвим. Плакат, власне, є монументальним малюнком з одним, рідко – кількома написами. І малюнок, і напис винятково важливі. Важливо все: кольорова гама, художній стиль, ступінь розмитості чи деталізації, акцент на головній особі чи об’єкті. І напис – стислий, чіткий, легко читаний, такий, що притягує погляд. І обов’язково – напис доповнює і підкреслює зображення і навпаки: зображення доповнює і підкреслює напис. Необхідно наголосити, що плакати дуже рідко відображали реальні речі, але завжди відображали ті ідеї та переконання, які 

 

Малюнок 3.

прагнула нав’язати суспільству влада. Якщо ми глянемо на один  з поданих плакатів (малюнок 3), на яких зображено Сталіна, то навряд чи можна після цього припустити, що цей добрий вождь з благородною зовнішністю (як ніжно він тримає чужу дитину!) чи не щодня особисто підписував накази, що робили сиротами десятки, сотні, а то й тисячі радянських дітей. Так само не можна й припустити, що саме ця особа розпалила вогнище Другої світової війни, співпрацюючи з Німеччиною в економічному, політичному та військовому напрямках. О, ні, він же рятівник світу від «коричневої чуми» – нацизму! Саме тому радянські воїни так радо йдуть на смерть заради нього. Саме тому дідусі й бабусі, виховані в дитинстві на подібних плакатах, на всі звинувачення Сталіна в його злочинах часто відповідали ільфіпетровським аргументом «сам дурак!» А щоб довести, що ці плакати – пропаганда і нічого більше, варто паралельно показати фото жертв голодомору чи сталінських таборів.  

На двох інших плакатах маємо зображення Гітлера після порушення договору про ненапад (Малюнок 4). Яким було до нього ставлення в СРСР, свідчить цитата Тухачевського «Не забувайте, що нас роз’єднує наша політика, а не наші почуття, почуття дружби Червоної армії до Райхсверу. Німеччина та СРСР можуть диктувати свої умови всьому світу, якщо ми будемо разом». Ця людина добре знала, про що висловлюється, бо провела спільно з німцями багато армійських навчань. І після цього зобразити великого Адольфа у вигляді примітивної агресивної недорозвиненої істоти?!! Чому? Ви іще вчора бенкетували за одним столом, проголошуючи тости за блискуче спільне майбутнє? А тому, що треба було, щоб так думали радянські люди! Не міг же Сталін відверто заявити, що саме він і його поплічники виростили монстра, що вийшов з-під контролю, та й то тільки після того, як переконався у скорому нападі СРСР?

І знову ж таки, цей висновок повинен зробити не вчитель, а учні, і вони зроблять це, якщо правильно опрацювати дану карикатуру.

Малюнок 4.

 

Репродукції картин

Важливі з двох причин. По-перше, є ілюстрацією сучасниками подій та явищ, а по-друге, при вивченні пам’яток культури. Ясна річ, методика опрацювання зовсім різна: в першому випадку ми досліджуємо джерело маючи на меті віднайти інформацію про минуле взагалі, а в другому, як витвір мистецтва: хто автор? Що саме прагнув, на вашу думку висловити автор? До якого стилю, напрямку належить? Які мистецькі особливості? Чим відрізняється від інших творів автора? ...від інших творів цього стилю? 

 

Складання учнівських проєктів

Учнівські проєкти можуть бути невеликими за обсягом, так звані міні-проєкти, можуть бути великими, підготовка яких може забирати кілька тижнів чи навіть місяців, а можуть бути і довготривалими, робота над якими може тривати навіть кілька років. Так практичне заняття, описане у попередньому абзаці, по своїй суті є міні-проєктом, який можна зреалізувати за  1-2 дні.  Є різні підходи до створення проєктів з історії. Я дотримуюся точки зору п’яти «П»:

Постановка проблеми. На цьому етапі необхідно сформулювати проблему, задля вирішення якої розпочинається діяльність над проєктом. Це найважливіший етап, бо він задає напрями діяльності. Якщо не підійти до нього з належною відповідальністю, то може виявитися, що значна частина подальшої роботи може бути виконана марно, бо її результати не допоможуть реалізувати поставлені завдання.

Планування. На цьому етапі команда радиться: 

− яким чином можна вирішити проблему?  

− які ресурси задіяти?  

− кому і які функції виконувати?  

− як взаємодіятимуть частини команди між собою?  

− яким чином виконана робота сприятиме створенню кінцевого продукту?  

Функції між командою варто розподіляти відповідно до побажань та здібностей учнів, їхніх можливостей, старанності та особистих якостей. Розподіляючи ролі між членами (частинами) команди, варто робити це так, щоб у кожній частині була ініціативна людина, яка буде рушієм прогресу реалізації проєкту в цій частині команди і команди загалом. Учитель виступає як модератор – особа, яка координує діяльність колективу і, звичайно, надає необхідну фахову допомогу, а також психологічну підтримку. 

Підготовка. На цьому етапі члени команди та частини команд здійснюють підготовку до реалізації проєкту відповідно до плану створеного напередодні, забезпечують створення умов до формування кінцевого продукту, засобів до створення цього продукту. Можна анонсувати роботу над проєктом у соціальних мережах,  ознайомивши читачів з метою проєкту. Можна також у цих мережах звернутися з проханням надати додаткову джерельну базу для реалізації проєкту до всіх хто нею володіє.

Продукт. Продуктом може виступати усе, про що домовилися члени команди на початку роботи над проєктом. Це може бути стінгазета, стаття, допис на інтернет-сторінці, допис у соціальній мережі,  створення окремої інтернет-сторінки (сайту), аудіозапис, відеосюжет, відеофільм, наукова робота. Робота над виготовленням продукту – це синтез зібраної інформації, її редагування, оформлення належним чином. Як і будь-яка дослідницька діяльність з вивчення історії, продукт повинен містити висновок, до якого дійшла команда під час виконання  проєкту.

Презентація.  Презентувати власний продукт необхідно, інакше про результати роботи команди ніхто не дізнається. Це можна зробити урочисто, наприклад, провести позакласний захід. Після цього репортаж про нього можна розташувати на сайті закладу, сторінці соціальної мережі закладу. Кожен член команди може розмістити допис про виконану роботу, а також сам продукт на своїй  власний сторінці (чи сторінках) у соціальній мережі (мережах).  Якщо  продукт  виконано не в електронному вигляді,  варто зробити його електронний варіант і  опублікувати в Інтернеті, а в дописах у соціальних мережах розміщувати покликання на публікацію. Не варто недооцінювати важливість публікацій у Facebook, Twitter, Telegram та інших. У цих мережах є можливість не тільки познайомити інших з власною роботою, а й відслідкувати реакцію людей. Таким чином продукт може бути допрацьований, вдосконалений.  Коментарі, які можуть містити образи чи неправдиву інформацію завжди можна видалити. Більш детально приклад виконання подібного проєкту буде описано в цій роботі пізніше.

Реферування.

Реферат – це форма наукової роботи учня, у якій на основі аналізу, порівняння і синтезу двох-трьох джерел наукової інформації розкривається та чи інша тема історичного дослідження. 

Він містить ті самі частини, що і наукове дослідження, яке подається для участі на конкурс МАН: формулювання проблеми, вибір теми, огляд цілей і задач, огляд стану дослідження теми, вибір методів її дослідження, збір матеріалів для дослідження, обробка матеріалів, написання реферату, формулювання висновків.[13] Кожен з цих етапів потребує творчого підходу, зацікавленості, кропіткої роботи і допомоги керівника, принаймні при написанні перших рефератів. Крім того необхідний захист реферату. Він формує в учнів уміння усно оперувати досліджуваною інформацією, покращує їх словесно-логічні навички, уміння триматися впевнено на публіці.

Принципова відмінність реферату від наукового повідомлення полягає у критичному ставленні до отриманої інформації, а також евристичній діяльності, метою якої повинно стати встановлення істини з усіх питань, які цікавлять дослідника. Тому у рефераті просто необхідно розміщувати фрази на кшталт «автор цього джерела має рацію...»,  «думка цього автора є не зовсім обґрунтованою, оскільки...», «порівнявши свідчення цих очевидців, можемо сміливо зробити висновок…» У мережу Internet завантажено тисячі рефератів, сотні з них  історичної тематики. Тому серед ваших учнів можуть знайтися такі, що сподіваються заробити добру оцінку, «скачавши» один із них. (У Вас не було випадку, коли учень, що ледь тримається середнього рівня, приносить Вам досконале дослідження на 30-40 сторінок, з яким Ви вже знайомі?) Вчитель може одразу ж вивести такого порушника «на чисту воду», бо знає здібності і старанність своїх вихованців, та я не спішив би це робити. Натомість доручіть такому «студенту» зробити до свого реферату презентацію PowerPoint і виступити з ним перед класом. Якщо погодиться, то йому доведеться чужий реферат поділити на логічні частини, створити для кожної з частин окремий слайд, проілюструвати його, зробити до ілюстрації логічної коментар. Тобто, навчальної мети все одно буде досягнуто. Після цього Ви можете оцінити учня, але аргументувати свою оцінку: не за створення власного реферату, а за опрацювання реферату іншого автора. 

Написані учнями реферати і повідомлення можна роздрукувати і зберігати їх у кабінеті історії. Їх можна (і доцільно) використати у наступні роки при розгляді цієї ж теми. Можна в кабінеті розмістити невелику коркову дошку, до якої кріпити виконані останнім часом дослідницькі роботи учнів. А можна й не друкувати, а знайомити з ними школярів на інтернет-сторінці, наприклад на персональному сайті вчителя чи у класній групі Viber. Те ж саме можна робити і з учнівськими презентаціями. Таким чином у вчителя буде накопичено багато дослідницьких (і не тільки) робіт учнів, свого роду така собі електронна база даних. Ці роботи ніколи не помнуться, не вигорять, не загубляться між іншими паперами і завжди будуть під рукою. 

 

Опис досвіду організації дослідницької роботи учнів у рамках реалізації проекту «Радянське минуле: (пере) осмислення історії».

Асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» утворена у 2004 році постійно запроваджує нові цікаві проєкти, спрямовані на популяризацію історичної науки серед молодих людей, шкільництва. Один з таких конкурсів під назвою «Радянське минуле: (пере) осмислення історії» було оголошено у 2019 році.  На перший погляд виглядало, що це чергова спроба реабілітувати радянську владу, яка нібито зробила так багато для простих людей. Але після детального ознайомлення з матеріалами, розміщеними на сайті «Нової Доби», умовами конкурсу, цілями, які він переслідує, а також орієнтовною тематикою, стало ясно, що варто взяти в ньому участь. Зважаючи на високий рівень і складну тематику конкурсу, було вирішено збирати команду серед учнів 10-го класу. Тим паче, що одинадцятикласникам уже належало готуватися до зовнішнього незалежного оцінювання, а 9 клас також був випускним класом. Перша реакція десятикласників не була різкою, але, все таки, негативною. Так буває, коли пропонують якусь справу, коло якої треба буде багато попрацювати. Тільки після того, як вони переконалися, що ми досліджуватимемо не якісь далекі краї чи глибокі матерії, а історію, яка відбулася на тих теренах, де вони проживають тепер і результати їхньої праці залишать глибокий слід у вивченні історії рідного села, частина класу погодилася взяти участь у проєкті. Не всі одразу: одна дівчина, потім ще двоє. Довелося погодитися з тим, що команда складатиметься з чотирьох людей: трьох школярок і одного координатора. Умовам конкурсу це не суперечило, тож ми розпочали роботу. Та вже менш, ніж за тиждень команда зросла до дванадцяти учениць. На жаль хлопців так і не вдалося переконати долучитися до проєкту, такою була особливість саме цього класу.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб розбудити в учнів бажання, навіть потребу здійснювати пошукову діяльність. Тим складніше це зробити, якщо йдеться не про уроки, а позакласну чи навіть позашкільну роботу. На уроці простіше: є програма, відповідно до якої складено планування, і відповідно до нього є тема уроку. Ми мусимо виконувати програму, а отже мусимо зреалізувати той чи інший навчальний проєкт. І не може бути й мови про те, щоб якось від цієї діяльності відмежуватися чи відмовитися. Інакше буде негативна оцінка, яка хоч не має караючої функції, але мусить реально оцінити результат роботи над проектом. А в позакласній роботі – тільки переконання вчителя в тому, що це корисно для самих дітей, і в тому, що це корисно для суспільства: адже результати роботи залишаться для нащадків і в свою чергу, стануть для них джерелами інформації для вивчення минулого. 

Постановка проблеми. Вибір теми і формулювання завдань проєкту.

Завдання виявилося непростим. На території нашого села і поблизу за останні сто років не велося жодних бойових дій, наші односельчани не брали активної участі в подіях Карпатської України, а в радянський час взагалі нічого значного не відбувалося, здавалося, тут немає чого досліджувати. Серед того, що було в радянський час були колгосп (пізніше радгосп), лікарня, школа, сільська рада, переслідувана владою церква. Порадившись, команда вирішила не зупинятися остаточно на якійсь конкретній темі, а відвідати людей, що працювали в цих установах і розпитати, чи збереглися в них документи радянського часу? Після цієї розвідки виявилося що, єдине місце, де збереглася принаймні частина документів – школа. В колгоспі, сільській раді та лікарні всі документи радянського часу були знищені (чи просто так сказали). На цьому етапі з'явилася ще одна ідея – діяльність християнської церкви в радянській час на території села. Забігаючи наперед, зауважимо, що для проєкту дуже цінними стали свічення сільського священника, який розповів про ставлення до церкви школи і держави. В майбутньому ми обов’язково вивчимо з учнями це питання, бо матеріалу для вивчення є дуже багато. Попередньо було вирішено вивчити увесь радянській період історії рідного села. На запрошення Нової доби координатор відвідав семінар для керівників проєкту у місті Києві 28-29 листопада 2019 року. Лекції з радянського минулого прочитали Шліхта Наталія Василівна — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», дослідниця історії церкви в радянській державі та історії радянського суспільства, Сергій Касьянов, історик інституту історії України національної академії України, Кендзьор Петро Іванович — український педагог, громадський діяч, доктор педагогічних наук, член правління Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» та інші, а учасниками були кілька десятків учителів з усієї  України. Після відвідування семінару було вирішено звузити тему, обравши тільки один об'єкт дослідження. Можливими темами фігурували: «(Не) свобода совісті. Діяльність церкви в СРСР», «Культура і дозвілля в радянській Україні», «Переваги (?) колгоспу», «Вільна (?) радянська преса». Кожну з цих тем планувалося висвітлювати на прикладі історії місцевого регіону. Тему радянської преси довелося відкинути по тій причині, що, як виявилося, єдина в районі газета «Нове життя» жодного разу не написала жодної статті про нашу школу. Стаття враження, що принцип був такий: існувало два-три-п’ять передових колгоспів, а при них були і передові школи. А може, щоб кореспондент не їхав двічі, заодно робили кілька статей, які друкували по мірі потреби. На сільській раді про старі документи радянської доби просто відмахнутися: та що ви, то все спалили чи в макулатуру викинули, немає нічого. Щось подібне було і стосовно колгоспу. Врешті-решт, об’єктом дослідження вирішили обрати тільки радянську школу. Серед можливих варіантів було «Розвиток радянської освіти в Доробратові»,  «Плюси і мінуси середньої школи в СРСР»,  «Дитинство в Радянській школі».  Та  після багатьох спроб з'явилася тема: «Щасливе (?) дитинство: радянська система освіти крізь призму історії Доробратівської середньої, Негрівської та Горбківської восьмирічних шкіл». До цієї теми додалося слово «Кам’янської» після того, як виявилося, що троє із очевидців тісно пов’язані з Кам’янською середньою школою: два педагоги і один учень. 

Отже, об'єктом дослідження мала стати не сама школа, а діти які перебували в ній найбільше часу. Хто впливав на дитину? 

Малюнок 5.

Батьки, вчителі, церква, яка продовжувала жити хоч і  була переслідувана, і, звичайно компартійна ідеологічна система. У свою чергу, ця система впливала і на кожну дитину, і на її сім'ю, і переслідувала церкву, здійснювала ідеологічний тиск на вчительство. Ми спробували зобразити ці всі фактори графічно. (Малюнок 5.) Отож виходячи з даної схеми ми поставили перед собою завдання:

•           Дослідити, яким був процес навчання з точки зору учнів.

•           Дослідити, яким був процес навчання з точки зору вчителів.

•           Дослідити, як співіснували школа і культурне середовище.

•           Дослідити, як співіснували школа і релігія.

•           Дослідити, яку роль в радянській освіті відігравало спортивне виховання.

•           Дослідити, яку роль в радянській освіті відігравало трудове виховання.

•           Дослідити, як сильно впливала на формування особистості компартійна ідеологія.

•           Дослідити, як впливала ця ідеологія на роботу вчителя.

•           Визначити роль радянського вчителя в радянському суспільстві.

Відповідно до умов конкурсу,  команда могла самостійно визначити, що саме стане кінцевим продуктом проєкту. Це могла бути наукова робота, подібно до робіт для малої академії наук, але цей варіант не надто подобався учням. Хотілося зробити щось нове, щось таке, чого раніше не робили. Продукт проекту, крім цього варіанту, міг бути: інформаційний стенд, буклет, листівка, книга, газета, плакат, відео, журналу,  електронна презентація, інтернет сайт, туристичний маршрут тощо). Кожен з цих варіантів або мав дуже обмежені можливості, або передбачав залучення додаткових коштів. Команда вирішила обрати компромісний варіант – створення інтернет-сторінки (звичайно, за умови, що можна було б скористатися безкоштовними сервісами). Саме це ми й обрали, як кінцевий результат роботи над реалізацією проєкту: створення сайту під однойменною назвою  «Щасливе (?) дитинство: радянська система освіти крізь призму історії Доробратівської, Кам’янської середніх, Негрівської та Горбківської восьмирічних шкіл». На наш погляд це мав бути сайт, на якому ми б розмістили тему і мету дослідження, а також представили його результати. Обґрунтуванням цих результатів дослідження мусили бути джерела, розміщені на інших сторінках.

Планування. 

Команда довго радилася: яким чином можна вирішити проблему? Ми потребували джерел. Скористалися методом “мозковий штурм” - всі ідеї, де роздобути інформацію, записували на дошку. Потім відкидали з них ті, які видавалися недоступними, або їх неможливо було використати. Після проведеної роботи визначилися на тому, які ресурси задіяти:

●       Шкільний архів.

●       Архів районної газети «Нове життя».

●       Свідчення очевидців: oучнів школи; oвчителів школи; oкерівників школи;

●       інших людей, які могли б бути корисними для створення продукту;

●       фотографії, які погодяться надати очевидці.

Також було вирішено оцифровувати (фотографувати на мобільний телефон) всі джерела, які за попередньою оцінкою, можна було б використати. Це давало б змогу без проблем ними оперувати в процесі систематизації та розміщення на інтернетсторінці. 

Наступним кроком було вирішити, кому і які функції виконувати? як взаємодіятимуть частини команди між собою? Ми вибрали одну людину, як особу, що вестиме щоденник нашої праці. Інша – стала адміністратором групи з такою ж назвою, як назва проєкту у Viber, через яку проходила комунікація і координація роботи всієї команди. Також окремі особи взялися за оформлення текстових анкет, монтаж аудіо і відео, оцифровування та комплектацію фотографій, створення YouTube каналу та, власне, оформлення сайту. Важливим є той момент, що кожен брав на себе відповідальність добровільно, відповідно до власного досвіду в цій справі чи просто інтересу до неї. А от обов'язки по збору свідчень очевидців взяли на себе всі члени команди: попередньо було вирішено, що кожен візьме свідчення щонайменше в двох очевидців: одного учня радянської школи і одного вчителя. Таким чином вдалося б отримати щонайменше 24 свідчення, які вкупі з іншими джерелами дали б можливість сформувати об'єктивну картину. 

Підготовка

Але в процесі роботи виникали труднощі, які доводилося долати. Ось найбільші з них.

 Свідчення. Після консультацій виявилося, що в очевидців можуть виникнути претензії, мовляв, «от, якби ви спитали мене про те, про що запитали його, я б вам міг розповісти про це набагато більше». Тому було вирішено скласти «анкету»: по суті перелік запитань, які будуть задавати учні очевидцям подій. Але універсального переліку бути не могло, бо очевидець-учень бачив реальність з одного боку, а очевидець-вчитель з іншого боку, тому анкети вийшли дві: Анкета очевидця історії, учня, учениці Доробратівської, Горбківської, Негрівської загальноосвітньої школи радянського періоду (1945-1985 рр.

(Додаток 7.) та Анкета очевидця історії, вчителя Доробратівської (Негрівської, Горбківської) загальноосвітньої школи радянського періоду (1950-1985 рр.) (Додаток 8.) Координатор провів з командою окреме заняття на предмет технології збору свідчень, скільки вже мав певний досвід у подібній діяльності в рамках роботи у Малій академії наук, де учень школи готував роботу, в основу якої були покладені свідчення очевидців, що пережили це лихо перед тим, як потрапити в Доробратово. Якщо узагальнити, то рекомендації зводилися до наступного. Поперше, розмову слід вести в спокійному руслі, не вимагати, не бути нав’язливим, спокійно сприймати відмову очевидця давати інтерв’ю. По-друге, обов’язково перед початком роботи розповісти про суть і мету проєкту, попередити, що інтерв’ю буде опубліковане. По третє, записати інтерв’ю: найкраще – у вигляді відеозапису, якщо не вийде, то аудіозапису, якщо не вийде й так – то у текстовому форматі, краще друкованому вигляді. Тобто координатор націлював учасників не на форму роботи, а її результат. Як виявилося пізніше, значна частина людей, почувши про суть проєкту, відмовилися давати інтерв’ю, ще частина відмовилася свідчити, коли чула незручні для себе запитання. Став у пригоді відносно новий предмет (на той час викладався тільки другий рік) «Громадянська освіта», зокрема тема «Спілкування», в якій наведено пам’ятку«Правила активного слухання» (Додаток 9.), яку дітям радили вивчити напам’ять. Потім члени команди розділилися на пари і брали інтерв’ю одна в одної. Це виявилося дуже корисним, бо на авто при першому опитуванні вже спрацьовувала навичка, випрацювана під час тренінгу. Як показали вже перші інтерв’ю, робити відеозапис в цьому випадку було не варто. Більшість людей, що свідчили були похилого віку і дещо комплексували зі свого зовнішнього вигляду, а от аудіо виявилося дуже ефективним. Учням радили користуватися диктофоном навіть тоді, коли очевидці відмовлялися публікувати свій голос у мережі, бо потім, час від часу зупиняючи його відтворення, значно легше записати відповіді на папір, чи надрукувати їх на пристрої.  

Карантин

Для виконання роботи відповідальні особи задіювали інших членів команди, збираючись у школі в позаурочний час, або контактуючи через мережу під час перебування кожного учасника команди у себе вдома. Результати роботи таких груп надсилали координатору, який давав поради щодо того, яким чином можна цей результат зробити кращим або радив переходити до наступного етапу роботи. Негативно на роботу вплинув тритижневий карантин, що був оголошений з приводу зростання кількості випадків ГРВІ. Тому вся команда гарячково освоювала Google Meet, Zoom та інші засоби дистанційної колективної роботи ще до початку карантину, що був оголошений у зв’язку з поширенням COVID-19. Стало зрозумілим, що якби було обрано іншу форму продукту, закінчити роботу було би значно складніше.

Обмежена кількість документів

В шкільному архіві серед цінних документів виявилися альбоми, що їх оформляли учні до  урочистих дат по класах: до ювілею «Великого Жовтня», «Назустріч річниці великої Перемоги», «Рішення двадцять сьомого з’їзду КПРС – в життя» тощо. Були також «Книга наказів директора школи за 1970-1971 н. р.», «Книги внутрішнього контролю (відвідання навчальних занять) заступника директора школи з навчально-виховної роботи» за кілька років. Але не було жодного протоколу партійних, комсомольських, піонерських зборів, які проводилися регулярно. Учасником трьох останніх був і сам координатор. За кожним з них обов’язково складалися протоколи, які б точно засвідчили величезний ідеологічний тиск як на педагогів, так і на дітей. Єдиним документом, який засвідчував цей тиск був наказ директора про винесення догани учневі за те, що він торгував рибою, яку власноруч наловив у озері, ну і за те, що він «грубо розмовляв» з представниками райкому партії, які прийшли йому пояснити, що так робити не можна. 

Продукт

Поки тривав збір матеріалу, стало ясно, що карантин так і не закінчиться до кінця визначеного терміну, тому створення сайту відбувалося дистанційно з кількох комп’ютерів. Тут були свої труднощі.

Обробка аудіо записів

Жоден аудіо запис не був придатним до публікування. Всюди були сторонні шуми: скрип дверей, голоси маленьких дітей, тривалі паузи тощо. Постала необхідність вивчити професію оператора монтажу. Спочатку її опанував координатор проєкту, а потім уже дистанційно навчав цього відповідальних за цю ділянку роботи членів команди. Серед безкоштовних програм для редагування аудіо вирішено обрати програму WavePad Sound Editor. Редагування аудіо зайняло чи не найбільше часу, бо кожен запис необхідно було прослуховувати по декілька, або й декілька десятків разів, поки результат ставав прийнятним. Та це було того варте – кожен запис є настільки чітким, що без проблем можна розібрати все, що говорить очевидець.

Створення сайту

У координатора вже був власний сайт, але саме 2019 року компанія Google внесла зміни у конструктор сайтів, тому всього довелося вчитися заново. [14] Спочатку треба було створити новий обліковий запис у Google. Десь незадовго перед тим трапилася реклама: акція Google – створення безкоштовних облікових записів для ведення бізнесу. Скориставшись пропозицією, координатор створив такий обліковий запис і передав логін і пароль до нього відповідальному члену команди. Під час відео-конференцій в онлайн режимі створювалися сторінка за сторінкою, команда вчилася додавати нові сторінки, фотографії, текст, тощо. Робота на задачі в стилі step by step (крок за кроком). Алгоритм був приблизно такий:

●       Яке наступне завдання?

●       Що для цього потрібно?

●       Хто знає, яким чином можна це зробити?

●       Якщо варіантів немає, кожен шукає інформацію на навчальних сайтах.  

●       Обговорення варіантів виконання завдання.

●       Реалізація варіантів один за одним, «поки не спрацює».

●       Оформлення сторінки. Пошук та виправлення допущених помилок.

●       Публікація сторінки.

●       Перехід на щойно опубліковану сторінку учасників команди і повторне дослідження щодо допущених недоліків.

●       Виправлення, підведення підсумків чергового етапу роботи. Подяка один одному за труд.

Публікація відео 

З аудіо записами виникла невеличка проблема. Google не має ресурсу для відтворення аудіо. Але Google має YouTube, відео хостинг, до якого всі встигли звикнути, дуже зручний для користувачів. Порадившись, команда знайшла вихід – перетворити аудіо на відео. Після нехитрих перетворень засобом здійснення яких виступала вбудована в операційну систему Windows програма «Кіностудія Windows», було отримано кінцевий продукт, призначений для глядачів. Кожен сюжет розпочинається заголовком, який зависає на екрані на час, необхідний для того, щоб його прочитати. Звук з’являється синхронно з фотографією того, хто говорить, але не сучасною, а радянського часу, зробленою тоді, коли відбувалися події, про які йде мова. Якщо таких фото було більше, то вони змінюють одне одного, щоб було цікавіше дивитися. Якщо таких фотографій не було, або очевидець не дав згоди на їх публікацію, були створені стилізовані малюнки «радянського учня» та «радянської учениці», які супроводжували аудіо ряд на екрані. Для створення малюнків використано програму PowerPoint. Попри те, що основним її завданням є мультимедійний супровід доповідача, вона має можливості для редагування зображень, видалення фону цих зображень, поєднання кількох зображень для створення нового зображення, а також збереження отриманого слайду у форматі малюнка, який можна використати для монтажу фільму. Найкраще для цього підійшли опубліковані в мережі титульні сторінки радянських підручників. Фігури учнів обрізали, видаляли фон, змінювали кольорову гаму, а також додавали художні ефекти. Після того, як аудіо перетворили на відео, одна з учениць завантажила їх на канал YouTube, який було створено спеціально для цього. Після того, як відео було завантажено, на сайті публікували покликання на YouTube, натискаючи на нього, користувач може відтворити відео безпосередньо на сторінці, або можна перейти на однойменний канал. 

 

Підсумки роботи

Коли останній документ був завантажений і підписаний, настав час дати відповідь на запитання, сформульовані на початку роботи над проєктом. Після тривалого обговорення всіх зібраних матеріалів, команда зробила висновки, що були опубліковані останніми (Додаток 10.)

 

Презентація

Урочиста презентація результатів проєкту відбулася 27 лютого 2020 року. Це було в актовому залі закладу. Розповідь супроводжував відеозапис екрану комп’ютера, демонстрація сторінок новоствореного сайту. Команда познайомила учнів та педагогів школи з результатами своєї праці. Репортаж про цей захід координатор опублікував у Facebook на сторінці закладу та власній сторінці, а також сторінці громади села Доробратова. Серед іншого публікація містила покликання на сайт «Щасливе (?) дитинство: радянська система освіти крізь призму історії Доробратівської, Кам’янської середніх, Негрівської та Горбківської восьмирічних шкіл». Тільки після цього до «Нової доби», відповідно до вимог, було надіслано щоденник та покликання на сайт. Ще одним цікавим моментом було створення логотипу команди, як це вимагали умови конкурсу. Учасниці команди надіслали свої фотографії одній з учениць, яка перетворила їх у чорно-білі (як в СРСР) і виготовила колаж. Назву проєкту було подано в тому ж стилі, що і на сайті Нової Доби – робота над логотип була завершена. 

Команда  відчувала радість після проведення важкої, але дуже корисної роботи. А перше місце в конкурсі – приємний бонус.

 

 

 

 

 

Значення конкурсу

Для учасників команди:

●       Став цікавим досвідом дослідницької діяльності, який на даний час, успішно використовується під час навчання у вищих навчальних закладах (Додаток 11).

●       Значно зріс інтерес до минулого загалом і радянського минулого зокрема.

●       Стали глибше розуміти історію, як науку, так і начальний предмет.

Для координатора:

●       Переконався у тому, що в будь-який час і за будь-яких обставин можливо і потрібно проводити зі школярами проєкти, спрямовані на вивчення місцевої історії, як частини історії цілого народу і держави.

●       Зробив висновок, що подібний проєкт дуже сильно мотивує школярів до пізнавальної діяльності, дає їм можливість реалізувати себе в нових амплуа, вийти за рамки звичної поведінки, не виходячи при цьому за рамки дозволеного.

●       Виявив, що робота над проєктом зробила школярів більш впевненими в собі: готовими аргументовано доводити свою позицію, виступати публічно.

●       Поповнив власний арсенал методів роботи в інформацій сфері.  

 

 

Для громадськості

●       З’явився сайт, де розміщені першоджерела історії радянського минулого, доступні для вивчення всім бажаючим.

●       Цей інформаційний ресурс містить об’єктивну інформацію про радянське минуле, чесно вказуючи на плюси і мінуси радянського дитинства в межах декількох сіл.

●       Зберігає для нащадків досвід минулого, яким ще багато років зможуть скористатися навіть ті, хто тепер зовсім не виявляє інтересів до вивчення історії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

З усього, написаного вище можемо зробити такі висновки.

По-перше, дослідницька діяльність – невід’ємна частина вивчення історії в загальному закладі середньої освіти. Вона переконує в тому, що історія не пишеться з повітря, а на основі опрацювання історичних джерел. Вивчаючи джерела самостійно, діти мають змогу самим відчути себе дослідниками власної (і не тільки) історії. Відчуття того, що ти відкриваєш щось нове, що залишиться іншим, які зможуть це вивчити, використовувати у своїх дослідженнях, за правильного підходу, може слугувати могутнім стимулом для подальшого інтелектуального розвитку.

По-друге, першочергове значення має дослідницька діяльність саме на уроках історії: 

●       вона охоплює всіх школярів, а не тільки тих хто нею цікавиться;

●       дослідницька діяльність на уроках історії формує навичку досліджувати причини і наслідки історичних явищ і процесів, яку можна і необхідно застосовувати і до сьогодення, що може покращити якість життя всього українського суспільства.

●       Формує нові словесно-логічні зв’язки, що сприяють кращому засвоєнню матеріалу на довготривалий час.   

По-третє, участь учнів у позакласній та позашкільній дослідницькій діяльності з вивчення історії повинна не тільки глибше знайомити їх з особливостями роботи над створенням кінцевого продукту, але й знайомити з цим продуктом усіх, хто хоч трохи цікавиться історією, а також зацікавлювати навіть тих, хто до цього часу зовсім не цікавився історією. Це сприяє популяризації предмета. Зростання інтересу до історії сприяє зростанню інтересу до власного минулого. В свою чергу зростання інтересу до власного минулого забезпечує різке зростання кількості шансів на покращення власного майбутнього.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Додаток 1

Планування

Пам'ятка

1.      Уважно прочитайте текст. 

2.      Прочитайте текст знову Але на цей раз розділіть його на частини що мають закінчену думку.

3.      Назвіть кожну з цих частин і пронумеруйте їх цифрами «1», «2», «3», і так далі. Це - пункти плану.

4.      Виберіть з цих частин дві-три, що найбільші за обсягом і, в свою чергу, розділіть їх на дві-три менших частини.

5.      Назвіть кожну з цих частин і пронумеруйте їх буквами «а», «б», «в», і так далі. Це - підпункти плану.

6.      Спробуйте переказати текст, дивлячись на складений вами план. Якщо вам це вдалося – Ви добре справилися з завданням, якщо ні - ні варто ще попрацювати над планом. Наприклад: 5 клас, тема: «Культурні епохи європейської історії та Україна».

1.                   Періоди історичного розвитку України.

а) Первісне суспільство;

б) Античність;

в) Середні віки;

г) Новий і Новітній часи.

2.                   Зародження людського життя на українських землях.

а) Первісна доба: близько 1 мільйона років поселення людей на Закарпатті с. Королеве.

б) кам’яний вік – розвиток землеробства та скотарства, знаряддя праці кам’яні, з міді, згодом з бронзи.

3.                   Кочівники на українських землях.

а) розвиток скотарства;

б) витіснення землеробів;

в) приручення коня, винайдення колеса, використання металів;

г) кочові народи: арії, кіммерійці, скіфи, сармати, гуни, булгари, хозари, печеніги, половці, монголи, кримські татари.

4.                   Від Античності до Середньовіччя.

а) Антична доба (ІІІ тис. до н. е. до сер. І тис.  н.е). 

б) вплив Давньої Греції та Риму;

в) Середні віки (V-XV ст.)

г) княжа Київська держава (Русь-Україна, ІX-ХІІІ) і

Королівство Руське (Галицько-Волинська держава, ХІІІ-

ХІV ст.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Формулювання тез Пам'ятка.

1.      Уважно Прочитайте увесь текст.

2.      Уважно Прочитайте перший абзац тексту.

3.      Про що в ньому йдеться? Яка найголовніша думка цього фрагменту?

4.      Запишіть її одним  коротким реченням.  Це – теза.

5.      Повторіть ці етапи при роботі з усіма іншими абзацами. Наприклад: 5 клас, тема «Календарний та історичний час».

1.      Історичний час - це історичний факт, який відбувся у певний час у певному просторі.

2.      Хронологія визначає історичний час.

3.      Календар: місячний, юліанський та григоріанський.

4.      Шкалу часу різні народи обирали від важливих для себе подій.

5.      Наша ера – час після народження Ісуса Христа.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Складання конспекту Пам'ятка.

1.      Уважно прочитайте увесь текст.

2.      Уважно прочитайте першу логічно завершену частину тексту. Назвіть її.

3.      Тезами запишіть зміст цієї частини тексту.

4.      Додайте до записаного основні дати та події, про які йшлося в тексті, а також основні поняття, імена людей, причини та наслідки подій про які йшлося в тексті. Скорочуйте слова і фрази, але так, щоб самі могли відтворити написане.

5.      Повторіть ці етапи при роботі з усіма іншими частинами тексту.

6.      Завершить складання конспекту написанням висновку, в якому вкажіть найголовніше, що варто запам'ятати з вивченого.

Наприклад: 9 клас, тема: «Український національний рух наприк. 60-х - у  90-х  рр. ХІХ ст.» (Важливо, що під час виконання текст не записується повністю – слова скорочують, але так, щоб потім             можна             було    вільно читати написане.       Наприклад: Громадівський рух - Гр-й р.; «її мета – федеративна Росія і надання Укр. широкої автономії»  –«її мета – ф-на Росія і над-я Укр. ш-ї авт.» і т. п.)

1. Громадівський рух напр. 60-х – на поч. 70-х рр. XIX  ст. Відновлення громадівського руху.

Громади          у          Києві, Чернігові,       Полтаві,          Харкові, Єлисаветграді, Одесі. Їх координувала Київська «Українська громада». У 1873р.– програма УГ, її мета – федеративна Росія і надання          Україні           широкої          автономії.       Радикальні     погляди               (Л.             Смоленський,            П.        Климович,      М.        Боровський,   А.

Крижанівський, І. Луценко – в Одесі).

1871 р. - відкриття Колегії Павла Галагана у Києві

Січень 1873 р. – створення Історичного товариства Нестора-літописця.

Поява Південно-Західного відділу імператорського Російського географічного товариства, газети «Київський телеграф».

2. Південно-Західний відділ імператорського Російського географічного Товариства.

 1869-1870 рр. – експедиція П. Чубинського до ПівденноЗахідного краю.

13 лютого 1873  р. – відкриття Південно-Західного відділу імператорського російського географічного товариства у Києві. 

Головою відділу обрали Г. Галагана, управителем справ – П. Чубинського.

Видано сім томів «Праць Південно-Західної експедиції (по 1200 сторінок кожний), два томи «Записок Південно-Західного відділу І.Р.Г.Т.», три томи праць М. Максимовича.

3. Емський указ.

Січень 1875 р. таємний наказ, яким заборонялося друкувати  статті, що містять українські тенденції.

18 (30) травня 1876  р. Емський указ набув чинності та діяв до 1905 р.  

●       Указ негативно вплинув на український рух:

●       обмежував засоби пробудження національної свідомості українського народу;

●       стримував розвиток української культури;

●       на деякий час призвів до дезорганізації українського руху в Наддніпрянській Україні, але не до його припинення.

4. Стара громада. Молоді громади. М.  Драгоманов.

М. Драгоманов, український національний центр, видання української преси, представляє український рух у Європі. 

1878р. у Женеві ж-л «Громада», де – погляди громадівців і програма   українського руху.   Її             принципи:      демократизм, федералізм, культурництво, еволюційність, соціалізм.

Діячі Старої громади припинили співробітництво з Драгомановим через радикальні погляди.

1889 р. – викладацька діяльність М. Драгоманова у Софії (Болгарія).

Молоді громади у Галичині і Наддніпрянській Україні гуртувалася переважно з  студентської молоді, яка підтримала ідею поєднання боротьби за національне й соціальне визволення. Допомагали йому друзі — М. Зібер і С. Подолинський.

5.                   Громадівський рух у 80-х рр. XIX  ст. «Київська старовина».

Старі громадівці формували національну самосвідомість за допомогою законної культурно-освітньої діяльності.

1881 р. – альманах Луна» . 

1883 р. – альманах «Рада». 

1885  р. – в Одесі – український збірник «Нива». 

1886  р. – в Херсоні надрукована збірка «Степ».

1882 р. – видання журналу «Київська старовина», -  українознавчі праці й матеріали (В. Антонович, П. Житецький, О.

Лазаревський, М. Костомаров, Д. Багалій та інші.) Галичина –  «український П’ємонт».

6.                   Студентський громадівський рух 90-х рр. XIX ст. 

З 1896 р. – «Молода Україна» 22 громади

1891 – 1898 рр. – «Братство тарасівців», започаткувало період політизації та націоналістичну течію в українському русі

(І. Липа, Б. Грінченко, М. Байздренко, М.  Базькевич,                  В. 

Боровик, – «Декларація віри молодих українців» у березні 1893 року).

На поч. 90-х рр. ХІХ ст. в Києві утворився студентський гурток, до якого входили М. Міхновський, В. Шемет,                 А. 

Кучинський та інші. 

Загальноукраїнська безпартійна організація (ЗУБО). 1898 р. В. Антонович та О. Кониський. ЗУБО об’єднала 22 громади. Раду ЗУБО очолювали М. Лисенко, В. Антонович. 

Видавництво «Вік».

Історичне значення громадівського руху:

1)      поєднали лівобережних та правобережних діячів в одних організаціях; 

2)      забезпечили наступність  поколінь; 

3)      довели, що українці мають глибоке історичне коріння, етнічні особливості і межі розселення;

4)      справили чималий вплив на український рух на західноукраїнських землях; 

5)      наукова діяльність громадівців.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Написання повідомлення

Пам'ятка

1.      Уважно прочитайте завдання, які ви отримали.

2.      Опрацюйте ті параграфи підручника, які можуть бути вам корисні.

3.      Опрацюйте доступні вам джерела інформації:

а) паперові (матеріали з шкільної, сільської, міської, приватної бібліотеки).

б) електронні (віртуальні бібліотеки, науково-популярні сайти, електронні довідники, електронні  видання тощо).

4.      Виберіть від одного до трьох джерел, які найкраще підійдуть для виконання поставлених перед вами завдань.

5.      Складіть план повідомлення.

6.      Зробіть висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Написання есе

Пам'ятка

1.      Сформулюйте тему есе у вигляді дилеми.

2.      Опрацюйте    доступні         вам      джерела,         насамперед першоджерела.

3.      Випишіть аргументи «за».

4.      Випишіть аргументи «проти».

5.      Співставте їх.

6.      Зробіть аргументований висновок.

7.      Напишіть есе. Зверніть увагу: обсяг від 1 до 3 сторінок формату А4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

Пошук історичних першоджерел в Інтернеті.

Пам'ятка

1.      Введіть у вікно пошукової системи Google тему, яка вас цікавить. Наприклад «Перша світова війна в фотографіях», «Фото Голокосту», Фото голодомору», «Спогади українських дисидентів», «Документи національновизвольної війни» тощо. 

2.      Відкривайте покликання на веб-сторінки одне за одним, аналізуйте їхній зміст.

3.      Підберіть ті публікації, які викликають у Вас довіру, тому що:

а) опубліковані фахівцем (істориком,  дослідником,  працівником архіву або іншої наукової установи);

б) опубліковані очевидцем, родичем очевидця, журналістом авторитетного видання.

в) онлайн-виставки документів, опубліковані науковою установою. 

4.      З усіх знайдених вами документів виберіть ті, що відповідають  меті та завданням вашої роботи.

5.      Завантажте на свій пристрій документ.

6.      Завантажте назву електронного ресурсу, де він був опублікований, а також електронну адресу розташування документа.

 

 

 

 

Додаток 7

Анкета очевидця історії,

учня, учениці Доробратівської, Горбківської, Негрівської загальноосвітньої школи радянського періоду (1945-1985 рр.)

1.      Коли Ви почали навчання в Доробратівській (Негрівській, Горбківській) школі? З якого класу?

2.      Хто був Вашим першим учителем? Розкажіть про цю людину.

3.      Пам'ятаєте прийом у жовтенята? Розкажіть про цей день. Які емоції Ви тоді відчували?

4.      Коли Вас прийняли у піонери? Ви хотіли стати піонером? Чому?

5.      Які піонерські справи Ви пам’ятаєте? Вам подобалася піонерська символіка?

6.      Коли Вас прийняли у комсомол? Ви хотіли стати комсомольцем? Чому?

7.      Як проходили комсомольські збори? Які комсомольські ідеали Вас           закликали       відстоювати? Вам     подобалася     бути комсомольцем?

8.      Розкажіть про шкільну форму? Як вона змінювалася з часом? Чи була форма зручною? Чи мусили Ви її носити? Чи подобалося Вам, як Ви виглядаєте у шкільній формі?

9.      Які предмети Ви любили вивчати? Чому? Які предмети Ви не любили? Чому?

10.  Як ставилися до Вас вчителі? Згадайте найяскравіші випадки їхнього ставлення?

11.  Чи мали місце покарання? Як карали порушників?

12.  Яке місце займав спорт в школі? Якими були Ваші особисто уподобання? Які Ваші особисті досягнення (спортивні звання, розряди, тощо) ?

13.  Яке місце у вашому шкільному житті займала праця? Чим ви займалися на трудовому навчанні?

14.  Чи виходили ви на роботу на колгоспні поля, сади, виноградники? Як часто? Яку працю Ви виконували?

15.  Наскільки важкою вона була? Як вона оплачувалася?

16.  Чи брали Ви участь у самодіяльності? ( Хор, ансамбль, театр, агітбригади, художнє читання...)

17.  Які культурно-масові заходи пам’ятаєте? (Походи в кінотеатр, театр, музеї, екскурсії, шкільні вечори, дискотеки, танці)

18.  Чи працювала школа під час канікул, Різдва та Великодня? Чи колядували Ви ? Як це відбувалося? 19. Чи даєте згоду на публікацію Вашого імені в Інтернеті?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8.

Анкета очевидця історії,

вчителя Доробратівської (Негрівської, Горбківської) загальноосвітньої школи радянського періоду (1950-1985 рр.)

1.                  Коли Ви почали навчати в Доробратівській (Негрівській, Горбківській) школі? Які предмети?

2.                  Хто був Вашим наставником на початку Вашої кар’єри? Розкажіть про цю людину.

3.                  Пам'ятаєте перший робочий день? Розкажіть про нього. Які емоції Ви тоді відчували?

4.                  Що найбільше Вам подобалося у Вашій учительській діяльності? Чому?

5.                  Що найбільше Вам не подобалося у Вашій роботі? Чому? Як ви з цим справлялися?

6.                  Розкажіть про позакласні заходи радянської школи. Які з них Вам сподобалась найбільше? Чому?

7.                  Чи впливала компартійна ідеологія на викладання Вашого предмета? Наскільки сильно? Наведіть приклади, будь ласка.

8.                  Розкажіть про політзаняття, політінформації, компартійні, комсомольські, профспілкові збори.

9.                  Відомо, що радянська школа обов’язково працювала під час Великодня та Різдва. Що пропонували учням у цей період? Якими були обов’язки учителів у ці дні?

10.              Якою була участь радянського вчителя у роботі громади (вибори, народний суд, товариства боротьби за тверезість, ДНД, тощо)?

11.              Яким повинен був бути моральний і зовнішній облік радянського вчителя? Наскільки Ви, на Вашу думку, відповідали цьому обліку?

12.              Які переваги радянської системи освіти над сучасною ви вбачаєте?

13.              Якими були недоліки радянської школи? 14. Що б Ви побажали сучасним вчителям та учням?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 9

Правила активного слухання

1.  Використовуйте:

1)                       мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима;

2)                       звуки й жести заохочення: хитання головою, доброзичливу посмішку, слова «так-так», «м-м-м...» тощо; 3) уточнювальні запитання, що допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, «Ви маєте на увазі, що...?», «А як щодо...?».

2.  Не бажано під час активного слухання:

а) давати поради;

б) змінювати тему розмови;

в) давати оцінки людині, яка говорить;

г) перебивати;

д) розповідати про власний досвід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 10

Результати нашої роботи

Опрацювавши           інтерв’ю         учнів   радянської      школи, документи і фотоматеріали можна зробити такі висновки:

•                     З точки зору учнів радянської школи навчальний процес був добре організований і цікавий. Діти мали всі можливості для зростання. Однак слід зауважити, що цікавий він був тільки для тих учнів, які вчилися на «4» і «5». Саме до таких відносилися учні радянської школи, що згодилися на інтерв'ю. Кожна друга особа, до якої учні зверталися з проханням про інтерв'ю, відмовилися згадувати радянську школу. Деколи ця відмова звучала в грубій формі. І це при тому, що до них зверталися школярі, що були їхніми сусідами чи навіть родичами. Це дає підстави вважати, що спогади про радянську школу, м'яко кажучи, неприємні.

•                     Вчителі радянської школи теж вважають, що навчальний процес був добре організований і ефективний. Особливу увагу, як учні, так і вчителі звертають на строгу дисципліну радянської школи. Звичайно, в тоталітарному суспільстві інакше й бути не могло, команда це розуміє. А от для вчителя процес навчання був непростим. Власне влада не приховувала: робочий день вчителя не нормований. Вчитель проводив від 18 до 27 уроків. Підготовка цих  уроків займала приблизно стільки ж часу. Все разом, це вже близько 40 годин на тиждень, як в промисловості. Та якщо працівник промисловості міг присвятити вільний час родині, то на працівника освіти чекали: політзаняття, політінформації, «десятихатки»,  лекції, агітбригади, художня самодіяльність, поїздки в райцентр (не рідше одного разу на тиждень), партійні збори, профспілкові збори, комсомольські збори, суботники, недільники… тощо. Вчитель був зайнятий майже цілодобово.

Бували такі періоди, що вчитель не мав жодного вихідного протягом півроку.

•                     Власне школа і творила культурне середовище на селі. З доступних розваг радянського часу було тільки радіо. Тільки з 70х років масового поширення набувають радіоприймачі, програвачі вінілових платівок, бабінні магнітофони. Зрідка заїжджали з гастролями цирк, ляльковий театр, ще рідше - театр. З місцевого була самодіяльність, до якої мала відношення школа, проведення радянських свят – в основному задіяна школа, спортивні змагання школярів і колгоспників, які проводив вчитель фізкультури, тощо. Тож можна зробити висновок, що культурне життя на селі реалізовувалося в основному через школу.

•                     В плані релігії легально існувала одна конфесія – православна церква, яка була поза політикою, не втручалася в громадське життя. Але бути релігійним було небезпечно: система всіляко переслідувала як учнів, так і, тим більше, вчителів, що виявляли потяг до релігії. З учнями велася постійна атеїстична робота, а вчителів звільняли з роботи. Представники інших конфесій були поза законом. Всі віруючі постійно піддавалися моральному осудові та різноманітним санкціям. Проте народ все одно ходив до церкви, колядував, святив паску, хрестив дітей. 

•                     Спортивне виховання знаходилося на високому рівні. Учні постійно тренувалися. Так у Доробратівській школі тренування відбувалося двічі на тиждень на стадіоні або в спортивному залі, що знаходився в підвалі школи. У неділю відбувалися змагання: футбол, спартакіади, дні фізкультурника тощо. Кожен учень (учениця) зобов’язаний був скласти нормативи ГТО «готов к труду и обороне». В умовах «холодної війни» радянська імперія потребувала вправних солдатів.

•                     Трудове виховання відігравало провідну роль поряд зі спортивним. Радянські школярі працювали багато. Біля шкіл були піддослідні ділянки, невеликі шкільні виноградники, майстерні. Але, крім того, багато працювали в колгоспі: збирали урожай, насамперед виноград, який можливо зібрати тільки руками. Збирали також кормовий буряк, лущили кукурудзу, влітку заготовляли сіно. Робота дітей (і вчителів) в колгоспі оплачувалася гірше, ніж робота колгоспників. Втім, гроші діти (і вчителі) не отримували на руки: на них купляли унаочнення, реактиви, обладнання тощо. На частину суми організовувалися екскурсії по краю, а також до Москви, Ленінграда, Львова, Києва а також до Криму, проте тільки для кращих учнів. Такі екскурсії проводилися з 70-х років, до цього вони були рідкістю. Цікавим є наказ про покарання учнів, що намагалися продати власноруч наловлену рибу. Це свідчить про те, що дитяча праця в СРСР заохочувалася, але вона не повинна була приносити дитині прибуток.

•                     Компартійна ідеологія пронизувала наскрізь весь процес навчання і виховання учнів. Особливо важко в цьому плані доводилося вчителям суспільно-гуманітарного циклу. Вони змушені були без кінця славити Партію і Леніна, переваги радянської системи і тому подібне. В школі не могло бути жодного вільнодумства, не можна було ставити під сумнів те, що ця ідеологія нав’язувала.

•                     Крім того, держава експлуатувала школу, як інструмент пропаганди і агітації. Це отруювало життя як тим, кого агітували, так і тим, хто агітував. Також це призводило до постійного перевантаження вчителя. Та ще гіршим був тиск, який вчителі постійно відчували. 

•                     Радянська влада стверджувала, що піднесла роль вчителя на небувало високий рівень, на якому вчитель ще ніколи не був. Але це дисонувало зі спогадами односельців про міжвоєнні роки, коли становище вчителя забезпечувало йому значно більше як поваги, так і матеріального добробуту. Вчитель радянської школи постійно працював і при цьому в будь-який момент його могли перевірити як по освітянській, так і по компартійній лінії. Проте, вчителі чесно виконували свою роботу і забезпечували належне навчання і виховання дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 11. Фото процесу роботи над реалізацією проекту, а також його презентації.

 

Дослідження

фотографій радянського минулого. Цікава деталь, при розгляді фото учні зробили спостереження: відсутні усмішки. Після проведення більш ретельного вивчення це спостереження перетворилося на доведений факт: на жодному знімку не зафіксовано жодної усмішки ні в дітей, ні в дорослих.

 

Дослідження альбомів супроводжувалося хвилею             емоцій. По-перше,    важко було             пояснити дітям, для  чого це робилося?

Аргументи на кшталт, «для того, щоб довести перевіряючим, що ідеологічна робота проводиться за належному рівні» юним дослідницям було вкрай важко зрозуміти. Кумедними також видавалися зображення, складені з вирізаного чорно-білого портрета «вождя» з домальованим фломастером та кольоровими олівцями силуетом, червоним прапором, пропагандистськими написами тощо.

 

 Під час опрацювання письмових джерел учениці робили нотатки для того, щоб пізніше мати можливість дати оцінку тому чи іншому джерела і зробити загальні висновки.

Кожен документ чи фото переводилися в цифровий формат, щоб прискорити процес, використовували не  сканер, а мобільний телефон.

Отримані зображення

редагували: обрізали, обертали. Робили це для того, щоб їх зручно було розміщувати на електронній сторінці 

Презентація проекту не містила ні літературних, ні музичних

композицій. Тільки ознайомлення з метою та завданнями дослідження, особливостями його проведення, а також з отриманими результатами. 

 

 

 

 

 

 

Література

1.       Авґустин Волошин. Яка праця чекає нас для піднесення освіти серед населення? // «Свобода». — Ужгород, 1922. — Ч. 53, 9 липня; ч. 54, 16 липня; ч. 55, 23 липня.

2.       Баханов К. О.  Організація особистісно орієнтованого навчання. Порадник молодого вчителя історії. – Х.: Вид. група «Основа», 2008. – 159 с.

3.       Баханов К. О. Навчання історії в школі під кутом зору компетентнісного підходу: Посібник для вчителя. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 127 с.

4.       Бачинська І. К. Робота з обдарованими учнями на уроках історії// 

https://www.slideshare.net/School-8/ss-82962368

5.       Буцька Л. М., Сацик С. П. Особливості методики роботи з обдарованими учнями на уроках історії. Організація дослідницької діяльності як засіб формування предметних компетентностей учнів при вивченні історії.

//https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url= https://roippo.org.ua/upload/iblock/a33/i-

zasidannya.doc&ved=2ahUKEwiNjpujxLvzAhXOpIsKHUXa

AkMQFnoECBgQAQ&usg=AOvVaw3VKjbU8H3JDhbzyv GNHckM

6.       Валерій Островський. Технологія розвитку критичного мислення у процесі вивчення шкільного курсу історії. Івано-Франківськ. ОІППО, 2005. – 32 с.

7.       Гринь О. З досвіду роботи з обдарованими дітьми в ході вивчення історії / О. Гринь // Матеріали науковопрактичної конференції "Четверті Фльорівські читання". - Чернігів, 2015. - С. 87 - 90.

8.       Крупіна О. Ю. Робота з обдарованими учнями на уроках історії та в позаурочний час

9.       Мирошниченко В. О. Організація проектної діяльності учнів на уроках історії в 10-му класі / за ред. К. О. Баханова - Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 157 с.

10.   Михайлова Г. Д. Робота з обдарованими дітьми на уроках історії та в позакласний час // https://naurok.com.ua/robotaz-obdarovanimi-uchnyami-na-urokah-istori-ta-vpozaurochniy-chas-12203.html

11.   Мокрогуз О. П. Медіаосвіта для вчителя суспільних дисциплін / О. П. Мокрогуз, М. М. Коропатник. – Х.: Вид. група «Основа», 2015. – 108 с.

12.   Мокрогуз О. П. Роль мультимедійних засобів у формування інформаційної компетентності. – Х.: Вид група «Основа», 2017. – 95 с.

13.   Нікітіна І. П. Науково-дослідницька діяльність учнів. 5-11 класи / І. П. Нікітіна, Ю. О. Нікітін, В. В. Шеліхова, О. Л. Кожем’яка. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 144 с.

14.   Створення Google сайту // https://sites.google.com/site/worldeducationinf/stvorennasajtu

15.   Сучасні підходи до історичної освіти. Методичний додаток до посібника «Історія епохи очима людини. Україна та Європа в 1900-1939 рр.» / Уклад. І. Костюк, П. Кендзьор. Львів: НВФ «Українські технології», 2004 р. – 128 с.

16.   Терно С. О. Методика розвитку критичного мислення школярів у процесі вивчення історії. – Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 93 с.

17.   Юрчишин І. Фізіологічний закон активности // Шлях виховання і навчання педагогічно методичний місячник. - Львів, 1 грудня1930 року.