Дослідницька робота "Біблійна ягода"

Про матеріал

Сучасний учитель-професіонал не тільки сам стає дослідником, а й організовує дослідницьку діяльність школярів. Вона допомагає забезпечити активну пізнавальну діяльність учнів, залучає до пошуку шляхів вирішення складних, проблемних питань.

Перегляд файлу

Обласна акція «Корисні переселенці»

Зміст

1. Вступ ст. 3

2. Літературний огляд

2.1 Легенди та перекази про походження шовковиці ст. 3-4

3. Дослідницька частина

3.1. Що таке шовковиця? ст. 5

3.2. Харчова цінність. ст.6

3.3. Що приготувати з шовковиці. ст. 7-9

3.6. Використання в косметології. ст. 10

4. Висновки ст. 10 - 11

5. Список використаних джерел ст. 12

6. Додатки ст. 13

На багатьох присадибних ділянках, у дворах та на вулицях сіл і міст нашого краю можна побачити цікаве дерево з дуже солодкими і соковитими чорними, рожевими або білими ягодами. Це — шовковиця, або тутове дерево.

На Сході шовковицю називають деревом життя, а її плоди — королевою ягід, а в нас це рослина другого сорту, яку мало хто цінує і сприймає всерйоз. А дарма!

Ми дуже любимо плоди шовковиці, але мало чого знали про її властивості, поки не побачили у бібліотеці газету «Пенсійний кур’єр». У ній багато розповідалось про властивості шовковиці і вирішили зробити своє дослідження.

У давньому Вавилоні існувала легенда: красуня Фісба полюбила юнака Пірама, призначила йому побачення під шовковицею і прийшла туди раніше від нього. Раптом десь поряд роздалося грізне ричання левиці. Страшенно перелякавшись, Фісба втекла, загубивши при цьому накидку.

Побачивши розірвану звіром на шмаття накидку Фісби, Пірам уявив найстрашніше і, засліплений горем, вихопив меч і пронизав ним своє серце. Земля і коріння шовковиці зросилися кров'ю Пірама і плоди на дереві стали багряно-червоними. Через деякий час, коли пройшов переляк і звіра не стало чути, Фісба повернулася під дерево. Вона побачила бездиханне тіло коханого і з відчаю та горя закричала: «О, дерево!. Нехай скорботні і темні на колір навіки вічні будуть твої ягоди», а потім мечем Пірама собі пронизала серце. Боги почули слова Фісби і з того часу плоди у шовковиці, достигаючи, набувають чорного кольору. Можливо через цю історію латинська назва шовковиці походить від слова «морус» — смерть. Однак слово «морус» означає також плоди, позбавлені смаку. Воно закріпилося за ягодами і самим деревом в країнах Середземномор'я і свідчить про давнє і зневажливе ставлення до цієї породи та її плодів. І це цілком зрозуміло, адже в цьому регіоні вдосталь різних плодових і ягідних порід, величезні сади цитрусових з більшими ісмачнішими, ніж у шовковиці, плодами. На Україні народ називає цю породу морвою, або тутовим деревом.

До роду шовковиці з родини тутових входить 1500 найрізноманітніших видів рослин: баобаб, анчар, інжир, фікус, навіть хміль і коноплі. Батьківщина шовковиці — Китай. У Гімалаях дерева чорної шовковиці підіймаються в гори на висоту 3658 м над рівнем моря, але ростуть і на рівнинах. На планеті налічується 20 видів цієї рослини, найбільше з них зростає в Китаї.

Китайська легенда свідчить, що люди дізналися про унікальні властивості тутового дерева зовсім випадково: одного разу кокон шовкопряда впав у чашку з чаєм принцеси Сі Лін Ши, яка сиділа в тіні шовковиці. Вона помітила, що в гарячому напої кокон почав розплітатися, а його надзвичайно тонкі, але міцні нитки переливатися на сонці. Саме так світ дізнався, що звичайна гусениця, котра живе на шовковиці, може подарувати нам красиві шовкові тканини.

Китайська принцеса звеліла розводити шовковицю, а з ниток виготовляти шовкову тканину. З часом велику кількість шовку китайці почали експортувати в інші країни. Великий шовковий шлях йшов у Європу через Середню Азію, Кавказ, Константинополь. Поступово знання про шовковицю поширювались. Китайці ретельно берегли таємницю походження і виготовлення шовку. Кожна спроба вивезти насіння шовковиці, а тим більше яйця або лялечки чи кокони тутового шовкопряда каралися негайною смертною карою з застосуванням перед стратою страхітливих тортур.

Понад три з половиною тисячі років китайцям вдавалося зберігати таємницю виготовлення шовку. Давні греки і римляни вважали, що китайський шовк виробляється з пір’я рідкісних тропічних птахів, які живуть у лісових нетрях. Чимало шукачів пригод заплатили життям за спробу винести з Китаю секрет виготовлення шовку.

Одному купцю з Середньої Азії вдалося підкупити сторожів і в зборках чалми вивезти насіння шовковиці і яйця шовкопряда. Довгим і складним був шлях купця і за цей час з яєчок появилися гусениці і, не маючи корму, загинули. З насіння було вирощено дерева, що стали родоначальниками культури шовковиці в Середній Азії. У 555 р. двом монахам-місіонерам вдалося привезти в Константинополь грени шовковиці. Таким чином європейці дізналися про секрети виготовлення шовку. Нині в різних країнах світу виготовляють велику кількість штучного шовку, проте натуральні тканини цінуються досить високо, оскільки для здоров'я людини краще носити одяг з натуральних тканин, ніж з штучних.

Можливо, саме тому в Китаї та Індії, які, до речі, виробляють 60% шовку у світі, це дерево вважають священним. З його кори роблять амулети і обереги. Саме під шовковицею на вулиці біля будинку ставлять стіл, за яким збирається вся родина, адже злі сили і духи не підходять близько до шовковиці.

Згадується шовковиця і в Біблії: під гілками палестинського тута ховався від палючих променів сонця Ісус Христос.

Тутове дерево і шовкові тканини тісно пов’язані. Назва дерева походить від того факту, що його листям харчується шовкопряд – гусениця, лялечка якої звита з шовкової нитки. Звичайна гусінь, яка живе на шовковиці, може подарувати нам красиві шовкові тканини! Звідси і пішла друга назва тутового дерева – шовковиця. На північному Кіпрі щорічно проводиться Фестиваль тутового шовкопряда, де ця гусінь користується пошаною і повагою.

У XVIII столітті шовковицю почали саджати і на Україні. В часи царювання Петра І біля Києва в урочищі Звіринець (тепер тут розташований ботанічний сад) було закладено плантації шовковиці. Згідно з указом Петра І рубка цих дерев заборонялася, а порушники каралися смертю.

Тепер шовковицю культивують по всій території України, насамперед в степовій і лісостеповій зонах. Саджають її на садибах, вводять в лісові культури і полезахисні лісосмуги. На яружно-балкових землях доцільно три-чотири ряди шовковиці саджати по периметру заліснюваних ділянок, вводити в культури кулісами з кількох рядів або в крайні ряди полезахисних лісових смуг. Закладаються спеціальні плантації. На них щорічно протягом 4—5 тижнів зрізують молоді гілки з листям для вигодівлі гусениць шовкопряда. Через 4—5 років кожному дереву дають «відпустку» для відпочинку і відновлення крони.

Шовковиця — цінна декоративна порода, її саджають в парках, вздовж шляхів, на вулицях міст і сіл. Вона легко переносить стрижку і формування крони, тому з неї можна створювати чудові живоплоти. Порода ця, особливо шовковиця біла, не боїться загазованості міського середовища. Паркобудівники високо цінять плакучі, пірамідальні, кулясті та інші форми шовковиці, що широко використовуються в зеленому будівництві. Вітчизняні і закордонні селекціонери вивели майже 400 гібридів, які відзначаються високою урожайністю і якістю плодів, а також декоративністю.

Шовковицю потрібно вирощувати і для одержання надзвичайно красивої деревини зеленкувато-жовтого кольору. Вона настільки міцна і тверда, що може в багатьох випадках замінити дуб. Використовується для виготовлення музичних інструментів, столярних і токарних виробів. З луба, який знаходиться під пробкою, виготовляють прядиво, мотузки і канати. Деревина і луб придатні для виготовлення паперу. Отже, шовковиця приносить людям різноманітну користь і ми повинні дорожити нею.

Росте шовковиця спочатку дуже швидко, але з віком цей процес призупиняється. Стандартна висота культури – 10-15 м, карликові сорти виростають до 3 м. Шовковиця – дерево-довгожитель. Тривалість її життя становить приблизно двісті років, а при хороших умовах – до п’ятисот.

У нас у селі росте 3 види шовковиці: чорна, біла та червона. (Додаток 1)

Що цікаво? Ми думали, що всі дерева шовковиці є переселенцями з Китаю. Але з’ясували, що біла – з Китаю, червона – з і східної частини США, чорна – із Персії. Ось і зрозумій: чи це так?

Шовковиця розмножується насінням. Є культурні сорти, які розповсюджуються щепленням або паростками від материнського стовбуру. Досить багато культурних сортів можна зустріти в Криму. На півострів дерево потрапило ще в середні віки. Про це свідчать і назви сортів. Наприклад, Костянтинівська (Цареградська) шовковиця. Це дерево зустрічається на південному березі Криму. Часто величезними віковічними екземплярами. Про цей сорт свого часу багато писав Лев Костянтинович Симиренко. За свідченням ученого, Цареградська шовковиця вимоглива до тепла і ґрунту. В умовах Криму її краще прищеплювати на сіянець звичайної білої шовковиці.

Персидська велика біла шовковиця зустрічається доволі рідко. Проте не тільки на південному березі Криму. До речі, у дикому вигляді біла шовковиця невідома. Культивували її, в основному, у степових та лісостепових районах України.

Що ж, зараз у нас шовківництво вже не в такій пошані, а ягоди шовковиці буквально валяються під ногами. Тим часом цілющі властивості плодів тутового дерева були відомі ще стародавнім цілителям, які використовували їх для лікування багатьох захворювань. Наприклад, у китайській народній медицині ними лікували гіпертонію, бронхіт, бронхіальну астму, а також застосовували для загоювання ран. Окрім того, шовковиця сприяє нормалізації роботи травної та імунної систем, допомагає збалансувати рівень холестерину, зміцнити кісткову тканину, поліпшити здоров’я очей, а також прискорити обмін речовин в організмі.

Ми вирішили з’ясувати: що лікує шовковиця? І ось тільки немалий список.

Треба сказати, що, незважаючи на невелике розходження в смаку, і білі, і темні сорти шовковиці є дуже корисними для людини, а хімічний склад ягід різних сортів майже однаковий.

Стиглі ягоди тутового дерева містять багато цукру (переважно у формі фруктози і глюкози), дубильні речовини, органічні кислоти (в тому числі яблучну і лимонну), флавоноїди, кумарини, пектин, лютеїн, зеаксантин, ресвератрол і інші поліфенольні сполуки. Ягоди шовковиці – багате джерело заліза, калію, кальцію, магнію і фосфору, вони містять вітаміни С і групи B. Незважаючи на те, що білі ягоди солодші, ніж чорні, калорійність у них майже однакова: 64 ккал – в чорних і 67 ккал – в білих. А ось як джерело заліза краще брати чорні ягоди.

Живильні компоненти на 100 г шовковиці (середній показник)

Калорійність	64-67 ккал
Білки	1,4 г
Жири	0,4 г
Вуглеводи	9,8 г
Вітамін А	1 мкг
Вітамін С	36,4 мг
Вітамін Е	0,87 мг
Вітамін К	7,8 мкг
Вітамін В1	0,03 мг
Вітамін В2	0,1 мг
Вітамін В3	0,62 мг
Вітамін В6	0,06 мг
Вітамін В9	6 мкг
Кальцій	39 мг
Залізо	1,85 мг
Магній	18 мг
Фосфор	38 мг
Калій	194 мг
Натрій	10 мг
Цинк	0,12 мг
Мідь	0,06 мг
Селен	0,6 мкг

Кажуть, що благотворний вплив шовковиці випробували на собі Карл Великий і Олександр Македонський. Наукові дослідження показують, що шовковиця має багато переваг для здоров’я. В тому числі:

- зміцнює імунітет;

- очищає кров;

- запобігає надмірному утворенню тромбів;

- запобігає ранньому старінню;

- покращує роботу мозку;

- служить профілактикою простудних і вірусних захворювань;

- покращує роботу нирок;

- очищає печінку від токсинів;

- покращує зір;

- запобігає запальним процесам;

- знижує ризик розвитку раку;

- є джерелом антиоксидантів;

- запобігає хворобі Альцгеймера;

- сприяє схудненню;

- володіє антибактеріальними властивостями;

- зміцнює серце;

- покращує апетит;

- знижує холестерин.

У науковій медицині ягоди використовують при гіпохромній анемії, яка пов’язана з гастритом зі зниженою кислотністю шлункового соку. Корисна шовковиця при шлунково-кишкових захворюваннях (ентероколіти, дизентерія, дисбактеріоз) і хворобах жовчовивідних шляхів.

Офіційна медицина має досвід лікування великою кількістю свіжих плодів хворих на міокардіострофією та порок серця. Після курсу лікування у хворих зменшувався біль, покращувалася робота серця, зменшувалася задишка, відновлювалася працездатність.

Сік і настій (або компот) використовуються як відхаркувальний та сечогінний засіб. Сік — також ефективний засіб для лікування виразок у ротовій порожнині та горлі. Настій листя шовковиці в народній медицинівикористовують при гіпертонії, запалювальних процесах, кашлі.

Але потрібно бути дуже уважними до вживання шовковиці людям хворим на цукровий діабет. До складу ягід шовковиці входить багато глюкози, яка може погіршити стан людей, котрі страждають на цукровий діабет. Плоди шовковиці також можуть спричинити алергічні реакції. Сигналом можуть стати звичайні на перший погляд почервоніння, дрібні висипання або свербіж.

Тож, коли бачите, що діти вже «повистрибували» на гілки шовковиці, ходять із пофарбованими ягодами обличчями, руками і навіть сорочками, не лайте їх. Краще дайте їм відерце чи мисочку — нехай назбирають ягід, щоб усією сім’єю поласувати ними досхочу.

А ми спробували зібрати народні рецепти.

Настоянка з ягід

Жменя ягід очистити від плодоніжок і промити. Скласти в скляну посудину і залити спиртом (щоб вкрило ягоди). Щільно закрити і настоювати в темному місці не менше 2 тижнів. Готовий настій процідити через марлю. Приймати по 1-2 ст. л. після їжі. Це засіб корисно для зміцнення імунітету.

Відвар з листя або кори

Три столові ложки сухого листя або кори дерева (можна взяти суміш) залити 2 склянками окропу. Готувати на водяній бані близько 30 хвилин. Зняти з вогню, укутати, наполягати ще 15 хвилин. Процідити і приймати по половині склянки вранці і ввечері. Цей засіб корисно для лікування простудних захворювань, а також в якості профілактики респіраторних хвороб.

Чай проти діабету

Рецепт цього напою добре відомий в Японії і Кореї. Готовий напій приймають після їжі для зниження цукру в крові. На 1 г листя білої шовковиці необхідно 100 мл окропу. Чай наполягають 3-5 хвилин.

Настій листя шовковиці

10 г свіжого листя шовковиці заливають склянкою окропу і настоюють 4 години. Випити впродовж дня за чотири рази (по чверті склянки, четвертий раз — перед сном).

Ліки від гостриків

Заварити 2-3 подрібнені листочки шовковиці склянкою окропу. Коли охолоне, робити з нього клізмочки і давати пити як чай. Можна обмежитися тільки чаєм.

Настій ягід шовковиці

2 ст. ложки подрібнених ягід заливають склянкою окропу і настоюють 4 години. Вживають по ¼ склянки чотири рази на день перед їдою.

Компот

Для приготування компоту підходять крупноплідні культурні сорти шовковиці білого або чорного кольору з великим вмістом цукру. Свіжі здорові ягоди сортують, вилучають сторонні домішки, зрізають ножицями половину плодоніжки. Старанно промивають у друшляку або ситі до повного видалення бруду. Дають стекти воді. Приготовлену шовковицю щільно складають у банки і заливають цукровим сиропом: білу 20-30-відсоткової концентрації, чорну — 40-45 відсоткової.

Наповнені банки місткістю 0,5 л ставлять у посуд для стерилізації з початковою температурою 40-50°С, пастеризують при температурі 85-90°С 20 хвилин або стерилізують 10 хвилин при температурі 100°С.

На півлітрову банку витрачають 300 г плодів і 200 г сиропу.

Варення

Спосіб 1. Заливають сиропом плоди і витримують 3-4 години. Відкидають на сито або друшляк, а сироп уварюють до температури кипіння. У готовий сироп опускають відкинуті плоди і варять на сильному вогні до готовності. На 1 кг ягід беруть 1,5 кг цукру для чорної і 1,2 кг для білої шовковиці.

Спосіб 2. Шовковицю пересипають цукром і, витримавши 6-8 годин, проварюють на слабкому вогні 5-8 хвилин. Після цього знову залишають на 5-6 годин. А потім знову проварюють 5-10 хвилин. Так роблять до повної готовності варення.

Насамкінець треба додати 2-3 г лимонної кислоти на 1 кг шовковиці.

Екстракт із білої шовковиці (бекмес)

Білу шовковицю крупноплідних сортів сортують, вилучають листя, що присохли, і недорозвинені ягоди, старанно промивають, перекладають у мішок з полотна і пресують.

Можна отримати сік й іншим способом: на 10 кг шовковиці додають 1 л води, доводять до кипіння і пресують на виноградних пресах у полотняному мішку під вантажем. Отриманий сік фільтрують і на повільному вогні уварюють до зменшення його в об’ємі у 3-3,5 разу. При уварюванні сік потрібно періодично перемішувати і знімати з нього пінку, не допускаючи пригорання. Готовність легко визначити по пінці: якщо піноутворення іде в центрі посуду і крупними бульбашками, значить, бекмес готовий.

Готовий бекмес має світло-коричневий колір і смак солодкої зрілої шовковиці.

Фасують продукт холодним і без герметизації.

Споживають бекмес із вершковим маслом у суміші з дрібно потовченими грецькими горіхами або просто з хлібом.

Шовковиця в цукровому сиропі

Для таких консервів можна брати ягоди будь-якого кольору або суміш сортів різного забарвлення. Зрілі плоди промивають холодною водою, дають їй стекти, а потім плоди розкладають в один шар на клейонку для обсушування. У процесі сушіння ягоди періодично перемішують, щоб вони обсохли.

Висушену шовковицю пропускають через м’ясорубку. Варять цукровий сироп із розрахунку 1,2 кг цукру і 300 г води на 1 кг подрібнених плодів.

Подрібнену шовковицю заливають киплячим сиропом, добре розмішують і гарячою фасують у стерильні гарячі банки, наповнюючи їх до країв.

Наповнені банки накривають попередньо заготовленими кружками з пергаментного паперу, змоченими у спирті (діаметр кружка повинен бути однаковим із зовнішнім діаметром банки). Зверху паперових кружків банки накривають лакованими металевими кришками і закочують. Закриті банки тримають до охолодження при кімнатній температурі, потім переносять у прохолодне місце.

Повидло

Ягоди промити, розім’яти. Отримане пюре проварити, зняти з вогню, засипати цукром, розмішати і, помішуючи, залишити до його повного розчинення. Потім варити до загустіння.

На 1 кг пюре – 1 кг цукру.

Желе із шовковиці

1 склянка ягід, ½ склянки цукру, 2 чайні ложки желатину, 3 склянки води, сік лимона.

Зрілі плоди промити, очистити від плодоніжок, перетерти через сито. У киплячу воду влити желатин, розпущений у холодній воді, додати перетерту масу ягід, цукор і, помішуючи, довести до кипіння. Зняти з вогню, влити сік лимона, перемішати.

Напій із шовковиці з молоком

Зрілі плоди промити, очистити від плодоніжок, перетерти через сито. Пюре перемішати із закип’яченим охолодженим молоком, цукром, збити, остудити.

Для нас новиною було те, що шовковицю використовують у косметології.

Традиція використання тутового дерева в косметології бере свій початок ще в Стародавньому Китаї. Там місцеві жінки застосовували сік і ефірні масла, отримані з шовковиці, як засіб від веснянок і зморшок. У ролі тоніка китайські красуні застосовували відвар з квітів шовковиці.

Косметичні засоби, що містять екстракт шовковиці корисні для сухої і чутливої шкіри. Для догляду за проблемною шкірою можна використовувати лосьйон, приготований в домашніх умовах. Для цього листя шовковиці слід залити оливковою або кокосовою олією і витримати кілька днів. Потім цим засобом можна протирати шкіру обличчя, наносити на тіло. Відвар з листя тутового дерева можна додавати у ванни. Це зробить шкіру м’якою і сяючою.

Відвари і настої шовковиці сприяють росту волосся, запобігають їх випадання. Вважається, якщо регулярно вживати шовковицю в їжу, а відвар з листя втирати в шкіру голови, то можна запобігти ранньому посивінню.

Висновки

Шовковичне дерево або шовковиця – цінна рослина, що є джерелом сировини для багатьох галузей. Листя шовковиці – основний продукт харчування для шовкопряда, з коконів якого виробляють натуральний шовк. Деревину шовковичного дерева використовують при виробництві музичних інструментів. Але найбільш вживаним продуктом є – шовковиця-ягода.

Шовковиця смачна, поживна і є чудовою сировиною для приготування сиропів, компотів, желе, окрім кулінарного застосування вона знайшла застосування і в народній медицині, завдяки багатому вітамінно-мінеральному складу та широкому спектру корисних властивостей.

Шовковиця – не дуже популярна ягода, але завдяки вмісту цінних речовин, вона має здатність запобігати хворобам, захищати організм від ряду проблем зі здоров’ям антиоксидантів, завдяки яким уповільнюють старіння тіла.

Шовковиця – дивовижна рослина: масивне дерево, що дає маленькі ніжні ягоди, що нагадують ожину або малину. І треба сказати, ягоди шовковиці своїми корисними властивостями не поступаються ні малині, ні ожині, ні іншим більш популярним плодам.