9 липня о 18:00Вебінар: Інклюзивна освіта в середній та старшій школі

Дослідницька робота на тему "Селекція кролів в домашніх умовах"

Про матеріал

Дослідницька робота "Селекція кролів в домашніх умовах" містить багато цікавого матеріалу з галузі кролівництва, а саме:

- нові наукові розробки в галузі кролівництва;

- технології вирощування кролів;

- походження та біологічні властивості кролів;

- генетична класифікація порід кролів;

- найбільш поширені породи кролів в Україні;

- методи розведення кролів;

- практична частину, яка показує досвід і клопітку роботу юного селекціонера в галузі кролівництва.

Перегляд файлу

Відділ освіти Фастівської райдержадміністрації

Районний еколого-етнографічний центр

 

Матеріали на конкурс “Юний селекціонер і генетик»

Секція: «Селекція»

 

 

«Селекція кролів в домашніх умовах»

 

 

Матеріали на конкурс

Підготував учень 9 класу

Півнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Масло Богдан

Дата народження:

16 липня 2001

Адрес закладу:

Село Дмитрівка Червоноармійська,20

Вчитель біології

Півнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Грохольська А.В.

 

 

 

 

 

 

2015 р.

 

Зміст

  1. Вступ………………………………………………………………… 3-4 ст.
  2. Походження та біологічні властивості кролів……………………. 5-12ст.
  3. Генетична класифікація порід кролів……………………………..13-16ст.
  4. Найбільш поширені породи кролів в Україні…………………….17-24ст.
  5. Методи розведення кролів
    1.        Міжпородне схрещування…………………………………25-26ст.
    2.        Чистопорідне схрещування………………………………..26-28ст.
  6. Висновки………………………………………………………….29-31ст.
  7. Список використаних інформаційних джерел………………….32-33ст.
  8. Додатки…………………………………………………………….34-37ст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У галузі кролівництва головна увага селекціонерів зосереджена на створенні спеціалізованих  порід, типів та ліній, які забезпечують високий  гетерозисний ефект за продуктивними та  відтворними якостями. На сучасному етапі розвитку селекції у кролівництві важливо  не тільки зберігати та підвищити генетичний потенціал вітчизняних порід, а й раціонально використати кращий світовий генофонд.   Як відомо, кролі дають не тільки цінне хутро, а й дієтичне м’ясо.

Ще не так давно в нашій державі вироблялися десятки тисяч тонн кролячого м’яса, а на заготівельні пункти щороку здавалося близько 50 млн. шт. кролячих шкурок. Понад 95 % поголів’я кролів вирощувалося у домашніх господарствах, забезпечуючи власників свіжим дієтичним м’ясом упродовж року.

Проте останнім часом цікавість до кролів значно знизилася. Детальний аналіз причин ліквідації державних та колгоспних кролеферм може зайняти не одну сторінку. Висловлюю думку, що основною причиною різкого зниження поголів’я кролів у домашніх господарствах за останні роки стало поширення таких вірусних інфекцій як міксоматоз, геморагічна хвороба та кокцидіоз, які буквально спустошили наші кролеферми. Ветеринарна служба в цілому, а ветеринарне забезпечення і  ветеринарна освіта кролівників зокрема виявилися непідготовленими до боротьби з інфекціями.Інший фактор — відсутність селекційно-племінноі роботи. Після ліквідації ферм-репродукторів кролівники-аматори залишилися без племінного молодняка. Працювати над поліпшенням та виведенням новихпорід у домашніх умовах майже неможливо.

Нові наукові розробки в галузі кролівництва недостатні. Відсутні нові технології вирощування кролів: їх нам замінюютьтрадиції, і як наслідок — катастрофічне зменшення поголів’я і занепад  галузі в цілому.На сьогоднішній день     розведення кроликівв домашніх умовах залишається дуже прибутковою і відносно простою справою, яку легко почати і розвинути до серйозних масштабів. Домашні ферми - найбільш популярна форма господарства, зустрічається повсюдно в різних регіонах нашої держави. . Отже, кролики – надзвичайно вигідні у всіх відносинах. Вони є джерелом дієтичного м'яса, шкір, а переробка кісток, сухожиль та інших відходів дозволяє вважати цих тварин повністю рентабельними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Походження та біологічні особливості порід кролів.

Кролі належать до ряду заячих, родини зайців і походять від дикого європейського кроля, єдиного виду, який був одомашнений, і дав велике різноманіття порід, що розводять практично на всіх континентах.

На перших етапах одомашнення люди відловлювали, утримували і розводили диких кролів для виробництва м’ясної та шкуркової продукції. На поліпшення якості продукції в цей період будь-якого впливу не чинилося. Основним фактором зміни кролів був природний відбір. Значно збільшилася можливість використання диких кролів при розведенні їх в домашніх умовах. Було встановлено, що тварини певних груп відрізняються за живою масою, забарвленням волосяного покриву, м’ясною та шкурковою продуктивністю. З підвищенням культури і накопичення досвіду, застосовуючи штучний відбір, людина залишала для відтворення тільки кращих тварин. Досвід розведення кролів, накопичений багатовіковою практикою, дозволяв удосконалювати наявне поголів’я.  Тобто елементи породоутворення застосовувалися задовго до ведення поняття породи, коли завдання створення порід не ставилася.

Відомо, що загальний характер мутацій і модифікацій у диких і домашніх кролів в основному однаковий. Однак, у зв’язку з різницею в продуктивності та інтенсивності відбору, концентрація новоутворень у них різна. В умовах життя диких кролів відбір обмежений вимогами екологічної адаптації, природним відбором усуваються всі особи з випадковими відхиленнями від сформованої норми. Багато з таких випадкових новоутворень (мутацій) у домашніх кролів зберігаються штучним відбором і використовуються при виведенні нових порід.

У домашніх кролів нові мутації з’являються значно частіше, ніж у диких предків що є результатом  дії мутагенних факторів, пов’язаних з інтенсивним розведенням.  Мінливість майже всіх ознак у домашніх кролів в багато разів більше, ніж у диких. Протягом багатьох століть нові породи кролів не виводилися, проте елементи породоутворення одомашнення тварин вже існували. Застосовувався переважно безсистемний і несвідомий відбір. Тварини із слабо розвиненими господарсько-корисними ознаками, вадами і дефектами екстер’єру вибраковувалися. Тривалий протягом багатьох століть безсистемний відбір позитивно вплинув на поліпшення популяції кролів, але в породоутвоювальному процесі особливої ролі не зіграв.

Надалі стали застосовувати спрямований методичний відбір, в результаті  якого всередині виду з’явилися масиви кролів, що різнилися за живою масою, забарвленням, довжиною волосяного покриву, екстер’єру та господарським напрямком. Проте використання відбору в якості єдиного методу не забезпечувало створення нових порід. Як правило, породи створюються шляхом цілеспрямованого відбору, підбору, схрещування з іншими породами в певних умовах навколишнього середовища.  У процесі одомашнення дикого кролика і подальшого розведення його в різних умовах утримання, годівлі та відбору людина створила ту велику кількість культурних порід. Вже в VІІІ-Х ст. поряд з домашніми з домашніми, що мали подібне забарвлення диких , зустрічалися буруваті, блакитні, жовті, білі і чорні кролі , які з’явилися в результаті мутації. У подальшому розвинулися відмінності за живою масою, довжиною вух, типом волосся (коротковолосі і довговолосі).

 М’ясний напрям кролівництва в середині століття змушував селекціонерів звертати основну увагу на розмір тварини та його м’ясні якості, а не забарвлення.  У ХVІІ ст. поряд з м’ясом стали використовувати і цінувати хутро, кролик набув значення хутрового звіра.

 Породоутворення пішло у напрямку не тільки різних забарвлень, але  і різних типів волосяного покриву. Найпершою породою, створеною працею людини в ХV столітті від місцевих покращених кролів, була патагонська, що нині зникла. У Бельгії в ХVI ст. від останніх була виведена порода фландер. Починаючи з 1510 р. з Індії, Сіаму й Бірм завозилися до Португалії та Іспанії сріблясті кролики, які надалі широко поширилися по всій Європі. Відома з ХVІІ- ХVІІ ст., виникла в результаті мутації порода ангорська, сформована в якості породи тільки в ХVІІІ ст. (1770).

 У ХVІІІ ст. були отримані породи: Англія – сріблясто-бурі, сріблясто-блакитні, сріблясто-коричневі, сріблясто-сірі, сріблясто- жовті; Бельгія – бельгійський селянський (плямистий) кролик (1792 г); Франція – шампань. Росія – з ХІ відомі песцеві пухові (труси).

 Еволюція домашнього кролика йшла в напрямку його пристосованості до виробництва високоякісного м’яса, хутра і пуху, що супроводжувалося відповідною зміною екстер’єрних форм тварин та вираженості основних господарсько-корисних ознак. На шлях створення нових заводських порід першими встали Англія, Франція, Німеччина, Австрія, Бельгія, Голландія, Данія і Америка – передові країни того часу. У цей період в Англії були виведені породи: англійська сріблястий, англійська баран, російський горностаєвий (1850р.), аляска (1870р.), чорно-вогненний (1883 р.),  англійськи, баран блакитно-вогненний, баран чорно-вогненний, лисячі (фокс), сатинові різних забарвлень, білка  типу марбургськой, велика шиншила (1920 р.), срібляста  куниця, чорно-сріблясті , сріблясто-соболинний кролик, сріблястий бобер (1924 р.)

 У Франції спостерігався більш інтенсивний процес породоутворення. Тут в цей період виведені: лотарингський велетень, нормандські кролики, піккардійська, нормандський велетень, французький сріблястий,  сріблясто-кремові, французький метелик, французький папільон (ХІХ ст.), білий та сірий французький баран (1853), гігантський піккардійський кролик (1895 р.), куньї, сатинові (початок ХХ ст.), білий бускат  (1910 р.), білий вандейський (1911 р.),

білий кролик «гігант хото» (1912 р.), шиншила (1913 р.), червоний бургундський, чорний  кролик «гігант хото» (1914 р.), алмазно-сірий кролик, хото карликовий (1920 р.), рекс (1924 р.)

 Успішно йшло виведення порід кролів і в Німеччині. Тут були створені: німецький плямистий велетень (1825 р.), гігантський лоренский кролик (ХІХ ст.), німецький (мессенський) баран (1868 р.), японський кролик (1889 р.), тюренгенський кролик (1890 р.), великий баран,  люкс, білий велетень, рейнський метелик (1900 р.), німецький великий сріблястий (1910 р.), віденські сірі, німецький  горностаєвий альбінос, марбурзька білка (1916 р.), дюссельдорфська білка,  аугсбурзкая білка, велика білка, велика шиншила (1918 р.), рисячий кролик, опосум (залізно-сірий , 1920 р.), мардер (1925 р.), німецькі коротковолосі (1929 р.), рейнський (рейландер). За цей же час період  в Австрії були виведені: віденський блакитний  (1890 р.), віденський білий, блакитний бельгійський кролик (блакитний св. Миколая), білий велетень (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), гавана (1898 р.) , велика гавана, віденські чорні , бевернський чорний, отосскі чорні, гавана –вогняні (1920 р.); у Данії – білий ланд (датські білі), метелик-велетень, велика білка, перлова білка, велика срібляста, дрібна білка (початок ХХ ст.); у Іспанії – іспанські велетні; у Італії – соболоний кролик (1914 р.), білий, лисий, сірий перловий; у Нідерландах – нідерландський кролик; у Польщі – білий середній польський, чорний з підпалинами (1880 р.); у Чехословаччині – моравські велетні (сеоедина ХІХ ст.), пльзенські строкаті, сріблясті дрібні, золотисто-вогненні і сріблясто –вргняні (1921 р.), новозеландська чорна, новозеландська біла (1910 р.), велика шинщила (1920 р.), білка типу марбургський, шампань  срібляста, білка блакитна (1924 р.), сатинові забарвлення шигшили і білої, метелик-велетень, срібляста лисиця, американський соболь (початок ХХ ст.); у Китаї – маньчжурська чорна від сіамського сріблястого (початок ХХ ст.). У ряді країн Західної Європи одночасно виведені: сибірські золотисті, лисячі (лисички), ангорські блакитно-вогняні, ангорські чорно-вогняні, кролик чорно-білого забарвлення (початок ХХ ст.).

 У подальшому в Чехословаччині були створені чехословацька строката – Пістряк (1957 р.), у Болгарії – породна група віенчін. У колишньому Радянському Союзі були виведені: радянський мардер (1940 р.), вуалево-срібляста (1950 р.), чорно-бура (1950 р.), сірий велетень (1952 р.), срібляста (1952 р.), біла пухова (1957р.), радянська шиншила (1963 р.) і породні групи: білка російська (1944 р.), татарські сріблясті (1949 р.), пермські блакитні (1954 р.), пермські мармурові (1954 р.) казанські блакитні (1957 р.), радянські коротковолосі, котикова (1957 р.), шиншилові велетні (1957 р.), баран, метелик (1961 р.), золотисті (1972 р.), кролики чорно-білого забарвлення (1969 р). Ці виведені породи і групи ведуть своє походження переважно від порід фландр, білий велетень, віденський блакитний, шиншила, шампань, російський горностаєвий, рекс, ангорська.

 Таким чином, під творчим впливом людини в результаті мутацій і комбінацій різних мутаційних типів тривав процес породоутворення в кролівництві. Виведення великої кількості заводських порід кролів в багатьох країнах світу необхідно розглядати як новий етап породоутворення. Для закріплення у створених породах пристосувальних якостей і міцної конституції при схрещуванні, як правило, використовувалися місцеві кролики або популяції, які століттями мешкали в екологічній зоні.

 Одночасно під впливом умов годівлі й утримання йшло перетворення місцевих кролів в напрямку поліпшення скоростиглості, забарвлення і густоти волосяного покриву. Такі основні етапи історичного розвитку і вдосконалення домашніх кролів. Однак, відомі не всі деталі породоутворювального процесу у кролівництві і в даний час це питання вимагає всебічного і глибокого вивчення. Проблема походження порід кролів є досить складною і відділяє нас від початкових умов, місця і часу створення порід, тим важче стає її вивчення. Знаючи походження порід і особливості їх формування, порівняно легше проводити вдосконалення існуючих та створювати нові високопродуктивні породи кролів.

 Кролі, як і інші види сільськогосподарських тварин, мають цінні біологічні властивості. Це насамперед – висока, скоростиглість, короткий період сукрільності, відсутність сезонності у розмноженні, висока інтенсивність росту молодняку, добра оплата корму, пристосованість до кліматичних умов. Знання й вміле використання їх біологічних особливостей сприятимуть успішному розведенню кролів.

 Плодючість кролів залежить не тільки від породи, а й більшою мірою від віку тварин, умов годівлі та утримання, індивідуальних особливостей, які передаються за спадковістю. Сукрільність у кролиць триває в середньому 30 днів із коливаннями від 28 до 32 днів.  При такому короткому її періоді й ущільнених окролах (суміщення сукрільності з лактацією) від кролиці за 10-11 окролів протягом року можна одержати до 70 кроленят. Але повне суміщення сукрільності із лактацією, коли самку парують на 1-2 день після окролу, призводить до швидкого виснаження її організму, особливо  при недостатній і неповноцінній годівлі.  Внаслідок цього можливі зменшення живої маси, зниження вгодованості, молочності, плодючості кролиць. Отже, інтенсивне використання може негативно позначитися на здоров’ї самок і стати причиною скорочення періоду їх господарського використання. Тому, у практиці найчастіше одержують за рік 4…6 окролів і вирощують із розрахунку на кожну самку від 24 до 35 кроленят.

 В окролі буває  6…12, іноді 1…5, 13…16 і дуже рідко до 19 кроленят. Кількість їх в окролі залежить передусім від умов годівлі, стану здоров’я та породних особливостей кролиці.

 Статева зрілість у кролів настає у 4…5 місячному віці.  У цей період їх можна парувати , але жива маса  кролів  великих  і середніх  порід при цьому повинна бути не меншою 3,5, а дрібних – 3,2 кг.

 Кроленята народжуються із 16 молочними зубами, які починають випадати з 18-го дня і повністю замінюються на постійні на 20-28-й день після народження. До кінця першої доби у них на голові з’являються зачатки первинного волосяного покриву. На 5-7-му добу їхнє тіло вкривається остовим і напрямним волоссям довжиною 5-6мм. У цей час починає формуватися пухове волосся. До 20-25-го дня первинний волосяний покрив досягає повного розвитку, і починаючи з півторамісячного віку, поступово змінюється на вторинний. Линька закінчується до 4-5 місячного віку, тобто при досягненні молодняком статевої зрілості.

 На 10-14-й день у кроленят прорізаються очі, а на 15-20-й вони вже виходять з гнізда й самостійно споживають корм. Більш ранній вихід їх з гнізда свідчить про низьку молочність самки.

 Маса плоду при народженні коливається від 40 до 65 г, а через два дні після народження збільшується на третину. На 6-7-й день вона подвоюється, на 10-12-й день – перевищує масу при народженні у три рази, до кінця третього тижня – у 5-6, а четвертого -  10 разів. Висока енергія росту і розвитку кроленят пояснюється підвищеною енергетичною цінністю й поживністю молока кролиці порівняно з молоком сільськогосподарських тварин інших видів.

 З 28-денного віку кроленята можуть обходитися без материнського молока. У цей період їх відлучають. Але, як показала практика більшості господарств країни, найкраще відлучати кроленят у 40-45 денному віці, коли вони достатньо зміцніють.

У 3…5 –місячному віці молодняк поділяється на кілька стадій. Основна – статева охота (статеве збудження, тічка). Як правило, статеву охоту виявляють за почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів .  У цей час самки збудженні. У незапліднених кролиць статева охота повторюється періодично у теплу пору року через 5-7, а взимку через 8-9 діб і триває 3-5 днів. Ступінь прояву ознак охоти у самок значною мірою впливає на заплідненість і вихід молодняку. Тому, від визначення ознак охоти та її стадії залежить ефективність парування. Яскраво виражена охота характеризується  насамперед значним почервонінням і набряком зовнішніх статевих органів. При пестінні по спині самка витягується, лягає на підлогу  і спокійно  приймає самця. У її статевих  органах створюються найсприятливіші умови для запліднення яйцеклітини та розвитку зародків.

 У дорослих кролів 28 зубів. На верхній щелепі з кожного боку є  по два різці, три несправжніх і три справжніх кутніх зуби; на нижній також  з кожного відсутні ікла. Відстань між різцями й кутніми зубами від 3, 0 до 3,5 см, завдяки чому можна маніпулювати при огляді порожнини рота. Важливо те, що різці не мають кореня і ростуть постійно й інтенсивно протягом усього життя. Тому, кролів потрібно забезпечувати таким кормом, який необхідно гризти для безперервного стирання відростаючої частини зубів. Кролівники часто спостерігають, що кролі  обгризають дерев’яну частину кліток. Причина цього- недостатня кількість твердих кормів. Якщо різці поламалися, вони можуть вирости на нижній щелепі уверх і вбік, на верхній – вниз  і вбік.

 Шлунок у кролів невеликий. Стінка його виділяє соляну кислоту й фермент пепсин. Під їх дією білки кормів частково перетравлюються до пептонів і альбумоз. Органи травлення кроля складаються з довгого кишечника (його розмір у 15 разів перевищує тіло кроля) з добре розвиненою сліпою кишкою. Маса кишечника становить 18% маси тіла. Кролі капрофаги. Вони споживають свій м’який кал, який виділяється у денний час, з 5 до 15 години. За зовнішнім виглядом він представляє гронову масу. Кал містить у собі вітаміни комплексу В, азотисті речовини, ряд аміникислот та мікроорганізми, які приймають участь  у розщепленні клітковини. Позбавлення тварин капрофагії може призвести до їх загибелі.

 Кролівниками країн світу наразі виведено біля 70 порід та кольорових варіацій кролів, які відрізняються за величиною: крупні (білий та сірий велетні, чорно-бурий, радянська шиншила, сріблястий), середні (віденський блакитний, радянський мардер), дрібні (метелик, білка); за довжиною волосяного покриву: коротковолосі (рекси), середньоволосі (радянська шиншила, білий та сірий велетень, сріблястий, віденський блакитний), довговолосі (ангорська, біла пухова); за напрямом продуктивності: м'ясо-шкуркові (радянська шиншила, білий та сірий велетень, сріблястий, віденський блакитний), м’ясні (каліфорнійська, новозеландська), пухові (ангорська, біла пухова).

 

Генетична класифікація порід кролів

За генетичною класифікацією розрізняють чотири групи. Перша генетична група – породи кролів , що походять  від фландера. Ця порода – космополіт, багатозональна , дуже пластична, гнучка по своїй генетичній структурі, має прекрасно виражену здатність до акліматизації в різних екологічних зонах, відома у всьому світі і отримала широке поширення в багатьох країнах. Кролі породи фландер виведені в ХVІ ст. у Бельгії від патагонських і деяких інших, зокрема від сріблясто-сірих. Методом простого відтворювального схрещування за участю фландера виведені породи: біла пухова (брюлінске кодло, 1957 р.), велика білка (1918 р.) білка російська – породна група (1944 р.), віденський блакитний (1895 р.), сірий велетень (1952 р.). Цим же методом на початку ХХ ст. за участі порід, що мають кров фландерів, виведені ангорські (блакитно-вогняний, чорно-вогняний, російський, великий); білки (аугсбургська, дюссельдорфська, марбурзька

(1916 р.), російська (1944 р.)), радянська шигшила (1963 р.)

 Від кролів породи фландр у результаті мутації, відбору та розведення «в собі» виведені породи: англійський баран (початок ХІХ ст.), білий велетень (кінець ХІХ  - початок ХХ ст.), білий кролик «гігант хото» (1912 р.), білий ланд, бельгійська порода золотисті, золотисто-вогняні (1921 р.), коротковолосі (рекси, 1924р.)

 Для відного схрещування породу фландер використовували при поліпшенні лотаринзького велетня (ХІХ ст.), новозеландської  білої , бельгійської породи, шиншили – у колишньому СРСР (до 1924 р). Для поліпшення метелика, рексів, російського горностаєвого, крім фландерів, використовували білих велетнів і віденських блакитних.

 Вивчення породного складу кролів в різних країнах, безсумнівно, вказує на зв'язок з такою породою, як фландер, що мала величезний вплив на поліпшення місцевих кролів.  За участю фландера було виведено 20 порід та 5 породних груп, через інші породи, в утворенні яких брав участь фландер, виведені 29 порід і 6 породних груп; в результаті мутації, відбору та розведення «в собі» від фландерів виведена 21 порода,  ввідним схрещуванням покращено 7 порід.

 Таким чином, тварини породи фландер зіграли значну роль в породоутворюючому процесі.

 Друга генетична група – породи кролів, що походять від сріблястих . У ХVІ-ХVІІ ст., починаючи з 1510 р., сріблясті кролі з Індії, Сіаму й Бірми були завезені до Португалії та Іспанії. Надалі вони поширилися по Західній Європі.

 Методом простого відтворювального схрещування за участю сріблястих виведені породи: німецька (мейссенський) баран (1868), аляска (1870), сріблясто-коричневі (ХVІІІ ст.), манчужрский чорний, тюренгенські (1890 р.), породна група – котикові. Цим же методом  за участю порід, що мають кров сріблястих, виведені: гавана  (1898 р.), шиншила (1913 р.), каліфорнійська (середина ХХ ст.), радянський мардер (1940).

 Шляхом відбору та розведення бажаного типу «в собі» від сріблястих виведені: англійський сріблястий, французький сріблястий (ХVІІ ст.), шампань.

 Сріблясті кролі зіграли важливу роль в породоутворювальному  процесі, вони брали участь у створенні понад 40 порід і породних груп. Що стосується породи російський горностаєвий, яку вважають похідної від сріблястих, то вона утворилася раніше у 1850 році від простих сірих кролів, завдяки мутації, де нарівні з геном сірого забарвлення з’явився ген горностаєвого забарвлення.

 Від російських горностаєвих методом простого відтворювального схрещування отримані сибірські кролики; методом складного відтворювального схрещування – гавана, каліфорнійська, радянський мардер; шляхом мутації утворилися білий польський кролик, німецький горностаєвий, польський карликовий (гермелін), американський соболь.

 Третя генетична група – породи, що походять від блакитних кролів. Кролики з блакитним забарвленням з’явилися мутації (відомі з VІІ –Х ст.). Методом простого відтворювального схрещування  з участю тварин блакитного забарвлення були виведені породи віденський блакитний (1895 р.), віденський білий (1907 р.), білка велика (1915 р.), аугсбурзька, дюссельдорфська, марбурзька (початок ХХ ст.), російська (1944 р.) білки. Цим же методом за участю порід, що мають кров блакитних, виведені: гавана-вогняні (1920 р.), радянська шиншила (1963 р.).

Методом складного відтворювального схрещування з участю блакитних виведені: гавана (1898 р.), шиншила (1913 р.), радянський мардер (1940 р.), вуалево срібляста і чорно-бура (1950 р.) породна група пермський блакитний (1954 р.)

 Шляхом відбору та підбору, розведення бажаних типів «в собі» виведені віденські чорні , віденські сірі, голландські світло-блакитні, бевернські блакитні (1890 р.) моравські велетні з темно-блакитним забарвленням, рекс блакитний (1924 р.), казанські блакитні (1957 р.).

 За участю віденських блакитних кролів,  методом ввідного схрещування, були поліпшені метелик російський, російські горностаєві, рекси і котикові. За участю кролів блакитного забарвлення виведено 10 порід і 1 породна група. Через інші породи, в породоутворені яких взяли участь тварини блакитного забарвлення, отримано 9 порід і 3 породні групи; в результаті мутації, відбору та розведення «в собі» виведені 8 порід; ввідним схрещуванням поліпшені 3 породи і 1 породна група.

 Четверта генетична група – породи кролів, що походять від ангорських . Порода ангорська сформована в ХVІІ ст. (1700 р.), хоча відома вона задовго до цього часу – з ХVІ століття.  Зараз вона багатозональною, розглядається як єдине ціле, але з виділенням французької , англійської , німецької та інших популяцій, які мають свої особливості.

 За участю ангорської виведені: ангорські блакитно-вогняні й ангорські чорно-вогняні (початок ХХ ст.), лисички, сибірські кролики (ХІХ ст.), соболині (1914 р.), бірюлінський тип білої пухової  (1957 р.) кольорові пухові (більше 20 варіацій на початку ХХ ст. ) – всі ці породи  отримані методом простого відтворювального схрещування.

 Порода білий бускат (1910 р.) виведена методом складного відтворювального схрещування. Що стосується песцевих пухових (трусів,

 ХІ ст.) і породи опосум (довговолосі, 1920 р.), то походження їх невідоме. За участю ангорських  виведено 9 порід  і більше 20 породних груп (варіації кольорових пухових).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільш поширені породи кролів в Україні

В Україні найбільшого поширення набули породи кролів: сірий велетень, сріблястий, білий велетень, радянська шиншила, віденський блакитний. Розводять, але значно менше, і породи метелик, мардер, російський горностаєвий та пуховий. Вітчизняні породи кролів за своїми продуктивними показниками не тільки не поступаються закордонним – каліфорнійському, новозеландському та іншим, але й перевершують їх.

Білий велетень – порода м'ясо-шкуркового напряму  продуктивності, виведена у ХІХ столітті у Бельгії та Німеччині (рис.1.)

http://krolykdrog.ucoz.com/bilij_veleten.jpg

Рис. 1.Кріль породи білий велетень

У СРСР вона завезена з Німеччини у 1927-1929 рр. Тривалий час поліпшувалась на фермах радгоспів і колгоспів підбором, відбором, прилиттям крові кролів порід шиншила й  сірий велетень. Кролі цієї породи мають видовжений тулуб, глибокі розвинуті груди, невелике підгруддя, пряму й широку спину. Голова у самців округла, у самок – трохи видовжена. Вуха широкі й довгі, вгорі трохи розходяться. Ноги довгі, очі рожеві внаслідок просвічування кровоносних судин сітківки крізь райдужну оболонку ока, яка повністю  позбавлена пігменту. Середня маса дорослих кролів 5,1 кг з відхиленням 4,3-7,6кг, довжина тулуба 55-65 см, обхват грудей 36-38см.

 Середня  плодючість самок близько 8 кроленят. Шкурки кролів великі, з досить вирівняним покривом підвищеної густоти.

 Кролів породи білий велетень розводять повсюди. Основними репродукторами племінного молодняку є кролеферми ЗТП «Маг» Полтавської та АТ  «Червона поляна» Кіровоградської  областей, а також  фермерські господарства.

 Сірий велетень – порода м'ясо-шкуркового напряму продуктивності, виведена відтворним схрещуванням місцевих кролів із кролями породи фландер у 1952 р. у звірорадгоспі «Петровський» Полтавської обл. (рис. 2).

 https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/d/d2/Siryi_weleten.jpg/250px-Siryi_weleten.jpg

Рис.2Кріль породи сірий велетень

Метою її виведення було одержання великих тварин з міцною конституцією, без вад, властивих кролям породи фландер (непристосованість до місцевих умов, низька плодючість, незадовільні материнські якості, пізньостиглість і невисока якість шкурок). У господарствах України порода найбільш розповсюджена. В структурі поголів’я кролів її частка складає 45%. Середня жива маса кролів – 4,9 кг з відхиленням від 4,4 до 7,3 кг.  Вони мають міцну будову тіла, видовжений тулуб з добре розвинутим кістяком, пряму широку спину з невеликим підгруддям, голова у самців округла, у самок – видовжена, вуха широкі і довгі, вгорі розходяться.  Довжина тіла дорослих кролів 59-66 см, обхват грудей 35-40см. Забарвлення волосяного покриву сіро-заяче, темно-сіре, залізно-сіре й чорне. Сіро-заяче забарвлення має більшість кролів. Волосяний покрив їх тулуба рудувато-сірий , живіт і низ хвоста білі з голубим підшерстям. У кролів темно-сірого забарвлення тулуб вкритий темно-сірим волоссям з буруватим відтінком. Кролі залізно-сірого забарвлення мають чорний волосяний покрив з сірувато-бурим остьовим волоссям. У чорних кролів волосся з буруватим блискучим відтінком. Живіт і нижня частина хвоста у них світліші й матові. Середня плодючість самок за окріл – 8-9 кроленят Самки мають хороші  материнські якості. Забійна маса кролів цієї породи досягає 61%. Розводять їх в Україні, у Білорусі, Російській Федерації тощо.

 Основними репродукторами в Україні є звірорадгоспи ЗТП «Маг» Полтавської  та АТ «Червона поляна» Кіровоградської областей, а також фермерські господарства Полтавської, Черкаської, Сумської і Харківської областей.

 Радянська шиншила – порода м'ясо-шкуркового напряму продуктивності, виведена у 1963 р. шляхом відтворного схрещування порід шиншила і білий велетень та наступним відбором і підбором (рис.3)

http://img.agronovator.ua/apk_gds_img/3/2/3/15323/small_0.jpg

Рис. 3.Кріль породи радянська шиншила

Порода створювалась у звірорадгоспах «Анісовський»  Саратовської, «Чепепановський» Новосибірської областей та на кролівницькій фермі Науково-дослідного інституту хутрового звірництва і кролівництва.

 Середня жива маса дорослих кролів 5кг, довжина тулуба – 62 см обхват грудей – 37 см. Кролі цієї породи міцної конституції, мають добре розвинений кістяк. Спина рівна і широка, круп округлий. Груди добре розвинуті. Голова середнього розміру, трохи видовжена, з невеликими прямостоячими вухами. Ноги міцні, короткі. Волосяний покрив густий, сріблясто-блакитного кольору з хвилеподібними чорними смугами. Живіт, нижня частина хвоста, внутрішній бік кінцівок – білі з блакитним підшерстям, верхня частина хвоста чорна з білим волоссям.

 Самки плодючі, за окріл в середньому дають до 8 кроленят, молочні, відзначаються добрими материнськими якостями.

 Основними репродукторами даної породи в Україні є ЗТП «Маг» Полтавської області та фермерські господарства.

 Сріблястий – порода м'ясо шкуркового напряму продуктивності, створена спрямованим відбором та підбором породи шампань при повноцінній і достатній годівлі (рис.4).

http://s41.radikal.ru/i093/1202/0d/c858a4eed3d3.jpg

Рис. 4.Кріль породи сріблястий

 Вона виведена у 1952 р. на кролівницьких фермах звірорадгоспів «Петровський» і «Тульский». Конституція кролів міцна, тулуб широкий, груди й підгруддя добре розвинуті, спина рівна, круп округлий. Голова невелика, трохи звужена до носа. Вуха прямі, невеликі, ноги короткі. Жива маса дорослих кролів 4,5-5,4кг, довжина тулуба 57см, обхват грудей 37см. Волосяний покрив сріблясто-блакитного кольору, підшерстя голубе, остьове волосся в основі світле, верхівка чорна. Розрізняють кролів темнішого і світлішого забарвлення. Кроленята до місячного віку мають чорне забарвлення. Властива їм сріблястість настає у 4-місячному віці. Середня плодючість самок близько 8 кроленят.

 Основним репродуктором є звірорадгосп ЗТП «Маг» Полтавської області та фермерські господарства.

 Новозеландська – порода спеціалізованого м’ясного напряму продуктивності, виведена у !910 р. в Каліфорнії і набула поширення як в США, так і в багатьох інших країнах. При її виведенні були використані породи білий велетень і заячий кріль. (рис. 5).

novozelandskii

Рис. 5. Кріль новозеландської білої породи

 В Україну (Полтавська, Черкаська області та Автономна республіка Крим) завезена у 70-ті роки і нині розповсюджена по всій країні. Біла різновидність новозеландських кролів (альбіноси) найбільш поширена. Розводять також червоного новозеландського кроля та інші різновидності.

 Конституція кролів новозеландської білої породи міцна, кістяк досить добре розвинений. Тварини відрізняються коротким циліндричним збитим тулубом, відмінної м’ясності і високою енергією росту в ранньому віці. Згідно породному стандарту, корпус у кролів цієї породи короткий, пропорційний, компактний (довжина тулуба самців 47 см, кролиць – 49,5 см; жива маса відповідно 4,5 та 5,0 кг); ребра округлі, з добре розвиненими вздовж них і хребта м’язами;  груди глибокі, широкі; спина пряма, широка і коротка, з дуже широкою попереково-крижаною частиною;  круп широкий, округлий; кінцівки міцні, прямі, з добре розвиненими на них м’язами. Досить тверді і щільні м’язи без зайвих жирових відкладень  добре розвинені також на всьому корпусі.

 Повновікові кролі цієї породи, що розводяться в нашій країні, важать від 4 до 5 кг. Молодняк відрізняється високою енергією росту  в ранньому віці; в 2-місчному віці він досягає живої маси 1,8…2,0кг, у 3-місячному – 2,7…3,0 кг. Кормів на 1кг приросту живої маси витрачається від 3 до 5 кг кормових одиниць. Забійний вихід – 52…58%. Кролиці досить плідні, відрізняються гарною молочністю, вирощують до відсадження 7…9 кроленят, а найкращі – 10…12 кроленят.

 Новозеландські білі кролики відрізняються спокійним характером, високою оброслістю лап волосяним покровом і гарною пристосованістю до умов розведення на сітчастих підлогах в механізованих крільчатниках з регульованим мікрокліматом; досить вимогливі до умов розведення на сітчастих підлогах в механізованих  крільчатниках з регульованим мікрокліматом; досить вимогливі до умов годівлі. Вони добре поєднуються при схрещуванні з кроликами інших порід, при цьому у помісей часто виявляється ефект гетерозису. Волосяний покрив у новозеландських кролів щільний, густий, білого кольору, з тонким підшерстям.

 Широко використовують новозеландських кролів як лабораторних тварин. Основний  репродуктор – ЗТП «Маг» Полтавської області та фермерські господарства.

 

Бельгійський велетень (фландер) – виведен у Бельгії у ХVІ столітті.  (Рис. 6) Це одна з дуже старих порід. Дуже часто використовується для імітації хутра таких тварин, як котик, бобер, кенгуру та інших звірів. Кролі фландери – це найбільша порода кролів, належить до декоративних порід. Бельгійський велетень (фландер) відрізняється великою величиною і живою масою. Маса дорослих тварин понад 7 кг. Тіло цього кролика потужне, довге і м’язисте, кінцівки сильні, товсті; вуха прямі. Кролик вимогливий до годівлі, а також до умов утримання – для нього потрібні просторі клітки.

http://img32.olx.ua/images_slandocomua/84449965_2_644x461_flandr-belgyskiy-veleten-fotografii.jpg

 

Рис.6.Кріль породи бельгійський велетень (фландер)

 Типові ознаки та якості породи такі: вуха – прямі, довгі та щільні; голова а, іноді аркоподібна; жива маса – 6,7 кг, іноді досягає 9 кг; довжина тулуба – 67см; обхват грудей – 37 см; молочність самок висока; середня маса у віці 2-х місяців – 2 кг, у віці 3-х місяців – 3,0…3,5 кг; середнє число кроленят в одному окролі – до 5 кроленят, оплата корму висока; забійний вихід мяса – до 47%. Забарвлення кролів різноманітне від заячого (агуті) до чорного. Зональність забарвлення при роздуванні. Хутро у кролів щільне, густе. Особливі прикмети забарвлення – колір кігтів повинен відповідати кольору хутра. При розведенні високотехнологічним способом, на думку ряду фахівців, порода фландер показує прекрасні економічні результати.

 Короткий огляд в історичній послідовності розвитку, з достатньою переконливістю показує, що в світі сучасних високопродуктивних  порід кролів ключове значення мали окремі породи, створені в ХVVІІІ століттях, Головним чином – це високопродуктивні породи: ангорська, срібляста, фландер, а надалі – віденський блакитний, чорно-вогняний, що послужили основою для якісного поліпшення кролів багатьох країн світу. Ці породи справили величезний вплив на європейське і світове кролівництво і є родоначальником чотирьох  генетичних груп. Таким чином, нами надані основні біологічні особливості кролів та характеристика досліджуваних порід.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методи розведення кроликів

 Міжпородне схрещування

Цей метод розведення застосовується для зміни спадкових ознак, а також для виведення нових порід. Розрізняють декілька видів міжпородного схрещування : ввідне, поглинювальне, відтворювальне і промислове.

Відтворювальне схрещування буває простим, коли схрещують дві породи, або складним, коли схрещують декілька порід. За допомогою простого відтворювального схрещування були отримані такі породи як сірий велетень, радянська шиншила. Методом складного відтворювального схрещування були виведені породи радянський мардер і чорно-бура.

Ввідне схрещування має на увазі одноразове схрещування самців-покращувачів з кролицями покращуваної породи. Цей метод застосовується для поліпшення окремих ознак кроликів.

Поглинювальне схрещування кроликів використовують для поліпшення малопродуктивних або безпородних тварин. Цей метод розведення передбачає відбір з помісі першого покоління для схрещування з виробниками покращуючої породи. З другого покоління знову відбирають кращих, щоб спарювати їх у свою чергу з тваринами покращуючої породи. Цей процес триває до 4-5 покоління, поки якість помісі не буде близька до бажаного. Таким чином, була створена порода кроликів срібляста.

Промислове схрещування - це разове спаровування кроликів різних порід, яке застосовується на звірофермах. Найчастіше промислове схрещування застосовується в м'ясному кролівництві. Отримане покоління перевершує батьків здатністю нарощування живої маси в короткі терміни завдяки ефекту гетерозису. Щоб помісний молодняк краще зберігався і розвивався, необхідно правильно підібрати породи батьків. Дослідним шляхом кролівники визначили, що наступні поєднання порід є кращими для промислового схрещування:

•білий велетень і радянська шиншила;

•сріблястий кролик і сірий велетень;

•віденський блакитний  кролик і радянська шиншила;

•новозеландська порода і радянська шиншила;

• порода і білий велетень;

• віденський блакитний і каліфорнійський;

• чорно-бурий і каліфорнійський;

• новозеландська порода і білий велетень;

• віденський блакитний і новозеландська порода;

• радянська шиншила і новозеландська порода.

Помісі від такого розведення в першому поколінні мають кращі якості і господарські ознаки, ніж початкові породи. Потомство, отримане в результаті промислового схрещування, залишати на плем'я не можна, тому що якість наступних поколінь різко погіршується.

Відмінні результати на товарних фермах досягаються змінним схрещуванням. При цьому помісних кролиць від схрещування двох порід спарюють з самцями материнської породи, а друге покоління самиць спарюють з кроликами-самцями іншої початкової породи. Таке схрещування буває двух- і трьохпорідним.

Промислове змінне двохпорідне і трьохпорідне схрещування кращі результати показує при схрещуванні кроликів породи сірий велетень, білий велетень і чорно-бурий.

 Чистопорідне схрещування

У кролівництві найчастіше застосовується чистопорідне схрещування кроликів. При цьому методі розведення кроликів спарюють тварин однієї породи. До самця-виробника підбирають самиць, які найбільшою мірою схожі з ним за статурою і продуктивністю. Тут діє принцип "краще з кращим дає краще". Метою такого підбору є закріплення в поколінні бажаного типу тварин, посилення цінних якостей потомства і збільшення в стаді кількості високопродуктивних тварин.

В окремих випадках підбирають пару з однією особливо цінною ознакою, властивою певній лінії або сімейству, щоб закріпити цю особливість в потомстві. При цьому необхідно стежити, щоб інші корисні ознаки, особливо це стосується здоров'я, не погіршали.

Індивідуальний підбір повинен враховувати сполучуваність окремих пар, ліній, а також сімейств. Поєднання, що показали кращий результат, потім повторюють.

Метод чистопорідного розведення дозволяє виявити видатних виробників, що мають кращі племінні і продуктивні якості, які надалі стають родоначальниками сімейств і ліній. Лінією кролівники називають високопродуктивну групу кроликів, яка має загального чоловічого предка. Кролики однієї лінії повинні бути схожі з родоначальником за найважливішими господарськими корисними ознаками, які стійко передаються з покоління в покоління.

Сімейством називається споріднена група кроликів, що має загального жіночого предка.

Щоб посилити і підтримати у кроликів однієї лінії племінні і продуктивні якості родоначальника, кролівники застосовують споріднені спаровування. Для них використовують онуків, правнуків, племінниць і племінників, двоюрідних братів і сестер родоначальника, що вважається помірною мірою спорідненості. Такі спаровування застосовують упродовж чотирьох-п’яти поколінь. Після цього з кращих самців виділяють виробника - родоначальника нової продуктивної лінії.

При умілому застосуванні спорідненого спаровування кролівникам вдається виділяти і закріплювати цінні генотипи і створювати на цій основі видатні лінії.

Тривале застосування спорідненого розведення може привести до того, що разом з корисними ознаками в гомозиготний стан переходять і шкідливі гени. Тоді відзначається інбредна депресія, яка виражається в зниженні життєздатності, плодючості і появі потвор. Але перехід небажаних генів в гомозиготний стан виявляє шкідливі для кроликів цієї групи ознаки і якості, що дає можливість вивести їх з популяції за допомогою вибраковування.

Інбридинг дає позитивний ефект у поєднанні із строгим відбором і вибраковуванням із стада кроликів з небажаними генотипами.

Останнім часом в кролівництві стали часто застосовувати міжлінійне схрещування, або гібридизацію. Високопродуктивних гібридів отримують від схрещування двох або декількох високопродуктивних інбредних ліній. Перед масовим схрещуванням тварин, лінії перевіряються на сполучуваність. Допускається тільки той варіант, який дає життєстійке потомство, що має високу інтенсивність росту, підвищену оплату корму й інші ознаки.

У основі гібридизації лежить явище гетерозису - підвищення у помісей першого покоління плодючості, продуктивності, скороспілості і оплати корму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, щоб отримувати  окроли круглий рік, я  складаю  приблизний план злучок. При цьому враховую, що сукрільність триває 28-31 день. Одночасно повинні кролитись 2-3 самки, щоб можна було від маломолочних тварин пересадити частину кроленят до інших, більш молочним.

 Перш ніж з'єднати кроликів для спаровування, їх необхідно оглянути - здорові вони. Обов'язково треба оглянути самок, принесених на злучку з іншого господарства. Не можна пускати в злучку тварин, хворих спірохетозом, ринітом (заразним нежиттю), коросту. Не спаровують самок, хворих або які хворіли в попередніх окролах маститом (запалення вимені), і молодих самочок, що походять від таких матерів.

 Для спаровування самку підпускаю в клітку до самця, а не навпаки. У чужій клітці самець довго освоюється. При підпусканні самки до самця з клітки прибираю годівницю, поїлку та інші предмети. Найкращий час для спаровування кроликів: взимку - від 11 до 15-16 годин, влітку - рано вранці і ввечері. Пускати в злучку самок можна в будь-який час року, полювання у них настає через кожні 8-9 днів і триває 3-5 днів. Вже на другий день після окролу самка приходить в охоту, і її можна з'єднувати з самцем, якщо планується отримувати ущільнені окроли. У стані полювання самка стає неспокійною, втрачає апетит, відмовляється від корму, при доторканні спини лягає, витягується.

Самка в полюванні відразу підпускає самця. Після покриття самець падає на бік з писком. Якщо немає впевненості в тому, що злучка сталася, самку залишають у клітці самця для повторного парування, який зазвичай відбувається через 3-5 хвилин. Залишати самку в клітці самця на довгий час не треба, це виснажує самця.

 Для перевірки на 5-6-й день після покриття злучку слід повторити: якщо самка відіб'є самця, значить, вона запліднилися. Про результати контрольної злучки на трафаретці я роблю відповідну позначку.

В селекції  кроликів я використовую метод міжпородного схрещування, а саме: промислового.  Отримане покоління перевершує батьків здатністю нарощування живої маси в короткі терміни завдяки ефекту гетерозису. В чому я впевнився після проведення досліду.

Мета схрещування тварин — одержати високопродуктивних помісних тварин і створити нові типи кролів, які поєднували б найцінніші якості вихідних порід.

Схрещування кролів породи шиншила з білим велетнем, дало помісі із значно збільшеною живою вагою. Так, якщо вага чистопородних кролів шиншила дорівнювала в середньому (у 2-місячному віці) 795,6  г то вага помісей шиншила х білий велетень — 1112,5 г; у 4-місячному віці відповідно — 1420,6 г і 1997,0 г

 Кролівництво – галузь перспективна, і дуже захоплююча. Невеличкий досвід підказує, що в кролівництві  не буває дрібниць. Тут важливо все: порода і відтворення стада, утримання та годівля, профілактика й лікування хвороб.

 

 

 

 

 

http://krolikovodifua.narod.ru/olderfiles/1/DSC01657.jpg

http://img28.olx.ua/images_slandocomua/134697493_4_644x461_krol-kalfornyts-vaktsinovan-tvarini.jpg

 

 

radanskii

Список використаної літератури

  1. Александров В.Н, Приусадебное хозяйство. Разведение кроликов и нутрии / В.А. Александров. – М.: ЭКСМО – Пресс,2001. -245с.
  2. Бодур И. Д. Приусадебноекролиководство / И. Бодур, И. Кривчанский. – Ташкент: Мехнат, 1980. -158с
  3. Бодур И. Д. Приусадебноекролиководство / И. Бодур, И. Кривчанский. – Кишинев: КартяМодовеняско, 1982. – 230 с.
  4. Вагин Е. А. Кролики, нутрии и птица в приусадебных и крестьянскиххозяйствах / Е. А. Вагин, Р.П. Цветкова. – М. : Приусадебноехозяйство, 1998. -84 с.
  5. Вакуленко И.С. Продуктивныекачествакроликов в разныевозрастныепериоды / И. С. Вакуленко // Науч. тех. Бюллетень. – Х., 1991. – 1991. –С.37
  6. Валуэва Т.К. Совершенствоватьпородывенскойголубой и  серебристый / Т.К. Валуева // Кролиководство и звероводство. – 1987. №1. – С.14
  7. Василенко О.А. Особенностигистоморфологическогостроения и пищевойценностимясакроликов /О.А. Василенко //XLII отчетная научная конференция за 2003 г.  – Воронеж, 2004. – С. 164
  8. Вачугов В.И. Работаем с мясными породами /В. И. Вачугов// Кролиководство и звероводство. – 1980. - №5. – С.9.
  9. Генетико-популяційні процеси при розведенні тварин / І.П. Петренко, М.В. Зубець, Д.Т. Вінничук, А.П. Петренко.  – К.: Анрарна наука, 1997. 480 с.
  10. ГруздевК.Н. Грызуны и кролики (содержание, уход, разведение и лечение) : справочник / К.Н. Груздев. – М. : Книжная находка, 2003.- 256с.
  11.  Елисеева А.А. Характеристика пород кроликов /А.А. Елисеева // Кролиководство и звероводство. – 1963. - №5. – С. 30.
  12. Ерин А.Г. Приусадебноекролиководство и нутриеводство/ А.Г. Ерин , В.П. Плотников, Е.И. Рыминская. – Минск: Ураджай, 1994. – 384с.
  13. Зусман Н.С. Биологическиеособенности кролика /Н.С. Зусман// Кролиководство и звероводство. – 1964. №3. – С.31-33.
  14. Коцюбенко Г.А. Вплив гнотипових та паратипових факторів на відтворювальні якості кролиць різних порід / Г.А. Коцюбенко, Є.М. Рясенко // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий темат. наук. Зб. / ІРГТ НААНУ. Чубинске, 2011. – Вип. 45. – С.118-123
  15. Нестер В.В. Справочник кроликовода – любителя /В.В. Нестер, Л.Г. Уткин. - М.:–КОлос, 1993. – 224с.
  16. Нигматуллин Р.М. Планированиеселекционногопроцесса в кролиководстве /Р.М, Нигматуллин // Материалымеждународнойнаучно- практическойконференции, посвященной 75-летию образованиязооинженерногофакультета / Казан. Гос. акад. ветеринар, медицины. – Казань, 2005. – С. 79-81
  17. Палкин Г.А. Проблемы генетики и селекциикрроликов / Г.А. Палкин // Кролиководство и звероводство.  – 1978. - №5. – С. 8-10
  18. Парилло Д.Э. Развитие и откормочныекачествакрольчатразныхпорд / Л.Э. Парилло, М.С. Васенина // Кролиководство и звероводство . – 1981. - №6. – С. 15-16.
  19. Плотников В.Г. Советы по селекциикроликов / В.Г. Плотников // Кролиководство и звероводство.  – 2001. - №4. – С. 29-30
  20. Федоров В.И. Рост, развитие и продуктивностьживотных / В.И. Федоров. М.: Колос, 1973. -243с.

 

 

 

 

Додатки

Кращий самець для відтворення

Самець-запліднювач за три роки роботи дає до 1000 кроленят як батько і до 3000 як дід. Тому від вибору самця для відтворення багато в чому залежить успіх господарства. Самців вибирають не менш ретельно, ніж самиць. Генофонд самця впливає на швидкість росту і м'ясні якості потомства, на величину гнізда, кількість кроленят та інші показники. Відтворювальна здатність і статева активність самців - це важливі господарські показники.

Статеву поведінку самці починають демонструвати у віці 60-70 днів, в цьому віці їх вже слід розсадити в індивідуальні клітки. Але племінне використання самців починають не раніше 5-6 місяців, або навіть 7 для великих порід. Молоді виробники протягом перших місяців добре справляються з одним спаровуванням в день. Дорослим самцям призначають по два спаровування через день. Активний самець у хорошому стані може покривати по 2-3 самиці щодня, але таке інтенсивне використання знижує запліднюючу здатність самця і призводить до його швидкого зносу. А неактивний самець - це витрата часу і праці кролівника під час злучної компанії.

Самець-виробник перед злучкою і в період інтенсивного використання повинен знаходитися під особливим спостереженням кролівника. Не можна злучати погано угодованого самця, його потомство буде слабким. Підвищення навколишньої температури так само погано впливає на запліднюючу здатність. Вище 27°С самці малоактивні, можуть виявитися стерильними. Зниження статевої активності починається з середини літа.

Взимку у самців еякулят якісніший.

Для відтворення залишають здорових кроликів без дефектів племінної кондиції. Це означає, що самець має бути правильно складний і добре угодований. Здоровий дорослий кролик має бути рухливим, мати хороший апетит, бути не вередливим в їжі. Зовнішній вигляд самця повинен говорити про мужність і активний темперамент. Про це свідчать такі ознаки як велика широка голова грубої конституції, рівна і довга спина, добре розвинена мускулатура по усьому тілу і, особливо, на попереку і стегнах. Не можна допускати до племінного використання кроликів, що мають легку і зніжену голову, шкірну складку на шиї, а також з довгою і тонкою шиєю.

При виборі самця потрібно оглянути його статеві органи, особливо сім’яники. Повинно бути два міцних і еластичних сім’яника, вони не мають бути рихлими або м'якими. Самців з маленькими, з одним сім’яником або взагалі без них, а також з невидимими або провисаючими сім’яниками залишати для відтворення не можна. Іноді у молодих самців сім’яники погано помітні, оскільки переходять в пахові труби. Після невеликого масажу задньої частини живота кролика сім’яники повертаються в сіменні мішечки, і кролівник може їх оглянути.

Для відтворення краще всього підходять кролики з ранніх весняних окролів. Їх ріст і розвиток припадають на весняно-літній сезон. Сприятлива температура і кормова база позитивно позначаються на формуванні виробника, потомство якого буде якіснішим.

 

 

 

 

 

 

 

 

Цікаві факти про кроликів

1. Кролики НЕ гризуни, вони відносяться до сімейства зайцеподібні

2. Як відомо кролики хороші стрибуни. Вони можуть спокійно підстрибнути на метр або навіть вище. Найдовший офіційно зареєстрований стрибок у довжину дорівнює трьом метрам

3. Кролики соціальні тварини, тобто в дикій природі живуть групами. Це відрізняє їх від зайців, які більше схиляються до самотності

4. Тривалість життя кролика в дикій природі приблизно близько року, в той час як домашній кролик при правильному догляді може прожити 8-12 років

5. У самки кроля роздвоєна матка. Вона може носити два посліду одночасно, зачатих в різний час від різних самців

6. Максимальна офіційно зареєстрована довжина вух кролика - 80 см

7. Самий старий кролик прожив 19 років

8. Самка зазвичай годує дітей близько 5 хвилин в день

9. У кроликів може бути несправжня вагітність

10. Кролики потіють лише через подушечки на лапах

11. Хижак може налякати кролика до смерті (в буквальному сенсі)

12. Двокілограмовий кролик може випити стільки ж води, скільки десятикілограмова собака

13. Найменша порода кроликів називається LittleIdaho або кролик - пігмей. Вага дорослої особини досягає максимально всього 450 грамів, а довжина становить від 22 до 35 сантиметрів

14. Раніше кроликів спеціально випускали на пустельних островах, щоб у потерпілих корабельну аварію було джерело їжі до того, як вони будуть врятовані

15. У кроликів 28 зубів

16. Група кроликів називається стадо

17. Заєць може досягати швидкості бігу в 72 км/год, а кролик - тільки в 56 км/год

18. Очі кроликів влаштовані таким чином, що вони можуть бачити, що відбувається позаду, не повертаючи при цьому голови

19. Якщо б дати їм можливість розмножуватися максимально вільно, то через дев'яносто років кількість кроликів, стало рівним кількості квадратних метрів на нашій планеті

20. Є відомості, що ацтеки вимірювали ступінь сп'яніння за шкалою від 1 до 400 кроликів. Одного разу ацтечка Майяуаль помітила, що кролик, поївши агави, бігає по полю в абсолютно неадекватному стані. Так вона відкрила алкогольний потенціал цього кактуса, за що боги зробили Майяуаль богинею - персоніфікацією агави. Згідно з легендою, вона народила Сенцон Тоточин - 400 кроликів, які стали покровителями сп'яніння досі в Мексиці прийнято перед розпиванням пульке хлюпнути трохи напою на підлогу в якості жертви кроликам

21. В Австралії кролики визнані найбільш деструктивними шкідниками. Вважається що дикі кролики заподіюють щорічний збиток на суму більше $600 мільйонів, приводячи до деградації сільськогосподарських земель і ерозії грунту, загрожують виживанню багатьох рідкісних видів тварин в дикій природі. Зміст кроликів як домашніх улюбленців вкрай небажано, а в штаті Квінсленд з 2002 року і зовсім заборонено. Максимальне покарання за порушення цієї заборони становить штраф у розмірі $30 000

22. Кролики жують 120 разів у хвилину і мають більше 17000 смакових рецепторів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

docx
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
4374
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку