Полонський ліцей №3 ім. М. Свінціцького

Дослідницько-пошуковий

проєкт

Вчитель:

Васілевська В.В.

 Мета проекту: поглибити знання учнів про природу рідного краю, календарно обрядові звичаї нашого народу, формувати життєві компетентності: вміння досліджувати матеріал, вести спостереження за природою, розвивати пізнавальні та творчі здібності дітей, виховувати любов до природи, бажання берегти і наслідувати звичаї українського народу.

Тип проекту:  середньотривалий, груповий.

Зміст проекту

І. Підготовчий етап

Визначення теми і завдань

У чому полягає задум?

Зібрати інформацію про пору року – осінь, про походження назв осінніх місяців, звичаїв та традицій українського народу, пов’язаних з цією щедрою порою.

Для чого це потрібно?

Поглибити знання про красу природи рідного краю, бажання відроджувати календарно-обрядові звичаї українського народу, виховувати любов та бережливе ставлення до природи.

ІІ. Початок роботи над проектом

Створення дослідницьких груп “Джерельце”, “Криничка”, “Пізнайки”.

Постановка конкретних завдань

Група “Джерельце”: визначити ознаки осені, знайти інформацію про осінні місяці, походження їх назв.

Група “Криничка ”: дібрати народні прикмети та прислів’я, пов’язані з осінньою порою року.

Група “Пізнайки ”: зібрати інформацію про народні свята осіннього циклу.

ІІІ. Планування проектної діяльності

1. Проведення спостережень за природою восени. Збір даних про осінні місяці з використанням різних джерел інформації.
2. Аналіз та обробка зібраних матеріалів.
3. Отримання консультацій у вчителя.
4. Проведення презентації проекту.

ІV. Виконання проекту

Інформація про осінь, зібрана з літературних джерел та інтернету.

Вірші

Тихо осінь ходить гаєм…

Тихо осінь ходить гаєм,

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

І від краю і до краю,

Від двора і до двора,

Золотого урожаю

Знов прийшла до нас пора.

Вишиває осінь на канві зеленій

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки

Квіти оживають, і з дерев спадають

Жовті нагідки.

Яблука і груші падають на землю,

Боки, спини б’ють.

Люди їх збирають, у мішки ховають,

Кури їх клюють.

Бавляться дітками, бавляться квітками,

Моляться батьки.

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

                                  О.Олесь

                     Осінь

Поглянь навколо – чарівниця-осінь

В коралах, в золоті стоїть!

Пожовкле листя і бездонна просінь,

І срібна павутина вдаль летить…

Іскриться сонце, але вже не жарко,

Вітрець в русявих кленах шурхотить,

І шелест листя на алеях парку…

А листячко кружляє і летить.

Дихне вітрець і листячко зірветься,

Щоб політати в синяві небес

А я дивлюся і мені здається,

Що я іду у казку, в світ чудес.

Загадки

1.             Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить.

Сонце вже не припікає

Коли це буває?

                                  (Восени)

2.             Опустіли поля,

Мокне земля,

Дощ поливає,

Коли це буває?

                               (Восени)

3. Невидимка ходить гаєм, всі дерева роздягає.

(Осінь)

Легенда

За народними переказами Осінь – старша дочка Сонця. Вона останньою залишила батьківський дім і стала четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй:

 Забирай усе моє багатство. Я віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою, і люди полюблять тебе. І Осінь, як ви бачите, виконує наказ Сонця, і кожного року дарує нам щедрі дарунки полів і садів, і чарує нас своїм осіннім золотом.

V. Презентація проекту

“Осінь щедра, осінь золотава.”

Форма проведення: нестандартний урок

Вступне слово вчителя.

 Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми завітали у гості до відомого дитячого журналу “Пізнайко”. Наші журналісти підготували цікаву інформацію про осінь для рубрики “Ми і природа” і охоче хочуть поділитися нею з читачами журналу.

Учні 4-Б класу працювали над проектом “ Осінь щедра, осінь золотава”. Вони спостерігали за природою восени, дослідили від чого походять назви осінніх місяців, зібрали багато народних прикмет та прислів’їв, пов’язаних з осінньою порою року, а також підготували матеріали про народні свята осіннього циклу. Тож до слова запрошуються журналісти групи “Джерельце”, які розкажуть нам, які зміни відбуваються у природі восени та ознайомлять із інформацією, яку вони зібрали про осінні місяці.

Результати досліджень групи “Джерельце”.

Золоточубий вересень

“Серпень з вереснем стискають один одному правиці…” – читаємо у Максима Рильського. Настає час “красному літу” поступитися місцем першому гінцеві осені – вересню. Хоч надворі ще стоять сонячні й по-літньому теплі дні, але в природі дедалі більше осінніх прикмет: червона калина, різнобарв’я айстр та жоржин, прощальне курликання журавлів, холодні подихи вітру, перше жовто-рум’яне листя.

Давно колись наші пращури з цього місяця починали відлік нового року.

У Вересня щедра рука

 Заходьте! – він з двору гука.

І яблука сипле з гілок,

і сипле в портфелі сливок,

солодкий зрива виноград –

і кожен з вас Вересню рад.

Бо щедра, ой щедра рука

у Вересня-садівника.

Назва місяця, пов’язана з вічнозеленим кущем – вересом, що цвіте в українському Поліссі. Масове цвітіння цієї медоносної рослини припадає саме на вересень місяць Часто вересень називають бабиним літом. Якраз у вересні кілька днів поспіль тепла суха погода. В повітрі літають срібні ниточки павутиння.

У вересні починає холоднішати. Вважається, що цей місяць поєднує літо й осінь, бо вперше тепло зустрічається з холодом. Кажуть у народі: “У вересневий час сім погод у нас: сіє, гріє, віє, туманіє, холодніє, гуде та ще й згори йде!”

Вересень – рум’янець року, а у зв’язку з масовим посівом озимини вересень називають ще “житосієм”

Багрянолистий жовтень

Непомітно, але впевнено осінь вступає у свої права. За вереснем надходить один з найшановніших нашим народом місяців – жовтень.

Лісами жовтень сам іде,

ще й у сопілочку гуде –

у різьблену, калинову:

 Чи всі птахи полинули?

Чи до зими готові

дерева і звірята? –

Це жовтню й лісникові

усе потрібно знати.

У цей час довколишні гаї вже одяглися в яскравий жовтогарячий колір. Саме назва “жовтень” пов’язується  з порою жовтіння листя на деревах. Наш народ цей місяць ще називав “грязенем”, “хмуренем”, “брудником”.

Жовтень багатий кольорами. Він прикрашає землю в усі відтінки жовтого, червоного, рудого, фіолетового. Дерева ще одягнуті в багрянець, але поступово вони струшують додолу свої золоті листочки. Птахи в цю пору продовжують масово відлітати у теплі краї.

Прощальний листопад

Я, славний місяць листопад,

все листя обтрусив підряд,

замів стежини чисто,

прикрасив кожне місто.

                 Т.Коломієць.

Листопад – останній місяць осені, пора падіння останнього листя з дерев. Його називають ще “падолистом”. Є й інші назви листопада – “напівзимник”, “грудкотрус”, “листопадень”.

Про останній осінній місяць кажуть: “У листопаді світанок з сутінками серед дня зустрічаються”. Цієї пори пізно розвиднюється і рано сутеніє. Листопад ще називають строкатим місяцем. Зима з осінню в цей час бореться, тому може бути і дощ, і сніг, і мороз, і відлига.

Результати досліджень групи  ”Криничка.

У кожної прикмети свої секрети

Народні прикмети осені

За ознаками вересня наші предки визначали погоду на рік. Вважалося: яка погода у вересні такою вона й буде увесь рік. І досі побутують такі народні прикмети:

Грім у вересні – на тривалу осінь.

Як початок вересня гідний, то цілий рік погідний.

Чим сухіший і тепліший вересень, тим пізніше прийде зима.

Вересень каже: “Посієш жито наспіх – воно вродить насміх”.

Люди за погодою у жовтні і листопаді передбачували погоду на зиму і весну. За народними прикметами:

“Як жовтень студений, то й зима буде нетепла”.

“Грім у жовтні – на малосніжну і м’яку зиму”.

“У листопаді іній на деревах – на морози, а туман – на відлигу”.

“Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить”.

Народні прислів’я

Осінь іде – дощі за собою веде.

Восени і горобець багатий.

Восени багач, а на весні – прохач.

Жовтень ходить по краю та виганяє птахів з гаю.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

Повідомлення учнів групи “Пізнайки”

Нового тримайся, але й старовини не цурайся.

Гарними звичаями та обрядами багата наша Україна. Український народ виробляв традиції віками, і перевіряв життєвим досвідом, створюючи тим самим культуру і побут нації.

З осінньою порою року пов’язане свято Покрови. Відзначається воно 1 жовтня. Вперше це велике свято почали відзначати в Греції. У церковних книгах описано таку історію. На Константинополь напали чужинці й узяли місто в облогу. Мешканці міста зібралися у церкві, щоб просити Божого благословення. Опівночі з’явилася Мати Божа і покрила людей омофором – білим церковним покривалом. Це був своєрідний знак, який символізував перемогу. Звідси і пішла назва – Покрова.

З покровою пов’язано чимало спостережень за погодою:

“Якщо на Покрову вітер дутиме зі сходу, то зима буде холодною, а з півдня – теплою.”

“Яка погода на Покрову, такою буде зима.”

“Покрова всю землю покриває листям, або снігом.”

Святий покровитель Михаїл

8 листопада – останнє велике свято осені. До цієї дати старалися справити всі весілля, бо невдовзі починався піст – Пилипівна.

8 листопада – День Архангела Михаїла. Головна мета свята – звеличати і прославляти святого Архангела. Вся його слава в тому, що в обороні Божої слави він став провідником добрих ангелів проти бунту сатани. У тривалій боротьбі він переміг самого Люципера і його темні сили. З того часу Михаїл став першим серед ангелів. Як говорить Святе письмо, кількість ангелів на небі дорівнює числу людей на землі, бо кожен з нас має свого ангела-хоронителя. В одній з молитов з цього приводу говориться:

Ангеле-хоронителю мій,

ти все при мені стій:

рано, ввечері, вдень, вночі

будь мені до помочі.

Ще до початку століття день 8 листопада відзначався в Києві як велике храмове свято. Масовий хресний хід, урочисті служби в усіх соборах і церквах, народні гуляння … Це й не дивно: архангел, або архистратиг, Михаїл, з яким пов’язана ця дата, з давніх-давен уважався патроном (покровителем) міста Києва. Зображення його – у червоному плащі з вогняним мечем – прикрашало старовинний київський герб, а Михайлівський Золотоверхий собор тривалий час був символом столиці Русі.

Зі святом Михайла пов’язано багато народних прикмет. Народна мудрість говорить:

Від Михайла зима морози кує.

На Михайла зима саньми приїхала.

Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до пів грудня

Як Михайло дощем не услужить, добру і суху весну ворожить.

Якщо на Михайла ніч ясна, то буде довго тривати сніжна зима.

VІ. Змістова рефлексія

 Редакція журналу “Пізнайко” дякує вам, діти, за цікаві повідомлення і з великим задоволенням опублікує їх на сторінках рубрики “Ми і природа”.

Всі ви сьогодні гарно працювали на уроці і на відмінно справились зі своїми завданнями. Але на цьому наші дослідження не закінчуються. Ми далі помандруємо цікавими стежинками природи.