ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ УЧНІВ

Дослідження особливостей розвитку професійного становлення учнів

Ляшенко Ольга Сергіївна

м. Кривий Ріг

Професійна підготовка вимагає узгодженості знань щодо техніки, технології та економіки сучасного виробництва та інтеграції знань суміжних професій, а тому головною якістю, якою має володіти сучасний конкурентоздатний фахівець, є професійна спрямованість.

Термін «спрямованість особистості» був вперше використаний С. Рубінштейном, для пояснення спрямованості як цілісної властивості, яка регулює діяльність та визначається перевагою одних мотивів над іншими [5].

Професійне становлення особистості було досліджено у працях Б. Ананьєва, Л. Божович, О. Леонтьєва, Б. Ломова, І. Кона, Г. Костюка, К. Платонова, С. Рубінштейна та інших вчених, які визначили специфіку різних підходів до психологічного вивчення цієї проблеми.

Професійне становлення особистості – це важливий компонент загального процесу розвитку особистості. Тому актуальною проблемою підготовки майбутніх фахівців є дослідження рівня їх професійної спрямованості як визначальної характеристики майбутнього спеціаліста, яка дозволяє особистості максимально виявити свої здібності у визначенні професії. Якщо розглядати поняття вибору професії як вибору майбутньої діяльності існує точка зору, що основним орієнтиром правильного вибору є професійний інтерес (професійна спрямованість) [4].

З точки зору психології процес професійного становлення – це процес саморозвитку людини впродовж всього її життя, під час якого відбувається становлення особливих видів суб’єктної активності особистості на основі розвитку і структурування множини її професійно-орієнтованих характеристик, що забезпечують здійснення функцій пізнання, спілкування та регуляції в певних видах діяльності і на етапах її професійного шляху.

Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що підходи до визначення сутності спрямованості особистості є неоднозначними.

Так наприклад., Т. Кудрявцев визначає поняття «професійне становлення» як «тривалий, динамічний, багаторівневий процес, що охоплює кілька основних стадій: формування професійних намірів, професійне навчання, професійну адаптацію, часткову або повну реалізацію особистості в професійній діяльності» [33, с. 51].

На думку А. Сейтешева, професійна спрямованість є важливою стороною загальної спрямованості особистості, складним психологічним утворенням, яке являє собою сукупність потреб, інтересів, установок, цілей, схильностей, переконань тощо та визначає вибір життєвих шляхів [6].

Як вказує С. Максименко, сутність професійного становлення полягає в тому, що особистість, яка приймає на себе професійну роль, лише розпочинає засвоєння функціонального змісту професійної діяльності [1].

Проаналізувавши різні підходи щодо професійної спрямованості, було виявлено, що, з одного боку, вона розглядається як спрямованість всього навчального процесу на формування компетентної та розвинутої особистості майбутнього спеціаліста та розуміється як оволодіння спеціальними знаннями, навичками, вміннями. А з іншого боку, маючи на увазі психологічний підхід, професійна спрямованість розглядається як провідна, інтегральна та соціально зумовлена властивість особистості.

Отже, професійна спрямованість особистості – це така риса учня, яка передбачає розуміння й внутрішнє прийняття нею завдання та цілі професійної діяльності, а також суміжних інтересів, переконань, настанов, поглядів. Дані ознаки і компонентні елементи професійної спрямованості є показниками рівня її сформованості в учнів. Професійна спрямованість характеризується певною стійкістю (нестійкістю), домінуванням мотивів (соціальних або вузькоособистісних) та перспективою життєдіяльності (далекою чи близькою).

Професійне становлення учнів   – це багаторівневий процес, що складається з чотирьох основних стадій: виникнення професійних намірів на вступ до професійного навчального закладу; репродуктивне засвоєння професійних знань, умінь, навичок; професійна адаптація; реалізація особистості в праці. Перехід до кожної наступної стадії закладається під час попередньої і супроводжується виникненням ряду протиріч та кризових явищ.

У процесі професійного становлення відповідальність є основним чинником формування професійного та життєвого шляху особистості. Формування відповідальності пов’язано зі свободою особистості щодо прийняття рішень упродовж життєвого шляху.

До прийняття рішення про вибір певної професії суб’єкт навчання
повинен мати певний рівень сформованості психологічної готовності щодо
визначення майбутнього й певні засоби для здійснення такого рішення.

Аналіз напрацювань дослідників з проблеми професійного становлення у   (В. Гребнева, Н. Зенкова, С. Кусакіна та ін.) надав можливість визначити п’ять складових [2]:

1. Мотиваційна (бажання вчитися у навчальному закладі і бути учнем, виконувати обов’язки відповідно до нового статусу).

2. Інтелектуальна (наявність середнього рівня інтелектуального розвитку та необхідних знань і вмінь у межах навчальної програми).

3. Вольова (навички самоорганізації, уміння слухати, посидючість, внутрішня пізнавальна активність тощо).

4. Моторно-організаційна (висока швидкість читання і письма, навички роботи з текстом, розподіл та швидке переключення уваги).

5. Професійна (наявність знань про професію, самостійність вибору й усвідомлення його остаточним на даному етапі життя, бажання вчитися за обраною професією).

Мотивація діяльності є джерелом розвитку особистості, а отже й самостійності, як її якості. Не потребує підтвердження загальновідомий висновок, що саме мотивована діяльність виконує виховну та розвивальну функції. Тому визначення умов розвитку самостійності виступає в єдності з пошуком способів підвищення рівня сформованості домінуючих мотивів у процесі професійного навчання.

Уміння вчитися можна визначити як ступінь оволодіння способами навчально-пізнавальної діяльності в процесі засвоєння знань, умінь і навичок. Від першого етапу залежить успішність навчання в навчальному закладі, тому його можна вважати сенситивним періодом формування особистісно-професійних якостей.

Загальноосвітня підготовка включає суспільно-гуманітарну й природничо-математичну підготовку, а професійна – загальнопрофесійну, професійно-теоретичну та професійно-практичну. Під рівнем професійної спрямованості розуміють ступінь відповідності провідного мотиву переваги професії (отже, його особистісного сенсу) об’єктивному змісту професії.

Отже, професійна успішність сучасної особистості базується на складних психологічних процесах, пов’язаних із формуванням особистісної мотиваційної структури на засадах мотивації до ефективного використання особистісного і професійного потенціалу у здійсненні професійної діяльності.

Література

1.               Волошина В.В. Теоретичний аналіз специфіки професійного становлення майбутнього психолога // Проблеми сучасної психології: Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. С.Д.Максименка, Л.А.Онуфрієвої;  Вип.8; Кам’янець–Подільський: Аксіома, 2010. 832с.
2.               Гуревич Р. С. Навчально-виховний процес у професійно-технічних закладах / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія та ін..; Вінниця: ТОВ «Планер», 2010.  330 с.
3.               Кудрявцев Т. В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности / Вопросы психологии.  1983. №2.
4.               Мухина В.С., Хвостов А.А. Возрастная психология: Детство, отрочество, юность: хрестоматия: М.: Издательский центр «Академия», 2001.  624 с.
5.               Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи: СПб.; Питер, 2000.   720 с.
6.               Сейтешев А. П. Пути профессионального становления учащейся молодежи: М.; Высшая  школа, 1988. 336 с.