Досвід " Робота над збагаченням словникового запасу на уроках образотворчого мистецтва"

   Спеціальна школа для дітей з вадами слуху - це своєрідна школа формування мовлення. Учні вчаться не тільки говорити, а й розуміти звернену до них мову. Майже повна відсутність у них комунікаційної функції створює умови, за яких можливе лише наочно-образне відображення дійсності. Перед спеціальної школою стоїть завдання навчати мови так, щоб у учнів , з вадами слуху ,  розвивалася здатність відображати дійсність за допомогою словесної мови.

Оволодіння словесною мовою - необхідна умова всебічного розвитку слабочуючої дитини. Це головне завдання всього навчально-виховного процесу. Словесна мова розширює пізнавальні можливості слабочуючого учня, забезпечує поступовий його перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення, робить глибокий вплив на формування всієї особистості дитини, сприяючи включенню її в суспільство чуючих.

   У спеціально створюваному для слабочуючих мовному середовищі, мовний матеріал повинен бути представлений в упорядкованому, систематизованому вигляді. Вся організація процесу оволодіння мовним матеріалом повинна бути спрямована на те, щоб створити активні умови для його засвоєння і тим самим сформувати механізми, що забезпечують самостійну мовну діяльність.

  Особливо слід підкреслити безпосередню можливість орієнтування учнів на зразкову мову вчителя, допомогу їм у подоланні труднощів і негайну корекцію помилок. Участь всього класу (пасивна і активна) в бесіді створює найбільш сприятливі умови для реалізації спілкування.

   Я на своїх уроках намагаюсь забезпечити максимальну активність учнів, спонукаю їх до самостійних висловлювань, встановленню зв'язків між засвоюваним мовним матеріалом і різними видами діяльності дітей, враженнями, одержаними в нашому житті, підбираю матеріал, актуальний, цікавий і доступний для дітей.

   Короткі бесіди на початку будь-якого  уроку (про погоду, чергування, календарну дату майбутні події) - важлива ділянка мовної практики. В системі формування навичок спілкування їм відводиться велика роль: «Короткі бесіди дозволяють закріплювати й удосконалювати придбані на уроках мовні навички та вміння в умовах природної комунікації; вони дають можливість виявити  словник учнів, дозволяють вводити в їх мову «лексичним шляхом», ряд конструкцій, характерних для розмовної мови.

   Отже, свої уроки образотворчого мистецтва у 2 класі, я будую таким чином, щоб під час уроку образотворча діяльність перепліталася з розвитком зв’язного мовлення. Так, на уроці на тему « Квіти на підвіконні» провела слухо-мовну хвилинку –коротку бесіду -Яка пора року?: - Яка сьогодні погода?– Назвіть весняні квіти., де були задіяні всі діти, хто сказав, хто повторив.Для повідомлення теми, використала малюнковий кросворд, ключове слово якого, було «Квіти», далі познайомилися з репродукціями картин Н.Білокінь «Вазон», П.Власенко.»Квіти в глечику», а в кінці уроку склали сенкан на тему «Квіти»

Квіти

Ранні, весняні, красиві

Цвітуть, пахнуть, прикрашають

Квіти треба берегти.

Рослини

Також практикую використання загадок, віршиків, проблемних ситуацій( « Чи можна сказати, що весна різнокольорова? (Робота «Весна прийшла»)

   У дітей, в яких ще не сформована мова, я працюю над збагаченням словника.

  У зв'язку з цим словникова робота є одним із засобів, покликаних цілеспрямовано і послідовно сприяти подоланню аномального розвитку дітей зі зниженим слухом. Таку роль словникова робота виконує остільки, оскільки оволодіння словом - процес, якого стосуються усі найважливіші психічні функції учнів (сприйняття, уявлення, мислення, мова, пам'ять, емоції), що вимагає вольових зусиль, зосередженості та уваги. Освоюючи лексику, діти включаються в різні види практичної та інтелектуальної діяльності. Опановуючи словник, вони пізнають предмети і явища дійсності, аналізуючи і порівнюючи їх, вчаться абстрагувати властивості і якості цих предметів і явищ, виокремлювати притаманні їм ознаки і дії. У словниковій роботі удосконалюється здатність до слухо-зорового сприйняття мови, розвиваються і зміцнюються навички вимови, читання і письма.

   Тому першим завданням словникової роботи є вивчення учителем словника учнів і постійний контроль за правильністю розуміння ними слів, що виносяться для обробки на уроках, вчитель обов'язково повинен забезпечити правильність сприйняття слів, розуміння яких він перевіряє (повторна вимова, посилення голосу, запис слова, звуко-буквенний аналіз, часткове дактилювання).

   Вправи, що виконуються на наочно-ситуативній і змішаній основі, дуже різноманітні і можуть бути згруповані за формою, в якій пропонуються завдання, і тому, якими мовними одиницями завершується їх виконання.

 Я називаю предмет, а дитина відшукує малюнок, або навпаки я даю слово, а дитині потрібно підкласти під малюнок.

- Виконання або передача доручень, прохань, наказів, в які включені досліджувані слова «Поклади червоний олівець в пенал. Візьми зелений олівець».)

- Різні види класифікації слів за різними ознаками: за родовою ознакою (розподілити дані слова по групах: овочі, фрукти), за властивостями (за кольором, за смаком, величиною, розміром, матеріалом).

Я часто використовую під час навчання з такими дітьми ці, та інші ігри та ігрові прийоми , які дозволяють закріплювати різноманітний лексичний матеріал в цікавій формі як на уроках, так і в позаурочний час. Побудовані вони можуть бути як на матеріалі окремих слів, так і на фразах і діалогах. Рольові ігри сприяють включенню словника в самостійну мову.