Досвід роботи «Казкотерапія як здоров’язберігальна технологія в навчально-виховному процесі».

Досвід роботи

вчителя початкових класів

Михайлівського ліцею

Раївської сільської ради Синельниківського району

Дніпропетровської області

Гаврилової Ірини Михайлівни

Учитель готується до гарного уроку все життя…

       Така духовна і філософська основа нашого фаху і технологія нашої праці.

В.О.Сухомлинський

Тема досвіду:  «Казкотерапія як   здоров’язберігальна технологія в    навчально-виховному процесі».

Мета досвіду: Вчити дітей висловлювати своє ставлення до героїв казок. Продовжувати збагачувати досвід дітей знаннями про взаємини людей на прикладі казок. Вчити правильно відповідати на запитання за змістом казок.

Формувати доброзичливе, чемне ставлення до оточуючих, навчати дітей елементарного володіння негативними емоціями.

Розвивати увагу, уяву, пам'ять, мислення. Розвивати вміння емоційно відгукуватися на емоційний стан героїв; культуру спілкування, навички комунікативної та групової взаємодії.

Виховувати вміння поводити себе у різних життєвих ситуаціях.

Актуальність теми: постійно зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання потребують упровадження ефективних педагогічних підходів:

• забезпечує умови для розвитку творчої особистості учня;
• розвитку дослідницького мислення, інтерактивних технологій;
• підбір новітніх методів і прийомів навчання.

     Суть казкотерапії дуже проста: коли дитина не хоче щось робити або робить щось неправильно – її не потрібно сварити, наказувати. Простіше вигадати казку, в якій герой дуже схожий на цю дитину і попав в аналогічну ситуацію. Звичайно ж, він виходить з неї, прийнявши правильне рішення. Дитина обов’язково поставить себе на місце героя і буде намагатися наслідувати його вчинок. І найголовніше в цьому те, що дитина самостійно приймає рішення.

Ідея педагогічного досвіду:

«Через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість вірна стежка до серця дитини». (В.О.Сухомлинський).
 

     Казкотерапія. Що ж це таке? Це один із видів арт-терапії; терапія середовищем, особливою казковою атмосферою. Це читання або розказування дітям казок, які роблять так, що дитина бачить в них себе, свої клопоти та переживання та знаходить способи їх розв’язання.

КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень. КАЗКА НЕСЕ ДЛЯ ДИТИНИ ВАЖЛИВІ ІДЕЇ: навколишній світ живий!

     Казка – мова, яку розуміє дитина. Це має стати чудовим інструментом для педагога. З допомогою казки можна легко знайти спільну мову з дитиною.

 Надзвичайно просто, чи не так?

     Але дуже ефективно. Методика проста. Це розказування дітям казок. Тільки це історії про них самих або про інших дітей. Казкові герої потрапляють, як і реальні діти, в різні проблемні ситуації, але завжди знаходять вихід з них.

     Отже, казкотерапія – це проста, цікава та ефективна здоров’язберігаюча технологія, яку доцільно використовувати під час здійснення освітньої діяльності в сучасній школі для ефективного формування ключових компетентностей в молодших школярів.

      Казкотерапія є цінною ще тим, що вона не відокремлюється від освітніх завдань, оскільки проводиться робота з розвитку мовлення, в учнів формуються вміння висловлювати свої думки, доводити їх та робити висновки.

     Сьогодні не тільки лікарі-психотерапевти, практичні психологи, а й учителі початкових класів можуть застосовувати елементи казкотерапії під час навчально-виховного процесу.

     Казкотерапію можна використовувати на уроках читання, Я досліджую світ, трудового навчання, образотворчого мистецтва. За допомогою казок учні можуть передавати свої почуття, викликані прочитаним, розказаним або інсценізованим твором.

     Потрібно зазначити, що казкотерапія має особливий вплив на соціальне та психічне здоров’я підростаючого покоління. Вплив казки на дітей відбувається на двох рівнях: вербальному і практичному. Вчені рекомендують починати роботу на вербальному рівні (сприймання казки),  продовжувати на практичному ( малювання, ліплення) і на завершальному етапі застосувати знову вербальні засоби (обговорення казки, дискусія).

     Дуже дієвою формою казкотерапії вчені вважають колективне створення казки, спрямоване на розв’язання спільної проблеми. Для учнів ця форма роботи є особливо цінною, оскільки кожна дитина є автором. А це, в свою чергу, дає можливість з’ясувати проблеми, які є в учнів, і вирішити їх.

     Що дитина любить найбільше?  Казку. З чого здобуває свої знання? З казки. Кого наслідує? Героїв казки. Отже, і гармонійний розвиток дитини швидше здійснюється через казку. Казки є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу – уявлення, певного ідеалу – носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.

        Через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч.

     Що ж таке казка?

     Казка  – це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті.

     Універсальність казки в тому що:

* казка інформативна - через аналіз придуманої казки дитина отримує інформацію про життя героя, способах уникнення труднощів;

* казка безмежна - доповнюючи, збагачуючи казку, дитина змінює і збагачує своє життя;

* казка феєрична - можна використати ляльки, вбрання, музичні інструменти, продукти діяльності.

* казка емоційна - через участь в казці дитина накопичує позитивний емоційний заряд, зміцнюючи свій соціальний імунітет;

* казка мудра - через казку психолог має змогу передати дитині нові способи і алгоритми виходу із складної придуманої ситуації;

* потреба в автономності - в кожній казці герой діє самостійно  протягом всього шляху, робить вибір, приймає рішення, сподіваючись лише на свої власні сили;

* потреба в компетентності - герой здатний пройти будь – які труднощі і перешкоди і , як правило, стає переможцем, досягає успіху, хоча може терпіти тимчасові незручності;

* потреба в автономності - герой завжди активний, знаходиться в русі.

     Послідовність роботи з казкою:

     Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно.

     1 етап. Аналітичний (ознайомлення зі змістом казки)

      Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Читаючи казку, треба слідкувати за тим, як дитина слухає казку. Якщо збуджена дитина заспокоїлась – це говорить про актуальність теми казки. Якщо спокійна дитина починає нервувати – казка важка для сприйняття дитини. В процесі читання можна дозволяти дітям висловлювати свою точку зору про дії героїв, щось додавати своє.

     2 етап. Оперативний ( обговорення казки)

     Після читання казки необхідно обговорити казку. Дитині треба дати змогу висловитися , вона повинна чітко знати, що ні один вислів не буде підлягати осудженню. Однак не бажано затримувати обговорення. Якщо дитина стомилася - то це значить, що тривала емоційна активність складна для дитини. Тому обговорення треба перенести на наступний день. Якщо дитина не хоче нічого говорити – не примушуйте її.

     Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати малюнок, доречно використовувати піскотерапію, артотерапію, музикотерапію.

     3 етап. Введення морального правила (висновки)

     На останньому етапі роботи з казкою діти обирають гуманне правило, яким надалі будуть користуватися в житті. На цьому етапі доцільно також перетворити казку у виставу. Звичайно, це забере чимало часу, але драматизація дуже ефективна для дитини, переказати так, як їй схочеться.

         У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дитини. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

     Основні принципи казкотерапії:

    Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні.

       Провідні принципи казкотерапії:

усвідомлення власних можливостей;

усвідомлення цінності власного життя;

розуміння закону причини та наслідку;

пізнання різних стилів світовідчуття;

пізнання світу власних емоцій та переживань;

свідома творча взаємодія зі світом;

внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

     Підсумовуючи вищесказане, можна визначити провідні принципи казкотерапії таким чином:

      Мета застосування казкотерапії

     Мета казкотерапії – перетворення негативних образів на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

     У казках діти бачать не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Це називається метафорою. Вчені довели, що саме права півкуля головного мозку говорить метафорами. Водночас, вона і відповідає за наше здоров’я.

     Отже, тривале психологічне напруження, як наслідок, викликає нездужання і, нарешті, хворобу. Мова правої півкулі не лише створює нові картини, а й нові образи.

     Що стосується дітей молодшого шкільного віку, то вони люблять робити героями своїх казок:

     у віці 6 – 7 років – образи з мультфільмів, відомих казок;

     у віці 7 – 10 років – герої схожі на самих дітей.

     Якщо казка так суттєво впливає на психіку дитини, то відповідно виникає запитання: Чи може вона нашкодити малюкам? Чи може ввести їх у якийсь нереальний світ.

     Звичайно, ні. Навпаки, казка повертає дитину в реальність.  І ця реальність уже буде набагато позитивнішою до дитини. Але обов’язкові дві умови:

     1. Казка повинна відповідати розумовому розвитку та віку дитини.

     2.Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням. Ключове запитання – чого навчила казка?

      Казкотерапію я  застосовую у різних випадках і  отримую відповідні  результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії  у кожному конкретному випадку, зокрема:

     Казкотерапія, як спосіб передачі досвіду "З ВУСТ У ВУСТА" та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини.

     Казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.

     Казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру.

Моє завдання полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина "вбудовує" її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини.

З казкою вчителеві легше добиватися своєї мети. Діти люблять казки і не терплять нотацій, отже, за допомогою казки можна впливати на поведінку дитини, не викликаючи сильного спротиву з її сторони. Більше того, мовою казки можна розпочати розмову про щось досить складне , незрозуміле для сприйняття дитини , а також допомогти дитині в символічній формі виразити і відрегулювати важкі почуття, особливо якщо вона сама бере участь у придумуванні та інсценізації казки.
 

      АЛГОРИТМ  СТВОРЕННЯ КАЗКИ

     1. Вибір героя, близького дитині за статтю, віком, характером.

     Для початку, перш за все, вчителю потрібно зрозуміти проблему дитини. Спробувати поглянути на неї очима дитини. При цьому, намагатися використовувати ті ж слова, що і дитина. Обов’язково потрібно продумати, які думки вчитель хоче донести до дитини. Далі іде процес створення головного героя, схожого до дитини:  схожі імена, схожа життєва ситуація, схожа проблема. 

   2. Описування життя героя у казковій формі.

     Починати казку варто з подання головного героя. Розповідаючи про страхи, тривоги і проблеми головного героя (а насправді – дитини), потрібно згадати і його сильні сторони.

     3. Опис проблемної ситуації.

       Після представлення головного героя, його потрібно увести в проблемну ситуацію, схожу на ту, що переживає дитина. Наприклад,

 ‘’ Червона Шапочка не хотіла вранці вставати і йти до школи…’’, ‘’ Курочка Ряба хотіла навчитися писати, але в неї нічого не виходило…’’.

     4. Знаходження шляхів подолання проблеми.

     На цьому етапі дитина разом з героєм шукає шляхи подолання проблеми. Вчитель показує ситуацію з різних боків. У ході розповіді головний персонаж повинен впоратися з проблемою. Мета цього етапу – дитина має зробити висновок: ‘’Якщо він, схожий на мене, зумів впоратися, значить, і я зможу’’.

     5. Формулювання висновку.

     Мораль казки має бути добре зрозуміла дитині і логічно випливати зі змісту казки. Проговорювати висновок має дитина. Вчитель, у разі потреби, може їй допомогти.

Корисні поради для вчителя:

Використовуйте прості слова і більше простих речень.

Іноді має сенс побудувати сюжет таким чином, щоб у головного героя не відразу вийшло вирішити проблему. Наприклад, це може вийти з другої або третьої спроби. Це допоможе дитині переконатися у корисності наполегливості і цілеспрямованості. Знання того, що і у головного героя не все вийшло з першого разу, допоможе легше перенести невдачу під час власної спроби, адже не все виходить зробити відразу.

Тривалість розповіді визначається рівнем розвитку уваги вашої дитини.

Більше гумору.

Якщо розповідь дитині не цікава або їй нудно, то потрібно її переробити: змінити сценарій, доопрацювати персонажів.

Якщо ви не впевнені в подальшому розвитку сюжету оповідання, запитайте дитину. Для цього підходять такі питання: “Як ти думаєш, а що далі зробив <ім’я персонажа>?” або “І що він там побачив?”. Не переживайте, якщо дитина відповість “Не знаю”, запропонуйте їй відгадати \ припустити відповідь на питання.

Не зупиняйте дитину, коли вона хоче вставити свій коментар.

 Такі репліки дітей – безцінна інформація для розуміння внутрішнього світу дитини.

Відповідайте на запитання дітей максимально просто і зрозуміло.

 Якщо не знаєте, що відповісти, переадресуйте назад запитання дитини. Вам допоможуть такі репліки: “А що ти думаєш?” або “А як би вчинив ти?”

Робіть різні щасливі фінали для різних казок.

Це підкреслить унікальність кожної казки.

Не намагайтеся зробити свою казку ідеальною.

 Упевнена, дітям вона сподобається і в “чорновому” варіанті.

Будьте відкритими і щирими.

     Щоб ми не робили, які б новітні чи давно забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почуватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною.

ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ КАЗКОТЕРАПІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

     До вашої уваги пропонуються тексти казок, які можна використовувати на уроках, перервах, хвилинках відпочинку, на виховних годинах у початкових класах.

     Кожна казка має якусь конкретну корекційну мету, реалізація якої і є завданням, що ставить вчитель перед собою і реалізовує її за допомогою інноваційної технології  - казкотерапії.

                                      КАЗКА ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ

     Мета: привчати дітей до здорового способу життя; дати можливість самим порівняти корисні та  здорові звички; виводити дітей від теле- та комп’ютерної залежності; виховувати відповідальне ставлення до свого здоров’я.

     Жили – були на світі Здоров’я і Хвороба. Здоров’я було добре, сильне і кожен день робило ранкову зарядку, а Хвороба було худа і зла. Здоров’я жило у великому, світлому і чистому палаці. А Хвороба жила в темному, брудному будинку, у якому зі стелі звисало павутиння і кажани, а по підлозі бігали щурі.

     Одного разу вони зустрілися і засперечалися, хто з них сильніший. Думали – гадали і вирішили свою силу перевірити так: знайти хлопчика і з ким він подружиться – той і сильніший.

     Пішли вони до міста, стали біля школи і чекають, коли діти додому підуть. Продзвенів дзвінок, вибігли діти, а Здоров’я з Хворобою тут як тут. Вибрали хлопчика, пішли за ним. Прийшов хлопчик додому, а Хвороба давай йому шепотіти на вухо:

• Вмикай швидше комп’ютер.

     Кинув хлопчик портфель і миттю до комп’ютера. Здоров’я йому на друге вухо зашепотіло:

• Відпочинь, пообідай, погуляй на свіжому повітрі.

     Але хлопчик тільки відмахнувся рукою. Так і просидів за комп’ютером до самого вечора. А Хвороба рада – радісінька і знову нашіптує:

• Вмикай швидше телевізор, там знову страшилку показують!

     Наступного дня все повторилося.

• Ось бачиш, - говорить Хвороба до Здоров’я, - я виявилася сильнішою за тебе.
• Рано радієш. Скоро моя черга прийде,- відповідає Здоров’я.

     А хлопчик став помічати, що вчитися стало набагато важче, і комп’ютер йому надоїв, і від фільмів стомився, і друзів стало менше. А Хвороба все шепоче і шепоче.

• Надоїло, - вирішив хлопчик.

     А Здоров’я тільки цього і чекало:

• Біжімо на каток!

     Вхопив хлопчик ковзани і прожогом на каток. З вулиці – додому, поїв і за уроки. Вранці встав, а Здоров’я йому:

• Зроби зарядку і обітрись холодною водою! Після уроків покатайся на лижах, так і відпочинеш, і цікаво проведеш час. Так роби кожен день.

     Помітив хлопчик, що і вчитися став краще, і друзі у нього з’явилися, і настрій завжди був хороший, і часу на все вистачає, а про комп’ютер і телевізор він і думати забув.

• Ну, то хто з нас сильніший? – запитало Здоров’я.

     Нічого не відповіла Хвороба, а що вона могла сказати? Пішла тихенько до свого будинку і ображено закрилася зсередини. Так і живе там сама – самісінька.

     Тут і казці кінець, а хто слухав – молодець. Ну, а висновки, діти, робіть самі.

                                        КАЗКА ПРО ЗУБЧИК

Мета: показати дітям важливість догляду за зубами; навчити їх правильно це робити.

     В одному місті жив маленький Зубчик, який дуже любив солодощі. Він їв цукерки за сніданком, обідом та вечерею. Та ось одного разу Зубчик заболів.

     Пішов він шукати того, хто міг би його вилікувати. Але ніхто не зміг йому допомогти. Сів Зубчик на лавку  і гірко заплакав. Раптом до нього прийшла Зубна фея і запитала:

• Що сталося? Чому ти плачеш?
• Я їв солодощі за сніданком, обідом і вечерею. І ось я захворів, і ніхто не може мені допомогти.

     Зубна фея каже:

• Я знаю, хто тебе вилікує. Йди ось по цій стежинці, і вона тебе виведе до будинку, в якому живе Зубна щітка. Вона тобі обов’язково допоможе.

     Побіг Зубчик по стежинці і незабаром опинився біля маленького ошатного будиночка. Він постукав. Двері відчинились, і на порозі з’явилася Зубна щітка.

• Привіт, Зубчику! Що тебе до мене привело?
• Зубна фея сказала, що ти можеш мене вилікувати, - жалібно проскиглив Зубчик.
• Але я не можу вилікувати тебе без моєї помічниці – Зубної пасти, - сказала Зубна щітка. Йдемо швидше, бо скоро стемніє, а йти нам треба далеко.

     Відправились вони в дорогу. Йшли лісами, полями, лугами і, нарешті, дібрались до будинку Зубної пасти. Постукали у віконце. Зубна паста вийшла до них і говорить:

• Мабуть, вам потрібна моя допомога, якщо ви прийшли до мене так пізно?
• Будь ласка, добродійко, вилікуйте мене! – закричав Зубчик.

     Зубна паста з Зубною щіткою взялися дружно чистити Зубчик, і він незабаром виздоровів.     З тих пір Зубчик подружився з Зубною пастою і Зубною щіткою. Він перестав їсти багато солодощів. А нові друзі приходили до нього кожен день і чистили його вранці і ввечері.

      Більше Зубчик ніколи не хворів і завжди мав чудовий вигляд.

                     ЯК ДІВЧИНКА ОЛЯ НАВЧИЛАСЯ ГОВОРИТИ ПРАВДУ

Мета: показати дітям користь від того, коли говориш правду і неприємності, які чекають, коли дитина обманює; вчити дітей говорити правду; вчити культурі спілкування.

      Жила – була дівчинка Оля. Вона була дуже гарною і розумною дівчинкою з блакитними, як небо, очима, але вона мала одну особливість – любила говорити неправду. Коли мама питала Олю, хто розбив кришталеву вазу, яка стояла на комоді, дівчинка відповідала:

• Це кішка Соня! Вона її розбила, коли ніхто не бачив! – видумувала дівчинка, на що мама дуже незадоволено хитала головою.
•  Олю, ти погодувала кішку? – цікавилась бабуся. А Оля так була зацікавлена грою з плюшевим зайцем, що їй зовсім не хотілося відволікатися на запитання бабусі. Вона знову сказала неправду:
• Звичайно, бабусю, вона вже випила цілу миску молока!

     Соня ніжилась на сонечку, звернувшись клубочком на підвіконнику.

• Геть, геть ! – прошипіла крізь зуби Оля.

     Кішка покірно стрибнула  вниз і сковзнула за двері. Але коли вона пробігала, двері за нею зачинилися. Дівчинка спробувала відчинити їх, але вона була маленькою – їй не під силу було самій відкрити ці двері без допомоги дорослих. Вона стала кликати на допомогу:

• Допоможіть! Я не можу вийти з кімнати! Кицька зачинила двері!

     Але ніхто не відкликався. Олині батьки, звичайно, чули її, але хіба може кішка зачинити двері? Вони вирішили, що дівчинка, як завжди, обманює, і не повірили її словам. Мама продовжувала клопотатися по кухні. А бабуся замоталась у тепле покривало і почала читати газету.

     Оля сиділа в кімнаті і ніяк не могла зрозуміти, чому ніхто не прийшов до неї на допомогу? Дівчинка не знала, скільки часу минуло, але за вікном уже потемніло. Їй стало страшно.

• А раптом всі пішли і забули про мене?! Невже я назавжди залишусь тут одна? – почала плакати вона. Оля почала голосно – голосно бити кулачками в двері і кликати на допомогу.
• Ой! А двері і справді зачинилися, - сказала бабуся, відкриваючи їх. – А ми подумали, що ти знову обманюєш нас!

• Бабусю, я більше ніколи не буду обманювати! Я хочу, щоб мені завжди вірили! – скрикнула Оля і обійняла рятівницю. Вони взялися за руки і пішли на кухню, де мама уже приготувала смачну вечерю.
• Зачекайте, а Соня? – згадала Оля, і, зіскочивши з-за столу, налила кішці повну миску молока.
• Молодчина! – похвалила її мама.

     Оля вирішила завжди говорити тільки правду. Адже якщо тобі вірять, то завжди прийдуть на допомогу.

                                   СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     1. Вачнов І.В. Казкотерапія. Розвиток самосвідомості через психологічну казку / І.В.Вачнов. – М.: Просвещение, 1997. – 178 с.

     2. Гнєздилов А.В. Авторська казкотерапія.

     3. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Основи казкотерапії. – М.: 2005.

     4. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Шлях до чаклунства. Теорія і практика казкотерапії. – СПб.: Мова, 1998. – 348 с.

     5. Музичук О.О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. – 2012. - № 17.

     6. Соколов Д.Ю. Казки та казкотерапія / Д.Ю. Соколов. – М.: Ексмо – прес, 2001; 2005. – 224 с.

     7. Тренінг по казкотерапії: Збірник програм по казкотерапії / Під ред. Т.Д. Зінкевич – Євстигнєєвої. – СПб.: Йдеться, 2002. – 254 с.

     8. Успенська В. Впровадження здоров’язберігальних технологій у загальноосвітньому навчальному закладі // Рідна школа. – 2009. - № 4. – с. 44 – 48.

     9. Фесюкова Л.Б. Виховання казкою/ Л.Б. Фесюкова. – Харків, 1996. – 126 с.

     10. Яценко Т.С. ‘’ Психологічні основи групової психокорекції ‘’. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. -  264 с.

     Інтернет ресурси:

     http://www.rebenok.com/info/library/reading/57311/ Роль казки у розвитку дитячої емоційності.