Досвід роботи "Розвиток пізнавального інтересу учнів на уроках географії шляхом впровадження інноваційних технологій навчання"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

КОМУНАЛЬНИЙ  ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ  ОСВІТИ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОСВІД РОБОТИ

 

«РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ НА

УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя

2017      

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………….3

 

РОЗДІЛ І.  ПІЗНАВАЛЬНИЙ ІНТЕРЕС ЯК ОДИН ІЗ ФАКТОРІВ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ

1.1. Історичні та теоретичні засади розвитку пізнавального інтересу……..4

1.2. Пізнавальний інтерес як педагогічна проблема………………………….9

1.3. Підтримка пізнавального інтересу  учнів на уроках ……………………..11

 

РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ ……………………………………………………14

 

2.1. Використання нетрадиційних форм роботи в процесі формування загальногеографічних понять………………………………………………….14

 

2.2 . Використання опорних схем і конспектів на уроках географії ………...23

2.3. Самостійна робота учнів на уроках географії ……………………………27

2.4. Використання елементів краєзнавства на уроках географії ……………………………………………………………………………………29

2.5. Інтеграція на уроках географії як один із засобів розвитку пізнавальної     компетентності учнів та формування успішної особистості …………………33

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………35

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………37

 

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..38

 

 

ВСТУП

Кардинальні зміни в суспільстві, розвиток науки, техніки й виробництва, зростання інформатизації об’єктивно потребують змін у всіх сферах життя, у тому числі й в освіті. Тому сьогодні необхідна серйозна, науково обґрунтована робота, спрямована на переоцінку існуючих підходів і до визначення мети й змісту освіти, і до форм і методів навчання та виховання. Сьогодення потребує від  людини не тільки певної суми знань, умінь і навичок, а, що важливіше, вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем.

Досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Вирішення цієї проблеми значною мірою сприяє впровадженню у навчально – виховний процес активних методів навчання.   Саме тому вчителю слід усвідомити необхідність застосування у своїй роботі таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали б атмосферу розкутості, емоційного піднесення.  Як говорив Конфуцій, «до знань ведуть три шляхи: шлях міркувань – цей шлях найблагородніший, шлях наслідування – цей найлегший, шлях досвіду – цей шлях найтяжчий».

Щоб зацікавити учнів, учителю необхідно постійно оновлювати  та  урізноманітнювати навчальну діяльність, позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу. «Поганий вчитель подає істину, добрий – вчить її знаходити» (А.Дістервег).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. 1.Історичні та теоретичні засади розвитку пізнавального інтересу

 

Однією з найгостріших проблем сучасної школи є формування пізнавального інтересу, активності і самостійності школярів. Характерна риса сформованого процесу навчання - без примусу неможливо долучити школярів до навчання. Але це не так, викликати інтерес до вчення можна у такому процесі навчання, який не вдається до заходів тиску на нього, а знаходить стимули в розташуванні до навчання, в прагненні розвивати пізнавальний інтерес.

Родоначальником наукового підходу до проблеми пізнавального інтересу вважають Я.А. Коменського, який писав у «Великій дидактиці», що «... потрібно насамперед збудити у школярів серйозну любов до предмету, довівши його перевага, приємність». Він розглядав нову школу як джерело радості, світла і знання, вважаючи інтерес одним з головних шляхів створення цієї світлої і радісної обстановки навчання.

Загальна теорія інтересу, що розробляється радянськими психологами (Б.Г. Ананьєв, М.Ф. Бєляєв, Л.І. Божович, Л.А. Гордон, С.Л. Рубенштейн та ін.) розкривають матеріалістичний підхід до цієї складної проблеми. Поняття «інтерес»  відображає об'єктивно існуючі відносини особистості, які виявляються в результаті впливу реальних умов життя, діяльності людини. Витоки інтересу лежать в суспільному житті.

 «Школа має організовувати багатосторонню діяльність дітей, розвиваючи їх розум, серце і руки, спираючись на стійкі пізнавальні інтереси» - І.Г. Песталоцці.  Так само значимість пізнавального інтересу усвідомлювали класики зарубіжної педагогіки Дистервег, Ж.Ж. Руссо, Д. Локк. Вони вважали пізнавальний інтерес найважливішим засобом прищеплення любові до пізнання. Ж.Ж. Руссо, спираючись на безпосередній інтерес вихованця до оточуючих його предметів і явищам, намагався будувати доступне і приємне дитині навчання.

Великим педагогом К.Д. Ушинским була розроблена психолого-педагогічна теорія інтересу в навчанні на основі врахування вікових і психічних особливостей дітей. Бачивши в інтересі основну рушійну силу пізнання,       К.Д. Ушинський підкреслював, що «вихователь не повинен забувати, що навчання, позбавлене всякого інтересу і взяте тільки силою примусу, вбиває в учні бажання до навчання, без якої він далеко не піде». Цікаве навчання не виключає вміння працювати із зусиллям, а навпаки, сприяє цьому. Це висловлювання перегукується з думкою Н.І. Пирогова про необхідність навчання вчителів методичного майстерності для успішного розвитку пізнавальних інтересів у дітей.

Виходячи з вище викладеного, можна сказати, що педагогічна думка II половини XIX ст. була одностайна в тому, що для того, щоб викликати інтерес до навчання, особливо важливо його розвивати вже на початковому етапі.

У праці «Дидактичний катехізис» А.І. Анастасієва зазначено: «Намагайтеся розвивати в учнях інтерес до придбання знань, як одне з найважливіших умов успішного навчання», так як інтерес - це «живе, збуджуване почуттям приємного очікування, прагнення людини пізнати навколишні предмети і явища». При цьому, зазначав він, інтерес має бути предметом постійної турботи кожного відданого своїй справі вчителя.

А.С. Макаренко розкрив деякі методичні прийоми підтримки і розвитку інтересу: підказка, що викликає здогад; постановку цікавого питання; введення нового матеріалу; розгляд ілюстрацій, будять інтерес до подробиць, причин. Велике значення в розвитку інтересу він надавав особистості вчителя, його педагогічній майстерності, авторитету.

Інтерес як джерело спонукання, як мотив поведінки і діяльності вивчений психологами.

Дослідники вирішують такі проблеми як визначення структури інтересу, розглянутого у взаємозв'язку з потребами. Вивчається роль інтересів у поведінці особистості, визначаються основні напрямки його впливу на соціальні процеси, зокрема, інтерес досліджується як причина соціальної дії і безпосередня основа пізнавальної діяльності. [6],

Розглядаючи пізнавальний інтерес як мотив навчання, Г.І. Щукіна зазначає, що він стає найціннішим мотивом пізнавальної діяльності, в тому випадку, якщо школяр виявляє готовність, прагнення вдосконалювати свої знання. При цьому пізнавальний інтерес як мотив діяльності повинен спиратися на потреби самої особистості, на те, що представляє для неї необхідність і цінність.

Інтерес - це форма прояву пізнавальних потреб, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності і тим самим сприяє ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності.

У навчанні фігурує особливий вид інтересу - інтерес до пізнання, як прийнято називати, пізнавальний інтерес. Його область - пізнавальна діяльність, в процесі якої відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними способами або вміннями і навичками, за допомогою яких учень отримує освіту.

Виникнення пізнавального інтересу залежить в першу чергу від рівня розвитку школяра, його знань, того грунту, який живить інтерес, а з іншого боку, від способу подачі матеріалу. Вчити приємніше і радісніше того, хто хоче вчитися, хто відчуває задоволення від своєї навчальної праці, хто виявляє інтерес до знань. І, навпаки, важко і обтяжливо вчити тих, хто не відчуває бажання пізнавати нове, хто дивиться на вчення, на школу як на важкий тягар і хто чинить опір кожному починанню вчителя. Тому, проблема інтересу в навчанні стоїть і донині.

Інтерес школярів до навчання, є визначальним чинником у процесі оволодіння знаннями. Великі педагоги - класики всіх часів, підкреслювали першорядне значення в навчанні інтересу, любові до знань.

Цікаве навчання не виключає вміння працювати із зусиллям, а, навпаки, сприяє цьому. Тому, одне з найважливіших завдань педагога - виявлення наявних інтересів, розвиток і виховання інтересу до знань у школярів. Однак пізнавальний інтерес не завжди спонукає особистість до активної навчальної діяльності. Ці інтереси тільки тоді перетворюються на необхідну спрагу пізнання, коли вони включаються в загальну систему мотивів, що визначають життєві позиції особистості, її спрямованість.

Пізнавальний інтерес потрібно визнавати одним з найбільш значущих чинників навчального процесу, вплив якого є незаперечно як на створення світлої і радісної атмосфери навчання, так і на інтенсивність перебігу пізнавальної діяльності учнів. При наявності пізнавальних інтересів, вчення стає близькою, життєво значимою діяльністю, в якій сам школяр кровно зацікавлений. Процес формування пізнавального інтересу, як і всякої сторони особистості, відбувається в діяльності, структура якої (її завдання, зміст, способи і мотиви) становлять об'єктивну основу розвитку пізнавального інтересу.  Головний вид цієї діяльності - вчення, в процесі якого відбувається систематичне оволодіння знаннями в різних предметних областях, придбання та вдосконалення способів (умінь і навичок) пізнавальної діяльності, трансформування цілей, висунутих суспільством, школою, в мотиви діяльності самого вчення. Широка позанавчальна діяльність представляє значний простір для формування пізнавального інтересу.

Розвиток пізнавального інтересу і активність особистості - процеси взаємообумовлені. Пізнавальний інтерес породжує активність, але, у свою чергу, підвищення активності зміцнює і поглиблює пізнавальний інтерес. Сьогодні проблема пізнавального інтересу все ширше розглядається в контексті різноманітної діяльності учнів, що дозволяє вчителям успішно формувати і розвивати пізнавальний інтерес учнів, збагачуючи особистість, виховуючи в ній активне ставлення до життя. Таким чином, пізнавальний інтерес - важлива складова частина процесу навчання. Інтерес школярів до навчання, є визначальним чинником у процесі оволодіння знаннями. «Учень вчиться добре, охоче, з бажанням тільки тоді, коли йому цікаво» - Л.Н. Толстой. Вчення повинно супроводжуватися цікавістю, інтересом до даної галузі знань, а не покараннями і зубрінням. Як було зазначено вище: пізнавальний інтерес - один з найбільш значущих чинників навчального процесу, вплив якого відображається як у створенні світлої і радісної атмосфери навчання, так і на інтенсивність перебігу пізнавальної діяльності учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Пізнавальний інтерес як педагогічна проблема

 

Один з головних мотивів навчальної діяльності - пізнавальний інтерес, формування якого є не тільки засіб, що забезпечує успішне засвоєння програмного матеріалу, а й мета навчання. Успіх навчання багато в чому визначається засвоєнням нових видів пізнавальної діяльності. Перший з них - мотиваційний. Якщо учень не знає, для чого необхідно засвоїти той чи інший навчальний матеріал і не хоче вчитися, то навчити його неможливо.

«Інтерес - це складне особистісне утворення, що представляє собою різноманіття процесів мотиваційної сфери» - А.К. Маркова.  Це означає, що прояв або невияв учнями інтересу до навчання залежить від багатьох змінних в його мотивації - від того, що є для нього сенсом вчення, які його мотиви і спрямованість, від того, чи вміє він ставити і реалізовувати цілі, від того які емоції він відчуває у навчанні і яка їхня роль.

«Інтерес - потужний стимул активності особистості, під впливом якого всі психічні процеси протікають особливо інтенсивно і напружено, а діяльність стає захоплюючою і продуктивною» -Г.І. Щукіна.

Як було відзначено вже вище, пізнавальний інтерес - це особливий вид інтересу в навчанні, а точніше інтерес до пізнання. У процесі пізнавального інтересу відбувається оволодіння змістом навчальних предметів і необхідними способами, вміннями і навичками, за допомогою яких учень отримує освіту; позитивно впливає не тільки на процес і результат діяльності, а й на протікання психічних процесів - мислення, уяви, пам'яті, уваги, які під впливом пізнавального інтересу набувають особливу активність і спрямованість. Пізнавальний інтерес спрямований не тільки на процес пізнання, але і на його результат, а це завжди пов'язано з прагненням до мети, з її реалізацією, подоланням труднощів, з вольовим напругою і зусиллям.

Пізнавальний інтерес - це один з найважливіших мотивів навчання школярів. Під впливом пізнавального інтересу навчальна робота навіть у слабких учнів протікає більш продуктивно. Цей мотив забарвлює емоційно всю навчальну діяльність підлітка. У той же час він пов'язаний з іншими мотивами (відповідальністю перед батьками та колективом та ін.). Пізнавальний інтерес як мотив навчання спонукає учня до самостійної діяльності, при наявності інтересу процес оволодіння знаннями стає більш активним, творчим, що в свою чергу, впливає на зміцнення інтересу. Пізнавальний інтерес формується в діяльності, як спрямованість у особистості і як будь-який психічний процес. На тлі загального позитивного ставлення до навчання, до навчальної діяльності, до особам та об'єктам, які беруть участь в ній, сама навчальна діяльність дітей, організована вчителем, завершує формування пізнавального інтересу. Для пробудження і розвитку інтересу, ця діяльність повинна бути особливим чином організована.

Процес формування пізнавального інтересу до предмета відбувається під впливом багатьох факторів: зміст предмета, методи навчання, діяльність учнів і особистість учителя. Вирішальне значення надає саме поєднання всіх видів діяльності з урахуванням рівня пізнавальної самостійності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Підтримка пізнавального інтересу учнів на уроці

 

 

Пізнавальний інтерес – це вибіркова спрямованість особистості, звернена до сфери пізнання, її предметності та власне процесу оволодіння знаннями, це інтерес до глибоко свідомого пізнання. У центрі уваги учнів опиняється проблема (пізнавальні завдання), яку потрібно розв’язати.

Пізнавальний інтерес це прагнення не лише пізнати закономірності теоретичних основ, але й застосувати їх на практиці, активно вплинути на світ, що вимагає від особистості глибоких знань і стійких переконань. Він має таку динаміку розвитку: цікавість - допитливість - пізнавальний інтерес - теоретичний інтерес. Перелічені стадії інтересу тісно переплетені, взаємопов’язані й можуть співіснувати навіть на одному й тому ж рівні: учні переходять від зацікавленості (перша стадія) до допитливості (друга стадія) і далі – до розкриття причинно-наслідкових зв’язків (тертя стадія).

Пізнавальні інтереси необхідно постійно стимулювати. Головними напрямами стимулювання пізнавальних інтересів є добір змісту матеріальну та раціональна організація діяльності. 

Розвиток здатності здійснювати пізнавальну діяльність має різні рівні. 

І рівень – засвоєння забезпечується сприйняттям, усвідомленням та запам’ятовуванням матеріалу. ІІ рівень – дозволяє використовувати знання за незвичайних умов, що вимагають творчого підходу до використання знань, наявних в учня.

Процес формування пізнавального інтересу до географії відбувається під впливом багатьох факторів. Вирішальними є такі: зміст предмету і методи навчання; діяльність учня. На перший погляд зміст предмету важко вважати вирішальним фактором, але він реалізується через методи навчання та діяльність учнів на уроці. Об’єктивно необхідним є розумове поєднання методів навчання (словесних, практичних, наочних); необхідним є врахування конкретної ситуації: зміст навчального матеріалу і рівня підготовки класу, рівня педагогічної майстерності вчителя, наявності необхідних засобів навчання, емоційно-психологічної атмосфери конкретного класу, його стосунків з учителем. 

Лише застосування методів, заздалегідь обміркована різноманітність прийомів і форм навчання в межах теми й курсу в цілому, а потім і під час планування наступних курсів мають вирішальний вплив на формування пізнавальних інтересів. 

Розвитоку пізнавальної активності учнів значною мірою сприяють зміст навчального предмету – географія та процес навчання. Навчання – підґрунтя розвитку пізнавального інтересу учнів. До стимулів, що посилюють пізнавальний інтерес до змісту навчання, належить: 
новизна навчального матеріалу; 

історичний підхід до змісту знань; 

відповідність сучасним досягненням науки; 

практична значущість. 

До стимулів, пов’язаних з організацією пізнавальної діяльності, належать: 

різноманітність форм самостійності роботи учнів; 

опанування учнями нових способів пізнавальної діяльності; 

проблемність у навчанні; 

елементи дослідження (різні творчі та практичні роботи). 

Творча активність школярів самі собою не виникають. Вони формуються та створюються змістом навчального матеріалу; методами та прийомами навчання, особистістю вчителя та під впливом внутрішніх потреб, бажанням навчатися. Важливо здійснити оптимальний вибір методів навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів. 

Обсяг інформації дедалі розширюється і в майбутньому учням буде важко засвоїти всі необхідні знання. Багато сьогоднішніх знань швидко старіють. Наші теперішні учні приблизно сорок років будуть працювати за певним фахом. Суспільство та технології впродовж цього часу будуть змінюватися, тому їх потрібно буде постійно здобувати невизнання. Саме методи проблемного навчання покликані задовольнити ці потреби. Основою навчання є проблемні запитання, активна участь учнів у навчанні, стимулюванні потягу дитини до знань. Тільки сам учень може «навчитися», а завдання вчителя – сприяти цьому, і лише у окремих випадках – учити (у традиційному розумінні цього поняття). 

Суть проблемного навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій, усвідомлені, сприйнятті і розв’язанні цих ситуацій в процесі спільної діяльності учнів і вчителя. Можна використовувати у дидактиці методи проблемного навчання: проблемний виклад навчального матеріалу вчителем; частково-пошуковий: 

а) учні залучаються до розв’язання проблеми тільки на окремих її етапах, а саму проблемну ситуацію створює вчитель; 

б) проблемну ситуацію створює теж вчитель, а розв’язують її учні в процесі самостійної діяльності; 

навчально-дослідницькій – учні самі бачать і формують проблему, самостійно розв’язують її. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Шляхи формування пізнавального інтересу учнів на уроках географії

 

2.1. Використання нетрадиційних форм роботи в процесі формування загальногеографічних понять

 

У своїй практиці застосовую деякі нестандартні форми проведення уроків та позакласних заходів з географії. Вони викликають жвавий інтерес  в учнів, зацікавлюють своєю  новизною. Ці дидактичні знахідки дозволяють розширити та розвинути творчо-пошукові здібності учнів. Нетрадиційні форми навчання бажано застосовувати регулярно під час вивчення кожної великої теми. Саме за таких умов в учнів будуть сформовані необхідні вміння і навички щодо їх організації і проведення.

Нестандартні уроки - завжди подія для учнів. На таких уроках діти почувають себе розкутими, жваво реагують на кожне запитання, репліку вчителя та відповіді своїх однокласників. Ефективність нетрадиційних форм навчання і позитивне ставлення до них школярів є безперечними.

Згідно з сучасною методикою викладання навчального матеріалу в школі, існують такі типи нестандартних уроків: урок – дослідження,  урок – ділова гра, урок – конференція, урок -   змагання, урок типу КВК, театралізований урок, урок – консультація, урок – захист проектів, урок – семінар, літературна скарбниця,  аукціон знань, урок - інтерв’ю, урок -  дослідження, урок – дискусія, урок – казка,  уроки - творчі звіти, уроки – конкурси, бінарні уроки, уроки – узагальнення, уроки – фантазії, уроки – ігри, уроки – «суди», уроки - пошуки істини, уроки – концерти, уроки – діалоги, уроки - рольові ігри, уроки – конференції, міжпредметні уроки, уроки – екскурсії, уроки - ігри «Поле чудес», уроки - есе.

Все більшого поширення набувають такі нетрадиційні форми проведення занять, як вікторини, рольові ігри, ділові ігри, конференції, диспути, тощо.

Відомо, що розкриття творчих можливостей дитини найбільш успішно здійснюється в процесі взаємодії навчальної та ігрової діяльності. Ігри сприяють передачі способів набування знань, досвіду колективної і групової роботи. Дидактична гра - не самоціль, а засіб розвитку учня. На гру потрібно дивитися як на перетворювальну творчу діяльність у тісному зв'язку з іншими видами навчальної роботи.

Дидактичні ігри змушують учнів вносити в пізнавальну діяльність свій досвід і знання, одержувати нові знання з джерел, які шукають самостійно. Тому можна стверджувати, що гра для дітей - це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. Як говорив  видатний український педагог В.О. Сухомлинський , «у грі немає людей  серйозніших, ніж малі діти». Гру називають королевою дитинства. За вмілого використання гра може стати незамінним помічником педагога. Навчальна гра дозволяє досягти цілої низки важливих цілей:

1) дидактичних (формування й застосування нових ЗУН, розширення кругозору тощо);

2) розвиваючих (розвиток пам’яті, мовлення, розумових процесів, творчих здібностей);

3) виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, навичок співробітництва та ін.).

Основними структурними елементами гри є: ігрова задумка, правила гри, ігрові дії, пізнавальний зміст або дидактичні завдання, обладнання, результати гри.

Ігрова задумка. Як правило, її помітно в назві гри. Вона закладена в тому дидактичному завданні, яке необхідно розв'язати в навчальному процесі. Ігрова задумка часто має вигляд запитання чи загадок, що проектують хід гри. У будь-якому випадку вона надає грі пізнавальний характер і ставить перед учасниками певні вимоги до знань.

Правила гри визначають порядок дій і поведінку учнів у процесі гри, сприяють створенню на уроці ділових стосунків. Тому правила гри розробляються з урахуванням мети уроку та індивідуальних можливостей учнів.

Ігрові дії є важливою деталлю дидактичної гри, що регламентуються правилами, сприяють пізнавальній активності учнів, дають їм можливість проявити свої здібності, .застосувати набуті знання. Ігровими діями керує вчитель як керівник гри. Він спрямовує її в потрібне річище, при необхідності активізує хід її різноманітними прийомами, підтримує інтерес до її проведення.

Пізнавальний зміст гри - це дидактичні завдання. Вони сприяють засвоєнню знань і вмінь, які застосовуються під час розв'язання навчальної проблеми, поставленої грою.

Обладнання дидактичної гри включає настінні карти, атласи, таблиці, картини тощо.

Результат гри - це закінчення, розв'язання поставленого завдання. Воно дає учням морально - розумове задоволення. Для вчителя результат гри завжди вважається показником рівня досягнень учнів або в засвоєнні знань, або в їх застосуванні.

Під час дидактичних ігор дуже важливо стежити за збереженням інтересу до гри. За його відсутності або згасанні ні в якому разі не можна нав'язувати гру дітям, бо в цьому випадку гра втрачає своє дидактичне значення. Щоб зацікавити дітей дидактичними іграми, потрібно емоційно розповідати, привітно ставитись до дітей, підтримувати відстаючих. Тільки за таких умов учні навчаються з великим бажанням, що позитивно впливає на засвоєння ними географічних знань.

Дидактичні ігри є близькими до проблемних ситуацій, оскільки в них, як і в проблемних ситуаціях, може бути закладене завдання: дізнатися, розв'язати, здогадатись, довести.

Дидактичні ігри бувають кількох видів.

До першого виду належать головоломки, задачі географічного змісту, розв'язання яких потребує від учнів здогадки, що спирається на раніше засвоєні знання; до другого – чайнворди; до третього - кросворди і криптограми; до четвертого - вікторини, цікаві запитання, завданням яких є розкриття суперечностей між засвоєним і новим матеріалом; до п'ятого - загадки, ребуси і словесні ігри різноманітного характеру і змісту (усні чайнворди, розповіді про мандрівки тощо).

Організовуючи та проводячи дидактичні ігри, учитель має усвідомити їх стимулюючу роль в навчальному процесі.

Навчальна гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку й використовуватися на різних його етапах, а також у позакласній роботі. Особливістю запропонованих ігор є їхня універсальність, тобто будь – який учитель, незалежно від навчального предмету, що він викладає, та вікових особливостей учнів, зможе використати усі ці ігри, наповнивши їх своїм навчальним змістом.

Великий інтерес викликають в учнів географічні задачі в малюнках. Наприклад, за малюнком треба визначити назви річок, міст, окремих понять.

Чайнворди використовують для закріплення вивченого матеріалу за певною темою.

Більш складним видом дидактичних ігор вважаються кросворди.

Особливий підвищений інтерес в учнів викликали дидактичні ігри -завдання: вікторини, загадки, ребуси, словесн географічні ігри, які складаються з цікавих питань, дають простір для роздумів, тренують мислення і є своєрідним засобом введення учнів у нову тему. А тому, як висловився А.С.Макаренко, «педагог не може не гратися».

Найдоступнішою з нетрадиційних форм є географічна вікторина, яку можна проводити з 5-го по 10-й клас включно. Є багато різних підходів та методик її проведення. Але можна виділити і загальні риси вікторини.

По-перше, це своєрідна гра, а не іспит. Основна її ознака – цікавість, тому питання повинні бути цікавими, викликати бажання «покопатися»в пам’яті, переглянути довідник (якщо запитання оголошені заздалегідь).

По-друге, до підготовки запитань для вікторини можна залучити дітей. Організація географічної вікторини потребує поділу учнівського колективу класу на кілька (дві і більше) приблизно однакових за можливостями груп (команд).
По-третє, дидактичною метою вікторини є: засобами гри повторити матеріал з теми або розділу; використовуючи проблемні ситуації, розвивати творчі здібності учнів, здатність до групової та самостійної роботи, формувати культуру спілкування, вміння аргументовано доводити власну думку, сперечатись; розвивати логічне мислення.

Географічні вікторини завжди підвищують інтерес до навчання, адже людина за своєю природою у будь-якому віці залишається гравцем.

На початку проведення перших вікторин необхідно пояснити учням правила гри. Для зручності можна обрати помічника або журі, які б могли стежити за регламентом та поетапно оцінювати змагання команд. Залежно від матеріально - технічної бази школи, під час вікторини бажано залучати технічні засоби навчання (музичні паузи, звукове оформлення окремих конкурсів, демонстрація слайдів, кінофрагментів тощо).

Перед проведенням вікторини вчитель пояснює її правила, націлює учнів на уважність і вміння слухати та поважати думки один одного. Для цього можна застосувати прийом "штрафних балів" - за неуважність і зайвий гамір.

Команди учні формують самостійно або за допомогою вчителя. Щоб гравці команди мали змогу вільно спілкуватися один з одним, парти розставляють довільно. Команди обирають назви і капітанів команд. Назва має бути пов'язана з темою, що вивчається.

Карта є чудовим засобом пізнання, до неї звертаються інженери, дослідники, агрономи й військові, вчителі й учні, і кожен із них знаходить потрібну відповідь на своє питання. Я вирішила, що основне, чому має навчитися учень на уроках  географії – це вільне володіння картографічним матеріалом, уміння знайти необхідну інформацію у відповідних джерелах. Відомо, що викладання географії без використання карт дає слабкий ефект. Воно зводиться до опису, але не привчає учнів мислити й шукати відповіді.

Допоможуть власноручно створені вчителем на листах ватману  «пусті» карти материків, України, на яких ізолініями зображені лише контури берегової лінії та водних об’єктів. Учитель показує на будь-яку частину карти, а учні повинні написати або розповісти, що там знаходиться (форми рельєфу, гідрологічні об’єкти, міста – залежно від вивченої теми). Якщо учень може вільно «читати» карту, дати за нею повну характеристику об’єкта вивчення, може легко відшукати необхідну інформацію – моя мета як учителя географії досягнута.

Подобається дітям гра «Пошта». Наприклад, вивчається тема «Природні зони Африки». На настінній карті прикріплюю конверти у кожній природній зоні. Учні отримують пронумеровані «листи» - опис природної зони, рослин, тварин, клімату – і відправляють їх у відповідні, на їхню думку, конверти. Далі їх виймаємо, зачитуємо, аналізуємо, чи правильно вибрана «адреса».

Суть гри «Чи знаєш ти країну?» полягає в слідуючому, учитель на карті показує країну, а діти пишуть назву країни, столицю, материк, рослинний, тваринний світ, внутрішні води та інше. Перемагає той учень, який написав найбільше інформації.

Роль і місце нетрадиційних форм навчання у лекційно - практичній системі навчання.

Лекційно - практична система навчання передбачає виклад нового матеріалу (за лекціями або на уроках з елементами лекцій) великими блоками з використанням методу укрупнення дидактичних одиниць. Це означає відмову від чітко дозованої подачі матеріалу за принципом "новий урок - новий параграф", завдяки чому з'являється можливість більше часу відвести на проведення уроків - практикумів Узагальнення і поглиблення знань, вивчення позапрограмового матеріалу відбувається на уроках - семінарах, конференціях, диспутах, інтегрованих уроках. Прогалини в знаннях ліквідовуються на уроках - консультаціях. На уроках корекції знань вдосконалюються прийоми викладання нового матеріалу. На спеціально відведених уроках контролюється і перевіряється якість знань, умінь і навичок учнів під час контрольних, самостійних робіт, тестування.

Уроки засвоєння нових знань, як правило, це уроки - лекції. На них учитель викладає матеріал за системою, великими блоками, застосовуючи зазначений метод укрупнення дидактичних одиниць (УДО), аналізує міжпредметні зв'язки, пояснює, яке значення цього матеріалу на практиці та яка його роль у вивченні географії. Тип лекції визначається темою і метою уроку.

Лекція може бути: вступною, настановчою, поточною, оглядовою.

За характером викладу: інформаційною, пояснювальною, лекцією-бесідою.

На шкільній лекції слід мати постійну інформацію про якість засвоєння учнями нового матеріалу. Перед лекцією і під час неї слід ставити перед учнями різні навчальні завдання: підготувати відповіді на контрольні запитання, довести окремі твердження, самостійно сформулювати висновки і наслідки за матеріалом, що засвоюється. З цією метою використовуються проблемні ситуації, обговорюються записи, зроблені учнями під час лекції. Уроки - лекції найбільш ефективні в 9-11 класах, хоча елементи лекції повинні практикуватись вже з 5 класу.

Урок-семінар проводиться для поглиблення, узагальнення і систематизації знань учнів з певної теми. Під час підготовки до семінару учні набувають навичок самостійної роботи, наукового дослідження, навчаються відстоювати власні висновки і переконання, рецензувати виступи своїх товаришів.

Тему, план семінару і рекомендовану літературу слід повідомити за 2-З тижні до його проведення.

Так, ефективно проводити семінарське заняття під час вивчення теми «Географія світового господарства» в 10 класі. Учень, або група учнів готуються до виступу лише по одному питанню теми. Готуючись заздалегідь, вони використовують різноманітний додатковий матеріал. Оцінки на уроці, як правило, дуже високі.

Уроки - конференції близькі за методикою проведення до семінарів з тією відмінністю, що вони більші академічні, їх проводять разом з учнями фахівці, науковці, батьки тощо. Особливого поширення набула така форма як прес-конференція. Особливістю методики проведення її є те, що учні, готуючись до заняття, самі вивчають завдання (із переліку тих, які виносяться на конференцію). Підготовка до конференції починається тижнів за три. Учень, або група учнів, вибравши завдання для підготовки, використовують різні джерела інформації і готують доповідь або реферат по цьому завданню. В кабінеті оформляється виставка книг, якими користувались учні під час підготовки до конференції.

Коли починається урок, вчитель у вступному слові оголошує мету конференції. Потім доповідачі, або як ми їх назвали, оглядачі, займають свої місця за столом біля дошки. Перед кожним оглядачем є табличка, на якій записана тема його доповіді. Оглядачі виступали згідно регламенту не більше 5 хвилин. Всі інші учні були "журналістами", завданням яких було записати основні питання по ходу виступів і ставити запитання доповідачам.

Друга частина уроку, тобто запитання і відповіді, займає не більше 20 хвилин. Для прес-конференції, яка проводиться в межах одного уроку географії, цього часу достатньо, тому що учні дуже стомлюються. Вони спочатку роблять доповіді, потім відповідають на запитання, тобто довгий час знаходяться в напруженні, до якого ще не звикли.

На прес-конференціях, як правило, розглядається одна тема, з різних позицій. Прес-конференція дає можливість зрозуміти, які питання цікавлять учнів і враховувати це при плануванні навчальних тем.

Інтегровані уроки, на яких пояснюють учням новий матеріал і об'єднують з цією метою свої зусилля двоє і більше вчителів - предметників. Доцільно проводити такі уроки на теми, які вимагають максимального і глибокого встановлення міжпредметних зв'язків.

Ось лише приклади таких уроків: вчителі географії і біології можуть разом провести урок на теми: "Життя в океані", "Органічний світ Австралії"; вчителі географії та історії можуть провести урок на тему: "Формування території України. Історико - географічні області"; вчителі географії і хімії урок на тему: "Хімічна промисловість. Центри виробництва мінеральних добрив на Україні."

Проведення таких уроків є явищем поодиноким і залежить лише від бажання вчителів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Використання опорних схем і конспектів на уроках географії

 

 

Розвитку пізнавального інтересу в учнів в значній мірі сприяє використання методики опорних схем і конспектів, яку розробляв В.Ф.Шаталов.

При використанні опорних схем і конспектів педагоги рекомендують звернути увагу  на такі аспекти навчального процесу.

1. Організація всього навчального процесу і навчальної діяльності учнів повинна бути чіткою. Це досягається при певній структурі уроку, теми або розділу. Наприклад при такій структурі.

     І. Розгорнуте пояснення вчителем теми, завдань, які стоять перед учнями, основних питань, які виносяться для засвоєння знань.

     ІІ. Викладання нового матеріалу з поетапним і стислим поясненням навчального матеріалу по опорним схемам.

    ІІІ. Робота з листком опорних схем.

    ІУ. Домашня і індивідуальна робота з підручником і опорною схемою.

    У. Контроль засвоєння знань при фронтальній перевірці (письмова, усна перевірка, відповіді біля карти).

    УІ. Практичне закріплення нового матеріалу (навчання прийомам роботи з картою, виконання тренувальних завдань та підсумкових практичних робіт).

    УІІ. Систематизація і узагальнення знань.

    УІІІ. Огляд знань.

2. Конструювання нового матеріалу теми  в загально збільшені блоки, тобто поєднання одразу кількох структурно-споріднених понять. За рахунок резерву навчального часу більше уваги приділяти творчим завданням, а також всебічної підготовки школярів до виконання практичних робіт.

3. Опорні схеми повинні являти собою прості, зрозумілі і наочні схеми навчального матеріалу. В опорних схемах повинні бути показані основні поняття і зв’язки між ними, наведені приклади географічних назв. Опорні схеми можуть бути виготовлені попередньо на картці, або на класній дошці, або можуть створюватися разом з учнями під час пояснення нового матеріалу. Як показує досвід, кращого результату у викладенні досягають ті вчителі, котрі правильно організують  роботу по систематизації знань учнів і складанню схем-конспектів. Вже під час пояснення нового матеріалу учні повинні сприймати його в структурно-логічній послідовності і цілісності. Тому, головна мета вчителя на даному етапі уроку – навчити учнів паралельному запису (конспектуванню) навчального матеріалу. Цю роботу вчителя можна звести до слідуючи моментів:

а) навчання учнів згортанню інформації в план-конспект, тобто з словесної форми  вибирати тільки головне: слова, схеми, малюнки, географічні назви і т.ін., котрі являються зв’язуючими  символами під час відтворення матеріалу;

б) навчання шифровці інформації за допомогою яскравих кольорів, більш великих літерних позначень та інших символів. На початковому етапі навчань рекомендується складати більш детальний конспект, котрий легше б сприймався і відтворювався кожним учнем, незалежно від рівня його підготовки.

Оскільки основна діяльність учнів у процесі вивчення нового матеріалу зводиться до роботи над опорними схемами, то вони засвоюють ту інформацію, яка відображена в схемі. Це є мінімум знань по темі.

4. При роботі з опорними схемами утворюється значний резерв навчального часу для виконання завдань, спрямованих на відпрацювання прийомів учбової діяльності. Дуже важливий той факт, що  завдання практичного характеру учні виконують як в самому процесі вивчення теоретичного матеріалу, так і після. Завершує урок самостійне виконання школярами програмних практичних робіт.

5. Організацію і проведення навчального процесу рекомендується будувати на самоуправлінні учнів. Школярі можуть розділятися на групи: відповідальні за перевірку зошитів з практичними і самостійними роботами (перевіряючи); відповідальні за екран успішності; відповідальні за збереження і роздачу картографічного і дидактичного матеріалу, класних зошитів з практичними роботами і т.ін.

Приблизні методичні прийоми у використані опорних схем:

1.              З першого уроку необхідно познайомити учнів з особливостями цієї методики, призначенням опорних схем.
2.              Новий навчальний матеріал вчитель пояснює чітко, зрозуміло, емоційно і доступно. У викладенні не можна пропускати жодного опорного слова, котре є в схемі.
3.              Після пояснення нового матеріалу по темі вчитель проводить стисле пояснення конспективних слів опорних схем.
4.              Учням надається час, щоб  перемалювати схему в зошит. Якщо опорна схема розмножена як роздаточний матеріал, то учні можуть підклеїти її в зошит.
5.              Під час підготовки домашнього завдання учням рекомендується:
   •                               відтворити зміст конспекту, виконаного на уроці по підручнику і звірити його з конспектом у зошиті;
   •                               відтворити по пам’яті опорну схему. Батьки повинні   співставити відповідь сина, або доньки з оригіналом виконаним  на уроці;
   •                               на наступний день, перед перевіркою знань на уроці, знову необхідно відтворити опорну схему і повторити визначення понять.

Під час перевірки знань на уроці оцінка за письмове або усне відтворення опорної схеми залежить тільки від підготовки самих учнів.

6.              Крім письмового відтворення опорної схеми необхідно постійно робити і усне опитування біля карти.
7.              На перших порах при усних відповідях можна дозволяти учням користуватися опорними схемами. Це допомагає, по-перше, бачити, а не тримати в пам’яті план розповіді. Думка учня спрямована тільки на викладання теми. По-друге, виключається порушення послідовності розповіді. Лише при досягненні відчуття впевненості ця необхідність відпадає сама собою.

 Вчителю необхідно пам’ятати  про те, що опорні схеми повинні послідовно розкривати новий матеріал. Тому, при підготовці опорних схем необхідно скрупульозно продумати кожен знак, кожне слово. Головне – викласти навчальний матеріал так, щоб на основі логічних зв’язків   він став доступним і надовго відбився в пам’яті учня.  

9.  Перед початком вивчення чергової теми(розділа) вчитель дає учням перелік основних питань, котрі повинні бути добре засвоєні. Тим самим у школярів створюється ясне уявлення  про той навчальний мінімум, котрим вони повинні оволодіти в процесі вивчення теми. Крім того, ці питання сприяють чіткому тематичному контрою.

І, найголовніше: вчитель повинен проаналізувати психологічні особливості засвоєння учнями знань. Біда нашого шкільного навчання в тому, що частіше викладання засвоюється на усному поясненні вчителем нового матеріалу, який важче засвоюється учнями. Переважає, як показує досвід, формування словесно-логічного мислення учнів. Ось чому використання наочностей, в тому числі і опорних схем, приводить до розвитку образного мислення. Особливості людини такі, що більше 90% інформації вона сприймає наочно.

Учні, коли працюють з опорними схемами, вчаться „згортати” і „розгортати” необхідну інформацію. Багаторазове повторення навчального матеріалу дає можливість кожному учню засвоювати обов’язковий програмний мінімум,  але не в загальному, а в особистому посильному для нього темпі. Важливо і те, що спираючись на добре засвоєні теоретичні знання, учень легко виконує практичні завдання. Вчитися стає легше, а отже, і цікавіше.

Як показує досвід, працювати з опорними схемами може кожен вчитель.

2.3.Самостійна робота учнів на уроках географії

 

 

Закономірне підвищення вимог до рівня та якості освіти підростаючого покоління спонукає до пошуку нових шляхів удосконалення навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі. На особливу увагу заслуговує проблема формування в учнів загально навчальних та спеціальних умінь і навичок самостійного здобування знань з різних джерел інформації. Навчити дитину самостійно вчитися, сформувати вміння і навички творчої діяльності - одне з провідних завдань модернізації змісту освіти. Організація навчального процесу у формі кредитно-модульної системи підготовки фахівців у вищій школі дає можливість стверджувати, що вчорашній учень, а сьогоднішній студент недостатньо підготовлений школою до самостійної роботи. Тому дана проблема є надзвичайно актуальною.

Однак, виховання у школярів самостійності, критичності мислення, здатності до творчих пошуків у педагогічній науці не нове. Перші вимоги до учнів бути творцями, активними співучасниками процесу пізнання відомі ще за часів античності. Елементи евристичного навчання, які надавали великого значення зацікавленому, активному, самостійному оволодінню учнями знаннями, використовували: Сократ, Архит, Аристоксен, Платон, Піфагор. При цьому вони виходили у своїх міркуваннях із суджень, що розвиток мислення людини може успішно здійснюватися лише за умови самостійного пошуку, самостійної діяльності. Ж.Ж. Руссо у власній теорії виховання також радив не передавати вихованцеві знання в готовому вигляді, а зробити його дослідником, відкривачем істини: “… ставте доступні його розумінню запитання і надайте можливість йому вирішувати їх. Нехай він дізнається не тому, що ви сказали, а тому, що зрозумів”.

Самостійність, самостійна робота, самостійна творча діяльність були об’єктом наукового дослідження багатьох вчених: філософів, психологів, дидактів, методистів (П.В.Копнін, О.М.Коршунова, Б.Г.Богоявленська, Я.О.Пономарьов, В.І Андрєєв, Б.І. Коротяєв, І.Я.Лернер, І.С.Зоренко, С. Мірошник, В.О.Коринська, А.П.Ковальова, М. Медведєва, Г. Лемекіна та ін.).

Зазначимо, що структура і зміст курсу шкільної географії сприяє самостійній творчій діяльності учнів на уроках і в позаурочний час. Під “самостійною діяльністю“ розуміють таку навчально-пізнавальну діяльність школярів, яка “детермінується цілями, усвідомленими учнями, визначеними мотивами й реалізується з допомогою самостійних дій, які вимагають розумових, вольових чи фізичних зусиль і завершуються певним результатом“. Однак, ця діяльність передбачає керівництво вчителем навчально-виховним процесом, пізнанням учня, а саме: пояснення вчителем мотиву, цілі діяльності учня, складання плану, розробка структури дослідження, формулювання навідних запитань, корегування, виправлення, уточнення тощо.

 У методичній літературі з географії найчастіше використовується поняття “самостійна робота”, сутність якого полягає в організації навчання у чітко визначений час. При цьому учні виконують завдання вчителя без його допомоги. В кінці самостійної роботи результат перевіряється.

На практиці сукупність різних видів самостійної роботи учнів зводиться до самостійної діяльності. Проте самостійна діяльність учнів не вичерпується тільки виконанням завдань. Вона охоплює практично весь навчальний процес і здійснюється при різноманітному співвідношенні репродуктивної (відтворюючої) і пошукової діяльності учнів. Тільки в одних випадках переважає репродуктивна діяльність, а в інших – пошукова. При цьому процес відтворення і пошуку єдиний. Вчитель у процесі такої діяльності проявляє своє керівництво спонукальними словами: пригадайте, розгляньте, проаналізуйте, складіть, побудуйте, дайте відповідь, прочитайте на карті, нанесіть на контурну карту, обчисліть, порівняйте, узагальніть, зробіть висновок, доведіть, дослідіть і т.д.

 

 

2.4. Використання елементів краєзнавства на уроках географії

 

Краєзнавство зародилося в далекому минулому, як народне знання про свої рідні місця. У всіх народів світу, в усі часи були люди, які добре знали навколишню місцевість, її природу, минуле і сучасне життя. Свої знання усно або ж в різних документах, вони передавали наступним поколінням. Кожен період розвитку суспільства має свої потреби, порушує свої проблеми, ставить свої вимоги.

Проблема адаптації людини в сучасному світі є дуже важливою. Україні нині потрібні розумні, дбайливі господарі, які вільно б орієнтувалися в законах економіки, жили і працювали в умовах ринку, приймали б виважені рішення, відповідали за них. Щоб досягти цієї мети, учням необхідно мати здатність сприймати і засвоювати певні знання, формувати необхідні знання і навички, застосовувати їх в житті. Для того, щоб навчання було більш ефективним слід використовувати нові інтерактивні технології, що дають змогу молоді набути досвіду захисту власної думки. На сьогодні це є найважливішим завданням шкільної освіти.

Географія це єдиний предмет, який знайомить учнів з основами наук про Землю, природними умовами і ресурсами планети. Саме на основі географії формуються погляди на довкілля. Дієвою формою зв`язку шкільної географії з життям є краєзнавчий принцип навчання. Краєзнавство в системі навчально-виховної роботи займає важливе місце та сприяє розвитку в учнів пізнавального інтересу.

Краєзнавчий матеріал майже органічно входить до всіх курсів географії. Особливого значення краєзнавству надавав ще В.О.Сухомлинський: «Я стремился к тому, чтобы все годы детства окружающий мир, природа постоянно питали сознание учащихся яркими образами, картинами, восприятиями, представлениями …чтобы чтение «Книги  природы»…было началом активного мышления, теоретического познания мира, началом системы научных знаний».

Програма шкільного курсу географії у 6 класі дає можливість для використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення тем: "Рельєф і поверхня Землі," "Літосфера", "Гідросфера", "Атмосфера", "Біосфера". Учні виконують низку практичних робіт на місцевому матеріалі: метеорологічні та фенологічні спостереження (складання графіку ходу температури повітря за місяць, рози вітрів, діаграми хмарності).

Учні 7 класу, вивчаючи природу материків, використовують знання про рідний край, порівнюють краєвиди свого краю з природою інших материків, вчаться встановлювати зв’язки між природними компонентами.

У 8 класі в курсі «Фізична географія України» розширюються знання про природу рідного краю, більш детально вивчається своя область (географічне положення, рельєф, клімат, природа). Майже на кожному уроці використовується краєзнавчий матеріал (карти своєї області, району, календарі погоди, гербарії місцевих рослин, корисні копалини своєї області, ілюстрації та слайди заповідних територій).

Краєзнавчий принцип надає можливості навчати учнів відповідно до дидактичного правила «від відомого –до невідомого», «від близького –до далекого». Навчання набуває практичної спрямованості, удосконалюються навички поводження в природі, з’являється інтерес до екологічних, господарських проблем.

В 9 класі кожна тема переплітається з позакласною пошуковою роботою. Порівняння знань про рідний край з матеріалом, що вивчається в курсі географії, спонукає учнів до активної розумової діяльності, привчає робити самостійні висновки та узагальнення. При вивченні теми «Географічне положення України»  школярі порівнюють площу своєї області щодо інших областей та України. При вивченні «Адміністративно-територіального устрою» визначають скільки районів має область та її історико-географічне розташування.

Широко використовуються краєзнавчі матеріали при вивченні «Населення України». Учні знайомляться з кількісним складом населення своєї області, міста, району, села; складають таблиці зміни чисельності населення за роками, порівнюють густоту населення свого краю з іншими областями; виконують творчу роботу «Національності нашого села» (проводять соціологічне опитування жителів різних національностей, відвідують сільську раду для отримання статистичних даних; складають таблиці природного приросту національного складу і географію міграцій населення села).

Географічне краєзнавство-це вивчення взаємозв’язків природних і соціальних явищ рідного краю з науковою, навчальною, практичною і виховною метою. Воно формує національний характер, моральні, естетичні, патріотичні напрями у вихованні.

Викладати географію на краєзнавчій основі - це означає проводити навчання так, щоб місцевий матеріал був вихідним для формування географічних уявлень, понять, закономірностей. Краєзнавчий принцип дає можливість порівнювати невідомі території з відомими, а це сприяє глибшому засвоєнню школярами навчального матеріалу.

Краєзнавчий принцип викладання географії дає змогу вчителю пов’язувати в єдине ціле процес навчання і виховання, перетворюючи теоретичні знання на конкретні уміння та навички. На основі живого споглядання явищ, об’єктів відбувається їх сприйняття, формуються уявлення і поняття необхідні для практичної діяльності.

Якщо основним предметом шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збір краєзнавчого матеріалу, узагальнення його, то краєзнавчий принцип передбачає встановлення зв’язків між вивченням будь-якого курсу географії і тими знаннями, які  учні одержують при вивченні рідного краю. Використання краєзнавчих знань – головне призначення навчального краєзнавства. Шкільне краєзнавство поділяється на навчальне (програмне) і позакласне (позапрограмне). Залежно від характеру пізнавальних операцій краєзнавча робота поділяється на пізнавальну та дослідницьку, а форми проведення різноманітні: урок, екскурсія, походи, гурток, вечори, олімпіади.

Одна з найбільш доступних і ефективних форм – це екскурсія. Вона починається вже за порогом школи. Традиційними стали екскурсії до краєзнавчих музеїв.

Жодна розповідь, ілюстрації не здатні створити такого глибокого враження, як знайомство з об’єктами під час екскурсій. Зібрані і оброблені матеріали використовуються на уроках географії, історії, біології. Вони допомагають засвоєнню географічних понять і закономірностей. Краєзнавча діяльність відкриває практично необмежені можливості міжпредметних зв’язків дисциплін шкільних програм.

У процесі туристсько-краєзнавчої роботи варто тримати тісні зв’язки з позашкільними закладами, а особливо зі станцією натуралістів та будинком творчості дітей.

Краєзнавчий підхід у вивченні географії продовжується в позакласній та позашкільній роботі.

Краєзнавство у школі – це не просто краєзнавча робота, це й найсуттєвіший засіб формування громадянина нашої держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.5. Інтеграція на уроках географії як один із засобів розвитку пізнавальної компетентності учнів та формування успішної особистості.

 

 

Державні стандарти базової і повної загальної середньої освіти вимагають від педагога підготовки молодого покоління, здатного самостійно розв’язувати численні життєво важливі питання, бути соціально активним, осмислювати події, вміти критично мислити, використовувати шкільні знання, для розв’язання реальних проблем.

У Державній національній програмі «Освіта»  «Україна ХХІ століття» наголошується: «Загальна середня освіта має забезпечувати продовження всебічного розвитку дитини як цілісної успішної особистості». Світ «інформаційного вибуху» формує нові взаємовідносини між учнями і знаннями, тому молодь потребує розвитку певних якостей майбутньої успішної особистості: уміти адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях; самостійно здобувати необхідні знання та застосовувати їх на практиці; критично і творчо мислити; бути здатним генерувати нові ідеї; грамотно працювати з інформацією; встановлювати закономірності,  формулювати гіпотези й аргументовано обґрунтовувати їх, працювати над розвитком власної особистості.

Таким чином, доходимо до висновку, що здобути сучасну освіту на засадах якоїсь окремої науки незалежно від інших наук неможливо. Інтеграція, тобто органічне поєднання відомостей інших навчальних дисциплін навколо однієї теми, є однією з найперспективніших інновацій. Інтегроване навчання закладає нові умови діяльності учителів та учнів, активізує інтелектуальну діяльність, зобов’язує до використання різноманітних форм викладання, вона стає для всіх її учасників – викладачів, учнів, адміністрації, батьків – школою взаємодії і співпраці, дає можливість разом рухатися до спільної мети. Слід пам’ятати, що інтеграція – це не поєднання, а взаємопроникнення декількох навчальних  дисциплін. Інтегрований урок географії покликаний органічно об’єднувати відомості інших навчальних дисциплін навколо однієї теми, що сприяє інформаційному збагаченню сприйняття, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних боків пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань. Модель інтегрованого навчання може мати такий вигляд.

Інтегроване навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зразком такого інтегрованого уроку є ця розробка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дану модель відображає розробка уроку (додаток 1)

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасний урок - це співпраця творчо працюючого вчителя і активно думаючого учня, де вчитель використовує демократичний і особистісно орієнтований підходи в навчанні.

Сучасний урок - це не передача суми відомостей в тій чи іншій навчальної області, а виховання особистісних компетенцій учнів. Учень повинен самостійно здійснювати пошук інформації по поставленому завданню, вміти аналізувати інформацію, застосовувати отримані знання для вирішення проблем. На сучасному уроці вчитель повинен в першу чергу працювати з такими технологіями, як критичне мислення, проблемне навчання. Сучасний урок не можна уявити без використання сучасних мультимедійних технологій, які надають унікальні можливості для реалізації творчих ініціатив вчителя і учня.

Головне, що повинен забезпечити урок - це створення комфортної обстановки для учнів і відчуття комфорту учителем; навчання через відкриття, через колективний пошук; наявність дискусій, що характеризуються різними точками зору з досліджуваним питанням, зіставленням їх, пошуком за рахунок обговорення істинної точки зору; розвиток особистості; здатність учня проектувати майбутню діяльність, бути її суб'єктом; демократичність, відкритість процесу навчання; усвідомлення учнями діяльності - того, як, яким способом отриманий результат, які при цьому зустрічалися труднощі, як вони були усунені, що при цьому відчував учень.

Педагог веде вчиться по дорозі суб'єктивного відкриття, він управляє проблемно-пошуковою або дослідницькою діяльністю учня. А саме пізнавальний інтерес розвивають при наступних умовах: максимальна опора на активну розумову діяльність учнів; позитивна емоційна атмосфера навчання.

Виділяються стадії розвитку пізнавального інтересу:

- цікавість;

- допитливість;

- пізнавальний інтерес;

- стійкий пізнавальний інтерес.

Реалізація процесу розвитку пізнавального інтересу на уроках географії, здійснювалася наступними методами та прийомами:

- прийоми, спрямовані на розвиток навчальної (читання карти, орієнтування на місцевості, спостереження) і розумової діяльності (аналіз, синтез, абстракції, узагальнення, порівняння, уява).

- наочні, практичні, пояснювально-ілюстративні, репродуктивний метод, метод проблемного викладу, частково пошуковий метод, ігровий і дослідницький методи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1.Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. – К.: Рад. школа, 1981. – 206 с.

2.Зоренко И.С. Дидактические условия организации самостоятельной учебной работы школьников: Дис. … канд. Пед. Наук. – Кривой Рог,1997. – 181 с.

3.Ковальова А.П. Самостійна робота як засіб залучення учнів до пошукової діяльності // Географія і сучасність. – 1999. – Вип. 2. – С. 179-184.

4.Коринская В.А. Самостоятельные роботы учащихся по географии материков: Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1983. – 128 с.

5.Коротяев Б.И.Учение – процесс творчский. Из опыта работы: кн для учителя. – 2-е изд., доп. И испр. – М.: Просвещение, 1989. – 153 с.

6.Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981, - 186 с.

7.Лемекіна Г. Самостіна робота учнів у процесі вивчення географії // Рідна школа. – 2003. - №5. – С. 19-22.

8.Медведєва М. Самостійна робота і самостійна діяльність учнів під час вивчення географії України // Географія та основи економіки в школі. – 1996. - №1. – С. 18-20.

9.Мірошник С. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці // Світло. – №1. – 2003. – С. 10-13.

10.Руссо Ж.-Ж. Эмиль или о воспитании. Пер. с франц. М.А.Энгельгардтъ. Спб.: Изд. Газ. «Школа и жизнь», 1912. – 289 с.

11.Трубачова С. Організація самостійної роботи в процесі засвоєння нових знань // Педагогіка і психологія. – 1996. - №4. – С. 89-95.

12.Філософія: Підручник / За заг. ред. М.І. Горлача, В.Г.Кременя, В.В.Рибалка. – К.-Харків: Консум. – 2000. – 672 с.

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Тема:   Урок повторення, узагальнення та систематизації знань з теми   «Північна Америка».

Навчальна мета:  узагальнити, систематизувати і розширити знання учнів з теми  «Північна Америка – материк контрастів»; закріпити практичні навички роботи з картою; розвивати уміння користуватись здобутими географічними знаннями, джерелами інформації.

Розвиваюча мета: вдосконалювати пам'ять, увагу; розвивати інтерес до вивчення географії, вводячи в урок елементи цікавої гри та інтерактивні форми роботи; розвивати вміння обґрунтовувати свої погляди, робити висновки та порівняння, узагальнення.  

Виховна мета: виховувати географічну та екологічну культуру та естетичне сприйняття географічних об’єктів через інтеграцію географії з іншими науками (інформатика, біологія, художня культура),  формувати комунікативну компетентність, взаємодопомогу, відповідальність.

Очікувані результати.

Після цього уроку  учні зможуть: узагальнювати, систематизувати і поглиблювати уміння характеризувати географічне положення материка, особливості тектонічної будови та форм рельєфу, що їм відповідають, кліматичні умови, характерні ознаки природних зон, населення та країни Північної Америки; користуватися тематичними картами, довідковою літературою, мережею Інтернет, електронним атласом; удосконалити вміння працювати у групі, висловлювати власні думки, робити висновки; сприймати географічні об’єкти через інтеграцію географії з іншими науками (інформатика, біологія, художня культура ), усвідомлювати значущість міжпредметних зв’язків.

Тип уроку: урок систематизації, узагальнення й поточного контролю навчальних досягнень учнів.

Форма проведення: інтегрований урок-подорож (географія, інформатика, біологія, художня  культура).

Обладнання: підручник для 7 класу авторів В. М. Бойко, С.В. Міхелі, фізична карта Північної Америки, мультимедійний проектор, екран, атласи, комп'ютери, авторські презентації, портрети дослідників материка, малюнки дітей до теми «Північна Америка очима дітей», електронний атлас для курсу  «Географія материків і океанів», малюнки тварин і рослин Північної Америки, колекція кактусів. 

Структура уроку

І.     Організаційний момент _1___(хв.)

ІІ.    Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності__4__ (хв.)

ІІІ.   Узагальнення, систематизація, контроль знань_35_ (хв.)

ІV.   Підсумок уроку (рефлексія)__4__ (хв.)

V.    Домашнє завдання__1__ (хв.)

Хід уроку

   І. Організаційний момент

Слово вчителя. Добрий день,діти! Сьогодні на уроці ми в останнє вирушаємо у подорож по материку Північна Америка. До цієї подорожі ми готувалися заздалегідь. Попередньо ми ознайомилися з маршрутом, функціями учасників та особливостями нашої подорожі. Тому наше наукове товариство створило 4 відділи. Кожний відділ готувався до сьогоднішнього уроку самостійно, здійснюючи свою наукову експедицію на чолі зі своїм консультантом:

• відділ географів – вчитель географії
• відділ біологів – вчитель біології
• відділ країнознавців – вчитель художньої культури
• відділ комп’ютерних технологій – вчитель інформатики

А мандрувати Північною Америкою ми будемо під девізом «Чим більше пізнаєш – тим сильнішим стаєш!»  

Епіграф уроку: «Те, що вивчається, повинно мати багато зв’язків».

                                                                                  ( Я. А. Каменський )                                                                                                                

 

ІІ.    Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Про цікаві особливості материка ви дізнаєтесь з вірша.

Прослухайте вірш.(виступ учнів)

 

Північна Америка

                                                             У Західну півкулю,

                                                             Де зараз темна ніч,

                                                             В Америку Північну,

                                                             Урок, ти нас поклич.

                                                             Цей материк контрастний:

                                                             На півдні - він вузький,

                                                             На заході скелястий,

                                                             А в центрі - більш низький.

                                                             Торнадо тут гуляє.

                                                             Цей вихор руйнівний

                                                             До неба підіймає

                                                             Смертельний стовбур свій.

                                                             Секвоя велетенська –

                                                             Рослина-рекордсмен.

                                                             Найвища, найтовстіша

                                                             Серед усіх дерев.

                                                             Живе ведмідь тут гризлі

                                                             І чорний барибал.

                                                            А білого ведмедя –

                                                            У Арктиці шукай.

                                                            Такий ось незвичайний

                                                             Цей чудо-материк.

                                                            Я хочу, щоб дізнатись

                                                            Про нього кожен зміг.

 

Вчитель географії:

    Що про материк Північна Америка ви дізналися із вірша?   

Отже, яка тема нашого уроку? (учні формулюють тему  уроку)

      Отож, діти! Ми вирушаємо у подорож до цікавого материка, що має безліч скарбів. Наше завдання – їх здобути у вигляді оцінок за роботу на уроці, а оскільки на материку є відомі на весь світ родовища золота, то і оцінки будуть не прості – це золоті монети!

За кожну правильну відповідь – один золотий, тобто 1 бал. Давайте уточнимо план нашої подорожі (план вивчення материка). Які етапи ми проходимо, мандруючи материком,що ми очікуємо від подорожі, про що розширимо та поглибимо свої знання?

Можливі відповіді учнів:

географічне положення;

історія відкриття та дослідження;

основні закономірності клімату і водних мас;

геологічна будова і рельєф;

природні зони та представники рослинного і тваринного світів;

населення, пам’ятки культури, країни.

   Маршрут уточнено! Рушаймо до порту!

 

ІІІ.   Узагальнення, систематизація, контроль знань

Вчитель інформатики:

          Але, щоб потрапити до порту, потрібно пройти тест-контроль  (методичний прийом «Географічна розминка», використовуючи тестовий матеріал електронного атласу «Географія материків і океанів»).

Співробітники відділу комп’ютерних технологій нагадають зараз нам, що необхідно знати під час роботи з комп’ютером.

Ви будете працювати у парах: один із вас «Капітан» - інший «Штурман». Роль капітана – вести корабель, штурман фіксує у своєму бортовому журналі відповіді. У процесі проходження даного етапу подорожі ви можете радитися, але на забувайте про час. Той хто першим справиться із завданням, отримає додатковий бал як винагороду  ( учні працюють).

Цей тест виявив набутий вами певний об’єм знань з теми, але, як бачимо із результатів, є деякі питання, що потребують додаткового опрацювання.

 Виконати роботу над помилками вам допоможе  карта штурмана, що прикріплена до вашого листа з відповідями – це буде вашим домашнім завданням.

   Тест-контроль пройдено, вирушайте до порту.

Вчитель географії:

Вітаю вас! Ми у порту, де пройшло наше перше пізнання історії відкриття і дослідження материка. Хто відкрив Америку вам добре відомо (на екрані з'являється перший слайд)  Хто це? (Христофор Колумб у 1492 р. в пошуках морського шляху до Індії натрапив на Великі Антильські та Багамські острови, будучи переконаним, що потрапив до Азії, назвав їх Вест-Індією).

Відділ географів створив презентацію «Дослідники, що вивчали та освоювали терени Північної Америки». Давайте пригадаємо, що було результатом досліджень кожного із них.                                                

За кожну правильну відповідь ви отримаєте 1 бал до своєї скарбнички.

1-й слайд.   Ерік Рудий  Лейф Еріксон

2-й слайд.   Джон Кабот

3-й слайд.   Ернандо Кортес

4-й слайд.   Генрі Гудзон

5-й слайд.   Александр Маккензі

Дякую за співпрацю.

Учень:

Наш відділ провів пошукову роботу  і з’ясував подробиці подорожі  Вітуса Беринга і нашого співвітчизника Олексія Чирикова (повідомлення учня).

Повідомлення

4 червня 1740 року експедиція Вітуса Беринга та Олексія Чирикова на двох кораблях «Св. Петро» і «Св. Павло» вийшли у море з Петропавловська у рейс до берегів Пн. Америки. Уточнюючи тодішні карти, експедиція потрапила у шторм. Судна збилися з дороги і загубили одне одного. Чирикову на кораблі «Св. Павло» після безуспішних пошуків Беринга вдалося повернутися до Петропавловська.

У цей час корабель «Св. Петро», яким керував Беринг плавав в неописаних і невідомих водах. На кораблі почалася цинга. Першим помер матрос Шумагін. Коли моряки знову побачили невідому землю, 12 чоловік із корабля вже померли, 34 – були хворі. «Св. Петро» був вже практично некерованим і висадка більше скидалася на аварію корабля. Члени експедиції опинилися на острові. Моряки побудували землянки, намети із звіриних шкур. Харчувалися м’ясом кита, викинутого на берег.

Беринг помер через місяць, після висадки на острів. Зі щогл «Св. Петра»      одному з членів експедиції, козаку Саві Стародубцеву, до весни пощастило побудувати нове судно. На ньому 46 чоловік, що залишилися живими із 77, добралися до Петропавловська.

Вчитель географії:

Шановні учасники подорожі, ми прибули до порту «Хто краще знає і пам’ятає». Зараз ми поговоримо про рельєф і клімат Північної Америки. Кожний відділ на своєму столі має контурну карту, на якій зашифровані 4 об'єкти  рельєфу материка. Ваше завдання назвати їх. На виконання цього завдання ви отримуєте 3 хв.                

Відділ географів

1. Гори Кордильєри
2. Лаврентійська височина
3. Центральні рівнини
4. Гора Мак-Кінлі

Відділ комп’ютерних технологій

1. Великі рівнини
2. Скелясті гори
3. Примексиканська низовина
4. Хребет Брукс

Відділ біологів

1. Аппалачі
2. Великий Басейн
3. Каскадні гори
4. Мексиканська нагір’я

Відділ країнознавців

1. Плато Колорадо
2. Приатлантична низовина
3. Місісіпська низовина
4. Плато Юкон

Вчитель географії:

Молодці картографи! Поки ми працювали, до нас надійшли радіограми, але зв'язок був дуже поганий і в текстах радіограм є пропуски. Допоможіть заповнити їх. На виконання завдання у вас 3 хв. В процесі роботи оберіть одного працівника вашого відділу, який доповість про результат вашої співпраці.

Географи

Найбільшу кількість сонячної енергії одержують південні райони Північної Америки, тому там тепло і влітку, і взимку, найменшу північні, тому температури повітря там упродовж  року переважно від'ємні. 

Комп'ютерні технології

Над материком панують холодні і сухі арктичні повітряні маси, помірні континентальні та морські і жаркі та сухі тропічні повітряні маси. 

Біологи

У переміщенні повітряних мас головну роль відіграють північно-східні полярні вітри, західні вітри помірних широт та північно-східні пасати.

Країнознавці

Північна Америка лежить у шести кліматичних поясах Північної півкулі: арктичному, субарктичному, помірному, субтропічному, тропічному, субекваторіальному.

Вчитель біології:

З особливостями рельєфу і клімату тісно пов’язане формування рослинності та тваринного світу. Давайте пригадаємо, батьківщиною яких рослин і тварин є Північна Америка. Допоможе нам відділ біологів. ( виходить представник відділу )

   Учень 1-й:

   На екрані ви побачите представників тваринного та рослинного світів материка, прослухуючи, коментар до слайду назвіть його.

• Великі травоїдні тварини, які збереглися у тундрі з часів льодовикового періоду

                                                                                                                   (вівцебик)   

• Господар хвойних лісів тайги, що вирізняється лютим норовом      (гризлі)
• Тварина тайги, що має специфічний запах для захисту від ворогів  (скунс)
• Птах перемінно-вологих лісів з яскравим забарвленням (тукан)
• Гризун, що носить на собі броню                                                   (броненосець)
• Тварина Америки з масою 100 кілограм і довжиною тулуба до 2 метрів, що стрибає до 5 метрів у висоту                                                                 (пума)

• Типовий представник пустель Мексиканського нагір’я                    (юка)
• Відома рослина пустелі, яка має листки, що не ламаються і не гнуться (агава)
• Теплолюбне дерево, квіти якого схожі на тюльпани        (тюльпанове дерево)
• Найвище і найвеличніше дерево на Землі                                            (секвоя)
• Рослина, що нагадує собою їжака                                                        (кактус)      

Учень 2-й:

Ми часто прикрашаємо свої оселі кімнатними рослинами -  серед них є кактуси, тому наш відділ вирішив докладніше розповісти саме про них.

Повідомлення

Кактус дуже корисна, дивовижна рослина. На Мексиканському нагір’ї  їх налічується понад 500 видів найрізноманітніших форм – це рослини ендеміки. Є так звані їжакові кактуси, що нагадують величезні колючі кулі понад 1,5 метра заввишки і 2,5 метра у діаметрі. Кактуси пристосовувалися до життя у пустелі: їх коренева система надзвичайно розгалужена,а в стеблі нагромаджується волога про запас. Великі кактуси,заввишки понад 10м.,здатні запасати до 300л. води і обходитися цим запасом більше року. Корінне населення в своєму житті кактуси використовували в їжу, у релігійних церемоніях, в якості медичних препаратів, як джерело фарбувальних речовин, а також будівельний матеріал, для створення живих огорож – живоплотів.

Отож, невипадково на державному гербі Мексики зображений кактус.

   Учень 3-й:

Ми не тільки підготували інформацію, а ще й зібрали невеличку колекцію кактусів, яку і пропонуємо до вашої уваги.(показує і називає кактуси).

Вчитель географії:

Гарно ми подорожуємо, плідно працюємо, але кожному мандрівнику необхідний відпочинок. Оголошую фізкультхвилинку «Вітання». Я зачитаю і розкажу про те, як різні народи вітають один одного при зустрічі – ваше завдання проілюструвати цю розповідь рухами.

У басейні річки Конго існує звичай подавати один одному обидві руки й, нахилившись, дути на них.

Жителі острова Пасхи, щоб привітатися, стають зовсім прямо, стискають руки в кулаки, витягують їх перед собою, потім піднімають над головою, розтискають кулаки й нарешті дають рукам вільно впасти.

В Індії обмінюються поклонами й складанням рук долонями на грудях.

У племен, що живуть по берегах озера Танганьїка, вітання починається з того, що при зустрічі ляскають один одного по животі, потім ударяють у долоні й обмінюються рукостисканням.

Вчитель художньої культури:

Діти! Саме існування людини невіддільне від природи, яка дає житло і одяг, продукти харчування, визначає ритми людського життя зміною дня і ночі, чергуванням пір року. Тому і знаходить все це своє відображення у виробах народного мистецтва, які складають культуру кожного народу. Розуміння майстром матеріалу, з яким він працює, дозволяє йому створювати шедеври декоративно-прикладного мистецтва, які є культурно-географічним образом будь-якої території.

Різні види народних промислів пристосовані до того природного середовища і тих ландшафтів в умовах яких, вони отримали свій розвиток.

Так, наприклад, художня обробка дерева могла виникнути тільки в лісових районах, гончарство – в районах, де є відповідний тип глини.   Вироби народних майстрів є обов’язковими атрибутами нашого побуту – вони є знаками пам'яті про національну культуру того чи іншого народу і навіть цілого континенту.

Тому зараз ми зробимо зупинку біля порту «Вернісаж». Я запрошую вас на виставку фотографій і картин, які можна придбати. Купити зможете, якщо упізнаєте об’єкт Північної Америки, який зображено, і коротко розповісте про нього (на екрані демонструють слайди – учні розказують про зображення на фото).

Вчитель географії:

Оскільки кількість бажаючих відвідати Північну Америку зростала відділ «Країнознавців» згорнув всю отриману інформацію про материк Північна Америка у «Пам'ятці туристу», а представляти її будуть гості із Мексики.

(виходять учні в національних мексиканських костюмах)

Пам'ятка туристу

Північна Америка – материк контрастів, третій за розмірами на Землі. Європейці відкривали його кілька разів. Значна протяжність з півночі на південь змусить тебе відчути і сильні морози арктичного поясу, і спеку тропіків Мексики. Тож візьми з собою зимовий і літній одяг.

Рельєф Північної Америки різноманітний. На заході материка розташована одна з найбільших на планеті складчастих гірських систем – Кордильєри. Усю східну частину материка займають рівнини, найбільша серед них – Лаврентійська височина. У надрах Північної Америки залягають багаті родовища корисних копалин:  мідь, залізо, золото, вугілля, нафта і природний газ.

Рослинність і тваринний світ Північної Америки багаті і різноманітні. Тому візьми фотоапарат і відеокамеру.

На території материка розташовані США – одна з найбільших високо розвинутих країн світу, Канада і Мексика та інші країни.              

Населення складається з представників усіх рас, крім австралоїдної. Корінними жителями вважаються індіанці, ескімоси, алеути.

Подорожуючи Північною Америкою, відвідайте місця, де збереглися культурні пам’ятки давньої цивілізації індіанських племен майя та ацтеків.

Це давні великі держави  з неповторною культурою. Архітектура, писемність, скульптура, живопис – все тут вражає і дивує!

 

   ІV.   Підсумок уроку (рефлексія)

 

 Вчитель географії:

  Знання з яких предметів ви використовували сьогодні на уроці? А ще як результат нашої співпраці на протязі вивчення теми «Північна Америка» є наше портфоліо – це добірка ваших індивідуальних і колективних досягнень. Сюди входять ваші доповіді-шпаргалки, кросворди, мультимедійні презентації, плани виступів, малюнки, повідомлення.

А зараз я хочу запропонувати вам поділитися враженнями від сьогоднішнього уроку, і допоможе нам це зробити наш рефлексивний екран.

 

   V.    Домашнє завдання

1. Виконати роботу над помилками тесту.
2. Скласти звіт про мандрівку  Північною Америкою.
3. § 16 повторити.