Досвід роботи "Виховання в учнів інтересу до уроків фізичної культури як умова формування здорового способу життя"

Відділ освіти люботинської міської ради харківської області

ЛЮБОТИНСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА

І-ІІІ ступенів №3

люботинської міської ради харківської області

 

 

 

 

 

 

Досвід роботи

  

Виховання в учнів інтересу до уроків фізичної культури як умова формування здорового способу життя

 

 

                                                               Підготував вчитель фізичної культури

                                                            Люботинської ЗОШ  І-ІІІ ступенів №3

                                                            Кіпрік Олександр В`ячеславович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                     Люботин 2019

 

 

 

 

 

 

План

 

Вступ

 

1. Основні вимоги та завдання з формування мотивації до здорового способу  

    життя

 

2. Виховання інтересу до занять фізичною культурою

 

3. Форми занять фізичними вправами

 

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                        Вступ

 

         Конституція України визнає життя і здоров'я людини найвищими соціальними цінностя­ми. Держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність і зобов'язана ефективно розв'язувати завдання вихован­ня здорового покоління, від чого значною мірою залежить соціально-економічний розвиток суспільства і країни в цілому.

         Методологічною основою формування позитивної мотивації до здорового способу життя в учнів є гуманістична модель освіти, сутність якої полягає у створенні сприят­ливої соціокультурної ситуації, готовності до формування у них суспільно значущої ціннісної життєвої стратегії.

        Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Тому здоров'я розглядається не тільки як ресурс, а як мета життя. Національна програма «Діти України» визначила чоти­ри аспекти здоров'я: фізичний, психічний, духовний і соціальний.

        Поняття «здоров'я» нерозривно пов'язане з поняттям «здоровий спосіб життя» як сце­нарієм життєдіяльності, що спрямована на збереження та поліпшення здоров'я людей.

        Базові принципи формування позитивної мотивації до здорового способу життя:

- принцип науковості та доступності знань з урахуванням особливостей різних віко­вих категорій, взаємозв'язок науки про здоров'я з практичним досвідом;

- принцип системності формування здоров'я дитини, природних і соціаль­них умов його збереження та зміцнення, спрямованість на всебічний гармоній­ний розвиток особистості;

- принцип безперервності та практичної цілеспрямованості, що охоплює всі сфе­ри життєдіяльності дітей;

- принцип відкритості, що передбачає систематичне поповнення, оновлення та вдосконалення знань про здоровий спосіб життя.    

         Один східний мудрець мріяв, щоб у його школі кожен день дітям викладалися чотири предмети: урок здоров’я, урок любові, урок мудрості, та урок праці. Уся людська діяльність зводиться до одного — до задоволення потреби людини, до нормального здорового життя.

       Потреба в руховій діяльності, потяг до фізичного розвитку закладено в людині з раннього дитинства. Нормальний дитячий організм надзвичайно рухливий, тому що бездіяльність призводить не тільки до атрофії м'язів, а й недостатнього розвитку всіх інших органів дитини, в тому числі і головного мозку.

Саме завдяки фізичним вправам можна посилити ті функції, які відстають від інших, й цим забезпечити всебічний функціональний розвиток зростаючого організму дитини.

      Формування здорового способу життя та культури здоров'я учнів, підвищення їхніх вихов­них можливостей потребує від педагога максимальної уваги до мотиваційної сфери дітей у прагненні бути здоровими. Моти­вація здорового способу життя — це сис­тема ціннісних орієнтацій, внутрішніх сил до збереження, відновлення та зміцнення здоров'я.

        Фізичне виховання в навчальних закладах України ґрунтується на принципах індивіду­ального та особистісного підходу, пріорите­ту оздоровчої спрямованості, використання різноманітних засобів та форм фізичного вдосконалення, безперервності цього про­цесу, з урахування регіональних умов.

 

1. Основні вимоги та завдання з формування

                                       мотивації до здорового способу життя

         Ці вимоги можна реалізовувати через:

•  підвищення мотивації до занять фізич­ною культурою;

•  визначаючи ознаки, що характерні для певних груп учнів, створення типових 

   характеристик учнів;

•  ствердження справедливого, гуманістич­ного ставлення до всіх учнів; бачити : 

   в кожній дитині особистість;

•  задоволення потреби у спілкуванні з учителем та однокласниками під час 

   навчання;

•  формування у кожного учня адекватної самооцінки власних сил  і

   можливостей;

•  психолого-педагогічне   діагностування кожного учня (стан здоров'я, рівень засвоєння рухових дій, поведінка та ін.);

•  опанування учнями методики само­контролю, навичок самостійних занять; 

   прищеплення інтересу до щоденних за­нять фізичною культурою;

•  розвиток бажання до саморозвитку, са­мовдосконалювання з використанням 

   для цього різноманітних засобів педаго­гічної підтримки та прогнозування

   мож­ливих ситуацій.

         Основні завдання з формування мотивації до здорового способу життя в учнів різних вікових груп:

·        у початковій школі слід приділяти знач­ну увагу створенню школи рухів (на основі вдосконалення рухових якостей), використовуючи переважно ігровий ме­тод роботи з дітьми; формувати навички правильної постави під час статичних поз і пересувань; сприяти зміцненню здоров'я та нормалізації фізичного роз­витку; надання на початковому рівні основ знань та навичок культури пове­дінки та здорового способу життя; ви­ховувати інтерес до занять фізичними вправами, використовуючи здебільшого особистий приклад, оскільки діти цього віку мають схильність до наслідування дій дорослих;

·        починаючи з п'ятого класу, формувати в учнів стійкіший інтерес до занять; на­вчати методів складання та самостійного виконання комплексів фізичних вправ, правил ре­гулювання навантаження, самоспостереження та самомасажу; переконувати в необхідності розвитку рухових якостей не тільки під час уроків фізичної культури, але і в позаурочний час;

·        у старшій школі необхідно планувати та проводити заняття таким чином, щоб спонукати та підтриму­вати прагнення до фізичного вдосконалення: тільки тоді, коли старшокласники бачать свої досягнення у фізичному розвитку під впливом занять фізичною культурою, вони переконуються в правильності роз'яснень учителя; робити зрозумілим значення фізичної культури для успішного здійснення жит­тєвих планів учнів.

       Вимоги до уроку фізичної культури як основної форми фізкультурно-оздоровчої роботи:

•   забезпечення диференційованого підходу до учнів з урахуванням стану

    їхнього здоров'я, рівня фізич­ного розвитку, рухової підготовленості та     статі;

•   забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням 

    елементів інноваційних методів навчання та міжпредметних зв'язків;

•   забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої та ін­структивної спрямованості уроків;

•   формування в учнів умінь та навичок самостійних занять фізичними   

    вправами.

       Кожне заняття з фізичної культури повинно формува­ти теоретико-методичні знання щодо фізичної куль­тури та здорового способу життя, тобто учні повинні навчатися методично грамотно складати комплекси ранкової гігієнічної гімнастики, раціонально складати та дотримуватися режиму дня, опановувати правила та навички особистої та суспільної гігієни, методику проведення самостійних занять фізичними вправами, знати та дотримуватися правил безпеки під час занять різноманітними формами фізкультурно-оздоровчої роботи [1, с.12].

 

2. Виховання інтересу до занять фізичною культурою

       Педагог повинен: точно і доступно пояснити учням значення і зміст занять; у завдання вкладати особистий інтерес учня і давати йому змогу відчути результати його діяльності; доводити одночасно до свідомості дітей необхідність тривало і наполегливо працювати для досягнення результатів.

       Пам’ятаймо, що діти позитивно ставляться до тієї людини, спілкування і взаємодія з якою викликала в них позитивні переживання і принесла радість. За негативних емоцій учні свідомо чи підсвідомо шукають можливості уникнути зустрічі з явищами, процесами,  людьми , які колись  завдали їм неприємних переживань.

       Потенційні можливості формування позитивних переживань прихованні в самому процесі навчання. Джерелом радісних переживань є сам учитель: він випромінює енергію, бажання працювати. Уміння вчителя всіх бачити, його дотепність і веселість посилюють задо­волення від спілкування з ним. Так, школярі закохуються передусім у вчителя, а потім — у його предмет [2, с. 93].

       Найпоширенішими засобами стимулювання інтересу та активності учнів у процесі фізичного виховання є різні форми заохочень та покарань. Заохочення і покарання перебувають в діалектичній єдності. При цьому низький ефект дають одноманітні заохочення і покарання. Виникненню зацікавленості до занять фізичними вправами  сприяють також емоційне проведення всіх форм занять у школі, оснащення й естетичне оформлення матеріально-спортивної бази, посильні завдання, що забезпечують успішність процесу навчання.

        Хорошим засобом формування емоційної сфери учнів є ігри. Проте самі пособі вони не завжди дають бажаний ефект. Все залежить від того, які завдання ставить учитель перед учнями, які установки формує і які вимоги ставить перед ними в кожному занятті [2, с. 95].

        Основою всіх фізіологічних функцій органі­зму, що забезпечують його взаємодію із зовніш­нім середовищем, є рух. Упродовж розвитку орга­нів і систем організму людини до певного вікового періоду обсяг і якість рухової актив­ності мають збільшуватися так само, як біологічна та соціальна потреба людини в русі. Звісно, у дитя­чому віці рухова активність виявляється через біо­логічну потребу організму, що збільшується, у ру­хах. Основним видом поведінки дитини в цей час є гра. Малюк сам безпомилково визначає для себе обсяг навантаження. Дорослим важливо не втручатися насильно в цей процес, не регламентувати природний потяг дитини до рухів.

       У молодшому шкільному віці існує досить ве­лика потреба у рухах, на основі якої можна ак­тивізувати в учнів прагнення до занять у групах загальної фізичної підготовки, спортивних секціях і самостійних тренувань у позаурочний час. Із при­ходом до школи змінюється основна діяльність ди­тини з рухової (ігрової) на навчальну.

       На початку навчання діти ставляться до занять, як до гри, до можливості рухатися, чим і задоволь­няють природну потребу. Тому більшість вправ кра­ще проводити у формі рухливих ігор.

Під час гри учасники перебувають у певних стосунках, виявляючи при цьому позитивні та не­гативні риси характеру й поведінки. Спостереження за грою дають змогу вчителеві краще ознайомити­ся з індивідуальними особливостями кожного учня й впливати на нього.

       Рухливі ігри відіграють величезну роль у форму­ванні свідомої дисципліни учнів. Дисципліна — неод­мінна умова кожної колективної гри. Кожен гравець повинен уміти погоджувати власні інтереси та дії з ін­тересами та діями інших гравців, підпорядковуватися правилам гри, вказівкам керівників, суддів, капіта­нів, тобто виконувати відповідну роль у грі, а також уміти управляти своїми товаришами. Усе це сприяє вихованню та зміцненню моральної та вольової стій­кості в діях і вчинках. Таким чином в учнів форму­ються уявлення про норми громадської поведінки, розвиваються та вдосконалюються навички культури.

       Під час проведення рухливих ігор необхідно виховувати в учнів організаційні здібності. Спочатку доручаючи роль ведучих, капітанів команд, суддів, згодом необхідно розширити їх самостійність. Слід домагатися того, щоб учні 5-11-х класів уміли в період відпочинку самостійно організовувати та проводити нескладні ігри.     

       Одним із важливих шляхів поліпшення фізичного виховання є пошук ефективних засобів і методів, що сприятимуть прискоренню розвитку рухових функцій дітей, прищеплюватимуть стійкий інтерес до занять фізичними вправами [3, с. 29].

Велике значення для формування зацікавленості школярів занять фізични­ми вправами мають сюжетно-рольові ігри. Молодші школярі дуже люблять наслідувати звички тварин, копіювати вчинки дорос­лих. Тому на своїх уроках ми граємо з  учнями в ігри та казки, використовуючи при цьому жести, міміку, імітації.

       Міцне здоров'я — головна запорука повноцін­ного життя. На мою думку, мета вчителя фізичної культури полягає в тому, щоб сформувати в учнів елементарні уявлення щодо основних засад здо­рового способу життя та навчити рухових умінь і навичок. Здоров'я допомагає людині реалізувати свої плани, успішно розв'язувати життєві завдання та долати труднощі. Тому вчителеві необхідно фор­мувати в учнів навички здорового способу життя, збільшувати рухову активність у режимі дня, змен­шувати граничний рівень навчального навантажен­ня з метою запобігання перевтоми.

 

3. Форми занять фізичними вправами

       Ефективність формування здорового способу життя безпосередньо пов'язана з  активним залучен­ням учнів до всіх форм занять фізичними вправа­ми, до яких належать:

·        уроки фізичної культури;

·        позаурочні форми у режимі навчального дня;

·        спортивні години у групах продовженого дня;

·        організовані рухливі перерви;

·        фізкультхвилинки та фізкультпаузи;

·        позакласні заняття:

·        туристичні походи;

·        Дні здоров'я;

·        позашкільні заняття;

·        спортивні, оздоровчі та трудові табори;

·        самостійні заняття вдома.

       Учителеві фізичної культури слід привчати учнів чергувати розумову та фізичну діяльність, раціонально будувати режим життя, дотримуватися гігієнічних вимог, зміцнювати здоров'я, готуватись до майбутнього дорослого життя.

      Загальноосвітній школі вкрай пот­рібна правильна організація рухового режиму, від якого залежить здоров'я та працездатність учнів. Звісно, за­няття двічі або тричі  на тиждень по 45 хв — це дуже мало, тому за цей час учні мають узяти якомога більше, от­римати максимальний ефект.

Тому використовую такі форми роботи, як:

- сюжетні уроки;

- уроки з переважним використанням рухливих ігор;

- змагання «Веселі старти», «Козацькі забави», «Ігри богатирів»;

- самостійно-змагальні уроки;

- рольовий урок «Ми — олімпійці!»;

-«Дні здоров’я»

-  уроки з використанням козацьких забав і повідом­лення історії козацтва;

-  туристичні подорожі та екскурсії.

       Учнів з вадами здоров'я катего­рично неможна обмежувати в плані занять фізкультурою, вони обов'яз­ково мають займатися фізичними вправами. Але це повинно відбувати­ся на нових принципах організації з урахуванням діагнозу, педагогічних та анатомо-фізіологічних особливос­тей кожного учня. Поступово, беручи до уваги всі перелічені вище фактори, учень має перейти до щоденних за­нять фізичними вправами і включати їх у домашнє завдання.

       Як показує досвід, сам процес за­нять фізичними вправами у спеціаль­них медичних групах — має бути сві­домим, пізнавальним та виховним. Він не може не впливати на бажання учнів невпинно самовдосконалюва­тися, а також усебічно і гармонійно однією з моїх цілей є підвищення інте­ресу учнів до занять фізичною куль­турою.

Фізична культура безпосередньо пов’язана з іншими предметами, що викладаються у школі. Цінність міжпредметних зв’язків у тому, що учень під час таких занять отримує більше загальних знань, що є гарною основою для об’єднання дій усіх шкільних педагогів на користь масової фізичної культури. Тут йдеться не тільки про позакласну роботу, а й про уроки з усіх предметів (див. Додаток 1).

 

                                      Висновки та рекомендації :

 

        Існують різні способи мотивувати молодь до занять фізичними вправами:

- демонстрація позитивних впливів від фізичних навантажень;

- інтерес до нової справи;

 -цікаві форми проведення секційних занять;

-можливість самоствердитись в оточенні та у змаганні з іншими;

 -можливість мати красиве тіло;

 -бути здоровим і зовнішньо привабливим;

 -наслідування кумира;

- можливість проведення, спільно з друзями, цікавого і корисного дозвілля тощо

        Уроки допомагають підліткам:  

- позбавитися комплексів;

- покращується ставлення до викладача;

- діти стали відкритішими і відвертішими;

- збільшення інтересу до самостійних занять;

- бажання брати участь у  змаганнях на рівні школи,міста, району,області.

       Урок фізичної культури є головною формою роботи з фізичного виховання, на яких учні оволодівають програмним матеріалом і здобувають мінімум потрібних знань, умінь та навичок, що повинно забезпечувати їм найкращий розвиток, зміцнення здоровя. Головним компонентом у структурі навчальної діяльності з фізичного виховання є мотивація. Її можна визначити як складну багаторівневу систему збудників, що включає потреби, мотиви, інтереси, ідеали, прагнення, установки, емоції, цінності, тощо. У загальному розумінні мотив - це те, що стимулює людину до певної дії.

         Позакласна спортивно-масова робота в загальноосвітній школі є одним з головних ланок фізичного виховання. Будують її на широкій основі самодіяльності учнів. Це організація й проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, що включаються в режим дня школярів, спортивних змагань, туристичних походів, заняття в спортивних секціях, гуртках, забезпечення активної діяльності колективу фізичної культури школи.

        Пріоритетною формою набуття позитивної мотивації до занять фізичними вправами, збереження і зміцнення здоровя школярів є система

фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів у школі.

        Головний принцип моєї роботи — це оздоровлення і виявлення здібних і обдарованих дітей. Я вважаю, що мої уроки сприяють розвитку в учнів інтересу до поглибленого вив­чення не тільки фізичного вихован­ня як предмету, а й до інших наук, сприяють самоствердженню, само­контролю вчинків.

       Можливість досягнення успіху визначається умінням учнів долати невдачі, бути впевненим, що ди­тина навчилася керувати своїми емоціями, бажаннями, може роз­крити свої потенційні можливості і реалізувати їх з більшою користю для себе.  Створивши можливість школярам самостійно виконувати вправи, вчитель має змогу вести спостереження за розвитком інтересів школярів, сприяти формуванню потреби в заняттях, проектувати самостійну діяльність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

                                                                                                                                                                                                                                                                     

 

Література:

1. Денисова Г.В. Фізичне виховання в школах України  - 2010 р. -  № 1

2. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. –  

    Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. – 248 с.

3. Константинова О.Ф. Фізичне виховання в школах України -  2011р. - № 4