Досвід роботи "Використання інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення української мови і літератури"

 

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС «ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД» № 26» КАМ’ЯНСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

 

 

 

 

ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ

вчителя української мови і літератури

Волошиної Ірини Володимирівни

«Використання інноваційних педагогічних технологій у процесі вивчення української мови і літератури»

 

 

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції

 

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів — складова частина навчального процесу. Б.Г. Ананьєв зазначає, що для формування особистості школяра суттєвим чинником є оцінка вчителем засвоєних ним знань.

Контроль сприяє:

•            виявленню навчальних досягнень учнів, учня;
•            розкриттю причин слабкого засвоєння учнями змісту освіти і вживанню раціональних заходів для ліквідації виявлених у результаті перевірки знань школярів недоліків як у роботі учнів, так і у вчителів.

Систематичний контроль — це умова руху вперед, тому що учень може мати уявлення про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі.

Шкільний бал є також певним регулятором соціальних відносин у житті дитини, тому що формує відносини у класному колективі, з учителем, з батьками, риси учня як особистості.

Які ж компоненти контролю?

Контроль за результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів включає в себе: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок; оцінку — вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; облік — фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.

Покажемо це графічно.

 

 

 

 

 

Під перевіркою і оцінкою знань, умінь і навичок учнів треба розуміти виявлення і порівняння на тому чи іншому етапі навчання результатів навчальної діяльності з вимогами, заданими програмою.

Функції контролю чітко визначені в «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів»:

1. Контролююча.

2. Навчальна.

3. Діагностико-керуюча.

4. Стимулюючо-мотиваційна.

5. Розвивальна.

6. Виховна.

В.О. Сухомлинський в «100 порадах учителю» підкреслював, що оцінка — це один з найбільш тонких інструментів виховання. Великий практик закликає вчителів не поспішати ставити учню незадовільну оцінку, щоб не виснажувати його внутрішню силу і зберегти надію на радість успіху.

Педагогічно обґрунтована організація контролю має великий вплив на формування моральних якостей учнів, і самосвідомість школяра, позитивних мотивів діяльності. Перевіряючи знання та певні уміння учнів, учитель пропонує рецензування відповідей однокласників. У цій ситуації виявляється не тільки рівень знань, а й і його людські якості того, хто рецензує: повага до чужої думки; прагнення не принизити гідність товариша, визнавати свої помилки; уміння приймати точку зору іншого, тобто відбувається засвоєння певних правил моральної поведінки.

Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів:

1. Об'єктивність оцінювання. Оцінка в очах учня мусить бути справедливою і переконливою.

2. Індивідуальний характер оцінювання. Необхідно враховувати рівень знань кожного окремого учня, його досягнення й труднощі роботи, а також характер індивідуальної допомоги, що повинна бути йому надана.

3. Гласність контролю. Оцінку необхідно мотивувати. Ця вимога спонукає до виховання у школярів навичок самоконтролю й самооцінки.

4. Всебічність оцінювання знань, вмінь школярів з різних розділів програми як у теоретичному плані, так і в плані застосування набутих знань на практиці, оволодіння навичками самостійної роботи.

5. Диференційованість оцінювання, яке передбачає врахування специфіки програмового матеріалу, предмета, індивідуальних особливостей учнів (боязкість, заїкання), але при цьому дотримуватися об’єктивності, вимогливості, яка стимулює активність учнів. Учні повинні знати, що для всіх них завжди відкрита дорога до успіху.

6. Різноманітність форм, методів контролю, що створює умови для реалізації функцій контролю, підвищення інтересу учнів до його проведення і результатів.

7. Етичність ставлення до школяра, повага до нього. Реалізація вимоги передбачає:

1) віру в можливості й перспективи кожного школяра;

2) педагогічний такт, делікатність учителя, що виключає із практики вчителя крик, лайку, неувагу, зарозумілість, гордовитість, погрозу, приниження гідності учня.

8. Підготовка школярів до здійснення контролю і самоконтролю знань.

Реалізація визначених вимог сприяє гуманізації оцінювання навчальних досягнень школярів, яка передбачає:

1. Встановлення гуманних взаємовідносин між педагогом і учнем та між школярами, що вимагає:

•         об'єктивності оцінювання, але одночасно врахування реальних навчальних можливостей учнів, вивчення причин невиконання завдань, запобігання негативних оцінок;
•         віри у можливості кожного школяра засвоїти необхідний зміст освіти на більш високому рівні;
•         допомоги окремим учням у досягненні поставленої ними мети;
•         формування норм і правил моральних взаємовідносин школярів у процесі спілкування.

2. Здійснення взаємозв'язку: вчитель — діти — батьки, спрямованого на створення доброзичливої атмосфери життєдіяльності школяра;
3. Підготовку школярів до контролю, самоконтролю;
4. Оптимальний вибір засобів здійснення контролю, які б відповідали потребам дитини, сприяли формуванню позитивної мотивації.
5. Єдність у вимогах учителів.

У залежності від дидактичної мети використовуються такі види оцінювання: попереднє, поточне, тематичне, підсумкове.

 

Методи і форми контролю

Методи і форми контролю — це способи, за допомогою яких забезпечується зворотній зв'язок між учнем і учителем у навчальному процесі.

1. Спостереження за навчальною роботою учнів. Враховуються увага, старанність учня, його реакція на запитання вчителя, відповіді учнів, бажання взяти участь у роботі щодо доповнення, рецензування відповідей однокласників, характер запитань учителю, товаришам, загальний інтерес до пізнавальної діяльності, участь у підготовці дослідів, наочних посібників, систематичність виконання домашніх завдань.
2. Усне опитування. Воно може бути індивідуальним і фронтальним. При індивідуальному опитуванні вчитель формулює питання з найбільш суттєвих проблем того, що вивчається, а потім називає того учня, який буде відповідати.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів можна практикувати:

а) рецензування відповідей, яке оцінюється як і відповідь учня на запитання;

б) складання учнями класу плану відповіді однокласника, тез, коротких записів;

в) використання проблемних запитань і завдань для перевірки;

г) використання засобів наочності (коментар мультимедійної презентації, аналіз відповіді, що записана на електронний носій);

д) організація взаємоперевірки. Це розвиває критичність думки, підвищує інтерес до перевірки, розвиває певні уміння (аналізувати відповідь, оцінювати її, вміти формулювати питання).

При фронтальному опитуванні учні відповідають з місця, доповнюючи один одного.

Групове опитування проводиться з метою повторення і закріплення матеріалу після вивчення розділу програми.

3. Письмовий контроль: диктант, перекази, твори, відповіді на запитання, розв'язання задач, виконання вправ, графічних робіт (таблиць, схем, графіків), написання рефератів тощо. Цікава форма письмового контролю — рецензування письмових відповідей, творів, взаємоперевірка письмових робіт.

4. Комбіноване опитування (ущільнене), при якому вчитель одночасно запрошує для відповіді одразу кількох учнів, один із яких відповідає усно, один-два готуються до відповіді біля дошки (робота за картками, складання плану відповіді), три-чотири чоловіки працюють за картками на місцях. З рештою учнів проводиться інший вид роботи або подібний тому, що роблять біля дошки, але на іншому матеріалі. Ущільнене опитування доцільне тоді, коли матеріал засвоєно і необхідно зафіксувати рівень засвоєння його окремими учнями.
5. Тестовий контроль. У педагогічній теорії і практиці прийнято розрізняти дві групи тестів: тести досягнень, успішності засвоєння знань і тести інтелекту.
6. Програмований контроль, під час якого використовуються перфокарти, сигнальні картки, посібники з друкованою основою, машини-контролери.
7. Практичний контроль. Він дозволяє впевнитися в тому, як учень уміє застосовувати одержані знання у практичній роботі (проведення дослідів, робота в майстернях, на пришкільних ділянках, розв'язання економічних задач).
8. Самоконтроль. Формою виявлення самоконтролю можуть бути авторецензування письмових творчих робіт.
9. Заліки та екзамени — це форми здійснення підсумкового оцінювання навчальних досягнень учнів, суспільного і державного контролю за роботою учнів, учителів, школи в цілому.

Аналіз результатів оцінювання дає вчителю змогу виявити сильні і слабкі сторони в роботі. Часто результати контролю сигналізують учителю про певні недоліки в його власній роботі. Виявлення причин неуспішності — одне із завдань контролю.

 

Етапи розробки валідного тесту

 

Мета проведення оцінювання

Існують різні класифікації цілей проведення іспитів:

• для розподілу екзаменованих на групи (рівні);
• для поточного контролю;
• для діагностики;
• для підсумкового контролю.

або:

• для приймання освітніх рішень, таких як оцінка успішності та діагностика;
• для приймання консультативних рішень у професійній, освітній та особистісній сферах;
• для приймання адміністративних рішень, таких, як відбір, розподіл кандидатів на групи (рівні), оцінювання навчального плану;
• для приймання дослідницьких рішень.

Встановлення мети проведення іспиту та типів висновків, які будуть зроблені, визначають решту процесу розробляння тесту.

 

Опис домену, який діагностують

Першочерговим завданням є чітке визначення домену, який буде оцінений екзаменом.

Як правило, залежно від мети оцінювання домен може містити: зміст навчального плану та програм навчання, вимоги освітнього стандарту, зміст компетентностей тощо. Існують різні підходи до аналізу та опису домену залежно від типу тесту.

Для предметного тесту – це відповідність кінцевим цілям вивчення предмету, відповідність етапу навчальної програми, залежність від форми оцінювання та висновків на основі отриманих результатів.

Для атестаційного, сертифікаційного тесту – це відповідність освітнім стандартам, вимогам щодо прогнозування успішного засвоєння професії (уміння, які необхідні для фахівця), "європейським компетентностям".

 

Вибір методу вимірювання, який забезпечуватиме валідність

Залежно від мети оцінювання, домену, який оцінюють, необхідно обирати відповідний метод вимірювання.

Так, під час оцінювання когнітивного домену може бути використаний метод тестування. А залежно від мети оцінювання можуть бути розроблені нормо-орієнтований або критеріально-орієнтований тести.

Критеріально-орієнтовані тести, на відміну від нормо-орієнтованих, вимірюють ті елементи компетентності, якими оволоділи (чи не оволоділи) екзаменовані. Критеріально-орієнтований тест встановлює статус екзаменованого відносно детально визначеного домену компетентності. Відмінною рисою критеріально-орієнтованих тестів є їхня здатність давати чіткий опис вимірюваних вмінь. Оскільки першочерговим завданням ліцензійних чи сертифікаційних іспитів є захист громадськості від некомпетентності фахівців, модель вимірювання мусить бути критеріально-орієнтованою, а не нормо-орієнтованою. Тобто результат іспиту має відбивати знання та компетентність екзаменованого.

 

Матриця змісту тесту

Матриця тесту – це структура організації та певний обсяг освітнього домену (знань, вмінь, навичок, цінностей), який виносять на оцінювання.

Основні етапи, які необхідно здійснити для проектування матриці тесту, що є базисом створювання якісного тесту, представлені нижче:

1.                    Сформулювати мету іспиту, визначити домен.
2.                    Вибрати метод вимірювання.
3.                    Описати домен, який діагностують.
4.                    Структурувати домен, який діагностують (визначити важливі виміри), наприклад:

•    теми, навчальні елементи;
•    рівні засвоювання знань;
•    аспекти діяльності;
•    дисципліни, навчальні модулі.

5.                    "Наповнити" N-вимірну матрицю детальним змістом.
6.                    Визначити співвідношення окремих елементів ("клітинок") матриці.
7.                    Встановити специфікацію тестових завдань (відповідність "клітинці" матриці).

Домен та матриця мають бути достатньо загальними та компактними, щоб ними могли користуватися автори тестових завдань та викладачі під час аналізування результатів. Втім домен та матриця мають достатньо конкретно окреслювати межі елемента домену, який діагностують. Для цього необхідне структурування домену. Чим краще структуровані домен та матриця, тим більш інформативним буде аналіз результатів оцінювання та більш ефективним — використання результатів.

 

 

Вибір форматів тестових завдань, які забезпечують діагностування домену

Для вимірювання знань, навичок та професійного ставлення було розроблено і нині використовується значна кількість різних форматів тестових завдань. Необхідно забезпечити якомога більшу відповідність між тим "що вимірюється" і тим "як вимірюється". І необхідним є також усвідомлення того, що оцінювання знань, навичок та ставлень є складним і багатогранним процесом, і для забезпечування відповідного оцінювання необхідно використовувати різноманітні тестові формати.

 

Формування тесту та   його специфікація

Для забезпечування бажаних параметрів тесту (валідності, надійності, точності та прогностичності) необхідно розробити специфікацію, яка міститиме таку інформацію:

•             мета проведення іспиту;
•             зміст, аспекти діяльності (елементи компетентності) в області оцінювання (домени);
•             форма іспиту (бланковий, комп'ютерний, лабораторний, ОSСІ);
•             формат тестового завдання;
•             формат відповідей;
•             критерії та процедури оцінювання;
•             психометричні властивості (наприклад, середнє значення за тест, індекс складності та дискримінації);
•             інструктаж для екзаменованих.

Більшість зазначених параметрів є досить однозначними. Проте для визначання змісту та поведінкових аспектів, які будуть оцінені тестом, зазвичай розробляють структуру тесту або матрицю. Така матриця допомагає визначити, який об'єм матеріалу введено до тесту та на чому саме зроблено наголос.

 

Докази  валідності  та   надійності результатів

Результати тесту можуть бути корисними лише тоді, коли вони валідні та надійні.

Валідність — це доцільність, значимість та корисність певних висновків, зроблених за результатами тестування. Валідизація тесту — це процес збирання доказів для обґрунтування зроблених висновків.

Надійність – це стійкість результатів на різних вибірках тестових завдань, форм тесту та його проведення. Якщо результати тестування нестійкі, то висновки, зроблені на підставі цих результатів, є ненадійними. Надійність також включає точність (безпомилковість) результатів.

 

Вибір раціонального та   аргументованого прохідного балу

У разі нормативного підходу прохідний бал встановлюють в одиницях стандартного відхилу на певній відстані від середньою значення розподілу екзаменаційних балів. Такий підхід має ряд недоліків: по-перше, завчасно визначено відсоток тих, хто не складе іспит, незалежно від компетентності екзаменованих; по-друге, є недоречним порівнювання відносної успішності екзаменованих для визначання їхньої компетентності; по-третє, такий підхід є значною мірою упередженим.

В останні роки все більшого поширення набули методи визначання прохідного балу, що базуються на рішенні експертів щодо очікуваної чи необхідної успішності екзаменованих. Процедури визначення прохідного балу поділяються на групи за типом судження, якого вимагає їх застосування: судження щодо змісту тесту чи тестових завдань та судження щодо груп екзаменованих.

 

Урівнювання тесту

Випадкові коливання загальної складності тесту під час проведення тестувань в різний час явно нададуть перевагу тим екзаменованим, які складатимуть легшу форму тесту. Оскільки екзаменований, складаючи два тести з одним змістом, як правило, не отримає однакових результатів, виникає необхідність у розроблянні процедури конвертації балів, отриманих після проведення одного тесту, в одиниці іншого тесту. Процес визначання взаємозв'язків результатів тестування називається урівнюванням тесту і включає трансформацію балів одного тесту в еквівалентні бали іншого. Першочергове призначення урівнювання полягає у тому, щоб максимально забезпечити ідентичність прохідного балу за різних форм чи методів проведення тесту.

 

Фальсифікація

Фальсифікація на екзамені в основному асоціюється зі списуванням, проте в контексті ліцензійних і сертифікаційних іспитів вона може набути таких форм:

•   подання підроблених посвідчень чи неправдивої інформації;
•   використання підставної особи для складання іспиту;
•   користування шпаргалками під час складання іспиту;
•   списування;
•   несанкціонований доступ до конфіденційних екзаменаційних матеріалів.

З цих п'яти форм дві останні зустрічаються найчастіше. Залежно від результатів аналізу екзаменаційний бал може бути анульованим.

 

 

Тестове завдання багатовибіркового типу складається з двох частин:

•                 умови, яка описує певну проблему та ставить завдання перед екзаменованим,
•                 списку варіантів відповідей, серед яких щонайменше один є правильною чи найкращою відповіддю, а решта — дистрактори є неправильними відповідями.

Основні питання, які взаємопов'язані між собою і безпосередньо мають відношення до якості тестових завдань, — це принципи або правила створювання тестових завдань, формати завдань, технологія створювання і технічні дефекти. Зупинимося на кожному з цих питань окремо.

 

Правила створювання тестових завдань. Технічні вимоги

Перш, ніж розглядати формати тестових завдань, зупинимося на основних правилах, якими необхідно користуватися під час створювання тестових завдань. Наведемо десять основних.

1.               Кожне тестове завдання має оцінювати досягнення важливої та суттєвої освітньої цілі.
2.               Кожне тестове завдання має перевіряти відповідний рівень засвоєння знань.
3.               В умові повинно міститися чітко сформульоване завдання для екзаменованого.
4.               Варіанти відповідей мусять бути гомогенними (однорідними).
5.               Усі дистрактори повинні бути вірогідними (правдоподібними).
6.               Інформація, що міститься в одному тестовому завданні, не повинна давати відповідь на інше тестове завдання.

7. Не рекомендовано використовувати як правильну відповідь чи дистрактор фразу "все з вищевказаного".
8. Не рекомендовано використовувати як правильну відповідь чи дистрактор фразу "нічого з вищевказаного".
9. Умова має бути сформульованою за можливості позитивно.
10.          Необхідно уникати під час формулювання умови підказок, таких як:

• граматична невідповідність між умовою та варіантами відповідей;
• повторення у правильній відповіді слів з умови;
• використання прикладів з підручника чи лекції як тестових завдань;
• найдовша правильна відповідь;
• найбільш детальна правильна відповідь;
• дистрактори, що взаємозаперечують один одного.

 

Формати тестових завдань

Формат А (тестові завдання з однією найкращою відповіддю)

Тестові завдання з вибором однієї найкращої відповіді є такими, що вживаються найчастіше. Структура нього тестового завдання така: умова (задача), запитання за цією умовою та чотири-п'ять варіантів відповідей, один з яких є найбільш правильним.

Форматом А у разі відповідного переформулювання умови і запитання ми можемо перевірити з першого по третій рівні когнітивного домену: знання, розуміння і застосування знань.

 

Ситуативний  кластер

Хоча кластер і не вважається окремим форматом тестового завдання у чистому вигляді, його широко використовують в різних дисциплінах. Кластер складається з ввідного сценарію (опису ситуації) з наступними завданнями, що прямо стосуються нього сценарію.

До кожного сценарію ставиться два і більше запитань. Характер цих запитань визначають змістом та елементами компетентності, вказаних у домені. Під час створювання кластерів необхідно стежити, щоб запитання були пов'язані зі сценарієм, а відповідь на одне запитання не повинна бути умовою для відповіді на інші запитання з цього самого кластера і не повинна впливати на них. Цим форматом також діагностують рівні когнітивного домену з першого по третій: знання, розуміння і застосування знань.

 

Формат X (тестові завдання множинного вибору "правильно-неправильно")

Зовні цей формат ідентичний формату А, проте у ньому правильною може бути будь-яка кількість відповідей.

В завданнях формату Х кожний варіант відповіді має бути або абсолютно правильним, або ж абсолютно неправильним, з тим, щоб уникнути неоднозначності. Для виконання цієї умови автори тестових завдань формату X найчастіше перевіряють лише засвоєння першого рівня когнітивного домену – знання фактів та концепцій, тобто декларативних, а не процедурних знань.

 

Формат N (тестові завдання з  декількома найкращими відповідями)

У тестових завданнях такого формату екзаменований мусить вибрати певну кількість (наприклад, два. три чи чотири) відповідей із запропонованого списку варіантів. Перелік варіантів відповідей, як правило, досить довгий (до 30 елементів).

Формат N доцільно використовувати у таких ситуаціях, як, наприклад, опис висновків, дослідження, рекомендації, у яких доречно вказувати більше, ніж одну відповідь.

За діагностичними властивостями тестове завдання формату N так само, як і формату А, діагностує знання, розуміння і застосування.

 

Формат R (тестові завдання розширеного вибору)

Цей формат відноситься до категорії логічних пар і називається ще форматом розширеного підбору. У цьому форматі кожний блок складається з трьох-чотирьох умов та спільного для них переліку варіантів відповідей. Кількість варіантів відповідей може коливатися від 4 до 20.

Формат R діагностує з першого по третій рівні когнітивного домену. Його структура: три-чотири умови, одне запитання до цих умов і, наприклад, п'ять варіантів відповідей, які можна використовувати лише один або жодного разу.

 

Формат В

Тестові завдання формату В відносяться до категорії логічних пар, що складаються з трьох-п'яти визначень або цифрових значень — варіантів відповідей — та переліку слів чи фраз, що містять завдання. Варіанти відповідей означені буквами, а слова чи фрази, які містять завдання, – пронумеровані. Екзаменований мусить до кожного пронумерованого завдання підібрати один найбільш відповідний варіант відповіді, означений буквою.

Оскільки кожний варіант відповіді можна використовувати більше ніж один раз або не використовувати взагалі, тестові завдання формату В неможливо вирішити методом вилучення.

Передбачалося, що тестові завдання цього формату розширять використання завдань багатовибіркового типу, даючи змогу оцінити кілька взаємопов'язаних предметів в одному блоці. На відміну від сучасних форматів категорії логічних пар, завдання формату В часто не містили вступного запитання, в результаті чого були досить неоднозначними. Загалом цей формат успішно використовували до останнього часу, доки не був витіснений форматом R.

 

Формат D

Тестові завдання формату D є комплексними завданнями з категорії логічних пар. Кожне тестове завдання складається з трьох категорій, означених буквами, та п'яти пронумерованих ситуацій. Екзаменований мусить виконати два завдання:

1. визначити категорію, з якою пов'язані чотири з п'яти ситуацій;
2. визначити ситуацію, яка не відноситься до тієї самої категорії, що і решта чотири.

Передбачалося, що такі завдання нададуть можливість виявити розуміння відмінностей між рядом подібних чинників. Проте цей формат виявився складним для написання, а інструкції до його застосування – досить заплутаними. Окрім цього, формат D має низьку розподільчу здатність.

 

Формат К

Завдання цього формату складаються з умови та чотирьох варіантів відповідей, один чи більше з яких є правильними. Завдання екзаменованого полягає у виборі правильної комбінації варіантів відповідей.

Такі тестові завдання є надмірно складними, вимагають від екзаменованого запам'ятовування правильної комбінації та відповідної їй літери. Крім того, можлива комбінація відповідей є підказкою, що значно знижує розподільчу здатність тестових завдань та надійність тесту. Ці завдання виявилися менш ефективними, ніж завдання інших форматів багатовибіркового типу, і мали меншу відносну достовірність на одиницю часу тестування.

 

Формат С

Тестове завдання цього формату складається з переліку визначень, які є варіантами відповідей, та переліку слів чи фраз, які містять завдання. Варіанти відповідей означені буквами, а слова чи фрази, які містять завдання, — пронумеровані. Екзаменований мусить вирішити щодо кожного пронумерованого завдання, чи є правильною відповідь А, чи є правильною відповідь В, чи правильні обидві відповіді (варіант С), чи жодна з них є неправильною (варіант D). У цьому разі кожний варіант відповіді можна використовувати більше, ніж один раз, або не використовувати взагалі.

Цей тип тестових завдань використовували для порівнювання та протиставлення двох певних фактів. За рівнем складності завдання формату С відповідають завданням формату К. Судження такого типу не пов'язані зі знаннями, а примушують екзаменованого здогадуватися про те, що саме автор запитання мав на увазі.

 

Формат Е

Тестові завдання формату Е з множинними правильними чи неправильними відповідями базуються на аналізуванні взаємозв'язків. Завдання цього формату складається з речення з двома основними частинами: твердження і причини цього твердження. Відповідаючи на такі завдання, екзаменований мусить вибрати варіант відповіді А, якщо обидві частини – істинні твердження, а причина є правильним поясненням першого твердження; В – якщо обидві частини є істинними твердженнями, але причина не є правильним поясненням першого твердження; С — якщо перша частина — істинне твердження, а друга — хибне; D — якщо перша частина — хибне твердження, а друга — істинне; Е — якщо обидві частини – хибні твердження.

Вважалося, що для правильної відповіді на такі тестові завдання необхідно критично мислити і розуміти основні принципи. Проте тестові завдання формату Е складні для створення і заплутані для екзаменованих.

 

Формат Н

Тестові завдання формату Н є завданнями на кількісне порівняння. Ці завдання складаються зі спарених тверджень, що описують два порівнюваних об'єкти, і трьох варіантів відповідей: А — якщо А більше, ніж В; В – якщо В більше, ніж А; С – якщо обидва приблизно однакові.

Загальновизнаним є те, що слід обмежувати тестові завдання, які вимагають запам'ятовування абсолютних кількісних величин, проте вважається, що тестові завдання формату Н корисні у випадках, коли знання кількісної інформації є важливим.

 

Формат І

Тестові завдання містять пари фраз, які описують певні параметри, що можуть змінюватися один відносно одного. Екзаменований мусить вибрати варіант відповіді А, якщо обидва параметри мають прямо пропорційний зв'язок (зростання параметра з першої фрази супроводжується зростанням параметра з другої фрази); варіант відповіді В — якщо параметри мають обернено пропорційний зв'язок (зростання параметра з першої фрази супроводжується зменшуванням параметра з другої фрази, і навпаки), варіант відповіді С — якщо параметри змінюються незалежно один від одного.

Ані тестові завдання формату Н, ані тестові завдання формату І не набули поширення. Через меншу кількість варіантів відповідей порівняно з іншими форматами тестових завдань вірогідність вгадування правильної відповіді у них є дуже великою. Крім цього, такі завдання концентруються на окремих деталях, а не на наукових положеннях.

 

Технологія створювання тестових завдань

Під час створювання тестових завдань необхідно:

1. Визначитися із завданням (проблемою), яке має бути продіагностоване під час тестування. Воно має відповідати програмним вимогам і бути чітко сформульованим.

2. Представити умови завдання і варіанти відповідей у вигляді мініатюрної моделі знань. Вибрати певні дані чи факти, що мають бути перевіреними. Продумати варіанти відповідей на поставлені запитання і записати.

Що можна використовувати як варіант відповіді? Педагоги, працюючи з учнями, знають типові помилки останніх і можуть використовувати ці помилки як варіанти відповідей.

Схематично технологію створювання тестових завдань можна подати так, як представлено на рисунку.

 

Правила підготовки завдання у формі есе

Наведемо декілька правил, якими необхідно користуватися викладачеві під час підготовки завдання у формі есе.

1.                   Ставте завдання, які вимагають володіння важливими знаннями.
2.                   Ставте чітко визначені питання.
3.          Віддавайте перевагу конкретним питанням, на які можна дати стислу відповідь.
4.          Перевірте запитання за допомогою написання детально правильної відповіді.
5.                   Надавайте достатньо часу на виконання завдання.
6.                   Давайте прості, зрозумілі і не надто довгі вказівки.

Визначаючи ступінь свободи відповіді як надання екзаменованому можливості організувати його думки через власний його стиль, розглянемо класифікацію деяких видів завдань за ступенем свободи відповіді.

 

Класифікація есе за ступенем свободи відповіді

 

Відкриті есе (вільна відповідь) Есе Інформативні та цілеспрямовані есе Завдання на розвиток дивергентного мислення Тексти для завершення (коротка відповідь) Питання вибіркового типу (з варіантами відповідей)

 

Вирізняють те три види есе:

• інформативні та цілеспрямовані есе, де задача надзвичайно структурована і визначена з точки зору стилю, кількості слів, типу результатів, що повинні бути досягнуті, а також кількості кроків;
• есе більш вільні, ніж попередні, в яких може бути більше правильних відповідей;
• відкриті есе (вільна відповідь): іноді не мають ніякої правильної або неправильної відповіді, і метою перевіряння є просто виставлення оцінки (недостатньо надійної).

 

Час роботи учнів

Між результатами, які може показати учень, і тривалістю тестування існує зв'язок: збільшення часу тестування призводить до стомлення учнів, що, у свою чергу, знижує результати тестування.

Стомлення — тимчасове зниження працездатності під впливом тривалої дії навантаження. Стомлення характеризується погіршенням продуктивності робочих процесів, зниженням темпу діяльності, її якості. Стан утоми швидше виникає під час інтенсивної або монотонної роботи.

Час від початку процедури тестування до моменту настання втоми і можна вважати оптимальним часом для виконання даного тесту.

Час настання моменту стомлення залежить від низки причин.

Вік дітей. Чим менший вік учня, тим раніше настає втома.

Мотивація. Взаємозв'язок мотивації і часу настання втоми дещо складніший. Дуже висока мотивація, так само як і дуже низька, призводить до зменшення часу продуктивної роботи учня, тобто до більш раннього настання моменту втоми.

Монотонність роботи. Монотонність, одноманітність роботи значною мірою впливають на стомлення. Чим одноманітніша робота, тим раніше настає втома.

Індивідуальні особливості учнів, пов'язані з порогом утоми. Варіації характеристик порогу стомлення значні, і, за різними оцінками, вони можуть складати від 20 до 100 хв. у дітей однієї вікової групи.

З перелічених причин настання втоми одні можна враховувати, на інші впливати, треті не підлягають ні врахуванню, ні впливу на них.

Приблизний час, необхідний для тестування, з’ясовують на етапі апробації тесту, проте орієнтовний час планують заздалегідь. У початковій школі тестування не повинно тривати більше 20-30 хв., оскільки це час утримання уваги, яка підтримується мотивацією. Для середніх шкіл і коледжів — близько години — 40-50 хв». Водночас, підсумковий контроль, наприклад, може продовжуватися до  90хв.

За рекомендаціями психо-фізіологів, враховуючи індивідуальну та групову працездатність учнів, найсприятливішими для тестування вважаються проміжки часу з 9 до 12 та з 16 до 18 год.

 

Методичні рекомендації щодо використання тестових технологій у процесі вивчення української мови і літератури

 

Упродовж останніх років поряд із традиційними формами контролю поширення набуло зовнішнє незалежне оцінювання, результати якого учні загальноосвітніх навчальних закладів можуть зарахувати як вступний іспит до вищих навчальних закладів.

Завдання в тестовій формі – це, власне, те, з чим учитель має справу під час поточного чи тематичного контролю. Воно відповідає певній формі (завдання з вибором однієї чи кількох правильних відповідей, на встановлення відповідності тощо), але не пройшло перевірки статистичними й математичними методами.

Тестові завдання однаковою мірою надаються до використання під час здійснення поточного, тематичного та підсумкового (зокрема й незалежного зовнішнього оцінювання) контролю, можуть пропонуватися учням із різними навчальними можливостями, тобто передбачати градацію завдань за ступенем складності, мати творче спрямування.

Використання  тестових технологій здійснюється в три етапи: теоретична й практична підготовка вчителя та учнів до проведення тестування, організація тестування, аналіз і корекція результатів.

За метою використання та місцем у навчальному процесі розмежовують тести навчальні й контрольні. Навчальні тести використовуються на всіх етапах роботи над матеріалом, їх головна мета – виявити прогалини в знаннях, уміннях, навичках школярів, спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці. З огляду на це перевіряти такі тести можуть і самі учні. Контрольні тести проводяться як певний підсумок роботи над вивченням теми, вони мають комплексний характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах одного або кількох тематичних блоків.

Виконання завдань у тестовій формі для поточного контролю доцільно планувати на різних етапах уроку не більш як на 10-15 хвилин. У зв'язку з тим, що ці завдання є навчальними, не варто робити їх занадто складними. На цьому етапі контролю слід використовувати переважно завдання з вибором однієї правильної відповіді (з чотирма варіантами відповідей у 5-9-х і чотирма-п'ятьма – в 10-11-х класах), рідше – кількох правильних відповідей (переважно в 10-11-х класах із сімома-вісьмома варіантами відповідей) та на встановлення відповідності (утворення логічних пар, де в лівому стовпчику містяться чотири варіанти відповідей, а в правому – п'ять).

Кількість варіантів відповіді на тестове запитання, із яких учневі треба вибрати правильну, має встановлюватися, зокрема, і з урахуванням віку школярів: для учнів середньої школи таку кількість бажано обмежити трьома-чотирма варіантами, для старшокласників – чотирма-п’ятьма. Також слід враховувати, що мислення учнів середньої школи, як правило, конкретне й не надто активно спирається на оперування абстрактними поняттями, тож завдання для них слід добирати саме такого типу – якнайбільш конкретні, такі, що спрямовуються на перевірку знання та розуміння теоретичного матеріалу, певною мірою – вміння застосовувати інформацію в практичній діяльності. Натомість старшокласники вже можуть оперувати абстрактними категоріями, здійснювати аналіз мовних явищ і понять, їх зіставлення й порівняння, встановлення зв'язків між ними та їх розчленування за певними показниками.

Учителеві варто пам'ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини. Важливо привчати учнів виконувати завдання не дише правильно, а й швидко. Вчителеві слід навчати учнів алгоритмів виконання тестових завдань різних форм, аналізувати результати тестування, виявляти типові помилки й визначати шляхи їх усунення

Готуючи матеріали для тематичного оцінювання, учитель повинен збалансувати його за складністю. Для цього слід включити завдання приблизно в такій пропорції: 25% легких, 25% складних, 50% – середнього рівня складності. Такий розподіл відображатиме співвідношення сильних, середніх і слабких учнів у класі.

Проектуючи тест, треба враховувати, що запропоновані завдання мають бути різноманітними за змістом і формою, що дасть змогу уникнути монотонності та забезпечити постійну й стійку мотивацію учнів до роботи. Не варто обмежуватися тільки завданнями закритої форми, доцільно пропонувати учням також і відкриті завдання, у яких вони самостійно мають записати повну відповідь на запитання.

Учитель повинен пам'ятати, що основу завдання треба формулювати переважно у формі стверджувального речення, воно має бути максимально коротким, точним і однозначним, а варіанти відповідей доступними для розуміння школярами. Не слід указувати після використаного в тесті речення прізвище його автора, щоб не переобтяжувати завдання зайвою інформацією і не відволікати учнів від головного.

Щоб правильно розрахувати кількість завдань, учитель повинен пам'ятати: школярам середніх класів потрібно в середньому півтори хвилини, а старшокласникам – хвилина для виконання одного типового завдання закритої форми. Таким чином, можна спланувати, що учням 10-11-х класів доцільно запропонувати на тематичну атестацію приблизно 35-40, а учням 5-9-х класів – 20-30 завдань. Оптимально розрахувати кількість завдань допоможе й така рекомендація: тест має бути таким, щоб не більше 5% учнів у класі могли виконати його повністю.

Перевести отримані бали в 12-бальну шкалу оцінювання вчитель може шляхом встановлення ваги кожного завдання. Отримавши загальну кількість балів, учитель визначає інтервали, які відповідають шкільним балам навчальних досягнень. Оцінити найвищим балом можна не лише роботу, у якій правильно викопано всі завдання, а й таку, що максимально наближається до такого результату. Таким чином, школяреві дасться деяке право на помилку, якого під час традиційного оцінювання він не має.

Найоптимальнішою і найефективнішою формою тестування є використання його роздрукованих варіантів, яке унеможливлює помилки, що трапляються при сприйнятті завдань на слух, і слугує осмисленому сприйняттю запитання та усвідомленому визначенню відповіді на нього. Важливою передумовою якісного використання тестових завдань є також їх варіювання, яке передбачає звернення до кількох різновидів того самого завдання та убезпечує від списування між самими учнями. Підготовку таких матеріалів полегшить використання єдиного тесту з перекомбінованими завданнями або варіантами відповідей.

 

Особливості тестування з предметів літературного циклу.

Предмети літературного циклу (зокрема українська література) відрізняються тим, що у своїх витоках мають два різних джерела. З одного боку, вони закорінені у "високій науці" – літературознавстві. А з іншого – художня література є органічним складником системи мистецтв, тому її часто називають мистецтвом слова. Будь-яка справжня творчість не лише не перешкоджає засвоєнню знань, а й спирається на них. Основними об'єктами тестового оцінювання предметів літературного циклу можна вважати аналіз літературних творів, а також знання й розуміння (оцінку): 1) літературного процесу; 2) змісту літературних творів; 3) біографічних відомостей про письменників; 4) теоретико-літературних понять (термінів).

Тому вчителеві слід подбати про те, щоб тестові завдання охоплювали не окремі, а всі розділи й компоненти шкільної програми, до того ж пропорційно до кількості часу, відведеного на вивчення їх. Так, якщо певна тема вивчається протягом значно більшого часу, ніж інша, то й кількість тестових завдань на вимірювання вмінь, навичок, компетенцій, що їх отримали учні після вивчення цих тем, відповідно повинна бути різною.

Якщо йдеться про підготовку випускників до ЗНО, слід обов'язково врахувати наявність варіативних програм з української  літератури, звертаючи особливу увагу на інваріант у них (спільні зміст і вимоги до навчальних досягнень учнів).

 

Системи завдань у тестовій формі на уроках української мови  

 

В.С. Аванесов виділяє ланцюгові, тематичні, текстові та ситуативні системи ,завдань у тестовій формі.

Ланцюговими називають системи завдань у тестовій формі, у яких відповідь на наступне завдання обов'язково залежить від правильної відповіді на попереднє. Тобто відповіді на завдання перебувають у ланцюговій залежності Такі системи можуть утворювати як відкриті (з короткою відповіддю), так і закриті (з вибором однієї правильної відповіді) завдання в тестовій формі.

Слід зазначити, що під час створення ланцюгової системи завдань учитель повинен пам'ятати: зміст наступних завдань не повинен містити натяку на правильні відповіді в попередніх. Неправильна відповідь на одне із завдань автоматично породжуватиме неправильні відповіді в усіх наступних.

Тематичними називають системи завдань у тестовій формі, що створені для контролю навчальних досягнень учнів у межах одного чи кількох тематичних блоків.

Слід зазначити, що системи завдань у тестовій формі можуть бути ланцюговими й тематичними одночасно.

Текстові — системи завдань відкритої форми, створені для контролю навчальних досягнень учнів на основі тексту.

До текстових систем завдань ми відносимо і так звані складені тестові завдання — сукупності завдань, що мають спільну частину (текст), до якої належать усі завдання цієї сукупності, і у яких для аналізу  пропонується більш складний мовний матеріал, який подається не у вигляді ізольованих мовних прикладів, а в контекстному оточенні, на основі якого створюється невелике власне висловлювання з метою визначення рівня сформованості навчально-мовних, мовленнєво-комунікативних умінь і навичок школярів.

Ситуативні завдання розробляються з метою закріплення знань, реалізації та формування навичок та умінь діяти в конкретній ситуації, змодельованій за допомогою словесного опису чи інших засобів навчання, і сприяють процесу пізнання через спостереження та сприйняття. Вони стимулюють мислення учнів, викликають інтерес школярів до навчального матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні-знань, умінь і навичок, показують можливості практичного застосування вивченого матеріалу. Наведемо приклад такого завдання.

Уявіть, що ви — учитель української мови. Перевірте виконану шестикласником самостійну роботу. Неправильні відповіді закреслюйте, а поряд дописуйте правильні. У кінці роботи поставте оцінку(правильна відповідь на кожне із завдань оцінюється одним балом).

 

Основні форми тестових завдань

Фахівці з педагогічних вимірювань тестові завдання за формою розподіляють на чотири основні групи.

І група. Тестові завдання з вибором однієї (кількох) правильних відповідей.

Кожне тестове завдання такої форми мусить обов’язково містити правильну відповідь (відповіді). Таку правильну відповідь тестологи називають "ключем".

Крім ключів, у тестових завданнях цього типу обов'язково повинні бути неправильні відповіді, так звані дистрактори. Слово "дистрактор" походить від англ. "відволікати". Вони відволікають увагу учасників тестування від ключів, що дає змогу розрізнити рівень навчальних досягнень тестованих. За законами тестології, на кожен ключ повинно припадати не менше трьох дистракторів, інакше тест буде невалідним.

У тестових завданнях з вибором однієї або кількох правильних відповідей не може бути варіантів "правильної відповіді немає", "всі відповіді правильні" або "всі відповіді неправильні".

Інструкція до таких завдань виглядає приблизно так: "Перед вами завдання, що мають чотири (п'ять, шість...) варіантів відповідей, з яких лише одна правильна (з яких можуть бути правильними одна, дві або більше). Оберіть правильну відповідь (правильні відповіді) і позначте її (їх) знаком «Х».

У таблицях 1-2 наведено приклади тестових завдань з української літератури з вибором однієї (кількох) правильних відповідей:

Таблиця 1

Тестове завдання з вибором однієї правильної відповіді	Зразок заповнення тестового бланка
Поміж переліченими письменниками основоположником нової української літератури вважається: А   Тарас Шевченко; Б   Григорій Сковорода; В   Іван Вишенський; Г   Іван Котляревський. Правильна відповідь: Г - Іван Котляревський.	А Б В Г       Х

 

Таблиця 2

Тестове завдання з вибором кількох правильних відповідей	Зразок заповнення тестового бланка
Іван Котляревський – автор таких творів: А "Конотопська відьма"; Б "Енеїда"; В "Шельменко-денщик"; Г "Наталка Полтавка"; Ґ "Маклена Ґраса"; Д "Мина Мазайло"; Е "Сто тисяч"; Є "Бояриня". Правильні відповіді: Б  –"Енеїда"; Г – "Наталка Полтавка".	А Б В Г Ґ Д Е Є   Х   Х

 

II група. Тестові завдання на встановлення відповідності.

Завдання цього типу зазвичай складаються з інструкції та поданої у двох колонках інформації, яку позначено цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Учням треба встановити відповідність інформації, позначеної цифрами і буквами, тобто утворити логічні пари між певними літературними (літературознавчими) фактами, розміщеними у двох колонках.

Учневі пропонується приблизно така інструкція: "До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою, і запишіть відповідь у такому вигляді: 1-В, 2-А тощо". Тестований ставить позначки у бланку тестування на перетині відповідних колонок і рядків.

Для зменшення ймовірності простого вгадування логічних пар до тестових завдань цієї форми закладаються один-три додаткових дистрактори, тобто лівий стовпчик (позначений цифрами) у завданнях такого типу зазвичай буває меншим за правий (позначений, літерами).

Наведемо типові приклади тестових завдань з української літератури на встановлення відповідності:

Таблиця 3

Установіть відповідність між літературними творами та їхніми авторами:
"Місто";               "Жовтий князь";               "Іntеrmezzо";               "Бояриня".	А   Леся Українка; Б   Микола Хвильовий; В   Григір Тютюнник; Г   Василь Барка; Ґ   Валер'ян Підмогильний; Д   Михайло Коцюбинський.

Правильна відповідь: 1-Ґ,2-Г,3-Д,4-А.

	А	Б	В	Г	Ґ	Д
1					Х
2				Х
3						Х
4	Х

 

III група. Тестові завдання на встановлення послідовності.

У цих завданнях передбачається відновлення учнем певної логічної, хронологічної або іншої послідовності. Інструкція тут схожа на інструкцію до попередньої форми завдань, тобто результатом виконання є утворення пар із цифр і букв, причому цифра позначає правильний порядок розташування варіантів, позначених буквами. Як і в попередньому випадку, тестований ставить позначки у бланку тестування на перетині відповідних колонок і рядків.

Таблиця 4

Установіть послідовність з'яви перелічених поем Тара­са Шевченка:

А   "Неофіти"; Б   "Марія"; В   "Кавказ"; Г   "Катерина"; Ґ   "Гайдамаки". Правильна відповідь: 1-Г ("Катерина ", 1838), 2-Ґ ("Гайдамаки", 1841), 3-В ("Кавказ", 1845), 4-А ("Неофіти", 1857), 5-Е ("Марія", 1859).

	А	Б	В	Г	Ґ
1				Х
2					Х
3			Х
4	Х
5		Х

IV група. Тестові завдання на вписування короткої правильної відповіді.

Тестові завдання цього типу сформульовані так, що не містять готової відповіді. Кожен учень має вписати свою відповідь у спеціально відведеному для цього місці. Після виконання цієї операції утворюється істинне або хибне висловлювання.

Учителеві слід пам'ятати, що фахівці не радять починати це завдання саме з лакуни (пропуску для вписування правильної відповіді). Краще розташувати місце для вписування короткої правильної відповіді в середині або наприкінці завдання.

Інструкція для таких завдань: "Впишіть правильну відповідь у відведеному для цього місці".

У таблиці 5 наведено приклад тестового завдання з української літератури на вписування короткої правильної відповіді.

Таблиця 5

 

Найвідоміша збірка поезій Тараса Шевченка має назву _____________. Правильна відповідь: "Кобзар".

 

 

Наводимо приклади тестових завдань для перевірки знань учнів 11 класу з української мови.

Словосполучення. Речення. Головні і другорядні члени речення, 11клас

1. Словосполучення — це:

а) мінімальна одиниця мови, що виражає поняття про предмети, процеси, явища дійсності, їх ознаки чи відношення;

б) сполучення двох або кількох самостійних слів, пов'язаних змістом та граматично;

в) основна одиниця синтаксису, що є інтонаційно оформленим смисловим і граматичним цілим, яке виражає окрему завершену думку;

г) продукт мовленнєвого процесу, що характеризується тематичною завершеністю та цілісністю, відбиває ставлення автора до змісту висловлювання.

Скласти й записати словосполучення. Скласти й записати речення, до якого входить це словосполучення; підкреслити його.

2. Основна синтаксична одиниця, яка служить для мовленнєвого спілкування і є будівельним матеріалом для тексту, це:

а) слово;    б) словосполучення;    в) речення;    г) складне синтаксичне ціле.

Скласти й записати приклад такої одиниці.

3. Дієслівними словосполученнями є такі:

а) серце матері, щире слово, хтось із нас, дві душі;

б) удвічі сильніше, набагато вимогливіше, вище сонця;

в) дивитися на сонце, малювати фарбами, співаючи тихо;

г) дружнє коло, гарячий від вогню, троє учнів.

Скласти й записати дієслівне словосполучення або прислівникове словосполучення, дати характеристику.

4. Граматичну основу речення становлять:

а) відношення змісту речення до дійсності;

б) предикативність та інтонація повідомлення;

в) спосіб вираження смислових і граматичних зв'язків;

г) наявність емоцій мовця.

Скласти й записати просте поширене речення, підкреслити в ньому головні члени.

5.Речення, що складається тільки з головних членів речення, це:

а) неповне речення;    б) односкладне речення;

в) непоширене речення;    г) поширене речення.

Скласти й записати речення, що складається тільки з головних членів.

6.Неповним реченням є таке:

а) Золото і з попелу світиться.

б) Кисла яблуня солодке яблуко не зродить.

в) З перехвалених груш — квасний узвар

г) Світ розуму вчить.

Скласти й записати неповне речення

7. Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки. У кожному з речень підкреслити граматичну основу та другорядні члени. Вказати слова, граматично не зв'язані з членами речення.

Хіба це не ми любувалися згарищами спалених козацьких церков? Хіба не ми скніємо з голоду серед щедрих ланів не здатні прогодувати себе? Працьовиті мов на плантаціях раби і зацьковані ніби індійці в резерваціях. Сонні на виборчих дільницях ніби воли й гонорові у шинку немов гетьмани. Краю мій степи твої неозорі мов наша дурість! Через ту неозорість мабуть і втратили ми рештки інстинкту самозбереження. А може було б краще якби ти була зовсім маленькою моя батьківщино? Може б тоді ми поціновували кожну грудочку твого чорнозему і кожну миттєвість своєї волі?

 

 

Адміністративна контрольна робота (11 клас, формат ЗНО)

1.  Яке з наведених словосполучень не є фразеологізмом?

А   бити різками;          Б   спопелити очима;        В   читати між рядками;

Г   кривити душею;      Д   сипати дотепами.

2.  Не містить граматичної помилки словосполучення:

А   вибачаюсь перед вами;                                Б   самий веселий хлопець;

В   найбільш сильніший спортсмен;                Г   більш сильний;

Д   зошит по геометрії.

3.  М'який знак уживається в усіх словах рядка:

А   камін..чик, нен..ці, гір..кий;               Б   Гор..кий, Хар..ків, тр..ох;

В   пал..чик, міл..ярд, чотир..ох;              Г   піл..говий, тін..ню, Луган..щина;

Д   кур..йозний, соломин..ці, тон..ший.

4.  Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі слова в рядку:

А   козак, хлопець, Степан;                     Б   земля, сосна, директор;

В   Анатолій, Наталя, школа;                  Г   Світлана, світ, ножиці;

Д   вовк, країна, Чернігів.

5.  Позначте рядок слів, у кожному з яких усі приголосні дзвінкі:

А   джміль, дубки, їжа;                            Б   дружба, лимон, волейбол;

В   жоржина, верблюд, голубка;            Г   діброва, боротьба, кіт;

Д   град, сніг, дощ.

6.  Поширеним є речення:

А   Тут весело.                                      Б   Хай кожен із вас заспіває.

В   Мати буде відпочивати.                 Г  Хлопець виявився не ликом шитий.

Д   Сину, будь відвертим.

7.  Укажіть рядок, у якому всі прислівники пишуться через дефіс:

А   що/духу, по/братньому, по/троє;

Б   по/українськи, казна/коли, всього/на/всього;

В   куди/небудь, по/людськи, тим/разом;

Г   рік/у/рік, де/не/де, коли/не/коли;

Д   на/зло, на/віку, ось/ось.

8.  Укажіть речення із збігом сурядного й підрядного сполучників, де правильно розставлені розділові знаки.

А   Очі шукали затінку, і коли попереду за ризою озимини затуманіли дерева, відразу стало веселіше.

Б   З часу втечі з полону Добриня рідко згадував свого колишнього господаря, навіть зринала було думка, що вже ніколи з ним не зустрінеться що він або загинув під час облоги Києва, або, якщо вижив, пішов далі за Батиєм.

В   Я стаю на хвилину тим завзятим хлопчиськом Колькою, і хоч на моє дитинство лягли товстим шаром літа, мені кортить вибігти, як колись, надвір і по-дитячому, весело й безтурботно, ковтати на льоту холодні пластівці пухкого снігу.

Г   Важко було: худобу пас і коней доглядав, повсть валяв, кобилиць доїв та кумис робив, а, коли господарі дізнались, що руду вмію знаходити та крицю з неї варити, то й зовсім зле стало.

Д   Сонце піднялося над горизонтом, і, хоча відчувався подих нічної прохолоди, стало тепліше.

9.  У становіть відповідність, утворивши логічні пари.

1 (до)останку, (у)цілому, (на)самоті 2 (вокально)інструментальний, (віце)адміральський, (жовто)синій 3 (чи)мало, (в)нічию, (від)тоді 4 (загально)людський, (складно)підрядний, (сліпо)(глухо)німий

А складні прикметники, що пишуться через дефіс; Б прислівники, що пишуться окремо; В складні прикметники, що пишуться разом; Г прислівники, що пишуться через дефіс; Д прислівники, що пишуться разом.

10.  Установіть відповідність, утворивши логічні пари (речення й ускладнювальний елемент).

однорідні обставини однорідні підмети однорідні означення однорідні присудки

А Настав похмурий, задушливий вечір. Б Їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком, та садочком до своєї милої. В Дуб із дубом стали рядом, гомоніли древнім ладом. Г Дівчата збирали по лугах сокирки, васильки, рожу, волошки. Д Тут Стугни плин малює вічну карту, де батько, й дід, і дядько мій косив.

11.  Установіть  відповідність  між  складнопідрядним реченням  і  типом  підрядної частини.

Пісні тільки й можуть дзвеніти там, де птахи народились. Прозору тишу протинав стукіт дятла по дзвінкій корі, наче бив він у дерев'яний дзвоник. Звідси добре було видно поле, смужку зрізаних соняшників під горою і ліс, що вже починав жевріти. Не шукай правди в других, коли в тебе її нема

А  з’ясувальне Б  означальне В  умови Г  порівняльне Д  місця

12.  З'ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово).

(1) Сизий бузок, котрим (2) обсаджені були стежки, переліз на (3) їх гладеньке місце й вільно ріс (4) там.

А   прислівник;                                             Б   прикметник;

В   займенник;                                               Г   прийменник;

Д   форма дієслова ‑ дієприкметник.

13. Власне висловлення.

Підтримайте або спростуйте думку: «Екологія природи починається з екології душі».

Сформулюйте тезу, наведіть не менше двох переконливих аргументів, які найкраще підтвердять Ваші міркування. Проілюструйте Ваші думки посиланнями на приклади з художньої літератури (зазначте назву твору, укажіть проблему, порушену письменником, художній образ, через який проблему розкрито, наведіть цитату з твору тощо), історичними фактами або випадками з життя. Не переказуйте змісту художнього твору, не давайте повної характеристики образів. Сформулюйте висновки.

Текст обсягом до 100 слів не перевірятиметься.