Досвід роботи з теми "Формування у молодших школярів стійкого інтересу до уроків української мови"

       Сучасний розвиток суспільства висуває серйозні вимоги до розвитку й удосконалювання освіти. Від якості, глибини й обсягу знань, а також практичних умінь і навичок, якими опанувало підростаюче покоління, у значній мірі залежить прогрес нашого суспільства.

Питання активізації навчання школярів відносяться до числа найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики.

Основним видом діяльності для школярів є навчання, тому варто шукати можливості підвищення їхньої активності в процесі, що буде сприяти не тільки поліпшенню загальноосвітньої підготовки учнів, але і розвивати їхні індивідуальні здібності, формувати і підтримувати стійкий інтерес до різних предметів, у тому числі і до уроків української мови.

За останні роки в школах України відбулися серйозні перетворення: створена державна програма «Освіта України XXI століття»; введені нові програми; підготовлені цікаві підручники, в яких знайшли відображення істотні зміни нашого суспільства.

Психологи і педагоги виділяють:

1. безпосередній інтерес (його виникнення здійснене привабливістю об'єкта);
2. опосередкований інтерес (виникає до об'єкта як до засобу досягнення мети діяльності).

Інтереси відрізняються змістом, широтою, стійкістю, силою і дієвістю.

Пізнавальний інтерес – це найважливіший мотив пізнавальної діяльності людини, що постійно спонукає його до пошуку істини і може перерости в стійку рису особистості, що збагачує всю життєдіяльність людини.

Відомий дидакт початкової школи А.Я.Савченко вважає, що «пізнавальний інтерес – це прагнення до знань, що виявляється в активному відношенні учнів до пізнання істотних характеристик предметів і явищ дійсності». На її думку, пізнавальний інтерес разом з інтелектуальною ініціативою тісно зв'язані з мотиваційною стороною навчання учнів:

Мотиви навчання молодших школярів

Почуття обов'язку; бажання заслужити похвалу вчителя; страх перед покаранням; звичка виконувати вимоги дорослих; пізнавальний інтерес; честолюбство; бажання затвердитися в класі; бажання порадувати батьків; бажання учитися  добре; прагнення одержати нагороду.

 

Навчання молодших школярів полімотиваційне, тобто дитиною керують, у залежності від ситуації, різні мотиви. Особливості мотивації навчальної діяльності, на думку Г.С.Костюка, істотно впливають на якість його освітніх і виховних результатів. 

Не можна не погодиться з думкою А.Я.Савченко про те, що спочатку в молодших школярів (особливо в першокласників) переважає інтерес до зовнішньої сторони навчання, до нової своєї якості («я – учень»), до нових форм спілкування. Потім з'являється і закріплюється мотив досягнення результату навчальної праці. І лише значно пізніше, при наявності сприятливих умов, з'являється інтерес до самого процесу навчання, до способів пізнавальної діяльності.

Успіх формування позитивного відношення до навчальної діяльності залежить від багатьох умов: від відношення самого вчителя до окремих шкільних предметів; від знання педагога фізіологічних і психологічних особливостей, готовності дітей до навчання і їхнє відношення до школи; від сприйняття учнями навчання як серйозної, відповідальної систематичної роботи; від організації навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуальних можливостей кожного школяра: навчання повинне спиратися на «зону найближчого розвитку» (Л.С.Виготський), тому що саме «у цей період визначені умови впливають на весь хід розвитку, викликаючи в ньому ті або інші глибокі зміни».

На формування інтересу молодших школярів впливає:

1. Глибоке знання вчителем предмета і любов до нього, прагнення до постійного вдосконалювання своєї педагогічної майстерності.
2. Висока ефективність кожного уроку, раціональна його побудова, використання наочного приладдя.
3. Цілеспрямованість уроків, уміння вчителя зацікавити учнів, зосередити їхню увагу на головному, найважливішому, основному; формування в молодших школярів позитивної навчальної мотивації.
4. Включення учнів в активну пізнавальну діяльність шляхом створення проблемно-пошукових ситуацій, дослідницького підходу до досліджуваного матеріалу, поступове зростання самостійності і творчості. Створення в класі атмосфери дійсної захопленості предметом.
5. Практична спрямованість викладання предметів з урахуванням сучасних вимог, а також особистого досвіду учнів.
6. Здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів у процесі навчання.
7. Створення на уроці кожному учневі ситуації успіху і відповідальності за результати навчання.
8. Розмаїтість форми контролю і самоконтролю в системі відносин «учитель – учень».

Особливо ретельно готуючись до уроків я намагаюся навчити учнів почувати неповторну принадність і багатство рідної мови, багато працюю над поповненням, уточненням і активізацією словникового запасу молодших школярів.

Уроки, які я проводжу, відрізняються особливою атмосферою, повним взаєморозумінням і взаємодією вчителя й учнів. Мною продумується кожна хвилина уроку, підбирається багато додаткових матеріалів (вони цікаві як у пізнавальному, так і у виховному плані). Особливо мені вдаються узагальнюючі уроки. Так, підсумковий урок по темі «Дієслово» був проведений як «Подорож у Країну «Дієсловію». Учні під керівництвом учителя відправлялися в цю дивну подорож за маршрутом: озеро Дій, селище Синонімів і Антонімів, місто Багатозначність, острів Заперечення, вулиця Присудків. У ході гри учні виконували самі різні завдання (писали тексти-оповідання з використанням дієслів; складали загадки, пробували написати невеликі вірші за запропонованим вчителем рядку і т.д.). Наприкінці уроку король Дієслово відзначив кращих учнів, вручив їм нагороди. Такий урок «пролітає» миттєво, діти активні, результати досить високі. Атмосфера взаєморозуміння і взаємодії колективної творчості й індивідуального самовираження сприятливо впливає на формування кожного учня як особистості.

Я постійно шукаю внутрішні резерви, які б сприяли активізації розумової діяльності учнів, вияву їх вольових і емоційних якостей. Оскільки молодший школяр має високий рівень готовності до сприйняття нового, то для мене  результатом, і способом навчання є пізнавальний інтерес, що визначає пошуковий, творчий характер діяльності учнів.

Формуючи у своїх вихованців інтерес до української мови, народним традиціям, мною успішно використовуються принципово нові методичні підходи: моделювання життєвих ситуацій; використання різних дослідницьких і практичних завдань, сюжетно-рольових ігор і т.д.

Століттями в етнопедагогиці існує перевірена ефективність мініатюрних логічних завдань – загадок для розвитку дитячої допитливості, тренування мислення, кмітливості і т.д. На моїх уроках постійно звучать загадки, що органічно вплітаються в канву всієї роботи.

Особливе місце в моєму методичному арсеналі посіли  різні практичні завдання, у тому числі і ті, котрі мають екологічну спрямованість (проведення усного журналу “Вірні супутники людини” – легенди і народні сказання про рослини; проведення систематичних фенологічних спостережень і написання творчих робіт з особистих вражень).

Найбільш яскраво реалізуються принципи гуманізації і демократизації навчального процесу, в основі яких – особистісний підхід до навчання і виховання. Пріоритетом моєї педагогічної діяльності є учень як особистість, тому головне в моїй роботі – пошук тих форм навчання, які б сприяли розвиткові індивідуальних здібностей кожної дитини.

Спираючись у своїй практиці на ідеї В.А.Сухомлинського, А.Я.Савченко, Ю.З.Гільбуха, Ш.А.Амонашвілі й ін., я, як учитель, зрозуміла, що саме головне в роботі – повага до учня, формування і підтримка  інтересу до навчання.

Цікавим, на мій погляд, є вправне використання на уроках різних форм навчання (колективно-фронтальна, диференційовано-групова, парна, індивідуальна).

Це дозволяє мені сформувати у молодших школярів вміння не тільки працювати в колективі, але і реально оцінювати свої можливості. Діти вчаться бачити успіхи і недоліки свої і своїх однокласників.

Моїм учням дуже подобаються нетрадиційні  : засідання клубу«Що? Де? Коли?» (підсумковий урок по темі «Дієслово»); «Поле творчості» (урок з розвитку мовлення); «Подорож у замок «Усне мовлення» (урок-подорож спеціального повторення); «Осіння пісня»  (урок - спостереження)  та інші.

Така організація навчального процесу дає визначену систему знань з предмету і дає можливість сформувати у молодших школярів загально навчальні вміння і навички, виховує інтерес до навчання.

Мною організована цікава робота над словами,  написання яких неможливо перевірити. Я вважаю, що правопис словникових слів запам'ятовується учнями швидко з першого уроку і не вимагає тривалих тренувань у тому випадку, якщо вивчення їх відбувається як слів - понять, якими користується людина в житті. На мою думку, різні види вправ не повинні бути відокремленими від життя. Одна справа списувати з підручника вправу, виконуючи граматичне завдання, і інша справа – живе завдання, коли слово є необхідністю при написанні листа, ведення записів власних спостережень, придумування ситуацій.

Так, наприклад, вивчаючи слова

СНІДАНОК

ОБІД

ВЕЧЕРЯ

учні не тільки повторюють правила поведінки за столом, знайомляться з правилами сервірування столу, але й одночасно вчаться вживати дієслова в неозначеній формі, закріплюють правопис не- з дієсловами.

Для швидкого запам'ятовування правопису слів

Заєць Лисиця Ведмідь

Півень Сорока Ворона

Корова Собака Вівця

 

учні придумали казку і показали її за допомогою тіньового театру.

У ході сюжетно-рольової гри «Модельєри» молодші школярі не тільки захоплено малювали нові моделі й училися рекламувати їх, але й активно засвоювали цілий ряд слів:

Одежа

Пальто

Сукня

 

Такі види роботи формують в учнів осмислене ставлення до одного з найважливіших елементів мови – слова, збагачують словниковий запас, сприяють розвитку  мовлення і мислення.

У своїй практиці мною широко використовуються нестандартні уроки (уроки-подорожі, уроки-звіти, уроки-конкурси, уроки-спектаклі,  урок-казки, КВК , уроки-творчості, уроки-аукціони, уроки «Що? Де? Коли?»). Саме такі уроки дозволяють педагогові значно підвищити пізнавальну самостійність і творчу активність молодших школярів. Навчання спрямоване не тільки на підвищення якості знань і формування практичних умінь і навичок, але і на  виховання  інтересу до рідної мови.

Учні початкових класів багато бачать, багато слухають і мало говорять. Тому я проводжу кожен урок під визначеним девізом, найчастіше віршованим:

     «Ні кроку назад, ні кроку на місці,                                                                                                                          
          Тільки вперед, і лише всі разом»

   «Шлях до перемоги важкий – це знає кожен»;

    «Там, де дружба, там має бути перемога»;

    "Краще перемагати, ніж програвати".

 

Учні не просто вчать правила і виконують вправи , а знаходяться «у гостях в української мови». Наприклад, при вивченні теми «Велика буква в іменах, по батькові і прізвищах людей» вчитель емоційно і інтригуючи розповідає про походження прізвищ . У  кінці уроку можна запропонувати дітям гру :     
         Антон Антонович Антонов!

Вагон Вагонович Вагонов!

Диван Диванович Диванов!

Федот Федотович Федотов!

Борис Борисович Борисов!

 

З особливим інтересом діти придумували імена по батькові Зимі (Морозівна, Хурделівна).

Активізація навчально-пізнавального процесу благодійно впливає на формування інтересу до уроків мови. В учнів виникає бажання діяти самостійно (на наступних уроках вони  складають казки, загадки, вірші про зиму, сніжинки і т.д.)

На  уроках мною широко використовуються дидактичні ігри, які я вважаю ефективним засобом навчання і виховання. Зміст таких ігор – це завжди здійснення ряду навчальних задач. У грі використовуються такі ситуації, які дозволяють учням критично оцінити свої знання в активній дії, привести ці знання в систему. На уроках відбуваються різні дивні події: у гості приходять герої з улюблених казок і просять допомоги або ради в дітей. Учні з задоволенням допомагають. Такі завдання пропонувалися учням майже на кожному уроці . У ході їхнього виконання в молодших школярів активізувалася увага, на основі отриманих знань формувалися уміння і навички. З підвищенням загальної грамотності в учнів яскравіше виявляється інтерес до  матеріалу.

Молодші школярі легше запам'ятовують граматичні правила, швидше справляються з практичною роботою, якщо вчитель дає теоретичний матеріал у римованій формі.

   ЗАКІНЧЕННЯ

 Служу я для з’язку

Слів в реченні завжди,

Наприклад: є гора,

А стало – дві гори.

Закінченням звуть мене

Я є частина слова

Я змінне, як взуття.

Я зовсім не основа!

 

На уроках мови я систематично використовую різні  словники. Вони допомагають молодшим школярам навчитися:

• грамотно писати;
• самостійно довідуватися про лексичні значення слів.

        Використання словників дозволяє мені зробити процес спостереження учнів над  різними сторонами слова більш живим і пізнавальним. Така робота сприяє розвитку мови і мовлення учнів, активізації їхньої  пізнавальної самостійності, формуванню інтересу до мов.

Знаючи про те, що ігри зі словом можуть бути «частиною предметного навчання», я на уроках  пропоную учням розв’язування кросвордів . Ще більш цікавим і творчим завданням є складання кросвордів.

         Вважаючи, що гумор знімає напругу, підбадьорює, допомагає переборювати труднощі, використовую сатиричні вірші та гуморески. Вони значно пожвавлюють урок, надають учням радість, зближують їх з учителем, сприяють розкутій атмосфері уроку.  В результаті цього у дітей з’являється  жвавий інтерес і позитивні емоції .

              На доречність введення в мову школярів прислів’їв, приказок, крилатих виразів вказували Л.М. Товстий , К.Д. Ушинський. Задача вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей розуміти їх, і поступово використовувати в мовленнєвій діяльності.

Позбутися стандартності в проведенні уроків української мови мені допомагає не тільки гумор, але й введення в урок елементів фантазії.  Найбільш ефективна ця робота була в зв'язку з розвитком мовлення.

Так, на самому початку навчального року, коли осінь замітає золотим листям  алеї, ми ходили з учнями в «казковий осінній парк», складали історію осіннього листочка, фантазували на теми: «Що розповів мені осінній парк», «Звуки осені», «Запахи осені», «Фарби осені» і т.п. Ці різні творчі роботи, орієнтовані на дитячий гумор, дитячу фантазію, дали нам багато чудових історій .

У таких творчих роботах виявляється особистісне відношення молодших школярів до навколишнього світу. Діти вчаться помічати й оцінювати саме головне, пізнають прості, але такі важливі речі в житті. Виконуючи такі завдання, учні дуже активні, вони повні натхнення й зацікавленості. Усі хочуть читати свої роботи, думаючи, що вони самі цікаві. Обговорюючи їх колективно, я звертаю увагу учнів на вдало знайдене слово, на правильність граматичних форм.

Сьогодні українська мова, одержавши статус державної, розширює сферу свого функціонування.

Значно зростає увага до культури усного та писемного мовлення. Приходить розуміння того, що кожен громадянин нашої країни повинен знати рідну мову. Видатний педагог В.О. Сухомлинський називав мову „духовним багатством народу”. Та це багатство лишається для людини неприступним, якщо вона не оволоділа досконало рідною мовою не відчула її краси.

Уроки української мови в початкових класах мають величезні можливості для виховання молодших школярів, розвитку у них національної свідомості та любові до рідного краю і своєї Батьківщини. Ефективність процесу засвоєння учнями мовного матеріалу в значній мірі залежить від рівня активізації їхньої пізнавальної діяльності, яка повинна здійснюватися як внутрішніми, так і зовнішніми засобами.

Внутрішні засоби – формування в учнів позитивних мотивів до навчання шляхом підвищення почуття відповідальності, інтересу, допитливості. Це дозволяє школярам, повніше реалізовувати свої учбові можливості, виявити інтелектуальні зусилля, домогтися кращих результатів у навчанні.

Зовнішні засоби активізації – певна організація навчальної діяльності – створення проблемних ситуацій, використання творчих методів, систематичне проведення позакласної роботи тощо.

Основною формою навчально-виховного процесу в школі є урок. Вимоги до сучасного уроку випливають з тих завдань, які ставить сьогодення перед початковою школою. Однією з важливих вимог до сучасного уроку з мови є не тільки забезпечення засвоєння нової системи знань, а й сприяння загальному розвитку учнів: розвитку спостережливості, логічного мислення, вміння користуватися знаннями,  практично володіти мовою, як засобом спілкування.

Тому вчитель повинен викликати в учнів інтерес до вивчення мови, навчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, синтезувати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки,  робити узагальнення, висловлювати свої думки.

Формування у молодших школярів інтересу до рідної мови – це довготривалий процес, що відбувається поетапно.

Я вважаю, що ефективність цього процесу залежить від багатьох факторів:

1. Створення проблемних ситуацій під час вивчення теоретичного матеріалу з мови.
2. Широке використання пізнавальних завдань, що стимулюють, мислення молодших школярів та сприяють, розвитку їхньої активності й самостійності.
3. Використання дидактичних ігор.
4. Виконання учнями самостійних творчих завдань.
5. Здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчально-виховному процесі.
6. Підвищення виховного впливу уроків рідної мови за рахунок використання додаткового характеру.
7. Організація систематичної позакласної роботи з мови.

Пізнання саме по собі – дивний, незвичайний, чудовий процес, який пробуджує живий і незгасний інтерес. Тому в своїй роботі прагну того, щоб учні самі відкривали джерела інтересу, щоб саме у цьому вони відчували власну працю і успіх. Без активної розумової праці неможливі ні інтерес, ні увага школярів.

На  уроках української мови пропоную учням такі завдання, які сприяють творчій активності, бажанню взяти нове і самостійно знайти відповіді на поставлені вчителем питання .

Наприклад: тема уроку «Алфавіт» (2 клас).

Учитель:(показую школярам «Словник української мови в малюнках»)	у першокласників виникає зацікавленість
Діти, у цьому словнику вміщена велика кількість слів.
Як швидко знайти в ньому потрібне слово? Що для цього треба зробити?	учні замислюються, намагаються дати правильні відповіді

Учні: Шукати якесь слово, перегортаючи листочки .

Треба дивитися на сторінки .

А ви підкажіть нам .

Учитель:( показую дітям класний журнал)

- Ви не помітили я щодня перевіряю вашу присутність у класі за цим журналом?

Учні: Ви читаєте наші прізвища по порядку.

Учитель: А який же тут порядок?

На яку букву я спершу читаю, а на які далі?

Послухайте ще раз.

Потім коротко повідомляю, що в словниках (демонструю різні лінгвістичні словники), журналах, бібліотеках всі списки робляться за алфавітом, за буквами, які завжди розташовані в певному порядку. Той, хто добре знає цей порядок букв, завжди швидко й правильно знайде в цьому списку все, що потрібно.

Учитель: Сьогодні ми познайомимося з українським алфавітом і будемо вчитися використовувати його при виконанні завдань.

Школярі з великим задоволенням й інтересом читали назви букв в алфавіті, а потім практично користувалися одержаними знаннями, виконуючи вправи з підручника. Слід зазначити, що пізнавальний інтерес, викликаний на початку уроку, я старалася підтримувати на протягом уроку, пропонуючи учням тренувальні та творчі вправи. У процесі роботи здійснювався диференційований підхід, враховувалися індивідуальні можливості кожного учня.

Для розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання застосовую різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язування завдань на матеріалі довкілля та народних знань українців, розгляд вправ на розвиток уміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних тверджень; збагачення навчального матеріалу завданнями комбінаторного типу та завданнями з логічним навантаженням; виконанням інтегрованих завдань-комплексів; використання цікавинок на уроках: головоломки, завдання-казки, завдання-вірші, ігрові вправи, тематичні загадки, завдання-веселинки.

Працюючи  з дітьми, я часто замислююсь над такими питаннями:

• Дитина приходить до школи з бажанням учитися
• Як його зберегти? Як зробити навчання цікавим?

Найголовніше у роботі – повага до дитини, пробудження у неї інтересів до навчання. В основу роботи я поклала такі ідеї:

• навчання повинно бути цікавим, яскравим, образним;
• урок це райдуга, веселка, що підтримує пізнавальний вогник інтересу;
• щодо учня – кожен повинен відчувати радість творчості, побачити в красі світу доброту і сердечність, духовне благородство і на основі цього відкрити прекрасне в собі.

Враховуючи психологію молодших школярів, я  намагаюся створити емоційний фон на кожному уроці. Творчі пошуки нового, неординарний підхід до процесу навчання та виховання сприяють на уроці творчій атмосфері: в класі не побачиш нудьгуючих облич, відсутніх і неуважних поглядів.

Будую уроки так, щоб діти відчували себе дослідниками, мали змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину. Потрібно глибоко проникати в індивідуальність, внутрішній світ кожної дитини, відшукувати ті методичні шляхи, які б сприяли її збагаченню і розвитку. Постійно дбати, аби сформувати у дітей знання, уміння і навички, передбачені програмою та розвивати здібності кожного, бажання і вміння вчитися, відчувати радість пізнання.

Також під час вивчення частини мови дітям подобається слухати казки, які допомагають краще і легше запам’ятати навчальний матеріал. Наприклад, тема «Займенник» 

Учні самі доходять висновку, що нове слово – те, що замість іменника, тобто займенник. Казка виховує, вчить мислити.

Дітям легше запам’ятати складні випадки програмного матеріалу у вигляді цікавої, повною мірою, казкової розповіді вчителя. Наприклад «Хитрі близнюки» або «Ненаголошені голосні»

 Цікаві персонажі дитячих книжечок теж допомагають нам при вивченні мови. Ось наприклад, пан Кухоль, герой одноіменної книжечки. З його допомогою діти швидше запам’ятовують чергування приголосних звуків:

Наш пан Кухоль чухає за вухом – вушком, ще й у вусі,

Ще й танцює він ногами, ніжками, на нозі.

Вгору руки, рученьку піднімає, у руці підказочку тримає.

Щоб зацікавити учнів намагаюсь знайти такі форми подачі та засвоєння матеріалу, які б викликали у дітей інтерес до засвоєння знань. Готуючись до уроку, продумую, яку б проблему, мовленнєву, ігрову ситуацію створити, як мотивувати необхідність опанування цього матеріалу, щоб учні мимовільно спрямовували свою увагу, активізували пам’ять, мислення на засвоєння знань. Застосовую ігрові моменти в серйозній праці учнів, тому процес пізнання йде продуктивніше  і самі заняття стають захоплюючими.

На власному досвіді переконалась, що гра корисна тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, тоді вона не повинна відволікати увагу від навчання, а спонукати до інтенсивної розумової праці. Така гра робить працю привабливішою і цікавішою. Стає бажанням те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу.

На уроці доцільна та гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти. Використання ігор у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя в спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, вчитель повинен сам стати учасником гри.

Важливим засобом активізації пізнавальної діяльності та формування й підтримка стійкого інтересу до рідної мови є дидактичні ігри.

Вони мають велике значення для розвитку мови й мислення молодших школярів, бо активізують та поповнюють словниковий запас учнів, привчають їх проводити аналітико-синтетичну роботу над словом і реченням; поліпшують фонематичний слух тощо.

Використання дидактичних ігор на уроках мови завжди викликає позитивні емоції у школярів. Під час гри вони виявляють самостійність, ініціативу в засвоєнні та закріпленні навчального матеріалу. Завдяки мовним іграм, діти мають можливість застосовувати на практиці свої знання та вміння .

Використання такої роботи на уроках рідної мови допомагає учням не тільки засвоїти теоретичний матеріал, а й вчить молодших школярів бачити красу рідного слова, пізнавати за його допомогою безмежний прекрасний навколишній світ.

Учні початкових класів ще пам’ятають свої ляльки, ведмедики і люблять їх, граються машинками, вірять що десь живуть Чебурашка, Крокодил Гена, Незнайко і Мальвина. І якщо їх улюблені іграшки і казкові персонажі прийдуть у гості на урок, принесуть у загадкових конвертах цікаві завдання, листи від дівчинки Коми, від Знака Запитання, із країни Букварії тощо, то урок стане цікавим, схожим на казку. Тоді ручка перетвориться на чарівну паличку, а самі діти на чарівників. Часто на урок приходить чоловічок Сміхотун, і тоді діти можуть хвилинку відпочити і посміятися.

Міцні знання, уміння і навички учнів набувають у процесі активної пізнавальної діяльності, важливим збудником якої є інтерес. Стійкий пізнавальний інтерес формується при поєднанні емоційного, раціонального і ефективного в навчанні.

Узагальнюючи досвід своєї роботи, я змогла зробити такі висновки:

1. На сьогоднішній день відомо багато форм, способів і прийомів, що дозволяють сформувати у молодших школярів інтерес до української мови як навчального предмету.
2. Вивчення узагальненого досвіду показало, що нестандартні форми роботи викликають інтерес учнів до  української мови.
3. Гумор на уроках - доречний. Він допомагає засвоєнню програмного матеріалу, вносить необхідну емоційну розрядку. Цікаві завдання з гумористичними елементами можна пропонувати при вивченні різних тем початкового курсу рідної мови. Особливе задоволення викликають у молодших школярів завдання на редагування.
4. Загадки, прислів'я, приказки; різні лінгвістичні словники – ефективні дидактичні засоби, що допомагають учителеві сформувати в учнів інтерес до уроків рідної мови.
5. Творчі завдання, що сприяють розвитку фантазії й уяви молодших школярів, допомагають учителеві перетворити «нудний» граматичний матеріал у яскраві образи. При цьому обов'язково виникнуть незвичайні ситуації, що змушують активно діяти кожного учня.
6. Вивчення української мови сприяє формуванню людини в плані духовному, інтелектуальному і моральному, допомагає вирішити потреби суспільства, через ряд важливих функцій, а саме – пізнавальну, мислительну, комунікативну, національно-культурологічну.
7. Учителі початкових класів повинні постійно прагнути до підвищення своїх професійних  знань і навичок.

        Працюючи на освітянській ниві вже понад 35років, я переконуюся в тому, що є дуже   важливим серйозне заняття зробити  цікавим і захоплюючимдля дітей.

 

 

                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                 ДОДАТКИ

                                  Пальчики – символи:

Вказівний – іменник (коли ви були маленькими і бачили різні предмети то запитували у мами: „хто це, що це?” і вказували цим пальчиком – він давав імена предметам);

Середній – прикметник (до одного іменника можна підібрати багато прикмет, тому і цей пальчик, що означає прикметник, більший від попереднього);

Безіменний – дієслово (двом пальчикам важко виконувати роботу, тому до них додається третій, а він любить „ходити” на роботу);

Мізинчик – прийменник (як у нашій мові є невеликі слова за розміром, та і на нашій ручці є маленький пальчик);

Великий – числівник (додаємо ще один пальчик і отримуємо „5”, а „5” – це число, отже і пальчик вказує на число п’ять);

• тінь від вказівного пальчика – займенник (тобто це тінь від іменника, або того, що стоїть за іменником);
• прислівник (стоїть за словами на звороті долоні, завжди незмінюваний, бо у цьому місці рука не згинається)

                                                        * * *

У палаці Королеви Мови зібралися усі піддані. Королева сказала, що захворів іменник, його треба замінити.

- Я! Я все можу! Я скрізь встигну! – вигукнуло маленьке слово.

- Як негарно вихвалятися, - похитала головою Королева.

- Ми – несподівано сказало Слово. – Ти! Ви! Він! Вона! Воно! Завжди готові йти на роботу замість Іменника, - проказало Слово.

Так і досі живуть у дружбі і злагоді Іменник та його „заступник”, виручаючи один одного.

  
                                                                                                                     
                                                              * * *

Жили-були собі на світі двоє близнюків. Одного звали И, другого Е. Вони були такі схожі один на одного, що часом використовували це, любили жартувати. І тоді у багатьох словах замість И чувся Е, і навпаки, замість Е – И. Так було і цього разу: в слові зима чувся – (е) – з(и,-е)ма, а в слові село – и – с(е,-и)ло.

Та де не візьмись, з’явився дядечко Наголос (я мушу вам сказати, що близнюки побоювались свого старого родича). І от тільки дядечко Наголос „погукав” близнюків сталося диво. Не лише близнюки стали на свої місця, а й самі слова змінились: зими, села. І с того часу, коли близнюки починали бавитися, міняючись місцями у словах, з’являвся дядечко Наголос і швидко наводив лад.

 

 

Гра «Слова – родичі»
                 (Діти діляться на дві команди. Ведучий називає слово.
                             Гравці добирають спільнокореневі слова.)
Ліс (лісник, лісовий, пролісок, лісок, переліски)

Сад (садок, садовий, садівник, посадка, саджанець)

Казка (казати, казочка, переказ, приказка)

Мова (мовний, розмовляти, промовець)

Вода (водиця, водник, водяний, підводний)

Блиск (блискавка, блискучий, блискотіли)
 

Гра «Будь уважним»

         (Вчитель називає слова. Якщо слово є спільнокореневим
                                з попереднім,діти плескають в долоні.)

Приніс, переніс, заніс, мій ніс.

Гора, гористий, горе.

Водій, водити, заводити, вода, виводити.
Гра «Навпаки»

                             (Учні добирають слова-антоніми)

добрий – злий	довгий - короткий
гарячий – холодний	глибокий - мілкий
темний – світлий	вузький - широкий
маленький – великий	білий – чорний

Гра «Хто більше?»
(До іменника підібрати прикметники.)

Небо (яке?) синє, світле, грізне, ласкаве, привітне

Береза (яка?) висока, тендітна, струнка, білокора, молода

Весна (яка?)

 

Гра «Закінчи речення»

Андрійко сьогодні (що робить?)

Юрко витер (що?)

Тарас полив (що?)

Чергові стежать (за чим?)

Вчителька подякувала (кому?)

Мій тато працює (ким?)

Зацвіла в долині червона (що?)

Учні поспішають (куди?)

Промінь сонця падає (на що?)

Художник малює (чим?)

Вітер гайдає (що?)

Літак пролетів (над чим?)

На березі проклюнулись (що?)

 

Гра «Хто швидше?» 
(Від іменників утворіть прикметники.)

осінь – осінній	зима - зимовий
гума – гумовий	казка - казковий
краса – красивий	добро - добрий

 

Гра «Не помились»
(Порівняй предмети за однією ознакою.)

За кольором: крейда біла, а вугілля чорне

За глибиною: ріка глибока, а потічок мілкий

За шириною: дороги широкі, а стежки вузькі

За смаком: лимон кислий, а малина солодка
 

 Гра «За ознаками впізнай предмет»

Білий, пухнастий, холодний – сніг

Спокійне, бурливе, тихе – море
       

 Гра «Спіймай  слово з подовженням»

              (Ведучий читає речення, учні вибирають потрібні слова)

Юля нюхає зілля.

Оля складає бадилля.

Орися гладить колосся.

Дануся чеше волосся.

Аня біжить на змагання.

Соня плаче  спросоння.

Вітя розпалює багаття.

Юзя в’яже мотуззя.

Веруня збирає насіння.

Галюня тягне коріння.