Дотримання правил техніки безпеки на уроках хімії

 

 

 

 

 

 

 

Дотримання правил техніки безпеки на уроках хімії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матійчук Оксани Дмитрівни,

 учителя Трацької ЗОШ І -ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              План

       Вступ ………………………………………………………………………………………………3

Розділ І.Вимоги до приміщення кабінету хімії……………………………4

1. Вимоги до розміщення кабінету хімії та її обладнання…………………4
2. Освітлення……………………………………………………………………………………5-6
3. Опалення і вентиляція…………………………………………………….………………6
4. Електрична мережа……………………….……………………………………………6-7
5. Пожежна безпека…………………………………………………………………………..7

Розділ ІІ. Правила техніки безпеки під час проведення практичних занять (демонстраційних дослідів, лабораторних та практичних робіт) у кабінетах хімії……………………………………………8

1. Загальні правила техніки безпеки……………………….……………….…….8-9
2. Правила безпечної роботи з кислотами і лугами…………………….9-10
3. Правила безпечної роботи з металічним натрієм………..………..10-11
4. Рекомендації щодо нейтралізації відходів натрію…….………………..11
5. Правила безпечної роботи з органічними розчинниками…….11-13
6. Правила електробезпеки……………………….…………………………………….13
7. Правила користування витяжною шафою………………….…………..13-14
8. Правила роботи зі скляним лабораторним посудом та іншими виробами зі скла…………………………..…………………………………………14-15

Розділ ІІІ. Надання першої (долікарської) медичної допомоги………..………………………………………………………………………………..…16

1. Перелік медикаментів і приладь для аптечки кабінету хімії…..….16
2. Перша допомога у разі отруєнь………….…………………………………..16-18
3. Перша допомога при опіках…………………………………………………………18
4. Перша допомога при опіках очей…….…………………………………….18-19
5. Перша допомога при пораненні….………………………………………………19

      Висновки…………………………………….………………………………………………………20

Список використаної літератури………………………………………………… 21  Додатки……………………………………………………………………………………………22-25

Урок-вікторина «Правила техніки безпеки при роботі в хімічному кабінеті»………..…………………………………………….…………………………………22-25

 

 

 

 

 

 

 

                                                Вступ

 

                                                                      Хімії в жодному разі навчитися

                                                                     неможливо, не знаючи самої практики

                                                                     і не беручись за хімічні операції

                                                                                                        М.В.Ломоносов

      Актуальність теми. Хімія – одна з найдавніших наук. Люди здавна вміли видобувати метали з руд, фарбувати тканини, випалювати глину, а вправні руки людини освоювали нові ремесла, пов’язані з хімією. Уже в середні віки людина прагнула доодержання корисних речовин і матеріалів. Поступово створювалася хімічна наука й хімічне виробництво. Завдяки роботам учених у хімії з'явився міцний фундамент, народжений у союзі з фізикою та математикою. Хімія наших днів – це хімія несподіваних перетворень, до яких ми звикли й часто не помічаємо. 

   Вивчаючи хімію ми відкриваємо для себе світ дивовижних речовин, роль яких у нашому житті надзвичайно велика. Завдяки досягненням цієї науки розробляють новітні технології, добувають надчисті метали, сплави, напівпровідники, пальне для ракетоносіїв та багато іншого.

   Але ми забуваємо, що якби ми не знали як поводитися з тими чи іншими матеріалами, реактивами, хімічним посудом нічого цього б не було. Якби вчені-хіміки не знали правил техніки безпеки багато речовин не були б досліджені, життя і здоров'я були б під загрозою, адже правила техніки безпеки – це своєрідна інструкція для створення нових речовин.

   Метою даної роботи є дотримання правил техніки безпеки на уроках хімії.

   Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

1.Формування відповідального ставлення учнів до питань особистої безпеки та безпеки тих, хто оточує;

2. Свідоме розуміння необхідності захисту та збереження власного здоров'я, дотримання правил безпечної поведінки в умовах виникнення екстремальних ситуацій, у тому числі аварій;

3. Вміння надати першу допомогу і самодопомогу у разі нещасних випадків.

    У роботі як основний метод дослідження використовується аналіз наукових джерел.

   Обсяг і структура роботи. Робота викладена на 25 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, 3 розділів та висновків, додатків і списку використаної літератури, що включає 16 джерел.

 

 

 

 

Розділ І. Вимоги до приміщення кабінету хімії.

1. Вимоги до розміщення кабінету хімії та його обладнання

   Приміщення кабінету хімії та лаборантської повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-3 – 97 «Будинки та споруди навчальних закладів», СПП-86-а – 74 «Санітарні правила по влаштуванню і утриманню загальноосвітніх шкіл».

   Рекомендується розміщувати кабінети на верхніх поверхах будівлі.

   Площа приміщення кабінету хімії має бути не менш як 72 м², лаборантської – не менш як 16 м², висота приміщення – не менш як3,3 м.

   Розміщувати лаборантську слід поряд з кабінетом хімії з боку класної дошки і з’єднувати дверима.

   Необхідно передбачити другий вихід з лаборантської у коридор, на сходи, в рекреаційне та інше суміжне приміщення.

   Згідно з СП 11-86-а – 74 «Санітарні правила по влаштуванню і утриманню загальноосвітніх шкіл» підлогу в кабінеті хімії і лаборантській покривають негорючими матеріалами типу пластика. Дерев'яну дощату підлогу шпаклюють, щоб не було щілин, і покривають фарбою. Підлога в кабінеті хімії має бути стійкою проти стирання, не повинна деформуватися від миття і дезінфекції. Не дозволяється покривати підлогу в кабінеті хімії паркетом, бо випадково пролиті хімічні реактиви потрапляють у щілини і стають джерелом бруду.

   Розміщення лабораторних меблів і обладнання в кабінеті хімії повинно забезпечувати зручність,безпеку роботи і відповідати нормам ГОСТ 11015 – 93 «Столи учнівські. Типи і функціональні розміри», ГОСТ 11016 – 93 «Стільці учнівські. Типи і функціональні розміри», ГОСТ 10607 – 93 «Столи демонстраційні. Функціональні розміри»,ГОСТ 18666 – 86 «Шафи для навчальних посібників. Функціональні розміри»,ГОСТ 22360 – 86 «Шафи демонстраційні і витяжні. Типи і функціональні розміри».

   Відстань між першим рядом лабораторних столів демонстраційним столом встановлюється не менш як 0,8 м. демонстраційний стіл установлюється на подіумі заввишки 0,15 м.

   Відстань від останнього ряду лабораторних столів до дошки не повинна перевищувати 10 м.

  Відповідно до ДБН В.2.2-3 – 97 «Будинки та споруди навчальних закладів» кабінет хімії та лаборантську забезпечують вентиляцією, освітленням, опаленням, водопроводом і каналізацією. В кабінеті хімії мають бути встановлені раковини з підведенням холодної та гарячої води. Труби холодної та гарячої води, які підводяться на робочі місця учнів, фарбують в блакитний або синій колір.

   Один з водопровідних кранів у кабінеті чи лаборантській обладнується змінним шлангом з насадкою для змивання зі шкіри лугів (у випадку необережного поводження), на іншому крані має бути постійно закріплена гумова трубка з насадкою для промивання очей

         1.2 Освітлення

   Усі робочі місця, проходи й приміщення кабінету хімії та лаборантської мають бути добре освітленими. Освітлення не повинно утворювати різких тіней на робочих місцях, зайвої яскравості  й блиску в полі зору тих, хто працює, а також контрастів між освітленим робочим місцем і навколишнім середовищем. Освітлення має бути рівномірним, давати напрям світлового потоку з лівого боку від учня.

   Природне освітлення кабінетів хімії повинно відповідати вимогам СНіП І-4 – 79 2Природне і штучне освітлення».

   Коефіцієнт природної освітленості в кабінетах хімії, який показує, у скільки разів освітленість у приміщенні менша освітленості ззовні будівлі, повинен бути не меншим за 1,5%.

   Скло світлових отворів (вікон) потрібно очищати не рідше як 2 рази на рік. До цих робіт залучати учнів не дозволяється.

   Не можна захаращувати світлові отвори обладнанням та іншими приладами як із внутрішнього, так із зовнішнього боків будівлі.

   Сонцезахист в кабінеті хімії застосовують влітку в південних районах з підвищеною інсоляцією. Для цього рекомендується використовувати жалюзі.

   Штучне освітлення кабінету повинне відповідати вимогам СНіП ІІ-4 – 79 «Природне і штучне освітлення».

   Рекомендується застосовувати підвісні люмінесцентні світильники розсіяного світла.

   Як джерела світла рекомендується використовувати переважно люмінесцентні лампи білого кольору типу ЛБ, ЛХБ, ЛТБ відповідно до ГОСТ 6825 – 91 «Лампи люмінесцентні трубчасті для загального використання».

   Для освітлення застосовують також світильники з лампами розжарювання повністю відбитого або переважно відбитого світлорозподілу (ГОСТ 17677 – 82Е «Світильники. Загальні технічні умови»).

   Світильники встановлюють рядами паралельно зовнішнім стінам з вікнами, вмикання передбачають роздільне (по рядах).

   Найменша освітленість від загального освітлення робочих поверхонь на висоті робочого місця (0,8 м від підлоги) в кабінеті хімії та лаборантській має бути не менш як 300 лк незалежно від виду освітлення відповідно до СНіП ІІ-4 – 79 «Природне і штучне освітлення».

   Світильники треба утримувати в чистоті. Чистити їх потрібно не рідше одного разу на 3 місяці.

    Лампи світильників у разі їх виходу з ладу необхідно замінювати лампами відповідної потужності. Особа, відповідальна за електрогосподарство, здає на утилізацію використані люмінесцентні лампи до спеціалізованих установ згідно з чинним законодавством.

   При освітленні лампами розжарювання світильники повинні мати арматуру, що захищає працюючого від надмірної яскравості джерела світла, а світильники  - від пилу, вологи, механічних пошкоджень.

   Нагляд за станом та експлуатацією освітлюваних установок покладається на особу, відповідальну за електрогосподарство навчального закладу, яка має групу класифікації з електробезпеки не нижче третьої.

 

      1.3 Опалення і вентиляція

   Кабінет хімії та лаборантська забезпечуються опаленням і пригашено-витяжною вентиляцією відповідно до СНіП 2.04.05 – 91 «Опалення, вентиляція і кондиціювання» з таким розрахунком, щоб у приміщеннях підтримувалися температура у межах 17-20°С, вологість – 40-60%.

   Природну вентиляцію здійснюють за допомогою фрамуг або кватирок зі зручними пристроями, що дають змогу легко відчиняти і зачиняти їх, стоячи на підлозі. Площа фрамуг і кватирок, що не відчиняються, повинна бути не менша ніж 1/50 площі підлоги і забезпечувати трикратний повітрообмін відповідно до СНіП 2.04.05 – 91 «Опалення, вентиляція і кондиціювання».

   Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням шкідливо діючих газів і парів, кабінет хімії та лаборантську забезпечують витяжними шафами і відповідно до ГОСТ 22360 – 86 «Шафи демонстраційні й витяжні. Типи і функціональні розміри».

   Витяжні шафи виготовляють з металевих конструкцій, склити їх необхідно армованим склом або склопластиком. Якщо витяжні шафи виготовлені з деревини, то їх внутрішня поверхня оббивається жерстю або викладається керамічною плиткою для захисту від полум’я спиртівок або електронагрівальних приладів.

   Витяжні шафи обладнуються верхніми і нижніми відсмоктувачами, які мають регулятор-перегородку, що дає змогу регулювати виділення шкідливих речовин із робочої зони.

 

     1.4Електрична мережа

   Електропроводка, встановлення електрообладнання та приладів у кабінеті хімії повинні відповідати вимогам Правил влаштування електроустановок.

   Усі доступні для торкання електротехнічні пристрої потрібно надійно ізолювати.

   Відповідно до ДНАОП 0.00-1.21 – 98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів» електроприлади потужністю до 800 Вт можна вмикати в мережу через штепсельні розетки, що застосовуються для звичайної мережі. Потужніші нагрівники та інші прилади необхідно підключати до рубильників (закритого типу) або розподільних щитів.

   Розподільні пристрої необхідно розміщувати у шафах, виготовлених з негорючих або важкогорючих матеріалів.

   Контрольно-вимірювальні прилади монтують на щитах у місцях, які зручні для спостереження і обслуговування.

   Заземлення електрообладнання треба виконувати відповідно до ГОСТ 12.1.030 – 81 «Електробезпека. Захисні заземлення, занулення».

   Вмикання і вимикання всієї електромережі кабінету хімії повинно здійснюватися одним загальним рубильником.

   Не дозволяється подавати на лабораторні столи напругу змінного струму вище 42 В і постійного  - вище 110 В.

   Розетки для вмикання електричних приладів розміщують на торцевому боці робочого столу або на стіні біля робочого місця, на розетках повинен бути напис: 42 В змінного, 110 В постійного. Штепсельні розетки мають бути закритого типу.

   Для живлення переносних електроприймачів потрібно застосовувати гнучкі проводи, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням можливих механічних дій. Жили зазначених проводів повинні бути в спільній оболонці.

   Нагляд за правильною експлуатацією електричних пристроїв та станом електричної мережі покладається на особу, яка відповідає за електрогосподарство навчального закладу.

 

 

      1.5Пожежна безпека

   Забезпечення пожежної безпеки в кабінеті хімії визначається Правилами пожежної безпеки України.

   У кабінеті хімії повинні бути справні первинні засоби пожежогасіння:

•     Вогнегасники вуглекислотні, пінні або порошкові, які розміщують безпосередньо в кабінеті хімії та лаборантській;
•     Ящик або відро з піском (об’ємом близько 0,01м³ ) і совком;

   До них обов’язково необхідно забезпечити вільний доступ.

   Загоряння в кабінеті хімії слід відразу ліквідувати. У разі виникнення пожежі необхідно:

•        Повідомити пожежну охорону (тел.01);
•        Вжити заходів щодо евакуації людей з приміщення;
•        Вимкнути електромережу.

   Легкозаймисті та горючі рідини і електропроводку необхідно гасити піском, вогнетривким покривалом, порошковими вогнегасниками; знеструмлену електропроводку можна гасити водою або будь-якими наявними вогнегасниками. Загоряння у витяжній шафі ліквідується вогнегасниками після вимкнення вентилятора.

 

 

 

 

 

      Розділ ІІ. Правила техніки безпеки під час проведення практичних занять (демонстраційних дослідів, лабораторних та практичних робіт) у кабінеті хімії

   2.1 Загальні правила техніки безпеки

1. Категорично забороняється працювати в лабораторії одній особі, оскільки в разі нещасного випадку не буде можливості надати допомогу потерпілому ліквідувати наслідки аварії.

2. Кожний, хто працюватиме в кабінеті хімії, повинен уважно ознайомитись із правилами протипожежної безпеки і надання першої медичної допомоги, а в разі нещасних випадків вжити необхідних заходів швидко, але спокійно, без паніки.

3. Забороняється працювати в кабінеті хімії без халата.

4. Під час роботи в кабінеті хімії необхідно додержуватись чистоти, тиші, порядку і виконувати правила техніки безпеки.

5. Кожний, хто працюватиме в кабінеті хімії, повинен знати місце розміщення засобів протипожежної безпеки і аптечки з медикаментами для надання першої медичної допомоги.

6. Категорично забороняється в кабінеті хімії палити, вживати їжу, пити воду.

7. Забороняється починати проводити досліди доти, поки учень не засвоїть техніку їх виконання, а також не ознайомляться за довідниками з отруйністю і вогненебезпечністю речовин, з якими вони працюють.

8. Досліди необхідно проводити тільки в чистому посуді. Після закінчення експерименту хімічний посуд потрібно одразу помити.

9. у процесі роботи учень повинен додержуватись чистоти й акуратності, стежити щоб речовини не потрапили на обличчя й руки. Усі речовини набирати тільки шпателем.

10.Категорично забороняється пробувати хімічні речовини на смак. Нюхати речовини потрібно обережно, спрямовуючи на себе їх пари легкими помахами руки не нахиляючись до посудини і не вдихаючи пари на повні груди.

11.Склянки з речовинами й розчинами забороняється піднімати й тримати за шийку, їх беруть захватом руки збоку. Великі банки з реактивами беруть за шийку, одночасно підтримуючи другою рукою дно банки.

12.Категорично забороняється затягувати ротом у піпетки органічні речовини та їх розчини. Для цього потрібно користуватися спеціальною гумовою грушею.

13.Нагрівати пробірки та інший скляний посуд потрібно дуже обережно і поступово. Перед початком нагрівання на відкритому вогні або електроплитці посуд необхідно зверху витерти насухо.

14.Забороняється нахилятися над реакційним посудом і заглядати в його отвір. Перед нагріванням будь-якої рідини до кипіння в неї обов’язково треба поміщати кип’ятильники, а отвір посуду спрямувати від себе та інших. Роботи, пов’язані з нагріванням концентрованих кислот і лугів, потрібно виконувати в захисних окулярах або користуватися захисним щитком.

15.Якщо прилад обладнаний газовідвідною трубкою, припиняти нагрівання реакційної суміші можна лише тоді, коли кінець газовідвідної трубки не занурений у рідину. Якщо нагрівання припинити раніше, рідину затягає в реакційну суміш, яка може розбризкатись.

16.Після закінчення роботи необхідно загасити газовий пальник,спиртівку або виключити електроплитку.

17.Забороняється виливати в раковини розчини кислот, лугів, а також розчини, які містять йони важких металів, органічні речовини. Усі відходи потрібно зливати в спеціальні бутлі.

18.У кожному кабінеті хімії обов’язково повинні бути захисні окуляри, протигази, респіратори, захисні гумові рукавиці та фартухи.

19.У кожному кабінеті хімії повинні знаходитись засоби протипожежного захисту: ящик з просіяним піском і совком для нього;протипожежна ковдра (азбестова або товста полотняна), справний вогнегасник.

20. У кожному кабінеті хімії на доступному місці повинна бути аптечка з медикаментами; розчини таніну (у спирті), перманганату калію, борної кислоти, гідрокарбонату натрію, йоду (у спирті), вата, бинти, пластир, мазь від опіків.

 

2.2 Правила безпечної роботи з кислотами і лугами

   Основні кількості кислот та інших агресивних речовин треба зберігати в спеціально призначеному приміщенні.

   Концентровані кислоти, а також аміак необхідно обережно розливати під витяжкою, щоб запобігти травмам.

   Розливати кислоти та інші агресивні рідини з великих ємностей у видаткові склянки слід за допомогою сифона з гумовою грушею, ручним насосом або ніжкою повітродувкою. Використовувати електричні повітродувки з цією метою не дозволяється.

   Переносити склянки ємністю більш ніж 5 л з реактивами необхідно в плетених кошиках, ящиках або іншій тарі, що гарантує безпечне транспортування.

   Переносити або навіть піднімати склянки з агресивними реактивами за шийку посудини не дозволяється.

   Доставлені в лаборантську реактиви розміщують у призначених для них місцях.

Для одержання розчинів із концентрованих кислот необхідно лити кислоту у воду, а не навпаки, постійно перемішуючи. Розчинення концентрованої кислоти у воді (особливо сульфатної) супроводжується сильним нагріванням і розбризкуванням рідини, що може призвести до опіків.

   Для розбавлення концентрованих кислот, їх змішування, а також для змішування речовин, що супроводжуються виділенням теплоти, потрібно користуватися хімічним тонкостінним скляним або порцеляновим посудом.

   Щоб уникнути опіків порожнини рота, а також отруєння, забороняється набирати розчини кислот, лугів та інших агресивних рідин у піпетку ротом. Для засмоктування цих речовин потрібно користуватися піпетками з різними пастками та гумовою грушею.

   Розчиняти луги слід у порцеляновому посуді, вільно додаючи до води невеликі порції лугу при безперервному перемішуванні. Шматочки лугу можна брати тільки пінцетом або щипцями.

   Великі шматки їдких лугів потрібно розколювати на дрібні в спеціально відведеному місці.

   Під час усіх операцій з кислотами і лугах треба обов’язково застосовувати засоби індивідуального захисту: халат та гумовий фартух, гумові рукавиці, захисні окуляри тощо.

   Відпрацьовані кислоти і луги слід збирати в спеціально призначений посуд  окремо і зливати в каналізацію тільки після нейтралізації.

   Розлиті кислоти або луги необхідно негайно засипати піском, нейтралізувати і після цього прибрати.

 

2.3 Правила безпечної роботи з металічним натрієм

   Лужний метал натрій енергійно взаємодіє з водою, при цьому виділення водню супроводжується вибухом. Тому під час роботи з металічним натрієм слід бути особливо обережним.

   Не можна допускати, щоб натрій мав контакт з водою, вологими предметами, органічними сполуками, що містять хлор, твердим карбон (ІV)оксидом (сухим льодом).

   Всі роботи з металічним натрієм треба виконувати на піддонах у витяжній шафі, використовуючи захисні окуляри  і гумові рукавиці, віддалік від джерела води і тепла.

   Не дозволяється працювати з натрієм за вологості в приміщенні більш ніж 60%.

   Зберігати металічний натрій необхідно в скляній тарі, яка щільно закрита пробкою, під шаром зневодненого гасу, парафіну або трансформаторного мастила. Банки зберігаються в металевому ящику з піском.

   Виймати металічний натрій з тари, завантажувати його в апарати тощо треба лише сухим пінцетом або тигельними щипцями. Гас, парафін та трансформаторне мастило з поверхні металу витирають фільтрувальним папером.

   Різати металічний натрій потрібно на фільтрувальному папері сухим і гострим ножем. Первинне різання натрію треба виконувати під шаром трансформаторного мастила або гасу для зняття верхнього пер оксидного шару, оскільки внаслідок контакту пероксидних сполук з чистим металом на відкритому повітрі може бути вибух.

   Відходи (обрізки) металічного натрію необхідно збирати в окремі банки зі зневодненим гасом для наступного знищення в той самий день. Накопичувати залишки натрію не дозволяється.

   Викидати залишки металічного натрію в каналізаційну раковину або тару для збирання сміття не дозволяється.

   Прилади і посуд, в яких можлива наявність частинок металічного натрію, треба спочатку помити етиловим спиртом і тільки після цього, коли весь метал розчиниться в ньому, можна промивати водою.

   Для гасіння металічного натрію, що загорівся, треба користуватися порошковим вогнегасником, сухим піском, сухою магнезією або ковдро. Не дозволяється застосовувати для гасіння лужних металів воду, пінні вогнегасники та карбон (ІV) оксид.

 

2.4 Рекомендації щодо нейтралізації відходів натрію

      Відходи (обрізки) металічного натрію необхідно знищувати в той самий день, коли води одержані. Для цього обрізки натрію будь-яких розмірів загальною масою до 200 г розміщують в кругло донній колбі і заливають бензином так, щоб шар над верхнім шматочком металу був не менший ніж 0,05 м. колбу закріплюють на штативі і забезпечують зворотним водяним холодильником. Всередину колби через холодильник подають холодну воду. Об’єм разової порції становить 5 мл. Наступну порцію додають тоді, коли повністю прореагує попередня. Роль бензину і зворотного холодильника полягає в тому, щоб не припустити нагрівання рідини вище кімнатної температури. Колбу можна додатково охолоджувати за допомогою водяної бані.

   У цих умовах змінюється механізм взаємодії натрію з водою – кисень вже не бере участь в реакції, тому і тепловий ефект відносно малий. Додавання води припиняють тоді, коли розчиняються останні шматочки металу. Добутий водний розчин натрій гідроксиду відокремлюють на розподільній воронці і використовують для будь-яких потреб.

 

2.5 Правила безпечної роботи з органічними розчинниками

   На практичних заняттях в кабінеті хімії використовуються органічні розчинники, які мають значну токсичність і утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші: ацетон, бензин, бензен,етиловий, бутиловий і метиловий спирти тощо.

   За ступенем небезпечності розчинники, що застосовуються в кабінеті хімії, належать до трьох груп:

• Розчинники, що зумовлюють здебільшого гострі отруєння з переважаючим явищем наркозу – бензин, етиловий і бутиловий спирти, ацетон;
• Розчинники більш токсичні, що спричиняють гострі отруєння – метиловий спирт (метанол) тощо;
• Розчинники, що мають високу токсичність, крім гострих отруєнь спричиняють стійкі зміни функції кровоносних органів і нервової системи – бензен тощо.

   За ступенем пожежної безпеки більшість з них належить до легкозаймистих.

   Під час роботи з органічними розчинниками слід бути особливо обережним, роботу виконувати обов’язково у витяжній шафі.

   Прилад, у якому демонструють дослід, пов'язаний з небезпекою вибуху, з боку учнів повинен бути захищений екраном із органічного скла. Експериментатор захищає очі окулярами або маскою з козирком із органічного скла.

   Перед початком роботи з легкозаймистими розчинниками всі пальники, що є у витяжній шафі, де виконується дослід, треба загасити а електричні нагрівники – вимкнути.

  Роботу, пов’язану з небезпекою загоряння, спалаху або вибуху, треба виконувати стоячи.

   Нагрівання і перегонку легкозаймистих і горючих органічних розчинників дозволяється виконувати лише на водяній або паровій бані, використовуючи електронагрівники.

   Не дозволяється виливати в каналізацію органічні розчинники.

   Відпрацьовані рідини потрібно збирати в призначену тару, що герметично закривається, і знищувати в місцях, погоджених із органами санітарного та пожежного нагляду.

   Кількість розчинників, що є одночасно в кабінеті хімії, не повинна перевищувати потреби для уроку, що проводиться.

   Зберігати розчинники слід в товстостінному скляному посуді не дозволяється.

   Якщо в кабінеті хімії розлито невелику кількість органічних розчинників (до 0,05 л), треба загасити відкрите полум’я у всьому приміщенні і провітрити його.

   У випадку аварії, коли розлито органічні розчинники у кількостях більших за 0,05 л, необхідно:

• Негайно вивести учнів з приміщення;
• Загасити в приміщенні всі пальники і вимкнути електроприлади;
• Відчинити вікна або кватирки і зачинити двері;
• Розлиту рідину засипати піском або тирсою, за допомогою дерев'яного совка або двох дерев'яних дощечок зібрати в тару і знешкодити в той самий день;
• Провітрювання приміщення припинити тільки після того, як повністю зникне запах розлитого розчинника;
• Під час прибирання користуватися захисними окулярами та гумовими рукавицями.

 

2.6  Правила електробезпеки

   Поводження з електроприладами в кабінеті хімії потребує великої обережності й безумовного виконання правил електробезпеки відповідно до ДНАОП 0.00-1.21 – 98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

   У кабінеті хімії треба використовувати електронагрівники закритого типу та інше електричне обладнання тільки заводського виготовлення. При експлуатації слід користуватися паспортом та інструкцією заводу-виготовлювача.

   Усі електронагрівальні прилади повинні мати теплоізоляцію знизу і з боку стін. Як теплоізоляцію можна використати керамічні плити та інші негорючі матеріали з малою теплопровідністю.  

   Електроприлади, що перебувають в експлуатації, періодично оглядає особа, відповідальна за електрогосподарство; вона також перевіряє захисне заземлення, електропроводку і загальний стан електромережі. Якщо є порушення в стані електромережі, подача струму до робочих місць не дозволяється.

    Виявлені пошкодження і порушення необхідно негайно усунути.

    Подача струму через загальний рубильник до робочих місць і вимикання його після закінчення робіт виконує лише вчитель або особа, яка обслуговує електромережу навчального закладу.

   Штепсельні розетки і встановлене обладнання можуть перебувати під струмом на час проведення дослідів. Після закінчення експерименту подача струму негайно припиняється.

   Шафи з розподільними пристроями повинні бути замкнені на замок.

 

2.7 Правила користування витяжною шафою

   Витяжну шафу вмикають не пізніше ніж за 15 хв до початку роботи.

   Стулки витяжної шафи під час роботи мають бути максимально закритими з невеликим зазором для тяги. Відкривати їх дозволяється тільки на час використання встановлених у шафі приладів або в разі іншої потреби на висоту, зручну для роботи, але не більше як половину висоти отвору.

   Підняті стулки на час роботи у витяжній шафі закріплюють за допомогою наявних для цього пристроїв.

   Якщо витяжна шафа має кілька стулок, то ті, якими не користуються, повинні бути закритими. У разі порушення цього правила знижується ефективність вентиляції.

   Щоб запобігти проникненню шкідливих газів і пари з витяжної шафи до приміщення кабінету, вентиляцію треба відрегулювати так, щоб у шафі утворювалося невелике розрідження.

 

2.8 Правила роботи зі скляним лабораторним посудом та іншими виробами зв скла

   Під час роботи на установці, виготовленій зі скла або з елементами зі скла, в умовах, коли є хоч невелика ймовірність аварії, необхідно обгородити всю установку захисним екраном із органічного скла, а найнебезпечніші ділянки установок – металевою сіткою або металевим кожухом.

   Під час збирання скляних приладів застосовувати підвищені зусилля не дозволяється. При з’єднані окремих частин зі скла необхідно захищати руки тканиною.

   Щоб полегшити збирання приладів , кінці скляних трубочок змочують водою, вазеліном або гліцерином.

   Усі види механічної або термічної обробки скла слід виконувати з використанням захисних окулярів.

   Щоб обрізати шматок скляної трубки або палички, необхідно зробити на ній надріз напилком або іншим інструментом, який ріже скло, після чого взяти трубку обома руками і легким натиском у напрямі, протилежному надрізу, зламати її.

   Після розламування, гострі кінці слід оплавити або обробити наждачним папером.

   Якщо хімічні реактиви надійшли до кабінету хімії в ампулах, необхідно обережно зробити надріз, як у випадку зі скляною паличкою, відламати шийку ампули, тримаючи ампулу над лотком або іншою посудиною. Потім обережно пересипати або перелити вміст ампули у заздалегідь заготовлену склянку (наприклад, бром чи йод необхідно тримати в склянці з темного скла).

   Кінці скляних трубок чи паличок, що застосовують для розмішування розчинів та іншої мети, мають бути оплавлені.

   Для змішування або розбавляння речовин, що супроводжуються виділенням теплоти, а також для нагрівання хімічних речовин слід використовувати порцеляновий або тонкостінний скляний посуд.

   Пробірки, кругло донні колби, порцелянові чашки можна нагрівати на відкритому вогні, плоскодонні колби і стакани слід нагрівати тільки на металевому роз сікачі полум’я.

   Посудину з гарячою рідиною не можна закривати притертою пробкою доти, поки вона не охолоне.

   Щоб відкрити пробку в посудині, яку заїло, необхідно спочатку обережно постукати по обводу пробки знизу догори дерев'яним молоточком або брусочком. Якщо це не допомагає, слід обережно підігріти шийку посудини так, щоб не нагрілась вся пробірка. Нагрівати можна рушником, змоченим гарячою водою, обгорнувши ним шийку посудини, або над полум’ям спиртового пальника., обертаючи посудину навколо осі, не торкаючись полум’я. не можна нагрівати посудину над відкритим полум’ям, якщо в посудині містяться легкозаймисті, вибухонебезпечні або отруйні речовини.

   Великі хімічні стакани слід піднімати двома руками так, щоб відігнуті краї (бортики) спиралися на вказівний та великий пальці.

   Установку або окремі частини її, що перебувають під вакуумом, слід захищати дротяним екраном (сіткою); під час роботи користуватися захисними окулярами.

   Скляні посудини, призначені для роботи під вакуумом, заздалегідь випробовують на максимальне розрідження. Перед випробовуванням посудину потрібно обгорнути рушником або натягнути на неї металеву сітку. Такі самі заходи безпеки застосовують під час проведення фільтрування під розрідженням. Застосовувати плоскодонний посуд (перегонну колбу, приймач) у вакуумних установках і приладах не дозволяється.

   Тонкостінну посудину під час закривання гумовим корком (наприклад, при влаштуванні промивалки) тримають за верхню частину шийки, корок злегка повертають, руки при цьому захищають рушником.

   Роботу з отруйними, вогне- і вибухонебезпечними речовинами, а також роботи, що проводяться під тиском або вакуумом, слід виконувати в приладах і посуді з високоякісного, термостійкого скла.

   Нагріваючи рідину в пробірці або колбі, необхідно закріплювати їх так, щоб отвір пробірки або шийка колби були направлені в напрямі від себе і сусідів по роботі; при цьому посуд наповнюють рідиною не більше ніж на третину об’єму. Протягом усього процесу нагрівання не дозволяється нахилятися над посудиною і заглядати в неї.

   При нагріванні хімічних речовин в пробірці або колбі не дозволяється тримати їх руками, треба закріплювати в тримачі для пробірок або в лапці штатива (зажим повинен бути біля отвору пробірки).

   Під час миття скляного посуду треба пам’ятати, що скло крихке, легко ламається і тріскається від ударів, різкої зміни температури. Для миття посуду щітками («йоржами») дозволяється направляти дно посудини тільки від себе або вниз.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РозділІІІ. Надання першої (долікарської) медичної допомоги

  Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії можливі нещасні випадки (отруєння, хімічні й термічні опіки, травми осколками скла тощо). Слід пам’ятати, що чим швидше буде надано допомогу потерпілому, тим менше буде негативних наслідків. У разі необхідності потрібно негайно викликами швидку допомогу.

   У кабінеті хімії повинна бути аптечка з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь, а також інструкція щодо надання першої медичної допомоги.

3.1 Перелік медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь для аптечки кабінету хімії

1. Бинт стерильний і нестерильний ………………………………………………………. по 1 шт.

2. Серветки стерильні…………………………………………………………..…………………….. 1 уп.

3. Вата гігроскопічна (у банці з притертим корком)…………………………………….50 г.

4. Спирт етиловий…………………………………………………………………………………….30-50мл.

5.Мазь від опіків (з анестезином тощо)……………………………………………………….1 уп.

6. Калій перманганат…………………………………………………………………………………15-20 г.

7. Розчин йоду спиртовий………………………………………………………………………….. 1 фл.

8. Розчин борної кислоти 5-% спиртовий…………………………………………………… 1 фл.

9. Розчин оцтової кислоти 2-%............................................................. 100-150 мл

10. Розчин аміаку 10-%...................................................................................1 фл.

11. Валідол………………………………………………………………………………………………….. 1 уп.

12. Вазелін борний…………………………………………………………………………………….. 1 уп.

13. Розчин пероксиду водню 3-%................................................................ 50 мл.

14.Активоване вугілля в таблетках……………………………………………………………. 4 уп.

15. Сульфацил – натрію 30-% у тюбиках по 1,5 мл…………………………………… 5 шт.

16. Сода питна………………………………………………………………….…………………… 1 пачка

17. Ножиці медичні…………………………………………………………………………………. 1 шт.

18. Пінцет……………………………………………………………………………………………….… 1 шт.

19. Клей БФ-6 (або лейкопластир)………………………………………………25 мл (3 пак.)

20. Джгут………………………………………………………………………………………………….. 1 шт.

   Комплектування аптечки й складання інструкції з подання першої медичної допомоги узгоджують з персоналом медпункту навчального закладу.

   Відповідальність за наявність медикаментів, перев’язувальних засобів а також належний стан аптечки покладається на лаборанта кабінету.

Контроль за станом аптечки здійснює персонал медпункту.

 

3.2 Перша допомога у разі отруєнь

Отруєння карбон (ІІ) оксидом.

   Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, слабкість, блювання, шум у вухах, судома і втрата свідомості.

   Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень (чистий або з добавкою СО₂ з об'ємною часткою 5%). Потерпілого потрібно тримати в теплі, зігрівати грілками або теплими компресами до рук і ніг. У разі потреби – робити штучне дихання до прибуття лікаря.

   Отруєння сірководнем.

    Ознаки отруєння: запаморочення голови, головний біль, загальна слабкість, нудота. У деяких випадках може настати раптова смерть внаслідок ураження дихальних шляхів.

      Перша допомога: забезпечити потерпілому доступ свіжого повітря, дати вдихати кисень з добавкою СО₂ з об'ємною часткою 5-7% .

   Отруєння оксидами Нітрогену

   Ознаки отруєння: оксиди Нітрогену насамперед діють на слизову оболонку і дихальні шляхи, потім зумовлюють подразнення очей, сухість у горлі, кашель, іноді нудоту і блювання. Отруєння оксидами Нітрогену особливо небезпечне для осіб, які страждають захворюваннями серця.

   Перша допомога: потерпілому дати дихати чистим киснем. У зв’язку з можливим набряканням легень і порушенням кровообігу слід уникати всяких зусиль, потрібний повний спокій. Не допускати охолодження тіла.

   Отруєння хлором.

   Ознаки отруєння: подразнювання верхніх дихальних шляхів, за тривалої дії кашель посилюється і може завершитися спазмом окремих ділянок дихальних шляхів, а потім припиняється дихання. Навіть за короткочасної дії хлору треба остерігатися гострого набрякання легень.

      Перша допомога: негайно вивести потерпілого на свіже повітря, звільнити від одягу, який заважає диханню, давати вдихати кисень або вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, можна дати випити суспензію магній оксиду (10 г на склянку води). Покласти до рук і ніг потерпілого теплі компреси.

   Отруєння сірчаним газом.

   Ознаки отруєння: подразнення слизової, кашель і чхання.

   Перша допомога: вивести потерпілого на свіже повітря, вдихати з ватки нашатирний спирт з етанолом, застосовувати інгаляцію розчином питної соди з масовою часткою натрій гідроген карбонату – 2%.

   Отруєння амоніаком (аміаком).

   Ознаки отруєння: подразнення слизової оболонок, сльозотеча і запалення очей, сильний кашель, жар у горлі, крім того у потерпілого з'являється нудота і приступи задухи.

   Перша допомога: при отруєнні через вживання рідини з амоніаком дати випити велику кількість води з добавленням до неї оцтової кислоти, викликати блювання, дати молока, яєчний білок; при отруєнні внаслідок вдихання амоніаку вивести потерпілого на свіже повітря, вдихати з ватки пари розбавленої оцтової кислоти.

   Отруєння органічними рідинами.

   У разі потрапляння у організм через харчовий тракт отруйних органічних рідин: ацетону, формаліну, метанолу аніліну тощо необхідно викликати блювання, а потім дати молока і яєчний білок.

   В інших випадках необхідно:

• При отруєнні сірковуглецем потерпілого винести на свіже повітря, давати вдихати нашатирний спирт, дати валідол, напоїти міцним солодким чаєм;
• При отруєнні натрій фторидом: створити потерпілому повний спокій, напоїти молоком з яєчним білком або дати вапнякову воду;
• При отруєнні сульфатною кислотою: дати проковтнути шматочок льоду і покласти лід на живіт, прополоскати рот розчином калій перманганату з масовою часткою речовини 2%, молоко, яєчний білок, розчин крохмалю

 

3.3 Перша допомога при опіках

   Під час роботи в кабінеті хімії найбільш імовірними є термічні і хімічні опіки.

   При термічних опіках першого ступеня уражене місце обробляють етиловим спиртом, після чого накладають суху стерильну пов'язку або чисту тканину і звертаються до дерматолога. Ні в якому разі не можна проколювати пухир, змочувати місця опіків водою, припікати їх розчином калій перманганату, бриліантової зелені, розчином йоду, застосовувати «народні засоби», різні олії, вазелін, бо вони тільки підсилюють опіки, сповільнюють загоєння ран. При важких опіках необхідно негайно відправити потерпілого до лікувального закладу.

   У разі хімічних опіків уражену ділянку шкіри треба промити великою кількістю прохолодної води протягом 15-20 хв (забороняється обробляти обпечені місця ватяним тампоном), потім промивають розчином питної соди з масовою часткою натрій гідроген карбонату – 2% (при потраплянні кислоти) або розчином оцтової або лимонної кислоти з масовими частками речовин -1-2% (при потраплянні лугу), ополіскують водою і накладають марлеву пов'язку з риванолем або фурациліном.

   При опіках під час роботи з металічним натрієм, а також фосфором необхідно ватяним тампоном зняти з поверхні шкіри ці речовини, а потім промити великою кількістю води.

 

3.4 Перша допомога при опіках очей

   При потраплянні в око будь-якої хімічної рідини необхідно ретельно промити його великою кількістю води.

   Опіки очей під час роботи в кабінеті хімії найчастіше спричиняються кислотами і лугами. При опіках кислотою безпосередньо після опіку видно ділянку і важкість ураження. Спостерігається почервоніння, у важчих випадках – омертвіння тканин і в подальшому – відторгнення омертвілої тканини.

   При опіках лугом не завжди видно відразу важкість ураження. Спостерігається почервоніння кон'юктиви, поблідніння рогівки, хворі не завжди звертаються до лікаря. Проте через 1-2 дні стан погіршується, рогівка мутніє і людина може втратити зір. Усе це трапляється внаслідок того, що при опіках кислота безпосередньо пошкоджує тканини, до яких дотикається. А луг просочується між клітинами і спричиняє руйнівну дію на саму тканину.

   При потраплянні в око кислоти найкраще одразу промити його чистою проточною водою, а потім накласти ватяний тампон, змочений розчином натрій гідроген карбонату з масовою часткою солі 3%.

   Промивати очі при потраплянні лугу слід водою, а після цього – розчином ортоборатної кислоти з масовою часткою її 2%( 1 чайна ложка ортоборатної кислоти на склянку води). Після заключного ополіскування очей чистою водою під повіки вводять 2-3 краплі альбуциду з масовою часткою розчиненої речовини 30%.

   Промивати очі після опіку необхідно ретельно протягом 20-30 хв, а потім обов’язково звернутися до лікаря.

 

3.5 Перша допомога при пораненні

   Той, хто подає допомогу при пораненні, повинен помити з милом руки, а якщо це неможливо – змазати пальці йодною настоянкою. Доторкуватися до рани  навіть вимитими руками не дозволяється . не дозволяється обмивати рану водою.

   При незначних порізах рану обробляють йодною настоянкою і накладають марлеву пов'язку, яка захищає організм від мікробів і сприяє швидкому зсіданню крові.

   При пораненні склом або іншим предметом рану промивають великою кількістю дистильованої води або тампоном, змоченим етиловим спиртом (етанолом); виймають скалки скла і знову промивають рану спиртом. Якщо рана забруднена, бруд видаляється лише навкруги, але ні в якому разі не з глибинних шарів рани. Шкіру навколо рани обробляють йодною настоянкою або розчином бриліантової зелені, перев'язують і звертаються в медпункт.

   При серйозному порізі й сильній кровотечі необхідно накласти джгут вище рани, покрити рану стерильною марлею і негайно викликати лікаря.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                Висновки

 

 Опрацювавши літературу за темою “ Дотримання правил техніки безпеки на уроках хімії ”, я дійшла до таких висновків:

•   Кабінет хімії – спеціально пристосоване приміщення для проведення теоретичних та практичних занять з хімії і пов’язаної з ними позакласної роботи. Належне обладнання кабінету хімії забезпечує  експериментальне викладання шкільного курсу хімії і проведення занять за її окремими розділами та організацію профільних класів, програма яких дещо розширена і спеціалізована з урахуванням інтересів учнів та виробничого оточення школи. У  кабінеті хімії слід проводити заняття лише з цього предмета. Використовувати приміщення з іншою метою не дозволяється. Практичні заняття в кабінеті хімії повинні проводитися тільки в присутності вчителя хімії або лаборанта, під їх керівництвом і постійним наглядом.
•   Робота в хімічному кабінеті завжди пов’язана з деякою небезпекою, оскільки більшість хімічних речовин отруйні, вогне- та вибухонебезпечні.

            Виникненню нещасних випадків у кабінеті хімії можна запобігти, якщо   виконувати правила техніки безпеки. Безпека проведення досліду залежить від його виду. Проте існують загальні правила для кожного, хто працює в хімічному кабінеті, виконання яких повинно бути обов’язковим незалежно від того, який експеримент виконується.

•  Під час проведення практичних занять у кабінеті хімії можливі нещасні випадки (отруєння, хімічні й термічні опіки, травми осколками скла тощо). Слід пам’ятати, що чим швидше буде надано допомогу потерпілому, тим менше буде негативних наслідків. У разі необхідності потрібно негайно викликами швидку допомогу.

       У кабінеті хімії повинна бути аптечка з набором медикаментів, перев’язувальних засобів і приладь, а також інструкція щодо надання першої медичної допомоги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Романова Н.В. Загальна та неорганічна хімія. Практикум: Навч. посібник. – Київ.: Либідь, 2003. – 3-20 с.
2. Хімія / З.Бібік, І. Філоненко. – К.: Казка,2010. – 16-18 с.
3. Книга вчителя хімії: Довідково-методичне видання/ Упоряд. С.В.Василенко, О. В. Єресько. Вид. 2-ге, доповн. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006, - 74 – 104 с.
4. Шкільний кабінет хімії: Нормат. док. / Упоряд. Г. Мальченко та ін. – К.: Вид. дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. – 5-35 с.
5. Б.Д.Грищук. Лабораторні роботи з органічної хімії.–Тернопіль, 2008. – 4–11 с.
6. Нетрадиційні уроки. Хімія. 7-11 класи / Харків ТОРСІНГ ПЛЮС, 2008. – 17-25 с.
7. Васильчук М.В., Винокуров Л.Е., Тесленко М.Я. Основи охорони праці. К., 1997. 18-26 с.
8. Збірник нормативних актів з охорони праці. – К., 1996. 24-32с.
9. Пожежна безпека (нормативні акти та інші документи). Т.1-2. – К., 1998. 95-115с.
10. Правила пожежної безпеки в Україні. – К.,1998. 104 – 120с.
11. Каталог основних засобів забезпечення пожежної безпеки. – К.,1997. 171 -180 с.
12. Охорона праці в школі. – К.:Радянська школа, 1986, 200 – 209 с.
13. Положення про розробку інструкцій з охорони праці. – К., 1998, 19-35 с.
14. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях. – К.,1997.  57-63 с.
15. Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. Гігієна та виробнича санітарія. – К., 1997, 305-312 с.
16. Саков Л.С., Медвідь М.К. охорона праці. – К.,1995, 275 -281 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

4.1 Урок-вікторина «Правила техніки безпеки при роботі в хімічному кабінеті»

        Мета: перевірити знання учнів про техніку безпеки при роботі  в хімічному кабінеті.

        Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.

        Форма уроку: урок-гра.

        Між предметні зв’язки: біологія (надання першої допомоги).

        Форми й методи роботи учнів на уроці: проблемно-пошукова робота, робота з підручником, робота з додатковою літературою, здійснення самостійних висновків.

 

                                                         Хід уроку

 

1. Організаційний момент

   Учитель підкреслює необхідність знання техніки безпеки при роботі з хімічними реактивами й правил поведінки в хімічному кабінеті. Знайомить учнів з формою проведення вікторини.

 

2. Узагальнення й систематизація знань

 

                                     Питання вікторини

1. Що таке токсичність речовини?

(Токсичність (отруйність ) речовини виражається у вигляді концентрації отруйної речовини в повітрі при відповідному часі впливу на організм).

2. Як отрути можуть потрапити в організм?

(Отруйні речовини можуть потрапити в організм через ротову порожнину, легені, шкіру, а також розчиняючись у волозі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. Отрути – це речовини, які навіть у вкрай незначних кількостях небезпечні для організму людини. До отруйних речовин належить, наприклад, миш’як і його сполуки, сполуки ртуті, сполуки урану, нітробензол та 1н..)

3. Охарактеризуйте дію оксиду вуглецю (ІІ), оксиду вуглецю (ІV), сірководню на організм людини.

(Чадний газ легко з’єднується з гемоглобіном крові,внаслідок чого позбавляє його можливості приєднувати кисень. Потерпілого необхідно вивести на свіже повітря.

   За наявності в повітрі 3% вуглекислого газу в людини спостерігається прискорене дихання; при 10% - настає втрата свідомості й швидка смерть, а при 20% виникає миттєвий параліч.

   Сірководень дуже отруйний. Так, наприклад, 0,2% цього в повітрі вбиває тварин за одну або дві хвилини, а 0,07% убивають через годину або дві. Людина, що ввійшла в атмосферу майже чистого сірководню, раптово, без попередніх симптомів, непритомніє й гине)

4. Охарактеризуйте дію хлору й брому на організм людини. Яку допомогу необхідно надати при потраплянні цих речовин в організм людини?

(Хлор у малих дозах викликає подразнення верхніх дихальних шляхів, тому що у волозі слизових оболонок утворюється соляна й хлорнуватиста кислоти. При отруєнні хлором рекомендується вдихання кисню, водяного пару, спиртового розчину аміаку. Бром у невеликих дозах викликає кровотечу з носа, блювоту, кон’юктивіт. Потрапляння брому в очі загрожує повною втратою зору. У таких випадках очі необхідно промити 2%- ним розчином соди на протязі не менш 5 хвилин, потім струменем проточної води (повіки розкрити пальцями) і звернутися до лікарні. При потраплянні на шкіру – важкий хімічний опік, загальне отруєння організму. Слід промити уражене місце 50% - ним розчином гіпосульфіту натрію (3-5 хвилин), а потім проточною водою на протязі 10 хвилин, накласти пов’язку зі зволоженим гідрокарбонатом натрію й відправити до лікарні).

5. Яку першу допомогу необхідно надати у всіх випадках отруєння газоподібними речовинами?

(При отруєнні газоподібними речовинами потерпілого необхідно забезпечити свіжим повітрям, а також дати йому спокій. Інші дії будуть залежати від властивостей речовини, що викликала отруєння.)

6. Який принцип дії вуглекислотних вогнегасників?

(У вуглекислотних вогнегасниках оксид вуглецю (ІV) випаровується, температура різко знижується і оксид вуглецю (ІV), що надходить із вогнегасника, твердне. Через розтруб вогнегасника надходить снігоподібна маса. В осередку пожежі оксид вуглецю (ІV) починає випаровуватися, на що витрачається багато теплоти, температура в осередку пожежі знижується. Збільшення об'ємної частки оксиду вуглецю (ІV) приводить до різкого зменшення частки кисню в місці загоряння.)

7. Як впливають на організм людини кислоти й луги?

(Кислоти викликають хімічний опік. Виділяють їдкі пари й через це викликають велику небезпеку концентровані кислоти. Гази й пари, що виділяються, подразнюють верхні дихальні шляхи. Луги мають в основному місцеву дію на організм, викликаючи омертвіння (некроз) тих ділянок шкіри, на які потрапили. А надалі виникає загальне отруєння за рахунок усмоктування в кров продуктів взаємодії м’язових тканин і лугів. Дія концентрованих розчинів характеризується значною глибиною проникнення, тому що вони руйнують білок. У зв’язку з цим особливо небезпечне потрапляння шматочків лугів в очі, воно супроводжується, при запізнілій першій допомозі, втратою зору.)

8. Як зберігають металевий натрій? Чому?

(Натрій зберігають під шаром гасу, тому що він легко вступає в реакцію з киснем і парами води повітря, що може призвести до самозаймання й вибуху.)

9. Які правила безпечної роботи зі скляним посудом вам відомі?

(При роботі зі скляним посудом і приладами неприпустимі підвищені фізичні навантаження. А при нагріванні до високої температури вироби зі скла практично не міняють свого зовнішнього вигляду, тому можуть служити причиною сильних опіків при необережному поводженні з ними.)

10. Яку першу допомогу слід надати при отруєнні кислотами і лугами?

(При легкому отруєнні лугом п'ють 1% - ний розчин оцтової кислоти. При отруєнні кислотою всередину приймають оксид магнію (2 чайні ложки на 1 склянку води). При більш серйозному випадку – промивають шлунок, використовують обволікаючі засоби й адсорбуючі речовини (деревне вугілля в порошку – столова ложка на 2 склянки води на один прийом.)

11. Яку першу допомогу необхідно надати при потраплянні їдких речовин на шкіру або в очі?

(Уражене місце шкіри або очі необхідно промити великою кількістю води.)

12. Сформулюйте кілька основних правил техніки безпеки:

(Основні правила:

1. Тримати робоче місце в чистоті й порядку;
2. Ретельно та дбайливо доглядати за апаратурою та приладами;
3. Бути дисциплінованим, уважно стежити за поясненнями вчителя й виконувати всі письмові настанови і вказівки;
4. Завжди працювати тільки з невеликими кількостями речовин;
5. Починати експеримент тільки тоді, коли стане ясно, що і як треба робити;
6. У випадку несподіваних подій зберігати спокій і чітко виконувати вказівки вчителя;
7. Дотримуватися запобіжних заходів при роботі з реактивами;
8. Знати місцезнаходження вогнегасника й аптечки;
9. Дотримуватися всіх указаних вчителем запобіжних заходів.)

13. Сформулюйте основні запобіжні заходи при роботі з реактивами.

(Основні заходи:

1. Посуд, у якому зберігаються реактиви, повинен мати відмітні ознаки;
2. Реактиви не слід брати руками; після закінчення експерименту руки слід ретельно вимити;
3. У лабораторії не слід пити, ні їсти; не дозволяється також використовувати лабораторний посуд під продукти харчування;
4. Не можна пробувати реактиви на смак, за винятком тих випадків, коли це робиться за вказівкою вчителя;
5. При визначенні запаху треба повітря з парами речовин підганяти до носа змахом долоні;
6. Проводити експеримент таким чином, щоб не допустити впливу шкідливих для здоров'я газів на оточуючих; по можливості працювати у витяжній шафі;
7. При роботі з вогненебезпечними речовинами стежити, щоб поблизу не було відкритого вогню або сильно нагрітих предметів;
8. Посуд з вогненебезпечними речовинами відразу після їхнього використання слід щільно закрити й прибрати в безпечне місце.

14. Як повинен повестися учень, якщо, на його думку,при виконанні лабораторного досліду або рішенні експериментальних завдань його сусід по столу допускає неправильні дії?

(Попросити сусіда на час припинити виконання експерименту й звернутися за роз’ясненнями до вчителя або лаборанта.)

15. Чому концентровані луги не можна довго зберігати в тонкостінному лабораторному посуді?

(Тому, що концентровані луги руйнують скло.)

16. Що потрібно зробити, щоб ліквідувати пожежу в початковій стадії?

(Для того, щоб ліквідувати пожежу в початковій стадії потрібно:

1. Видалити з вогнища пожежі джерело, що викликало загоряння (наприклад, прибрати з дерев'яної підлоги тигельними щипцями палаючий шматочок сухого пального;
2. Понизити температуру у вогнищі загоряння нижче тієї, при якій з навколишніх предметів починають виділятися й запалюватися горючі пари й гази ( наприклад, подати у вогнище пожежі воду у великій кількості.);
3. Ізолювати вогнище загоряння або оточуючі предмети від доступу повітря (наприклад, скористатися пінним, порошковим або вуглекислотним вогнегасником, піском або накидкою, що погано горить);
4. Збити полум’я з палаючих предметів(наприклад, сильним струменем води або повітря.)

17. Як правильно користуватися сухим пальним?

(Сухе пальне називається уротропіном. Запалюють таблетку пального тільки на керамічних пластинах (металеві – теплопровідні, а скляні можуть тріснути). Полум’я найкраще гасити ковпачками від спиртівок, керамічними тигельками.)

 

3. Підбиття підсумків уроку

   Учитель оцінює відповіді учнів (груп), виставляю оцінки. Якщо є необхідність, то акцентує увагу учнів на правильних відповідях вікторини.

4. Домашнє завдання

   Скласти короткий конспект основних правил поведінки в хімічному кабінеті.