Довіку матінку шануйте – свій найсвятіший оберіг

Лідія Миколаївна Блажевич

 м. Київ

 

 

 

 

 

«Довіку матінку шануйте – свій найсвятіший оберіг»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:       Виховувати любов і шанобливе ставлення до рідної матері, до  України. Розширювати духовний світ учнів. Формувати у них почуття обов’язку перед батьками, своєю Батьківщиною.

Обладнання: Проектор, інтерактивна дошка, DVD - програвач, слайди, диски.

 

 

Свято проводиться у святково прибраній актовій залі школи. У центрі на столі стоїть образ Божої Матері, прикрашений українським вишитим рушником, а біля нього - свічка. У залі розставлені столи, за якими сидять запрошені на свято мами, бабусі, жінки - вчителі. На столах стоять живі квіти. На тарілках - цукерки, печиво, фрукти.

На стінах висять плакати з крилатими висловами:

 

1. Нема цвіту більшого, як цвіт на калині,

Нема у світі ріднішого, як мати дитині.

                                                                                    Прислів'я

 

2. У нашім раї на землі

 Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

           З своїм дитяточком малим.

                                                                                  Т.Шевченко

 

3. Серце матері - це безодня, на глибині

якої завжди знайдете прощення.

                                                      Оноре де Бальзак

 

4. Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

                                                                                 В.Симоненко

 

(У залі звучить пісня на слова Бориса Олійника «Мамо, вечір догора» у виконанні Ніни Матвієнко)

 

 

Вчитель:

У травні, коли розцвітають квіти і дзвенить голосисто пташиний спів, теплий вітерець приносить до нас свято Матері.

Мама! У цьому слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Любов матері - вся з тривог, сподівань і безоглядного жертвування собою.

Материнство. Святе і прекрасне. У всіх народів, у всі віки. Жінка - мати завжди була хранителькою, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість завжди поважали в сім'ї . У хвилини радості і печалі злітає це слово з наших вуст. Мати була, є і буде для нас живим символом рідного дому, рідної землі. Осиротів би людський світ без Матерів. Бережіть їх і ніколи не легковажте їхньою любов'ю.

 

(   Учнівський   хор   виконує   «Пісню   про   рушник»   на   слова   А.Малишка,   музика

П. Майбороди).

Пісня про рушник

 

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

і в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

і рушник вишиваний на щастя дала,

 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка.

І засмучені очі хороші твої.

 

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

і засмучені очі хороші, блакитні твої.

 

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім  шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю;

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

 

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю:

І дитинство , й розлука, й твоя материнська любов.

 

 

(Дівчатка виконують танок з рушниками).

 

 

 

 

Вчитель:

 

Саме Вам - найріднішим, найдорожчим, наймилішим і приурочуємо ми наше свято.

Вперше організувала святкування Дня Матері американка із Філадельфії Анна Джервіс у 1910 році. Потім це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році, а в 1929 році це свято почали відзначати в Галичині, І зараз, мабуть, немає жодного куточка в Україні, де б не відзначалося свято Матері. Воно уособлює в собі три найдорожчі образи:

Матері Божої, Матері-України і рідної неньки.

Читець:

Ой маю я три матері

 

Ой маю я три матері , та всі три хороші –

Три матері. Три квіточки, як три красні рожі.

Перша мати - Непорочна. Як лілея біла,

Із Дитятком - Немовлятком, Пречистая Діва.

 

Друга мати - це найкраща на світі країна,

Земля наша, наша славна Ненька - Україна.

Третя мати - що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.

 

Ой маю я три матері. Та всі три хороші -

Три матері, як три квіточки, як три красні рожі.

 

        К. Вагилевич

1-й ведучий:

 

Мама! Матуся! Ненька рідненька! Скільки ніжності в цьому слові! Мама - всьому початок! Мама - берегиня роду! Мама - це той центр, який єднає всю родину. Мама - символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.

 

Читець:

 

Де мати посіє

 

Де мати посіє, там стелиться ласка,

Де мати посадить, там сходить добро,

Бо в мами рука і легка, і прекрасна,

І серце глибоке, як сивий Дніпро.

 

Матуся заплаче, щоб дітям радіти,

 Ранесенько встане, щоб діток навчить

Ой дітоньки - діти, ви сонячне жито,

Ви мамин посів у душі  не топчіть.

 

Запахнув чебрець з материнського поля,

Немов нагадати силкується він.

Що мати дала нам і сонце , і долю,

Дала, не забравши нічого взамін,

 

З далеких країв нашу душу тривожну,

 До рідної хати птах добрий несе

                                  Бо тільки матуся уміє і може

Порадить, утішить, пробачить усе.

 

 

В.Крищенко

 

Читець:

 

Мамо! Немає милішого слова!

Ти ж бо життя і творіння основа.

Пензель, перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні — з болем, любов'ю.

 

 

 

 

 

2-й ведучий

 

Мама! Найдорожче слово у світі,

Де б не був ти, що б ти не робив,

Вона завжди освітить твій шлях

Ніжним серцем, відданим тобі.

У важкі дні і дні радості, щастя –

Вона завжди з тобою.

 

 

Читець:

 

Мама! Найдорожче слово у світі!

Мамо! Від твоєї доброти

Сини і дочки стають сміливіші,

І тоді оживають в пустелях сади,

Золотиться пшениця на камені.

Виростають в степах міста.

Мамо! Ти даєш світові радість!

Мила моя. Ніжна і дорога!

 

(Звучить «Материна пісня» на слова І.Бердника, музика О.Білаша)

 

Материна пісня

Стало в хаті соколятам тісно,

                                       Полетіли в передгроззя.

                                                  і тужила материна пісня,

Як та чайка  при  дорозі.

 

А без пісні не буває сонця,

 

А без сонця не буває цвіту.

 

Хто забуде материну пісню,

 

         Той сліпим блукатиме по світу…

 

Вчитель:

 

Найперше слово, яке вимовляють діти майже в усіх країнах світу, - це слово «мама». І не дивно, що в багатьох народів слово «мама» починається літерою «м»:

 

Майка - болгарське

Мама - румунське

Матка – польське

Матір - грецьке

Мадер - шведське

Мутер - німецьке

Ман - португальське

Мазер - англійське

 

Мати - це перше слово, яке з радістю, з усмішкою вимовляє дитина. Мати - це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Мати любить свою дитину, завжди намагається зрозуміти її, подати руку допомоги, розділить її радість і смуток.

 

 

 

 

Читеиь:

 

            В хаті сонячний промінь косо

 На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси

     Припорошила вже сивина.

 

              Легкі зморшки обличчя вкрили -

     Це життя трудового плід.

   Але в кожному русі - сила,

  В очах юності видно слід.

 

 Я таку тебе завжди бачу.

 Образ в серці такий несу –

       Материнську любов гарячу

                                               і твоєї душі красу.

 

        Я хотів би , як ти, прожити,

            Щоб не тліти, а завжди горіть,

    Щоб уміти, як ти, любити,

 Ненавидіть, як ти, уміть.

 

В. Симоненко

 

Вчитель:

 

У піснях, легендах, віршах поети оспівують безкорисливу материнську любов, тепло і ласку, яку мати віддає своїм дітям, але, на жаль, діти часто завдають своїм матерям великого болю.

 

Читець

 

ЛЕГЕНДА

Дівчину вродливу юнак покохав.

Дорожче від неї у світі не мав.

І клявся, божився, що любить її

Над сонце, над місяць, над зорі ясні:

«Тебе я кохаю. За тебе умру...

Віддам за кохання і неньку стару!»

 

Та мила його не боялась гріха:

Була , як гадюка, зрадлива, лиха.

Всміхнулась лукаво і каже йому:

«Не вірю, козаче, коханню твому.

Як справді кохаєш, як вірний єси,

Мені серце неньки живе принеси!»

 

Юнак, мов стерявся: не їв і не спав,

Три дні і три ночі він десь пропадав,

І стався опівночі лютий злочин:

Мов кат, витяг серце у матері син...

 

І знову до милої  з серцем в руках,

Побіг і скажений хопив його жах.

Ось-ось добігає, не чуючи ніг..

Та раптом спіткнувся і впав на поріг.

 

І серденько неньчине кров'ю стекло,

І ніжно від жалю воно прорекло...

Востаннє озвалось до сина в ту мить:

«Ой, любий, ти впав...Чи тобі не болить?»

 

М. Вороний

 

Вчитель:

 

Як бачите, серце матері готове прийти на поміч навіть тоді, коли діти ображають матерів.

«Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти», - говорить українська мудрість. Від поганих дітей родину можна вберегти. І це залежить не лише від ваших батьків, але й від вас самих.

Будьте хорошими дітьми. Щоб старість матері не була отруєна вашими поганими вчинками. Пам'ятайте, що матір і Батьківщину ні купити, ні заслужити не можна, їх не вибирають, а отримують з дня народження.

 

Читець

 

Можеш вибирати друзів і дружину.

          Вибрати не можна тільки Батьківщину.

    Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

 

В.Симоненко

 

(Звучить пісня «Росте черешня в мами на городі» на слова Миколи Луківа, музика

А. Горчинського).

 

Росте черешня в мами на городі

 

         Росте черешня в мами на городі,

              Стара — стара, а кожен рік цвіте,

       Щоліта дітям ягодами родить,

 Хоча вони не дякують за те.

 

Приспів:

 

 Мамо! Мамо! Вічна і кохана.

       Ви пробачте, що був неуважний.

                                          Знаю. Ви молилися за мене

                                          Дні і ночі, сива моя нене.

 

      Живе старенька мати у господі,

 Невтомні руки, серце золоте.

      Щодня і дітям, і онукам годить,

    Хоч рідко хто з них дякує за те.

 

 

Приспів

 

                     Ну що ж, про вдячність забувають люди,

                                         Душа сліпа у щасті, а проте

     Вони прозріють, але пізно буде —

     Черешня всохне, мати - одцвіте...

 

Приспів

 

Вчитель:

 

Пройдуть роки. Ви виростете й розлетитесь із рідного гнізда. Та куди б Вас не закинула доля, завжди пам'ятайте те місце, де ви народилися і виросли, де пройшло ваше дитинство, де чекає на вас і вдень, і вночі найрідніша людина — мама.

 

Інсценізація вірша Б. Олійника « Пісня про матір»

 

Дійові особи:

Ведуча

Мати

Діти

Онуки

 

 

         Посіяла людству літа свої літечка житом,

                Прибрала планету, послала стежкам споришу,

          Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

    Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.

 

                     -  Куди ж це ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.

             -  Куди ж ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.

    -  Та я недалечко.. де сонце лягає спочити.

              -  Пора мені. діти.. А ви вже без мене ростіть.

 

                          -  Та як же без вас ми?.. Та що ви намислили, мамо?

        -  А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?

     -  А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,

  І  срібло на травах, і золото на колосках.

 

                      -  Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,

        Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.

   Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу,

                      - Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

 

  Вона посміхнулась. Красива і сива, як доля

Махнула рукою - злетіли увись рушники.

                     «Лишайтесь щасливі» - і стала замисленим полем

 На цілу планету, на всі покоління й віки,

 

_Вчитель:

 

Бережіть своїх матерів, шануйте їх. Знайте, що ранню старість приносить не стільки праця, як сердечні переживання. Ваше недобре слово, негідна поведінка - це велика рана на материній душі. Мама все вибачить, все переживе -- і образи, і біль, і горе, але здоров'я мамі не повернеш.

 

Читеиь:

 

    Можеш ти когось любити,

   Можеш тільки поважати,

Як усі - ти можеш жити,

       Знаменитим можеш стати...

  Мусиш тільки пам'ятати:

                                             Можеш все!

                 Повинен ти рідну матір шанувати,

                                            Рідний край наш берегти.

 

М. Яковчук

 

Вчитель:

 

Образ матері - це наш дороговказ, це материнська мудрість, яку ми повинні пронести крізь життя і передати своїм дітям і внукам.

 

 

 

 

 

 

Читеиь:

 

 

Синівська молитва

 

Молюся Вам, єдиний Боже, - Мамо.

Молитва ця і радісна й сумна

В моїй душі, немов у Божім храмі,

Вночі і вдень із ніжністю луна.

 

Молюся вам і кланяюся в ноги,

Схиляю до землі своє чоло

За ваші всі чекання і тривоги,

Благословіння, віру і тепло...

 

Молюся Вашій мудрості, Матусю,

Ясного слова чистій простоті,

До нього я душею притулюся

- До скарбу найдорожчого в житті.

 

Бо в нім - любов і дім, і подзвін жита,

Криниця пам'яті і  віри джерело.

Бо в нім - моєї совісті молитва,

Ріка моя і човен, і весло,.,

 

Молюся Вам, єдиний Боже, - Мамо,

Молюся, та нічого не молю:

Ні харчу, срібла - злата, ані краму…

Живіть лишень! Благаю І велю!

 

Бо Ви ж, Матусю, - мова України,

 Бо Ви ж , Матусю, - доля трудова.

Бо Ви - натхненна пісня солов'їна,

Душа народу рідного жива.

 

Молюся Вам, єдиний Боже, - Мамо...

 

 

М. Дмитренко

 

(На скрипці виконується п'єса Шуберта « Аве Марія»).

 

Мама - це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання,

І тому не дивно, що в українській  і світовій літературі письменники присвячують найтепліші, найщиріші слова матерям.

Доля жінки - матері завжди хвилювала письменників і поетів усіх народів. Особливо вражають твори Т, Шевченка «Марія», «Катерина», «Наймичка»,

М. Хвильового «Мати», К. Чапека «Мати».

Багато поезій присвятили образу матері А. Малишко і Д. Павличко, Б. Олійник і В. Симоненко.

 

Інсценізація уривка із поеми «Наймичка» Т. Г. Шевченка

 

(На сцені дружина Марка Катерина і хвора наймичка Ганна. Вона напівлежить на лаві).

 

Ганна (ледве підвівшись):

 

«Доню Катерино!

Чи ще Марко не приїхав?

Ох, якби я знала, що діждуся, що побачу,

То ще б підождала.

(чути шум за сценою).

Ганна (радісно) :

Чи ти чуєш, Катерино!

Біжи зустрічати!

Уже прийшов!

Біжи швидше!

Швидше веди в хату!

 

(Входить Марко),

 

Ганна (шепоче) :

 

Слава... слава богу!

Ходи сюди, не лякайся... Вийди,

Катре, з хати:

Я щось маю розпитати,

Дещо розказати.

 

(Катря виходить, Марко підходить до Ганни).

 

Ганна:

Марку! Подивися,

Подивися ти на мене:

Бач, як я змарніла?

Я... не Ганна, не наймичка... Я...

Прости мене!

Я каралась весь вік в чужій хаті...

 Прости мене, мій синочку!

Я... я твоя мати...»

 

(Ансамбль виконує пісню «Виростеш ти, сину» на слова В. Симоненка. музика О.Білаша).

 

 

1-й ведучий

 

Шануймо ж наших матерів:

Не забуваймо! Адже і наші болі

Приймають матері в свої серця,

Аби у нас була щаслива доля

Од самого початку до кінця!

 

2-й ведучий

 

Найкращі дні для наших матерів –

Це дні , коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми можемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

Вчитель:

 

Діти! Незабаром ви закінчите школу, станете дорослими. Кожний вибере свій шлях у житті. Когось закине доля далеко від мами, і де б ви не були, вам завжди буде потрібна мама, її ласка і любов. Тож шануйте своїх матерів, бережіть їх, не приносьте їм прикрощів, частіше говоріть ніжні слова.

 

(На екрані фотографії матерів, бабусь учнів. Під час їх демонстрації звучить поезія).

 

Читець:

 

            Крізь дощ, крізь сніги і тумани,

Чи дороги туман обснує,

               Приїжджайте частіше до мами,

               Повертайтесь в дитинство своє.

 

    Забувайте обов'язок, втому.

    Не марнуйте дрібницями дні.

       Приїжджайте до рідного дому,

 Розвесняйте в нім душі свої,

 

        Щоб не мучила совість по тому,

              Не приносьте батькам ви печаль.

              Бо для них ви - сонячний промінь.

        То ж не гасніть у рідних очах!

 

1-ведучий

 

У дітях і онуках мати житиме завжди

Нам в піснях її тужити,

Нам її плекати мову,

Щоб зернятком проростала -

Вічним колом у ріллі.

 

2-й ведучий

 

Поки в світі буде жито,

Поки в світі буде слово,

Поки в світі будуть люди –

Буде Мати на землі!

О. Головко

Вчитель:

 

Ми завжди починаємо цінувати те, що втрачаємо. Щоб собі все життя не дорікати, що  щось не зробили для мами, чи колись образили її, намагайтесь зараз не завдавати їй прикрощів, турбуйтесь про неї, бо, як говорить народне прислів'я: «Нема у світі ріднішого, як рідная мати».

 

Читець

 

     Шануйте рідне слово мами,

       Що вміє вчасно зло спинить.

                Пишіть листи, шліть телеграми,

                Бо кожна мить - остання мить..,

    Загляньте в теплі, щирі очі,

         Що завжди світяться добром,

    В них затаївся смуток ночі

І цвіт веселки над селом.

 

 Невтомні руки їй цілуйте.

                                             Не зраджуйте її поріг...

 Довіку матінку шануйте –

                                            Свій найсвятіший оберіг.

 

 

Р.Грищенко

 

Вчитель:

 

Вам, шановні мами, бабусі - низький уклін. Міцного здоров'я, земного великого щастя, хай біди обминають ваші родини, хай допомагає вам у всьому Матір Божа

(Учень запалює свічку, яка стоїть на столі біля образу Матері Божої)

 

1-й ведучий:

 

Хай доля Ваша веселкою сяє,

                    Хай Мати Пречиста на крилах тримає

 

2-й ведучий

 

           Хай і Господь дарує надію й тепло.

          На многії літа. На щастя й добро.

 

( Учнівський хор виконує пісню « Многая літа», діти дарують квіти мамам, бабусям. Після закінчення свята в залі звучать пісні «Зеленеє жито, зелене» у виконанні О. Білозір. «Ой, роде наш красний» у виконанні Н. Матвієнко).