Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»: теми нацизму та Голокосту в повісті

Джон Бойн«Хлопчик у смугастій піжамі»:теми нацизму та. Голокосту в повісті

Джон Бойн (1971 року народження) – ірландський письменник, автор книг для дорослих і дітей Автор змалу мріяв бути письменником, тож із дитинства оточив себе книгами. Писати почав з 12 років. Роман “Хлопчик у смугастій піжамі” в оригіналі побачив світ у січні 2006 року – і відразу став бестселлером. Бойн написав роман за 60 годин і закінчив його 30 квітня 2004 року, у день смерті Адольфа Гітлера, який не з'являється в книзі, але незримо присутній там. На перший погляд, назва книжки не викликає особливих емоцій. Вона навіть асоціюється з чимось теплим, по-справжньому милим і дитячим, однак тільки доти, доки не задумаєшся над тим, що означає слово «смугаста». Саме воно поступово відсилає читача до історії дев'ятирічного хлопчика.

Сюжет Історія, що відбувається на тлі Другої світової війни, розказана від імені 9-річного німецького хлопчика Бруно, який безтурботно живе в прекрасному п'ятиповерховому будинку в Берліні разом зі своєю родиною і друзями. Одного разу Бруно приходить додому і виявляє, що покоївка Марія складає його речі у валізу, а сім'я змушена переїхати у загадкове місце Геть-Звідси, бо у батька нове важливе службове призначення.  Нове місце Бруно зовсім не подобається, він нудьгує, хоче грати, але немає з ким. Тоді він вирушає досліджувати територію, яка виднілася йому з вікна, де люди розгулювали в однакових смугастих піжамах. Там він і зустрів свого нового друга — єврейського хлопчика Шмуля, що перебував по іншу сторону огорожі. Вони регулярно зустрічалися біля огорожі, але час ішов і батьки вирішили, що Бруно з мамою і сестрою повинні виїхати назад до Берліна. Хлопчик йде попрощатися зі своїм другом. Саме в цей момент Бруно приходить божевільна думка — допомогти Шмулю розшукати батька. Переодягнувшись, він стає схожим на інших в'язнів і в такому вигляді пробирається за огорожу.

Роман Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» на перший погляд замовчує страшну назву концтабору, але уважний читач мимоволі здогадається, що йдеться так само про Аушвіц. Ба більше – слова Елі Візеля вкрай «пасують» цьому наративу, бо дуже точно й надуважно розкривають змальоване, увиразнюють замовчуване й міжрядкове. Геноци́д (від грец. γένος — рід, плем'я та лат. caedo — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими, корисливими або релігійними мотивами. Роман Джона Бойна вирізняється типом світосприймання – дитячим. Тут промовляють дитяча свідомість, дитяче мислення, дитяча уява, дитяча правда… Ключовою книги є тема Голокосту – масового знищення євреїв нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Голокост — систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. (Друга світова – євреї, роми, масони, інваліди, нетрадиційна орієнтація)

Страхи фашистської Німеччини 42-го року проходять перед очима читачів крізь призму дитячої свідомості, властивої їй наївності. Діти (Бруно та його сестра Гретель) не можуть зрозуміти, що вони бачать перед собою: чи то ферму за огорожею, чи то просто робочих у сільській місцевості.  Хтось з критиків роману дорікнув Дж. Бойну, що описані ним події, в реальності неможливі, адже концтабори ретельно охоронялися, ув’язнені точно не могли усамітнюватися, а син начальника концтабору не мав би бути таким наївним та не зміг би потоваришувати з ув’язненим. Завдяки знайомству зі Шмулем Бруно починає потроху усвідомлювати, що, окрім його світу, є світ інший, де немає крамниць, кав’ярень, людських усмішок… У тім світі раптово зникають дорослі, а діти ніколи не граються… А ще – всі ходять однаково: у смугастих піжамах...

Дівчина на три роки старша за Бруно. На початку твору вона грається ляльками. Але переїзд до Польщі, змінює її. Вона переймається ідеологією, нав’язаною вчителем історії. Гретель викидає свої ляльки, вішає на стіну портрет Гітлера та карту Європи, на якій відмічає просування німецької армії. Гретель розділяє горе свого брата про від’їзд із Берліна. Між ними теплі стосунки. Дівчинка важко переживає втрату брата. Зростаючи в одній родині, ці діти вражають контрастом, тож між ними нерідко виникають конфліктні ситуації. Самозаглиблений, мрійливий, романтик, інтроверт Бруно – схильна до комунікації та істерик, злослива, екстравертка Гретель. Гретель(“безнадійний випадок”)

Мати(Ельза)Красива та емоційна жінка, висока, з довгим рудим волоссям. Вона піклується про своїх дітей. Її обурює непохитна відданість чоловіка своїй кар’єрі, і хоча вона підкоряється, коли його робота вимагає від сім’ї покинути Берлін, вона все більше розчаровується у новій реальності. Їй також хочеться повернутися додому у Берлін. Бабуся(Наталі)Матір батька Бруно. Бабусі було 62 роки. Вона вміла гарно співати, її спів завжди був головною окрасою вечірок, що відбувалися в домі. Бруно любить її і дуже сумує за нею після того, як його сім’я переїхала. Бабуся близька з онуками, але вона зневажає роботу свого сина та заявляє про розчарування в його політичних уподобаннях.

Марія. Служниця родини Бруно. Бруно знав Марію майже протягом усього свого життя, і між ними здебільшого були добрі взаємини. Вже після переїзду Бруно зближується зі служницею Марією: либонь, відчуває, що саме з нею може поговорити на заборонені в родині теми. Тато(Ральф)Постать батька спочатку є невиразною. Бруно заздрить одноліткам, бо ті знають, чим займаються їхні татусі. Батько є військовим офіцером. Він керує табором Out-With (Аушвіц) у Польщі. Чоловік вірний Рейху, він твердо вірить у культурну та політичну перевагу Німеччини. На своїй посаді коменданта він демонструє велику владу та авторитет, але його професійні обов’язки викликають напругу в його сім’ї. Хоча він любить своїх дітей, у нього холодні та суворі стосунки з ними.

Шмуль. Дев'ятирічний єврейський хлопчик, з яким Бруно познайомився під час прогулянки вздовж огорожі табору. Шмуль був меншим від Бруно. Він носив смугасту піжаму, як і всі по той бік загорожі, його ноги були босі і брудні. Обличчя хлопчика було дуже дивне: шкіра майже сіра, а великі очі були кольору солодкої карамелі. Білки очей були дуже білі, здалося, що на його обличчі нічого немає, крім величезних засмучених очей. Бруно здавалося, що ім'я Шмуль звучить, як свистіння вітру. Для хлопців було несподіванкою, що народилися вони в один день – п'ятнадцятого квітня тридцять четвертого року. Шмуля привезли в табір з Польщі. Він знав німецьку, бо його мама була вчителькою. Вона знала німецьку, французьку, італійську і англійську. До того, як прибути в табір, Шмуль жив з мамою, батьком і братом Йосипом у маленькій квартирці над майстернею, де тато виготовляв годинники. Тато подарував Шмулеві гарний годинник, який пізніше відібрали солдати. Шмуль мріяв працювати у зоопарку.

Роман Джона Бойна “Хлопчик у смугастій піжамі” – книга-вибух, книга-емоція, книга-війна, книга-доба, книга-трагедія… Про двох Маленьких Принців, яких розмежовує колючий дріт і єднає Доля… І вони, тримаючись за руки, йдуть за небокрай… Дитяча наївність підкреслює абсурдність та безглуздість, того що відбувається. Простими питаннями дитина руйнує примарну логіку суджень заангажованого тоталітарного суспільства. Саме через призму дитячого світогляду автор демонструє, наскільки абсурдними є подібні ідеології. Без непотрібних описів жорсткості чи шокуючих сцен, Джон Бойн створив виняткову щемливу історію, помилкам якої, наступні покоління мають навчитися запобігати.

Д/З - придумайте власний фінал книги «Хлопчик в полосатій піжамі» (хороший чи також поганий, але не такий, як в книзі) – коротко, 5-10 речень про те, що б ви змінили під кінець історії - читати Е. Е. Шмітт «Дитя Ноя», знати сюжет твору