Джон Кітс «Про коника та цвіркуна». Поетизація образу природи у вірші, його ідея.

 

Тема :  Джон  Кітс  «Про  коника  та  цвіркуна».  Поетизація  образу  природи  у  вірші,  його  ідея.

Мета: навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю відомого англійського поета; допомогти їм відкрити для себе красу поезії; навчити визначати художні засоби для створення поетичних образів;

розвивальна: формувати навички ро­боти з підручником, виразного читання віршів, спостереження над поетичним те­кстом, уміння висловлювати свої думки та враження;

 виховна: виховувати вміння бачити красу природи в деталях, розвивати естетичні смаки учнів;

Теорія  літератури:  вірш, пейзаж, антитеза.

Тип  уроку:  урок  вивчення  нового  матеріалу.

Обладнання:    портрет  письменника ,  дидактичний  матеріал , асоціативний  кущ, Н. Паганіні «Фан­тазії на одній струні», В. Моцарта «Маленька нічна серенада», аудіозапис.

 ХІД  УРОКУ

І. Організаційний  момент

ІІ. Підготовка  до  сприйняття  навчальної  теми.  Оголошення  теми  і  мети  уроку.

• Слово учителя. Створення «Асоціативного  куща».

Всі ми жителі прекрасної зеленої планети. А кому вдалося побачити її з космосу, кажуть, що Земля – голуба. Ви знаєте, чому?

Давайте створимо асоціативний ряд до слова «Природа».

Природа – грунт, дерева, рослини, квіти, вода, повітря…

Все, що нас оточує, має свої форми, барви та звуки. Але не кожній людині дано їх побачити та відчути.

Як ви вважаєте,  чому?

Так, тому що не всі вміють спостерігати за навколишнім світом, відчувати свою єдність з природою, бути – не царем, а її частинкою. 

Краса природи є у всьому:

В листочку, в квіточці живій,

 В хмаринці, в небі голубому -

Лиш придивитися умій!

 Вона в сосні, берізці й клені,

В метеликові, просто скрізь.

 В джерельці і в траві зеленій -

 Лише прислухайсь, придивись!

Той, хто зумів донести до інших красу нашої природи, зробив це за допомогою різних засобів: кольорів – художники, звуків – музиканти, слів – письменники (поети та прозаїки). А як одним словом назвати опис природи? (пейзаж)

Демонстрація картин – пейзажів під час слухання музики.

 Виразне читання вчителем вірша Дж. Кітса

 А зараз заплющіть   очі  і  уявіть  картину:

      ... Я лежу в цю мить
На пригорі квітучій, що стримить
З морського глибу; трав і квітів тіні
Мережать зошит мій, тремтливо-змінні.
З одного боку похиливсь овес,
А серед нього мак піднявся, скрес,
Нагадуючи марною пихою
Тих, хто народам не дають спокою.
А з другого свій розіп'яв жупан
Зелено-темно-синій океан,
Там видно парус і стягу перлову,
Що кучерява обвиває праву.
Тут жайворонок падає в траву;
Там чаєчка морська — то на плаву
Танцює в морі, то над головою, —
Така ж невгавна, як і шум прибою.
                                   («До мого брата Джорджа». Переклад В.Мисика)  

 Кожна людина, мабуть, пережила і відчула щось подібне, і рядки Кітса воскрешають її почуття і спогади, тільки яскравіше.   

• Чи  сподобалась  вам  поезія ?
• Яким  настроєм  сповнений  вірш?
• В  яких  кольорах  ви  побачили  поезію?
• А чи  цікаво  вам, хто  написав  ці  чудові  поетичні  рядки ?

Отже, знайомтеся:  Джон  Кітс – поет,  для  якого  природа –   це  не  тільки  місце  відпочинку,  а  й  джерело  натхнення,  скарбниця  тем  і  сюжетів  для  творчості. (Презентація  портрета).

    Тема  сьогоднішнього  уроку: поезія Джона  Кітса  «Про  коника  та  цвіркуна». 

А давайте разом визначимо завдання уроку:

• ознайомитися з біографією поета;
• розкрити  для  себе  красу  поезії;
• виразно  читати;
• вести   спостереження  за  поетичним  текстом;
• висловлювати  свої  думки  та  враження.

 

   Отже, мета уроку:  ознайомимось  із життям і творчістю відомого англійського поета, Джона  Кітса; відкрити для себе красу поезії; будемо  продовжувати  вчитися працювати з підручником, виразного читати вірші, спостерігати над поетичним те­кстом, уміти висловлювати свої думки та враження.

 

 

 

IІІ.  Сприйняття  та  засвоєння  навчального  матеріалу.

Робота з біографічною довідкою за технологією критичного мислення

  Доля Джона Кітса, одного з найбільших ліричних поетів Англії, викликає сум і співчуття не лише тому, що його життєвий шлях був такий короткий: він не дожив до свого двадцятишестиліття. Болісно вражає те, скільки горя йому випало зазнати за такий короткий термін, скільки смертей найближчих людей пережити, як мало було у нього радощів, цікавих переживань, захоплюючих подорожей. Єдину велику мандрівку він здійснив до Італії, щоб вмерти там від невиліковної хвороби. Звичайно, як кожна людина, він мав свою неповторну біографію. Та її факти здебільшого буденні, прикрі, вона бідна на незвичні, бар­висті, просто приємні події.                                                          

    Народився Джон Кітс 31 жовтня 1795 р. у   Лондоні  в сім'ї  конюха, який  згодом став досить заможним власником кінного двору.   Дитинство обірвалося раптово із трагічною смертю батька: він вбився, упавши з коня, коли  хлопчикові  було  лише  вісім  років.  Мати через два місяці після загибелі батька ви­йшла заміж. Другий шлюб був невдалий і через два роки розпався. Разом  з  матір’ю  діти   (  їх  було п’ять) переїхали  до  бабусі.  Однак  затишне  життя  тривало  недовго.  У 1810р. мати померла від сухот на руках Джона. Від цієї ж успадкованої від матері  хвороби згас і молодший брат Том. .

  Навчався Джон у приватній закритій школі. Це була добра школа, а голов­не — син її власника Кавден Кларк, вчитель цього ж навчального закладу, став його старшим другом, прилучив до поезії. Опікуни наполягали на тому, щоб Джон став учнем хірурга та фармацевта в Едмонтоні. Навчання медицині було успішним, і через чотири роки він вже удосконалював свої знання в лондонському шпиталі Гая. Влітку 1816 р. склав фахові іспити і вже з осені міг практикувати як хірург та фармацевт.

  На той час він вже займався поезією. Перша публікація — сонет «До самотності» - вийшла друком у травні 1816р. і це, мабуть, під­штовхнуло до вибору літературного шляху. Та й під час операцій Джон думав більше про вірші… Спадщина, яка залишилася від діда, була надто скромною, тому жили вони досить бідно. Разом із братами оселився в Лондоні і навесні 1817р. побачив світ перший томик його поезій, названий просто «Вірші».

   Проте хвороба постійно переслідувала його. 1820 р. поет змушений був, за рекомендацією лікарів, залишити холодний і туманний Лондон, щоб пройти лікування в Італії. Його друг, художник Джозеф Северн, поїхав разом із ним у Неаполь, а потім — у Рим. Але ця єдина велика подорож   не дала поету ані розради, ані одужання. Він помер 23 лютого 1821 р. у двадцятип’ятирічному віці в Римі, де й похований.

• Що  вас  найбільше  вразило  в  біографії  поета?
• Які  факти  з  біографії  викликали  співчуття?
• Які  події  з  життя  Джона  Кітса  можуть  бути  прикладами  для  сучасного  покоління?

У переважній більшості поезій Джона Кітса виплескується лірич­не почуття від споглядання картин природи і витворів мистецтва, нерозривно пов'язаних між собою.  Шедеври мистецтва - теж складова час­тина природи, бо вони наслідок духовних і фізичних зусиль, таланту і праці людей. Картини природи в Кітса спо­кійні, гарні, осяяні літнім сонцем. Це луки, ліси, річки Англії. З уквітчаних пагорбів видно синьо-зелений океан, теж безмежно спокійний. Кожна квітка має свій характер, свою яскраву чи ніжну барву. Над ними в'ються бджоли і метелики, в небі літають ластівки, бринить спів жайворонка. Все оповите спокоєм, дихає нічим не обмеженою свободою і миром. Одним із найвідоміших творів ранньої поезії Кітса став прозоро-прос­тий своїми образами й глибокий за думкою вірш «Про коника та  цвіркуна».

 Словникова  робота.  Давайте пригадаємо ознаки вірша:

• вираження людських почут­тів, настроїв, думок;
• невеликий або середній обсяг;
• єдність і непо­дільність змісту (неможливо сприйняти будь-яку частину вірша без урахування цілого);
• особлива організація (рядків, пауз тощо);
• ритм (за рахунок чергування, упорядкованого руху складів, суголосся звуків).

 

• Лото. Виберіть пейзажі.

  

 

 

 

    

Історія створення вірша

У вірша Джона Кітса, який за своєю  жанровою формою є сонетом,  оригінальна історія створення. Кітс написав поезію експромтом у поетичному змаганні з поетом Лі Хантом (за свідченням сучасників, усього за 15 хвилин!)

З версією Лі Ханта (теж, до речі, дуже знаного у Англії і не тільки, поета) ви можете ознайомитися пізніше. Я вам їх додаю до ваших робочих кейсів. Мені будуть цікавими ваші міркування про обидва твори та використані художні засоби.

Виразне читання вірша Дж. Кітса «Про коника та цвіркуна»  учителем

Уявіть  картини  описані  автором

( Гай,  гори,  долини,  стерня  на  полях,  коник  в  траві,  стодола,  зима,  тепла  хата  з  каміном,  цвіркун,  трава і  сіножать)

 

• Словникова  робота – доли, коник, цвіркун, сіножать

 

• Фізкультхвилинка.  Давайте разом у рухах зобразимо засинання й пробудження природи.
• Аналіз  розуміння  змісту  вірша. Відповіді  на  запитання.

• Перечитайте мовчки ще раз вірш.
• На скільки частин ми можемо умовно поділити вірш? Чому? (На дві; картини літа у першій частині і зими – у другій). Чи схожі ці пори року?
• А як у мові ми називаємо протилежні за значенням слова? (Антоніми.) А в літературі існує таке поняття, як протиставлення, або антитеза. Давайте прочитаємо поезію і знайдемо протиставлення.
• Доведіть, що у першій частині показано картину спекотного літнього полудня. («опівдні», навіть «птахи мовчать серед гілок», коник ховається «у затінку стебла або стодоли)
• Який образ у перших двох строфах виступає па передній план? Аргументуйте відповідь. (Це образ коника, чий голос лунає навіть тоді, коли усе живе завмерло, втомившись від спеки; своїм співом він немов нагадує, що життя не припиняється ні на мить)
• Доведіть рядками із тексту, що у другій частині показана картина суворої зими. («…зима в мовчання крижане усе заковує»)
• Хто не кориться зимі? Про що він нагадує? (цвіркун своєю піснею нагадує про коника і тепле літечко)
•  В яких рядках звучить ця думка? («поезія землі не вмре ніколи», «поезія землі не оніміє»)
• У вірші змальовано конкретні слухові образи з протилежним звучанням: спів птахів – мовчання птахів; довгий танок коника – перерва в співі; голоси літа – мовчання зими. Лише пісня цвіркуна не має протиставлення. Коли замовкає серед зимового мовчання цвіркун, у пам’яті зринає пісня коника. Остання пара звукових образів увиразнює основну думку вірша Джона Кітса про те, що «поезія землі не вмре ніколи».

 

Слухання  уривку вірша   мовою  оригіналу  Дж. Кітса «Про коника та цвіркуна»

• Виразне читання вірша Дж. Кітса «Про коника та цвіркуна»  учнями.
• Короткий аналіз художніх засобів, визначення теми та ідеї твору.

• Ознайомлення з інформацією (у кейсах)

6. Застосування  знань,  умінь  та  навичок.

Робота з текстом. Робота «Творчої лабораторії»

Учні відшукують художні засоби

Ідея – «поезія  землі  не  вмре  ніколи», «поезія  землі  не  оніміє»  ( Це  краса  вічної  природи, яка  чудова   будь-якої  пори  року).

 Опрацювання рубрики «Краса слова» (с. 127-128 підручника)

Рефлексія. Формулювання висновків  за схемою.

• Як ви  розумієте  вираз  «поезія  землі»?
• Чому Поезія  Землі  не  вмре  ніколи?
• Що ми, люди, маємо зробити, щоб поезія землі не вмерла?

 

Домашнє  завдання

• Навчитися виразно читати, аналізувати вірш Дж. Кітса.
• Заповніть таблицю, обираючи звукові образи з перекладів  вірша.

Звуки літньої природи	Звуки зимової природи

 

• Усно виконати творче завдання на с. 128-129 підручника: «Опи­шіть картину літнього ранку чи зимового вечора» (6-7речень),

 

 

 

 

 

 

Додатки

• 1. Теорія літератури

Вірш — поняття, яке використовується в кількох значеннях:

1.                рядок віршованого твору, що характеризується ритміко-інтонаційною завершеністю, яка спричиняє обов’язкове відокремлення від іншого рядка кінцевою паузою;
2.                цілісний текст — віршований твір;
3.                антонім поняття «проза», синонім поняття «поезія» (хоча сло­во «поезія» може вживатися й у ширшому значенні — як сукупність віршованих творів, особливість художнього мовлення).

Найчастіше поняття «вірш» уживається в другому значенні — як цілісний текст. Його характерні ознаки:

• вираження людських почут­тів, настроїв, думок;
• невеликий або середній обсяг;
• єдність і непо­дільність змісту (неможливо сприйняти будь-яку частину вірша без урахування цілого);
• особлива організація (рядків, пауз тощо);
• ритм (за рахунок чергування, упорядкованого руху складів, суголосся звуків).

 

На  вашу  думку,  якою  є  роль  пейзажу  у  художньому  творі?  ( Опис  природи  місцевості,  де  відбувається  дія,  розповідь  про  рослинний  та  тваринний  світ  певних  регіонів  тощо).

 

  Пейзаж  — опис природи будь-якого незамкненого простору зов­нішнього світу; види пейзажу різноманітні за змістом (лісові, сте­пові, морські, міські тощо) і призначенням у творі (утілення почуттів, думок, настроїв; розкриття образу; вираження позиції автора тощо).

 

• 2.Художні засоби:

 Епітет - це особливе художнє означення, яке на­дає означуваним словам особливої художньої забарвленості й наповне­ності: веселі промінці, грайливий дощик.

Метафора (перенесення) — один з основних тропів поетичного мовлення. В мета­форі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю: Осінній вечір морозом дихав.

Уособлення - вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи. Часто уособлення застосовується при зображенні природи, яка наділяється тими або іншими людськими рисами: Грім розсердився.

• 3. Словникова робота
• Доли — долини.

 

• Коник, цвіркун — комаха, яка тертям крил створює тріскучі звуки

 

 

• Сіножать — місце, відведене для косіння трави на сіно

 

 

 

Джон Кітс «Про коника і цвіркуна»

Поезія землі не вмре ніколи.

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться - стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

 

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Поля заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

Переклад Василя Мисика

 

 

 

 

 Із Лі Ханта

 

ДО КОНИКА І ЦВІРКУНА

Зелений стрибунцю між літніх трав,
Один ти звеселяєш день червневий:
Лиш голос твій чуть в спеці полудневій,
Як в бджіл -- і в тих азарт увесь пропав;
Й ти, домочадцю, що тепло обрав
Із тими, хто і свічки рад вогневі,
Й так задерикувато в тьмі грудневій
Мовчання в мить щасливу перервав;
Два приятелі ніжні, хто б де жив:
Один у полі, другий -- біля печі, --
Обох любив би, з обома б дружив
І в літній день, і у зимовий вечір;
В задумі вухо тішив би їх спів
Всередині й зовні, в жарі й холоднечі.