Джонатан Свіфт "Мандри Гулівера"

Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля. Гуллівера…» Історія написання твору. Просвітницькі ідеї у творі.

Народився Джонатан Свіфт в Ірландії 1667 р. Закінчив Дублінський університет, після чого перебував у Лондоні на службі у відомого державного діяча й дипломата В. Темпля. Літературну діяльність почав із памфлетів — статей, які гостро висміювали вади суспільства, політичні партії. За сімейною традицією висвятився на священика. Вів активну політичну діяльність (був «міністром без портфеля»). В Ірландії став настоятелем собору Святого Патріка.

У 1726 році вперше побачив світ роман «Мандри Лемюеля Гуллівера», що мав надзвичайний успіх. У 1729 р. Свіфта обрали почесним громадянином міста Дублін.1745 року вся Ірландія проводжала митця в останню путь. На надгробку були викарбовані слова: «Тут упокоївся Дж. Свіфт, декан церкви, і жорстоке обурення вже не може терзати його серце. Іди, мандрівнику, наслідуй, якщо можеш, ревного поборника мужньої свободи».

Почесне місце у світовій літературі Свіфт посів завдяки книзі «Мандри у різні віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів». Задум же твору народився у гуртку лондонських дотепників, які придумували гумористичні історії від імені обмеженого ученого-педанта Мартина Скріблеруса

Історія виникнення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера...» — найголовнішої книги Свіфта, яку він писав протягом 5 років і на яку покладав великі надії, нагадує детектив. Пізнього вечора 8 серпня 1726 року у двері будинку відомого лондонського книговидавця Бенджаміна Мотта подзвонили. Мотт відчинив, та, на його подив, за дверима нікого не було, лише на порозі лежав якийсь згорток. розкривши його, господар знайшов лист, у якому не відомий видавцеві Річард Сімпсон пропонував його увазі записки свого кузена Лемюеля Гуллівера. Якщо цей твір сподобається, Мотт має повідомити за 3 дні й тоді отримає рукопис повністю. Украй заінтригований видавець прочитав записки за вечір і вже наступного дня погодився опублікувати рукопис.

КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»Роман розділено на чотири частини:«Подорож до ліліпутів»«Подорож до велетнів »«Подорож на літаючому острові »«Подорож до країни розумних коней»Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

ПАСПОРТ ТВОРУЖанр - Поєднання романтичної та памфлетної форми. Роман-памфлет, роман-подорож, фантастичний роман, пригодницький роман Тема - Мандри Гуллівера до інших фантастичних країн. Мінливість зовнішнього зображення світу природи і людини. Іронічні та сумні роздуми про долю усього людства, його духовні вади, недосконалість будь-якого суспільного устрою.Ідея - Показати вади суспільства, змусити людей замислитися над своїми вчинками («головною метою кожного мандрівника має бути виховання розуму та доброчесності своїх співвітчизників за допомогою добрих і поганих прикладів із життя чужих країн».)

ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУвідносини влади і народу;державний устрій;боротьба політичних партій;яким повинен бути правитель;загарбницькі війни і претензії на світове панування;про виховання дітей;про моральне і духовне життя суспільства. Показуючи вади суспільства Дж. Свіфт, переслідував мету – змусити людей замислитися над собою, своїми вчинками, почуттями, характером.

ГОЛОВНІ ГЕРОЇ Лемюель Гуллівер – уродженець Ноттінгемпширу. Він одружений на Мері Бертон і має двох дітей. Щоб заробити грошей, Лемюель стає хірургом на судні, а потім капітаном корабля. Мандрівник легко адаптується в нових умовах, швидко вив-чає мови кожного місця, в яке потрапляє. . Сміливий і спритний, розумний і добрий, готовий завжди допомогти слабшому. Він завжди намагався бути справедливим і нікому не завдавав зла.

Ліліпути. Саме слово «ліліпут» придумав Свіфт. Жителі Ліліпутії і Блефуску зростом в 12 разів менше звичайної людини. Вони переконані, що їхня країна найбільша в світі, через що вони поводяться з Гуллівером досить безстрашно. Ліліпути – організований народ, здатний досить швидко робити складну для них роботу. Править ними король на ім’я Гольбасто Момарен Евлем Гердайло шефиня Моллі Оллі Гу. Ліліпути воюють з Блефуску через суперечки про те, з якого боку треба розбивати яйце. Але і в самій Ліліпутії ведуться суперечки між партіями тремексенів і слемексенів, прихильниками високих і низьких каблуків. Ліліпути уособлюють собою пародію на англійську монархію.

Велетні. Жителі острова Бробдингнег, навпаки, в 12 разів більше звичайної людини. Вони дбайливо ставляться до Гуллівера, особливо дочка фермера Грюмдалькліч. Велетнями править справедливий король, який приходить в жах від розповідей Гуллівера про порох. Ці люди не знайомі з вбивством і війною. Бробдингнег є прикладом утопії, ідеальної держави. Єдиним неприємним персонажем стає королівський карлик.

Жителі Бальнибарби. Щоб мешканці літаючого острова Лапута відволікалися від роздумів про Всесвіт, слугам доводиться ляскати їх палицями. Все навколо них: від одягу до їжі, – пов’язане з астрономією і геометрією. Лапутяни правлять країною, маючи право в будь-який момент розчавити виникший бунт вагою острова. На землі також живуть люди, які вважають себе розумнішими всіх, що не є правдою. Жителі острова Глаббдобдріб вміють викликати душі померлих людей, а на острові Лаггнегг іноді народжуються безсмертні струльдбругі, що відзначені великою плямою на голові. Після 80 років у них настає громадянська смерть: вони більше недієздатні, вічно старіють, не здатні до дружби і любові.

Гуігнгнми. Острів гуігнгнмів населяють коні, здатні говорити на своїй розумній мові. У них є свої будинки, сім’ї, збори. Слово «гуїгнгнм» Гулівер переводить як «вінець творіння». Вони не знають, що таке гроші, влада і війна. Вони не розуміють багатьох людських слів, так як для них не існує понять «зброя», «брехня» і «гріх». Гуігнгнми складають вірші, не витрачають слів даремно, вмирають без печалі.

Єгу. Гуігнгнмам служать в якості одомашнених тварин мавпоподібні дикуни єгу. Вони позбавлені можливості ділитися, любити, ненавидять один одного і збирають блискучі камінці (пародія на пристрасть людини до грошей і коштовностей). Серед гуїнгнмів є легенда про те, що перші єгу приїхали сюди з-за океану і були звичайними людьми, як Гуллівер.

Імператор Ліліпутії монарх зростом трохи вище шести дюймів, якого вірні піддані називають “відрадою і жахом всесвіту”. Флімнап підступний, заздрісний лорд-канцлер казначейства Ліліпутії; в суді стає смертельним ворогом Гуллівера. Рельдресель головний секретар Ліліпутії по таємним справах, друг Гуллівера. Король Бробдингнега миролюбний гігант, який, незважаючи на свою миролюбність, має постійну армію. Грюмдалькліч дочка фермера з Бробдінгнега, яка допомагає Гулліверу і поводиться з ним обережно, як з маленькою лялькою. Лорд Мьюноді умілий лапутятин, який впав у немилість при дворі через те, що його будинок не розвалюється, а поля приносять урожай. Струльдбругі раса нещасних безсмертних, єдине бажання яких – щоб їм дозволили помирати. Еху мерзотна раса мавпоподібних істот, які приймають Гуллівера за одного зі своїх. Гуігнгнми раса наділених розумом благородних коней, які правлять еху. Педро де Мендес чуйний португальський капітан, який намагається позбавити Гуллівера від ненависті до людства.

ЦІКАВІ ВПРАВИ

Які просвітницькі ідеї втілив у своєму творі Дж. Свіфт? Критика тогочасного суспільства; Просвітництво монархів; Перемога розуму; Прагнення пізнання світу, відкриттів. Чого можна повчитися у головного героя? цілеспрямованості, працьовитості, сміливості, патріотизму, прагнення знань, мрійливості, простодушності, щирості, кмітливості, сили духу

Дж. Свіфт вустами свого героя говорить про те, що найбільшу користь для своєї країни та для всього людства принесе той, хто виростить два колоски на місці, де досі родив один. Наскільки це твердження є актуальним сьогодні?