“Ефективні прийоми кризового піару (під час карантинних заходів)”

“Ефективні прийоми кризового піару (під час карантинних заходів)”

Кризи можуть бути руйнівними і неруйнівними. За походженням кризи класифікують як природні, навмисні, ненавмисні. Мета ПР в кризових ситуаціях – нейтралізувати небезпечні для організації наслідки. Кризи можуть розгортатися за такими сценаріями – неочікувані кризи, кризи, що назрівають, безперервні кризи.

Термін ​управління проблемами ​введений Горвардом Чейсом, який визначив суть процесу наступним чином – це здатність зрозуміти, мобілізувати, координувати і підкорювати всі функції планування, стратегії і тактики, ,всю майстерність паблік рилейшнз досягненню єдиної мети – активна участь у розробці політики по відношенню до громадськості, від якої залежить доля людей та інституту.

Процес управління проблемами охоплює п’ять послідовних кроків:

• передбачення проблеми (до переростання в кризу);
• селективна ідентифікація проблем;
• увага до сильних і слабких місць;
• планування за напрямком «ззовні в середину»;
• орієнтація на отримання користі;
• складання графіку дій;
• підтримка зі сторони керівництва.

Застосування кризового піару для підтримки карантинних заходів.

Завдання під час кризи є:

· Своєчасне інформування зовнішньої та внутрішньої громадськості про сутність кризової ситуації та події, що відбуваються в організації у зв'язку з нею.

· Встановлення постійних контактів із засобами масової інформації, з якими встановлені довірливі стосунки.

· Надання оперативної інформації про хід кризи зацікавленим особам та організаціям.

· Застосування різноманітних засобів комунікації з метою охоплення більш широких і різноманітних кіл громадськості, зокрема комп'ютерних мереж, електронної пошти, факсу, прес-конференцій, брифінгів, газет, радіо та інформаційних агентств.

1. Потрібно тісно співпрацювати з мас-медіа.

2. ЗМІ можуть стати чудовим каналом реалізації  принципів відкритої і повної інформації, а також - засобом своєрідного диктату.

3. Потрібно співпрацювати з аудіовізуальним ЗМІ та пресою.

4. Співпрацювати з внутрішньою громадськістю.

5. Потрібно співпрацювати з різноманітними компаніями.

6. Провести опитування громадської думки.

Також варто провести безліч робіт із ЗМІ:

1. Створити кризовий комітет для захисту інтересів потерпілих від карантину.

2. Вирішити проблеми, спостерігати за  виконанням комітету, який інформує громадськість.

3. Надати проект, що передбачає значне поліпшення справ. Організувати  громадські заходи.

4. Залучити на допомогу діячів і підприємства.

5. Проводити статистику надання інформації про підтримку організацій.

6. Провести прогнози та аналітичні розрахунки.

Отже основною роботою кризового піару при карантинних заходах є: співпраця з ЗМІ, інформаційне опитування, радіо оповіщення, теле-оповіщення про події, співпраця с громадськістю та підприємствами, задля запобігання розповсюдження неправдивої та інформативної інформації, співпраця з охороною здоров'я, та співпраця з місцевою громадськістю.

До «карантинного PR-пакету» входить:

1. підтримати лояльность і довіру клієнтів;
2. прийняти участь у соціальних проектах, пов’язаних з подоланням кризових ситуацій, спричинених карантином і поширенням COVID-19;
3. контрольвати усі види комунікації щодо дотичності до теми коронавірусу та корекція повідомлень відповідно до можливих ризиків;
4. провести активну роботу з персоналом щодо комунікації з цільовою аудиторією в нових умовах діяльності;
5. зосередити зусилля над онлайн-контентом;
6. забезпечити безпеку в рекламному полі;
7. застосувати багатоканальні комунікації з усіма стейкхолдерами щодо переорієнтації бізнесу до роботи в нових умовах.

Тому діяльність ПР-служб в умовах кризи досить різноманітна, проте ключове значення має її здатність забезпечувати оптимальні комунікації як у межах організації, так і поза ними. Фахівці вважають, що тут необхідно застосовувати як методи комунікації, що є загальноприйнятими і використовуються у звичайних умовах, так і ті, які вважаються специфічними.

Завдання служб зв'язків з громадськістю під час кризи

· Своєчасне інформування зовнішньої та внутрішньої громадськості про сутність кризової ситуації та події, що відбуваються в організації у зв'язку з нею.

· Встановлення постійних контактів із засобами масової інформації, з якими встановлені довірливі стосунки.

· Надання оперативної інформації про хід кризи зацікавленим особам та організаціям.

· Застосування різноманітних засобів комунікації з метою охоплення більш широких і різноманітних кіл громадськості, зокрема комп'ютерних мереж, електронної пошти, факсу, прес-конференцій, брифінгів, газет, радіо та інформаційних агентств.

Отже, важливим фактором в карантинних заходах є те, що коли неможливо запобігти негативній хвилі ЗМІ, необхідно застосувати й інші напрями комунікаційної стратегії, зокрема комунікації з внутрішньою громадськістю. Треба вважати, що ігнорування населення є однією з найнебезпечніших помилок у здійсненні кризової комунікації. Забезпечення інформованості зайнятих допомагає зберегти нормальне, наскільки це можливо, функціонування держави. Населення - найкращий наш союзник під час криз, тому не можна залишати його без інформації. Населення може бути головною силою, яка підтримує організацію під час кризи, проте вони можуть також і посилити ситуацію, якщо опиняться ізольованими від процесу прийняття рішень чи просто позбавлені інформації”.

Також під час карантинних заходів варто постійно і послідовно відстежувати та оцінювати розвиток кризи за допомогою опитувань усіх цільових груп громадськості. Вважається, що принципово важливо правильно визначити цільову аудиторію кризових комунікацій під час пандемії. Помилки у виборі сегментів аудиторії дуже поширені. 

Отже важливим завдання ПР-служб після кризи, є

· аналіз справжніх причин кризи та її протікання;

· аналіз кризових комунікацій, що здійснювалися до початку і під час кризи;

· оцінка кризової програми та її ефективності;

· оцінка кризових комунікацій, що здійснювалися країною, установами чи організаціями до початку і під час кризи;

· розробка нової кризової програми;

· коректування, доповнення, удосконалення кризової програми, якщо вона виявилася достатньо ефективною і дійовою.