Ефективні засоби саморозвитку вчителя початкових класів

Реферат на тему

Ефективні засоби саморозвитку вчителя початкових класів

«Формальна освіта допоможе вам вижити, а самоосвіта приведе вас до успіху»

Джимі Рон

Успішність педагогічної діяльності багато в чому залежить від уміння і здатності молодого педагога мобілізувати свої зусилля на систематичну розумову роботу, раціонально будувати свою діяльність, долати труднощі під час самостійної підготовки до занять, знімати емоційні і психічні перевантаження, управляти своїм емоційним станом. Ці якості не даються від народження або у вигляді додатку до диплому, а є результатом тривалої роботи над собою.

Ця робота набуває особливої актуальності в наші дні, коли зростає значення самодисципліни і самоврядування, коли життєвий успіх все більше залежить від самостійності, вміння використовувати внутрішні резерви особистості, максимально розвивати здібності, проявляти творчу активність. У педагогіці така робота над собою зветься самовиховання і саморозвиток.

Учитель - основна дійова особа у реформуванні сучасної освіти. Змінюються орієнтири освіти – змінюється й сам вчитель, змінюється мета й завдання його освітянської діяльності. Сучасний педагог має бути готовим до змін, а тому доволі актуальною є проблема неперервної освіти, спрямованої на професійне становлення, вдосконалення педагогічної майстерності й підвищення кваліфікації.

Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною. Тому першочерговим  завданням на даному етапі є максимальне використання творчого потенціалу педагогів, яких, за твердженням В. Пікельної, сьогодні треба повернути від виконавчої дисципліни до дисципліни самостійного творчого мислення. Відмінною ознакою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає розвиток учнів, як наслідок особистісного самовдосконалення й професіонального зростання. Тому вчитель має постійно оновлюватися, розвиватися індивідуально.

Самовиховання і саморозвиток - це свідома практична діяльність, спрямована на якомога повнішу реалізацію людиною себе як особистості.

Професійний саморозвиток і самовиховання - це свідома діяльність, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог професії. Особистісний саморозвиток і професійне самовиховання нерозривно пов'язані між собою.

Обидва процеси складні за своєю структурою і здійсненням, однак оволодіння технологією професійного саморозвитку допоможе майбутньому педагогу продуктивно організувати самостійну підготовку до професійної діяльності та майстерності.

Вивчення життя і діяльності великих людей переконує нас в тому, що критичне ставлення до себе, до результатів своєї діяльності найбільше стимулює людину до постійного особистісного і професійного самовдосконалення. Так, Альберт Ейнштейн вважав себе не талановитим, а працьовитим, і свої досягнення і науці відносив на величезну працездатність. Тому робота по самовихованню починається з самовивчення, усвідомлення своїх успіхів і невдач, з невдоволення собою, яке виникає в процесі порівняння своїх результатів роботи з досягненнями інших людей, оцінки своїх вчинків, аналізу своїх психічних станів, переживань. Цьому сприяють сформовані рефлексивні вміння, що дозволяють розумно і об'єктивно аналізувати свої судження, вчинки і в кінцевому підсумку - діяльність в цілому. Рефлексія- це аналіз власних дій і станів. Саморефлексія допомагає усвідомити свої недоліки, стимулює виникнення бажання виправити стан справ, змінити щось в собі.

Наступним кроком самовиховання є формулювання цілей, тобто цілепокладання як вибір особистісно значущих цілей саморозвитку. Це дуже відповідальний крок в процесі професійного самовиховання. Адже від вибору мети залежить ефективність такої роботи. Такі цілі-перспективи повинні втілюватися в життя через досягнення робочих цілей - конкретних цілей і завдань, яких можна досягти за короткий термін. Наприклад, навчитися продуктивно, організувати свою навчальну діяльність, розвинути пізнавальний інтерес до якого-небудь предмету, важливого в професійному становленні, розвинути посидючість, комунікативні вміння, організаторські здібності та ін.

Висунути, сформулювати, а тим більше реалізувати названі цілі практично неможливо без ще одного найважливішого компонента саморозвитку- самопізнання.

Самопізнання і самооцінка - вивчення і оцінка своїх особистісних особливостей (інтересів, нахилів, здібностей, характеру), типологічних властивостей нервової системи в процесі самоспостереження та використання спеціальних методів діагностики.

Слід зазначити, що всі три вище названих складових процесу  взаємопов'язані і взаємозумовлені. Рефлексія спонукає до самопізнання і самооцінки, результати самопізнання стимулюють висунення мети, а сформульовані цілі дозволяють організувати самовивчення.

Самопізнання дозволяє створити цілісну картину особистості. Знання типологічних властивостей своєї нервової системи (сила, врівноваженість, рухливість) полегшує педагогу роботу над собою, так як дозволяє будувати програму саморозвитку з урахуванням працездатності, врівноваженості, емоційної стабільності, рухливості, пластичності або ригідності нервових процесів. Знання своїх особистісних особливостей, деяких рис характеру (лідерство, вміння долати труднощі, лабільність, соціальна дистанція), рівня розвитку організаторських і комунікативних умінь допоможуть створити і скорегувати програму професійного самовиховання. Самопізнання і самооцінка на якомусь етапі дозволять майбутньому вчителю скласти свій психологічний портрет - "Карту особистості".

"Карта особистості педагога" може розглядатися і як посібник з організації самопізнання, як матеріал для подальшого аналізу своїх особистісних властивостей (оцінка рівня розвитку). Вона дозволяє оцінити майбутньому педагогу свої переваги і недоліки, усвідомити свої можливості, тим самим почерпнути сили для подальшого самовиховання, тобто створити мотивацію.

Програма саморозвитку педагога - це програма дій по досягненню конкретних цілей самовиховання з урахуванням вимог професії до людини.

При реалізації програми використовують специфічні методи: самопереконання, самонавіювання, самонаказ. На початковому етапі найбільш дієвим методом є метод самопереконання. Суть його в створенні привабливих цілей, малюванні в своїй уяві перспектив саморозвитку, майбутніх успіхів. Одночасно з цим методом можна використовувати самонавіяння (навіювання самому собі), спрямоване на саморегуляцію, тобто управління психічними процесами. Самонавіювання досягається шляхом словесних інструкцій, подумки відтворення певних ситуацій, пов'язаних з досягненням поставлених цілей.

Емоційно більш насиченим є метод самонаказ. Це вольове зусилля, що припускає мобілізацію всіх душевних сил людини. По суті, це теж самопереконання, але використовується як наказ для досягнення привабливих цілей і завдань.

Основні педагогічні умови, які сприяють самоосвітній діяльності:

•                 Бажання самореалізації та самоствердження вчителя;
•                 Забезпечення індивідуального вибору;
•                 Творча атмосфера, здоровий морально – психологічний клімат у колективі;
•                 Демократичний стиль спілкування;
•                 Забезпечення соціального захисту вчителя в умовах ринкової економіки, матеріальних умов його життя і праці (диференційована заробітна плата, обладнані кабінети, домашня бібліотека тощо);
•                 Забезпечення естетичних умов праці;
•                 Своєчасна позитивна оцінка діяльності педагога для розвитку в нього почуття задоволення;
•                 Вивчення досягнень психолого – педагогічної науки, передового досвіду;
•                 Виявлення творчих пошуків вчителі при проведенні атестації;
•                 Виступи на методичних об’єднаннях, педрадах, семінарах тощо;
•                 Відкриті уроки для обміну досвідом.

Всі методи самовиховання тісно пов'язані між собою, переплітаються і іноді застосовуються майже одночасно.

Аутогенне тренування - метод, завдяки якому відбуваються м'язова релаксація, самонавіювання, концентрація уваги вміння контролювати мимовільну розумову активність з метою підвищення ефективності значущої для людини діяльності.

Самоконтроль - це усвідомлення і оцінка суб'єктом власних дій, психічних процесів і станів, результатів просування в саморозвитку. Результатом самоконтролю є корекція програми по самовихованню.

Самоконтроль передбачає наявність ідеалу, еталону, яким може бути улюблений вчитель, але найчастіше це збірний образ, в якому відбиваються уявлення про професійно-педагогічну діяльность. Від обізнаності в цій галузі буде залежати якість еталона. Тому так важливо постійно поповнювати свої знання про сутність, структуру, шляхи здійснення педагогічної діяльності, про вимоги професії.

Результатом роботи по самовихованню і саморозвитку є позитивні зміни в особистості і успішне просування в навчально-наукової діяльності. Останнє проявляється в поліпшенні якості діяльності, в усвідомленні своїх успіхів. Інтелектуальний розвиток тісно пов'язаний з загальним і культурним розвитком, які слід поєднувати з естетичним, фізичним і моральним самовдосконаленням.

Щоб розвинути свою пам'ять, слід:

- Займатися систематично, постійно навантажуючи пам'ять новою інформацією, пов'язуючи знання з практикою;

- Ставити чіткі цілі запам'ятовування, знати, чому і для чого потрібен той чи інший матеріал, де його можна використовувати;

- Перш ніж запам'ятати, потрібно зрозуміти;

- Все, що треба запам'ятати, треба відібрати, осмислити, систематизувати, зв'язати з раніше пройденим;

Щоб навчитися мислити, необхідно:

- Прагнути бачити головне і доводити, що важливіше і чому;

- Оволодіти основними розумовими операціями (порівняння, доказ, аналіз,

- Удосконалювати схильність до дотепності, винахідливість, ініціативу в практичній діяльності.

До засобів управління своїм психічним станом слід віднести створення в процесі переконання, самонавіювання і самонаказу певних установок. Так, позитивна, оптимістична установка на майбутнє спілкування, на роботу має величезне значення і нерідко партнери по спілкуванню заражаються упевненістю педагога в успіху. Ситуація успіху, пережита педагогом в процесі діяльності, сама стає засобом подальшого самовиховання. Таким чином, головним засобом саморозвитку є професійна діяльність - теоретична або практична.

Програма самовиховання педагога, яка також є засобом його саморозвитку, обов'язково містить оцінку педагогічних здібностей і шляхи їх подальшого розвитку. Психологічна наука надає можливість вивчити рівень розвитку таких здібностей, а педагогічна діяльність виступає основним засобом їх розвитку.

Всі особистісні зміни (інтелектуальний розвиток, уміння управляти своїми психічними станами, вольова цілеспрямованість, культурний розвиток, розвиток педагогічних здібностей) самі стають потужним стимулом в професійному та особистісному саморозвитку, так як формують потребу в самовдосконаленні.

 Так, процес самовиховання не дасть позитивних зрушень, і педагог не зможе створити об'єктивну картину розвитку своїх особистісні якостей, якщо не 6удуть попередньо здійснюватися самопізнання, самооцінка. Не менш важливі й процеси самоконтролю і корекції, які дозволяють усвідомити своє просування, порівняти досягнуті результати з очікуваними, вчасно помітити помилки, скоригувати подальшу програму дій, вибрати методи і засоби самовиховання.

При організації професійного самовиховання необхідно дотримуватися такої послідовності дій:

1. Цілепокладання: вибір особистіснозначущих цілей і завдань самовиховання.

2. Планування, вибір дій, створення програми самовиховання.

3. Вибір методів і засобів самовиховання.

4. Реалізація в навчально-наукової діяльності.

5. Самоконтроль: порівняння досягнутих результатів з очікуваними.

6. Корекція програми самовиховання з урахуванням результатів самоконтролю і самооцінки.

Результати професійного самовиховання в свою чергу стають стимулом професійного самовиховання.

Можна говорити про певну циклічність у розгортанні процесів самореалізації, перехід з одного рівня (нижчого ієрархічного порядку) на інший (більш високого ієрархічного порядку) рівень, що й забезпечуватиме розгортання механізмів формування акмеологічності вчителя.

Найбільш близьким до поняття «самореалізація» є поняття «самоактуалізація». А. Маслоу вживає їх як синоніми. Самоактуалізація — це безперервна реалізація потенційних можливостей, здібностей і талантів, як здійснення своєї місії, або покликання, долі тощо, як більш повне пізнання й прийняття своєї власної споконвічної природи, як безустанне прагнення до єдності, інтеграції, або внутрішньої синергії особистості. Іншими словами, самоактуалізація — це прагнення людини до зросту, розвитку, самостійності, самовираження, активізації всіх можливостей власного організму. Самоактуалізацію розглядають як мотиваційну й ціннісно-змістовну частину самореалізації особистості, яка передує або виявляється паралельною відносно предметно-діяльнісної активності того, хто навчається. Креативність, безпосередність, сміливість і наполеглива праця — основні характерні риси людей, здатних до самоактуалізації. Таким чином, феномен самореалізації особистості вчителя через систему організації самостійної навчальної діяльності має розглядатися як процес, як діяльність, як творчість, як потреба, що надалі забезпечуватиме активізацію механізмів формування його акмеологічності.

Мотиви, що спонукають педагогів до самоосвіти:

•                 Щоденна робота з інформацією. Готуючись до занять, виступу  у педагога виникає необхідність у пошуку і аналізі нової інформації;
•                 Бажання творчості. Педагог  професія творча, а творча людина не зможе рік у рік працювати за одним і тим самим планом або читати ті самі доповіді;
•                 Стрімкий розвиток сучасної науки. Зміни, що відбуваються в житті суспільства, в першу чергу відбиваються на учнях, формують їхній світогляд, і дуже часто формують образ учителя, як «несучасної» людини. Доводиться відповідати часові;
•                 Суспільна думка. Педагогові не байдуже «гарним» чи «поганим» вчителем його вважають. Поганим вчителем бути прикро;
•                 Матеріальне стимулювання. Категорія педагогія, думка атестаційної комісії, премії, звання і нагороди – усе це залежить від кваліфікації і майстерності вчителя. Без постійного засвоєння нових знань цього не домогтися;
•                 Інтерес. Учитися просто цікаво. Як людина, що щодня вчить інших  не буде постійно вчитися сама? Чи вправі вона тоді вчити і виховувати інших.

Висновок:

Самоосвіта і самовиховання виступають в якості найважливіших засобів саморозвитку особистості. І самоосвіта, і самовиховання характеризуються своїми функціями, які вони виконують в житті людини і його саморозвитку, цілями, мотивами, способами здійснення і психологічними механізмами.

Самоосвіта - свідома діяльність, спрямована на задоволення пізнавальних інтересів, загальнокультурних і інших потреб суспільства, розширення свого кругозору, підвищення кваліфікації та інше. Найбільш поширеними способами самоосвіти є читання наукової, науково-популярної та художньої літератури, використання ЗМІ та Інтернету, прилучення до різних видів мистецтва, відвідування курсів за інтересами, дослідницька діяльність і обмін досвідом на семінарах, нарадах, симпозіумах, конференціях і т.д.

Самовиховання - свідома і цілеспрямована діяльність, спрямована на актуалізацію особистісного потенціалу та реалізацію себе, зміна своєї особистості відповідно до усвідомлених цілей, ідеалів. У ролі ведучих способів самовиховання виступають самостимулювання, самопрограмування, самоінструктування, самозвіт і самооцінка. А в якості основних засобів - самопізнання, аназіз взаємодії з соціальним оточенням, самоосвіта.

Список використаної літератури:

1. Жорова І.Я., Кузьмич Т.О., Назаренко Л.М..Самоосвіта педагога як умова підвищення його професійної компетентності: методичні рекомендації. – Херсон: РІПО, 2012. – 48 с.

2. Пікельна В.С. Управління школою. / В.С. Пікельна. – Х.: Видав.гр. «Основа», 2004. – 220 с.

3. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. / А.Є. Радченко. –Х. : Вид.група "Основа", 2006. -126 с.