Концепція "НУШ очима майбутніх вчителів початкової школи"

Реферат на тему

Концепція «Нова українська школа» очима майбутніх учителів початкових класів.

Зміни, що реалізуються в системі освіти України відповідно до національних пріоритетів, викликають нові можливості  до підготовки майбутнього вчителя початкової школи. Вчитель є центром освіти, а рівень його професійної підготовки є важливою складовою успішності школи, результативності застосування освітніх технологій і засобів навчання. Суспільство має певний запит щодо результатів освіти школярів, а сьогоднішні умови діяльності вчителя початкової школи пов’язані з різноманітністю освітніх систем, компетентностями, варіативністю змістового наповнення початкової освіти й технічного та технологічного забезпечення навчального процесу, розширенням можливостей технологій для навчання школярів й необхідністю передбачати результати професійної діяльності – все це спонукає до зміни змісту й характеру підготовки у закладах вищої освіти.

Потреби в удосконаленні професійної підготовки пов’язані також з різними нововведеннями в початковій освіті, а саме переходом до реалізації нового Державного стандарту початкової освіти, гуманізації освіти, дитиноцентризму у навчанні, запровадження принципів компетентнісного та особистісно-зорієнтованого підходів у навчанні молодших школярів та впровадженням освітніх технологій у навчальний процес початкової школи

Проблему підготовки здобувачів освіти педагогічного ЗВО досліджували різні педагоги, науковці, психологи, а результати висвітлювали у наукових працях. Теоретичні й методологічні засади підготовки майбутніх учителів висвітлені у роботах Ш.О.Амонашвілі, В.І.Бондаря, Н.А.Глузман, О.К.Дусавицького, Л.Коваль, С.М.Мартиненко, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинського, Л.О.Хомич, Л.Л.Хоружої, та інших. Однак питання проблеми удосконалення професійної підготовки вчителя початкових класів все ще висвітлено недостатньо в різній науково-педагогічній літературі.

Дану проблему підготовки здобувачів освіти розглядають з різних сторін. Так, наприклад, С. М. Мартиненко розробив концептуальні засади підготовки майбутнього вчителя початкової школи до діагностичної діяльності. Д.І. Пащенко досліджував та розробляв методологічні основи формування готовності вчителів початкових класів до гуманного виховання учнів, а Л. Л. Хоружою досліджено та створено теоретичні умови формування етичної компетентності вчителя початкових класів. Систему формування методико-математичної компетентності здобувачів освіти розробила Н. А. Глузман. Варто зауважити, що спільним у цих дослідженнях є те, що сьогоднішній процес розвитку шкільної освіти України, створення нової моделі початкової школи зумовлює потребу в детальному аналізі й переобгрунтуванні теоретичних, методичних й концептуальних основ підготовки майбутнього вчителя початкових класів, забезпечення їх викликам сучасності.

Важливу думку подає й О.Я.Савченко, вона стверджує, що ядром професійної підготовки здобувачів освіти є зміст, фундаментальність якого повинна забезпечувати випереджувальну підготовку фахівця. Авторка дійшла висновку щодо необхідності реформування змісту методичної підготовки вчителів за принципом цілісності, системності та інтеграції. Окрім того дослідниця звертає увагу на необхідності врахування тих змін, що вже відбулися в суспільстві і мають зв’язок з науково-технічним прогресом, посиленням інтеграційних процесів, інформатизацією і комп’ютеризацією.

Зміст сьогоднішньої вищої освіти не встигає за тими реформуваннями, що відбуваються у соціумі.  Сучасні нововведення у розвитку суспільства вимагають докорінних змін у підготовці майбутнього спеціаліста, а саме, переходу від «навчання на все життя» до безперервного навчання протягом всього життя. Різкий розвиток науки призводить до неактуальності отриманих під час навчання у закладі вищої освіти знань, умінь й навичок. Варто ще зазначити, що отримані знання й уміння можуть застаріти ще до завершення навчання у ЗВО. Це призводить до того, що варто звернути увагу на потрібність посилення основної підготовки майбутнього вчителя, її орієнтації на такі підходи до вирішення професійних завдань, які будуть актуальними протягом тривалого часу.

Є потреба  також і в переході до особистісно-зорієнтованого навчання. Воно актуалізує проблеми застосування інтерактивних методів і технологій. Рекомендується застосовувати дані методи і технології як у лекційних, так і у практичних заняттях, бо вони базуються на активній взаємодії усіх здобувачів освіти, що дозволяє зробити навчальний процес більш ефективним. Поняття «інтерактивний» перекладається як взаємодія. Тобто в основі інтерактивних методів навчання покладена взаємодія вчителя і учнів. Також таке навчання можуть називати діалоговим. При проведенні практичних занять із застосуванням інтерактивних методів і технологій значно підвищується інтерес до навчального матеріалу і роботи, яка виконується під час заняття, формуються комунікативні уміння і навички, є можливість встановлювати емоційний контакт між учасниками заняття, здобувачі освіти навчаються працювати у команді, взаємодіяти, співпрацювати. Важливо, що при застосуванні інтерактивних методів можливо створювати певну атмосферу, сприятливий мікроклімат, впливати на встановлення дружніх зв’язків.

Важливо застосовувати метод креативності (креативного розв’язання проблем). Даний метод дає змогу аналізувати різні педагогічні ситуації, допомагає в формуванні навичок планування дій та очікуваних результатів. Також сприяє рефлексії виконаної роботи, що є витоком внутрішнього досвіду, засобом самопізнання і потрібним інструментом міркування. Майбутній вчитель має розуміти важливість критичного самоаналізу та вміти досліджувати свою діяльність.

Видатний педагог К. Д. Ушинський писав, що методи викладання можна вивчити з книг або зі слів викладача, але здобути та сформувати навички застосування цих методів можливо тільки завдяки тривалій практичній діяльності..

На сучасному етапі розвитку суспільства Концепцією «Нова українська школа» визначається, що саме вчителю належить ключова роль в освіті. Зміни, що відбуваються в системі освіти України, сприяють посиленню ролі та підвищенню статусу професії вчителя в суспільстві. Учитель як уповноважений суспільства разом із батьками несе відповідальність за соціальну свідомість кожного вихованця. Саме працівники педагогічної галузі покликані втілити в життя основні принципи освіти української держави, а саме: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освіти, інклюзивність освітнього простору школи; рівність умов кожної дитини для повної реалізації її здібностей, таланту; гуманізм, демократизм, толерантність освіти; пріоритетність загальнолюдських цінностей; органічний зв’язок із національною історією, культурою, традиціями, мовою; інтеграція з наукою та виробництвом, взаємозв’язок із освітою інших країн; єдність і наступність, безперервність і різноманітність форм освіти, відповідність її світовому рівню й сучасним освітнім тенденціям. Для втілення вищезазначених принципів освіти вчитель початкової школи зобов’язаний уміти на належному рівні організовувати та здійснювати власну професійну діяльність, це означає, що порушується проблема формування готовності майбутніх учителів до професійної діяльності за реалізації Концепції «Нова українська школа». Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор. Різні аспекти професійної підготовки вчителя початкової школи висвітлено в наукових дослідженнях І. Беха, Н. Бібік, В. Бондар, С. Власенко, П. Гусак, Л. Кекух, О. Кіліченко, Н. Кічук, О. Матвієнко, О. Острянська, О. Савченко, М. Севастюк, Т. Сущенко, Г. Тарасенко, О. Чепки та інших, зокрема проблема підготовки майбутніх учителів початкової школи актуалізована в дослідженнях Л. Коваль, Г. Пономарьової, О. Савченко, Л. Хомич та інших.

Під час підготовки майбутнього вчителя початкової школи у вишах XX століття зважали на певні функції.

Виховна: передбачалася необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість із метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку; акумулювання в особі вчителя загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей і передавання їх нащадкам. Ця функція пов’язана з вихованням людини в широкому соціальному й педагогічному значенні. Їй належало провідне місце у складному процесі формування особистості молодшого школяра. Специфіка реалізації виховної функції вчителем початкової школи була зумовлена віковими особливостями учнів, браком у них життєвого досвіду, досвіду побудови соціальних відношень. Через це важливим було обов’язкове педагогічне керівництво процесом виховання за принципом толерантності. Саме вчитель початкової школи формував систему моральних принципів, естетичних почуттів та ідеалів, закладав основу наукового світогляду, що відтак мало сприяти розширенню кругозору й пожвавленню духовного розвитку учнів.

Навчальною функцією передбачалося керівництво провідною діяльністю молодшого школяра – навчанням – та виявлялась в організації учнів із метою оволодіння знаннями, уміннями й навичками з основ наук. Специфіка реалізації навчальної функції вчителем початкової школи полягала у викладанні навчальних предметів одним учителем, тобто від його рівня знань, сформованості навчальних умінь і навичок, самостійності й самоорганізованості залежав рівень знань, умінь і навичок учнів.

Уміння культури розумової праці. Учень повинен уміти чергувати розумову працю з відпочинком, або з іншим видом діяльності. Під культурою розумової праці розуміється знання учнем загальних правил розумової праці й уміння дотримуватися їх у власній навчальній діяльності; знання важливості поступового прилучення до роботи, звикання до ритмічності, регулярності в поєднанні праці й відпочинку, уміння працювати зі складним і легшим матеріалом тощо. Особливе місце відводилось самостійній навчальній роботі через суперечність між мотивацією учнів до змісту діяльності та неможливістю самостійного визначення мети завдання, саме тому підготовка до постановки та виокремлення завдання було важливим для вчителів як запорука надання якісного рівня знань учням у майбутньому.

Інформативною функцією передбачалося поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної й виробничої сфер. Реалізацією цієї функції в початковій школі передбачалося визначення типу родини та стилю сімейного виховання, визначення на цій підставі методики та форм роботи з батьками. До традиційних форм роботи з батьками (батьківські зібрання та конференції, робота з батьківським комітетом класу та індивідуальна робота з батьками) додаються специфічні форми роботи з батьками молодших школярів, а саме: допомога батькам учнів першого року навчання в адаптації дітей 6-7 років до навчальної діяльності, організація батьківських тренінгів та спільних консультацій з психологом і соціальним педагогом школи. Усі вищезазначені функції вчителя були тісно взаємопов’язані між собою та взаємозумовлені.

Висновки

На сьогоднішній день першочерговим  стає підготовка творчого вчителя, спроможного гнучко й доцільно впроваджувати нові технології, посилатися на тенденції та сучасні педагогічні здобутки. Нині найважливішим виступає за підготовки майбутніх учителів початкової школи не здобуття знань, вироблення вмінь та навиків, а формування компетенцій і компетентностей, якими визначатиметься основа реалізації професійного стандарту майбутнього вчителя, що буде особистим прагненням майбутніх фахівців. Отже, для формування готовності майбутніх учителів до професійної діяльності за реалізації Концепції «Нова українська школа» необхідно створити психолого-педагогічні умови, а саме: – забезпечити доступність студентів до сучасних освітніх інтернет платформ; – формувати педагогічно зрілу, творчу особистість майбутнього фахівця на основі вивчення практичного досвіду вчителів початкової школи

Формуванням готовності майбутніх учителів до професійної діяльності за реалізації Концепції «Нова українська школа» передбачається реалізація таких напрямів роботи: – ускладнення змісту освіти, його корекцію відповідно до вимог сучасності й суспільства; – забезпечення високого рівня реалізації освітніх стандартів у початковій школі; – забезпечення безперервного оволодіння педагогічними технологіями й реалізацією у власній педагогічній практиці інноваційних педагогічних надбань; - навчання впродовж життя.

Список використаних джерел

1. Глузман Н. А. Система формування методико-математичної компетентності майбутніх учителів початкових класів: автореф. дис. д-ра пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти»/ Н. А. Глузман.— Луганськ, 2011. — 44 с.

2. Мартиненко С. М. Система підготовки вчителя початкових класів до діагностичної діяльності : автореф. дис. д-ра пед.наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / С. М.Мартиненко. — Київ, 2009 — 52 с.

3. Пащенко Д.І. Формування готовності майбутніх учителів початкових класів до гуманістичного виховання учнів: автореф. дисд-ра пед.н. : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Д.І.Пащенко. — К., 2006. — 37 с.

4. Савченко О.Я. Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів / О.Я Савченко // Початкова школа. — 2001. — № 7. — С. 1—4.

5. Себало Л. Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до самоосвітньої діяльності - теорія і методика професійної освіти: дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Київ, 2016. 265 с.

6. Пономарьова Г. Ф. Виховання майбутнього педагога: теорія і практика: монографія. Харків: вид-во «Ранок», 2014. С. 405