Ефективність застосування змагальних вправ на початковому етапі підготовки в пауерліфтингу в умовах школи

Яненко Я.В., к.п.н., доц..Бондаренко В.В.

Ефективність застосування змагальних вправ на початковому етапі підготовки в пауерліфтингу в умовах школи

Відколи існує силовий спорт, точаться дискусії навколо питання, чи варто дітям і підліткам займатися силовими вправами. Сучасний спорт висуває нашим дітям зовсім не дитячі вимоги. Для досягнення певних результатів в багатьох видах спорту доводиться вже з 5-6 років звикати до великих навантажень, стресів змагальних і тренувальних, часто відсуваючи на другий план навчання і турботу про здоров’я [7].

У більшості людей дитячий спорт асоціюється з гімнастикою, плаванням чи іншими видами спорту, не пов’язаними з обтяженням. Дитячу важку атлетику, пауерліфтинг, гирьовий спорт та інші силові види спорту дехто сприймає із страхом через небезпечну дію обтяжень на організм, що недостатньо зміцнів. Але практика доводить зворотне. Вправи з обтяжен-ням сприяють правильній поставі, красивій статурі і найефективніше вони діють саме в дитячому віці [1]. Планомірне тренування спинних м’язів і сухожиль у пауерліфтингу виключає багато побутових травм і, головне, виправляє сутулість, яка у підлітків дуже поширена.

Аналіз науково-методичної і спеціальної фахової літератури засвідчив про те, що проблемою розвитку силових якостей і вдосконаленням силової підготовки спортсменів в різних видах спорту займалися ряд авторів, зокрема

Н.В. Зімкін, В.Н. Кінних, М.М. Яковлєв, І.В. Бельський, Л.С. Дворкін, А.А. Хабаров, В.В. Кузнєцов. Питанням організації тренувального процесу у пауерліфтингу присвячені дослідження І.О. Капка, В.Н. Курся, А.І. Стеценка,

П.А. Балька тощо. В.І. Алексєєв, Н.Г. Озолін, В.М. Дьячков, 3.П. Синицький, А.Г. Суліев та ін.) досліджували деякі аспекти проблеми підготовки спортсменів розглядаючи принципи переважного розвитку провідних рухових якостей. 

Твердження, що заняття з обтяженням можуть бути причиною затримки росту дитини, є помилковим. Короткострокові, системні навантаження, навпаки, є стимуляторами росту. Організм, кістяк людини чинить опір стисненню і, створюючи запас міцності для свого розвитку, активізує процес росту[5]. Така ж властивість організму чинити опір, але із зворотним знаком характерна в популярній серед батьків спортивній гімнастиці. При постійних, розтягуючих зусиллях виникає протилежний фізіологічний ефект – організм чинить опір розтягуванню і глушить зони росту. Тому гімнасти відрізняються малою довжиною тіла [4].

Сучасна система підготовки спортсменів – складне, багатофакторне явище. Головною метою її є досягнення спортсменами найвищих спортивних результатів. При цьому основною підсистемою підготовки спортсменів є спортивне тренування [6].

Спортивне тренування з пауерліфтингу – це процес, спрямований на різнобічне й систематичне вдосконалення всіх фізичних і морально-вольових якостей, що є провідними у даному виді спорту. Спортивне тренування з пауерліфтингу включає навчання техніці змагальних вправ (присідання тіла, жим лежачи, станова тяга) та розвиток фізичних якостей спеціальними допоміжними вправами зі штангою й іншими видами обтяжень [3].

Досягнення високих спортивних показників у пауерліфтингу, як і в будьякому іншому виді спорту, можливо тільки за умови систематичних занять, направлених на всебічний фізичний розвиток, формування силових та морально-вольових якостей, прагнення до постійного вдосконалення методики та техніки виконання різного роду вправ. Тому використання в тренувальному процесі ефективної методики розвитку силових якостей не тільки збільшує силові якості спортсмена, але й сприяє підвищенню спортивних результатів пауерліфтерів [2].

Отже, у процесі нашого дослідження нами було виявлено основні причини виникнення травм  у пауерліфтерів: неправильна техніка виконання вправ,  неправильна методика тренувань, порушення техніки безпеки та правил поведінки під час тренування, зайва самовпевненість; визначено правила тренування та техніки безпеки у пауерліфтингу, що допоможе надовго зберегти своє здоров'я. 

Література

1. Балько П. А. Алгоритмы анализа и управления временной структурой и структурой соревновательной деятельности в пауэрлифтинге / П. А. Балько // Ученые записки университета имени П.Ф. Лесгафта. – 2008. – № 3 (37). – С. 17–20.
2. Глядя С.А. Стань сильным: Учебно-методическое пособие по основам пауэрлифтинга. Книга 2 // С. А. Глядя, М. А. Старов, Ю. В. Батыгин. – Харьков: К-Центр, 1999. – 71 с.
3. Зациорский В. М. Спортивная метрология / В. М. Зациорский. – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 256 с.
4. Манько И. Н. Биомеханические особенности проявления силы  в пауэрлифтинге у квалифицированных спортсменов / И. Н. Манько // Учёные записки университета им. П.Ф. Лесгафта. – 2008. – № 9 (43). – С. 42-46.
5. Остапенко Л. А. Как увеличить результативность в жиме лежа / Л.А. Остапенко // Спортивная жизнь России. – № 12. – 1995. – С. 21-22.
6. Раменская Т. По ступеням зрелости / Т. Раменская // Теория и практика физической культуры: Тренер. – 1996. – № 1. – С. 28–29.
7. Стеценко А. І. Пауерліфтинг. Теорія та методика викладання: Навчальний посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / А. І. Стеценко. – Черкаси: Вид. відділ ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. – 460 с.