Екологічне виховання учнів на уроках біології

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ

На жаль , більшість людей вважає , що садіння дерев , спорудження очисних споруд і тому подібне є екологією . Ні . Це лише дія , вчинок , факт . Екологічного змісту вони набувають , тоді коли певні знання об’єднують ці дії у систему . Необхідність системи дій пов’язана з тим , що кожна з них окремо додає чи забирає щось в одному місці , а це спричиняє зворотний процес у іншому . Тобто кожна дія передбачає протидію . Врешті-решт виникає проблема «великої гойдалки»: коли ми в одному місці перетворюємо пустелю на квітучий сад , а в іншому , навпаки , квітучий сад – на пустелю .Дії, не узгоджені між собою , не приведені до певної системи , не можуть бути збалансовані .

Зведення екології до окремих дій перетворило її на аматорство . Відтак збе- реження довкілля перетворилося на прогресуючу хронічну хворобу : «цей мурує , той руйнує». Таке ставлення до природи зрештою стрімко веде людство до самознищення . І ліки від цих хвороб такі : треба навчити людей мислити глобально і тільки після цього діяти локально , тобто пов’язати їхнє мислення з тим , що В.І. Вернадський називав «науковою думкою як планетним явищем», або , інакше кажучи , екологічним мисленням , яке втілене в екологічному знанні . Тому екологія – це насамперед мислення , що ґрунтується на певному світогляді . В основі екологічного світогляду лежать уявлення про структуру і функції Природи , про світ , який існує і діє незалежно від того , входить до нього людина як складова чи ні , і взаємодія з яким породжує об’єктивне знання . На шляху його здобуття найважливішим слід вважати диференціацію екологічного знання на таке , що є екологічною нормою , і таке , що є екологічною патологією . Лікар ніколи не зміг би ліку- вати людей , якби не мав уявлення про здоров’я і про те , як виявляє себе патологія . Тому й екологічні знання мають подаватися винятково в диференційованому вигляді , як нормальна і патологічна екологія .

Виходячи з цього , найважливішим завданням екологічної освіти є встанов- лення пріоритетності екологічних знань , оскільки всі інші науки спрямовані лише на розробку технологій , і тільки екологія спроможна організувати їх у систему , яка відповідатиме законом Природи і зрештою задуму її Творця . Відомо , що людина взаємодіє зі світом і з тим , що в нього існує , не безпосередньо , а через культуру . Є підстави стверджувати , що людина через культуру задовольняє свої духовні і матеріальні потреби . А будь – які спроби забезпечити їх поза культурою перетворюють людину навіть не на дикуна ( у кращому випадку – елементарного невігласа ) , а на чудовисько , бо людський образ створюється не генами , не морфологією , а культурою . Сучасна культура спрямована на ізоляцію Людини від Світу Природи і створення «штучного Світу» . Нині культура не може виконати свої функції щодо формування людини , бо протиставивши себе Природі , Всесвіту , і нажаль , Богу , людина неминуче включила неприродні «механізми» еволю- ційного процесу . Сьогодні перед нею постає завдання пристосуватися до «вторинної природи» , яка виникає внаслідок її діяльності , результати якої неможливо передбачити . Тому потреба змін у людині назріла давно . Про це і говорять , і пишуть , і складають проекти . Але при цьому проектанти забувають , що змінити людину можна лише тоді , коли відбудеться заміна сучасної культури на екологічну культуру .

Екологічна культура передбачає , що наука , технології , релігія ,філософія , освіта , мистецтво- усі разом творять спосіб життя людини , Здійснюючи саме через неї взаємодію зі світом , людина забезпечить собі стан норми , яку можна розглядати як вищу форму пристосування . У формуванні екологічної культури найважливіше місце належить, безумовно , освіті .  Освіта – суть людинотворення , є завершальним етапом у процесі цілісного формування й утворення Людини розумної . На відміну від інших живих істот , у людини завершальним етапом її формування має бути не досягнення дорослого стану і здатності мати нащадків , хоча і це потрібно , а освіта , яка приводить до стану завершеної духовності . Вона , власне , і відкриває людині шлях до безсмерття , бо духовна людина залишає після себе духовну спадщину , вмираючи лише тілесно . Якщо зробити ставку на одне та залишити поза увагою інше то освіта не здійснюється , і Людина розумна може не відбутися .