Екологізація розвиваючого предметного середовища. Система роботи за «Екологічною стежиною» як одного з елементів еколого-розвиваючого середовища

Екологізація розвиваючого предметного середовища.

Система роботи за «Екологічною стежиною» як одного з елементів еколого-розвиваючого середовища спеціального дошкільного закладу

Головною умовою реалізації завдань сфери «Природа» - є створення еколого-розвивального предметного середовища спеціального дошкільного закладу. Воно сприяє у дошкільнят екологічної вихованості, яка передбачає набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу природи та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

Як обов'язковий і вдалий елемент еколого-розвивального предметно середовища зарекомендувала себе так звана «Екологічна стежина». Вона прокладається на території дошкільного закладу, проходить через город, квітник, сад. На ній влаштовуються тематичні ділянки: «Зелені старожили» - це ялинки, інші дерева й кущі, за якими діти мають змогу спостерігати на протязі року; «Пташине царство» - розташовані на деревах гнізда птахів, шпаківні, годівниці; «Зелена аптека» - місце з висадженими лікарськими рослинами, з яких дітям заварюють цілющі чаї на протязі року» «Наш город;, ;Наш сад» - де діти стежать за розвитком рослин, разом з дорослими доглядають їх навесні та влітку, а восени збирають врожай; «Весела галявина» - місце для ігор та відпочинку, художньої праці з природним матеріалом. Тематичні ділянки створюються поступово, весь час поповнюються новими елементами.

Методичні рекомендації щодо роботи на «екологічній стежині»:

1. У процесі діяльності головну увагу приділяти не тільки пізнавальній а й моральній спрямованості заходів.
2. особливу увагу звертати на першорядну значимість оточуючого світу та роль людини в збереженні об'єктів природи.

Забезпечити:

•          наочну демонстрацію повідомлю вальних природних занять;
•          активну пошуково-перетворюючу діяльність;
•          варіативність повідомлення другорядних ознак і характеристик на основі демонстрації суттєвої ознаки об'єкта.

Використовувати в роботі:

основні методи:

• спостереження,
• праця,
• експеримент,
• дидактичні ігри;

засоби:

об'єкти живої та неживої природи, обладнання за змістом роботи;

організаційні форми:

заняття, екскурсії, прогулянки, цільові прогулянки, роботу з «Книгою скарг природи».

Пошуково-дослідницька діяльність дітей дошкільного віку з вадами розвитку

В силу наявних вад інтелекту у дітей-дошкільників з обмеженими розумовими можливостями пошуково-дослідницька діяльність має вагоме значення для корекції їх розвитку .

Природознавчі дослідження є одночасно продуктом і процесом. Як продукт природознавчі дослідження є організованим об'єктом знань про фізичний і природний світ. Як процес – веде за собою спостереження та експериментування. Дуже важливо, щоб діти брали участь у процесі дослідження природи, оскільки ті вміння, які вони розвинуть у собі, будуть згодом переноситися в інші навчальні дисципліни й стануть у нагоді впродовж усього життя. До цих умінь належать:

•          спостереження;
•          порівняння;
•          опис;
•          передбачення;
•          повідомлення;
•          класифікація;
•          вимірювання.

Структура досліду має багато спільного із спостереженнями.

Перший його етап – підготовка до пошукової діяльності в природі – має бути спрямована на виявлення їхніх знань про певні об'єкти та природні явища і створення атмосфери зацікавленості.

Цьому сприяють доречно поставлені запитання, цікава розповідь дорослого.

Другий етап – початок досліду. Він розпочинається із висування припущень. Якщо діти мають необхідні знання, вони можуть самі висунути припущення у вигляді певних висловлювань. Якщо вони будуть вірними вчителю слід підтвердити це дослідом. Неправильні припущення слід спростувати. Після цього дослід має обговорюватися. Всі умови в перебігові обговорення повинні бути однакові, окрім якоїсь одної. Це необхідно для того, щоб забезпечити чистоту експерименту.

Третій етап – перебіг досліду та подальший обмін думками.

Четвертий етап – заключний, на якому відбувається обговорення результатів досліду. Отже робляться певні висновки, тобто початкові припущення підтверджуються або спростовуються.

Залежно від обсягу та складності організації і проведення дослід може бути як цілим заняттям, так і його компонентом. Слід пам'ятати, що нові знання як результат самостійного «відкриття» дітей з вадами розвитку мають формуватися на знаннях, попередньо ними засвоєних. Отже нескладні досліди проводять під час занять, екскурсій в природу, прогулянок, цільових прогулянок та праці в природі, з метою закріплення, узагальнення та систематизації знань дітей ІІІ – ІV років навчання.

Етапи проведення досліду

• виявлення знань, зацікавленість;
• висування припущення;
• перебіг досвіду;
• обговорення результатів.

Проведення пошуково-дослідницької діяльності.

                                          Досліди з водою

Завдання. Закріпити знання дітей про властивості води (чиста, прозора, брудна,  кольорова, тепла, холодна, розливається, ллється). Формувати у дітей переконання, що вода – це рідина, її не можна поставити, покласти, її можна тримати в посуді, що воду треба берегти, користуватися нею економно, оскільки вона є необхідною для життя рослин, тварин, людей. Розвивати спостережливість, допитливість, здатність встановлювати найпростіші зв'язки і взаємозалежності в стані речовини.

Дослід № 1

Припущення. Колір води не залежить від барвника.

Хід досліду.

У дві прозорі склянки налити воду з водопровідного крану та дощову. Пропонувати порівняти її.

У склянку з водою покласти кілька кристаликів марганцевокислого калію. Якого кольору стала вода? Аналогічно проробити дослід, добавляючи інші барвники (два-три). Діти роблять висновок, що колір води залежить від барвника.

Дослід №2

Припущення. Вода – це рідина.

Хід досліду.

Продемонструвати властивість води розливатися в різних напрямках, утворюючи плями різної форми і розміру. Висновок –вода  ллється, вона  є рідиною.

Дослід №3

Припущення. Смак води залежить від розчинених у ній речовин.

Хід досліду.

Запропонувати дітям попробувати воду на смак. Вона без смаку. Добавити ложечку цукру. В інший посуд ложку солі. Що сталося? З цукром? З сіллю? Якою стала вода? Від чого залежить смак води?

Дослід №4

Припущення. Температура води залежить від температури навколишнього середовища.

Хід досліду. 

Запропонувати дітям попробувати воду на смак, доторкнутися до посудини, яка стояла у кімнаті і принесеної з холодної веранди. Яка вона? Від чого залежить температура води?

Дослід №5

Припущення. Вода не має форми.

Хід досліду.

Взяти гумову рукавичку, обережно наповнити її водою з глечика. Спостерігати, що вода набула форму  рукавички. Зробити цей самий дослід з іншими ємностями (склянка, ваза, надувна кулька). Зробити висновок: вода змінює форму. Отже припущення не підтвердилося.

Дослід №6

Припущення. Рослини п'ють воду.

Хід досліду.

Взяти живець будь якої кімнатної рослини з швидкою вегетацією і помістити її у склянку з водою. Через кілька днів розглянути живець. Звернути увагу дітей на те, що в склянці не стало води – рослина її випила.

                                  Досліди з льодом

Завдання:

Продовжувати розширювати знання дітей про деякі властивості води (при замерзання вода перетворюється в лід; він холодний, слизький, від нагрівання перетворюється на воду). Розвивати спостережливість, допитливість.

Спостереження бажано проводити за будь-якої погоди, а також вибирати такі місця, де льодяні бурульки бувають по різному освітлені протягом дня. Для повноти уявлення наповнити посуд водою і домогтися утворення льоду в різних формах і різного кольору.

Дослід№1

Припущення. Лід – твердий, слизький.

Хід досліду.

Те, що лід слизький педагог доводить пропонуючи дітям поковзатися льодяними доріжками. Твердість перевіряється обстеженням льодяної бурульки.

Дослід №2

Припущення. Колір льоду не залежить від кольору води, а форма посуду не визначає форми льоду.

Хід досліду.

Лід утворюється від замерзання води, нагріваючись лід перетворюється на воду. Засвоєнню цієї ознаки сприяє утворення льоду з води різного кольору. Колір льоду визначає колір води. Фома визначається формою посудини. Пропонувати підфарбувати воду в різний колір та розлити в різноманітні формочки і винести на мороз. Коли вода перетвориться на лід, фігурки обережно вийняти з формочок. Діти роблять висновок, припущення спростовано.

Дослід №3

Припущення. Лід тоне у воді.

Хід досліду.

Взяти невелику коробочку з пластмаси. Налити в неї холодну воду і поставити в морозильну камеру холодильника. Через деякий час лід готовий. Наповнити глибоку тарілку водою. Обережно покласти кубик льоду на воду в тарілці. Лід не тоне у воді, а плаває на її поверхні. Завдяки цій особливості льоду крига в водоймах з'являється лише на поверхні.

Якби лід тонув у воді, на поверхні утворювались би все нові і нові його шари. Вони, в свою чергу, опускалися б униз, і водойма промерзала б до самого дна. Внаслідок цього водяні рослини на дні були б сковані кригою, а рибі та всьому живому, що знаходяться у воді, загрожувала б неминуча загибель. Та на щастя, у природі цього не відбувається.

Дослід №4.

Припущення. Лід тане, якщо його посипати сіллю.

Хід досліду.

Взяти кубик льоду, покласти його на тарілку, посипати сіллю. Що відбувається з сіллю? Сіль змішується з льодом. Лід тане від солі.

Дослід №5.

Припущення. Лід швидше розтане в гарячій воді, потім на тарілці, потім у холодній воді.

Хід досліду.

Спостерігати, що буде відбуватися, якщо один кубик льоду покласти в холодну воду, другий – в гарячу воду, а третій – на тарілку. Допомогти дітям зробити висновки.