Екологічне нормування – розробка й .апробація науково Обгрунтованих критеріїв і норм гранично допустимого шкідливого впливу на довкілля і людину, а також норм і правил природокористування на основі загальних методологічних підходів, комплексного вивчення й аналізу екологічних можливостей екосистем та їх окремих компонентів. Основу системи правового екологічного нормування в Україні забезпечує ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" (ст. 33). Екологічне нормування визначає кількісні показники, що мають зменшувати антропогенний вплив суспільства до меж, у яких допускається така зміна природного середовища, яка дає змогу механізмам саморегуляції екосистем здійснювати процес відновлення природних ресурсів і не призводить до деградації довкілля. Екологічні нормативи – закріплені законодавством норми, що регулюють природоохоронні й природоресурсові відносини, спрямовані на задоволення екологічних потреб суспільства й забезпечення оптимальної якості довкілля, мають кількісні значення і визначають рівень екологічної безпеки.
Суб'єктами природоохоронного нормування, які розробляють і вводять в дію екологічні нормативи, є низка державних структур при загальному координуванні ME ПР. Державні екологічні стандарти регламентують інтеграцію екологічних аспектів у різні види діяльності суб'єктів господарювання. Ці стандарти обов'язкові для виконання.
Об'єкт нормування – показники впливу виробничо-господарської діяльності на людину, природно- територіальні комплекси (ПТК) та їх компоненти. Система екологічних нормативів включає обмежувальні нормативи викидів, скидів і розміщення забруднюючих речовин у навколишньому середовищі (НВСР)нормативи екологічної безпеки (НЕБ)нормування вилучення і використання природних ресурсів (НВПР), еколого-економічні нормативи (ЕЕН) і природоохоронні технологічні нормативи (ПТН).
НЕБ покликані забезпечувати екологічно сприятливі умови життя і діяльності людини, а також умови відтворення тваринного і рослинного світу. періодом (часом) негативного впливу (на постійні й тимчасові). поділяються за: видом негативного впливу (регламентують хімічне, механічне, акустичне, електромагнітне та радіоактивне забруднення довкілля) періодом (часом) негативного впливу (на постійні й тимчасові). об'єктом впливу (встановлюються для людини, інших живих організмів, рослин) елементом довкілля (встановлюють якість атмосферного повітря, водного басейну, грунту та продуктів харчування)
Стосовно НВПР, то слід зазначити, що використання природних ресурсів здійснюється в порядку загального і спеціального користування. Загальне ресурсокористування здійснюється для задоволення життєво необхідних потреб суспільства (оздоровчих, матеріальних, естетичних, рекреаційних) безкоштовно і не потребує спеціального дозволу (окрім ресурсів природно-заповідного фонду), а спеціальне – на основі спеціальних дозволів на відшкодувальній основі для ведення виробничо-господарської діяльності (водокористування, землекористування тощо).
плата за користування природними ресурсами. До ЕЄН відносятьсяплата за викиди/скиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище і складування відходів; такси штрафних платежів на відшкодування збитку, заподіяного порушенням природоохоронного законодавстванормативи замикаючих витрат (кадастрових цін) на окремі види природних ресурсів (замикаючі витрати – норматив гранично допустимих наведених витрат на приріст виробництва продукту (ресурсу), що встановлюється централізовано).
До ПТН відносяться, зокрема: питомі витрати сировини на одиницю продукції; норми утворення відходів за стадіями техпроцесу на одиницю продукції; норми питомого викиду шкідливих речовин на одиницю продукції. Головне завдання цих нормативів полягає у підвищенні ефективності використання матеріальних і мінерально-сировинних ресурсів, зниження матеріало- і ресурсомісткості суспільного виробництва, раціональне використання природних благ і ресурсів.
Структура й основні механізми екологічного нормування. Основна мета. Різновидинормування. Норматив. Механізм і критерії1234 Санітарно-гігієнічний напрям екологічного нормування1. Безпека життєдіяльності людини і збереження генетичного фонду людини. Концентрації, рівні й дози шкідливих впливів; критерії якості компонентів довкілля. ГДК, ГДР, ОБРВ, ІЗВ, ІЗА.ІХЗЛімітування на основі принципу пороговості впливу і принципу прийнятного ризику. Ризик (захворювання, аварій тощо)ГДВ індивідуального і групового ризику. Лімітування на основі концепції прийнятного ризику
Виробничо-ресурсове екологічне нормування2а. Екологічна безпека виробничих процесів і кінцевої продукціїОб'єми шкідливих впливів і відходи виробництва та споживання. Ліміти утворення і захоронения відходів, ГДРВ,ГДВ, ГДСЛімітування, ліцензування. Технології виробництва та якості кінцевої продукціїДекларація безпеки, норми якості продукції, сертифікат, ємність. Ліцензування, екологізація, сертифікація, стандартизація, паспортизація2б. Охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. Об'єми і темпи вилучення і використання ресурсів (лісових, земельних, водних, надр тощо)Ліміти і норми вилучення, категорії, норми експлуатаціїЛімітування, ліцензування
Екосистемне нормування3. Збереження біорізноманіття, нормальних умов функціонування і розвитку екосистем. Допустимі навантаження на екосистему, біоценоз, природно-територіальний комплекс, елементарний ландшафт. ГДШВ, ГДЕН, асиміляційна ємність, стійкість екосистем. Біорізноманіття, стан здоров'я населення тощо. Концентрації шкідливих речовин в компонентах екосистем. ГДКПринцип пороговості впливу1 ЗА – індекс забруднення атмосфери (комплексний показник, що розраховується з врахуванням шести головних забруднюючих речовин): ІЗВ – те саме для води; 1 X3 – індекс хімічного забруднення; ГДЕН – гранично допустиме екологічне навантаження: максимально допустиме використання ресурсів біосфери (вилучення природних ресурсів, розміщення відходів); ГДШВ – гранично допустимий шкідливий вплив: те саме (стосовно використання компенсаторних механізмів самоочищення і відновлення біосфери);. асиміляційна ємність екосистеми – кількісно виражена здатність протистояти антропогенним навантаженням і впливам без деградації.
Фізичне забруднення пов'язане зі змінами фізичних, температурно-енергетичних, хвильових і радіаційних параметрів зовнішнього середовища. Зокрема, тепловий вплив проявляється в погіршенні режиму земної поверхні та умов життя людей. Джерелами теплового забруднення в межах міських територій є: підземні газопроводи промислових підприємств (140-160 °С), теплотраси (50-150 °С), збірні колектори і комунікації (35-45 °С) тощо. До фізичного забруднення можна віднести вплив шуму й електромагнітне випромінювання, джерелами якого є високовольтні лінії електропередач, електропідстанції, антени радіо- і телекомунікаційних станцій, а останнім часом також деякі побутові електроприлади. Встановлено, що при тривалому впливі електромагнітних полів навіть у здорових людей спостерігається перевтома, головний біль, почуття апатії та ін.
НАСЛІДКИ ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА (природа не має кордонів, тому забруднене повітря, вода з одної території переміщається на іншу).• погіршення здоров'я людей; • глобальне потепління в подальшому може призвести до загибелі організмів;• кислотні дощі;• озонові дірки пропускають сонячну радіацію;• збільшення кількості непридатної для пиття води;• вимирання певних видів рослин і тварин (приблизно за 300 років на Землі безповоротно зникли сотні видів рослин і тварин);• збільшення земель із пустельним ландшафтом (Чорнобильська катастрофа завдала шкоди природі багатьох країн, досі негативно впливає на довкілля);• погіршення якості питної води;• зменшення площ ґрунтів через масштабні забудови;• зменшення площі лісових насаджень через вирубку, зменшення площі амазонських лісів;• знищення ґрунтів через видобуток корисних копалин;• збіднення ґрунтів через внесення надмірної кількості мінеральних добрив та речовин, призначених для знищення бур'янів і шкідливих комах тощо;• зсуви ґрунту через надмірне видобування корисних копалин;• тумани-смоги над великими промисловими містами.
ЗАХОДИ ВИРІШЕННЯ• приймаються закони щодо збереження природи від забруднень унаслідок господарської діяльності людини («Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та інші);• визначено допустиму кількість окремих шкідливих речовин у воді та повітрі, що можуть потрапити в довкілля з різних підприємств; • спеціальні державні установи стежать за вмістом шкідливих речовин, працівники беруть проби ґрунту, води і повітря, досліджують їхній склад; • на підприємствах впроваджується безвідходне виробництво (наприклад, відходи доменного шлаку металургійного заводу може служити сировиною для виробництва будівельних матеріалів під назвою «шлакоблоки»);• на підприємствах, що забруднюють навколишнє середовище, встановлюють очисні фільтри для повітря і води, проводять додаткове очищення викидів;• стічні води не зливають у навколишнє середовище, а використовують кілька разів;• на двигуни автомобілів встановлюють спеціальні пристрої, що не дають шкідливим речовинам потрапити в повітря чи на земну поверхню;• будуються підприємства по переробці побутового сміття, з якого виготовляють продукти переробки - різні будівельні, пакувальні матеріали тощо;