Екскурсія - подорож на тачанці у музеї "Берегиня". Відкриття тематичного розділу "Джерела нашої духовності"

Екскурсія-Подорож  на тачанці

«Дорогами Батька Махна»

«Нестор – той, що повертається»

Мета. Ознайомити учнів з  епізодами життя національного героя рідного краю Нестора Івановича Махна, поважати звичаї та традиції українського народу, оберігати та шанувати прадавні пам’ятки історичних подій рідного краю, повертатися до народних джерел минулого

Звучить у записі  пісня «Гей, ти батьку мій, степ широкий»

 у виконанні Анатолія Сердюка

На фоні слова ведучих 1. Ви були неспроста

Бо і їдуть і йдуть вже до нас, як на прощу, Щоб напитися волі уволю із наших полів

Батьку Несторе, ваше ім’я голосне і пророче,

Наче блискавка в небі і наче свіча на столі

2.     І він повертався із усіх своїх доріг у рідне Гуляйполе 

3.     Народжений у бідній родині, він мріяв створити заможне життя трудящому люду.

4.     Не маючи військової освіти, Нестор Махно створив одну з найбоєздатніших армій періоду громадянської війни.

5.     З ним рахувалися червоні, петлюрівці шукали компромісу, засилали дипломатів білі генерали.

6.     Але він залишився вірним своїм анархістським ідеалам. Йому боліла доля українського селянства

у записі лунає крик новонародженого немовля 7. 26 жовтня 1888 рік. У родині Івана Родіоновича Махна та його дружини Явдохи Матвіївни в селі Гуляйполе народився п'ятий син.

8.      Наступного дня, як водилося, немовля охрестили у місцевій Христово-Воздвиженській церкві й нарекли Нестором. 

9.      Як хрестили малого Махна, Зайнялася в священника ряса І збулося знамення з повна, Бо пожежа в степу розлилася.

10. Хто горів на хрестинах — згадай, Та Махну, де усе приписали. Був би він, як усі — не біда,  А йому свого лиха замало.

 

11. Саме тоді і з'явилася перша легенда про майбутнього селянського ватажка: під час обряду хрещення у батюшки раптом спалахнула риза, і він нібито вигукнув, що з малюка виросте розбійник, якого не бачив світ… Народ тоді свято вірив попам і майже не ставив під сумнів їхні передвіщання.

12. У 1889 році, коли Несторові не виповнилося ще й року, у нього помер батько. Його мати Явдоха Матвіївна Передерій залишилася у великій матеріальній скруті з п'ятьма синами: Карпом, Савою, Григорієм, Омеляном та найменшим Нестором.

13. «На 8-му році мати віддала мене в двокласну Гуляйпільську початкову школу. Навчався я добре, шкільні премудрості давались мені легко. Зимою навчався, а літом наймався до багатих хуторян пасти вівці або телята. Під час молотьби ганяв у поміщиків в арбах волів, одержуючи за це по 25 копійок в день», — так згадував Нестор Махно про своє дитинство.

14. Махно трудився змалечку - працював на полях поміщиків та колоністів, у малярній майстерні, купецькій лавці, і всюди конфліктував з хазяями, протестував проти спроб принизити його і, щоб помститися, шкодив, як тільки міг.

 

15. З коней пута в дитинстві він зняв, Був за це тими ж путами битий, Ну хіба ж він, бездомний не знав, Воля може копитом убити.

 

16. Маючи невичерпну працьовитість Нестора відправляють до Маріуполя учнем у галантерейну крамницю

17. Одинадцятирічний хлопчик не любив постійно знаходитися в крамниці — його тягнуло до друзів, із якими він почувався вільно.

Хазяїн намагався і вмовлянням, і пороттям позбавити хлопчиська цієї «шкідливої звички». Однак нічого не допомагало, тільки ставало чимраз гірше — Нестор чимраз більше озлоблявся. 

18. Через деякий час Нестора віддають учнем до друкарні. Тут хлопчикові сподобалося. На нього звернув увагу анархіст В. Волін, який і познайомив Нестора з філософією анархізму. Саме він допоміг підліткові вступити до міського училища, саме він часто розмовляв із Нестором, роз’ясняючи йому світогляд відомих анархістів.

19. 1913 р. став для Махна радісним. Він одержує диплом про закінчення училища з правом викладати в сільській школі. Він справді розпочинає свою викладацьку діяльність. 

20. Він прагнув зміни такого становища, тому вже у 18 років став революціонером-анархістом. Але, «заразившись» ідеями анархізму, не маючи сил опиратися цій «хворобі», Махно починає пропагувати анархістські ідеї. 

21. Ці ідеї суперечать тому, на чому ґрунтується Російська держава, тим більше на той час «державність» і «держава» були головними поняттями правових норм Росії. Махна ж приваблює «безвладна держава», анархія, за що його й висилають під нагляд поліції в рідне Гуляйполе.

22. Всього натерпівшись, Нестор, щоб розвіяти нудьгу, рано почав пити, битися навкулачки з ровесниками. Дуже скоро він набув кепської слави - такий, як захоче щось, обов'язково украде або відбере силою.

23. Вони грабували багатіїв, стріляли в поліцію. Після кількох місяців таких дій Махно потрапляє до поліції. Його засудили до смертної кари,яку змінили довічною каторгою.

24. Його вважали небезпечним для царської влади злочинцем і відправляють до сумнозвісної Бутирки – Московської каторжної тюрми.

25. Він був непокірний. За суперечки з начальством його часто кидали до холодного карцеру, де він нажив собі туберкульоз легенів. Протягом усіх 9 років ув’язнення його тримали закутим в кайдани по руках і ногах

26. У лютому 1917 року колив Росії відбулася революція Махно повернувся до рідного Гуляйполя 

27. ..По поверненні в Гуляйполе, Махно в очах односельців постав справжнім героєм. Він почав об’єднувати навколо себе близьких по духу людей. Щиро вважав, що своєю боротьбою проти експлуататорів, сприяв поваленню самодержавства. 

28. Об'єднавши колишніх ―експропріаторів‖ і молодь, яка прагнула покінчити з багатіями, він повів боротьбу з тими, хто після Лютневої революції захопив владу в Гуляйполі. Це були в основному офіцери, що вболівали за політику Тимчасового уряду.

29. На чолі з Махном створено ―Селянський союз‖. Хоча, користувався він великою підтримкою не лише селян, які бачило в ньому ―страждальника за інтереси трудівників села‖, але й місцевих робітників. Бо повернувшись до Гуляйполя, одразу став працювати маляром на заводі ―Богатир‖.

30. Крім того, Махно увійшов до складу противного ―Громадського комітету‖. Добре вивчив своїх політичних ворогів. Став єдиним славним авторитетним вождем у Гуляйполі та окрузі. Очолив Раду робітничих і селянських депутатів. Був обраний головою профспілки деревообробників та металістів, керував доброю кипою інших організацій Гуляйполя, що виникли тоді...

31. Про повагу до Нестора Івановича з боку його прибічників і навіть противників свідчить використання протягом багатьох десятиліть, навіть у спеціальній науковій літературі, по відношенню до нього стародавнього українського шанобливого звертання, широко поширеного у старі часи серед козаків і жителів степів — «батько». 

32. Вживання цього звертання в старі часи свідчило про надзвичайну повагу до людини, майже рівну повазі до рідного батька, захисника, вчителя і спасителя. 

33. Обставини, в яких до Нестора Івановича вперше було вжито це звертання, самі по собі були досить незвичайні, в них вперше яскраво проявився талант Нестора як чудового командира, здатного врятувати своїх людей, в здавалось би безвихідній ситуації. 

34. Цей випадок описав у своїх спогадах начштабу РПАУ (махновців) В. Ф. Білаш:

35.

20 вересня у Дібровському лісі наші з'єднання об'єднались. Наш загін збільшився на п'ятнадцять чоловік. Простояли ми в лісі спокійно, десь біля трьох днів, збільшили землянку Щуся, а потім вирішили махнуть в Гуляйполе. Але, зважаючи на те, що там було багато австрійців, що відбирали хліб, зупинятися в ньому було небезпечно. Тоді ми вирішили їхати в село Шагарово та підібрати там наших хлопців, які переховувалися від австрійців.

 

Махно тоді нічим не виявляв себе і був як всі, маленький і рівний. Відомий своїми нальотами Щусь користувався у нас військовим авторитетом.

« Однак, він не мав над нами влади, і якщо треба було кудись йти, всі спільно вирішували питання і, залежно від настрою загону, приймали те чи інше рішення ...

... Нас було тридцять шість чоловік, знаходячись в центрі лісу, ми не знали, як вийти з кільця (оточення) в поле. Що робити? Залишатися тут, чи понадіятись на прорив? Ми вагалися.

Щусь, був прихильником померти в лісі, занепав духом. Протилежність йому був Махно. Він виступив з промовою і закликав щусевців піти за гуляйполійцями, які були прихильниками прориву. Щусевці піддалися його впливу і заявили: — відтепер будь нашим батьком, веди, куди знаєш. І Махно почав готувати прорив ...

36. Гуляйполе було своєрідною столицею махновської вольниці. А тому Нестору і присвоїли почесне звання «батько». Селяни підтримували свого ватажка. Вони сподівалися зберегти землю, розподілену батьком.

Звучить у записі пісня «Батьку отаман» у виконанні Анатолія Сердюка

 

37. Загін батька здійснював блискавичні нальоти і відразу зникав, щоб раптово з'явитися в іншому місці. Улюбленим тактичним прийомом Махна була поява в стані противника у формі гетьманівських частин.

38. Вісті про перемоги Махно розносилися по місцевих селах, звідки стікалися нові поповнення. 

39. Селяни говорили: Віднині ти наш український батько, ми помремо разом з тобою. Веди нас проти ворога.

40. Восени 1919 року під командуванням Махна була найчисельніша «Революційно-повстанська армія України(махновців)» діставши у тимчасових союзників боєприпаси, батько вщент розгромив білогвардійські частини

41. Махновські загони складалися з кінноти та піхоти, посадженої тачанки з кулеметом

42. До речі, про тачанку. Це кінний візок. Сам виріб завезений до України німцями-колоністами. Як бойовий засіб на тачанку встановлювався станковий кулемет. Екіпаж складався з трьох осіб – їздового, кулеметника та другого номера обслуги.

43. Розрахункова маса бойового навантаження тачанки становила:  3 бійці – 240кг, кулемет «Максим» на станку Соколова – 66кг, патронні коробки 5Х10-50кг,фураж для коней на 2 доби – 32кг, їжа для бійців на дві доби – 18кг. Усього – 430кг

44. Вага якісно виготовленої двокінної ресорної коляски – від 500 до 650кг. З бойовим навантаженням це близько тонни. Тому в кулеметні  тачанки разом з двома корінними кіньми впрягали ще двох пристяжних

45. Тачанка з четвіркою коней була більш надійним, швидким, маневреним і всюдихідним засобом пересування

46. Махновщина до тепер є, мабуть, наймасштабнішою білою плямою на карті історії України періоду революції та громадянської війни. За радянщини махновщина в історії висвітлювалась ―кунацьким контрреволюційним анархістським рухом, за яким стояли дві – три тисячі обмежених людей: мародерів, вбивць, які боролися проти пролетарської держави» 

47. Складний був бойовий шлях Нестора Махна, але героїчним

48. Після Листопадової революції 1918 року в Німеччині очолив боротьбу з режимом С. В. Петлюри на Україні

49. 31 грудня 1918 року після поразки від петлюрівців махновці залишили Катеринослав, 5 січня 1919 року Махно із загоном 200 чоловік повернувся в Гуляйполе.

50. У січні-лютому 1919 року Махно вів бої проти німців-колоністів в районі Гуляйполя, перешкоджав заходів проведення більшовиками продрозкладки

51. В обстановці наступу військ генерала А. В. Денікіна на Україну в середині лютого 1919 року Махно уклав військову угоду з командуванням Червоної Армії і 21 лютого 1919 року став командиром 3-ї бригади 1-ї Задніпровської дивізії, яка билася проти денікінських військ на лінії Маріуполь - Волноваха.

52. За рейд на Маріуполь 27 березня 1919 року, сповільнив наступ білих на Москву, комбриг Махно, по деякими відомостями, був нагороджений орденом Червоного Прапора за номером 4.

53. З 15 квітня 1919 року керував бригадою в складі 1-ї Української радянської армії. Після початку заколоту командарма Червоної Армії Н. А. Григор'єва (7 травня) Махна посів вичікувальну позицію, потім виступив на боці Червоної Армії. У травні 1919 р. на зборах командирів повстанських загонів в Маріуполі Махно підтримав ініціативу створення окремої армії повстанців.

54. На початку червня 1919 року Махно, не отримуючи підтримки боєприпасами і спорядженням з боку Червоної Армії у боях з частинами Кавказької дивізії під командуванням генерала А. Р. Шкуро, розірвав угоду з Радянським урядом.

55. Після розриву з більшовиками Махно відступив углиб України і продовжив озброєне опір військам Денікіна, одночасно поглинаючи дрібні загони повстанців і червоноармійців-оточенців. 

56. З початком наступу білих військ на Москву влітку 1919 року Махно знову закликав селянських повстанців до союзу з червоними 57. Після розриву з більшовиками Махно відступив углиб України і продовжив озброєне опір військам Денікіна, одночасно поглинаючи дрібні загони повстанців і червоноармійців-оточенців. В середині липня 1919 року Махно очолив Реввійськраду об'єднаної Революційно-повстанської армії (РПАУ).

58. Таким чином, дії Махно зробили помітний вплив на хід війни і червоним допомогли відбити наступ Денікіна на Москву.

59. Бажаючи привернути селян на свій бік, уряд генерала Врангеля запропонувало Махно союз проти більшовиків, обіцяючи в разі перемоги провести широку земельну реформу. Однак Махно від пропозиції відмовився.

60. Бажаючи використовувати боєздатні частини повстанців проти Врангеля, восени 1920 уряд більшовиків знову запропонувало Махно військовий союз. 2 листопада 1920 року Махно в черговий раз підписав угоду (Старобельська) з командуванням Червоної Армії. У результаті цієї угоди загони повстанців під загальним командуванням Семена Каретника були відправлені в район Перекопу

61. В ході боїв за Крим махновські загони взяли участь у форсуванні Сиваша і в битвах з кавалерійським корпусом генерала Барбовича під Юшунью і Коропової Балки. 

62. Після завершення воєнних дій червоне командування вирішило позбутисястав непотрібного союзника. Загін махновців був оточений, однак зміг вийти з півострова. В ході відступу їх наздогнали і переважаючими силами «червоних» частково знищено  кулеметним вогнем. Врятуватися вдалося лише одиницям, які й повідомили про цю подію в Гуляйполе.

63. Взимку-влітку 1921 року після сутичок з переважаючими силами Червоної Армії залишки загонів Махна були притиснуті до румунського кордону. 28 серпня Махно із загоном з 78 чоловік перейшов кордон в районі Ямполя. 

64. До початку квітня 1922 року Махно з дружиною і кількома однодумцями проживав у Румунії (в районі Бухареста під контролем поліції). Потім румунський уряд передав Махна Польщі, де він був поміщений в табір для інтернованих.

65. 25 вересня 1923 року Махно був заарештований (з дружиною, В. Хмарою і Я. Дорошенко) і поміщений в Варшавську цитадель і 27 листопада 1923 року постав перед судом за звинуваченням у підготовці повстання в Східній Галичині для приєднання її до Радянської України. 

66. Суд Махно виправдав і відправив на поселення в місто Торунь. У грудні 1923 року Махно зробив публічну заяву про боротьбу проти більшовиків і Радянської влади, що викликало негативну реакцію польського уряду. 

67. 14 квітня 1924 року після спроби самогубства був переведений під нагляд поліції в місто Данциг. У тому ж році з допомогою російських анархістів-емігрантів домігся дозволу на виїзд до Німеччини.

68. У квітні 1925 року переїхав до Франції, де жив до 1934 року (в передмісті Парижа - Венсенне). В останні роки життя Махно бідував, працював різноробочим (маляром), публікував окремі нариси в анархічному журналі «Дело труда» (Париж), готував мемуари. Здоров'я Махна було підірвано безліччю поранень, в тому числі важких, отриманих у боях.

69. 25 липня 1934 року в віці 46 років він помер у паризькій лікарні від кісткового туберкульозу. 28 липня урна з прахом Нестора Махна була замурована в стіні колумбарію кладовища Пер-Лашез, в комірці під номером 6685. Багато вважають, що номер могили Махно у колумбарії - 6686, ця помилка поширена через не зовсім вдалого ракурсу зйомки (із-за обмеженого простору). Насправді нумерація йде з верхніх могил, і, таким чином, номер могили Махно 6685

70. То ж, пам'ять про Нестора живе у наших серцях. Ми шануємо нашого земляка, пишаємось тим, що він боровся за щастя селянства, здобував волю шляхом правди та крові. Оголошуємо хвилину Пошани

Хвилина Пошани

Стук серця

71. Про махновщину згадувати заборонялося, вивчати – тим більш. Більшість матеріалів раніше було недоступним не тільки масовому читачу, але й історику.  

72. Маленьким істеричним злим чоловіком зображували Нестора Махна у книгах та кіно про громадянську війну. А от жителька одного з Запорізьких сіл, в котрої Махно зупинявся на ніч, казала, царство їй небесне, що він «простий, приязний у спілкуванні, не цурався роботи, не ставив себе над іншими».

73. А невмируща українська народна творчість береже в Гуляйполі пісні та примовки про Махна: 

74. Махно — цар, Махно — бог з Гуляйполя до Полог‖ — звучить тихою народною іронією. 

75. Ой, гоп, куме, не журись, в Махна гроші завелись‖, 

76. На Махнові гроші не купиш і воші‖, 

77. ―Хто тих грошей не братиме, того Махно дратиме‖, 

78. ―Ах, яблучко, да із Італії, надоїло воювать пролетарію‖, 

79. ―Яблучко із листочками, їде Батько Махно із синочками‖,

80. ―Ах, яблучко, куди ти котишся, Махну в руки  попадеш, не воротишся‖.

81. У пам’яті народу живуть й досі пісні, що нагадують про часи махновської вольниці

82. «Любо, братці, любо, любо, братці жить з нашим отаманом не приходиться тужить»

83. Ура! Ура! Ура! Підемо на ворога

За матінку Галину За батька, за Махна!

84. Вшанування героя нашого краю Нестора Івановича Махна помітно у багатьох містах України

85. 22 грудня 2006 у Дніпрі (колишній Катеринослав) лідер партії «Братство» Дмитро Корчинський разом із своїми однодумцями встановив меморіальну дошку на фасаді готелю Асторія, у якому в 1919 році розміщувався штаб Нестора Махна.

86. 24 серпня 2009 в Гуляйполі було урочисто відкрито пам'ятник Нестору Івановичу Махну.

87. 21 серпня 2013 в Старобільську встановлено пам'ятник Нестору Махну, на балконі старої будівлі, що виходить на центральний майдан.

88. 25 жовтня 2013 року Національним банком України введено в обіг пам'ятну монету «Нестор Махно». 

89. У  рідному Гуляйполі на честь нього названа Вулиця Нестора Махна.

90. У Дніпрі є вулиця Нестора Махна.

91. У місті Оріхів є вулиця Нестора Махна.

92. З давніх-давен у народі ходять чутки, що ніби  Нестор Махно заховав свої скарби у Дібрівському лісі. І багато хто намагався їх віднайти. І ніхто не знає чи правда це? 

93. Може і правда, а може і ні, а може ще не прийшов той час, щоб їх віднайти. 

94. А може ті скарби – то пам'ять про нього, якої він просив у майбутніх нащадків славного міста Гуляйполя

95. Де скарб Нестора Махна ?

У Гуляйполі свято грає І кожен рік в цей час давно  завжди питання виникає: де заховав скарби Махно?

96.Про скарб той ходять плітки, байки

Хтось відкриття нове зробив

Сховав скарби у балалайки 

І в річці Гайчур  утопив,

97.Ще що на острові під дубом Скарб під корінням закопав,

Щоб не знайшли, клянуся зубом

На дрова дуб той порубав

98.В пивбарах ходять інші байки: Писав відомий фахівець,

Що всі бандити з його шайки

Весь скарб пропили під кінець

99.Усіх про скарби жаба давить Ті, що Махно десь заховав,

А шукачі тим скарбом марять, Та й банк державний - би забрав

100.Усі махновський скарб шукають,

Копають землю скрізь здавна, А найдорожчій скарб хай знають Це воля Нестора Махна!

Звучить пісня «Єднаймося, гуляйпільці!»