Екскурсія на підприємство "ДП Артемсіль"

Лисичанська ЗОШ І-ІІІ ступенів №26  Луганської області

Г.І. Довгань.

Тема: Екскурсія на підприємство "ДП Артемсіль"

           8 клас

 МЕТА:

навчальна: - ознайомитися з підприємством виробничої сфери, його виробничим процесом, принципами розміщення, організацією та структурою виробництва; зі змістом праці людей різних професій; з заходами по збереженню навколишнього середовища; уміння аналізувати та робити висновки при складанні характеристики підприємства на основі отриманих матеріалів під час екскурсії;

розвивальна: - розвивати знання про великі підприємства, про багатства рідного краю, добування солі у сучасних умовах;  ознайомити з  процедурою оздоровлення  за допомогою повітряних соляних інгаляцій; розвивати пізнавальний інтерес до вивчення природи, вміння працювати в групі, логічно мислити, готувати стислі повідомлення, вміти робити висновки; удосконалювати навички роботи з різними джерелами інформації (періодичні видання, наукова література, мережа Інтернет, бесіди з фахівцями); формувати соціальні компетенції (аналізувати результати спостережень, толерантно доводити свою точку зору, формувати активність у прийнятті рішень); формувати комунікативні компетенції, компетенції саморозвитку і самоосвіти;

виховна:-виховувати любов до природи, формувати вміння формулювати власне судження щодо ефективності використання джерел енергії; - виховувати бережне ставлення до енергетичних ресурсів; сприяти вихованню почуття колективізму, поваги до думки однокласників; виховувати почуття відповідальності за діяльність людства; розширення  власного кругозору.

Тип уроку: інтегрований урок узагальнення і систематизації знань.

Вид уроку: екскурсія.

Міжпредметна інтеграція.

Обладнання: фотоапарат.

Тип уроку: урок практичного застосування учнями отриманих знань.

Структура уроку:

I. Організаційний момент:

-Попередня підготовка учнів до екскурсії;

-Визначення мети і завдань екскурсії;

ІІ. Планування екскурсії;

III. Екскурсія.

IV.Підсумок екскурсії.

V.Домашнє завдання

Хід уроку.

I.Організаційний момент.

Перед тим як провести екскурсію, вчитель дає завдання учням на вивчення:

1.-Теоретичного матеріалу, що стосується підприємства;

   -Зібрати відомості про виробництво, продукцію;

2.Ознайомитись з презентацією;

3.Перед екскурсією вчитель повинен провести бесіду з попередження дитячого травматизму;

 ІІ. План проведення екскурсії:

а)  разом із екскурсоводом виділити питання, які потребують уваги;

б) зміст пояснення екскурсовода, завдання учням для спостереження;

в) вивчення виробничих об’єктів; 

г) перспективи підприємства;

Теоретичний матеріал.

Запасів повареної солі у родовищах «Артемсолі», однієї з найкращих в Європі, вистачить ще на 2 тисячі років. У місті Соледар Донецької області існує унікальна можливість відвідати справжню соляну шахту.  В одній із відпрацьованих соляних галерей міста існує сьогодні церква. Що в місті є унікальний музей історії видобування солі на Донбасі, відвідувачів якого зустрічає вирізьблена із соляного моноліту фігура першого солекопа, з кіркою за плечима та ліхтариком. Просто під землею працює санаторій, відкритий для кожного. Тут повітря, збагачене частинками солі, лікує астму та укріплює нервову систему. Таких об’єктів в усьому світі, без перебільшення, одиниці. І навіть вибагливі іноземні туристи, охочі до нових вражень, у захваті від прогулянок соледарськими соляними шахтами! 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

З початку 18 сторіччя в наших краях сіль добували виключно шляхом виварювання її з солоної води озер і криниць, а згодом – свердловин. Цим промислом займались козаки, і потім –  промисловці. Згодом сіль почали добувати більш прогресивним шахтним способом. З 1881 року, коли була введена в експлуатацію перша соляна копальня Донбасу – «Брянцівська копь», бере свій початок історія державного підприємства «Артемсіль». Також цю подію прийнято вважати стартом промислового видобутку солі в регіоні.

Географічне розташування м.Соледар.

Розташований за 18 км від Бахмута, за 3 кілометри від залізничної станції Сіль та за 2 кілометри від залізничної станції Деконська (дизель) та при впадінні річки Мокрої Плотви в Бахмутку (притока Сіверського Дінця).

Історія.

Історія Соледара тісно пов'язана з розвитком Бахмутських соляних промислів. В останній чверті XVII ст., коли в районі річки Бахмутки почали видобувати сіль, навколо соляних промислів виникло село Брянцівка. Першими його мешканцями були козаки Ізюмського полку й переселенці з північних областей України. На початку XVIII ст. соляні промисли перейшли у відання царського двору. Проте в умовах кріпосництва, за браком робочої сили, соляна промисловість розвивалася дуже повільно.

Становище змінилося після реформи 1861 року. В 1877—1878 рр. в районі Бахмута поблизу села Брянцівки, на правому березі річки Мокрої Плотви, інженер Н. Г. Іванов провів розвідувальні роботи для виявлення запасів кам'яної солі. Він пройшов бурову свердловину глибиною 292 метра і відкрив 9 соляних шарів, в тому числі найбільший (39,5 м) Брянцівський шар.

У 1879 році на цьому місці приватна промислова компанія, яку очолював Н. Н. Литуновський, розпочала будівництво першої соляної шахти, назвавши її Брянцівською копальнею. В 1881 році вона видала на-гора понад 4 тис. тонн солі. У 1884—1885 рр. в Бахмутському повіті стало до ладу 5 рудників: Нова Величка, Харламівський, «Петро Великий», Деконсько-Покровський і Пшеничний. На Брянцівському і Девонському рудниках у 1884 році налічувалося близько 800 робітників. Неподалік від села Брянцівки було знайдено також поклади кварцитів і вогнетривкої глини. На їх базі в 1897 році акціонерне товариство Ковальського спорудило Девонський алебастровий завод. У 1901—1903 рр. харківські купці Богомолов і Косич поблизу станції Деконська купили у німецьких колоністів 6 га землі і збудували ще три алебастрові заводи. Навколо рудників і заводів виросли робітничі селища Нова Величка і Девонське, які входили до складу Бахмутського повіту Катеринославської губернії. Наприкінці XIX ст. в них мешкало понад 1,5 тис. чоловік.

Видобуток солі

Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководної затоки древнього Пермського моря близько 250 млн років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі. Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам'яної солі. Але лише у XVI столітті видобуток виварювальної солі на Донбасі став регулярним.

Залізнична станція Сіль

З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія усього Донбасу. Виробництво виварювальної солі вимагало все більшого спалювання деревини, що привело до знищення навколишніх лісів. Потрібний був новий енергоносій, яким і стало виявлене близько 300 років тому в Донецькому краю кам'яне вугілля. Його використовували перш за все для збільшення виробництва солі, а вже згодом — для розвитку металургії та інших індустріальних потреб. Припущення про наявність в районах Бахмута і Тора багатих покладів кам'яної солі окремі дослідники висловлювали ще в середині XVIII століття. Але лише у 1880 році видатний російський учений-геолог О. П. Карпінський зробив точні науково обґрунтовані розробки з цього питання і довів наявність величезних соляних запасів у краю, через який століттями пролягав знаменитий чумацький шлях за сіллю до Криму.

Здійснена у 1876—1880 роках гірничим інженером П. І. Івановим проходка так званої «Урядової свердловини» біля села Брянцівка, за 10 верст від Бахмута, показала наявність в земній товщі 9 соляних пластів, у тому числі найпотужнішого — Брянцівського, товщина якого становила близько 40 метрів. Це сенсаційне відкриття привернуло увагу промисловців, які розгорнули у регіоні інтенсивне будівництво соляних шахт. Для перевезення солі й інших вантажів довелося побудувати залізничну станцію Сіль, станцію Деконська і депо станції Сіль. У 1881 році була введена в експлуатацію перша шахта, що належала приватній промисловій компанії генерала Н. І. Летуновського. У подальших роках уведені в експлуатацію ще п'ять соляних копалень, що сприяло значному зростанню видобутку мінералу і насиченню соляного ринку.

Під час другої світової війни соляні копальні були повністю зруйновані. У 1947 році було закінчено відновлення останньої з усіх зруйнованих копалень.

У 1965 році селище отримало статус міста. У липні 1991 року місто Карло-Лібкнехтовськ перейменоване в Соледар.

Гірнича виробка у соляній шахті Соледара, Донецька область.

Колективне Підприємство Воїнів Інтернаціоналістів «Память»: проводить екскурсії, під час якої є змога спуститися на глибину 300 метрів у справжню соляну шахту для того, щоб побачити скарби Соледара: музей, діючу підземну церкву, соляні скульптури, самородний кристал солі розміром з людський зріст. Ці визначні пам'ятки дозволили Соледару потрапити в книгу рекордів Гіннеса. В одній із виробок проводяться концерти симфонічної музики.

Місто Соледар – районний центр Донецької області. Свою назву, як не важко про це здогадатися, місто отримало від основного роду діяльності більшості підприємств. Соледар означає «дарувати сіль». 

Державне солевидобувне підприємство "Артемсіль" за підсумками 9 місяців 2019 році випустило 1,476 мільйона тонн солі. Обсяг виробництва на 7,8% більше запланованого показника і на 2,6% перевищує показник минулого року.

Закордонним споживачам за 9 місяців 2019 року відвантажено 763,1 тисячі тонн солі - від загального обсягу реалізації. Це на 8% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2018 року. Постійними споживачами ДП "Артемсіль" залишаються Угорщина, Польща, Словаччина, Румунія та інші країни.

На результати роботи підприємства істотний вплив мала постійно зростаюча вартість перевезення вантажів залізничним транспортом "Укрзалізниці". Цей фактор знижує конкурентоспроможність солі українського виробника.

Незважаючи на труднощі, що виникають, трудовий колектив ДП "Артемсіль" залишається одним з найбільших платників податків України.

СІЛЬ КУХОННА ХАРЧОВА

  ДП "Артемсіль" виробляє сіль призначену для харчування  "Сіль кухонна".

Сіль - це найцінніший, створений природою, продукт моря, який зберігся в надрах землі в первозданному вигляді через мільйони років, без дії на нього продуктів діяльності людини та інших техногенних впливів.

Найдоступнішим і багатим джерелом мікроелементів є морська сіль і її відкладення у вигляді кам'яної солі. Відкладення сформувались у вигляді мінералу-галіт, що містить неорганічну речовину NaCl (хлорид натрію) і включення мікроелементів природного походження, які візуально визначаються як частки з відтінками "сірого" кольору. NaCl - життєво необхідна речовина, що входить до складу крові людини. У медицині 0,9%-й водний розчин хлориду натрію застосовується як "фізіологічний розчин". Кам'яна сiль нашого родовища містить: до 98,2% NaCl; калій (необхідний для роботи серця); кальцій (необхідний для формування і функціонування кісткової системи); залізо (необхідно для кровотворення), а також магній, марганець і ще близько 80 інших (практично вся таблиця Менделєєва) дуже необхідних організму мінеральних елементів і навіть золото і срібло! Під впливом ферментів травної системи мікроелементи розчиняються і позитивно впливають на організм людини і його нормальну життєдіяльність. Сіль кам'яну створила природа 250 мільйонів років тому і вона безпосередньо надходить до Вашого столу в первозданному вигляді.

ДП "Артемсіль" виробляє продукцію в основному без добавок у вигляді меленої, просіяної, знепиленої солі. Прагнучи забезпечити попит покупців, охочих купувати сіль без природних "сірих" включень, створена продукція "оптично сортована" яка виконується із застосуванням машин з аналогічною назвою. Кормова сіль для сільського господарства застосовується в тваринництві для підгодівлі тварин і птиці, як рецептурний компонент при виробництві повноцінних і концентрованих комбікормів і білково-вітамінних добавок.

СІЛЬ ДЛЯ ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕРОБЛЯННЯ

Сіль для промислового переробляння кам'яна (далі - сіль), вищого сорту  застосовується для різних галузей промисловості: металургійної, нафтогазової, енергетичної, хімічної, целюлозно-паперової, текстильної, а також підприємствами ЖКГ і дорожньо-експлуатаційними службами. Вихідна соляна сировина для виробництва продукції - мінерал галіт. Продукція може бути вироблена з добавкою і без добавки. Сіль з протизлежувальною добавкою, що перешкоджає злежуванню і грудкуванню, збагачується фероціанідом калію. За бажанням клієнтів можливе введення меншої кількості добавки, але для солі, яка транспортується без пакування в зимові періоди року, рекомендується максимальне значення. Термін придатності солі з протизлежувальною добавкою - необмежений (при зберіганні в умовах захищення від впливу вологи).

СІЛЬ КУХОННА КРУПНОКУСКОВА

Сіль кухонна крупнокускова - це природній хлорид натрію (галіт). Продукт призначений для використання в різних галузях промисловості, а також може бути використаний для будівництва і виконання інтер'єру спелеологічних кімнат і кімнат відпочинку. Для забезпечення оздоровлюючого ефекту в брикети може бути доданий йод. Виконується шляхом різання з пласта солі або компактування (пресування) раніше подрібненого продукту. Сіль обробляється з виконанням поверхонь різноманітної форми і з виконанням отворів; можлива зміна розмірів, маси соляних блоків; Бувають соляні блоки прямокутної форми з різним розміром, отвором та діаметром, куски довільної форми і розміру, масою від 1 кг до 40кг.

III. Екскурсія.

Екскурсійний маршрут.

Екскурсія починається з короткої бесіди із техніки безпеки. Маршрут складається приблизно з 700 м, включно із зворотнім шляхом до стволу шахти. Спуск здійснюється у клеті (ліфті) на глибину до 300 м. Час екскурсії становить приблизно півтори-дві години.

Вся екскурсія проходить по відпрацьованим рудникам №1 та №3, а також камері №41-біс, які знаходяться на площі Підбрянцівського пласту. Стіни, стеля, фігури та дерева, - тут все із солі. Підлога галерей засипана сіллю, величина частинок якої становить від 1 до 40 мм. Тому учасники екскурсії мають потурбуватися про відповідне зручне взуття. Під землею тримається стала температура повітря +14°С, - перебуваючи в шахті влітку, слід взяти із собою теплий одяг. Майже вся екскурсія проходить по дну давнього моря. Під час екскурсії туристі відвідують соляне футбольне поле, підземні лабіринти, концертну залу, підземну галерею, соляну шкатулку, бачать оригінальні фігури, виконані із солі (гномів – вартових підземного царства, соляну пальму та інше).

Поруч із екскурсійним маршрутом знаходиться спелеосанаторій «Соляна симфонія». У підземному відділенні спелеосанаторія, який знаходиться на глибині 288 метрів у соляній шахті, успішно лікують бронхолегеневі та різноманітні алергічні захворювання у дорослих та дітей. Сьогодні лікування в умовах мікроклімату соляної шахти є одним із найефективніших у світі. Про це свідчать цифри – одужання спостерігається у 70-85% випадків серед дорослих та 85-95% серед дітей. Повітря у соляних шахтах насичене частками солі, із концентрацією мікрочасток в 1 м.куб. до 15 мг. Атмосферний тиск у гірських шахтах становить 772 мм рт. ст., вологість повітря 60% та температура 14-16°С. Все це цілюще впливає на самопочуття пацієнтів.У жовтні 2004 року там же, у шахті, відбувся концерт Донбаського симфонічного оркестру «Соляна симфонія» під керівництвом австрійського диригента Курта Шміда та за участю солістки Віденської опери Вікторії Лук’янець. Про звучання оркестру в соляній шахті австрійський композитор та диригент сказав: «Я був просто вражений! Ноти злітали до стелі печери, а потім повільно - ніби хмаринки – спускалися вниз». За думкою диригента, у світі існує всього 2-3 театри, які можуть порівнятися з акустикою артемівських соляних шахт.

Підчас проведення самої екскурсії необхідно ще раз провести інструктаж з техніки безпеки і нагадати мету екскурсії та завдання які повинні виконати учні.

IV.Підсумок екскурсії. Мої враження.

 Учні після екскурсії повинні дати відповідь на запитання:

- назва підприємства;
- географічне положення підприємства;
- коротка історія, етапи розвитку;
- особливості економіко-транспортного положення;

- виробничі зв’язки із сировини, пального;
- основні стадії виробничого процесу;
- технологія виробництва основного виду продукції;
- основні професії робітників;
- види продукції, що випускають;
- споживачі готової продукції,
- перспективи розвитку підприємства.

V.Домашнє завдання:  Складіть характеристику підприємства за планом.

План:
1.Назва підприємства.
2. До якої галузі народного господарства відноситься.
3.Місце знаходження підприємства, його географічне положення.
4.Історія підприємства.
5.Спеціалізація підприємства.
6. Найважливіші споживачі.
7.Виробничо-територіальні зв’язки по сировині, паливу. Транспортні умови.
8.Основні професії.
9.Охорона праці і навколишнього середовища.
10.Перспективи розвиткуі підприємства.
11.Висновок про значення і розвиток підприємства.

Екскурсія для дітей — це маленька пригода, а для педагогів — можливість розширити кругозір дітей і зацікавити їх вибором майбутньої професії.

2019р.