Екскурсія «Травневі дні в Косівщині»

«Травневі дні в Косівщині»

(матеріали для проведення віртуальної екскурсії)

Слайд 1-2. На лівому березі річки Сумки (притоки Псла), поблизу м.Сум, розкинулося мальовниче село Косівщина. У травні 1889 року сюди на лікування приїздила Леся Українка. Двічі  відвідала Косівщину її мати, Олена Пчілка.

Слайд 3. Леся Українка, власне ім’я Лариса Косач, народилася                           25 лютого 1871 року в містечку Новгород-Волинський (раніше Звягель) Волинської губернії. Її мати відома в українській літературі під псевдонімом Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач (1849-1930 рр.), є автором численних віршів, оповідань і кількох драматичних праць. Вона походила з роду Драгоманових, родоначальник якої служив тлумачем (драгоманом) при війську Богдана Хмельницького і відзначився у визвольних походах козаків.

Батько, Петро Антонович Косач (1841-1909 рр.), людина прогресивних поглядів, юрист за освітою. «З всіх, нас шістьох, дітей Леся найбільше була подібна на батька і вродою, і вдачею...вони обоє однаково були лагідні та добрі безмежно...» (О.Косач-Кривинюк).

Цій схожості існує пояснення. Коли народилася Леся, її мама, Ольга Петрівна Драгоманова (Косач), захворіла на анемію. Леся не прийняла мамки-годувальниці. Тоді батько, Петро Антонович, урядовець, генерал, звернувся до Боткіна, щоб той написав йому раціон для маляти, взяв на півроку відпуску і сам доглядав дівчинку. Фактично він врятував їй життя.

Слайд 4. У родині Косач було 6 дітей: Михайло Косач – поет, письменник, фізик (саме він сконструював рентгенапарат, за допомогою якого обстежували хвору сестру); Лариса Косач – Леся Українка; Ольга Косач – лікар, учитель; Оксана Косач відцуралася родини, не підтримувала зв’язків із Батьківщиною; Микола Косач  – вчений-агроном; Ісидора Косач– вчений, мікробіолог.

У чотири роки маленька Леся навчилася читати, у п’ять – уже писала листи бабусі. Уроки музики для дівчинки давала дружина відомого композитора Лисенка – Ольга Олександрівна. Вона відмічала добрі здібності Лесі, цікаві інтерпретації творів, які вона виконувала. Сама Леся говорила, що  «з мене був би кращий музика, ніж поет». Леся знала 10 мов.

Важка хвороба дівчинку переслідує з 10 років. Діагноз: туберкульоз кісток. Незважаючи на лікування хвороба прогресувала: приєднався туберкульоз легень, а наприкінці життя – і нирок. Леся перенесла кілька операцій. Треба пам’ятати, що тоді ліків, які могли обезболити не було.

Слайд 5. Травень 1889 року.... Лесі – 17. Вона приїхала до Параски Назарівни Богуш. Ця жінка могла допомогти від багатьох хвороб, але не від туберкульозу та раку. Як відомо, Леся мала туберкульоз кісток.

Ось як Леся Українка в листі до знайомої Антоніни Семенівни Макарової описує перебування в Косівщині: «... коли я була у Харківщині, в Сумському уїзді, у тієї баби, що лічить людей гарячими ваннами, то в неї було немало слабих, таких як ваш брат, і вони дуже добре піддавались ліченню. У неї лічиться недорого, бо вона ціни не зазначає, а всякий дає їй скільки може. Живуть хворі на хуторах і сільських хатах, без великих вигід, що правда, але все ж при догляді. Лічить вона тільки літом, починаючи з мая…. лічення її дуже схоже до лічення грязьовими ваннами з Криму, тільки що там ванни гріються на сонці, а в неї піч служить сонцем. Скука у неї диявольська, але чого чоловік не витерпить, як знає, що се треба».

Слайд 6. Про перебування Лесі Українки на Сумщині залишилися свідчення Якова Євдокимовича Богуша: «Було мені в ту пору 10 років. Серед багатьох хворих, які приїздили з усіх усюд лікуватися до Параски Назарівни Богуш, була тендітна дівчина, яка опиралась на палицю. Ходила вона в просторому вбранні, з кошиком в руках, розмовляла з селянами українською мовою та все записувала пісні. Казали старші, що була вона не з наших місць. Параска Назарівна поселила дівчину в сусідній хаті свого сина Якова Йосиповича Богуна. Частенько навідувалася до хворої, лікувала. Їздила й до інших хворих, які жили в селянських хатах та навколишніх хуторах. Власне, тоді Косівщина мала лише одну вулицю, розділену болотом. На вигоні стояв маєток пані Лепської. А навколо – убогість та злидні. Параска Назарівна була з кріпаків. Пан нібито виміняв її на собаку. Звідки в неї хист до лікування – того невідомо. Тільки турбувалась вона про немічних. Весною і восени збирала лікарські трави та коріння на запашних луках біля річки Сумки. Брала зілля і в сумських крамарів, готувала настойки на травах, ванни та лікувала людей.

Була лікарка лагідна та привітна. За лікування брала зовсім недорого. Хто скільки заплатить».

Слайд 7. Леся Українка прибула у Косівщину вже автором кількох ліричних творів, знаючи ціну народної пісні. Отож вона не могла не захопитись чарівними піснями, що лунали над селом.

При заході сонця, коли золотаве проміння ткало мереживо в густому сплетінні верб, збиралися біля Лесиного вікна селяни на колодки. Вони вели журливі розмови про тяжке життя. І всі ці смутки виливалися в піснях.

«Згадалося мені, – напише поетеса пізніше в нарисі про Косівщину «Весняні співи», – як тихого весняного вечора сиджу було я в своїй одинокій хатинці на хуторі, серед степів харківських, та згадую свою рідну Волинь і шлю до неї свої думки сумні. Сонечко стоїть низько.... Ось пройшла череда, а на дорозі курява встала – червона, мов дим пожару, здається вона проти західного сонця. Хуторяни заметушились, гукають, заганяють товар. Малі хлопці стовпилися біля криниці, коней напувають. Гомін, гамір... Далі все стихло, тільки у мене під вікном я чую якісь тихі голоси. Отож хуторяни збираються «на колодки». Щовечора так вони збираються під моїм вікном і ведуть розмови аж до пізнього вечора...»

За той місяць, що перебувала Леся Українка на Косівщині вона поправилася на 5 кг., але хвороба її не виліковна.

Слайд 8. Нині у селі створено музей Лесі Українки у місцевій школі, парк, який називається «Лесин парк», встановлено бюст, школа та одна з вулиць носить ім’я славної поетеси. Щороку в травні в селі відбуваються весняні співи, присвячені Лесі Українці. 

Не минали Сумщину великі люди. Цінуйте, любіть життя, як любила і цінувала його Леся Українка!

Чи були ви уважними? Чи звернули увагу на імена і деталі, які були зазначені під час екскурсії? Давайте з’ясуємо, розв’язавши криптограму. 

Наприкінці ми маємо назвати твір, у якому Леся Українка описує своє перебування на Сумщині. Назву твору  будемо розкривати по літерах.

1. Дружина, якого відомого композитора давала уроки музики Ларисі Косач.
2. Псевдонім  Ольги Петрівни Косач.
3. Жінка, у якої лікувалася Леся Українка. 
4. Ім'я хлопчика, який бачив Лесю Українку, залишив свої спогади про її приїзд.
5. Село, у якому перебувала Леся Українка  на Сумщині.

Усі літери відкриті. Твір «Весняні співи».

Дякую за увагу!

Список використаних джерел

1. Весняні співи // Леся Українка. Енциклопедія життя і творчості. URL: https://www.l-ukrainka.name/uk/Prose/VesnjaniSpivy.html
2. Леся Українка. Зібрання творів. Том 7 / Леся Українка // Зібрання творів у 12 томах. Київ: Наукова думка, 1976. С. 17-20.
3. Леся Українка: хронологія життя і творчості. Батько Лесі Українки. URL: https://www.l-ukrainka.name/uk/Studies/Kryvynjuk/BatkoLesiUkrajinky.html
4. Листи Лесі Українки. 1895 р. // Леся Українка. Енциклопедія життя і творчості. URL: https://www.l-ukrainka.name/uk/Corresp/1895/189502xx.html
5. Перебування Лесі Українки на Сумщині: що нині про це нагадує. URL: https://suspilne.media/16191-perebuvanna-lesi-ukrainki-na-sumsini-so-nini-pro-ce-nagadue/
6. Штогрін І. 10 іпостасей Лесі Українки: нестримна геніальність європейки і витончена українська душа. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/lesia-ukrayinka-10-faktiv/31096181.html