Експресіонізм - літературно-мистецький напрям

Перше лютого. Дистанційна робота. Експресіонізм – літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини

Експресіонізм — це ще одна сторінка розвитку мистецтва. Ще один спосіб пізнання та споглядання навколишнього світу. Проблемні питання. Що бачили навколо себе представники цього напрямку? Яке місце відводили людині, яким бачили її сьогодні і завтра?

У центрі уваги експресіонізму — людське серце, якому важко сприймати бездушність сучасного світу з його контрастами живого і мертвого, духу і плоті, «цивілізації». і «природи». матеріального і духовного. Перебудову та вдосконалення дійсності, до яких закликали експресіоністи, слід починати з перетворення власної свідомості. Експресіоністи виступали проти позитивістського емпіризму, копіювання і відображення дійсності. Вони вважали, що митець повинен виражати її суть. Світ не варто повторювати. Варто «схопити його в найсправжнішій суті й відтворити — ось найвагоміше завдання мистецтва». (К. Едшмід). Автор же повинен прагнути найповніше виразити власне ставлення до зображуваного, ставлення суб’єктивне, емоційне, пристрасне. Девізом напрямку був вислів: «Мистецтво — не краса, а експресія — сила духовного виразу свого я».

Отже, основний творчий принцип експресіонізму — відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я». напругу його переживань та емоцій, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовності, засвідчений катаклізмами світового масштабу початку ХХ ст. Бажання найточніше передати цей конфлікт людини з трагічною та антигуманною дійсністю стало причиною того, що письменники бунтували проти традицій та вдавалися до радикальних художніх рішень. Експресіонізм представлений у безлічі художніх форм, включаючи живопис, літературу, театр, кінематограф, архітектуру і музику.

«Психограмою людської душі». назвав німецький філософ Теодор Адорно експресіонізм у музиці. цей напрям відмовився від традицій і класичних форм музичного твору, утверджуючи дисонанс. Сміливим викликом класиці можна вважати оперу С. Прокоф’єва «Вогняний ангел». В основі якої сюжет роману В. Брюсова, творчість Б. Лятошинського (II — IV симфонії, «Золотий обруч». III струнний квартет, «Відображення». Соната для скрипки).

В образотворчому мистецтві на першому місці — зображення людських почуттів болю, страждання, страху. експресія проявляється у яскравій кольоровій гамі та деформованих пропорціях. Одним із перших і найяскравіших представників експресіонізму в живописі є Едвард Мунк, норвезький живописець, графік, теоретик мистецтва і театральний художник. Художник брав у руки пензлі тільки тоді, коли його переповнювали почуття та емоції. Його картини — захопливі та унікальні, вони ведуть глядачів у якийсь незвичайний, дивний і страшний світ. Основні теми творчості митця — самотність, смерть і жага до життя.

Першим шедевром Е. Мунка стала картина «Хвора дівчинка». яка спочатку не була сприйнята ні глядачами, ні критиками. Художника звинуватили в недобросовісному ставленні до роботи. Картину бачили незакінченою, а її композицію — грубою. На картині зображені жінка похилого віку і хворобливого вигляду дівчинка. На полотні переважають темні кольори, що підводить до думки про наближення смерті. В очах дівчинки ми не бачимо ні болю, ні страху. Її погляд спокійний, можливо, вона ще не розуміє, що на неї чекає. І в цьому весь трагізм ситуації, тому картина нікого не залишає байдужим. Поштовхом до створення полотна стали спогади художника про рідну старшу сестру Софі, яка померла від туберкульозу.

До експресіонізму належить і творчість австрійського письменника Кафки. Прозаїк — автор романів, новел, притч, афоризмів. Більшість із них сповнені ідеями абсурду, характеризуються прихованою єдністю надлюдського і буденного, фантастичного і реального. Його герої — самотні в цьому світі. У творах письменника звучить мотив безнадійності людського існування. Кафку вважають родоначальником літератури абсурду і чи не першим екзистенціалістом у світовій літературі тому що, за думкою А. Камю, його творчість стала найбільш переконливим втіленням абсурдності життя

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯДати письмові відповіді на питання 1 Що означає термін «експресіонізм»? Назвіть майстрів цього стилю в живописі, музиці та літературі.2 Що, на думку митців-експресіоністів, становить справжню суть світу? Як ви розумієте слова Казимира. Едшміда про «стражденне обличчя готичного Христа»?3 Чому письменники-експресіоністи вважали, що справді варті уваги лише страждання?

Друге лютого. Дистанційна робота. Морально - етична проблема «провини і покари» у художньому вираженні експресіоністів. Експресіонізм у творчості В. Стефаника, О. Турянського

Експресіонізм ( від латин. expressio – вираження) – стильова течія модернізму, що виникла на межі ХІХ – ХХ ст. у європейському живописі як заперечення міметичних1 тенденцій реалізму, натуралізму та імпресіонізму. Відомі майстри цього стилю – норвежець Едвард Мунк, німці Пауль Клее, Ернст Кірхнер, Франц Марк, росіяни Василь Кандинський, Олексій Явленський, австрієць Егон Шіле,італієць Амадео Модільяні, а також французькі художники Жорж Руо, Соня Делоне, Хайм Сутін. Експресіоністична пізня творчість Анрі Матіса, Поля Гогена,Поля Сезана, голландця Вінсента Ван Гога, які на своїх полотнах показали крайню напругу людських почуттів, що іноді переростає в стан афекту чи божевілля.

Засновником експресіонізму в українській літературі є В. Стефаник. У річищі експресіонізму творили Т. Осьмачка, М. Куліш, О. Довженко. Представники даного напрямку шукали спільну основу в людині, тварині та рослині, тобто в творіннях Божиих. У своїх творах основну увагу вони зосереджували на долі простої людини-трудівника, намагалися дошукатися коренів людського зла, сенсу страждання і смерті, взвємозв’язку усього сущого. Письменники-експресіоністи виявляли впевненість у паралельному існуванні прекрасного і потворного, тимчасовій відсутності добра. Їх метою було підтвердити істинність вислову, що «… не можна навіть зірвати квітку, щоб при цьому не стривожити зорі, бо весь Космос є нерозривною цілісністю».

Експресіоністична манера також сценічному мистецтву Леся Курбаса (театр «Березіль»), музиці Бориса Лятошинського, малярству Олекси Новаківського.

Одним із кращих творів, зразків експресіонізму, є новела В Стефаника «Камінний хрест». яка розкриває тему еміграції галицьких селян до Америки. Головний герой твору, Іван Дідух, селянин-трудівник, який усе життя важко працює на своєму горбі, запрягши себе поряд з конем. Як пише автор, він разом з конем і возом лишає «за собою сліди коліс і копит». Але ця праця робить Івана також і щасливим, він любить свій горб і намагається перетворити його на родючу ниву. Можна стверджувати, що цей горб тримає Івана на Землі, привносить у його життя радість. Іван прекрасний у своїй наполегливості та праці, та постать його потворна. Такого зображення вимагає експресіоністична манера письма.

Видатним явищем української модерної літератури є поема в прозі О. Турянського «Поза межами болю». Це яскраво виражений експресіоністичний твір. Відомо, що всі події, описані в ньому, автор пережив сам. Все, що відбувається, передається через авторське сприйняття, через опис подій його внутрішнього світу, його видіння, що є характерною рисою експресіонізму. Отже, можна казати про ліричне розгортання сюжету. Фрагментарна оповідь також притаманна цьому літературному напряму. Автор передає нервове напруження, яке володіє героями, через зовнішні його вияви або здогадки оповідача, це нервове напруження і збудженість поступово зростає. Кульмінацією її є бунт проти тваринного інстинкту. Його врешті-решт перемагає людяність.

У середині 1920-х років, по завершенню одних соціальних потрясінь і напередодні інших, експресіонізм як самостійна течія припиняє своє існування «через суперечки між експресіоністськими уявленнями про те, як має бути змінена реальність, та самою соціальною дійсністю». Проте вплив експресіонізму на світову літературу XX сторіччя важко переоцінити.

Ознаки стилю:

Риси експресіонізму в літературі1. Особлива увага до інтуїтивних осягнень 2.відтворення внутрішнього світу людини; 3. Гострота проблеми вини (за злочин) і покарання. 4. Дослідження сенсу випробування, страждань і смерті. 5. Персонажі часто залишаються віч-на-віч із власною приреченістю6. Поєднання віддалених, здебільшого непоєднуваних асоціацій.7. Показ усіх аспектів життя без ідеалізації, 8. Домінування експресивної сили динамізму

1. У своїх головних проявах експресіоністичний живопис ліричний та драматичний. 2. Предметом зображення в ньому стають людські почуття в момент найвищого напруження, особливо ті, що пов’язані з болем та стражданням.3. Це живопис печалі, нещастя та страху, що пригнічують людство, і важливе значення надається грі, в якій увагу глядача зосереджено на тому, що зображують дійові особи.4. Чисті пейзажі також можуть бути означені як «експресіоністичні». якщо вони, із урахуванням манери та способу їх виконання, виражають людські почуття та емоції.5. Е. Мунк: «Я малюю не те, що я бачу, а те, що я уздрів». Експресіонізм у творах живопису

Експресіонізм у музиці 1. Відсутність класичного розуміння розміру і ритму в музиці.2. Уривчастість, різкість, розірваної мелодійної лінії. 3. Різкі і нестандартні інтервали і акорди.4. Мінливість темпу музики різка і несподівана.5. Відсутність стандартно мажорно-мінорного ладу — атональність.6. Заміна вокальної партії інструментальної, і навпаки.7. Заміна співу промовою, пошепки, криком.8. Нерегулярність і незвичайна розстановка акцентів в ритмі

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯЗаповніть таблицю «Експресіонізм»