Значення творчості В. Стефаника для розвою української літератури.

Дев’яте лютого. Дистанційна робота. Значення творчості В. Стефаника для розвою української літератури.

„Джерелом духовних цінностей” назвав Стефаника Володимир Винниченко. Його твори слід розглядати під „соціальним” кутом. Василь Стефаник починав як романтик, хоча в його новелістиці легко знайти і впливи імпресіоністичної поетики, і навіть сюрреалізму. Василь Стефаник — неперевершений майстер соціально-психологічної новели.

Його новели відзначаються складністю конфліктів, трагізмом суперечностей доби. Життєствердні мотиви все ж продовжують звучати, але тепер уже художник приймає життя, осмисливши його трагізм, пізнавши велич і ницість. Новели Стефаника приваблюють своєю стильовою, мистецькою самобутністю, засвідчують утвердження нової манери письма. Василь Стефаник — яскравий представник „нової школи” в українській новелістиці.

Проза Стефаника визначається глибоким психологізмом, ритмікою і дуже сильним ліричним струменем. Уривчасті фрази наближають його творчість до експресіонізму. Прозові твори Василя Стефаника, а саме вони становлять основу, найціннішу частину його невеликої художньої спадщини, визначаються знанням сільського життя, глибоким проникненням у духовний світ покутського трудівника-хлібороба, щирим співчуттям до тяжкої долі скривджених і знедолених. Його новели тяжіють до соціально-психологічної прози. Вони стисло-лаконічні, забарвлені ліричним, психологічним настроєм.

Стефаник — новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер драматичної за змістом соціально-психологічної новели. Письменник багато зробив для удосконалення своїх творів, урізноманітнюючи засоби художньої виразності. В. Стефаник майстерно використовує у своїх творах покутську говірку. Велику увагу він приділяв створенню слухових образів.

Найважливіші риси, характерні творчості Василя Стефаника, це, по-перше, переважна увага до власне естетичних, художніх вартостей, а не до суспільних потреб, рішуча вимога незаангажованості мистецтва, звільнення його від служіння позаестетичним потребам (народу, нації, трудящих, партій тощо), а відтак — і ствердження права митця творити за законами краси й художньої довершеності. Новели письменника багаті на картини тогочасної дійсності; просвічуються і автобіографічні моменти його життя. Кращі із сільських малюнків Стефаника („Новина”, „Катруся”, „Камінний хрест”, „Палій”, „Сини” та ін.) засвідчують безперечний талант митця, який вправно керував своїм літературним пером.

Творчість Василя Стефаника має велике пізнавальне, естетичне, історико-літературне значення. Він один із письменників, з творчістю яких пов’язаний важливий етап в розвитку української реалістичної літератури. Майстерністю його новел захоплювалися Л. Українка, М. Коцюбинський, І. Франко писав : «З великою майстерністю він проникає в душу галицького українського селянства, вміє рисувати тяжкі психічні драми там, де інші бачать лише повсякденний факт…», а Дмитро Павличко наголошував про животворчу любов до людської душі. Творчість Василя Стефаника-володаря дум селянських, великого майстра новели- одна із чарівних перлин української культури, гордість слава України. Коли з’явилася перша книга письменника, в ньому визнали «велику літературну силу ,що творить свій стиль свій окремий творчий світ». Літературознавець М.Іванченко ще у 1926році писав, що кожна риса письменника говорить про щось справді оригінальне, чого ні в кого іншого не знайшли …

Домашнє завдання. Скласти конспект повідомлення «Значення творчості В. Стефаника для української літератури».