Александр Великий створив величезну імперію, але вона не була міцною. Підкорені народи неодноразово повставали. Після смерті Александра його воєначальники — діадохи — розпочали війну між собою за право володіти завойованими землями. У результаті імперія Александра розпалася на декілька монархічних держав, якими правили нащадки діадохів.
Еллінізм — період в історії від смерті Александра Македонського у 323 р. до н. е. до 30 р. до н. е., коли остання з елліністичних держав була завойована Римською імперією. Найбільш характерним для цього періоду є формування нової культури на основі поєднання грецької та східної (азіатської).
Населення елліністичних держав порівняно з попередніми часами стало більш рухливим:з’явилися нові та розширилися старі торговельні шляхи як у внутрішніх регіонах, так і між Європою та Азією;ремісники, архітектори, вчені та філософи, митці приїздили на запрошення правителів;люди вирушали в подорожі, щоб побачити далекі землі. Переміщення людей сприяло становленню нової культури, заснованої на господарських, політичних і релігійних традиціях Європи та Азії. Вона об’єднувала елліністичні держави. На схід поширилися грецька філософія, література та архітектура, на основі грецької сформувалася мова міжнародного спілкування — койне. Негрецька за походженням знать елліністичних держав перейняла грецький спосіб життя, почала носити грецький одяг. Елліністичні правителі, які збирали різноманітні податки та мита, не накопичували багатства, як раніше, а використовували їх на підтримку вчених та митців, зведення розкішних храмів, палаців, громадських споруд (театри, бібліотеки), проведення святкувань.
У добу еллінізму міста стрімко розвивалися, виникло багато нових міст. Найбільшим із них була Александрія, розташована в дельті Нілу. Династія єгипетських царів — Птолемеїв, які прийшли до влади завдяки Александру Македонському, доклала значних зусиль для того, щоб зробити Александрію найвеличнішим містом свого часу. Это изображение, автор: Неизвестный автор, лицензия: CC BY-SA
Мусейон — комплекс приміщень для дослідників, вчених, лікарів. Він містив спальні, їдальню, приміщення й матеріали для проведення наукових досліджень і читання лекцій, звіринець, ботанічний сад, обсерваторію, бібліотеку. Тут було здійснено багато відкриттів у таких галузях знань, як медицина, астрономія, математика.
Александрійська бібліотека — найбільша бібліотека давнини, що містила близько 700 тис. пам’яток. Здебільшого це були літературні твори та їх тлумачення, праці із граматики. Птолемеї видали наказ, за яким усі книги, що привозили на кораблях, забирали в їхніх власників і передавали до бібліотеки. Там їх переписували, і копії передавали власникам, а оригінали залишалися в бібліотеці.