Емма Андієвська. Сучасна українська письменниця і художниця. «Казка про яян». Позакласне читання

Емма Андієвська. Сучасна українська письменниця і художниця. «Казка про яян». Позакласне читання

Емма Іванівна Андієвська народилася 19 березня 1931 року у м. Сталіно (нині Донецьк). Батько письменниці був хіміком-винахідником, а мати була вчителькою біології. Через важкі хвороби більшість шкільних предметів Емма складала екстерном.

З дитинства Андієвська мала феноменальну пам’ять. Незважаючи на те, що до 6-ти років, вона не володіла українською мовою, письменниця вивчила рідну мову і вирішила писати лише українською. Також вона знала англійську, німецьку та французьку мови.

У 1937 році родина переїжджає до Вишгорода. У 1939 році – до Києва. Тоді ж її батька було розстріляно радянською владою.1943 року діти з матір’ю виїхали на Захід. Родина жила в Берліні. Емма хворіла на туберкульоз хребта і змушена була 8 років ходити в корсеті. У Мюнхені вона працювала на радіо.

1957 року Андієвська переїхала до Нью-Йорка. Працювала бібліотекаркою. Вийшла заміж за письменника Івана Кошелівця.1992 року авторка побувала в Україні.2000 року в Донецькому художньому музеї вона мала виставку власних картин. Нині письменниця живе у Мюнхені.

Літературна творчість* Збірки новел- “Подорож” (Мюнхен, 1955; перевидано 1995 у Києві),- “Тигри” (Нью-Йорк, 1962),- “Джалапіта” (Нью-Йорк, 1962).* Романи- “Герострати” (Мюнхен, 1971),- “Роман про добру людину” (Мюнхен, 1977; перевид.1993 у Києві),- “Роман про людське призначення” (Мюнхен, 1982; перевидано 1992 у Києві).* Збірка “Казки” (Париж, Львів, Цвікау, 2000)

Емма Іванівна Андієвська – українська письменниця, поетеса і художниця, що працює у стилі сюрреалізму та герметизму.

Сюрреалізм – напрямок у сучасному мистецтві . Французька приставка «сюр-» означає «над-». Основна ідея сюрреалізму - вийти за рамки реальності і спробувати відбити людські сновидіння, фантазії, думки з потаємних куточків мозку та інші глюки, що виникають в стані зміненої свідомості.

Українська діаспора – цеукраїнська національнаспільнота поза межами України, яка відчуває духовний зв’язок з Україною.

Теорія літератури. Казка – усне народне оповідання про вигадані події. Притча — невелике оповідання, яке містить повчання в алегоричній формі. • В притчі події підпорядковані повчальній частині. • Притча часто служить для прямої настанови читачу щодо поведінки, вчинків.

Збірка казок містить вісімнадцять оповідань. Перед самими казками, між ними та після них відбувається розмова між шакалом та консервною бляшанкою. Ці двоє, зустрівшись ввечері на веранді вілли, домовляються розповідати один одному казки. Вони почали розмовляти про те, що люди їх не розуміють, забувають, «що речі, які перебувають в людському оточенні, олюднюються», теж мають душу. При цьому шакал розповідає казки із сумним закінченням, а бляшанка — казки із щасливим кінцем. Кожну розказану казку обоє коментують та інтерпретують її мораль по своєму. Як і в багатьох інших творах Андієвської, в казках відбувається олюднення речей. Шакал та бляшанка обговорюють власне уподібнення до людей.

Словникова робота. Вежа — висока й вузька, переважно з каменю, архітектурна споруда, що будується окремо або становить верхню частину будівлі. Синонім до цього слова — башта.)Кельма — ручний будівельний інструмент у вигляді невеличкої лопатки; застосовується при муруванні стін, настиланні бруківки тощо. Не глипнув у його бік — не подивився в його бік. Кволий дідусь — слабкий, безсильний; фізично нерозвинутий; незначний за ступенем вияву. Немощі — хвороби, безсилля. Бракує сил — не вистачає сил. Гузир — місце, де зав'язано мішок.

Поспілкуймося:- Куди потрапив пастушок, розшукуючи козу?- Яке враження справили на нього яяни? - Чому вони не відповідали на запитання пастушка?- Про що розповів хлопчикові дідусь?- Чому пастушок не захотів стати яянином? - Хто ж такі яяни?Яянин – той, хто живе на території власного Я

Ідейно-тематичний аналіз казки. Тема: зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни.Ідея: засудження тих, хто чує тільки влане «я», до іншого – байдужі; возвеличити оброту, чуйність, прагнення подати безкорисливу допомогу тому, хто її потребує.

«Незакінчене речення»Читаючи «Казку про яян», я: Відчув…Побачив…Зрозумів…

Домашнє завдання. Створити пам’ятку про те, як не стати яянином.