«Емоційний комфорт дошкільника який потребує особистістного підходу»

«Емоційний комфорт дошкільника який потребує особистістного підходу»

                                                                                     Консультація  психолога

для батьків та педагогів

Підготувала практичний психолог 

КЗДО №254 КМР

Мельник Тетяна

     Поняття емоційний комфорт означає, що дитина перебуває у стані емоційної рівноваги, спокою, захищеності, безпеки, благополуччя, вона задоволена своїм буттям, оптимістична.

     Стан емоційного комфорту є необхідною умовою подальшого особистісного розвитку дитини, успішного засвоєння знань та швидкого формування навичок.

     Коли дорослі добре ставляться до дитини , визнають її права ,а однолітки хочуть з нею товаришувати ,вона відчуває емоційне благополуччя, впевненість, захищеність

Найважливішими показниками нормального повноцінного розвитку дитини є:

➢Психічне здоров'я. 

➢Самостійність, уміння обійтися власними силами, організувати себе, виявити ініціативу й автономність. 

➢Оптимістичне, радісне світовідчування, довіра до світу. 

➢Здатність справитися зі складною ситуацією, мобілізуватися на подолання труднощів, на досягнення мети. 

➢Практична вмілість, що дозволяє дитині орієнтуватися в нових умовах, що забезпечує її впевненість у своїх можливостях. 

➢Позитивне емоційне ставлення дитини до себе, самоповага, розвинуте почуття своєї значимості, цінності для інших. 

➢Почуття гумору (доступне вікові).

    Духовні потреби, які батьки повинні задовольняти:   потреба в активній, творчій дії;   потреба в пізнанні; 

 потреба в самозбереженні індивідуальності, благополуччі;   потреба в саморозвитку; 

 потреба в спілкуванні (через неї потреба в захисті і підтримці, у

любові і повазі); 

 естетичні потреби 

     Особливості характеру дітей, що потребують особистісного підходу      Емоційність — це чуттєві, «жалісні», жалісливі, чуйні діти. У них ні «сухості», зайвого раціоналізму і практицизму при нормальному інтелекті. Відрізняються безпосередністю у вираженні почуттів, деякою наївністю, тобто цілісністю сприйняття, можуть заплакати від жалості до інших або до себе, «усе близько беруть до серця». Це створює підвищену чутливість до всякого роду проблем емоційних відносин (розлука з близькими, недолік любові значимих дорослих, труднощі в спілкуванні з однолітками).

    Вразливість як особливий різновид довгострокової емоційної пам'яті; сприяє запам'ятовуванню неприємних подій, їхній фіксації дитиною. Вона довго пам'ятає образу, образу, страх, повертається до спогадів, пережитих у минулому, і не може так само легко, як інші, відштовхуватися у своїх діях і вчинках від сьогодення.

    Імпресивність — схильність до внутрішньої переробки почуттів і переживань («усе тримає в собі»). Імпресивність зустрічається не тільки при флегматичному або сангвінистичному, але і холеричному темпераменті. Дитина схильна до деякої затримки емоційних реакцій, як би накопичуючи їх і потім зненацька виявляючи для навколишніх.

   Внутрішня нестійкість. Її передумовами можуть бути: фактори нервової конституції, сполучення полярних рис темпераменту, емоційність, непевність у собі при виразності почуття «я», протиріччя між бажанням і боргом, беззахисність у спілкуванні з однолітками при підкресленому почутті «я».      Підвищена тривожність. Вона обумовлена підвищеною чутливістю, потрясіннями і переляку, недозволенністю життєвих ситуацій, особливо важливих для дитини, блокуванням нагальних потреб, нездатністю ствердити себе, непевністю у своїх силах, загостреним почуттям совісності, провини.      Беззахисність або незахищеність виявляється головним чином у спілкуванні з однолітками, дитина не може «дати здачі», відповісти на образу, губиться, не знаходить підходящих слів, плаче. Гірко переживає приниження й образу. За своєю природою добра, довірлива, нехитра, щира. Її легко ввести в оману, нав'язати рішення. Погано переносить біль (фізичний і душевний). Чуттєва до конф¬ліктів, погрозам застосування фізичної сили, брутальності, диктату.

      Виразність почуття «Я». Рано відрізняє себе від оточуючих, розвинуте почуття власного достоїнства, відчуває потребу в самоствердженні, має свою точку зору, самостійна, активна, завзята у досягненні мети, віддає перевагу ведучим ролям (що не завжди виходить). Дитину вкрай важко змушувати просити пробачення. Внутрішньо горда, не приймає несправедливості, фальшу. Воліє залишатися сама собою, для неї характерні обов'язковість, ретельність, розвинуте почуття боргу, сорому. Навіть представлення про те, що над ним будуть сміятися, здатні вивести з рівноваги. Не переносить наказового і тим більше роздратованого тону, образ. Чуттєва до похвал, оцінок, думок інших. Украй важко переносить упереджене, необґрунтоване відношення до себе. Намагаючись довести свою правоту, зустрічаючи нерозуміння, може впасти в стан афекту, виявляти розпач, капризи, страх, пригніченість, відмовлення від контактів, випробуючи при цьому почуття самотності, недовірливість, сторожкість, егоцентризм

    Що потрібно зробити батькам та вихователям для забезпечення емоційного комфорту дитини:

❖  Дозволяти дитині відмовлятися від дискомфортної діяльності, уникати примусу.

❖  Надавати право на особистий вільний час, яким дитина може розпоряджатися за власним розсудом.

❖  Надавати можливість довести розпочату справу до кінця й побачити результаит власної діяльності, що сприяє формуванню впевненості у власних силах і можливостях).

❖  Забезпечувати психологічний комфорт, спокій вдома (відмовитися від крику, різких жестів, авторитарних дій, принизливих висловлювань тощо).

❖  Створювати варіативне середовище (надавати дитині змогу вільно рухатись, обирати бажану справу, при потребі – побути наодинці).

❖  Відмовитися від гіперопіки.

❖  Стимулювати прояви творчості, ініціативності.

❖  Навчитися вислуховувати дитину.

❖  Розвивати почуття гумору (вміння посміятися над себою).

Не допускати :

-   надміру шумових подразників;

-   емоційної нестабільності дорослого оточення;  - скупченості людей на невеликій площі;

-   жорсткої регламентації життя дитини в сім’ї.

Емоційний стан дитини визначає ,як вона бачить свій світ ( батьків , дім, саму себе ) і є фундаментом для її подальшого розвитку