Емпатія вчмиеля як шлях до серця дитини

План: Вступ 1. Поняття про емпатію. Види емпатії. 2.Значимість емпатії особистості в професійному становленні. 3. Емпатія як професійно значуща якість особистості педагога. 4.Прояви емпатії у спілкуванні учителя з учнями. Список використаної літератури.

«Школа – живе духовне єство зі своїм призначенням. Вона веде суспільство, але не є слугою суспільства. Вона зміцнює державу, але не є зброєю в руках держави. Вона служить людині, але не обслуговує її. Яка ж сила направляє Школу? Її направляє сила особистого Духу. Дух школи має свої вічні основи і змінювати їх не буде. В іншому разі не буде самої Школи». Ш. Амонашвілі

Актуальність проблеми: нагальною потребою суспільства на сучасному етапі є створення в оточенні людини атмосфери духовності, людяності, гуманності взаємин. Проблема підвищення ролі емпатії в особистісному розвитку давно стала предметом наукового дослідження в психології. Це пов'язано з тією обставиною, що емпатія як психологічний феномен має суттєвий вплив на всю особистість в цілому, підвищує мотивацію і продуктивність діяльності та розширює уявлення про її ефективності. Зближенню людей, їх взаєморозумінню сприяють добрі, чуйні, уважні відносини між ними, прояв причетності до проблем ближнього, чуйність, співчуття і співпереживання. Особливо важливо це для педагога.

Разом з тим, недостатня кількість монографій і вивченість впливу емпатії на педагогічне спілкування в професійному становленні робить цю проблему особливо актуальною. Сьогодні, в століття науково-технічного прогресу, проблема міжособистісної комунікації стає актуальною, оскільки процес роз'єднаності людей, байдужості починає вкорінюватися в людському суспільстві. Все частіше між людьми виникає нерозуміння, а вміння розуміти і приймати людей такими, якими вони є, стає рідкістю. Тому все частіше психологи говорять про такі якості особистості, як емпатія, толерантність, комунікабельність. Особливо важливі ці якості для тих, хто покликаний працювати з дітьми, - для педагогічної громадсько Саме педагог часто є джерелом проблем, які потім виявляються у дитини. Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних відносин, вона робить поведінку людини соціально зумовленим. Розвинена у людини емпатія - ключовий фактор успіху в тих видах діяльності, які вимагають вчувствования в світ партнера по спілкуванню і перш за все в навчанні і вихованні. Тому емпатія розглядається як професійно-важлива якість педагога.

В емпатії, як в психологічному явищі, відбивається можливість емоційного пізнання іншої людини за допомогою вчувствования, входження, включення в даний стан і дані обставини, тому воно є професійно значущим властивістю для фахівців психолого-педагогічного профілю. Ось чому я вважаю за необхідне вивчення проблеми педагогічної емпатії і визначення рівня розвитку емпатії у педагогів загальноосвітньої школи.

Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та емпіричне вивчення емпатії педагога як психологічного чинника формування виховного середовища в групі подовженого дня загальноосвітньої школи. Завдання дослідження: 1. Проаналізувати стан теоретичної розробки проблеми емпатії особистості в історії психологічної думки і уточнити понятійний апарат дослідження. 2. Визначити роль і значимість емпатії в структурі особистості педагога, характеристики прояву емпатії педагога у спілкуванні з учнями. 3. Визначити діагностичний інструментарій з вивчення рівня розвитку педагогічної емпатії

Емоційний інтелект Найкраще дозволяє зрозуміти сутніть емоційного інтелекту твердження: «ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ДОЗВОЛЯЄ БУТИ РОЗУМНИМ ЗІ СВОЇМИ ПОЧУТТЯМИ» Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей. Відповідно до висновків сучасних дослідників емоційної сфери людини, емпатія є ключовим компонентом емоційного інтелекту та запорукою успіху у багатьох професіях.

З розвитком демократичних, гуманістичних тенденцій в житті суспільства, ствердженням особистісно-орієнтованої парадигми освіті підвищується значення особистості педагога як самостійної цінності. Центральним фактором успішності професійної діяльності, її суб’єктом, і водночас головним знаряддям, інструментом виступає саме особистість педагога. Ще І. Франко вказував, що «вчителем школа стоїть», а К.Ушинський писав, що ніщо не може замінити особистість у справі виховання. Реформування сучасної системи дошкільної освіти вимагає не лише декларування, а й втілення в життя ідей гуманізму. У налагодженні гуманних стосунків вихователя з дітьми важливу роль відіграє його здатність проникати в духовний світ дитини, співчувати їй, пройматися її почуттями.

Емпатія – це… Індійська приказка говорить: «Не засуджуй людину, поки не проходиш дві весни в її мокасинах». Глибока думка, висловлена простими словами: відчуй іншого, зрозумій його потреби і болі, радощі та смутки і лише тоді зможеш осягнути, оцінити і прийняти. Це все про неї, емпатію, — вміння зрозуміти й відчути інших. 

Педагогом гуманістом може стати лише людина з розвинутим почуттям жалю, взаємодопомоги. Тому в сучасних умовах надзвичайної актуальності набуває дослідження сутності та змісту перцептивних якостей особистості педагога дітей молодшого шкільного віку, які набувають статусу професійно значущих якостей, а також місця серед них емпатії. Вихованню емпатійної, співчутливої особистості вчителя-вихователя важливого значення надавали відомі педагоги та психологи-класики. Видатний український вчений-педагог В. Сухомлинський не вважав своїм основним завданням спеціально дослідити емпатію як важливу якість особистості педагога, але в його роботах значна увага приділена емоційній сфері, культурі почуттів педагога.

Так, на його думку, турбота про благополуччя інших людей – одна із найголовніших. В умінні "відчувати душу" іншої людини, у здатності розуміти її душевний стан – одна із найважливіших характеристик особистості. В окресленому ним ідеалі педагога перша і визначальна риса –гуманізм, моральність. Емпатія проявляється у тих емоційних ситуаціях, коли, говорячи словами В. Сухомлинського, «людина серцем відчуває найтонші рухи серця іншої людини і відповідає на них власними душевними рухами»

Емпатія – це… Поняття «емпатія» у 1909 році ввів у психологію англо-американський психолог-експериментатор Едвард Тітченер, позначаючи ним розглядання ситуації з погляду співрозмовника, розуміння його емоційного стану. Попри те, що впродовж тривалого часу емпатію досліджують фахівці з філософії, психології, педагогіки, медицини, лінгвістики, цей феномен ще не повністю зрозумілий. Це свідчить про те, що емпатія — доволі складний процес. Людину, здатну до емпатії, називають емпатом.

Неодноразово до проблеми емпатійності, доброти, людяності звертається у своїх працях Ш. Амонашвілі. Уся його педагогічна система пронизана гуманізмом, любов'ю і повагою до вихованців. Шалва Олександрович говорить про емпатійність як "тепло серця", як "дар відчування іншої людини". У наукових працях «Психологічні основи педагогіки півробітництва», «Особистісно-гуманна основа педагогічного процесу» автор підкреслює, що емпатійність як особистісна риса педагогів є обов'язковою умовою для формування у дітей здатності "відчувати іншу людину"

Американський психолог, один з лідерів гуманістичної психології К. Роджерс у статті «Питання, які я поставив собі, якби був учителем» пише, що якби він відповів на наступні питання «так», то тільки тоді б відважився взяти на себе відповідальність за дітей, стати тим, хто не вчить, а хто допомагає істинному засвоєнню нового, допомагає дитині реалізувати потенціал своїх індивідуальних можливостей. Таких питань вчений ставить сім. Серед них: - Чи вмію я входити у внутрішній світ людини, яка дорослішає та вчиться? Чи зможу я особистісно, емоційно відгукнутися на цей світ? - Чи вмію я дозволити самому собі бути особистістю і будувати відкриті, емоційно насичені, нерольові взаємовідносини зі своїми учнями? - Чи зможу я виявити інтереси кожного, чи зможу дозволити слідувати за цими інтересами, куди б вони не вели?

Професійно значущі якості особистості педагога – це стійкі загальні та специфічні риси, що забезпечують повноцінне виконання ним своїх професійних функцій та обов’язків. Це інтегроване комплексне утворення, яке формується шляхом синтезу професійних і особистісних якостей. Воно виникає внаслідок професіоналізації особистісних якостей і трансформації їх в особистісно цінні.

Емпатія в дослідженні О. Коваленко аналізується як чинник атракції. Підвищуючи рівень емпатії педагогів, можна сприяти виникненню атракції у взаємовідносинах їх з дітьми, що сприяє оптимізації праці педагога. Таким чином ми бачимо, що незалежно від теоретичних підходів окремих науковців до визначення структури професійно значущих якостей педагога, вагоме місце в ній посідає здібність проникати у внутрішній стан дитини, поставити себе на її місце, аналізувати та передбачати її можливі реакції на різноманітні педагогічні впливи. Педагог – це тип професії «людина-людина», а там, де поруч з людиною знаходиться інша людина, виникає проблема співвіднесення їх інтересів і різних внутрішніх світів, несхожих і суперечливих один щодо іншого. Принципово важливою умовою співпраці педагога й дітей є мистецтво вловлювати усі складні і, нерідко, дуже тонкі нюанси її психіки, вміння бачити світ її очима.

Емпатія – це… Емпатія – це здатність розуміти емоційний стан іншої людини та співпереживати їй. Нам часто помилково здається, що людина, яка відчуває емпатію, має допомагати іншим.  Але емпатія – це просто розуміння стану іншої людини, її емоцій і зменшене почуття того самого. Емпатія не дорівнює дії.  На цьому емпатія може закінчуватися.

«Емпатія означає взутись у взуття іншого, відчути його серцем, подивитися його очима». / Даніель Пінк, американський письменник і журналіст/ За словами психологів, емпатія – це своєрідний міст, який допомагає нам розуміти емоції іншої людини. Завдяки емпатії ми відчуваємо підтримку і можемо надавати її іншим.  Емпатична підтримка – це про те, що я розумію тебе, твої емоції і зараз тут з тобою.

Механізм емпатії включає два етапи: 1) спочатку особистість, спираючись на виразні рухи, міміку партнера, як би "вживається в нього", намагається встати на його місце; 2) потім, на другому етапі, проводиться аналіз переживань партнера, спостерігається "зараження" чужим станом. Емпатія має декілька рівнів: а) спочатку включається когнітивна емпатія, що виявляється у вигляді розуміння психічного стану іншої людини; б) потім емпатія проявляється у формі не тільки розуміння стану об'єкта, а й співпереживання йому, тобто емоційна емпатія; в) далі включаються когнітивні, емоційні і, головне, поведінкові компоненти. Високий рівень емпатійності обумовлює емоційність, чуйність, доброзичливість тощо.

Чим вище у вчителя здатність до емпатії, тим більше він буде прагнути до спілкування, враховуючи спонукання і стану учнів, контакт з якими не залишаться непоміченими. І навпаки, вчителі з низькою здатністю до емпатії вважають злим, бездушним, байдужим. Він не в змозі нормально контактувати з учнями, його не люблять. Емпатія вимагає позитивного ставлення до особистості вихованців

Процеси емпатії Процес емпатії за своїм змістом є інтелектуальним і емоційним. При цьому емоції і відчуття однієї людини нетотожні тим, які переживає інша людина.   Емоційний процес переживання афективного стану іншого у відповідь на його емоційну поведінку,  Інтелектуальний процес – розуміння, осмислення внутрішнього життя іншої людини, здатності прийняти роль, перспективу, позицію іншого.

Рівні емпатії Розрізняють три рівні емпатії:  емпатію емоційну – засновану на механізмах проекції та наслідування моторних та афективних реакцій іншого;  емпатію когнітивну – що базується на інтелектуальних процесах: порівняння, аналогія тощо;  емпатію предиктивну – що проявляється як здатність передбачити афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях.

Емпатія – це можливість з’єднатися мостами. У мене є драбина, і в тебе є драбина. Ми перекинулися ними і можемо одне до одного дійти. Але як ми будемо користуватися цими драбинами, ще питання, бо в тебе своя реальність, а в мене своя. В ідеальному варіанті ми мали б домовитися. Якщо я бачу, що тобі погано, я приходжу і кажу: – Слухай, мені здається, що тобі погано. – Так, мені погано. У мене дещо сталося. – Мені шкода. Співчуваю тобі. Що я можу для тебе зробити? Це приклад вияву нормальної органічної емпатії. А якщо людина просто сидить сумна, бо перебуває під враженням від прочитаної книги, а ми починаємо вкривати її пледом, то їй це насправді не потрібно.

Емпатія не керується золотим правилом: «Стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе». Як зауважив Джордж Бернард Шоу: «Не роби іншим того, чого бажаєш самому собі. Раптом, у них інший смак?»  Емпатія – це саме те, що допоможе виявити ці смаки.

Навіщо вона потрібна? Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії.

Людина – соціальна істота. Ми не можемо існувати окремо, тому для нас важливо відчувати підтримку, турботу і розуміння інших. Існує теорія прив’язаності, за якою так само, як маленька дитина потребує турботи й піклування батьків, доросла людина потребує підтримки інших. І це може реалізуватися саме завдяки емпатії. Емпатія потрібна для того, щоб комунікувати зі світом, постійно оновлювати інформацію про те, що відбувається, і розуміти, коли треба надати допомогу.

Уміння розуміти людину, ставити себе на її місце дозволяє не лише розвинути успішні, сповнені близькості стосунки, а й уникнути неконтрольованих емоційних проявів, потрапляння в емоційні бурі, знизити дію стресу. Якби ми не відчували емпатії, кожен робив би що хотів – у нас не працювали б жодні соціальні норми чи правила.

«Емпатія – річ інтуїтивна, але також – це те, над чим можна працювати інтелектуально» Тім Мінчайн Емпатія не притаманна людині при народженні, а розвивається при взаємодії з іншими людьми. Але емпатія може бути й вродженою здатністю, що дуже яскраво простежується у малюків. Якщо заплакав один – його обов'язково підтримають інші. За результатами нейропсихологічних досліджень, 98% людей мають, щонайменше, зародкові здібності до емпатії.   Емпатія – це не просто спосіб розширити межі нашого морального всесвіту. Згідно з новими дослідженнями, це звичка, яку ми можемо розвивати, щоб поліпшити якість власного життя.

РОЗІБРАТИСЯ З ВЛАСНИМИ ЕМОЦІЯМИ Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього треба звертати увагу на те, що ми зараз відчуваємо. Для цього варто знайти в інтернеті перелік емоцій і роздрукувати його або записати на аркуші. Далі ознайомлюйтесь із цим списком і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти, що наші емоції можна описати іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе та сприяє розвитку емпатичності.

АКТИВНО СЛУХАТИ Щоб розвинути емпатію, треба активно слухати іншу людину і бути з нею тут і зараз. Слухати треба не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває – це один з механізмів емпатичної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином людина розуміє, що її чують.

Як розвинути емпатію? Є знаменитий експеримент Артура Аарона, ідея якого полягає в тому, що люди мають чотири хвилини дивитися одне одному в очі. Зазвичай його проводять з незнайомцями. Якщо протягом чотирьох хвилин дивитися в очі іншій людині та бути активно включеним, це переповнює почуттями.

Як розвинути емпатію? Емпатія не притаманна людині при народженні, а розвивається при взаємодії з іншими людьми. Але емпатія може бути й вродженою здатністю, що дуже яскраво простежується у малюків. Якщо заплакав один – його обов'язково підтримають інші. За результатами нейропсихологічних досліджень, 98% людей мають, щонайменше, зародкові здібності до емпатії. Емпатія – це не просто спосіб розширити межі нашого морального всесвіту. Згідно з новими дослідженнями, це звичка, яку ми можемо розвивати, щоб поліпшити якість власного життя. «Емпатія – річ інтуїтивна, але також – це те, над чим можна працювати інтелектуально» Тім Мінчайн

Розібратися з власними емоціями Якщо ми хочемо розвинути в собі емпатичне розуміння інших людей, нам потрібно насамперед розібратися зі своїми емоціями. Для цього треба звертати увагу на те, що ми зараз відчуваємо. Для цього варто знайти в інтернеті перелік емоцій і роздрукувати його або записати на аркуші. Далі ознайомлюйтесь із цим списком і спостерігайте за собою. Це дає можливість зрозуміти, що наші емоції можна описати іншими словами, окрім «добре», «погано» чи «нормально». Емоційна компетентність допомагає розуміти себе та сприяє розвитку емпатичності.

Активно слухати Щоб розвинути емпатію, треба активно слухати іншу людину і бути з нею тут і зараз. Слухати треба не механічно, а намагатися почути, про що людина говорить. Можна навіть переказувати її слова, повторювати фрази, уточнюючи, що співрозмовник відчуває – це один з механізмів емпатичної підтримки, який часто використовують у психотерапії. Таким чином людина розуміє, що її чують.

Літературні твори, де висвітлюються емпатія АНТУАН ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ» З головним героєм ми можемо пережити багато почуттів, розвинути в собі нові якості та покращити емпатичне сприйняття. ЕРІХ МАРІЯ РЕМАРК «ТРИ ТОВАРИШІ» Дружба головних героїв, їхня взаємодія в складних життєвих ситуаціях демонструє емпатію як невід’ємну частину справжніх людських взаємин. ДЕНІЕЛ КІЗ «КВІТИ ДЛЯ ЕЛДЖЕРНОНА». Книга розповідає про те, як людина з розумовими порушеннями потрапляє в більш чутливу сферу, і в неї з’являється дуже багато почуттів. Водночас почуття виникають не тільки в персонажа, а й у читача. Книга дуже корисна для розвитку чутливості.

Висновки: Навчання без виховання не буває, а виховувати, за висловом Ш.Амонашвілі, можна тільки тоді, «коли виникає духовна спільність між учителем і учнем». Світогляд учителя, який обрав для себе гуманну педагогіку, передбачає активний моральний вибір добра, безмежну віру в Дитину, в спорідненість душ учителя й учня, в єдність «морального закону всередині нас». «Духовні начала Гуманної педагогіки і психологічне розуміння природи Дитини в єдності створюють педагогічний світогляд, крізь призму якого осмислюється вся освітня атрибутика, всі складові освіти.

Учитель, який свідомо наслідує ідеї Гуманної педагогіки, передусім висуває високі вимоги до себе, він прагне до поліпшення самого себе і в міру «перемоги над собою» стає для учня носієм певного морального ідеалу, він насичує освітній простір високими образами, під впливом яких розкриваються кращі якості Дитини. «Освіта є суть розкриття, виявлення, утвердження внутрішнього образу; він розкривається і утверджується через потоки зовнішніх образів. Тому якість потоків зовнішніх образів вирішує долю якості внутрішнього образу, духовно-морального становлення людини

В ході дослідження, реалізуючи поставлену мету і завдання і застосувавши адекватні досліджуваної проблеми методики, ми змогли сформулювати наступні висновки: Емпатія, з точки зору системного підходу до дослідження особистості, обумовлена біологічними, психологічними і соціальними детермінантами. Розглядаючи емпатію в соціальному аспекті, ми акцентували увагу на міжособистісні стосунки, питаннях ідентифікації, наслідуванні і співпереживання.

Емпатія є інтегральним динамічним утворенням особистості і характеризується своєрідним емоційно-мотиваційним способом зовнішнього і внутрішнього реагування на спілкування з людьми. Структура емпатії, як фактора мотивації, характеризується емпатичних здібностями, ідентифікацією, емпатичних тенденцій у взаємовідносинах з іншими людьми, установками, компетентністю і є основою формування типу емпатичних профілю особистості. Існує взаємозв'язок між спрямованістю професійною діяльністю особистості, типом особистості педагога, його психологічними установками, установками на емпатійное розуміння, розвиненістю проникаючої здатності емпатії і ступеня ідентифікації, а також рівнем розвитку емпатії.

Список використаної літератури: 1. Амонашвілі Ш.О. Аксіоми гуманної педагогіки. – Донецьк, 2008. 2. Амонашвілі Ш.О. Без серця що зрозуміємо. – Хмельницький: Подільський культурно-просвітницький центр М.І.Реріха, 2006. 3. Амонашвілі Ш.О. Школа життя. – Хмельницький : Подільський культурно-просвітницький центр М. І.Реріха, 2002. 4. Захаренко О.А. Слово до нащадків. – К.: БогдановаА.М.,2006. – 216с. 5. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: Посіб. для вчит. і метод. початкового навчання. – К.: Богданова А.М., 2009. – 226с. 6. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – К.: Рад. шк., 1981. – 380 с. 7. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибр. тв.: В 5т. – К.: Рад.школа, 1980. – Т.3.

Емпатія не керується золотим правилом: «Стався до інших так, як хотів би, щоб ставилися до тебе» Як зауважив Джордж Бернард Шоу: «Не роби іншим того, чого бажаєш самому собі. Раптом, у них інший смак?»  Емпатія – це саме те, що допоможе виявити ці смаки.