ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИПУ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ТЕМПЕРАМЕНТУ) ОСОБИСТОСТІ НА СПРЯМОВАНІСТЬ ЇЇ КОПІНГ-МЕХАНІЗМІВ ТА СТРАТЕГІЇ СТРЕС-ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ

УДК 159.9 + 159.9.072.43

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИПУ ВИЩОЇ НЕРВОВОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ (ТЕМПЕРАМЕНТУ) ОСОБИСТОСТІ НА СПРЯМОВАНІСТЬ ЇЇ

КОПІНГ-МЕХАНІЗМІВ ТА СТРАТЕГІЇ СТРЕС-ДОЛАЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ

У статті надано окремі результати емпіричного дослідження індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій. Метою статті є висвітлення результатів дослідження впливу типу вищої нервової діяльності (темпераменту) особистості на спрямованість застосовуваних нею копінг-механізмів та моделей стрес-долаючої поведінки.

Для досягнення мети було здійснено теоретичний аналіз літератури щодо основних підходів вивчення копінгів та реакції людини на стресогенні ситуації, а також їх детермінацію. З’ясовано, що у сучасних психологічних дослідженнях емоційні стани та реакції людини на стресогенні ситуації, а також фактори що впливають на їх формування найчастіше досліджуються крізь призму механізмів психологічного захисту або через вивчення копінг-реакцій особистості на стрес. Визначено, що дане емпіричне дослідження здійснюватиметься крізь призму копінгів. Враховуючи це, було підібрано комплекс релевантних діагностичних методик, розроблено план дослідження, змодельовано окремі процедури дослідження та сформовано вибірку. Так, у ході проведення дослідження було застосовано комплекс методів, підходів та методик, зокрема: аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, а також метод моделювання, анкетування, психодіагностичні методики, - тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком), тест «Нервово-психічна адаптація» (за І.Н. Гурвіч), методика «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком), тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарусом та С. Фолкманом, в адаптації Л. Вассерман), методика «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл, 1994,; адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С. Старченкової), порівняльно-аналітичний метод, методики системно-структурного аналізу складних об’єктів, методи математичної статистики та метод емпіричного узагальнення.

Висновки. Досліджено взаємозв’язок рівнів психічних станів (тривожність, фрустрація, агресія та ригідність) та типів вищої нервової діяльності (темпераменту). З’ясовано найбільш типові рівні/типи адаптації осіб з різних типів вищої нервової діяльності (темпераменту). Виявлено та описано групи найбільш виражених/застосовуваних копінгів для кожного типу вищої нервової діяльності (темпераменту), з’ясовано найбільш типові поєднання та групи копінгів для кожного з типів вищої нервової діяльності (темпераменту). Виявлено найбільш виражені /застосовувані моделі поведінки у стресогенних ситуаціях та стратегії стрес-долаючої поведінки для кожного типу вищої нервової діяльності (темпераменту).

Ключові слова: тип вищої нервової діяльності, темперамент, стрес, копінг, модель поведінки у стресогенних ситуаціях, стратегія стрес-долаючої поведінки, стресостійкість, адаптація до стресу

Актуальність дослідження. В процесі життєдіяльності людина неодноразово стикається з подразниками, важкими життєвими ситуація, труднощами та стресом. Масові страйки, соціально-політичні рухи, кібератаки, буллінг в мережі Інтернет, пандемія і карантин, війна та інші події останніх п’яти років кардинально вплинули на психічний стан індивідів та змусили людство переглянути підходи до розуміння концепцій психічного здоров’я, емоційного стану та стресостійкості.

Реакція людини на зовнішні подразники та стресогенні умови тісно пов’язана з низкою суб’єктивних особистісних факторів, зокрема, з: емоціями та емоційним станом, настроєм та мотивацією, особистістю та типом вищої нервової діяльності. Усі ці фактори призводять до фізичних і психологічних змін, які напряму впливають на мислення, поведінку та якість життя людини; вони є фоном та мотиватором діяльності будь-якого живого організму.

Водночас, одним з основних факторів, що впливає на швидкість, силу та виваженість реакцій людини прийнято вважати саме тип вищої нервової діяльності, який є біологічно вродженим.

У сучасних психологічних дослідженнях емоційні стани та реакції людини на стресогенні ситуації, а також фактори що впливають на їх формування найчастіше досліджуються крізь призму механізмів психологічного захисту або через вивчення копінг-реакцій особистості на стрес.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Фундаментальні дослідження у сфері вивчення типів ВНД здійснювались І.П. Павловим, Б. Тєпловим і В. Небиліциним. Водночас, вивченням копінгів і реакції людини на стресогенні ситуації, а також фактори що впливають на їх формування займались О. Мальцев, В. Шебанова та Г.О. Діденко, В. Олефір, Л. Степаненко, Н. Родіна та Б. Бірон, В. Пілецький, Т. Крюкова, Б. Бірон, Л. Наугольник та В. Кіт, І. Козицька, І. Гордієнко та В. Маліновська, С. Корсун та Т. Ткачук, С. Кузікова та Т. Щербак, М. Дідух, Н. Мишко, Т. Тітова, М. Тесленко та Н. Юдіна та ін.

Мета статті. Емпіричне дослідження та опис виявлених закономірностей впливу типу вищої нервової діяльності особистості на спрямованість застосовуваних нею копінг-механізмів та моделей стрес-долаючої поведінки.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Типи вищої нервової діяльності (далі ВНД) - типологія І. П. Павлова, - сукупність вроджених властивостей нервової системи (сили, врівноваженості, рухливості), що визначають індивідуальні особливості вищої нервової діяльності та характер взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Згідно І.П. Павлову критеріями типологічних властивостей нервової системи є сила процесів збудження і гальмування, їх врівноваженість і рухливість. Так, властивостями нервової системи є: сила нервової системи - стійкість до тривалого впливу подразника, як збудливого типу, так і того, що загальмовує (сила-слабкість); врівноваженість - співвідношення збудження і гальмування

(врівноваженість-неврівноваженість); та рухливість - швидкість виникнення або припинення збудження-гальмування (рухливість-слаборухомість).

І хоча ці три параметри нервової системи дають 2³ =8 різних комбінацій, І. Павлов вважав, що нерозумно розглядати усі комбінації на практиці. На його думку, не має сенсу розглядати врівноваженість у об'єкта зі слабкою нервовою системою, а рухливість - у типів із сильною неврівноваженою.

Враховуючи зазначене, та завдяки різним комбінаціям трьох основних властивостей нервової системи І. П. Павлов виділив чотири різко окреслені типи, що відрізняються за адаптивними здібностям і стійкостями до агентів, що невротизують. Вивчення в експерименті типологічних особливостей тварин дозволило виділити серед них чотири основні типи ВНД : Ш тварини сильні, врівноважені, рухливі (живий тип); Ш тварини сильні і неврівноважені (нестримний тип); Ш тварини сильні, врівноважені, інертні (спокійний тип); Ш тварини слабкі («оранжерейний тип»).

Так, сильний, неврівноважений тип вищої нервової діяльності є фізіологічною основою для формування холеричного темпераменту; сильний, врівноважений, рухливий тип - для формування сангвінічного темпераменту; сильний, врівноважений, з малою рухливістю нервових процесів - для флегматичного темпераменту; слабкий тип - основа для формування меланхолійного темпераменту. Тип ВНД є фізіологічною основою темпераменту, це природжений конституційний вид нервової діяльності – генотип, який під різноманітними впливами навколишнього оточення перетворюється в фенотип, характер.

Темперамент стосується ранніх індивідуальних відмінностей у реакціях на зовнішні та внутрішні подразники, а також у нейронних і поведінкових процесах саморегуляції, що модулюють цю реакцію (Putnam et al., 2001; Rothbart, 2011). Вважається, що темперамент є основою унікальності індивіда, а особистість індивіда розвивається в результаті взаємодії між темпераментом і середовищем; отже, темперамент і особистість є корельованими індивідуальними атрибутами (Rothbart, 2007). Таким чином, темперамент можна розглядати як частину особистості людини. Однак особистість також включає уявлення про себе та інших, цінності, ставлення та стратегії подолання (Rothbart, 2007, 2011). Так, результати дослідження І. Гордієнко та В. Маліновської показали, що зростання показника інтернальності (Io – загальна інтернальність; Id – інтернальність в галузі досягнень; Ic – інтернальність у сімейних відносинах; Ip – інтернальність в галузі виробничих відносин;) впливає на зниження рівня показника уникнення вирішення проблем

(Begst).

Подолання особистістю важкої життєвої ситуації – це складний, багатоплановий процес, що реалізується за допомогою великої кількості стратегій. Водночас, недостатня різноманітність та активність стратегій поведінки може слугувати фактором зниження адаптивних можливостей при зіткненні зі стресогенною ситуацією. Так, на успішність вирішення важких життєвих ситуацій впливають різноманітні чинники і ресурси, до яких належать, зокрема, фізичні ресурси, індивідуально-типологічні якості, особливості когнітивних процесів, особистісні якості і риси, наявність соціальної підтримки, матеріальний стан, позитивний досвід застосування ресурсів у важких життєвих ситуаціях.

Варто зазначити, що у сучасних психологічних дослідженнях під стресостійкістю розуміють різні когнітивно обумовлені механізми подолання стресу

(копінг-механізми) і механізми психологічного захисту.

Метою даного дослідження є емпіричне дослідження та опис виявлених закономірностей впливу типу вищої нервової діяльності особистості на спрямованість застосовуваних нею копінг-механізмів та моделей стрес-долаючої поведінки. Варто зазначити, що дане дослідження є частиною комплексного емпіричного вивчення індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети було розроблено програму емпіричного дослідження, що передбачає три етапи: підготовчий, діагностичний та аналітичний. Так, на підготовчому етапі нами було здійснено аналіз літературних джерел з досліджуваної проблеми, визначено стан розв’язання проблеми вибору копінг-стратегії індивідом у науковій літературі; сформовано гіпотезу дослідження, а також його мету та завдання; визначено об’єкт та предмет дослідження; на діагностичному етапі нами було визначено та підібрано психодіагностичний інструментарій, - конкретні методики для проведення емпіричного дослідження; розроблено структурно-функціональну модель / дизайн дослідження, результати (емпіричні дані) якого дозволять досягти мету дослідження; сформовано репрезентативну вибірку дослідження; визначено послідовність проведення діагностичного експерименту; на аналітичному етапі нами було здійснено збір емпіричних даних та визначено методи їх аналізу; описано виявлені тенденції та кореляції результатів емпіричного дослідження; сформовано висновки.

У ході проведення дослідження нами було застосовано комплекс методів, підходів та методик: загальнонаукові методи, зокрема, аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, а також інші підходи та методики, зокрема системний підхід, метод моделювання, анкетування, психодіагностичні методики, - тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком), тест «Нервово-психічна адаптація» (за І.Н. Гурвіч), методика «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком), тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарусом та С. Фолкманом, в адаптації Л. Вассерман), методика «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл, 1994,; адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С. Старченкової), порівняльно-аналітичний метод, методики системно-структурного аналізу складних об’єктів, методи математичної статистики та метод емпіричного узагальнення.

При плануванні проведення дослідження було враховано вимоги до формування вибірки дослідження.

Так, емпіричною основою даного дослідження є результати анонімного добровільного онлайн-опитування, проведеного у листопаді-грудні 2022 р. за допомогою інструменту Google форма. Посилання на опитування було розміщено у соціальній мережі Facebook та надано здобувачам вищої освіти старших курсів рівня бакалавр спеціальностей 121 – Інженерія програмного забезпечення, 122 – Комп’ютерні науки та 125 – Кібербезпека (галузь знань «12 – Інформаційні технології») двох закладів вищої освіти у м. Одеса.

До початку опитування усім учасникам було повідомлено про мету дослідження, надано інструктаж щодо роботи з запропонованими методиками. Учасникам опитування також було повідомлено про відсутність для них ризиків від участі в цьому дослідженні, а також те, що отримані результати (їх відповіді) будуть використанні       у        наукових цілях, -        як      емпірична   основа        для    кваліфікаційної

(магістерської) роботи.

Варто зазначити, що усі питання були обов’язковими для відповіді, що дозволило отримати максимально повну інформацію від кожного учасника опитування (в розрізі запитуваної нами інформації).

Так, онлайн-форма опитувальника складається з 5 частин:

-                     перша частина - вступна, що містить питання щодо анкетних даних учасників опитування: вік, стать, сфера діяльності, а також питання щодо їх темпераменту, учасникам опитування було попередньо надано тест «Тип темпераменту» (за Г. Айзенком), що складається з 57 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);

-                     друга частина - тест нервово-психічної адаптації (за І.Н. Гурвіч), що складається з 26 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);

-                     третя частина – тест «Способи стрес-долаючої поведінки» (за Р. Лазарус, С. Фолкман), що складається з 50 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);

-                     четверта частина – тест «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком), що складається з 40 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом);

-                     п’ята частина – тест «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» (за С. Хобфолл), що складається з 54 питань-тверджень з чіткими варіантами відповіді (опитуваний надає по одній відповіді до кожного питання-твердження, кожна відповідь оцінюється окремим балом).

Так, в опитуванні всього взяло участь 75 (сімдесят п’ять) осіб. Для проведення більш якісного дослідження індивідуально-психологічних особливостей прояву емоційних станів людини під впливом стресогенних ситуацій вбачалось необхідним скоротити перелік досліджуваних осіб, сформувавши більш вузьку фокус-групу, анкети-профілі членів якої будуть детально вивченими та описаними в цьому дослідженні. Так, нами обрано 2 основні критерії формування фокус-групи для цього дослідження: перший критерій – вік, – у фокус-групу входитимуть лише опитувані особи віком 17-21 рік, другий критерій – сфера діяльності, - у фокус-групу входитимуть опитувані особи які навчаються та які навчаються і працюють. Використавши вказані критерії, нами було скорочено кількість осіб, результати опитування яких враховуватимуться в даному дослідженні. Таким чином, у фокус-групу ввійшло виключно 55 (п’ятдесят п’ять) студентів-бакалаврів, в т.ч. й ті, що поєднують навчання з роботою.

Вбачається, що дослідження учасників такої фокус-групи дозволить нам дослідити різноманітні індивідуально-психологічні прояви емоцій у стресових станах та закономірності впливу типу вищої нервової діяльності особистості на спрямованість застосовуваних нею копінг-механізмів та моделей стрес-долаючої поведінки осіб, які перебувають в приблизно однорідних соціальних умовах, мають спільну сферу інтересів та знаходяться під впливом схожих стресогенних факторів. Водночас, формування такої вибірки та вивчення показників учасників опитування є продовженням сучасних досліджень копінг-поведінки молоді, а також зумовлено й тим, що ми повністю погоджуємось з позицією Н. Єрмакової що робота над розвитком стресостійкості у сучасної молоді можлива лише у разі комплексного розвитку позитивного ставлення до ситуацій та навичок перетворення стресорів до більш низької інтенсивності дії.

Так, для подальшого дослідження використовувались дані з анкет-профілів опитуваних №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 12, 13, 15, 16, 18, 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 35, 36, 39, 40, 41, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 57, 58, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 67, 70, 71, 74 та 75.

Щодо загальних кількісних та якісних показників сформованої нами фокус-групи:

-                     у неї увійшли в основному жінки – 60%, значно менше чоловіків – 40%,

-                     частка меланхоліків у фокус-групі становить 29%, флегматиків – 25 %, сангвініків – 22% та 24% холериків.

Щодо гендерного розподілу в розрізі типу ВНД, - частки жінок і чоловіків у сангвінічному та флегматичному типах є відносно однаковими – 42-43% жінок, 57-58% чоловіків, водночас, серед осіб з холеричним та меланхолійним типами переважають жінки – 85% та 69% відповідно (див. Діаграма 1.).

Сангвінічний тип. Результати емпіричного дослідження показали, що серед осіб з сангвінічним (сильний врівноважений рухливий) типом ВНД найвищими є частки осіб з середніми рівнями тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, - 60%-92%. Частки осіб з низькими рівнями тривожності та фрустрації є однаковими, - 16%, з низьким рівнем агресії, - 25%, осіб з низьким рівнем ригідності не виявлено. Щодо часток осіб з високими рівнями аналогічних психічних станів, - найбільше осіб з високими рівнями тривожності та агресії, - по 17%, з високим рівнем фрустрації та ригідності – по 9%.

Щодо типу адаптації осіб з сангвінічним (сильний врівноважений рухливий) типом ВНД найбільше осіб з явною патологією адаптації (дезадаптацією), - 5 осіб, частково адаптованих осіб, - 4 особи, та осіб з легкою патологією адаптації, - 3 особи.

Емпіричне дослідження показало, що найчастіше у однієї особи наявні декілька найбільш виражених копінгів та декілька основних моделей поведінки у стресогенних ситуаціях. Так, найчастіше, у однієї особи виявлено чотири основні копінги, - у трьох осіб, та три основні моделі поведінки, - у чотирьох осіб; рідше, або дві, або три, або чотири копінги, - по двоє осіб відповідно, та чотири основні моделі, - у трьох осіб.

Так, щодо конкретних видів копінгу, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з сангвінічним (сильний врівноважений рухливий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за опитувальником «Способи стрес-долаючої поведінки» (Р. Лазарус та С. Фолкман, в адаптації Л. Вассерман), - отримано наступні результати (див. Діаграма 2.):

-                     планування вирішення проблеми (67%), позитивна переоцінка (58%) та втеча/уникнення (58%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основний копінг в стресових ситуаціях;

-                     трохи нижчими є показники застосування самоконтролю (50%), конфронтаційного копінгу (33%), дистанціонування (33%) та пошуку соціальної підтримки (33%).

Як було зазначено, в ході емпіричного дослідження було з’ясовано, що найчастіше у одного опитуваного наявно декілька основних копінгів, які він може застосовувати у стресогенних ситуаціях. Проаналізувавши анкети-профілі усіх учасників фокус-групи нами з’ясовано наступне:

− планування вирішення проблеми, як основний копінг, найчастіше поєднується з позитивною переоцінкою (6 з 8 випадків) та уникненням (5 з 8 випадків);

− позитивна переоцінка, як основний копінг, найчастіше поєднується з плануванням вирішення проблеми (6 з 7 випадків);

− втеча/уникнення, як основний копінг, найчастіше поєднується з плануванням вирішення проблеми (5 з 7 випадків);

− самоконтроль, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням та позитивною переоцінкою (4 з 6 випадків кожен копінг);

- конфронтаційний копінг, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (4 з 4 випадків), а також дистанціюванням, плануванням вирішення проблеми та позитивною переоцінкою (3 з 4 випадків кожен копінг);

− дистанціонування, як основний копінг, найчастіше поєднується з конфронтацією, самоконтролем, пошуком соціальної підтримки, уникненням та позитивною переоцінкою (3 з 4 випадків кожен копінг);

− пошук соціальної підтримки, як основний копінг, найчастіше поєднується з дистанціонуванням та позитивною переоцінкою (3 з 4 випадків кожен копінг). Найчастіше опитувані застосовують копінги 1 групи, тобто активні види копінга, де індивід діє самостійно в спробах вирішити проблему, яка турбує, - 10 випадків; та 2 групи при яких проблема / стресова ситуація вирішується особою за допомогою переоцінки свого стану, - 10 випадків; трохи рідше копінги 3 групи, при яких особа уникає психотравмуючих ситуацій, - 8 випадків; найменш застосованими є копінги 4 групи, що не передбачає активного самостійного пошуку рішення проблеми або зміни емоційного стану особою, - 3 випадки.

Щодо конкретних моделей поведінки у стресогенних ситуаціях, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з сангвінічним (сильний врівноважений рухливий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за тестом «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» С. Хобфолл, адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С.

Старченкової), - отримано наступні результати (див. Діаграма 3.):

-                     уникнення (66%) та імпульсивні дії (50%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основні моделі поведінки у стресогенних ситуаціях;

-                     нижчими є частота застосування асоціальних дій (42%) та обережних дій (42%) учасниками фокус-групи;

-                     далі – агресивні дії (34%) та маніпулятивні дії (34%), пошук соціальної підтримки (25%), асертивні дії (16%) та вступ в соціальний контакт (8%) як найбільш виражені моделі поведінки.

Найчастіше опитувані застосовують пасивну стратегію стрес-долаючої поведінки, 10 випадків; рідше пряму стратегію, - 6 випадків; асоціальну стратегію, - 5 випадків; найменш застосованими є просоціальна та непряма стратегії, - по 3 випадки кожна, а також активна стратегія, - 2 випадки.

Флегматичний тип. Серед осіб з флегматичним (сильний врівноважений слаборухомий ) типом ВНД найвищими є частки осіб з середніми рівнями тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, - 50%-71%. Частки осіб з низькими рівнями тривожності та фрустрації є однаковими, - 43%, з низьким рівнем агресії, 29%, з низьким рівнем ригідності, - 7%. Щодо часток осіб з високими рівнями аналогічних психічних станів, - найбільше осіб з високими рівнями ригідності, 22%, з високим рівнем агресії, – 14%, з високим рівнем фрустрації, - 7%, осіб з високим рівнем тривожності не виявлено.

Щодо типу адаптації осіб з флегматичним (сильний врівноважений слаборухомий) типом ВНД найбільше осіб з легкою патологією адаптації, - 4 особи, менше повністю адаптованих, - 3 особи, з явною патологією адаптації (дезадаптацією), - 3 особи, майже адаптованих, - 2 особи, та осіб з частковою адаптацією, - 2 особи.

Емпіричне дослідження показало, що найчастіше у однієї особи наявні декілька найбільш виражених копінгів та декілька основних моделей поведінки у стресогенних ситуаціях. Так, найчастіше, у однієї особи виявлено два основні копінги, - у чотирьох осіб, та три основні моделі поведінки, - у п’яти осіб; рідше, або одну, або три, або п’ять копінгів, - по троє осіб відповідно, та відсутність основні моделі поведінки, - у трьох осіб.

Так, щодо конкретних видів копінгів, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з флегматичним (сильний врівноважений слаборухомий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за опитувальником «Способи стрес-долаючої поведінки» (Р. Лазарус та С. Фолкман, в адаптації Л. Вассерман), - отримано наступні результати (див. Діаграма 4.):

-                     самоконтроль (78%), планування вирішення проблеми (64%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основний копінг в стресових ситуаціях;

-                     трохи нижчими є показники застосування позитивної переоцінки (50%), втечі/уникнення (50%), дистанціонування (22%) та пошуку соціальної підтримки (14%).

Найчастіше у одного опитуваного наявно декілька основних копінгів, які він може застосовувати у стресогенних ситуаціях. Проаналізувавши анкети-профілі усіх учасників фокус-групи нами з’ясовано наступне:

-                     самоконтроль, як основний копінг, найчастіше поєднується з плануванням вирішення проблеми (8 з 11 випадків);

-                     планування вирішення проблеми, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем (8 з 9 випадків);

-                     позитивна переоцінка, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем (6 з 7 випадків) та плануванням вирішення проблеми (5 з 7 випадків);

-                     втеча/уникнення, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем (6 з 7 випадків) та плануванням вирішення проблеми (5 з 7 випадків);

-                     дистанціонування, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем та уникненням (3 з 3 випадків кожен копінг);

-                     пошук соціальної підтримки, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем, уникненням, плануванням вирішення проблеми та позитивною переоцінкою (2 з 2 випадків кожен копінг).

Найчастіше опитувані застосовують копінги 2 групи при яких проблема / стресова ситуація вирішується особою за допомогою переоцінки свого стану, - 12 випадків; та 1 групи, тобто активні види копінга, де індивід діє самостійно в спробах вирішити проблему, яка турбує, - 9 випадків; трохи рідше копінги 3 групи, при яких особа уникає психотравмуючих ситуацій, - 7 випадків; найменш застосованими є копінги 4 групи, що не передбачає активного самостійного пошуку рішення проблеми або зміни емоційного стану особою, - 2 випадки.

Щодо конкретних моделей стрес-долаючої поведінки, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з флегматичним (сильний врівноважений слаборухомий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за тестом «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» С. Хобфолл, адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С.

Старченкової), - отримано наступні результати (див. Діаграма 5.):

-                     обережні дії (57%) та агресивні дії (42%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основні моделі поведінки у стресогенних ситуаціях;

-                     нижчими є частота застосування асоціальних дій (36%), пошук соціальної підтримки, уникнення, імпульсивні дії та маніпулятивні дії (по 28% кожен) учасниками фокус-групи;

-                     далі – вступ у соціальний контакт (22%) та асертивні дії (22%) як найбільш виражені моделі поведінки.

Найчастіше опитувані застосовують пасивну стратегію стрес-долаючої поведінки, 11 випадків; та асоціальну стратегію, - 10 випадків; рідше пряму стратегію, - 6 випадків; активну, просоціальну та непряму стратегії, - по 5 випадків кожна. Холеричний тип. Серед осіб з холеричним (сильний неврівноважений рухливий) типом ВНД найвищими є частки осіб з середніми рівнями тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, - 54%-85%. Частка осіб з низьким рівнем тривожності, - 15%, фрустрації, - 31%, з низьким рівнем ригідності, - 8%, осіб з низьким рівнем агресії не виявлено. Щодо часток осіб з високими рівнями аналогічних психічних станів, найбільше осіб з високим рівнем агресії, - 46%, з високим рівнем ригідності, - 15%, з високим рівнем фрустрації – 8%, осіб з високим рівнем тривожності не виявлено.

Щодо типу адаптації осіб з холеричним (сильний неврівноважений рухливий) типом ВНД, - найбільше виявлено осіб з явною патологією адаптації (дезадаптацією), - 6 осіб, частково адаптованих та осіб з легкою патологією адаптації – по 3 особи, а також одну майже адаптовану особу.

Емпіричне дослідження показало, що найчастіше у однієї особи наявні декілька найбільш виражених копінгів та декілька основних моделей поведінки у стресогенних ситуаціях. Так, найчастіше, у однієї особи виявлено або даі, або чотири основні копінги, - по чотири особи відповідно, та три основні моделі стрес-долаючої поведінки, - у шести осіб; рідше, - один копінг, - у двох осіб відповідно, та чотири основні моделі поведінки, - у двох осіб.

Так, щодо конкретних видів копінгів, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з холеричним (сильний неврівноважений рухливий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за опитувальником «Способи стрес-долаючої поведінки» (Р. Лазарус та С. Фолкман, в адаптації Л. Вассерман), - отримано наступні результати (див. Діаграма 6.):

-                     втеча/уникнення (85%) має найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основний копінг в стресових ситуаціях;

-                     нижчими є показники застосування самоконтролю (54%), планування вирішення проблеми (46%) та позитивної переоцінки (38%) опитуваними;

-                     далі, - пошук соціальної підтримки (31%), конфронтаційний копінг та дистанціонування (по 23% кожен).

Як було зазначено, в ході емпіричного дослідження було з’ясовано, що найчастіше у одного опитуваного наявно декілька основних копінгів, які він може застосовувати у стресогенних ситуаціях. Проаналізувавши анкети-профілі усіх учасників фокус-групи нами з’ясовано наступне:

-                     втеча/уникнення, як основний копінг, найчастіше поєднується з плануванням вирішення проблеми та позитивною переоцінкою (5 з 12 випадків кожен копінг);

-                     самоконтроль,     як      основний    копінг,        найчастіше поєднується

дистанціонуванням, плануванням вирішення проблеми та позитивною переоцінкою (3 з 7 випадків кожен копінг);

-                     планування вирішення проблеми, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (5 з 6 випадків) та позитивною переоцінкою (4 з 6 випадків);

-                     позитивна переоцінка, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (5 з 5 випадків) та плануванням вирішення проблеми (4 з 5 випадків); - пошук соціальної підтримки, основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (4 з 4 випадків), а також плануванням вирішення проблеми та позитивною переоцінкою (3 з 4 випадків кожен копінг);

-                     конфронтаційний копінг, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (3 з 3 випадків);

-                     дистанціонування, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем та уникненням (3 з 3 випадків кожен копінг).

Найчастіше опитувані застосовують копінги 3 групи, при яких особа уникає психотравмуючих ситуацій, - 12 випадків; трохи рідше 2 групи при яких проблема / стресова ситуація вирішується особою за допомогою переоцінки свого стану, - 8 випадків; 1 групи, тобто активні види копінга, де індивід діє самостійно в спробах вирішити проблему, яка турбує, - 7 випадків; найменш застосованими є копінги 4 групи, що не передбачає активного самостійного пошуку рішення проблеми або зміни емоційного стану особою, - 4 випадки.

Щодо конкретних моделей стрес-долаючої поведінки, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з холеричним (сильний неврівноважений рухливий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за тестом «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» С. Хобфолл, адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С.

Старченкової), - отримано наступні результати (див. Діаграма 7.):

-                     уникнення (84%) та агресивні дії (77%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основні моделі поведінки у стресогенних ситуаціях;

-                     нижчими є частота застосування пошуку соціальної підтримки (46%), асоціальних дій (46%) та імпульсивних дій (46%) учасниками фокус-групи; - далі – маніпулятивні дії (38%), вступ в соціальний контакт (38%), асертивні дії (23%) та обережні дії (8%) як найбільш виражені моделі поведінки.

Найчастіше опитувані застосовують пасивну стратегію стрес-долаючої поведінки, 12 випадків; та асоціальну стратегію, - 11 випадків; рідше пряму та просоціальну стратегії, - по 7 випадків кожна; а також непряму стратегію, - 6 випадків; найменш застосованою є активна стратегія, - 3 випадки.

Меланхолічний тип. Серед осіб з меланхолічним (слабкий неврівноважений стриманий) типом ВНД найвищими є частки осіб з середніми рівнями тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, - 44%-94%. Частка осіб з низьким рівнем тривожності становить 12%, низьким рівнем фрустрації, - 18%, з низьким рівнем агресії, - 56%, осіб з низьким рівнем ригідності не виявлено. Щодо часток осіб високими рівнями аналогічних психічних станів, - найбільше осіб з високими рівнями фрустрації, - 37% та тривожності, - 25%, значно менше осіб з високим рівнем ригідності – по 6%, осіб з високим рівнем агресії не виявлено.

Щодо типу адаптації осіб з меланхолічним (слабкий неврівноважений стриманий) типом ВНД найбільше осіб з явною патологією адаптації (дезадаптацією), - 9 осіб, частково адаптованих, - 3 особи, та осіб з легкою патологією адаптації, - 3 особи, а також одна повністю адаптована особа.

Найчастіше у однієї особи наявні декілька найбільш виражених копінг-стратегій та декілька основних моделей поведінки у стресових ситуаціях. Так, найчастіше, у однієї особи виявлено три основні копінги, - у шести осіб, та або дві, або три основні моделі поведінки, - по чотири особи відповідно; рідше, - один копінг, - у чотирьох осіб, та чотири основні моделі поведінки, - у трьох осіб.

Так, щодо конкретних видів копінгу, що найчастіше застосовуються учасниками опитування меланхолічним (слабкий неврівноважений стриманий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за опитувальником «Способи стрес-долаючої поведінки» (Р. Лазарус та С. Фолкман, в адаптації Л. Вассерман), - отримано наступні результати (див. Діаграма 8.):

-                     самоконтроль (82%) та втеча/уникнення (62%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основний копінг в стресогенних ситуаціях; - нижчими є показники застосування позитивної переоцінки (38%), пошуку соціальної підтримки (38%) та планування вирішення проблеми (32%);

-                     далі, - дистанціонування (25%) та конфронтаційний копінг (18%).

Як було зазначено, в ході емпіричного дослідження було з’ясовано, що найчастіше у одного опитуваного наявно декілька основних копінгів, які він може застосовувати у стресогенних ситуаціях. Проаналізувавши анкети-профілі усіх учасників фокус-групи нами з’ясовано наступне:

-                     самоконтроль, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (8 з 13 випадків);

-                     втеча/уникнення, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем (8 з 10 випадків);

-                     позитивна переоцінка, як основний копінг, найчастіше поєднується самоконтролем та позитивною переоцінкою (5 з 6 випадків кожен копінг); - пошук соціальної підтримки, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем (5 з 6 випадків);

-                     планування вирішення проблеми, як основний копінг, найчастіше поєднується з позитивною переоцінкою (5 з 5 випадків);

-                     дистанціонування, як основний копінг, найчастіше поєднується з уникненням (4 з 4 випадків);

-                     конфронтаційний копінг, як основний копінг, найчастіше поєднується з самоконтролем та уникненням (3 з 3 випадків кожен копінг).

Найчастіше опитувані застосовують копінги 2 групи при яких проблема / стресова ситуація вирішується особою за допомогою переоцінки свого стану, - 14 випадків; та копінги 3 групи, при яких особа уникає психотравмуючих ситуацій, - 10 випадків; менше застосовуються копінги 1 групи, тобто активні види копінга, де індивід діє самостійно в спробах вирішити проблему, яка турбує, - 6 випадків; та копінги 4 групи, що не передбачає активного самостійного пошуку рішення проблеми або зміни емоційного стану особою, - 6 випадків.

Щодо конкретних моделей стрес-долаючої поведінки, що найчастіше застосовуються учасниками опитування з меланхолічним (слабкий неврівноважений стриманий) типом ВНД в стресових ситуаціях (за тестом «Стратегії подолання стресових ситуацій (SACS)» С. Хобфолл, адаптація Н.Е. Водоп’янової, Е.С.

Старченкової), - отримано наступні результати (див. Діаграма 9.):

-                     уникнення (82%) та агресивні дії (50%) мають найвищий рівень вираженості в учасників опитування як основні моделі поведінки у стресогенних ситуаціях;

-                     нижчими є частота застосування пошуку соціальної підтримки (44%), обережних дій (44%), маніпулятивних дій (44%) та імпульсивних дій (38%) учасниками фокус-групи;

-                     далі – вступ у соціальний контакт (18%), асоціальні дії (12%) та асертивні дії (12%) як найбільш виражені моделі поведінки.

Найчастіше опитувані застосовують пасивну стратегію стрес-долаючої поведінки, 15 випадків; рідше асоціальну стратегію, - 9 випадків; просоціальну стратегію, - 7 випадків; пряму стратегію, - 6 випадків; найменш застосованими є непряма стратегія, - 4 випадки та активна стратегія, - 2 випадки.

Висновки. Проведене емпіричне дослідження дозволило виявити окремі закономірності впливу типу ВНД на поведінку особи у стресогенних ситуаціях, в т.ч. на обрання нею копінгу, та сформувати наступні висновки:

1.                 Для осіб з сангвінічним та меланхолічним типами характерним є відсутність низьких показників рівня ригідності, а для осіб з холеричним типом – низького рівня агресії. Водночас, для осіб з флегматичним та холеричним типами характерним є відсутність високого рівня тривожності, а для осіб з меланхолічним типом – високого рівня агресії. Крім того, для сангвінічного типу властиво те, що частки осіб з високими рівнями тривожності та агресії, а також з високими рівнями фрустрації та ригідності є однаковими (17% та 9% відповідно); для флегматичного типу - частки осіб з низькими рівнями тривожності та фрустрації також є однаковими (43%). Щодо високого рівня вираженості психічних станів у окремих групах, - для флегматичного типу, серед високих показників, найвищим є рівень ригідності (22%), для холеричного типу - рівень агресії (46%), а для меланхолічного типу - рівень фрустрації (37%);

2.                 Серед осіб з сангвінічним, холеричним та меланхолічним типами кількісно переважають особи з явною патологією адаптації (дезадаптацією), далі – особи з частковою адаптацією та легкою патологією адаптації, крім того, серед холеричного типу наявні особи з майже адаптованим типом, а серед меланхолічного типу - одна повністю адаптована особа. Найбільша різноманітність осіб з різними рівнями/типами адаптації наявна у флегматичного типу, - тут особи з легкою патологією адаптації, повністю адаптовані, особи з явною патологією адаптації (дезадаптацією), майже адаптовані та особи з частковою адаптацією;

3.                 Самоконтроль та уникнення/втеча, як найбільш виражені копінги, є характерним для всіх типів, - частки їх застосування учасниками опитування як основного копінгу становить 50-82% та 50-85% відповідно. Водночас, планування вирішення проблеми та позитивна переоцінка, як найбільш виражені копінги, є характерним лише для сангвінічного та флегматичного типів, - частки їх застосування – 64-67% та 50-58% відповідно. В ході дослідження також з’ясовано, що для усіх типів найменш застосовуваними є копінги дистанціонування (22-33%), конфронтаційний копінг (18-33%) та пошук соціальної підтримки (14-38%). Так, серед флегматичного типу не виявлено жодної особи, для якої конфронтаційний копінг є одним застосовуваних.

4.                 Для осіб з сангвінічним типом найбільш застосовуваними є копінги 1 групи, тобто активні види копінга, де індивід діє самостійно в спробах вирішити проблему, яка турбує; а для осіб з холеричним типом – копінги 3 групи, при яких особа уникає психотравмуючих ситуацій; водночас для осіб з флегматичним та меланхолічним типами найбільш застосованими є копінги 2 групи, при яких проблема / стресова ситуація вирішується особою за допомогою переоцінки свого стану. Варто зазначити, що серед осіб меланхолійного типу частки застосування копінгів 1 та 4 (не передбачає активного самостійного пошуку рішення проблеми або зміни емоційного стану особою) груп є однаковими.

5.                 Модель уникнення у стресогенних ситуаціях є найбільш вираженою для сангвінічного, холеричного та меланхолічного типів, - частка її застосування учасниками опитування як основної моделі становить 66-84%. Модель агресивних дій у стресогенних ситуаціях є найбільш характерною для холеричного та меланхолічного типів, - частки її застосування 77% та 50% відповідно. Водночас для сангвінічного типу властивим також є застосування, як однієї з основних, моделі імпульсивних дій – 50%, а для флегматичного типу – моделі обережних дій – 57%. В ході дослідження також з’ясовано, що для усіх типів найменш застосовуваними є моделі вступ у соціальний контакт (8%-38%) та модель асертивних дій (12%-23%) .

6.                 Пасивна стратегія стрес-долаючої поведінки є характерною для усіх типів. Водночас, асоціальна стратегія, як одна з основних та найбільш виражених стратегій стрес-долаючої поведінки, є характерною для флегматичного, холеричного та меланхолічного типів, а пряма стратегія – для сангвінічного типу. Варто зазначити, що найменш застосованими стратегіями стрес-долаючої поведінки є активна стратегія та непряма стратегія.