Есе на тему про усвідомлення професії вчителя: "Я - КВЕСТЕР"

«Я - КВЕСТЕР»

Учитель початкових класів

                                                     Соледарської загальноосвітньої

                                                     школи І-ІІІ ступенів № 13

з поглибленим вивченням                                                                                                           англійської мови

             Бахмутської  міської ради

      Донецької області

               Ячмінь Наталія Леонідівна

           Що  наше  життя?  Гра… Цей  вислів відомий всім.  А  життя  вчителя, на мою думку, –  це  гра «квест»!  Слово цікаве…  Та, можливо,  не всім знайоме.

Квест (з англійської «quest» - пошук, пошуки пригод ) – це гра з пригодами, де потрібно розв’язувати задачі для пересування за сюжетом. Є мета, до якої можна наблизитися, відгадавши загадки-головоломки, подолавши перешкоди.  Кожна  головоломка - це ключ до наступного етапу.                         Квестер - гравець в один з видів квеста.  Моя професія - це той самий квест! А я – квестер: на кожному етапі відбувається усвідомлення пережитого, пройденого, вивченого, незрозумілого… Отримано код ( підказку - вузлик  на пам’ять)… І знову - рух вперед, де мене чекають нові пригоди, нові загадки, нові перепони!  4 роки минають - сюжет закінчується,  склад команди змінюється.  І знову початок, тільки сюжет  і пригоди  інші… Запитаєте: «А де ж мета? Яскравий фінал? Нарешті, скарб чи винагорода?»  Відповідаю: « Це - мої  вчорашні «жовторотики», а сьогодні - «пташенята», які мають крильця, летіти далі ». Випурхнули… Залишивши «скарби життєвого досвіду» – вузлики на пам’ять…

 1 клас. На старт! Увага! Марш!  Квест розпочато…                                                                               

«Перше» 1 Вересня… Хвилювання  та 100-відсоткова готовність!!! Календарно-тематичне планування – складено, відповідно до навчальних програм, комплект   канцелярії – придбано, нові надії – переповнюють серце.  Моя мета - подарувати маленьким людям щастя, радість пізнання, нові відкриття, перемоги в процесі вивчення нового, а також, знайти нових друзів. Навчальний рік сповнений загадок. Як зробити так, щоб Микита всидів, хоча б  хвилин 10 на стільчику, Ромчик не чіплявся мамі за ногу, коли залишається  у приймальні (1 клас при дитячому садочку), Марко  не плакав від того, що його олівці лежать не так, як слід, Ілля не викрикував  постійно: «Я, я знаю!!!»

В'яжемо кріпкий  вузлик - віра в кожну дитину, терпимість, розуміння того, що я – мама в  n- n-n-ступені!

2 клас.  ½ квесту!!!

На меті – крокування  сходинками  початкової школи догори. І знову головоломки ! Які уроки  цікаві? Обираємо нестандартні! Як вивчити таблицю множення? Долучивши батьків! Скільки часу потрібно для того, щоб навчилися заповнювати  щоденник? Кожному – своє. «А в мене випав зуб!» - знову галасує  Ілля на весь клас. І всі починають пригадувати , як же це відбувалося з ними, заспокоюють Іллюшу. А навчально-виховний процес  продовжується...   У класі оселяється світлячок  Добрик,  який має ліхтарик. А з ним усвідомлення, що я – той самий ліхтарик, який повинен весь час горіти, а не жевріти.

В'яжемо знову вузлик  – додавай життя до кожного  шкільного дня, світи!

3 клас. Переведемо  подих…

Мета - нові очікування. Завдання стають складнішими… Чим будеш, учителю,  дивувати  своїх «дорослих» малят? Як припинити «інтриги» дівчаток? Де знайти «золоту» середину між бажанням учитися  та лінощами? Знову  дзвенить дзвоник, а ми ще не все обговорили. Завтра  знову будемо обмінюватися думками. Ми все подолаємо, коли між нами буде  взаєморозуміння, довіра, жага до знань.                                                                                           

Новий вузлик – збагни свою місію! Усвідомлюю, що я - не зайва, а потрібна людина!                                                                                                                                     

4 клас.  Нарру  Еnd.

«Час, зупинись!» - благаю… Щемить  у грудях. Знову хвилювання  та  100-відсоткова готовність!!! Усі епізоди гри  промайнули  перед очима.  Коротенький  відрізок  довгого шляху  вихованцями  пройдено. Мій  квест    ось-ось закінчиться: «пташенята» вилетять з гніздечка, яке для них стало замалим. Шалва Олександрович  Амонашвілі  говорив: «Поспішайте, діти, будемо вчитися літати». Вірю в Вас, мої любі! Летіть!

Останній вузлик  – віра в себе! Робота, творчість, гра  продовжуються.   Урешті - решт, Я – Учитель! І не просто Учитель, а Учитель – квестер! 

P.S.                                                                                                                                              

              Кодові  слова: «Я люблю свою професію…Люблю за таємниці, які вона зберігає, за мудрість, якою наділяє з часом, за те, що змушує  мене  рухатися  ВПЕРЕД!»