Що є показником успішності педагога
Друге десятиліття двадцятого століття… Світ змінився кардинально від того моменту, коли Ян Амос Коменський видав свою «Велику дидактику», але вчитель так і залишився поводирем для маленьких людей у країну знань, країну життя та мудрості. Чому в такий великий час прогресу педагог незмінно стоїть біля витоків науки? Чому так багато професій минулих століть зникли, людей замінили машини, ручна робота механізувалася, штучний інтелект керує важливими процесами у масштабах всієї планети, а навчання, виховання – і досі «ручна робота»? Можливо, тому, що успішність педагога залишає позаду усіх своїх «конкурентів»?
Які ж завдання стоять перед вчителем? Навчити учня читати, писати, рахувати, працювати з книгою, інформаційним простором, думати («Головне – навчити дітей мислити», - Б. Брехт), аналізувати, узагальнювати, критично мислити, оцінювати, творити… Виховати оригінальну особистість, свідомого громадянина, справжню людину, яка вміє любити, співчувати… Тільки якщо дитина вийде зі стін школи з такими навичками, з такими рисами, тільки тоді її наставник може почесно носити титул педагога.
Сьогодні є багато «пристроїв», які перевіряють успішність й аналізують результати діяльності педагога. Конкурси, олімпіади, екзамени, ЗНО – все це доводить плідну роботу, старання, майстерність і талант вчителя. Але, на мою думку, це не єдині показники успішності педагога. Перш за все – самовдосконалення. Якщо педагог прагне вдосконалюватись – отже, він до цього вже досяг певного рівня у своїй шкалі успішності. Це свідчить про те, що ресурси знань особистості перевищують ті вимоги, які на даний момент поставлені перед педагогом. Тоді він ставить перед собою нові цілі: чи то написати працю, чи то навчити більше учнів, чи то поглинути більше знань із джерел науки, чи то взяти участь у конкурсах, конференціях, семінарах, вебінарах (що на сьогодні є цілком зручно і ефективно).
«Учитель не може працювати наодинці, а тому він повинен піклуватися про те, щоб учителі школи збиралися разом і обговорювали ті завдання, які вони повинні провадити в життя, а також обговорювати способи виконання цих завдань», - розмірковує С. Т. Шацький. Я вважаю, що це один із найяскравіших показників успішності педагога. Адже, якщо у класі двадцять учнів, то дітей у вас двадцять плюс мама, тато і бабуся кожного. Діти – маленькі дорослі, а батьки – ваші великі діти, знайти спільну мову і з тими, і з тими буває непросто. Але якщо педагог зумів використати потенціал батьків на спільне виховання учнів – результат подвоїться, а успішність вчителя буде надзвичайно висока.
Незважаючи на те, що чимало педагогів акцентували на повній віддачі професії, життя однією педагогічною діяльністю – це не успішність. Педагог має бути всесторонньо розвиненим, сучасним, активним, приділяючи час своїй родині, своїм захопленням. Успішність вчителя полягає у раціональному розподілі свого часу. Уміння бути цікавим (а отже – різним) для учнів – складне завдання, проте саме воно так приваблює дітей, заохочує, надихає.
«Успіх приходить до того, хто робить те, що найбільше любить», -наголошував М.Форбс. Це головна аксіома успішного педагога. Навчити і виховати когось, не маючи великого бажання (а це головна ідея «сродної праці» великого українського філософа Григорія Сковороди), неможливо. Педагог і є тією бджілкою-трудівницею, яка саме й народилася для того, щоб збирати мед, а жити без цієї праці і досхочу мед їсти — то для неї «все одно, що смерть».