Есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення учнів. Методичні рекомендації

 

ЕСЕ ЯК ВИД РОБОТИ З РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ

(методичні рекомендації)

Підготував: вчитель української мови та літератури Гаврилюк Андрій Васильович

Укладач: Гаврилюк Андрій Васильович – вчитель української мови та літератури Боблівського ліцею ім.О.С.Панасюка Турійської селищної ради Ковельського району Волинської області,  спеціаліст вищої категорії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   У пропонованих методичних матеріалах розглядається специфіка жанру есе, який на сучасному етапі розвитку освіти набуває особливої актуальності. Розробка містить теоретичні та методичні аспекти підготовки до написання учнівського твору в жанрі есе. Рекомендації стануть в нагоді освітянам, учителям-словесникам, які прагнуть до вдосконалення власної методичної компетентності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Есе – це невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання, не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми; самостійна творча письмова робота, ознакою якої є особистісних характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу.

  

   Визначальними рисами есе є:

-         незначний обсяг;

-         конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб’єктивному її тлумаченню;

-         вільна композиція.

  

   Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.

  

   На першому плані есе – особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.

  

   За змістом і формою есе співвідноситься із твором-роздумом, однак перед його автором стоїть складніше завдання: спонукати читачів до роздумів, завдяки переконливості та яскравості викладу викликати в них емоційний відгук на прочитане.

 

    Есе вимагає творчого осмислення теми, але найважливіше в ньому – авторська позиція, особисте бачення проблемної ситуації та способів її вирішення. В есе необхідне чітке визначення проблеми.

  

   Есе – художньо-публіцистичний жанр або вид творчої роботи з довільною композиційною побудовою. Заключна частина есе не завжди містить висновок.

 

   Мета есе – спонукання читачів до роздумів.

 

   Види есе: вільне і формальне

 

Вільне	Формальне
Ознаки: - невеликий обсяг (7-10 речень); - довільна форма і стиль викладу зі збереженням структурованості (вступ, основна частина, висновок); - наявність позиції автора	Ознаки: - обсяг 120-200 слів; - логічна організація структури: наявність відповідних компонентів (тези, аргументи, приклади, оцінювальні судження, висновки); - рунтовність викладу; - наявність позиції автора

Вимоги до есе:

1. Обсяг – 1-2 сторінки тексту (120-200 слів).

2. Есе повинно сприйматися як цілісний твір, ідея якого зрозуміла й чітка.

3. Кожен абзац есе розкриває одну думку.

4. Необхідно писати есе стисло і ясно. Есе не повинно містити нічого зайвого, має нести лише інформацію, необхідну для розкриття ідеї есе, власної позиції автора.

5. Есе має відрізнятися чіткою композиційною побудовою, бути логічним за структурою. В есе, як і в будь-якому творі, повинна простежуватися внутрішня логіка, що визначається, з одного боку, авторським підходом до питання, яке обговорюється, а з іншого – самимпитанням. Необхідно уникати різких стрибків від однієї ідеї до іншої, думка має розкриватися послідовно.

6. Есе повинно засвідчити, що його автор знає й осмислено застосовує теоретичні поняття, терміни. узагальнення, ідеї.

7. Есе повинно містити переконливе аргументування порушеної проблеми.

 

Структура есе

  

   Есе складається з таких частин – вступ, основна частина, висновок.

Вступ – обґрунтування вибору теми есе.

Основна частина – виклад основного питання, теоретичні основи обраної проблеми. Ця частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій.

Висновок – узагальнення й аргументовані висновки до теми, підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині.

 

ПАМ’ЯТКА

«Правила написання креативного есе»

 

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).

2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини мови до іншої).

3. Різна структура речень. (Читати речення однакової структури нудно. Додайте кілька інверсій. Складіть речення різні завдовжки).

4. Зрозумілі слова (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоби вразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру).

5. Різні слова (Використовуйте синоніми).

6. Лаконічність.

7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення має нести унікальний зміст).

8. Активна життєва позиція.

 

Підходи до написання есе

 

Правильно написати есе означає:

     чітко, логічно, переконливо, цікаво й образно висвітлити проблему;

     проявити  свою  особистість,  що  насамперед  означає  висловити  оригінальні  ідеї  та  нестандартний  погляд  на  проблему;

     не соромитися бути собою;

     уникати  загальників,  добирати  найцікавіші,  найсоковитіші  конкретні  приклади,  не  забувати  про  деталі  й  не ховатися за шаблонами;

     обрати цікаву форму викладу, щирий тон — не офіційний, але й не надто фамільярний.

 

 

Технологія підготовки до написання есе.

Алгоритм роботи

 

 

   Під час роботи над створенням есе на уроках розвитку зв’язного мовлення доречними будуть наступні методичні прийоми:

     «Творча кухня» (прийоми для емоційного налаштування: вірш, пісня, відеоролик, пісочна анімація, інсценізація, афоризм, випадок із життя).

     «Розминка для олівця» (приклади тем для есе: улюблений колір, порада однокласникам, сон, що запам'ятався, історія однієї світлини тощо).

     Інтелект-карта.

     Речення-«гачок» (коротка метафора, риторичне запитання, одне слово, жарт, афоризм тощо).

     Думки без бар'єрів (індивідуальні враження й міркування учнів).

 

 

 

 

Декілька порад, як НЕ слід писати есе:

     НЕ вносите в есе інформацію, яка не підтверджує вашу думку.

     НЕ треба писати особисту біографію.

     НЕ бійтесь починати спочатку.

     НЕ намагайтеся злякати всіх надзвичайним словниковим запасом.

     НЕ використовуйте загальний набір банальних фраз та тверджень.

     НЕ перебільшуйте.

     НЕ будуйте роботу лише на простих реченнях.

     НЕ використовуйте цитати без імені автора.

     НЕ здавайте роботу, не перевіривши її.

 

 

Формула есе

 

Особисте + унікальне = цікаве!

 

     Дивуйте.

     Заперечуйте.

     Провокуйте.

     Міркуйте.

     Розповідайте.

     Аналізуйте.

     Аргументуйте.

     Підсумуйте.

 

 

 

 

 

«Міфи» про есе. Поради, як написати креативне есе

 

         Міф 1. «Обсяг есе 800-1000 слів». Слід сказати, що такий обсяг слів властивий тільки для есе як літературного художньо-публіцистичного жанру. Тоді як вільне есе, розраховане на 10-15 хвилин, обмежується 7-10 реченнями. У підсумку  знаходимо рекомендації щодо відсутності обмежень у кількості  слів. Висновок, учитель не має права обмежувати учнів у кількості слів. Вона варіюється: 7-10 речень для вільного есе, 150-200 слів для формального, 800-1000 слів для літературного есе.

Міф 2. «Вільна композиція». Деякі фахівці все ж таки наполягають на дотриманні структури «теза-аргументи-висновки», що зближує цей жанр з твором-роздумом. Насправді, така будова властива лише одному з різновидів есе, а саме формальному. З його особливостями детальніше можна ознайомитися в методичних рекомендаціях щодо викладання української мови й літератури, які затверджені Міністерством освіти і науки України.

Міф  3. «Есе може бути написане про що завгодно і як завгодно». Це зовсім не так. Тема, обрана для есе, повинна  обов’язково бути проблемною. Що ж до «як завгодно», то йдеться швидше про максимальне втілення індивідуально-авторської позиції, а це, погодьтеся, не те саме, що й «будь-як». Висновок: «як писати», тобто стиль есе, має бути художній або публіцистичний, для яких обов’язковим є вживанням метафор, порівнянь, алегоричних і притчевих образів, символів, що забезпечить йому емоційно-оцінний характер.

Міф 4. «Есе – це теж саме, що й твір-роздум». Це різні за жанром форми робіт. Роздум розпочинається з твердження, яке доводиться чи пояснюється. У кінці міркування робиться висновок. В есе нічого не доводиться. У ньому висловлюються лише думки, розмірковування, якісь здогади. У кінці есе не обов’язковий висновок.

Міф 5. «Есе має витіснити всі інші види роботи з розвитку». Насправді, есе введено до програми як рекомендований вид письмових робіт. Тож доцільність його використання визначається самим учителем.