Есе "Японія від періоду Нара до сьогодення"

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти, науки та молоді

Херсонської обласної державної адміністрації

Херсонське територіальне відділення МАН України

 

 

Обласний заочний конкурс

літературних творів «Японія від періоду Нара до сьогодення»

 

 

 

Номінація: «культурні особливості японського суспільства »

Автор: Криволап Дарія Олександрівна, Учениця  9  класу Хорлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Каланчацької районної ради   Керівники: Воробйова Ілона Миколаївна, вчитель географії, спеціаліст першої категорії;  Бучацька Лідія Панасівна, вчитель англійської мови, спеціаліст першої категорії Хорлівської загальноосвітньої школи Каланчацької районної ради .

 

2017 рік

«Справжня казка і справжнє життя

починається із порушення заборони –

з небезпечного заклинання, зачинених

дверей, зачарованої дороги.»

ЛеГуїн

 

Вечір... Тиша. Я знову засиділася перед комп’ютером. Мрію про подорож, пригоди.  Мені так хочеться побачити весь світ!

Ой, що це?  Якийсь дивний звук від екрана та дивне привітання!

Комп’ютер показав неймовірно красивий краєвид та дивну істоту, яка мене кликала за собою. Я зраділа, протягнула руки і ми полетіли… Відчувався сильний холод, адже  ми були далеко над землею. Поряд пролітали пташки, хмаринки, ніби обгортаючи нас. Яка прекрасна наша планета з висоти пташиного польоту! Довгий шлях ми подолали і зупинились на чарівних островах, із красивими, незвичними будиночками, квітучими деревами, засніженими горами на обрії…Так, та це ж Японія – країна висхідного сонця, країна квітучої сакури!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А що я знаю про цю далеку острівну державу, яка оповита  серпанком  легенд та здогадок? Якщо чесно, то не дуже багато. Неймовірно, але на тлі розвитку сучасних технологій національні традиції і культура Японії залишаються практично незмінними з періоду  Нара  до сьогодення. Це стосується японської мови, національного костюма, чайної церемонії, театрів, архітектури, та інших не менш цікавих і своєрідних традицій Японії, які і склали мою розповідь.

На вулиці в Токіо я зовсім випадково  зустрілась зі своєю співвітчизницею,яка вже 5років проживає і працює в  Японії. Вона і стала нашим гідом по країні.Пройшов деякий час, і ми зголодніли. Зупинились біля вітрини з містичною назвою «Кафе вампірів», вирішили завітати, і ось чим ми пригощалися.

Наступного дня ми вирушили до  Кіото, де провели дві доби. Два дні божевільного туру по Кіото... Скільки побачено, а скільки хотілось би подивитися ще, бо оглядати такі дивовижні місця бігцем – це справжній злочин. Слід  повільно насолоджуватися красою давніх храмів, замків і садів ...

Перша назва Kіото –Хейанкіо, дослівно означає «столиця світу». Місто спочатку будувалося як столиця, що визначило виникнення в ньому неймовірної красиспоруд, які стали надбаннямСвітовоїспадщиникультури. Кіотобувдавньою столицею Японії і резиденцієюІмператорапротягомтисячоліття (794 - 1868).

День перший.

Спочатку ми відвідалибуддійський храм Хонган-дзі

В 1321 році, в Кіото бувзбудований храм Хонган-дзі (Honganji). Хонган-дзі («Храм великоїобітниці Будди») – цезагальна назва храмів будійської школиДзьодо-сінсю (буквально — Істинна Школа ЧистоїЗемлі). Засновником школи вважаєтьсямонах Сінран (1173 – 1263), названий «Великим вчителем, який бачитьістину», тому перший храм збудували на місці його захоронення, а першим його настоятелем став пра-правнук Сінран.Багато різного було в ті часи.Храм руйнували, переносили.В 1602 р. новий володар Японії, сьогунТокугаваІеясу, виділив ділянку землі на схід від Хонган-дзі,щоб заснувати там новий храм. Таким чином, Хонган-дзі, а з ним інаступники, були розділені навпіл. Старий храм отримавназву Ніши Хонган-дзі (ЗахіднийХонган-дзі), а новий — ХігашиХонган-дзі (СхіднийХонган-дзі).

Далі – подорождо ІператорськогоПалацу.Імператорський Палац в Кіото є офіційною резиденцією імператорської сім’ї  до 1868 року — тієї миті, коли столиця була перенесена із Кіото до теперішнього Токіо. Палац, як і деякі місцеві визначні місця, знаходяться в угіддях просторого Імператорського Парку (КьотоГьо-ен), відвідати котрий має право кожен бажаючий. Щоб потрапити на територіюпалацового  комплексу необхідна простареєстрація, оскільки Імператорський Палацзнаходиться під охороноюАгентства Імператорського Двору  Японії.Нинішні будівлі Імператорського Палацу в Кіото датовані 1855 роком. Саме з цього моменту, після кількох пожеж і постійних переміщень палацу територією міста, для нього настав відносний період спокою. Сам комплекс,оточенийдовгимистінами,міститькількаворіт, різних холів та садів. Саме тут, в ІмператорськомуПалаціКіото, сходили на трон таківідоміімператориЯпонії як Тайсе і Сева.

ТериторіяІмператорського палацу Госе обнесена потужною фортечноюстіноюбілогокольору з коричневимипотьмянілими колодами. З кожної ізчотирьохсторін є ворота, але імператор, згідно іздавньоюкитайськоюнаукою фен-шуй, користувавсятількиПівденним входом – Кенреймон. А для відвідувачіввідкритіінші ворота – Когогомон і Сейсемон. Алея навколостінфортеці встеленагравієм(як в синтоїстських храмах), а навкруги палацу у паркувисадженобезліч сосен, магнолій, сакур, кленів, гінкго, листя і цвітінняякихстворюютьдивовижнупалітруфарб в будь-яку пору року.

Після відвідин  Імператорського палацу ми потрапили до  синтоїстської святині  Сеймей-дзіндзя, яку було засновано 1007 року  за наказом імператора Ітідзьо. Святилище носить ім'я знаменитого японського мага (оммьодзі) Абе-но-Сеймея, чий будинокранішерозташовувався на цьому самому місці. На подвір’ї храму збереглисякількапримітнихмонументів. Наприклад, колодязьСеймей-і, в якому часто набирав воду засновникчайноїцеремонії Сен-но-Рікю, а такожмістМодоров-баси, який за повір'ямвважається мостом, що з'єднуєсвітдухів і світ людей.

Символ храму – пентаграма, щосимволізує воду, вогонь, землю, метал і дерево – п'ятьелементівкитайськоїфілософії.У Кіотоця пентаграмавідомапідназвоюЗіркаСеймея.

Щорічно, в день осінньогорівнодення, в храмі проводиться свято Сеймей-мацурі.

А далібулавечірнявилазка в район Гийон ...

Гейш ми не побачили. Чи то холодно було, чи вони вжезаймалисясвоїмибезпосередніми справами... Одну вдалосясфотографувати зіспини, але вона так швидко перебирала ніжками в дерев'янихгета,що за хвилинузникла з очей. Навкруги – маленькідвоповерховібудиночки, освітленіліхтарикамипомаранчевого кольору з трохи причиненими вікнами других поверхів …

Ось так завершився перший день кіотськоїподорожі.

Та  невдовзі, на щастя,настав час другоїчастинимоєїмандрівки.

Цямандрівка небула б такою вдалою,якби не маса перечитаної ранішеінформації та зборутакої ж кількостірізних думокбувалих людей.

Хочу відразузауважити для тих, хто, може, коли-небутьнаважиться відвідати цімісця:найперше,щопотрібнозробити – цекупитиавтобуснийпроїзний, якийдієцілий день,куди б ви не їхали. Коштуєвін 500 ієн і є паличкою-рятівницею у будь-якому випадку.Скількиразівми плутали і обирали невірний маршрут! Навіть згадувати моторошно!

Іякби не цейчарівний абонемент – «плакала» б непогана сума грошей. А так і гроші, і нерви повністю збереглися.

Другий день ми присвятили не меншзнаковиммісцях, але вони булирозташовані в різнихчастинахКіото;  і ось тут-то чудо-квиток  став найнеобхіднішоюріччю.

Першим відвіданим місцем  цього дня став замок Ніндзьо, побудований в 1603 році як Кіотська резиденція ТокугаваїІеясу, першого сьогуна епохи Едо(1603-1867 рр.). Його онук Іеміцу завершив будівництво палацового комплексу. Після того, як сьогунатТокугава  пав  1867 року, замок Ніндзьо деякий час служив імператорською резиденцією, а потім був переданий місту та  відкритий для широкого загалу як історична пам'ятка. Його палаци є, можливо, такими, що найкраще збереглися,зразкамиархітектури палацово-замкових ансамблів феодальної Японії.

Замок Ніндзьо можна розділити на три частини: Хонмару (основна лінія укріплень), Ніномару (друга лінія  укріплень) і сади, що оточують обидві лінії. Вся територія замку та Хонмаруоточенікам'янимистінамита ровами.

Маршрут екскурсії пролягає через безліч залів очікування та прийомів. Тільки найбільш знатні і впливові відвідувачі допускалися в головний зал прийомів, в якому сьоґун сидів на окремому підвищенні, а з боків в окремих приміщеннях ховалися його охоронці. Відвідувачі нижчого рівня могли увійти тільки в суміжні кімнати і не бачили сьогуна. Кімнати, розташовані найдалі від входу, служили як робочі та житлові кімнати, куди допускалися тільки сам Сьогун і його служниці.

Всі стіни залів, стелі, двері розписані вручну.Кожна картина не схожа на попередню. Унікальнийвишуканий розпис і вигадливі сюжети ...

Наступназупинка – Храм Чистої Води,або Кійомідзудера. Він є одним з найвідоміших в Японії. Заснований в 780 році,асоціюється з сектою Хоссо – однієї з найстаріших сект, пов'язаних з японськимбуддизмом. Храм знаходиться на лісистихпагорбахсхідногоКіото. З йоговідомої дерев'яноїтерасивідкриваютьсячудові краєвидиміста. Трохинижчетерасиб'єджерельна вода, яка і дала Храму ЧистоїВоди свою назву. Воду можнаспробувати і, як кажуть, вона маєцілющівластивості.

ПозадуголовноїбудівліКійомідзудеразнаходитьсяДзіс – святиня, присвячена божеству любові.

... Невеличка зупинка на обід, переїзд в іншу частину міста, і ми, ледь не спізнившись, опинилися біля візитної картки Кіото – Храму Кінкаку-дзі або Золотого Павільйону.

Храм носить офіційнуназвуРокуон-дзі. Історія його створенняпочинається з 1394 року. Тоді на цьомумісцібулавілла придворного аристократа Кунцуне. А ось вжедругийвласник,сьоґунЕсимицу, любив витонченімистецтва і у 1397 році створив сад і той самийЗолотийпавільйон.

Весь павільйон (окрімнижнього поверху) вкритий листами чистого золота. Павільйонвикористовується як сяріден – сховищереліквійБудди. На дахупавільйону – китайськийфенікс.

З настаннямвечора ми довго думали, як жезавершитисвою подорож.І, звичайно, переміг ФушіміІнарі, який є культовим місцем не тільки Кіото, а всієї Японії загалом.

ФушіміІнарітайша – цедуже давній  храм, який займає центральне місце серед храмів Інарі. ВінбувпобудованийранішеКіото, в селіФушімі в 711 році.Це найголовніший з майже 30 тисячхрамівІнарі, розташованих по всійкраїні. Основнабудівлязнаходитьсябіляпідніжжяпагорба, за красивимидвоповерховими воротами Ромон – «ворота-вежі».

Інарі – одна з шанованих на японськійземлі богинь – богиня рису іврожаю. Одне з втіленьІнарі – лисиця (по-японськи – кіцуне, kitsune),адже  безлисиць на полі буде багатогризунів і не буде врожаю. Тому в ФушіміІнарітайшавсюди, де тількиможна, сидятьлисиці, якітримають в зубах різніпредмети.

Храм ФушіміІнарівідомийчерез незліченнукількістьВорітТоріі, що їхжертвуваливіруючі,організації абофірми. Ворота розташовуються по дорозі до храму, яка йде в лісисту гору до Інарісан, де знаходиться основнабудівля  храму,  що зветься Окума (Oku-miya), абовнутрішній храм. Щобдійтипішки до храму цією алеєюнеобхідно понад трьохсот метрівпідйому, а цеблизькодвох годин.А ще вважається, що в сутінках, коли коридори  в суцільній темряві, можна зустрітися зі справжніми кіцуне.Ходили ми ввечері, і дорогу нам висвітлювали безліч ліхтариків і місяць. Особисто я Кіцуна не зустріла, але коти вели мене по всійдорозі..., а можето бути Лисиці, які  тихенькоспостерігали де небудь в тіні…цього я не знаю. Але містикирізноїбулодосить(як же без неї в такому місці).Час пролетівнепомітно, і післязакінчення спуску до  відправленняавтобуса, доТокіо,залишалось зовсіммало часу ...

Прощальна  кіотська кава із смаколиками -  і в дорогу! ...

Подорож хоч і була короткою, але за насиченістю і пройденимкілометражем ми дали фори і бувалим!

 Я знову в Токіо, речірозпаковані, сувенірирозкладені, фото відсортовані...

Наступного дня мене було запрошено до японсько-української школи, де і працює моя нова знайома. Це були дивовижні відвідини за кількістю вражень,несподіванок та відкриттів!  Діти розповіли так багато про свою країну, що я була здивована і їхніми знаннями,і глибиною  почуття  шани  до власної Батьківщини.

Нас запросили на перегляд  презентації про Японію, і ось про що ми дізналися.

Японській цивілізації 2676років,але навряд чи можна знайти більш сучасну країну. Японія дивує, вражає і шокує.

Японія острівна держава,яка розміщена на  близько 3тис. островів найбільшими є:Хоккайдо,Хонсю,Сікоку,Кюсю.Давня назва держави – Ямато.Столиця Японії – Токіо , «Східна держава», яка розташована на острові Хонсю. Площа Японії – 372тис.км². Населення близько 128млн.чоловік. Форма правління – конституційна монархія з травня 1947 року. В1989 році імператором країни є Акіхіто, який є «символом держави і єдності народу».Держава поділена на 47 префектур.  Це високорозвинена держава. За обсягом ВВП займає 3-є місце в світі. Національною квіткою є хризантема.Країна входить до «Великої сімки».

З ХІІст. за наказом імператора японці не мали права на переміщення: вони змушені були проживати на одному місці.

Японія – країна високої культури та суцільної грамотності, де навчанню й вихованню дітей приділяється велика увага з дитинства.Для японців дуже важливе добре ставлення один до одного. Цевиражаєтьсянасамперед у поклоні. У Японцівприйнятіпоклони і посмішки. Підлеглийкланяєтьсясвоєму начальнику, згинаючи корпус під кутом 45⁰, колегивклоняються один одному під кутом 15⁰, зустрічаютьклієнтівпід кутом 30⁰, ученькланяєтьсявчителюпід кутом 45⁰ і якщоученьвиріс і став, наприклад, міністромв країні, він при зустрічі з учителем кланяєтьсяпідтим же кутом.  Колимати носить немовля у себе за спиною, вона при кожному поклонізмушуєкланятися і його, даючитим самим перші уроки шанування старших.

Чаювання в Японіїцецілий обряд, якийназивається "тя-ню-ю", щоозначає в перекладі "чайнацеремонія". Беруть участь в обряді 5 осіб. У кімнатінавіть вдень повинна бути напівтемрява, а всімеблі і предмети в ній – старовинні, лишебілосніжнальнянахустка і бамбуковийківшпідкресленонові.Всіучасникицеремоніїсідають на підлогу. Один з них насипає в чашку порошок – розтертий в пудру зелений чай, заливаєйогоокропом і спеціальнимбамбуковимвіночкомзбиваєпіну. Обряд відбувається в повномумовчанні.

Особливаувагаприділяєтьсяякості води.

Спогляданнясвіту – одна з рис японського народу. До них можнавіднести і вирощуваннябонсаюта складанняікебани.

Є в Японіїсправжні дива. Одне з них – бонсай – мініатюрні сади. Цемаленькі садочки, якісвоїмирозмірами неперевищуютьрозмірівкімнати. Ростуть в них карликові дерева: дуби, клени, модринивисотою до 30 сантиметрів. Вирощуютьїхбільше 900 роківкількапоколінь людей, передаються вони у спадок. Японціможуть годинами милуватися такими садочками, проводитибіля них весь свійвільний час у роздумах, відпочиваючивідважкого трудового дня. Існування такого садочка означаєпрагнення людей пізнати красу великого світу, матиїїпоряд з собою.

Ікебана – мистецтвоскладанняквітів у композицію. Цеціла наука. Їївикладають у спеціальних школах. Навчаютьцьомумистецтву з 6 років, три рази на тиждень. Заглиблення у світікебанивимагаєвідлюдинипрофесійнихзнань і особливого дару – тонкого зоровогосприйняттяїїледьвловимихвластивостей. В основі лежать три лінії,  якісимволізують Небо, Людину і Землю. Ікебана – це не просто букет,це символ.

Кімоноперекладається з японськоїяк одяг. Одночасно це японський національний костюм. Його і сьогодні в святковідніносятьвсі – від малого до великого. Вонопередається у спадок, одне на всіх: немаєвідмінностей – чоловічеабожіноче. Кімоно – одяг, якийніколи не викидається.

Сакура у японцівкористується великою любов'ю і пошаною. У квітні вЯпонії проходить ханами-паті – свято-фестиваль милуванняцвітіннямсакури. Починаєтьсявін у столиці, а потімпродовжується в іншихяпонськихмістах і селищах.До речі,в нашій рідній Україні теж набуває популярності така традиція.Для цього необхідно у потрібний час приїхати до Чернівців, де вже набрали сили дерева сакури,подаровані Японією .

Японія просто потопає в біло-рожевійпініпелюстківсакури. Їх всюди так багато, що здається в них можна купатися.Ценеймовірно красива пора! Уповітрірозлитий найніжніший аромат.Кольори та відтінки пелюстківсакури найрізноманітніші: білі, рожеві, бузкові, червоні, фіолетові.З настаннямтемрявиквітучісакурипідсвічуються з усіхсторін прожекторами – видовище просто чарівне! Сакура цвітенедовго. Скоро їїніжніпелюсткипокриють землю і коженпориввітру буде підніматибілузаметіль...

Де він, вітер

Кольоривишневихпелюсток?

Зникбезслідно.

А скажуть: "Земля як в снігу.

Є щечиммилуватися!

Орігамі ("складенийпапір") – давнємистецтвоскладанняфігурок з паперу. Мистецтвооригамісвоїмкоріннямсягає у давній  Китай, де і був винайдений папір.Спочаткуоригамівикористовувалося в релігійних обрядах. Довгий час цей вид мистецтвабувдоступнийлишепредставникамвищихверств, де ознакоюгарного тону вважалося саме володіннятехнікоюскладанняпаперу. Тількипіслядругоїсвітовоївійним истецтвоорігамівийшло за межі Сходу і потрапилодо АмерикитаЄвропи, і саме тамзнайшло своїхприхильників.

Сад каменів, або так  званий «філософський сад». У садумонастиряРеандзі («храм миролюбного Дракона») в Кіотонемаєнігір, ні води, ні дерев, а нієдиноїквітки. Тількип'ятнадцятьтемних великих, порослихмохомкаменів і світлийморськийпісок. Каменірозташовані так, щоп'ятнадцятийкамінь весь час зникає з поля зорулюдини. Деб ти нестояв, у саду можнапобачитилишечотирнадцятькаменів, щодає унезвичайність і загадковість сприйняття. Автором цього саду вважаєтьсявидатний художник-чернецьСоами. Такі "сухі" сади називали "філософськими". Все тут створюєумовидля філософського самозаглиблення.

Два-три рази на місяць в різнихмісцяхпрефектури та в різних храмах проводятьсятрадиційні свята-карнавали "мацурі", де можнавипити, поїсти та розважитисьдосхочу. Особливо багатий на такісвяткуваннялютий, коли робота в селах припиняється. У цеймісяць в містечкуНісикивідбувається свято паперовихліхтариків,а  вмістіОдате – ярмарок "амекко", місцевихкондитерськихвиробів, в Ога – фестиваль Намахаге Седо (танцюючого демона), в Какунодате і Йокоте – свято ХибуріКамакура (для дітейбудують з снігухатини, схожі на ескімоські, де вони ласуютьсолодощами), в містіРокуго – змагання "такеуті” (фехтуваннябамбуковимипалицями), в Юдзава – шоу собак породи Акіта..

А потім  на подвірї ми залюбки бавились з японськими дітлахами в їх національні ігри. 

 

 

 

Аяторі
Кендама	Хонаітімамме
Менко	Таке-ума

Хтось тихесенько торкнувся мого плеча. Це була моя мама. Дивно, що то був лише  сон, адже все так реально виглядало. А де ж мій незнайомий гість? Він зник  разом з першими промінчиками сонця у мареві квітів сакури... Мій віртуальний друг запалив у моєму серці  вогник любові до дивовижної країни,ступити на землю  якої  все одно, що доторкнутися до вічності. 

В Японії вірять,що паперовий журавлик приносить щастя, тому дозвольте подарувати  Вам цихжуравликів, і нехай на своїх крилах вони принесуть  мир,  удачу і благополуччя!