Естетичне виховання школярів

Естетичне виховання молодших школярів на уроках читання

Вступ

Основна частина

Розділ І . Здійснення естетичного виховання засобами художніх творів у процесі навчання.

1.1 Роль естетичного виховання в розвитку особистості, колективно- трудова дитяча праця у творах, вміщених у читанках.

1.2 Естетика людських взаємин між товаришами, школярами і вчителями , в сім'ї в художніх творах читанок.

1.3. Естетичне сприйняття природи учнями за допомогою навчальних текстів читанок.

1.4. Роль засобів мистецтв на уроках читання в естетичному вихованні учнів

Практична частина

Розділ ІІ. З досвіду проведення досвідченими  вчителями уроків читання естетичного спрямування. Аналіз уроків, методичні рекомендації.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

Вступ

Естетичне виховання дітей формує вчитель початкових класів. Саме він закладає фундамент всебічного розвитку особистості, навчає своїх вихованців бачити прекрасне у навколишньому житті, у вчинках людей. Багатство духовної культури людини завжди визначається тими цінностями, які вона засвоює і осмислює, глибиною здобутих знань, умінням активно використовувати і застосовувати їх на практиці.

Навчити бачити прекрасне навколо себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої цілі, В.О. Сухомлинський виділив таку її особливість: "Система естетичного виховання повинна бути, передусім єдиною, що поєднує всі предмети, всі позакласні заняття, все життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття має своє чітке завдання в справі формування естетичної культури і особистості школяра".

Мистецтво включає в собі великий потенціал для розвитку особистості.

Глибина естетичних почуттів, здатність сприймати прекрасне у навколишній дійсності й мистецтві - запорука повноцінного духовного життя дитини.

Важливо, щоб учні знайшли, зрозуміли, усвідомили у собі людську красу, пережили почуття захоплення красивим, людяним у самих собі.

Вивчаючи різні за змістом і характером твори, вчителі використовують метод зіставлення та порівняння, вчать дітей відрізняти красиве від потворного, змістовне від безглуздого, виховувати в них високий художній смак, любов до свого народу, ненависть до ворогів, повагу до старших, доброту, чуйність, співчуття чужій біді. Формуючи моральні та естетичні якості молодших школярів, слід не лише викликати в них позитивні емоції під час переживання образного змісту твору, а й робити все для того, щоб високими почуттями вони керувались і в своєму житті. Успішне розв'язання цієї важливої моральної проблеми потребує пильної уваги вчителя початкових класів до розвитку естетичних знань учнів у взаємозв'язку з естетичними почуттями з перших днів шкільного життя.

Дитячі враження закарбовуються в пам'яті, напоюють душу трепетною поезією, ніжним теплом, світлою добротою, щирою любов'ю до життя. Чим більше дитина бачить прекрасного, тим змістовнішою вона стає сама, тим повнішим стає все її життя.

Цим і визначається актуальність нашого дослідження.

Об'єктом дослідження є процес формування естетичних почуттів на уроках класного читання.

Предмет - використання засобів мистецтва у цьому процесі.

Мета дослідження - виявлення можливостей засобів мистецтва у формуванні естетичних почуттів.

Гіпотеза - якщо на уроках класного читання систематично використовувати засоби мистецтва, то формування естетичних почуттів, інтелектуальний, творчий і духовний розвиток учнів буде ефективнішим.

При написанні дипломної роботи ми ставили такі завдання:

- вивчити і проаналізувати літературу з проблеми формування естетичних почуттів на уроках класного читання засобами мистецтва;

- з'ясувати особливості сприйняття творів мистецтва молодшими школярами;

- відібрати засоби мистецтва до уроків класного читання;

- провести експериментальну перевірку процесу формування естетичних почуттів на уроках класного читання засобами мистецтва.

Засоби мистецтва сприяють формуванню естетичних почуттів, виховують доброту, справедливість, сміливість, мужність, бажання прийти на допомогу.

Завдяки засобам мистецтва можна виховати високоморальну, освічену, різнобічно розвинену сучасну людину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І . Здійснення естетичного виховання засобами художніх творів у процесі навчання.

1.1 Роль естетичного виховання в розвитку особистості, колективно- трудова дитяча праця у творах, вміщених у читанках.

Розглядаючи естетичне виховання на уроках читання, спочатку треба розглянути читання, як основу для вивчення естетики на уроці. Предмет «Читання» у початкових класах – це органічна складова освітньої галузі «Мова і література». Він охоплює як класне, так і позакласне читання. Основне завдання читання як навчального предмета – формування в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, виховання особистості дитини засобами художніх та науково-пізнавальних творів та розвиток мовленнєвих навичок.
До підручників «Читанка» увійшли твори з кращих надбань української і світової літератури, які є доступними для дітей молодшого шкільного віку. Відповідно до вікових особливостей і уподобань дітей для читання і аналізу творів.
У підручниках досить повно представлене жанрове розмаїття дитячої літератури: казки, легенди, міфи, байки, оповідання, повісті, ліричні та драматичні твори. Твори для читання також різного спрямування, що допомагають учителю здійснювати різноплановий виховний вплив: твори про Батьківщину; твори про природу в різні пори року; твори про школу і молодших школярів, їхні взаємини у колективі; твори про людей праці; твори у яких звучать мотиви про красу і велич рідної мови; твори, у яких сповідується висока моральність; пригодницькі твори, фантастика.

Адже молодший шкільний вік надзвичайно значущий період у житті людини. Цей вік багатий прихованими можливостями розвитку, які важливо своєчасно помічати і підтримувати. Саме у молодшому шкільному віці закладаються і розвиваються основи багатьох психічних якостей. Сьогодні особлива увага вчених і педагогів-практиків звернена на виявлення резервів цього віку.
Урок читання в початкових класах займає особливе місце серед піших навчальних дисциплін. Адже загальновідомо, яку роль в житті людини відіграє література, як вона впливає на формування її як особистості. І хоч у початкових класах література не вивчається як власне предмет, при визначенні ролі уроків класного читання необхідно враховувати саме ці чинники. І не залежно, в якому класі читається художній твір, який він за розміром, залишається в силі положення, згідно з яким література є багатюще джерело пізнання життя і чинником особливого виливу на особистість. Завдяки літературі людина стає немовби учасником нескінченно складного і різноманітного історичного шляху розвитку людського суспільства. Вбираючи в себе цей досвід, накопичений людством, вона росте не тільки тому, що збагачується насамперед знаннями про цей шлях людей, які жили до нас і живуть навколо нас, вона росте і тому, що сприймає ті високі ідеали історичного суспільного розвитку.

Значущість уроків класного читання полягає в тому, що на них у комплексі вирішуються навчальні і виховні завдання: розширюються знання дітей про навколишню дійсність, минуле і сьогодення країни, формуються елементи світогляду, позитивні моральні якості, школярі розвиваються розумово і естетично, оволодівають основами самостійного набуття знань.

У сучасній педагогічній літературі поняття " естетичне виховання" розкривається як невід'ємна складова ідейного, трудового, морального, фізичного виховання ,як систематичне ,науково умотивоване звертання до людських емоцій ,які розвивають у школярів такі здібності, що сприяють не тільки естетичному сприйняттю прекрасного у житті і мистецтві, а й роблять кожного з них творцем естетичних цінностей.

 У широкому педагогічному значенні виховання - соціально і педагогічно організований процес формування людини як особистості.

 У вузькому розумінні виховання- це цілеспрямована діяльність з метою формування у школярів певних якостей , властивостей і відносин, системи поглядів і переконань.

Естетичне виховання - це систематичний цілеспрямований вплив на особистість, орієнтований на формування її естетичних ідеалів, смаків і потреб, на вироблення здатності сприймати, переживати й оцінювати прекрасне у природі, житті, мистецтві і праці, на пробудження і розвиток її здібностей і непримеренності до всього потворного і нікчемного в житті й діяльності. Естетично вихована людина вміє бачити, розуміти і створювати прекрасне.

У процесі естетичного виховання формуються і розвиваються здатність людини до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси, до створення цінностей у мистецтві та поза ним (у сфері трудової діяльності, побуті, у вчинках і поведінці).

Основні завдання естетичного виховання такі:

1) виховання в особистості почуття прекрасного;

2) формування умінь і навичок творити красу в повсякденному житті;

3) формування уміння відрізняти прекрасне від потворного;

4) формування уміння жити за законами духовної краси,

Естетичному вихованню властиві дві основні функції:

-    формування естетично-ціннісної орієнтації особистості;

-    розвиток її естетично-творчих потенцій, які визначають місце естетичного виховання в суспільному житті та зв`язок з іншими видами виховної діяльності.

Естетичне виховання розкриває всі духовні здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.

Змістом естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичне судження, естетичні знання, естетична культура, естетичні почуття, естетичні переживання , естетична насолода, естетичні смаки та естетична діяльність.У комплексі ці категорії розкривають сутність естетичного виховання , розширюють його палітру, становлять його структуру.

Естетичне виховання забеспечує комплексний підхід до розвитку особистості, воно містить в собі трудове та моральне виховання .Воно пронизує усі сфери життєдіяльності людини - а саме глибини її мислення , тендітність почуттів .

Для забеспечення ефективності естетичного виховання необхідні такі умови:

 - створення в школі та сім'ї естетично привабливої обстановки ;

 - звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій та

 обрядів ;

 - висока естетична культура виховних заходів ;

 - широке залучення учнів до гуртків самодіяльності , участі у кон

 курсах та олімпіадах естетичного спрямування ;

 - висока естетична культура педагогів і вихованців в їх зовнішньо

 му вигляді та поведінці ;

 - взаємодія школи , сім'ї ,позашкільних закладів, закладів культури,

 засобів масової інформації тощо.

 У процесі естетичного виховання формуються і розвиваєтьтя здатність вихованця до сприйняття і співпереживання, її естетичні смаки й ідеали, здатність до творчості за законами краси ,до створення цінностей у мистецтві та поза ним.

Естетичне виховання розкриває всі духовні та творчі здібності людини, що необхідні у різноманітних галузях творчості.

Естетичне виховання є одним із компонентів педагогічного процесу, який повинен сформувати у школярів потяг та вміння будувати своє життя за законами краси.

Отже, естетичний розвиток особистості школяра на уроках читання, можлива тільки у тому разі, якщо вчитель буде поянювати і розуміти сутність естетики, тобто прекрасного, розповідати про це школярам і розвивати їх естетичний смак.

Ще одним засобом естетичного виховання є навчально-трудове життя школярів, та їхня колективна праця.

Метою трудового виховання в сучасних умовах є формування шанобливого ставлення до праці у будь-якій сфері (фізичній, інтелектуальній). Право стимулює ідейну і психологічну готовність до трудової діяльності, потяг до високоякісної праці та професіоналізму, виховання у особи дисципліни в трудовій сфері, свідомого ставлення до праці, вмінь та навичок. Сюди ж необхідно віднести виховання культури праці, поваги до людей, які працюють, формування переконання, що лише праця людей, яка забезпечує виробництво матеріальних і духовних цінностей, всього необхідного для життя особи, а також вміння керувати цими процесами забезпечить достатній рівень життя людей, їх матеріальний і духовний добробут.

Трудове виховання– це діяльність, спрямована на формування психологічної і практичної готовності до праці в умовах ринку. Вона передбачає:

1. Розвиток індивідуальних і соціальних мотивів трудової діяльності (моральних, матеріальних, пізнавальних, естетичних та інших).

2. Допомогу у визначенні суб’єктивних цілей праці, що відповідають мотивам його діяльності і особистим можливостям.

3. Формування уміння враховувати умови праці, необхідні для успішного досягнення визначених цілей; зовнішні (особливості навколишнього середовища) і внутрішні (наявність знань, умінь, навичок, трудового досвіду, здібностей).

4. Підтримку у навколишньому прояві власного "Я" (самореалізації).

5. Спеціальне навчання самоконтролю, самооцінці і самокорекції власної трудової діяльності.

Колективна праця у прочитаних творах на уроках читання повина донести до дітей, що треба працювати у колективі, бо це прекрасно і надихає на трудову працю.

1.2 Естетика людських взаємин між товаришами, школярами і вчителями , в сім'ї в художніх творах читанок.

Твори видатного педагога-гуманіста В. Сухомлинського знайшли достойне місце на сторінках читанок. Його художні твори, написані для молодших школярів, позбавлені прямого дидактизму. Вони спонукають розум і почуття дитини до аналізу вчинків літературних героїв, до відповідних висновків, викликають бажання наслідувати їх або, навпаки, чинити по-іншому.

Відомо, що одне з найбільш значущих людських почуттів, яке робить людину людиною, є совість. Непросто сформувати уявлення про це почуття,  розуміння його сутності у молодших школярів. Досягається це поступово, у результаті переживання дитиною різних морально-етичних ситуацій, у яких проявляється її або чиясь совість. А Василь Олександрович засобами оповідання-казки «Як Наталя у лисиці хитринку купила» (Читанка, 2-й клас, автор О. Савченко) дає дітям уявлення про совість у протиставленні з хитрощами, які між собою є несумісним.

Герої казок видатного педагога В.О.Сухомлинського – мурашка на землі, журавлиний ключ у небі, білокора береза, горобці, калюжа, жук, ворона. Це навколишнє життя має ввійти в душу дитини і залишитися в ній назавжди, щоб потім прорости чуйністю, добротою, дбайливістю, людяністю і відповідальністю. Такого великого значення у вихованні дітей В.О.Сухомлинський надавав казці.

У Читанках для початкової школи вміщені такі художні твори В.О.Сухомлинського:2 клас – „Дідова колиска”, „Сьома дочка”, „Покинуте кошеня”, „Оленчин горобчик”, „Про що думала Марійка”, „Соловей і Жук” та ін.

3 клас – „Спляча книга”, „Не згубив, а знайшов”, „Сергійкова квітка”, „Ледача подушка”, „Горобчик і вогонь”, „Красиві слова і красиві діла”, „Кінь утік”, „Гвинтик”, „Що таке школа під голубим небом”, „Який слід повинна залишити по собі людина”.

4 клас – „Суперечка двох книг”, „Камінь”, „Як Павлик списав у Зіни задачу”, „Як Миколка став хоробрим, „Усмішка”, „Співуча пір’їнка”.

Проблема формування моральних та естетичних основ людської особистості в казках В.О.Сухомлинського розглядається крізь призму людських почуттів, переживань. Так, зміст художнього твору „Про що думала Марійка” допомагає дітям зрозуміти суть дружніх стосунків, гуманних взаємовідносин.

У художніх творах міститься значний освітній і виховний потенціал. Зміст казок дозволяє здійснювати систематичне моральне та естетичне виховання. Істотна особливість полягає в тому, що повчальність виражена не нав’язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики. Емоційно молодші школярі сприймають текст, у якому добро перемагає зло. Діти щиро переживають горе, нещастя ображених. Аналіз казок збуджує дітей до формування оціночних суджень характеру казкових дійових осіб. Учні самостійно визначають характерні ознаки казкових персонажів: доброту, сміливість, чесність або боягузтво, чванливість, пихатість, брехливість тощо.

Найважливішою функцією уроків читання у початкових класах є формування в учнів морально-оцінної діяльності, яка передбачає поглиблений аналіз тексту, роздуми щодо мотивів і характеристик дійових осіб. Цьому найкраще сприяють такі види уроків, як уроки-роздуми. На таких уроках має домінувати поглиблене перечитування твору, проникнення у його підтекст. Важливо, щоб на них кожна дитина могла висловити свою думку, свої міркування в якому би то не було вигляді.

Таким чином, молодші школярі вчаться розв'язувати морально-етичні проблеми, аналоги яких часто зустрічаються в житті самих дітей, дорослих, учаться міркувати, набувають досвід гуманного спілкування.

Великий пласт оповідань Василь Олександрович Сухомлинський присвятив етиці дитячого спілкування, їхнього шкільного співжиття.

Вічною є і залишається така педагогічна проблема, як «дитина з фізичними вадами в умовах не спеціальної, а загальноосвітньої школи». Це проблема насамперед самої дитини, її батьків та інших членів родини, які з величезним хвилюванням і побоюваннями за дитячу психіку відправляють обділену природою дитину в коло її ровесників. І, безумовно, це проблема вчителя, оскільки саме йому найчастіше доводиться бути свідком проявів моральної жорстокості до таких дітей, запобігати їм.

Тонкий психолог, великий людинолюб, В. Сухомлинський також не обминув і не міг обминути цієї проблеми. У новій Читанці для 2-го класу (видавництво «Освіта») вміщено його оповідання «Горбатенька дівчинка». Ми впевнені в тому, що не тільки після опрацювання цього твору у класі на уроці, а й удома, батьки перевіряючи підготовку дитиною домашніх завдань, ніяк не зможуть поставитися до цього тексту як до рядового учнівського завдання. Тому другокласники і у школі, і вдома, безумовно, одержать на все життя гарний урок, урок співчуття до ближнього, співпереживання і бажання виявити йому підтримку. У підручнику кульмінаційний момент оповідання - неочікувану і для вчителя, і для дітей появу горбатенької дівчинки, яку до класу посеред уроку завів директор школю виділено жирним шрифтом: «Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ані подиву, ані насмішки».

Очевидно, буде над чим задуматись другокласникам і зробити відповідний висновок у кінцівки оповідання, також виділеної в тексті жирним шрифтом: «Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит».

 

1.3. Естетичне сприйняття природи учнями за допомогою навчальних текстів читанок.

У 2-4 класах початкової школи курс «Літературне читання» є початковим у системі шкільної літературної освіти. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти метою літературного читання є формування читацької компетентності молодших школярів, ознайомлення їх із дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка до систематичного вивчення літератури в основній школі.

Тому можемо говорити про поетичну компетентність, яка включає в себе навички естетичного сприйняття, уміння аналізувати поетичний твір, володіння певним мінімумом знань з теорії віршування.

Важливою проблемою уроку літературного читання є визначення оптимальних шляхів реалізації поставленої мети у вивченні навчального матеріалу з урахуванням його змісту та можливостей. Початкова літературна освіта – це фундамент, на якому ґрунтується весь літературознавчий процес у середній школі, тому вчителеві слід не тільки сформувати навички читання в молодших школярів, а й виробляти в них уміння як аналізувати літературно-художній твір, так і осягати його естетичну цінність.

Естетичне ставлення школярів до дійсності у творчій діяльності припускає засвоєння моделі твірного, художньо-творчого ставлення до світу, яке може бути вираженим у шкільному віці засобами мистецько-творчих видів діяльності.

Труднощі сприйняття ліричного твору обумовлені тим, що мова поезії умовна, адже в житті ніхто не говорить віршами. Але виховання мовної культури, поваги до рідного слова, глибокого розуміння і сприйняття текстів художньої літератури найактивніше формуються під час читання ліричних творів. Тому закономірно, що в читанках для 2-4 класу містяться ліричні твори.

 

Вивчення творчості Т.Шевченка в сучасній школі є серйозним засобом формування світогляду молодших школярів, їх патріотичного, естетичного, морального виховання. Поет не писав жодного твору спеціально для дітей. Та будучи майстром живопису словом, його пейзажна та автобіографічна лірика ще при житті письменника увійшла в шкільні читанки і з літератури про дітей стала літературою для дітей.

Поетичні пейзажі Шевченка доступні дітям завдяки своїй графічності, бо дитяча уява сильніша за уяву дорослих людей і майже до кожного віршованого рядка може намалювати картину (наприклад, вірш «Садок вишневий коло хати»).

Процес сприймання і розуміння художнього твору складний, і зорове, і слухове сприймання у дітей картин-образів розвиває естетичну свідомість дитини, вміння створювати прекрасне. Уява живопису словом розвиває, збагачує сприйняття поезії учнями. Так, у ліричних творах реальність відображається через передачу почуттів, думок, переживань людини, а за допомогою художніх засобів мови посилюється емоційно-естетичний вплив твору на юного читача ( наприклад, поезія «І досі сниться: під горою…»).

Значна частина віршів та уривків з творів Т.Шевченка, що увійшли в дитяче читання, належить до пейзажної лірики. Як високохудожні малюнки, присвячені зображенню чарівної краси української природи, такі вірші сприяють вихованню в дітей благородних рис характеру, любові до Батьківщини, до рідного краю; збагачують мовлення учнів, сприяють розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви. У таких творах та уривках не зустрічаємо сюжетно-напружених картин, у них мало дії, здебільшого вони мають описовий характер.

 

Але ці описи сповнені глибокого почуття, ліризму, вони торкають струни душі. Ліричний вірш – це світ почуттів та переживань, де висвітлюється внутрішній стан ліричного героя, його бачення певних подій чи явищ дійсності. Почуття ліричного героя співзвучні з почуттями поета, які викликані певними картинами природи. Вони не завжди виражені так, що можна сказати: поет переживає радість, сум, захоплення, збентеження. Є емоції складні, прямо не названі в творі і осягнути їх маленькому читачу часто буває важко.

Значення таких творів і уривків полягає ще і в тому, що вони привчають дітей спостерігати, помічати багатство барв навколишнього світу, різноманітні речі та явища, спільне і відмінне між ними, своєрідність їх. Та для повноцінного сприймання ліричного твору учні повинні пройнятись емоційним станом ліричного героя, пережити те, що його хвилює, тішить, засмучує.

А для цього діти мають досягти певної духовної зрілості. Водночас у творах описового характеру діти мають перед собою зразок того, як виражати словами бачене. Художній твір повинен допомогти дітям помічати все, що їх оточує, та навчити передати це словами. Твори Т.Шевченка, великого майстра слова, дають багато для розвитку таких навичок у дітей.

Знайомлячи з навколишньою дійсністю, поезія Шевченка сприяє розширенню знань і досвіду дітей, з’ясуванню і закріпленню понять про різні явища й події та розвитку мови й мислення. У підручнику «Літературне читання» для 2 класу представлені такі твори Т.Шевченка: «Зоре моя вечірняя…», «Сонце заходить, гори чорніють…», «Тече вода з-під явора…», «Тихесенько вітер віє…», «Он гай зелений похиливсь…».

Подані твори Шевченка сповнені глибокого почуття, радості, світла, оптимізму. Так, у мініатюрі «Тече вода з-під явора», яка пропонується другокласникам, змальована квітуча, барвиста природа, коли червона калина пишається, явір молодіє, а в річці хлюпочуться качаточка. Ця розкішна барвиста природа близька й знайома дітям – тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. У картинах природи виражено настрій людини спостережливої і чулої до краси. Наскрізним образом твору стала вода, що уособлює як продовження життя, так і саме життя.

Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється зоровими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. Емоційно-забарвлена лексика (калинонька, качаточка, качечка, дітки) створює особливу ніжну, лагідну атмосферу. В цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Шевченко вдається до засобу персоніфікації («пишається калинонька», «явір молодіє», «качечка…розмовляє з дітками»), що робить особливо близькою її дитячому читачеві і мовби стирається грань між світом реальним і поетичним, вони сприймаються як ідентичні .

Крім високої образності і ліризму, пейзажні твори Шевченка відзначаються багатою мелодійністю, вони близькі до народної пісні, деякі з них покладено на музику і вони стали улюбленими народним піснями. Прикладом цього є вірш під заголовком «Зоре моя вечірняя», що ввійшов у дитяче читання, в якому з окремих деталей пейзажу непомітно з’являється літній вечір.

Пейзажній ліриці Шевченка властиво навіть у найбільш описових рядках передати настрій людини, філософське осмислення краси природи, через яке приходить і розуміння почуттів ліричного героя, його патріотизму, любові до знедоленого краю. В поезії відчутні мотиви туги за далекою батьківщиною, адже поема писалась на засланні. Тому поневолений ліричний герой, вдаючись до поетичного прийому звернення, просить вечірню зірку (поширений образ народних пісень) розказати про батьківщину.

Перед читачами постає ніжна пейзажна картина: «…за горою / Сонечко сідає, / як у Дніпра веселочка воду позичає. / Як широка сокорина віти розпустила…» . Задушевна картина літнього вечора створюється поетом шляхом нагнітання образів, а їх швидка зміна сприяє динамічному, зримому розгортанню краси й багатства рідного краю. Створенню ностальгічно-лагідного настрою допомагають «українські» образи й майстерно застосована зменшено-пестлива лексика (тихесенько, сонечко, веселочка). Отже, у цьому пейзажному ескізі Т.Шевченко виразно реалізував свій потужний талант літератора і художника.

Великий Кобзар з дитинства був закоханий у природу рідної України. Саме тому прекрасні пейзажні мініатюри можна знайти в багатьох поезіях Шевченка. Як приклад можна навести вірш «Сонце заходить, гори чорніють...», який був написаний у засланні та розкриває другокласникам тугу поета за рідним краєм.

Поет усім серцем лине на Україну, з великою ніжністю змальовує Шевченко картину вечора та зміни, що відбуваються в природі, і це захоплює малого читача: «Сонце заходить, гори чорніють, / Пташечка тихне, поле німіє...». Вірш пройнятий ідеєю добра, любові до життя, до трудової людини: «Радіють люди, що одпочинуть...». До людей праці поет ставиться з великою повагою, в їх скромному й простому житті він бачить багато красивого.

Майже все своє життя поет прожив за межами Батьківщини, але ніколи її не забував: «...А я дивлюся... і серцем лину / В темний садочок на Україну». Велике, добре серце поета страждало від розлуки з милим краєм, з рідними людьми, він сумував за Україною, за її вишневими садками.

Шевченко, спостерігаючи захід сонця на Уралі, дивлячись на гори, що поступово чорніють, лине думкою на Україну: «Лину я, лину, думу гадаю, / І ніби серце одпочиває». Такий самий вечір зараз сходить і на українській землі. Зоря ніби єднає Т. Шевченка із Батьківщиною, це — єдине спільне, що він має із Україною зараз: «…на синє небо виходить зоря». На Уралі чорніють гори, а на Україні цвітуть садочки, та небо над ними однакове, отже, дивлячись на нього, поет ніби повертається на Батьківщину. Малий читач співпереживає з ліричним героєм, прагне розділити тугу поета за рідним краєм. В такому аспекті формуються почуття патріотизму і національної гідності.

Персоніфіковані метафори та епітети конкретизують зображення природи. Діти привчаються спостерігати, помічати багатство навколишнього світу, відчувати й розуміти радість життя від спілкування з природою, її красу і неповторність. Працюючи над поезією «Сонце заходить…», діти відчувають справжній смак естетичної насолоди від спілкування з природою і поетичним словом про природу.

Другокласники також вивчають пейзажний уривок з поеми Шевченка «Сон» - «Тихесенько вітер віє…», мистецькою окрасою якого став персоніфікований образ української природи. Перед дітьми вимальовується зорова картина ранкової пори. Розповідаючи про прочитане, діти можуть словами відтворити те, що «бачать», переживають. Така розповідь називається усним малюванням. Під час усного малювання малий читач може уявити, як «тихесенько вітер віє», як «верби зеленіють», як «сади похилились». Персоніфіковані метафори «степи, лани мріють», «тополі розмовляють з полем» і порівняння «тополі ...стоять собі, мов сторожа» допомагають дітям створити зорові образи.У композицію багатьох ліричних поезій Шевченка складовою частиною входять пейзажі.

Природу Т.Шевченко наділяє людськими здібностями, тим самим підкреслюючи неможливість розділення природи та людини. Саме пейзажна лірика дає неабиякі можливості для виховання любові до Батьківщини. Відомо, що почуття патріотизму починається з любові до рідної природи, з якою людина вперше знайомиться ще в ранньому дитинстві.

Як бачимо, тема української природи посідає важливе місце в Кобзаревому творчому доробку, що ввійшов у дитяче читання. Письменник не тільки захоплювався неперевершеною красою рідного краю, а й послідовно проголошував важливу ідею: люди, які живуть серед такої краси, заслуговують на краще життя.

Отже, однією з принципових особливостей сучасної школи є постійна і глибока увага до проблем естетичного виховання школярів. Найбільш яскравою, доступною моделлю естетичного ставлення школярів до дійсності, коли відбувається становлення духовного світу дитини, є мистецтво слова, де органічно пов’язані процеси пізнання світу, його естетичної усвідомленості та вираження свого власного до нього ставлення.

Проведений аналіз показує, що в читанці для 2 класу надається перевага пейзажним текстам Т.Шевченка, оскільки поезії такого спрямування якнайкраще сприймаються молодшими школярами, вчать дітей розуміти художню картину, образ, розвивають їх мову і мислення.

1.4. Роль засобів мистецтв на уроках читання в естетичному вихованні учнів

Мистецтво допомагає дитині долучитися до доброї, засудити зло. Мистецтво відображає життя, виражає своє ставлення до неї. Але й саме життя-побут людини і його праця, природа і предметний світ - все це також джерело, що живить естетичні переживання дитини.

Яскраве, прикметне, наочне, привабливе перш за все сприймається дітьми як прекрасне, Зустріч з ним тішить дитини. Він освоює в житті і в мистецтві колір, лінії, звуки, ритм руху, симетрію й асиметрію, які поступово, у міру його розвитку виступають перед ним як прекрасні форми і властивості.

Мистецтво - особливо сильне і незамінний засіб естетичного виховання.

Більшість наших знань про довколишній світ ми набуваємо завдяки зору. «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути»,— у цьому прислів'ї точно підкреслено значення зорового сприйняття світу. Чи думаємо ми про щось важливе для нас, чи намагаємося пригадати що-небудь з минулого — в нашій уяві мимоволі постають зорові образи.

Учитель готуючись до уроку класного читання повинен ретельно підбирати засоби образотворчого мистецтва: репродукції картин, малюнки, ілюстрації.

Вдало підібрані засоби образотворчого мистецтва спроможні активно сприяти моральному й естетичному розвитку учнів, здатні глибоко захоплювати емоції, хвилювати серця бентежити розум.

Саме в молодшому шкільному віці діти тягнуться до всього яскравого, нового, красивого. Тому дуже важливо щоб дитина відчула красу, захоплювалась нею, вражалась прекрасними художніми картинами і красою природи.

Засоби образотворчого мистецтва дають можливість ознайомлювати учнів з новими для них явищами життя, природи, а також збагачують уявлення про вже відомі явища.

Проте художник не лише показує ті чи інші предмети і явища життя, але дає їм характеристику, змальовуючи їх в яскравих образах. Художнє зображення предметів та явищ викликає в дітей почуття симпатії, радості, смутку. Першою ознакою краси будь-якого предмета чи явища природи давні філософи вважали врівноваженість частин цілого. Врівноваженість, організованість всіх частин цілого, відповідність зовнішнього вигляду предмета його внутрішній суті ми називаємо гармонією.

Яскраві картини, добре виконані репродукції, малювання, художня творчість розвивають уміння сприймати прекрасне, виховують потяг до всього справді талановитого, творчого. Картини художників вражають учнів своєю досконалою красою. А краса завжди там, де міри дотримано, де жодна з частин не суперечить цілому, де — і це найголовніше — саме пропорційність сприймається як гарне, дарує людині глибоку насолоду.

Отже, відчуття краси викликають ті репродукції картин, яким властиві міра, доцільність і гармонія.

Особливість почуття краси М. Г. Чернишевський визначив таким чином: "Відчуття, яке викликає в дітях прекрасне,— світла радість. Діти безкорисливо люблять прекрасне, милуються, радіють з нього."

Зустріч з прекрасним викликає у людини саме світлу радість, бо світло протистоїть темряві, пітьмі, створює святковий, веселий або урочистий настрій. Можна сказати: прекрасне світиться життям. Естетична культура, високі художні смаки погляди мають формуватися на найкращих зразках мистецтва.

Дитина повинна побачити глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, рожевий розлив вечірньої зорі, прозорий серпанок степових просторів, червоний захід сонця перед вітряним днем, тремтіння марева над горизонтом, сині тіні в заметах березневого снігу, журавлину зграю в голубому небі, відображення сонця в міріадах крапель вранішньої роси, сірі нитки дощу в похмурий день, фіолетову хмарку на кущі бузку, ніжну стеблину й блакитний дзвоник проліска.

Художня література, живопис, допомагають розвивати і вдосконалювати уяву, фантазію, пробуджувати безмежні творчі можливості учнів.

"Твори живопису вчать учнів бачити і розуміти оточуючий світ, краще розуміти природу. Блиск кристалів, сліпуче сяйво сніжинок на сонці, яскравість оперення багатьох птахів, світлий розум (глибокий, ясний і чіткий), добра усмішка, привітний погляд, який ніби випромінює співчуття, розуміння та підтримку, сміливий і мужній вчинок — все це нагадує про життя і стверджує життя."

Картини "Зимовий сонячний день" І.Грабаря, "Голуба весна" В. Бакшеєва, "Відлига" Ф. Васильєва, "Граки прилетіли" А. Саврасова, "Золота осінь" І. Левітана - завжди хвилюють, захоплюють, тому що сповнені життям, великим змістом буття. Щоб пережити визначні мистецькі цінності, потрібно їх зрозуміти, глибоко усвідомити. А глибина проникнення в суть твору вимагає зусиль, активної роботи розуму. Зате які творчі сили пробуджує таке мистецтво у дітей.

Важливо, щоб усе прекрасне, що створили генії в мистецтві, торкнулося серця, облагородило його. Засоби образотворчого мистецтва концентрують в собі усі головні особливості естетичного ставлення до світу і покликані насамперед розвивати здібності людини до творчості за «законами краси», формувати й виховувати її смак.

Не буде перебільшенням сказати: мистецтво у повному розумінні цього слова «завідує»красою та естетичним вихованням дітей. Так чи так кожен з нас від раннього дитинства відчуває благотворну, живильну силу мистецтва.

Воно сприяє духовному зростанню, допомагає розібратися у складних питаннях життя, а часто й визначити своє місце у світі. Аби переконатися в цьому і повною мірою використати мистецтво у розвитку своїх творчих здібностей, треба зрозуміти, що таке мистецтво.

Твори образотворчого мистецтва справедливо називають підручниками з життя, тим самим підкреслюючи їх пізнавальне значення. Мистецтво правдиво відображає життя, допомагає учням розібратися в довколишньому світі й усвідомити його складність.

Таким чином, вдалий відбір засобів мистецтва до уроків класного сприяє формуванню естетичних почуттів, допомагає глибше осягнути красу навколишнього світу, виховує тонкість, емоційно робить дитячі серця сприйнятливими до добра.

 

Література

1.Державний стандарт початкової загальної освіти від 20 квітня 2011 року // osvita.ua.

2.Білецький Д.М. Дитяча література. – К., 1967. – С.87-97.

3. Вашуленко О., Омельченко І. Урок літературного читання в 2 класі за новим підручником // Початкова школа. – 2013. - № 8. – С.5-9.

4. Голубовська І.В. Шевченкове слово на уроках читання в початковій школі // Волинь-Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. – 2010. – № 21. – С.282-290.

5. Гордієнко О.А., Шевчук Т.О. Ліричні твори на уроках читання в початковій школі // Педагогічна Житомирщина. - 2009. - № 1. – С.54-57.

6. Зязюн І.А. Виховання естетичної культури школярів: Навч. посібн. – К.: ІЗМН, 1998. – 156с.

7. Кизилова В.В., Пушко В.Ф. Дитяча українська література: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Луганськ: Знання, 2006. – С.26.

8. Кіліченко Л.М. Українська дитяча література. – К.: Вища школа, 1988. – С.71-78.

9. Масол Л.М. Загальна мистецька освіта: теорія і практика [монографія] / Л.М.Масол. – К.: Промінь, 2006. – 432с.

10. Мацапура В.І. Розкривати секрети художньої майстерності поета // Всесвітня літ. в середн. навч. закладах України. – 2006. - № 1. – С.11-16.

11. Науменко В. Літературне читання. – К.: Генеза, 2012. – С.55-58.