"Фауст" Гете - аналіз філософського твору

Фауст (Гете)Брунько Ярослав 11 Б

«Фауст» (нім. Faust) — філософська трагедія, твір всього життя німецького письменника Йоганна Вольфганга Гете. У його основі лежить — найвідоміший варіант легенди про доктора Фауста. Над поемою Гете працював упродовж 60 років; вона є його «твором життя». Першу частину (нім. Faust: der Tragödie erster Teil) написано ще в 1790-ті роки, закінчено 1806 року, опубліковано 1808 року. Кілька разів Гете переробляв і перевидавав її (останнє перевидання 1828 року). Над другою частиною (нім. Faust: der Tragödie zweiter Teil) автор працював уже наприкінці життя (вона побачила світ вже після його смерті 1832 року). 1886 року був знайдений текст «Прафауста» (Urfaust), створеного Гете в молодості (1772—1775 рр.).

Завдяки складній примхливості ритмів і мелодики «Фауст» уважається однією з вершин німецької поезії. Трагедія «Фауст» — твір досить складний, тому що порушує одвічні проблеми, які кожне покоління намагається розв'язати. Жага пізнання в людині закладена, напевно, генетично: прагнення до добра, що повсякчас бореться зі злом.

Сенс людського життя, устрій світу, любов, влада, гроші, необмежені бажання та їхні наслідки — це лише частина тем, які зачіпає автор «Фауста». Виділити основну думку в такому масштабному творі досить складно. Трагедія Гете вчить тому, що абсолютне знання не завжди на благо, людина занадто слабка істота, щоб пройшовши диявольські випробування зберегти душу неушкодженою і чистою. Над ідеєю «Фауста» дотепер не вщухають суперечки літературознавців і критиків. Жага пізнання світу, емоційного, фізичного, інтелектуального, неминуче призводить до загибелі душі, адже йти на поводу у своїх бажань — явний провал. Гете наповнив твір серйозною філософською проблематикою, при цьому основу сюжету становить народна легенда. Якщо додати до цього ідеї просвітництва і критику середньовіччя — то вийде абсолютно унікальне творіння — таким стала трагедія «Фауст». ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ

Фауст за своєю формою можна віднести до драми для читання, далеко не всі його сцени підходять для постановки в театрі. Твір має прозору композицію: посвята, пролог на землі (в театрі), пролог на небесах, зав'язка дії, розвиток подій, кульмінація і розв'язка. Друга частина «Фауста» дуже абстрактна, в ній складно виділити явні структурні композиційні елементи. Головною особливістю композиції «Фауста» є її багатошаровість, спрямованість на читання з візуальним представленням того, що відбувається «на сцені». Перша частина складається з 25 сцен, у другій — 5 дій. Попри складність п'єси, вона досить цілісна в смисловому і художньому плані. Сам автор визначив жанр твору як трагедію. Літературознавці схильні вважати шедевр Гете драматичною поемою, адже вона сповнена ліризму і глибоко поетична. З огляду на те, що багато сцен з «Фауста» можна поставити в театрі, твір також можна називати п'єсою. Слід врахувати, що в творі досить явне епічне начало, тому зупинитися на певному жанрі складно. КОМПОЗИЦІЯ ТА СЮЖЕТ