ФБ-сторінка "Князь Олег"

Завдання: Опрацюйте додатковий матеріал і заповніть сторінку Фейсбук

Олег

«Із Повісті минулих літ»

Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий…

І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».

Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. Я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».

І вбили вони Аскольда і Діра, і віднесли на гору, і погребли…

І сів Олег, князюючи, в Києві і мовив: «Хай буде се мати городам руським».

Олег

Олег — напівлегендарний князь Русі. Здобув владу не пізніше ніж у 882 р., загинув між 912 і 922 р. Окремі дослідники вважають Олега родичем Рюрика, і «князем урманським» (тобто норманським). Ряд істориків вважали його узурпатором. М. Грушевський припускав, що Олег міг правити в Києві до часів Аскольда, тобто до 860 р. За однією з версій, Олег був смоленським князем, а його зв’язок із Рюриком — пізніша комбінація. Є версія і тмутараканського походження Олега, а також припущення, що родичем Рюрика міг бути представник місцевої знаті.

У 882 р. Олег здобув Київ, попередньо зайнявши Смоленськ (Гніздово) та Любеч. У 883 р. Олег змусив сплачувати данину деревлян, у 884—885 рр. — сіверян, у 885 р. вів війну з тиверцями. Об’єднавши землі вздовж шляху «із варягів у греки», Олег мусив зіткнутися з Хозарським каганатом, який контролював шлях зі сходу через Нижню Волгу та Каспій («срібний шлях»). Вершиною його політики вважають похід на Константинополь та угоду з Візантією.

У 907 р., спорядивши 2000 човнів по 40 воїнів у кожному, Олег виступив у похід на Константинополь (Царгород). Візантійський імператор Лев VI Філософ наказав закрити ворота міста і загородити ланцюгами гавань. Однак Олег пішов на незвичайний штурм: «І повелів Олег воям своїм зробити колеса і поставити на колеса кораблі. І коли подув попутний вітер, підняли вони в полі вітрила і пішли до міста». Усвідомлюючи неможливість чинити опір русичам, місто здалося, і князь Олег на знак своєї перемоги прибив свій щит на ворота міста. Перелякані греки запропонували Олегу мир і данину. Головним результатом походу став дуже вигідний для Русі договір із Візантією.

Умови договору (907 р.), укладеного Олегом:

— Сплата Візантією великої данини.

— Здобуття руськими купцями й послами особливих пільг: торгувати, не сплачуючи мита.

— Постачання греками русичам протягом шести місяців харчів і забезпечення їх вітрилами.

— Визначення порядку викупу полонених.

— Отримання русичами права служити в імператорському війську.

Олега з легкої руки літописців, письменників і поетів прозвали Віщим. Він став одним із найулюбленіших героїв давньоруських фольклорних творів: дружинних чи військових пісень, легенд, переказів і билин. Народна пам’ять оповила ім’я князя дивними оповіданнями та казками.

Дослідник О. Мазуров зазначав: «Олег помер у 912 р. Його діяльність залишила глибокий слід в історичній пам’яті народу. Спочатку фігура місцевого масштабу (навіть не князь, а регент, тобто правитель при князеві, малолітньому Ігореві), Олег до заходу свого життя став володарем величезної держави».