Філософія освіти та науки. Презентація на тему: "Феномен науки"

Феномен науки. Виконала: Тюріна О. ВПеревірила: Абизова Л. В

 Багатовимірність феномену науки та багатоаспектність його вивчення філософією. Наука - це один з найдавніших та найважливіших виявів людської культури та цивілізації. Це цілісна система, яка водночас представляє розмаїтий світ людських знань. Наука робить людину сильнішою, дозволяє здобувати стійкі уявлення про природу, соціум та власне про себе. Наука - складний феномен, що потребує свого осмислення. ХХ1 ст. - це час, коли потужні теоретичні та практичні можливості виявляються на тлі глобальних проблем. Такі проблеми часто-густо поєднують з діями людей, що базувалися на беззастережній вірі в можливості науки змінити світ «за бажанням людини».

Тому нагальною потребою є не лише рефлексія над наукою з метою усвідомлення її потужності та досягнень, а й розв’язання куди більш складної проблеми - формування нового типу наукової раціональності, на основі якого стали б можливими нові форми цивілізаційного та культурного розвитку людства, які б не призводили до деструктивних процесів. Ця мета постала перед таким напрямом сучасної філософії як філософія науки. Філософське мислення є специфічним у тому сенсі, що здатне  формувати найзагальніші уявлення про світ. Предметна сфера філософії включає як природу, соціум, людину, так і знання про них, зокрема наукові. Філософія розглядає найістотніші вияви науки як багатоаспектного феномену -  як системи знань,  як діяльності,  як соціокультурного та цивілізаційного явища.

Отже, в певних аспектах наука є предметом  саме філософії. Дійсно, «рухаючись»  в межах своєї предметної галузі, дослідник не має відповідати на питання:що таке наука?чому вона виникла?якою є її специфіка?чи існують закономірності розвитку  науки? тощо.

Багатоаспектність науки1. Філософія вивчає науку як вид людського пізнання світу. Це означає, що філософія розкриває специфіку наукового пізнання порівняно з буденним, ненауковим, міфологічним, естетичним тощо. 2. Філософія розглядає науку і як людську діяльність. Відповідно, наука осмислюється філософією як специфічний вид практики – «практики наукового пізнання». Йдеться, перш за все, про практику наукового експерименту. 3. Як будь-яка людська діяльність, наука існує в системі соціальних зв’язків і відношень. 4. Отже, філософія досліджує «суспільне буття науки». А воно здійснюється в системі культури і цивілізації. Тому наука постає для філософського вивчення як основа цивілізаційного розвитку, науково-технічного прогресу. 5. Культурний смисл науки розкривається, завдяки існуванню в ній світоглядних проблем. Вони завжди пов’язані з фундаментальними результатами науки. Філософія розкриває світоглядний смисл науки.6. Вивчаючи, як здійснюється наукове пізнання, як обираються методи, якими є пізнавальні можливості методів наукового пізнання та їх межі, філософія формує таку галузь, як методологія наукового пізнання. Тепер розглянемо конкретніше, як же філософія вивчає науку, в яких аспектах? Окреслюючи головні з них, означимо наступні:

Функції науки в суспільствіСоціальна потреба в науці реалізується завдяки найважливішим функціям науки. Перша, про яку слід сказати, це – пізнавальна функція. Історичне призначення науки –  отримувати об’єктивно-істинне знання. В гносеологічному відношенні наука є системою об’єктивних знань про світ і, відповідно, діяльністю, що націлена на їх нарощування. Поглянемо на науку ретроспективно. Звернемося до доби античності. Наукове знання виникає саме за цієї доби, виникає в межах філософії. Філософія античності – перший теоретичний погляд на світ, водночас і перший науковий погляд. Такі велетні філософської думки, як Фалес, Демокріт, Арістотель будували свої філософські системи як системи філософії природи. Натурфілософія, тобто філософія природи,   окрім вихідних філософських ідей, включала всі існуючі знання про природу - космологічні, математичні, біологічні.

  Процес розподілу - диференціації - знання доповнюється зворотнім процесом – інтеграцією наукового знання. На межі, на «стику» двох або декількох наук виникають синтетичні галузі: біогеографія, біофізика, інженерна психологія тощо.математику і математичні наукиприродничі наукисуспільно-історичні наукигуманітарні наукитехнічні науки Сучасна наука в гносеологічному вимірі – система об’єктивних знань, що включає:style.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.on

На початку ХХI ст. процес інтеграції наук стає ще більш складним. Тісне переплетення різних сфер науки та соціальних практик породжує явище трансдициплінарності. Про нього говорять в двох смислах. По-перше, як про явище, коли позанаукові знання, тобто, такі, що виходять за межі наукових дисциплін, використовуються для підтримки або експертизи науково-технічних програм, проектів. Йдеться, наприклад, про політичну мотивацію, рекламу в ЗМІ, етичну експертизу. Зокрема, етичній експертизі піддаються новітні біомедичні технології. Таке здійснюють біотичні комітети. По-друге, трансдисциплінарність виявляє себе в використанні поняттєвого апарату, базових принципів однієї галузі  в багатьох природничих та гуманітарних науках. Зокрема, мова математики, її поняттєвий апарат використовується в дуже багатьох галузях. Або мова та принципи синергетики, які характеризують новий стиль наукового мислення – нелінійний.style.font. Weight

Наступна вкрай важлива функція науки – практична. Вона починає виявлятися за доби Відродження, приблизно  з ХV ст., і особливо у Новий час – з ХVІІ ст. Ф. Бекон дуже виразно визначив, що знання – сила, і, перш за все, практична сила. Наука стає основою створення принципово нової техніки і технології. Якщо ж говорити про наш час, треба зазначити, що сучасні новітні технології – інформаційні, біотехнології, нанотехнології – виникають безпосередньо в сфері фундаментальних досліджень. Отже, перша площина «спрацювання» практичної функції науки – виробнича, техніко-технологічна. Але вплив новітніх технологій, що виникають в межах фундаментальних досліджень, виходять далеко за межі виробництва і породжує спектр проблем, які потребують філософського осмислення. Крім того, філософія розглядає технологію не лише як промислово-виробничу, а значно ширше. Тобто, технологія – це не просто певна послідовність дій. Вона є історично-визначеним способом людського ставлення до світу, впливу на нього, перетворення світу – природи і соціуму.

Вже йшлося про гносеологічну та практичну функції науки. Але наука має значні культурно-світоглядні та методологічні можливості. Вони виявляються в культурно-світоглядній функції науки та у важливих методологічних проблемах науки, які потребують свого вирішення. Наука існує як включена в систему культури, отже вона є культурним феноменом. Щоб проаналізувати це  твердження, потрібно спочатку відповісти на питання: що таке культура? Найзагальніше визначення поняття культура є таким: культура – все те в бутті людини і суспільства, що створено людиною в результаті освоєння світу. Культуру також визначають  як підсумок і результат людської діяльності. Наведені визначення підкреслюють особливості існування культури як завжди пов'язаної з людиною, її діяльністю. В той час як світ природи існує і без людини.

Наука є включеною в систему культури, є культурним феноменом, і в випадку визнання розуміння культури в широкому сенсі - як всього, що пов'язане з людиною, так і в розумінні культури як духовного освоєння світу - наука є пізнання, отримання нового знання, основа просвіти. Як включена в систему культури, наука відчуває її істотний вплив.  По-перше, культура формує науку як спосіб духовного освоєння світу. Саме, під впливом системи культури формуються стереотипи наукової діяльності, визначаються актуальні проблеми науки тощо.  По-друге, в системі культури визначається цінність наукового знання. По-третє, осмислення наукових ідей здійснюється шляхом включення їх в культурний контекст.  По-друге, розвиток науки спричиняє і розвиток культури. Під впливом науки утверджуються нові знання, нові методи пізнання. На основі науки виникають нові способи людської діяльності, нові спеціальності і професії. По-четверте, вплив науки на культуру здійснюється і через систему освіти. В техногенній цивілізації домінує «сцієнтиська модель» освіти. Відповідно до неї освіта  розуміється як  приєднання до наукових знань, в тому числі – до найсучасніших. Останні десятиліття представляють спроби  реформування шкільної та вузівської освіти в напрямку їх гуманітаризації. ХХI ст.. є часом, коли постає «суспільство знань». Таке висуває нові вимоги до постаті фахівця з університетським дипломом. По-п'яте, культурні можливості науки реалізується і через її вплив на суспільну психологію і психологію особистості. Скажімо, будь-які схеми діяльності, знання, поради, що є науково обґрунтованими, викликають довіру людини. 

Окремо слід наголосити на такій важливій функції науки, як світоглядна функція науки. Результатом наукового дослідження є об’єктивне знання. Але якщо результати наукового дослідження  мають фундаментальний характер, якщо це принципові теоретичні висновки,  то  вони можуть істотно вплинути на світогляд, спричиняючи його зміни. Наведемо переконливі  приклади з історії науки. Перший - Коперниківська революція в науці . Її науковий зміст найтіснішим чином поєднаний з її світоглядним смислом - геоцентрична система Арістотеля  – Птолемея була замінена на геліоцентричну. Новий час став історичною добою утвердження нового світогляду та стилю мислення.style.colorfillcolorstroke.colorfill.typestyle.colorfillcolorstroke.colorfill.type