Філворд "Гори та нагір`я"

Про матеріал
Філворд "Гори та нагір`я" містить обов`язкові терміни, які потрібно відшукати в ньому. Щоб юному географу була зрозуміла термінологія філворду, додатково подані короткі пояснення кожного з них. Слід пам`ятати про те, що слова можуть читатися зліва направо, зверху вниз, але повертатися лише під прямим кутом. Філворд можна використати на підсумкових уроках, позакласних тематичних заходах на уроках географії як в 6-ому, так і в 7-ому класах.
Перегляд файлу

ФІЛВОРД «ГОРИ ТА НАГІР`Я»

 

Означення понять

 

АНДИ, А́ндські Кордильє́ри − найдовша (близько 7000 км) і одна з найвищих (г. Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півно-чі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпела-гу Вогняна Земля. Ширина системи 200−800 км, середня висота гір 3600 м. Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулка-нів:  Санґай,  Пурасе,  Котопахі,  Льюльяйльяко (найвищий на Землі), дуже часті землетруси, на півдні системи численні льодовики. Система багата при-родними ресурсами, у передгірських прогинах добувають нафту та природний газ (особливо в північних та центральних районах), руди кольорових металів.

 

АЛТАЙ − складна гірська система на півдні Сибіру та в Центральній Азії. Традиційно поділяють на Монгольський, Гобійський та російський Алтай. Розташовані на перетині кордонів росії, Монголії, Китаю  і  Казахстану. Про-стягаються від західних рівнин Сибіру на південний схід до рівнин Гобі на 1 850 км. Утворилися в каледонську-герцинську епохи, потім були переформовані блоковими неотектонічними рухами. Утворюють складне нагромадження гір-ських хребтів різних орієнтації та висот (найвища точка − г. Бєлуха, 4 506, за іншими даними − 4 509 м), розділених міжгірними улоговинами та глибокими долинами річок Алтайські гори є вододілом для річок басейну Північного Льодовитого океану (Обі, Іртиша та інші) і безстічних просторів Центральної Азії. Належать до високосейсмічних областей. Відомо близько 1 500  льодови-ків (загальна площа − 910 км2), найбільший − Великий Талдурінський льодовик (завдовжки 7,5 км; площа − 28,2 км2). Алтайські гори багаті на корисні копалини. Родовища срібла, ртуті та інших металів кольорових розробляють тут із 17 ст.

 

АЛЬПИ − гірська система в Європі. Простягається від берегів Середземного моря  до  Середньо-Дунайської низовини на території Австрії, Італії, Ліхтен-штейна, Німеччини, Словенії, Франції, Монако та Швейцарії. Довжина гірської системи − 1200 км, ширина – 130-260 км, висота − до 4810 м (г. Монблан). Має форму опуклої на північний захід дуги з поперечною улоговиною, в межах якої лежать озера Боденське та Комо. Розрізняють Західні та Східні Альпи.

 

АПЕННІНИ − гірська система в Італії, становить кістяк Апеннінського півострова. Назва походить від кельтського  pen − вершина. Апенніни на північному заході сполучаються з Альпами, на південному сході − з Кала-брійськими горами. Довжина 900 км (з горами   Калабрії і  Сицилії  − 1 350 км), ширина − до 100 км; висота до 2912 м (вершина Корно-Ґранде в Абруцьких Апеннінах, масив Ґран-Сассо-д'Італія). Власне Апенніни утворені головним чином з  мезозойських, палеогенових і неогенових пісковиків, глин та вапня-ків, сланцю, які були зім'яті в складки в процесі альпійської складчастості. Є численні виходи мінеральних джерел та родовища будівельного і виробного каменю. Почасти відбуваються землетруси.

 

АППАЛАЧІ гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді. Це старі вивітрілі гори у вигляді декількох поздовжніх паралель-них хребтів середньою висотою 1 000−1 300 м. Окремі вершини мають понад 2000 м − найвища точка, гора Мітчелл (2 037 м). Довжина масиву 3 300 км, ширина 300-560 км.

 

АТЛАС  гірський хребет у Магрибі, що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сахара. Він простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина хребта – Тубкаль, що знаходиться в центрі Марокко, з висотою 4 167 м. Атлаські гори переважно населені берберами. У деяких берберських мовах терміни для «гори» — adrar і ​​adras. Ймовірно, що ці терміни споріднені з топонімом Атлас. Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену − тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових  та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти.

 

ГІМАЛІЇ − найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії між Ти-бетським нагір'ям на півночі та Індо-Гангською рівниною на півдні. У ширшому розумінні поширюються на Каракорум, Гіндукуш, Тоба Какар і на багато інших невеликих хребтів, що розпочинаються від Паміру. Розташовані на території сучасних Китаю, Індії, Непалу, Бутану та Пакистану. Довжина системи стано-вить близько 2 500 км, середня висота − близько 6 000 м. Найвища точка Гімалаїв  Джомолунгма (Еверест) заввишки 8 848 м. Для порівняння  Аконка-гуа в Андах, що є найвищою вершиною за межами Азії, має висоту 6 962 м, тоді як Гімалаї мають більше 100 вершин понад 7 200 метрів і 10 вершин висотою понад 8 000 м. Виникли в альпійському орогенезі, внаслідок зіткнення Індійської платформи з Азією; характерні сучасні рухи зростання та землетруси. Складені з магматичних та осадових порід.

 

ГІНДУКУШ − гори в Афганістані, Пакистані та Індії, від Гімалаїв відділені долиною Інду; довжина 800 км, ширина до 350 км. Висота до 7 708 м (г.Тіричмір). Гіндукуш простягається з південного заходу на північний схід, утворюючи вододіл між басейнами річок Аму-Дар'я, Інд та Гільменд. Гори сформувалися в процесі альпійської складчастості, укладені древніми метаморфічними  породами  (сланці,  граніти,  вапняки та ін.),  а також осадо-вими товщами  мезокайнозою. Площа льодовиків бл. 6200 км².

 

ДРАКОНОВІ − брилові гори на півдні Африки, частина Великого Уступу. Найвища гора  Табана Нтленьяна (3482 м). Складені переважно пісковиками й перекритими базальтами, що обумовлює столовий характер вершин. Розділе-ні ерозією і крутосхильними східчастими плато, глибоко порізані долинами річок. Вологі східні схили до висоти 1200 м вкриті тропічними лісами, нині майже вирубаними, сухі західні  саванною рослинністю і заростями чагарників. Вище гірські луки, кам'яні розсипи.

 

ЕЛЬБУРС − гірська система на півночі Ірану на Іранському нагір'ї протяжністю близько 1 400 км, над Каспійським морем; заввишки до 5 604 м (згаслий вулкан Демавенд, найвища точка усього Середнього Сходу); складається переважно з вапняків і пісковиків. Обрамляє дугою південний та південно-західний береги Каспійського моря, відокремлюючись від останніх смугою завширшки 25-60 км. На заході у Закавказзі переходить у Талишські гори, на сході стикається  з хребтом Копетдаг. Багата корисними копалинами  кам'я-ним вугіллям, нафтою, свинцевими, мідною, кобальтовою, нікелевою рудами.

 

КАВКАЗ  гірська система між Чорним та Каспійським морями. Поділяється на дві частини: Великий Кавказ та Малий Кавказ. Великий Кавказ простягається більш ніж на 1 100 км з північного заходу на південний схід, від райо-ну Анапи і Таманського півострова до Апшеронського півострова,  що на узбережжі Каспію. Максимальної ширини Великий Кавказ досягає в районі Ельбрусу (до 180 км). В осьовій частині розміщений  Головний Кав-казький хребет, на північ від якого простягається ряд паралельних хребтів. Великий Кавказ − регіон із великим сучасним зледенінням. Загальна чисель-ність льодовиків становить близько 2 050, займана ними площа − приблизно 1 400 км². Більша частина зледенінь Великого Кавказу зосереджено на Центральному Кавказі (50 % від числа і 70 % від загальної площі зледеніння). Найбільшим льодовиком Великого Кавказу є льодовик Безенгі (довжина якого сягає близько 17 км). Малий Кавказ з'єднується з Великим Кавказом Лихським хребтом, на заході відділяється від нього Колхидською низовиною, на сході  Куринською впадиною. Протяжність − близько 600 км, висота − до 3724 метрів.

 

КАПСЬКІ  гори на крайньому півдні Африки, в межах ПАР. Довжина близько 800 км. Складені головним чином пісковиками і кварцитами. Складаються з кількох паралельних хребтів, середня висота близько 1 500 м (найбільша висота 2 326 м). Опадів 600—800 мм на рік, взимку на вершинах сніг. На повернених до Індійського океану навітряних схилах − зарослі вічнозелених чагарників і мі-шані ліси, на підвітряних схилах і у внутрішніх долинах  напівпустель-на рослинність.

 

КАРПАТИ  гірська система  на  сході  Центральної Європи, на терито-рії  України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Карпати − один із головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Переважні висоти Карпат 800-1200 м, найбільша висота – 2655 м (гора Герлаховський штит у Тат-рах), в Україні − гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина − 430 км. Площа цієї гірської системи − 24 тис. км². Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення, їхній вік понад 25 мільйонів років.

 

КОРДИЛЬЄРИ − група гірських систем у Північній Америці, тягнеться вздовж узбережжя Тихого океану; довжина 8 000 км, найвища висота до 6 191 м (гора Деналі); поділяється на Північні Кордильєри, Центральні Кордильєри та Південні Кордильєри; сформовані в альпійському орогенезі. Складена з трьох складчастих хребтів: західний (Сьєрра-Мадре), південний (Сьєрра-Мадре), центральний (Каскадні гори, Сьєрра-Невада), а також східні (Скелясті гори); розділені посеред гір височинами (Колумбії, Колорадо і Мексиканською); діючі вулкани; землетруси; льодовики, межа вічного снігу − від 600 м на півночі до 4600 м на півдні; розвинутий туризм; видобуток нафти, природного газу, руд міді, цинку. свинцю, молібдену, урану, золота, срібла.

 

КРИМСЬКІ  гірська система на півдні України та Кримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід. Ширина гірської смуги до 60 км. Площа − близько 10 тис. км² (менше 1 % площі України). Переважні висоти 700-1200 м. У рельє-фі чітко виділяються три майже паралельні куестові пасма з крутими пів-денними і пологими північними схилами:

Найглибшим каньйоном в Україні є  Великий каньйон Криму, гігантська розколина у вапняковій долині річки Аузун-Узень на північних схилах Ай-Петринської яйли. Довжина понад 3 км, ширина місцями не перевищує 3 м, глибина каньйону сягає 320 м.

 

КУНЬЛУНЬ − одна з найбільших гірських систем у світі. Розташована в Китаї. Простягається з заходу на схід від Паміру до Сино-Тибетських гір на 2 700 км, ширина 150-600 км. Найвищі вершини Люші-Шань (7167 м) та Улугмуз-таг (6973 м). Південні схили Куньлуню поступово переходять у Тибетське нагір'я.

 

ПАМІР  гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану, Кир-гизстану, Пакистану, Китаю й Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр − підніжжя Митри, бога Сонця. Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії  Гіндукуша, Куньлуня, Тянь-Шаня, Гімалаїв, Каракоруму. Памір – епігео-синклінальні й частково епіплатформові гори області кайнозойської складчастості Середземноморського геосинклінального поясу.

 

ПЕННІНСЬКІ − невисокі (до 900 м) гори у Великій Британії. Розташовані у північній Англії і південній Шотландії. Простягаються на 250 км, висота до 893 м (гора Крос-Фелл). Гірські породи  вапняк і пісковик. Родовища торфу та кам'яного вугілля. У XVII-XVIII ст. тут було відкрито і почато розробку Йоркширського вугільного басейну. Пеннінські гори − один з найменш населених районів Великої Британії.

 

ПІРЕНЕЇ  гори, які утворюють природний кордон між Францією та Іспанією. У Східних Піренеях між Францією та Іспанією розташована країна Андорра. Пірене́ї простяглися на 435 км від Біскайської затоки до Середземного моря (Капе-де-Креус). Найвища вершина  Піко-де-Ането (3404 м). Назва Піренеї пійшла від імені Піріни (грецькою: вогонь, пожежа) яка була дочкою Бебрікса і була зґвалтована Гераклом. Перелякана народженням змії, вона втекла у гори, де і померла. Геродот зазначив цю легенду на мапі Ойкумени у 450 році до н. е.

 

САЯНИ гірська країна на Півдні Сибіру в росії  і півночі Монголії. Скла-даються з численних хребтів, що утворюють велику вигнуту на півночі дугу, завширшки до 150-200 км. Саяни заведено поділяти на Західний Саян і Східний Саян. Саяни сформувалися у каледонську складчастість. Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців, пісковиків, ефузивних гірських порід, прорваних інтрузіями гранітів, Східний − із гнейсів, сланців, кварци-тів, базальтів. З  корисних копалин є залізна й мідна руди, золото, ртуть, графіт, 

слюда. Численні мінеральні джерела.

 

СКАНДИНАВСЬКІ − гірський масив, що перетинає Скандинавський півострів, протяжністю близько 1 700 км, а шириною − до 320 км. Західні схили гір круто уриваються у Північне і Норвезьке моря, формуючи норвезькі фіорди. На півночі гори є кордоном між Норвегією, Швецією і Фінляндією, але тут вони невисокі. Висота гір порівняно невелика. Найвища точка − гора Гальгепігген  − має висоту 2469 м і розташована в південній частині Норвегії. Рельєф Скандинавських гір значною мірою згладжений діяльністю стародавніх льодовиків. У сучасному  рельєфотворенні  провідну  роль  відіграє водна ерозія, а у верхньому поясі гір − також діяльність снігу і льоду. Характерні найбільші на материковій Європі сучасні льодовики переважно скандинавського (щитоподібного) типу. Загалом у Скандинавських горах понад 2400 льодовиків загальною площею 3050 км².

 

СКЕЛЯСТІ − велике гірське пасмо на заході Північної Америки. Східна частина системи Кордильєр Північної Америки на заході США і Канади. Гори сформувалися в пізньому крейдяному періоді й палеогені. Вони пережили два великі етапи підняття, причому останній − у пліоцені, усього 2 −3 млн років тому. Розтягнувшись на 4800 кілометрів від провінції Британська Колум-бія  у  Канаді до штату Нью-Мексико у Сполучених Штатах Америки, гори є вододілом басейнів Тихого і Атлантичного океанів. У Скелястих горах беруть початок річки Міссурі, Колорадо, Ріо-Гранде, Снейк, Арканзас і безліч інших. Ширина пасма гір до 700 км.

СУДЕТИ розташовані у північно-східній частині Чехії та південному заході Польщі. По Судетам проходить кордон між цими державами. Напрямок хребтів розташовано з північного заходу на південний схід. Головна особливість Судет – плавні обриси схилів і наявність глибоких міжгірських улоговин.  Судети складені з тектонічних одиниць віком від докембрію до кайнозою, що розділені розломами.  Більша частина Судет побудована з метаморфічних порід, однак існують куполи з магматичних порід, а також прогони, що запов-нені осадовими породами. Довжина всього гірського масиву становить 310 км, а ширина − від 30 до 50 км.

 

ТИБЕТ − найбільше у світі нагір'я, розташоване в Центральній Азії, що складається з різноманітних плоскогір'їв, гірських хребтів і масивів, що іноді чергуються з широкими плоскими улоговинами, плато і долинами. Вкриває більшу частину Тибетського автономного району і провінції Цінхай КНР та Ладакху і Кашміру в Індії. Його розміри – 1 000 на 2 500 км, середня висота − понад 4500 м. Обмежене гірськими системами Гімалаїв, Каракорума, Куньлуню, Сіно-Тибетськими горами. Утворює сполучення плоских і слабко-горбистих рівнин на висотах 4000-5000 м з хребтами, які досягають 6000-7000 м. Рівнини укладені переважно пісковиками, вапняками, сланцями, хребти − переважно ґранітами та ґнейсами. По південній околиці, вздовж північних схилів Гімалаїв − тектонічний прогин, який використовується долинами верхнього Інду та Брахмапутри.  Клімат  різко  континентальний, суворий.  На  нагір’ї   беруть поча-ток великі азійські річки − Інд, Брахмапутра, Меконг, Янцзи, Хуанхе та ін.

 

УРАЛЬСЬКІ гори, Урал − гірська країна, розташована між Східноєвро-пейською і Західносибірською рівнинами. Довжина понад 2000 км від Карського моря на півночі до річки Урал на півдні, ширина від 40 до 250 км. По Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Урал заведено ділити на Полярний, Приполярний, Північний, Середній, Південний. На західних схилах гір Уралу розвинутий карст (численні печери); є вододілом між басейнами річок Об, Печора, Волга і Урал. Основна частина Уралу зайнята природною зоною тайги, на півночі тундра, на півдні  лісостеп. На території є заповідники природи. З корисних копалин наявні залізні, мідні, хромові, нікелеві руди, азбест, декоративне і дорогоцінне каміння. Гори виникли в пізньому протерозої. За латинською назвою Уральських гір раніше виділявся геологічний період рифей, який за сучасною класифікацією розділений на ряд періодів, що передували едіакарію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«ГОРИ ТА НАГІР`Я»

 

И

У

К

Р

А

П

Р

А

К

І

К

Ь

Н

Н

М

І

Т

И

С

К

Р

И

М

С

Я

Ь

А

Д

Н

А

К

Т

Е

Б

И

Т

А

Л

П

И

П

І

Р

Е

Н

Е

Ї

С

С

У

Г

Н

І

І

Т

С

Я

Л

Е

К

Ь

Н

І

А

К

А

Е

П

И

Р

Є

Ь

Д

Н

М

В

Ь

П

Н

Е

Д

У

С

Л

И

А

А

С

С

П

Н

Т

К

Ь

И

И

Г

І

Л

Ь

Ь

А

І

И

І

С

Н

Д

С

Н

А

К

Л

Л

Н

К

А

П

І

Р

Р

Д

Ї

І

А

А

С

Ь

А

П

Н

О

У

У

К

У

Р

Ч

І

К

І

Е

Н

К

Б

К

А

В

А

Т

Л

А

С

І

В

О

Ь

У

Ш

К

А

З

Д

Р

А

К

О

Н

Л

Е

А

Л

Т

А

Й

И

П

Ь

Л

А

 

 

АНДИ  АЛТАЙ                      АЛЬПИ                     АПЕННІНИ 

 

АППАЛАЧІ     ГІМАЛІЇ         ГІНДУКУШ   ДРАКОНОВІ 

 

ЕЛЬБУРС   КАВКАЗ         КАПСЬКІ   КАРПАТИ 

 

КОРДИЛЬЄРИ    КРИМСЬКІ    КУНЬЛУНЬ  

 

ПАМІР   ПЕННІНСЬКІ         ПІРЕНЕЇ   САЯНИ

 

СКАНДИНАВСЬКІ   СКЕЛЯСТІ    СУДЕТИ

 

УРАЛЬСЬКІ

 

 

docx
Додано
27 листопада 2023
Переглядів
294
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку