Філворд "Гори та нагір`я"

ФІЛВОРД «ГОРИ ТА НАГІР`Я»

Означення понять

АНДИ, А́ндські Кордильє́ри − найдовша (близько 7000 км) і одна з найвищих (г. Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півно-чі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпела-гу Вогняна Земля. Ширина системи 200−800 км, середня висота гір 3600 м. Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулка-нів:  Санґай,  Пурасе,  Котопахі,  Льюльяйльяко (найвищий на Землі), дуже часті землетруси, на півдні системи численні льодовики. Система багата при-родними ресурсами, у передгірських прогинах добувають нафту та природний газ (особливо в північних та центральних районах), руди кольорових металів.

АЛТАЙ − складна гірська система на півдні Сибіру та в Центральній Азії. Традиційно поділяють на Монгольський, Гобійський та російський Алтай. Розташовані на перетині кордонів росії, Монголії, Китаю  і  Казахстану. Про-стягаються від західних рівнин Сибіру на південний схід до рівнин Гобі на 1 850 км. Утворилися в каледонську-герцинську епохи, потім були переформовані блоковими неотектонічними рухами. Утворюють складне нагромадження гір-ських хребтів різних орієнтації та висот (найвища точка − г. Бєлуха, 4 506, за іншими даними − 4 509 м), розділених міжгірними улоговинами та глибокими долинами річок Алтайські гори є вододілом для річок басейну Північного Льодовитого океану (Обі, Іртиша та інші) і безстічних просторів Центральної Азії. Належать до високосейсмічних областей. Відомо близько 1 500  льодови-ків (загальна площа − 910 км²), найбільший − Великий Талдурінський льодовик (завдовжки 7,5 км; площа − 28,2 км²). Алтайські гори багаті на корисні копалини. Родовища срібла, ртуті та інших металів кольорових розробляють тут із 17 ст.

АЛЬПИ − гірська система в Європі. Простягається від берегів Середземного моря  до  Середньо-Дунайської низовини на території Австрії, Італії, Ліхтен-штейна, Німеччини, Словенії, Франції, Монако та Швейцарії. Довжина гірської системи − 1200 км, ширина – 130-260 км, висота − до 4810 м (г. Монблан). Має форму опуклої на північний захід дуги з поперечною улоговиною, в межах якої лежать озера Боденське та Комо. Розрізняють Західні та Східні Альпи.

АПЕННІНИ − гірська система в Італії, становить кістяк Апеннінського півострова. Назва походить від кельтського  pen − вершина. Апенніни на північному заході сполучаються з Альпами, на південному сході − з Кала-брійськими горами. Довжина 900 км (з горами   Калабрії і  Сицилії  − 1 350 км), ширина − до 100 км; висота до 2912 м (вершина Корно-Ґранде в Абруцьких Апеннінах, масив Ґран-Сассо-д'Італія). Власне Апенніни утворені головним чином з  мезозойських, палеогенових і неогенових пісковиків, глин та вапня-ків, сланцю, які були зім'яті в складки в процесі альпійської складчастості. Є численні виходи мінеральних джерел та родовища будівельного і виробного каменю. Почасти відбуваються землетруси.

АППАЛАЧІ − гірська система на сході Північної Америки, в США і Канаді. Це старі вивітрілі гори у вигляді декількох поздовжніх паралель-них хребтів середньою висотою 1 000−1 300 м. Окремі вершини мають понад 2000 м − найвища точка, гора Мітчелл (2 037 м). Довжина масиву 3 300 км, ширина 300-560 км.

АТЛАС − гірський хребет у Магрибі, що відокремлює узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану від пустелі Сахара. Він простягається приблизно на 2500 км через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина хребта – Тубкаль, що знаходиться в центрі Марокко, з висотою 4 167 м. Атлаські гори переважно населені берберами. У деяких берберських мовах терміни для «гори» — adrar і ​​adras. Ймовірно, що ці терміни споріднені з топонімом Атлас. Гори Атлас були підняті на значну висоту найновішими тектонічними рухами, що сталися переважно в кінці палеогену і неогену − тут і дотепер часті землетруси. Атлаські гори складені переважно вапняками, мергелями, строкатими глинами, зустрічаються древні вулканічні породи. Є родовища залізних, свинцево-цинкових, кобальтових  та ін. руд, а також поклади фосфоритів, нафти.

ГІМАЛІЇ − найвищі гори на Землі, розташовані в Південній Азії між Ти-бетським нагір'ям на півночі та Індо-Гангською рівниною на півдні. У ширшому розумінні поширюються на Каракорум, Гіндукуш, Тоба Какар і на багато інших невеликих хребтів, що розпочинаються від Паміру. Розташовані на території сучасних Китаю, Індії, Непалу, Бутану та Пакистану. Довжина системи стано-вить близько 2 500 км, середня висота − близько 6 000 м. Найвища точка Гімалаїв − Джомолунгма (Еверест) заввишки 8 848 м. Для порівняння – Аконка-гуа в Андах, що є найвищою вершиною за межами Азії, має висоту 6 962 м, тоді як Гімалаї мають більше 100 вершин понад 7 200 метрів і 10 вершин висотою понад 8 000 м. Виникли в альпійському орогенезі, внаслідок зіткнення Індійської платформи з Азією; характерні сучасні рухи зростання та землетруси. Складені з магматичних та осадових порід.

ГІНДУКУШ − гори в Афганістані, Пакистані та Індії, від Гімалаїв відділені долиною Інду; довжина 800 км, ширина до 350 км. Висота до 7 708 м (г.Тіричмір). Гіндукуш простягається з південного заходу на північний схід, утворюючи вододіл між басейнами річок Аму-Дар'я, Інд та Гільменд. Гори сформувалися в процесі альпійської складчастості, укладені древніми метаморфічними  породами  (сланці,  граніти,  вапняки та ін.),  а також осадо-вими товщами  мезокайнозою. Площа льодовиків бл. 6200 км².

ДРАКОНОВІ − брилові гори на півдні Африки, частина Великого Уступу. Найвища гора − Табана Нтленьяна (3482 м). Складені переважно пісковиками й перекритими базальтами, що обумовлює столовий характер вершин. Розділе-ні ерозією і крутосхильними східчастими плато, глибоко порізані долинами річок. Вологі східні схили до висоти 1200 м вкриті тропічними лісами, нині майже вирубаними, сухі західні − саванною рослинністю і заростями чагарників. Вище гірські луки, кам'яні розсипи.

ЕЛЬБУРС − гірська система на півночі Ірану на Іранському нагір'ї протяжністю близько 1 400 км, над Каспійським морем; заввишки до 5 604 м (згаслий вулкан Демавенд, найвища точка усього Середнього Сходу); складається переважно з вапняків і пісковиків. Обрамляє дугою південний та південно-західний береги Каспійського моря, відокремлюючись від останніх смугою завширшки 25-60 км. На заході у Закавказзі переходить у Талишські гори, на сході стикається  з хребтом Копетдаг. Багата корисними копалинами −  кам'я-ним вугіллям, нафтою, свинцевими, мідною, кобальтовою, нікелевою рудами.

КАВКАЗ − гірська система між Чорним та Каспійським морями. Поділяється на дві частини: Великий Кавказ та Малий Кавказ. Великий Кавказ простягається більш ніж на 1 100 км з північного заходу на південний схід, від райо-ну Анапи і Таманського півострова до Апшеронського півострова,  що на узбережжі Каспію. Максимальної ширини Великий Кавказ досягає в районі Ельбрусу (до 180 км). В осьовій частині розміщений  Головний Кав-казький хребет, на північ від якого простягається ряд паралельних хребтів. Великий Кавказ − регіон із великим сучасним зледенінням. Загальна чисель-ність льодовиків становить близько 2 050, займана ними площа − приблизно 1 400 км². Більша частина зледенінь Великого Кавказу зосереджено на Центральному Кавказі (50 % від числа і 70 % від загальної площі зледеніння). Найбільшим льодовиком Великого Кавказу є льодовик Безенгі (довжина якого сягає близько 17 км). Малий Кавказ з'єднується з Великим Кавказом Лихським хребтом, на заході відділяється від нього Колхидською низовиною, на сході − Куринською впадиною. Протяжність − близько 600 км, висота − до 3724 метрів.

КАПСЬКІ − гори на крайньому півдні Африки, в межах ПАР. Довжина близько 800 км. Складені головним чином пісковиками і кварцитами. Складаються з кількох паралельних хребтів, середня висота близько 1 500 м (найбільша висота 2 326 м). Опадів 600—800 мм на рік, взимку на вершинах сніг. На повернених до Індійського океану навітряних схилах − зарослі вічнозелених чагарників і мі-шані ліси, на підвітряних схилах і у внутрішніх долинах – напівпустель-на рослинність.

КАРПАТИ − гірська система  на  сході  Центральної Європи, на терито-рії  України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії, та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину. Карпати − один із головних вододілів Європи між Балтійським і Чорним морем. Переважні висоти Карпат 800-1200 м, найбільша висота – 2655 м (гора Герлаховський штит у Тат-рах), в Україні − гора Говерла (2 061 м). Найбільша ширина − 430 км. Площа цієї гірської системи − 24 тис. км². Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення, їхній вік понад 25 мільйонів років.

КОРДИЛЬЄРИ − група гірських систем у Північній Америці, тягнеться вздовж узбережжя Тихого океану; довжина 8 000 км, найвища висота до 6 191 м (гора Деналі); поділяється на Північні Кордильєри, Центральні Кордильєри та Південні Кордильєри; сформовані в альпійському орогенезі. Складена з трьох складчастих хребтів: західний (Сьєрра-Мадре), південний (Сьєрра-Мадре), центральний (Каскадні гори, Сьєрра-Невада), а також східні (Скелясті гори); розділені посеред гір височинами (Колумбії, Колорадо і Мексиканською); діючі вулкани; землетруси; льодовики, межа вічного снігу − від 600 м на півночі до 4600 м на півдні; розвинутий туризм; видобуток нафти, природного газу, руд міді, цинку. свинцю, молібдену, урану, золота, срібла.

КРИМСЬКІ − гірська система на півдні України та Кримського півострова. Простягається вздовж чорноморського узбережжя на 180 км із південного-заходу на північний-схід. Ширина гірської смуги до 60 км. Площа − близько 10 тис. км² (менше 1 % площі України). Переважні висоти 700-1200 м. У рельє-фі чітко виділяються три майже паралельні куестові пасма з крутими пів-денними і пологими північними схилами:

• Головне, з висотами 1200-1500 м, найвища вершина − Роман-Кош (1545 м). Це ланцюг пласких безлісих масивів − яйл. Між Ялтою та Алуштою розташовані найвищі яйли. Прибережні схили Головного пасма закінчуються Південним берегом Криму.
• Внутрішнє, з висотами до 550-750 м, найвища вершина – Агар-миш (750 м).
• Зовнішнє, з висотами 250-350 м. У північному напрямку воно поступово переходить у рівнину Північно-Кримської низовини. У межах пасма розташована столиця Автономної Республіки Крим місто Сімферополь.

Найглибшим каньйоном в Україні є  Великий каньйон Криму, гігантська розколина у вапняковій долині річки Аузун-Узень на північних схилах Ай-Петринської яйли. Довжина понад 3 км, ширина місцями не перевищує 3 м, глибина каньйону сягає 320 м.

КУНЬЛУНЬ − одна з найбільших гірських систем у світі. Розташована в Китаї. Простягається з заходу на схід від Паміру до Сино-Тибетських гір на 2 700 км, ширина 150-600 км. Найвищі вершини Люші-Шань (7167 м) та Улугмуз-таг (6973 м). Південні схили Куньлуню поступово переходять у Тибетське нагір'я.

ПАМІР − гірська система у Центральній Азії, на території Таджикистану, Кир-гизстану, Пакистану, Китаю й Афганістану. Назва походить, можливо, від давньоіранського Па-і-міхр − підніжжя Митри, бога Сонця. Памір знаходиться на з'єднанні відрогів інших могутніх гірських систем центральної Азії − Гіндукуша, Куньлуня, Тянь-Шаня, Гімалаїв, Каракоруму. Памір – епігео-синклінальні й частково епіплатформові гори області кайнозойської складчастості Середземноморського геосинклінального поясу.

ПЕННІНСЬКІ − невисокі (до 900 м) гори у Великій Британії. Розташовані у північній Англії і південній Шотландії. Простягаються на 250 км, висота до 893 м (гора Крос-Фелл). Гірські породи − вапняк і пісковик. Родовища торфу та кам'яного вугілля. У XVII-XVIII ст. тут було відкрито і почато розробку Йоркширського вугільного басейну. Пеннінські гори − один з найменш населених районів Великої Британії.

ПІРЕНЕЇ − гори, які утворюють природний кордон між Францією та Іспанією. У Східних Піренеях між Францією та Іспанією розташована країна Андорра. Пірене́ї простяглися на 435 км від Біскайської затоки до Середземного моря (Капе-де-Креус). Найвища вершина − Піко-де-Ането (3404 м). Назва Піренеї пійшла від імені Піріни (грецькою: вогонь, пожежа) яка була дочкою Бебрікса і була зґвалтована Гераклом. Перелякана народженням змії, вона втекла у гори, де і померла. Геродот зазначив цю легенду на мапі Ойкумени у 450 році до н. е.

САЯНИ − гірська країна на Півдні Сибіру в росії  і півночі Монголії. Скла-даються з численних хребтів, що утворюють велику вигнуту на півночі дугу, завширшки до 150-200 км. Саяни заведено поділяти на Західний Саян і Східний Саян. Саяни сформувалися у каледонську складчастість. Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців, пісковиків, ефузивних гірських порід, прорваних інтрузіями гранітів, Східний − із гнейсів, сланців, кварци-тів, базальтів. З  корисних копалин є залізна й мідна руди, золото, ртуть, графіт, 

слюда. Численні мінеральні джерела.

СКАНДИНАВСЬКІ − гірський масив, що перетинає Скандинавський півострів, протяжністю близько 1 700 км, а шириною − до 320 км. Західні схили гір круто уриваються у Північне і Норвезьке моря, формуючи норвезькі фіорди. На півночі гори є кордоном між Норвегією, Швецією і Фінляндією, але тут вони невисокі. Висота гір порівняно невелика. Найвища точка − гора Гальгепігген  − має висоту 2469 м і розташована в південній частині Норвегії. Рельєф Скандинавських гір значною мірою згладжений діяльністю стародавніх льодовиків. У сучасному  рельєфотворенні  провідну  роль  відіграє водна ерозія, а у верхньому поясі гір − також діяльність снігу і льоду. Характерні найбільші на материковій Європі сучасні льодовики переважно скандинавського (щитоподібного) типу. Загалом у Скандинавських горах понад 2400 льодовиків загальною площею 3050 км².

СКЕЛЯСТІ − велике гірське пасмо на заході Північної Америки. Східна частина системи Кордильєр Північної Америки на заході США і Канади. Гори сформувалися в пізньому крейдяному періоді й палеогені. Вони пережили два великі етапи підняття, причому останній − у пліоцені, усього 2 −3 млн років тому. Розтягнувшись на 4800 кілометрів від провінції Британська Колум-бія  у  Канаді до штату Нью-Мексико у Сполучених Штатах Америки, гори є вододілом басейнів Тихого і Атлантичного океанів. У Скелястих горах беруть початок річки Міссурі, Колорадо, Ріо-Гранде, Снейк, Арканзас і безліч інших. Ширина пасма гір до 700 км.

СУДЕТИ розташовані у північно-східній частині Чехії та південному заході Польщі. По Судетам проходить кордон між цими державами. Напрямок хребтів розташовано з північного заходу на південний схід. Головна особливість Судет – плавні обриси схилів і наявність глибоких міжгірських улоговин.  Судети складені з тектонічних одиниць віком від докембрію до кайнозою, що розділені розломами.  Більша частина Судет побудована з метаморфічних порід, однак існують куполи з магматичних порід, а також прогони, що запов-нені осадовими породами. Довжина всього гірського масиву становить 310 км, а ширина − від 30 до 50 км.

ТИБЕТ − найбільше у світі нагір'я, розташоване в Центральній Азії, що складається з різноманітних плоскогір'їв, гірських хребтів і масивів, що іноді чергуються з широкими плоскими улоговинами, плато і долинами. Вкриває більшу частину Тибетського автономного району і провінції Цінхай КНР та Ладакху і Кашміру в Індії. Його розміри – 1 000 на 2 500 км, середня висота − понад 4500 м. Обмежене гірськими системами Гімалаїв, Каракорума, Куньлуню, Сіно-Тибетськими горами. Утворює сполучення плоских і слабко-горбистих рівнин на висотах 4000-5000 м з хребтами, які досягають 6000-7000 м. Рівнини укладені переважно пісковиками, вапняками, сланцями, хребти − переважно ґранітами та ґнейсами. По південній околиці, вздовж північних схилів Гімалаїв − тектонічний прогин, який використовується долинами верхнього Інду та Брахмапутри.  Клімат  різко  континентальний, суворий.  На  нагір’ї   беруть поча-ток великі азійські річки − Інд, Брахмапутра, Меконг, Янцзи, Хуанхе та ін.

УРАЛЬСЬКІ гори, Урал − гірська країна, розташована між Східноєвро-пейською і Західносибірською рівнинами. Довжина понад 2000 км від Карського моря на півночі до річки Урал на півдні, ширина від 40 до 250 км. По Уралу проходить кордон між Європою і Азією. Урал заведено ділити на Полярний, Приполярний, Північний, Середній, Південний. На західних схилах гір Уралу розвинутий карст (численні печери); є вододілом між басейнами річок Об, Печора, Волга і Урал. Основна частина Уралу зайнята природною зоною тайги, на півночі − тундра, на півдні − лісостеп. На території є заповідники природи. З корисних копалин наявні залізні, мідні, хромові, нікелеві руди, азбест, декоративне і дорогоцінне каміння. Гори виникли в пізньому протерозої. За латинською назвою Уральських гір раніше виділявся геологічний період рифей, який за сучасною класифікацією розділений на ряд періодів, що передували едіакарію.

«ГОРИ ТА НАГІР`Я»

АНДИ  АЛТАЙ                      АЛЬПИ                     АПЕННІНИ 

АППАЛАЧІ     ГІМАЛІЇ         ГІНДУКУШ   ДРАКОНОВІ 

ЕЛЬБУРС   КАВКАЗ         КАПСЬКІ   КАРПАТИ 

КОРДИЛЬЄРИ    КРИМСЬКІ    КУНЬЛУНЬ  

ПАМІР   ПЕННІНСЬКІ         ПІРЕНЕЇ   САЯНИ

СКАНДИНАВСЬКІ   СКЕЛЯСТІ    СУДЕТИ

УРАЛЬСЬКІ