Фізичні явища у творчості Великого Кобзаря

Фізичні явища у творчості великого Кобзаря

Сонце заходить,гори чорніють,Пташечка тихне,поле німіє. Чорніє поле і гай, і гори,На синє небо виходить зоря.

Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідий місяць на ту поруІз хмари де-де виглядав,Неначе човен в синім морі,То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали,Ніхто ніде не гомонів,Сичі в гаю перекликались,Та ясен раз у раз скрипів.

Плавай,плавай,лебедонько,По синьому морі.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою,Пливе човен по Дунаю один за водою.

Із-за лісу, з-за туману,Місяць випливає,Червоніє,круглолиций,Горить, а не сяє…

І небо невмите, і заспані хвилі;І понад берегом геть-геть. Неначе п’яний очерет. Без вітру гнеться.

Туман, туман долиною. Добре жити з родиною,А ще луче за горою. З дружиною молодою.

Зоре моя вечірня,Зійди над горою, Поговоримо тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає.

Світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце зустрічає. Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Між ярами над ставами. Верби зеленіють. Сади рясні похилились,Тополі по воліСтоять собі, мов сторожа,Розмовляють з полем.

Огні горять, музика грає,Музика плаче, завиває;

Наша дума,наша пісня, не вмре, не загине…