Фізичний ранок на тему: Про фізиків і фізику жартома і серйозно

Про матеріал

Мета: поглибити знання про фізичні явища, закони, розвивати творчі здібності учнів, почуття гумору, інтерес до вивчення фізики, виховувати повагу до своїх товаришів, відповідальність за доручену справу, впевненість у собі.

Перегляд файлу

      ЛЬВІВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ ХУДОЖНЄ УЧИЛИЩЕ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       Фізичний ранок на тему:

    Про фізиків і фізику жартома і серйозно

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                               Підготувала викладач

                                                                                               Козачок О.Б.

 

                                      Львів – 2012

Мета: поглибити знання про фізичні явища, закони, розвивати творчі здібності учнів, почуття гумору,  інтерес до вивчення фізики, виховувати повагу до своїх товаришів, відповідальність за доручену справу, впевненість у собі.

 

(На стінах залу – портрети видатних фізиків, фізичні газети, малюнки, плакати, кульки, квіти. Звучить музика)

 

Ведучий 1. Доброго дня, дорогі друзі! Наполеон Бонапарт говорив: «Від великого до смішного – один крок». А ми стверджуємо, що часто в житті і від смішного до великого один крок.

    Всі ви  знайомі з багатьма відомими  фізиками. Це були геніальні, скромні, привабливі люди, які мали величезне почуття гумору. Вони навіть іноді здавалися чудним, розсіяними. В їхньому житті траплялися анекдотичні випадки, різні цікаві історії, про них ходили легенди.

    Поведінка геніїв була не ординарною, мислення оригінальним, а результати надзвичайними. Фізика і гумор абсолютно сумісні. Фізики вміли і вміють жартувати.

Ведучий  2. Серед видатних старогрецьких учених і винахідників особливе місце  займає Архімед. Живучи у рідних Сіракузах, Архімед був оточений шаною, увагою мав гарні статки та, будучи захоплений всілякими обчисленнями, мало дбав по їжу, довго не був у лазні, лише скрізь креслив і на пилюці, папері, піску, навіть на власному тілі. Деякі свої блискучі відкриття він не вважав за потрібне записувати і ми ніколи не дізнаємось, як йому вдалось добувати квадратні корені з дуже великих чисел ще до появи правил добування коренів.

     Особливо проявилась геніальність Архімеда при обороні Сіракуз  від римських завойовників. Машини геніального вченого наводили жах на римлян.

     Захищаючи рідне  місто, Архімед так налякав ворогів своїми бойовими машинами,  що варто було після цього над стінами показати звичайний дручок чи мотузку, як римляни розбігалися з криком. 

Ведучий 1.У поєдинку з римськими військами сіракузці використовували вгнуті дзеркала. Історики донесли до наших днів звістку про те, що

Архімедові вдалось підпалити ворожі кораблі за допомогою дзеркал. Сучасна наука підтвердила достовірність цього факту, який раніше вважався легендою. 

Ведучий 2.      У 1973 році учений Сакс провів експеримент: декілька десятків людей одночасно спрямовували сонячні зайчики, які відкидали до блиску відполіровані листки міді, на копію римської галери, яку виготовили спеціально для дослідження. Мішень галеру встановили на відстані близько п’ятдесяти метрів. Після того   як було знайдено необхідний кут  промені сфокусовані, корабель загорівся і спалахнув.

        А зараз інсценівка «Закон Архімеда».

                                                                                                                                   1

Слуга. Так що, готувати ванну чи ні?

Архімед. Готуй. Не жити мені сьогодні. От вже ті царі! Як вони можуть так говорити, так не цінувати людину: «Не перевіриш корону – заплатиш своєю головою!» А термін сьогодні закінчується! 

Слуга. Архімеде, ванна вже готова.

Архімед (зітхаючи). Зараз, зараз, зажди. Як визначити обєм цієї клятої корони, як визначити, золота вона чи ні?

Слуга. Ось так завжди: спочатку готуй ванну, а потім: «Зажди, зажди». Вода холоне.

Архімед. Іду вже, іду. (Знімає сорочку і сідає у ванну).

Слуга. Архімеде, ну які ви неохайні. Всю воду з ванни вилили.

Архімед. Що? Повтори, що ти сказав!

Слуга. Кажу, ж, що всю воду вилили з ванни.

Архімед (підскакує). Еврика! Еврика!

Слуга. Ви, що, ошпарились!

Архімед. Знайшов! Знайшов!

Слуга (заглядає у ванну). Що він знайшов? Нічого не бачу. Отакої, чули: «Еврика, еврика». Тепер усі будуть промовляти, що Архімед закон відкрив, а про мене всі забудуть. А не було б мене, не було б і ванни, а без неї не було б              

закону.                             

Ведучий  1. Фізика – наука цікава. Формули, закони, досліди, прилади.

      До речі,  відвідувачам виставки, яка проходила в бельгійському місті Льєж, стали одного разу свідками експерименту, який продемонстрував дивовижну досконалість техніки зважування. У їх присутності на чутливих терезах було зважено почергово дві візитні картки бельгійського короля. На одній монарх написав загостреним олівцем своє ім’я  – Леопольд – повністю, а на другій недописав одну літеру. Терези безпомилково виявили різницю у вазі карток, тобто зважили літеру «Д».

Ведучий 2. Через пів року в тій самій Бельгії були створені терези, на яких можна було зважити крапку, зроблену над літерою «і» добре загостреним олівцем середньої твердості. Чорнильна крапка виявилась  в десять разів важчою.

      А зараз інсценівка «Дивні терези».

 

Продавець. Увага, увага! Вперше в училищі людина-терези! Зважуємо все, що хочете! Визначаємо масу з великою точністю! Саме сьогодні, спеціальним рейсом завезли яблука з Закарпаття! Налітайте! Буде все точно, як в аптеці.

Дівчинка 1. Скільки коштують ваші яблука?

Продавець. Три гривні за кілограм.

Дівчинка 1. Зважте мені, будь ласка, два кілограми.

(Продавець кладе на одну шальку терезів, які тримає в руках людина-терези, одне яблуко. «Терези» ледь хитнулися, потім ще одне яблуко – і «терези» в рівновазі.)

                                                                                                                           2

Продавець. Забирайте свої два кілограми.

Дівчинка 1. Але чому так мало?

Продавець. Ідіть, ідіть, усе точно. Ви самі бачили (гладить по голові «терези»). Молодець, ми з тобою добре заробимо. (Підходить друга дівчинка).

Дівчинка 2. У мене всього тридцять копійок. Дайте мені сто грам яблук. 

(Продавець накладає цілу шальку яблук, але терези не рухаються, хоча на другій шальці стоїть гирка 100 г. Показує кулака, дає стусана, але «терези»-

ні гу-гу).

Продавець. Забирайте своїх сто грамів яблук (потім до «терезів»). Ти що ? Розорити мене хочеш?

Терези. Але ж це – моя сестра!

 

 Ведучий  1. Чимало   цікавих історій відбувалось із видатним вченим  Ньютоном. Підчас роботи Ісак Ньютон завжди замикався у своїй лабораторії. Туди мав право заходити лише його старший слуга.

    Якось у ранці, коли слуга прийшов запитати Ньютона про сніданок, він побачив, що його господар сидить перед каміном і про щось зосереджено думає. Помітивши слугу, Ньютон сказав: «Дивись, я  ніяк не можу зрозуміти в чому справа: ось уже близько години я варю яйце, а воно і досі не зварилось». 

    Слуга зазирнув у горщик: там варився годинник, а яйце Ньютон тримав у руці.

Ведучий 2. Одного разу Ньютон запросив на обід товариша, але захопившись роботою, забув про це сказати прислузі, і обід був поданий на одну персону.

      Прийшовши, гість побачив, що на столі обід, а господар заглибився в обчислення. Не бажаючи відривати Ньютона від роботи, він пообідав наодинці і пішов .                                                                                                

«Дивно, - вимовив Ньютон через деякий час, дивлячись на порожні тарілки.  Якби не безсумнівні докази протилежного,  я міг би поклястися,  що сьогодні не обідав».

Ведучий1.   Ньютона за наукові заслуги було вшановано званням лорда ; двадцять шість років нудьгував він на засіданнях палати лордів.

Тільки одного разу він попросив слова, чим дуже здивував усіх присутніх .

«Панове, – урочисто звернувся він до зборів, – якщо ви не заперечуєте, я просив би зачинити вікно. Дуже дме, а я боюсь застудитися», – і з гордістю сів на своє місце.

Ведучий 2. Ісаак Ньютон мав перстень-талісман. На ньому не було жодних надписів. Не було в перстні й дорогоцінного каменя. Замість нього був вставлений магніт, що піднімав предмети, вага яких була в 50 разів більша за вагу самого магнітика. Це був один із найсильніших природних магнітів.    

 Ісценівка «Відкриття закону Ньютона».

 

                                                                                                                                   3                               

Виходить дівчина – «яблуня», до одягу прикріплені яблука. Стає на стілець, дістає з кишені яблуко, починає їсти. Під нею сідає Ньютон й починає думати. Огризок від яблука «яблуня» кидає Ньютону на голову.  Ньютон піднімає голову, потім підскакує, пробуючи зірвати яблуко, але «яблуня» піднімає вище гілки-руки Ньютон мисленно ходить навколо яблуні. Трохи віддалік стоять сусід і сусідка .

 

Сусідка. Он поглянь, що генії роблять . Думають. І  Зараз щось надумають. А ти? Все саджаєш свої яблуні,   а закони сусід відкриває. І на кого я свою молодість змарнувала?  Сватався до мене  Ісаак,  але я пішла за садівника. А була б жінкою лорда.

Сусід.  Зате ж весною,  як  зацвітуть  яблуні,    стоїть   така краса навкруги!  А восени цих яблунь сила-силенна! Навіть під нашою  антонівкою сусід любить сидіти, яблуками ласувати.

Сусідка. А якби ти продавав яблука,  то мав би грошей   більше, ніж він. А ти роздаєш. Та ще й дозволяєш гуляти по нашому садку чужим.  («Яблуня» знову кидає яблуко на голову Ньютону).

Ньютон. І чого воно падає на Землю? Може, це всі тіла між притягуються,

 як яблуко до Землі .Та це ж буде новий закон! Закон всесвітнього тяжіння! Піду запишу поки не забув (виходить).

Сусідка. Дивись, дивись, уже побіг з яблуком у руках. Уже щось задумав, новий закон відкрив. А потім буде всім казати, що сам додумався. А це ж наша яблуня йому підказала.

Сусід.  Хай хто і як не переконує мене,

            А я тверджу: головне в житті – везіння.                                             

            Взять Ньютона: він через яблуко одне

            Відкрив закон всесвітнього тяжіння.

            А взять мене. Я, може, сто разів

            Був яблуками в тім я битий.

            Але закону так і не відкрив, –

            Він, бачите, Ньютоном  вже відкритий.

            То як, скажіть, до серця не брать,

            Як можна Ньютону не заздрить, люди?

             І з гнівом праведним не заявлять:

            В житті немає справедливості й не буде!

 

Ведучий 1. Одного разу Роберт Вуд –  він уже був на той час відомим фізиком – проскочив машиною червоний сигнал світлофора. Полісмен хотів його оштрафувати. Вуд почав йому доводити, що під час руху червоне світло може сприйматись як зелене, довжина хвилі стає коротшою. Полісмен задумався, потім запитав при якій швидкості це буває. Вуд назвав швидкість – величезну цифру. Тоді полісмен сказав: «В такому випадку, сер, я оштрафую вас за недозволену швидкість».

                                                                                                                           4 

Ведучий 2. Якось у Берліні увійшовши в трамвай, Ейнштейн за звичкою заглибився у книжку. Далі, не дивлячись на кондуктора, витяг з кишені заздалегідь відраховані на квиток гроші.

     «Тут не вистачає», – мовив кондуктор.

     «Не може бути», – відповів учений, не підводячи від книжки очей.

    «А я вам кажу – не вистачає»,  – наполягав кондуктор. Ейнштейн ще раз хитнув головою, що, мовляв такого не може бути.

Кондуктор обурився : «Тоді рахуйте , ось – 15 пфенінгів. Отже , не вистачає ще 5».

Ейнштейн помацав рукою в кишені і справді знайшов потрібну монету.

Йому стало незручно але кондуктор , посміхаючись, сказав: «Нічого, дідусю, просто треба вивчити  арифметику».

Ведучий 1.  Якось кореспонденти запитали Ейнштейна : «У чому полягає закон відносності? Мабуть, ви його  вигадали? Ану розкажіть ! Це має бути дуже цікаво…»

       Учений пояснив: «Коли ви держите гарну дівчину на своїх колінах цілу годину , то вам здається , що це тільки одна хвилина. Коли ж ви посидите на гарячій печі одну хвилину , то вам це видаватиметься цілою годиною. Це і є відносність».

      «Дивіться, як усе просто ! – дивувалися кореспонденти.    А казали, що це дуже складна річ». 

Ведуий 2. Цікаві історії відбуваються не тільки з вченими, а й з учнями,  які

вчать фізику. А зараз екзамен з фізики.

 

Професор.  Як за допомогою барометра виміряти висоту хмарочоса?                                                                                                                                  

Студент. Треба піднятися на останній поверх, привязати до барометра міцну нитку, спустити барометр на нитці донизу, після чого виміряти довжину нитки.

Професор (незадоволено). А інший спосіб, з використанням знань з фізики, є?

Студент. Є й інший. Потрібно піднятися на останній поверх, кинути вниз барометр і виміряти час його падіння. А потім обчислити за тим часом висоту падіння.

Професор. Неправильно, спробуйте ще раз!

Студент. Треба прив’язати до барометра шнурок, довжина якого рівна висоті будівлі, отримаємо маятник. Потім треба виміряти період його коливання.

Професор. А який ще спосіб ви можете запропонувати?

Студент. Можна виміряти довжину барометра, потім поставити Його на землю в сонячний день і виміряти довжину його тіні. Потім виміряти довжину тіні хмарочоса і за допомогою пропорції обчислити висоту хмарочоса.

Професор. Ну, а як ще можна виміряти висоту будівлі?

Студент. Ну, професоре, ви такий надокучливий! Зрештою, я знайду

                                                                                                                          5

 сторожа цього будинку і скажу йому: «Поглянь, який класний барометр. Хочеш, я тобі його подарую? Скажи мені, яка висота будинку, і барометр твій!»

 

Ведучий 1. Ви вже, мабуть, помітили, що задачі з фізики бувають кількісними, якісними, експериментальними, іноді складними, «на засипку». Але є й у фізиці ще й веселі задачі.

    Грицько поклав морозиво в  кишеню. Воно там розтануло і витекло в штани. Чи можна назвати те, що сталося, фізичним явищем?

Ведучий 2. Можна. Морозиво було твердим, холодним, а стало рідким, теплим. Відбулося фізичне явище. Будь-які матеріальні зміни  в наших кишенях або в природі називають фізичними явищами.

Ведучий 1. Як, будучи цілком здоровим і не маючи під рукою нічого гарячого, нагріти термометр до 40 ᵒС і замість того, щоб іти до школи, спокійно відпочивати від учителів у затишному ліжку?

Ведучий 2. Усі фізики-симулянти знають: чим вища швидкість руху молекул, із яких складається термометр, тим термометр тепліший. Для того, щоб збільшити швидкість молекул термометра, треба потерти його, наприклад, об ковдру. Стовпчик ртуті швидко підніметься до 40 ᵒС. Не знаєш фізики – біжи до школи.

Ведучий 1.  Сумний дядько Борис, мріючи створити в себе в кімнаті затишок, дві години штовхав свою шафу з піджаками і штаньми, але так і не зміг зрушити її з місця. Яку механічну роботу виконав сумний дядько Борис?

Ведучий 2. Ніякої механічної роботи сумний дядько Борис не виконав, тому що під дією прикладених до шафи слабеньких сил шафа з місця не зрушила.                                                                                                                        

Ведучий 1. Тітка Уляна впала в річку разом з жирним гусаком. Гусак вийшов на берег сухим, а тітка Уляна виповзла вся мокра. Чому?

Ведучий 2. До тітки Уляни молекули води тягнуться всією душею і притягаються сильніше, ніж одна до одної. А до жирного гусака їм притягатися огидно. Молекули води міцно тримаються одна за одну і до гусака не притягуються. Тітка Уляна стає мокрою, а гусак – ні.

Ведучий 1. Якщо проколоти колесо машини татуся, то повітря, що знаходиться в колесі, змінює  форму чи об’єм?

Ведучий 2. І те й інше. А тато ще й відлупцює.

Ведучий 1. Маси блакитної великої повітряної кульки і дрібного іржавого цвяха, що мріє цю кульку коли-небудь проткнути, однакові. Як відрізняються сили тяжіння. Що діють на кульку і цвях?

Ведучий 2. Ніяк не відрізняються. Одна - блакитна і повітряна, інший – дрібний та іржавий. Ну то й що? Маси в них однакові? Однакові. Отже, однакові і сили тяжіння, що діють на обидва тіла.

Ведучий 1. Вовочка деформував пружину, обома руками притиснув її до столу і міцно тримає. А його такса Дуська не вірить, що деформована пружина має потенціальну енергію, відштовхує Вовочку, гарчить і вимагає, щоб пружину дали їй понюхати. Як довести Дусьці, що вона помиляється?

                                                                                                                         6

Ведучий 2. Розтиснути руки. Потенціальна енергія пружини перетвориться на кінетичну, і таксі Дусьці, що принюхалася, відразу все буде зрозуміло.

 

Ведучий 1. Люди почали розповідати казки ще задовго до того, як навчилися писати і читати. Наші далекі предки складали казки про чоботи-скороходи, про шапку-неведимку, про чарівну скатертину, про мороз, про сонце, вітер, про тварин, про рослини. Пригадаємо казку про ріпку.

 

 На сцену виходить казкар. Під час його розповіді під різні музичні мелодії на сцену виходять учень-ріпка, дід, баба,собачка, киця, мишка і рухами, мімікою в жартівливому тоні відтворюють те, про що розповідає казкар.

 

Казкар. Посадив дід ріпку. Росла дідова ріпка, росла і виросла. І була в неї велика-превелика маса. Вирішив дід зібрати врожай. Тягне дід ріпку, тягне, та не може подолати силу тертя спокою. Бачить дід, що витягти ріпку не може. І зрозумів тоді дід, що мало в нього сили, треба кликати бабку.

     Взяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече – тягнуть, аж піт тече! Торгає дід ріпку  за верхівку, торгає баба діда за обшивку, працюють руками, упираються ногами – промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Подивилася баба на ріпку, обмацала, оцінила  та й пояснила  діду, що це  не матеріальна точка, тут велика рівнодіюча потрібна.

Покликали на допомогу внучку. Внучка з великою швидкістю прибігла. Стали вони втрьох ріпку тягти: внучка за бабу, баба за діда, а дід за ріпку.

А відбувалося це після дощику, в четвер… Слизько було. Коефіцієнт тертя ніг об землю маленький. Тягнуть вони ріпку, а витягти не можуть.                                                                                                                          

     Кличе дочка собачку Фінку, кицю Варварку та ще й мишку Сіроманку.

Узяв дід ріпку за чуб, баба діда - за сорочку, внучка бабу – за торочку, собачка внучку – за спідничку, киця собачку – за хвостик, мишка кицю – за лапку, як смикнули різко, з великим прискоренням – у руках тільки бадилля залишилось. А ріпка і зараз у землі сидить, нове бадилля вростає.

     Казка – вигадка, але у ній є натяк: не забувай про інертність.                   

Ведучий 1. Фізики вміли  і вміють жартувати.  Навіть у найскрутніших ситуаціях гумор залишався для них добрим супутником і помічником. Так має бути і у нас з вами. Сьогодні ми переконалися у тому, що фізика і гумор – брати-близнюки. Що людина, яка добре знає фізичну науку, краще  відчуває навколишній світ, спостерігає і відзначає те, що здається не суттєвим, помічає недоречності і сміється з них. Отже, фізики -  це найкращі лірики і гумористи.

Ведучий 2.   Ну, що ж, закінчується наша з вами зустріч, але, сподіваємося, не закінчуються наші зустрічі з фізикою, як із цікавою наукою.

   Бажаємо вам творчих злетів, успішного подолання наукових перешкод, міцної дружби з дослідниками природи.

Любіть фізику і частіше посміхайтесь! До нових зустрічей у світі фізичної науки!

                                                                                                                          7

                   Пісня «Кличе фізика»(сл. В. Дворецької, муз. В. Доценка)

Полюбив з дитячих літ тебе я, фізико,

І цікавий світ з тобою, фізико. 

Сонце в небі чи дощить – причина фізика.

Хочеш ґудзика пришить? Поможе фізика.

Приспів :

Фізика учневі розкриває світ.

Фізику ми вчимо, а фізикам – привіт!

 

На гітарі граю я, зі мною фізика.

Лине музика моя – в основі фізика.

Чую плескіт ваших рук – це знову фізика.

Бо всьому виною – звук, а значить, фізика.

Приспів.

 

Поспішаю на урок, бо зараз – фізика.

І лунає вже дзвінок – це кличе фізика.

Залітаю я у клас, вітаю фізику.

Зустрічає учитель нас – вивчайте фізику!

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                           8

Література.

 

1. Дворецька В. Про фізику з лірикою // Все для вчителя. – 2009. – №13 –14.

2. Дубас З.В. Іскристі зернятка. – Тернопіль: АСТОН, 1999. – 335с.

3. Красюк К. Фантазія на теми Ньютона // Фізика. – 2005. – №31.

4. Красюк К. Фізика й астрономія – науки про природу // Фізика. – 2004. – № 32. 

5. Коротюк  Г.Б. Про фізику і фізиків серйозно і жартома // Фізика. – 2003. – № 16–17.

6. Позакласні заходи з фізики / Упоряд.: Л. Хольвінська, С. Філоненко. – К.: Шк. світ, 2007. – 128 с. – (Б-ка «Шк. світу»)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                     9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Муженко Ігор
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Пов’язані теми
Фізика, Позакласні заходи
Додано
12 квітня 2018
Переглядів
2254
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку