Фізіологічні особливості затримки розвитку дитини.

Фізіологічні особливості затримки розвитку дитини. Підготувала: Рибачук Марія. Група БЗЛ-61 МОз

План. Визначення ЗПРПричини ЗПРСимптоми Класифікація ЗПР К. С. ЛебединськоїЛікування затримки розвитку дитини. Висновки

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це психолого-педагогічне визначення для найрозповсюдженого серед усіх відхилень, які бувають у дітей. Затримка психічного розвитку насамперед належить до «пограничної» форми дизонтогенезу (порушення індивідуального розвитку особистості) й виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. Ці особливості можуть бути спричинені як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх поєднання.

Причини ЗПР: В якості причини затримки психічного розвитку можуть виступати: Порушення конституційного розвитку дитини, через які він починає по своєму фізичному і психічному розвитку відставати від однолітків - так званий, гармонійний інфантилізм. Різні соматичні захворювання (фізично ослаблені діти). Ураження центральної нервової системи (діти з мінімальною мозковою дисфункцією). У таких дітей відбувається значне зниження працездатності, пам'яті й уваги, виникають проблеми із засвоєнням навичок читання, письма, рахунку й мови, розвиваються емоційні і особистісні порушення.

Симптоми ЗПР:- Відставання в когнітивному розвитку в порівнянні з однолітками;- Трудності з оволодінням навичок читання, письма, арифметики;- Часто спостерігаються прояви гіперактивності, проблемної поведінки;- Незначні порушення в дрібній моториці;- Переважання ігрових мотивів над навчальними;- Складнощі з дотриманням норм і правил (наприклад, шкільних);- Незрілість емоційно-вольової сфери;- Емоційна лабільність

При затримці психічного розвитку найбільш недосконалим є недостатність "передумов" мислення (К. Ясперс): пам'яті, уваги, просторового гнозису, інших вищих кіркових функцій, темпу, перемикання психічних процесів. Увага. Почуття. ЕмоціїВоля. Пам’ять. Мовлення. Мислення. Сприймання

Класифікація ЗПР К. С. ЛебединськоїЗ урахуванням етіології розрізняють 4 основні варіанти затримки психічного розвитку:конституційного походження(відносять психічний і психофізичний інфантилізм)соматогенного походження(велика фізична і психічна виснаженість)психогенного походження(стійкі відхилення нервово - психічної сфери, що обумовлює патологічний розвиток особистості)церебрально - органічного генезу(мінімальна мозкова дисфункція)

Лікування ЗПР: У випадку з затримкою психічного розвитку мова йде швидше за все не про лікування, а про корекцію, метою якої є допомога дитині оптимізувати роботу когнітивних процесів, розвинути емоційно-вольову сферу і як наслідок бути в рамках вікових показників психічного розвитку. Довгі речення розділяйте на смислові відрізки та короткі речення.

Діти можу відвідувати дошкільні навчальні заклади та загальноосвітні (до 4 класу), в яких заняття будуть організовані за програмою ЗПР, також діти можуть навчатися і в інклюзивних класах.

Також рекомендовані додаткові заняття з логопедом, корекційним педагогом, дитячим психологом. Не менш важливим є забезпечення дитини необхідною кількістю рухових активностей, спорту, рухливих ігор.

Ефективними напрямками в роботі з дітьми з ЗПР можуть бути: нейропсихологическая корекція, методика Марії Монтессорі, терапія сенсорної інтеграції, Томатіс терапія, Бос-терапія та інші. Перед початком будь-якої терапії і корекції важливо переконатися, що у фахівця належні підготовка і освіту.знайди 10 відмінностейзапам’ятай розташування малюнків

Висновки: Корекційна робота з дітьми з ЗПР повинна активізувати психічні процеси, покращувати процеси сприйняття, розвивати словесно-логічні операції, формувати довільну психічну активність. План корекційно-розвивальних заходів повинен бути спрямований на формування інтелектуально-емоційних операцій. Формування загальної здібності до навчання дітей з ЗПР в умовах дошкільного закладу відбувається в процесі всіх видів діяльності. У процесі корекційно-педагогічної роботи з дітьми з ЗПР в більшості випадків легше коригувати недоліки в знаннях в формі загальних уявлень і елементів інтелектуальних умінь і набагато важче в сфері саморегуляції: їх важче вчити програмувати діяльність, важче вдається формувати перенесення засвоєних умінь і навичок в нові умови.

Дякую за увагу!