Флешкартки до твору "Русалонька із 7-В.." М.Павленко
Додаток 2. Упізнай героя за описом або цитатою
|
«Вона так зміцніла,що тепер її брали в дорогу, а навіть доручили нести кошика!Рум’яніли щічки, личко покруглішало,упізнати в ній колишню хворобливу дитину тепер можна хіба по великих синіх оченятах» |
Про Катерину |
|
«Терплять мене,зарази: думають,що маю ще якісь батечкові боргові , розписки, бояться,щоб не дав їм хід!...»
|
Яків Кулаківський |
|
«Не я краду-прокляття моє краде…»
|
Вадим |
|
«Бабки є ,щастя – ні грама…»
|
Вадим |
|
«…що сестри – всі одночасно, це ж треба!- виросли зі свого весняного взуття, й тепер він повинен бодай утричі більше заробляти,щоб їх повзувати…» |
Сашко |
|
«…темне волосся. вишурувані джинси –так,але та жовта футболка,..в тім є ще нова - бузкова,але не дуже личить до заколки-соняха» |
Софійка |
|
«Перебирала женихами,як циган кіньми…»
|
Сніжана |
|
«Неповторна, товста.чорна..»
|
шафа |
|
«Сидів на тротуарі під липою,біля нього лежали ваги і в’язка штурпаків…»
|
Сашко |
|
«Одягала кожна жінка їхнього роду під вінець…»
|
Коралі |
|
«Хлопець Софійчиної мрії не мусив би палити»
|
Вадим |
|
«Біля рогу стояв худенький хлопчик із прив’ялим букетиком польових квітів»
|
Сашко |
|
«Не бродила своїм Вишнополем років п’ять! Завжди приїздила на кілька днів. Якщо в Києво-Могилянці канікули…воліла посидіти вдома за книжкою…» |
Софійка |
|
«Русалонька». У дитинстві обожнювала цю казку…»
|
Софійка |
|
«Як завжди красивий, стрімкий,струшуючи набік свого ледь рудуватого чуба…»
|
Вадим |
|
«Сама ввічливість, скромність і привітність…»
|
Валентин |
|
«Прийшла з зеленими нігтями, волосся було вкотре перефарбоване, палало яскравим червоним кольором…»
|
Ірка Завадчук |
|
«Як завжди, був готовий заради Софійки на все..»
|
Сашко |
|
«…симпатичний високий молодий чоловік….такі очі..впізнала саме очі…» |
Сашко |
|
«-Я чекав на тебе. Ще від того вечора,коли простояв від п’ятої до десятої вечора! Відтоді чекав!..-у руках розкішні й тендітні …лілеї!Такі,що завжди любила,- сліпучо-білі». |
Сашко |
|
« Так украв. Сорі.орі.сорі. Щось наче вело за тобою,коли - пам’ятаєш гуляла зі своєю малявко. Щось підбивало підглянути , як ти зняла коралі й поклала до кишені…» |
Вадим |
|
«Бо той люципер тільки числеться в гімназії…таткові хочеться,щоби син престижну школу закінчив…»
|
Вадим |
|
«Жовті очі його…жадібно загорілися,він першим припав до печені,вихиляв чарку за чаркою…а йдучи додому,дістав їз кишень та поїдав…пироги з капустою….» |
Яків Кулаківський |
|
«То що:зустрінемося як завжди,під акацією?...»
|
Вадим |
|
«Поноси, поки я добра! Але на весілля…»
|
Сніжана (про коралі) |
про публікацію авторської розробки
Додати розробку