ФОЛЬКЛОР ЯК ДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ЕСТЕТИЧНИХ ВРАЖЕНЬ ШКОЛЯРІВ

Процеси становлення освіти і виховання в Україні породжують нові умови розвитку національної культури, зокрема українського музичного фольклору як її джерела. Важливим засобом надбання і передачі соціального досвіду є народна музика, яка входить сьогодні у всі сфери виховної роботи, збагачуючи особистість емоційно цінним ставленням, викликаючи потребу в художньо-творчій діяльності.

У сучасних наукових дослідженнях активно вивчаються педагогічні можливості українського фольклору та шляхи його використання в освітньому процесі загальноосвітньої  школи. Особливу увагу сфокусовано на проблемах початкової школи. Оскільки на думку вчених, саме в молодшому шкільному віці формується світоглядна позиція особистості, зокрема її національна самосвідомість [4]

Фольклор (1нгл.. Folklore, букв. – народна мудрість, народне знання), або усна народна творчість – художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Фольклор – різножанрові твори, що виникають в певному середовищі, передаються з уст в уста з давніх-давен, зазнаючи певних змін, мають ритуально-магічне, обрядове, естетичне, розважальне, виховне значення.

Особливо актуальним для українського народу сьогодні є збереження національних традицій, української мови, сакрального мистецтва, що становить код нації. Будучи дуже творчим народом, українці за століття свого існування створили безліч засобів для вираження своїх емоцій.

В педагогічній практиці піднімається багато нових загальних проблем. У тому числі виховання засобами мистецтва, художні образи якого завжди містять моральний елемент. Будь-який високохудожній твір являє собою нероздільну єдність двох начал – естетичного і морального. Гуманність, працелюбність, доброта, увага до людей, любов до Батьківщини. До рідного дому, до природи – це якості, які головним чином є почуттями. Велике місце тут  займає народна творчість.

Багатовікові художні музичні твори. Які зберігають в собі виховні ідеї і можливості, стають невідʹємною частиною навчально-виховного процесу нової української школи. Пошук нових шляхів та форм роботи, використання кращих зразків народного мистецтва в прищепленні молодшим школярам громадських та людських якостей є важливим виховним завданням.

Саме народна творчість, у якій сконцентрований увесь широкий діапазон виявів духовності української нації. Може стати джерелом формування патріотичної свідомості особистості. Фольклорна традиція є генетичною спадщиною етносу. Як  і мова, вона закодована у генетичній природі людини, а тому вивчення фольклору повинно спиратися на дослідження етнічного ген опису, що властивий даному етносу чи групі етносів.

Музична спадщина українського народу – це унікальне джерело історико-культурних досягнень, безцінний засіб збагачення сучасної педагогіки як в теорії так і у практиці виховного процесу. «Оскільки в народній пісні відображаються почуття народних мас. То можна сказати, що через  неї ми безпосередньо розмовляємо з попередніми поколіннями», - зазначив відомий український педагог Г.Ващенко. [3]

Любов до народної пісні – глибинне духовне начало людського життя, і кожна дитина несе в собі зачатки тієї музичної свідомості, на якій у далекому минулому виросла потужна стихія народного музичного мистецтва. Підкреслюючи педагогічне значення народного пісенного мистецтва у становленні особистості. В. Сухомлинський писав: «Мелодія і слово рідної пісні – це могутня виховна сила, яка розкриває перед дитиною народні ідеали і сподівання». Саме музичний образ загострює емоційну чутливість дитини, а мелодія «пробуджує яскраві фантазії, доносячи до дитячої душі не тільки красу світу, а й людську велич і гідність. Розвиваючи в дитини здатність відчувати музику, ми робимо її потреби й устремління благородними. [6]

Українська народна пісня має здатність формувати розуміння краси навколишнього світу, зокрема природи рідного краю. Вона виховує витонченість світосприйняття, розкриває духовні потреби й інтереси, творчі здібності, у результаті формує емоційно-естетичне ставлення до дійсності та мистецтва. [5] Яскравими зразками можуть стати відомі українські народні пісні, що  оспівують красу рідної землі, наприклад: «Стоїть гора високая, по-під горою гай, зелений гай, густесенький, неначе справжній рай»; «Ніч яка місячна, ясная, зоряна, видно, хоч голки збирай…».

Неоціненно значення української народної творчості й у трудовому вихованні дітей. Народні пісні супроводжували і стимулювали трудовий процес; усім розмаїттям своїх художніх, емоційних, пісенно-музичних засобів вони сприяли вихованню любові до нелегкої землеробської праці, до землі, до хліба: «Ой ти, лану, ланочку, скажи мені правдочку. Чи дамо полю волю, а рукам спокою», «Кінець нивоньці, кінець, понесемо ми вінець. Потиснули, повʹязали, у кіпоньки поскладали».

Досліджуючи шляхи формування патріотичної свідомості засобами фольклору, можна дійти висновку, що першість належить українським думам. Такі високі ідеї гуманістичного порядку, як патріотизм, стійкість, братерство – червоною ниткою проходить через велике коло жанрів і форм української усної народнопоетичної творчості, але особливо яскраве втілення знайшли вони саме тут. Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню і водночас ліричну поезію – думи. Вони не втратили і ніколи не втратять свого наукового, культурного та виховного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його морально-етичні норми, погляди, естетичні смаки.

Фольклор включається в коло тих засобів, за допомогою яких задовольняються художні потреби і через які виражається ставлення народу до дійсності. Жоден публіцист, оратор чи педагог, лектор не обмине нагоди скористатися народним афоризмом, піснею. Серед шанувальників народної творчості особливо пісенної, завжди знаходимо композиторів, письменників, учених, які, високо цінуючи народну поезію, збирають її, вивчають і щедро використовують у своїй діяльності.

Чим вища художня культура людини, тим точніше вона оцінить народне мистецтво і тим тонше відчує його естетичну вартість. Нова культура не поглинає давню, а пристосовує до своїх потреб, тому, хоч художні горизонти наших сучасників і розширилися, ставлення до вже здобутого, вивіреного і перейденого стало уважнішим, - дбайливо охороняються памʹятники природи, архітектури, мистецтва: а серед них неминучу цінність становить і поетична творчість нашого народу. [2]

Висновки. Український фольклор є  одним із найефективнішим засобом педагогічного впливу на особистість молодшого школяра. Це унікальне джерело збагачення сучасної педагогіки як у теорії, так і у практиці освітнього процесу.  Народно-пісенне мистецтво має потужний  виховний потенціал, що робить його дієвим засобом становлення, формування та розвитку високоморальної, естетично спрямованої особистості.

Література та джерела

1.Авдієвський А.Т. Хрестоматія з музики для дітей молодшого шкільного віку (1-4 класи): навч.пос./А.Т.Авдієвський, А.Г.Болгарський. – К.: РННЦ «Дніпро», 2000. – 83с.

2.Алексійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів засобами української народної музики.: Дис.канд.пед.наук.13.00.07/НПУ ім..М.П.Драгоманова. – К.:2000. – 271с.

3. Ващенко Г. Темперамент та емоції. Твори /Г.Ващенко// Хвороби в галузі національної памʹяті/ Т.5.  – К.: 2003. – 17-26

4.Кіт Г., Тарасенко Г. Українська народна педагогіка; курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Вінниця.: Едельвейс і К – 2008. – 302с.

5.Коваль Т. Психолого-педагогічні особливості використання музичного фольклору в навчально-виховній роботі з молодшими школярами. – Молодий вчений: науковий журнал №11 (51). – Херсон, 2017. – 329-334.

6.Отич О. Виховання як духовне преображення особистості. Вісник післядипломної освіти. Серія «Педагогічні науки». – 2019. Вип.6. 752с.