Фонетичні ігри на уроках англійської мови в початковій школі.

                                Фонетичні ігри.

Мета: формувати навички фонематичного слуху.

     Вчитель по черзі називає слова, в яких є або немає звука [ r ] чи іншого звука, артикуляція якого відпрацьовується. Якщо учні чують даний звук – плескають в долоні, якщо ні – сидять тихо. Ця гра на увагу.

Мета: тренувати учнів у сприйманні звуків на слух.

     Учитель готує картки з малюнками предметів, назви яких відомі учням і розкладає усі ці картки малюнками догори. Учні сідають чи стають навколо столу. Учитель вимовляє звук або звукосполучення, а учні повинні швидко відшукати на столі малюнок предмета, назва якого починається з цього звука (звукосполучення). Той, хто найшвидше візьме картку, вважається найспритнішим покупцем. Потім учитель називає інший звук, і гра триває. Перемагає той, хто «купив» найбільшу кількість речей.

Мета: формувати навички фонематичного слуху і правильну артикуляцію звуків англійської мови.

      Відвернувшись вбік, учитель чітко вимовляє вивчені звуки та звукосполучення пошепки. Діти, як луна, повторюють кожний звук (звукосполучення) за

вчителем.

Мета: тренувати учнів у сприйманні звуків на слух.

       Учні стають у коло. Один із гравців кидає м’яча іншому і вимовляє звук, наприклад, [e]. Гравець, який піймав м’яча, має назвати слово із цим звуком, наприклад, pet. Продовжуючи гру, він називає інший звук і кидає м’яча сусідові.

Мета: сприяти засвоєнню транскрипційних знаків англійських звуків.

       На дошці на прикріпленому плакаті зображено великий телефон. На його диску замість цифр – транскрипційні знаки різних звуків. Завдання учасників гри  «набрати» за певний час якомога більше слів з цими звуками та вимовити ці слова.

Мета: формувати навички фонематичного слуху.

       Вчитель називає ланцюжок слів, в яких зустрічається один і той самий звук. Учні повинні здогадатися, що це за звук.

 Мета: сприяти засвоєнню транскрипційних знаків та вчити встановлювати відповідність із звуками.

       Вчитель або кращий учень називає звуки, показуючи відповідні транскрипційні знаки і іноді «допускає» помилки. Учні повинні помітити помилку, плескаючи в долоні, та виправити її.

 Мета: сприяти засвоєнню транскрипційних знаків та вчити встановлювати відповідність із звуками.

       Один учень у ролі вчителя називає звук, а «учень» знаходить його позначення та називає з ним кілька слів. Потім вони міняються ролями.

Мета: формувати навички фонематичного слуху, тренувати селективне слухання. Учитель пропонує учням вибрати з трьох або чотирьох слів те, у якому немає певного звуку (зайве слово).

Наприклад:

     meet, seal, sit, veal (зайве слово sit)

     bat, pen, and, sad (зайве слово pen).

Методом виокремлення потрібного звуку може бути оплеск після «зайвого слова» або учні можуть просто назвати його.

Мета: формувати навички фонематичного слуху і правильну артикуляцію звуків англ. мови.

        Вчитель чітко називає звук чи слово пошепки для кожного ряду. Діти намагаються якомога чіткіше вимовляти пошепки почуте слово, щоб воно дійшло до останнього гравця і зберегло свою первинну форму. Перемагає той ряд, останній гравець якого правильно назвав слово, яке дійшло до нього.

Мета: формувати правильну артикуляцію звуків англійської мови.

       Учитель пропонує дітям вправи на імітацію, пояснюючи учням , на що схожа вимова того чи іншого звука.

        Подібні вправи вчитель може сам складати для відпрацювання саме того звука, який вивчається.

Мета: формувати правильну артикуляцію звуків англійської мови.

  Цю казку можна використовувати на уроках англійської мови як повністю, так і частково.

     Діти, Mr. Language – це ваш друг, який буде вам допомагати. У нього дуже гарна вимова, тому що він – англієць. Давайте спробуємо вимовити звуки так, як це робить він.

    Вранці Mr. Language прокинувся, встав, відтулив штори на вікні [w] – [w]. Погода була чудова, він вигукнув [a:], [ɔ:]. Вирішив прибрати у кімнаті, вибити килими [p] – [b]. Трохи попрацював пилососом [t] – [d], протер дзеркало [h] – [h]. Поснідав та вирішив попити чаю, проте він був гарячий. Mr. Language подмухав [f] – [v].

     Пішов на прогулянку після сніданку. Надворі побачив пташку, яка звала пташенят: [vi:] – [vi:] – [vi:]. Під деревом сиділа мати – свиня з поросятами та звала їх: [wi] - [wi] - [wi]. Назустріч йому вибіг злий собака та загарчав: [r] – [rrrr], Mr. Language сказав у відповідь [brr]. Він тупнув ногою, і собака втік.

    Раптом підповзла змія та засичала: [ʃ ] – [ʃʃʃ]. Вона зламала зуба та засичала:[θ]- [ð]. Mr. Language усміхнувся і пішов додому, де на нього чекали справи.

Клас ділиться на декілька команд (залежно від кількості учнів). Учитель вимовляє слова, пропонуючи командам почергово називати, яке слово (із чотирьох) відрізняється від інших.
Наприклад:
man – man – men – man ; bad – bed – bad – bad; ship – ship – sheep – ship; live – leave – live – live.

 

Вчитель записує на дошці вірш, читання якого допоможе тренувативимову звука [כֿ:]. Учні повинні прочитати його, зігравши сонька, котрий вічно позіхає. Положення губ при вимові звука [כֿ: наглядно демонструється у слові yawn. Переможець – той, хто найкраще справився з вимовою.
They call me Little Sleepy Head!
I yawn at work, I yawn at play!
I yawn and yawn and yawn all day
Then take my sleepy yawns to bed!
That’s why they call me Sleepy Head.